Виховний захід «Відродження українських оберегів. Глечик – символ повного життя».

О.М. Кизименко, учитель української мови та літератури, С.В. Кодацька,

учитель трудового навчання ЗОШ № 142, м. Харків

 

Виховний захід

«Відродження українських оберегів. Глечик – символ повного життя».

Мета: ознайомити учнів із давнім символом українського народу – глечиком; поглиблювати знання учнів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва; виконувати окремі елементи та створювати композицію в техніці Петриківського, Опішнянського та Косівського розпису; виховувати шанобливе ставлення до звичаїв і традицій українського народу, культури Батьківщини, почуття патріотизму, усвідомлення своєї національної неповторності; розвивати бажання більше дізнатися про традиції оформлення житла, почуття прекрасного, художній смак, образне мислення, творчі та комунікативні здібності; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Обладнання: презентація «Чарівний світ кераміки України», «Керамічні вироби майстрів народного декоративно-ужиткового мистецтва», таблиці, малюнки зі зразками орнаментів, зразки глиняного посуду, записи українських пісень.

Інструменти та матеріали: шаблони, глиняні заготовки посуду для розпису, кольоровий папір, картон, клей ПВА, ножиці, гуаш, пензлики, палітра, пластилін, посуд для води, серветки, технологічні картки «Виготовлення декоративної композиції в смужці, колі», «Види орнаменту».

 

 

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (на дошці записано тему й епіграф заходу)

Народ – це все одно, що золотошукач, він

відбирає, береже і несе протягом багатьох

десятиріч тільки найцінніше, найгеніальніше.

М.І. Калінін

ІІ. ВСТУП

Учитель. Про справжній твір мистецтва говорять: «Зроблено з душею». Народні майстри – тонкі й чуйні художники, а ще вони – мудрі філософи, які вкладають у свої твори глибокий зміст. Уся їхня праця, усі помисли – на щастя, на радість людям. Наш захід – це ще один крок у світ прекрасного. Український народ зумів уберегти від забуття наші пісні й мову, наші звичаї і традиції, витвори народного ремесла. Сьогодні ми спробуємо створити свій неповторний посуд – глечик-оберіг.

 

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1.               Бесіда

- Що таке декоративно-прикладне мистецтво? (Декоративно-прикладне (ужиткове) мистецтво – вид мистецтва, що об’єднує вироби, виконані на предметах та матеріалах, які використовуються для прикрашення житла людини та використання в побуті)

- Назвіть предмети декоративно-прикладного мистецтва? (До предметів декоративно-прикладного мистецтва належать вишиті рушники, шкатулки і тарелі, оздоблені розписом, глиняні тарілки, макітри, глечики, килими ручної роботи, дерев’яні ложки, різьблені шкатулки, інші вироби, виготовлені і прикрашені руками людини-майстра)

- Чи є у вас вдома предмети виготовлені і прикрашені руками ваших рідних?

2)  Виступ групи учнів-дослідників

1-ий учень. Серед різноманіття глиняного посуду особливу увагу звертає на себе глиняний глечик. Це глиняний посуд, який використовується для виготовлення та зберігання рідких продуктів харчування: молока, ряжанки, сироватки, квасу, меду, узвару, компоту, води, соку та інших напоїв. Форма глиняного глечика з давніх-давен кардинально не змінювалась. Місткість глиняного глечика залежить від його висоти та ширини боків (пуза): чим вищий глечик і чим ширші його боки, тим більше рідини у нього поміститься. Може бути як керамічним, так  і металічним (бронза, луджена мідь). Залежно від призначення, розрізняється за розміром і формою. Незамінний атрибут українського сільського побуту. У різних країнах глечик має різну назву і дизайн.

2-ий учень. Залежно від призначення глечика він може називатися:

•                 гладушка, гладишечка, гладущик – глечик без ручки (вушка); використовувався для тримання молока, води;
•                 глек, гладиш, гладуш, гладун – найбільший глечик; використовувався для зберігання води, сирівцю, молока.

Виготовляли також спеціального призначення глечики. Глечик для вареної   їжі – красиво оздоблена, полив’яна посудина. Він використовувався для розливання хмільних напоїв під час родинних та календарних обрядів.

3-ій учень. Глечики (як і взагалі глиняний, фарфоро­вий, скляний та інший ламкий по­суд) б’ються на щастя, на удачу (про це, наприклад, пише Б. Харчук у своїй «Волині»), хоч фраза розбити глек переосмислилася і має протилежне значення – «посваритися» (звідси вислів «гле­чик пополам – ні тобі, ні нам»); у народі символізував стрункість, зокрема на Київщині для новонароджених дівчат гріли воду у висо­ких глечиках, щоб стан тоненький був. Також є вірші й казки про глечик (додаток № 1, 2)

4-ий учень. У давнину вважали, що глечик мав силу оберегу, символізував повне життя. Коли купували глиняний посуд, обов’язково дослухалися до його «голосу». За тембром розрізняли «горщика» – чоловіка і «горщицю» – жінку. У домі повинні треба було мати і горщики, й горщиці, щоб панувала злагода в родині, добре велося й жінкам, і чоловікам.

5-ий учень. Багато хто з нас і сьогодні знає повір’я: не слід тримати в хаті розбитого, пощербленого посуду. Це не просто якийсь забобон. Повір’я                з’явилося саме тому, що дуже довго наші предки користувалися переважно глиняним посудом. Вони вірили, що він має життя, як і людина: народжується, живе, помирає. Розбиті, тріснуті горщики вважалися вже мертвими, тому їх закопували в землю.

6-ий учень. Існує цікавий факт щодо властивостей глиняного глечика. Не раз у книгах та різних джерелах можна дізнатися, що подорожуючі чи селяни в поле брали воду чи іншу рідину в глиняних глечиках. Рідина в глиняному посуді не нагрівалася, а ставала ще холоднішою та смачнішою, а молочні продукти не скисали. Можна в це не вірити, але глиняний посуд дійсно живий і має цілющі властивості. Цьому факту вже надано наукове обґрунтування. Так, Туринський Юрій в статті «Так скільки ж років українським холодильникам?» зробив спробу пояснити явище охолодження води в гончарних виробах за аналогією з принципом роботи компресійних холодильників.

7-ий учень. У наш час, коли навіть важко знайти чисту питну воду, глиняний глечик часто використовують як абсорбент для очищення води. Так, воду набирають в глиняний глечик і дають їй відстоятися. Через декілька годин її можна споживати. Також глиняний посуд виконує ще одну, досить важливу функцію – естетичну. Глиняний глечик має багатий орнамент, сповнений глибоким змістом. Ми можемо побачити хвилясті лінії, що символізують воду, зубчасту лінію, яка символізує зерно, та неперевершеної краси рослинний орнамент. Кожна господиня знає, що глиняний глечик є необхідним реквізитом на святковому столі. Так, на Різдво в глечику подають узвар, для приготування смачної паски – зберігають молоко.

Глиняний глечик – це кухонний посуд, який був і є напохваті в кожної господині. Він зручний і корисний, може бути відмінним подарунком людині будь-якого віку і статі.

ІV. ПРАКТИЧНА РОБОТА

1.               Мотивація практичної діяльності

Пояснення вчителя                 Сьогодні ми з вами будемо оздоблювати оберіг – глечик, який стане прикрасою вашої оселі. Тому запасіться терпінням і налаштуйтеся на робочий лад.  Ми створимо орнамент для оздоблення глечика у різних техніках.               Інструктаж з техніки безпеки (Перед тим, як почати роботу, учні з вчителем пригадують вимоги безпеки на уроці під час роботи з ножицями, гострими предметами, клеєм) Інтерактивна гра «Склади глечик» (Учні отримують уламки розбитого глечика, на яких написані правила безпечної роботи) Вимоги безпеки під час роботи: - дотримуйтесь порядку і чистоти на робочому місці; - будьте уважними, не відволікайтеся і не заважайте іншим; - не розмахуйте рукою з інструментом, не кладіть його на край столу; - світло на вашу роботу повинне падати з лівого боку; - положення тіла при роботі повинне бути зручним, відстань до виконуваної роботи повинна бути 25-30 см. Вимоги безпеки під час роботи з ножицями: - кладіть ножиці праворуч від себе із замкнутими лезами, направленими від себе; - стежте за тим, щоб ножиці не опинилися під виробом, оскільки, беручи виріб, їх можна упустити і поранити себе або працюючого поряд; - передавайте ножиці колечками вперед, із замкнутими лезами; - не підходьте під час роботи з ножицями до інших учнів. Вимоги безпеки під час роботи з клеєм: - не брати клей до рота; - слідкувати, щоб не потрапив до очей; - на виріб багато не наносити; - користуватися пензликом для клею; - залишки клею промокати серветкою. Вимоги безпеки після закінчення роботи: - приберіть робоче місце; - інструменти і матеріали зберіть і складіть; - сміття і відходи зберіть і складіть у спеціальний ящик.               Виконання практичної роботи (додаток № 3 – інструкційна картка) Учитель контролює та допомагає учням.

V. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

1.               Учитель. Пропоную вам виконати ще одне цікаве завдання під назвою «Рекламний ролик» (Учні повинні підготувати сценарій ролика, у якому було б розрекламовано їхній виріб)

Учитель аналізує виконані учнями роботи, звертаючи увагу на їхню оригінальність, демонструє кращі роботи.

2.               А тепер перевіримо, якими уважними ви були сьогодні. Пропоную розгадати цікавий кросворд.

 

						1      7
					2
	3
			4
	5
6

По горизонталі:

1. Найбільший глечик, який використовувався для зберігання води, сирівцю, молока.
2. З якого матеріалу виготовляють глечики?
3. Візерунок, побудований на ритмічному повторенні певних елементів.
4. Глина в кого ожива?

Творить з нею хто дива?

В кого посуд, ніби жар?

Звичайно ж, це – …

5. Що заміняв глечик у давнину?
6. Неорганічні, неметалічні тверді вироби, підготовлені дією тепла з наступним охолодженням.

По вертикалі: 7. Біля тіла – вухо,

Голови не маю.

Молоко, сметану, квас

Добре зберігаю.

Відповіді:

1. Глек. 2. Глина. 3. Орнамент. 4. Гончар. 5. Холодильник. 6. Кераміка. 

7. Глечик.

VІ. ПІДСУМКОВЕ СЛОВО ВИТЕЛІВ

Сьогодні ви продовжили знайомство з декоративно-ужитковим мистецтвом, візерунком, орнаментом. На якийсь час ви знову перетворилися на майстрів. Ваша уява мандрувала чудовою країною народного мистецтва. Минають роки й століття, змінюється мода, але ніщо не за​тьмарить краси народноих ремесел: вишивання, ткацтва, в’язання, гончарства. Адже не дарма М. Рильський сказав: «Шануй звичаї та обряди предків твоїх, бо це твоя окраса». Вони житимуть поряд із нами, милуючи наше око. Успіхів вам! Хай ніколи у вас не зникає бажан​ня творити красу!

Хто коштовності шукає,

Хто збирає гроші.

Та є перли, кожен знає,

Від багатств дорожчі.

Наша мова, наша пісня,

Туга журавлина,

І вербиця біля річки,

І в лузі калина,

Вишивка, різьба, гончарство,

Писанки, таїна –

Роду нашого багатство,

Вічності перлина.

(Надія Манько)

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво: Навч. посібник для пед. ін-тів. – Львів: Світ, 1992. – 272 с.

2. Антонович Є.А. Художні техніки у школі. –  Київ: ІЗМН, 1997. – 86 с.

3. Булашов Г. Український народ у своїх легендах та віруваннях. – К.: Довіра, 1992. – 414 с.

4. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – Харків: Фоліо, 2005. – 508 с.

5. Дмитренко М.К., Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. – К.: Редакція газети «Народознавство», 1995. – 222 с.

6. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К.: Довіра, 2006. – С. 137.

7. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: історико-етнографічний нарис. – К.: Наукова думка, 1966.  – 198 с.

8. Лозко Г.С. Українське народознавство. – 3-є вид. – X.: Видавництво «Див», 2005. –  472 с.

9. Лукашенко Т. Українські обереги своїми руками. – Харків: Віват, 2015. – 224 с.

10. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – К.: Український письменник, 1995. – 292 с.

11. Туринський Ю. «Так скільки ж років українським холодильникам? // Українське гончарство: Національний культурологічний щорічник. – Опішне: Українське народознавство, 1996. – КН. 3, с. 293-297 с.

12. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред.                               С.П. Павлюка,  Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. –  Київ: Знання, 2004. –  570 с.

13. https://uk.wikipedia.org/wiki/Глек

14. http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury

15.http://proridne.org/Українські%20народні%20казки/Скільки%20живе%20глечик.html

16. http://goncharyk.com.ua/статьи-uk/опошнянський-глиняный-глечик/

17. http://journal.osnova.com.ua/article/47514 Символи_духовності_українського_народу._Композиції-обереги

 

Додаток № 1

ГЛЕЧИК

Знайшли в розкопках старовинний Глечик
Зберігся дивом він продовж віків.
Оказія ця трапилась під вечір,
Поклали Глек до інших черепків.
Сучасні Вази, стильні, кришталеві,
Сміялися над Глечиком до сліз:
«Оце так «ваза»! Чи не королеві
Належала потвора ця колись?
До ранку ця точилася розмова,
Чинило галас кольорове Скло…
Наш бідний Глечик лиш подумав: «Змова!
Куди ж мя, бідолаху, занесло?»
Та от зайшов господар до кімнати,
За ним услід – мужів учених рій,
Ну, старовинний Глечик вихваляти!
Усі гуртом: і молоді, й старі.
Хіба що не молилися на нього,
Щербатого, і зовсім не нового!
Тут занімів увесь сучасний посуд
І припинився сміх, знущання й осуд.
А потім шепотіли, тет а тет:
Напевне Глечик – справжній раритет!
……………………………………..
Стереотип долається непросто.
По одежині зустрічати гостя… 

Наталя Терещенко

Додаток № 2

Українська народна казка

Скільки живе глечик

Жив колись гончар, та такий вправний, що кращого за нього майстра не було у всьому краї. Зліплені ним горщики, кухлі, полумиски, макітри розкуповували ще гарячими, мало не з самісінької гончарної печі. Майстер радів, що його праця в такій пошані. Проте одна думка не давала йому спокою. «Як би зробити так, – міркував він, – щоб мій посуд не бився, щоб служив людям вічно?»

Якось пішов гончар по глину, сів над ямою і замислився. Раптом перед ним з’явився згорблений сивобородий дідок та й питає:

– Чого, чоловіче, зажурився?

– Я роблю гарний посуд, – каже гончар, – але він легко б’ється...

– А ти хотів би, щоб він служив вічно?

– Авжеж.

– Що ж, буде твій посуд служити людям без кінця-краю.

Сказав так чаклун, зробив кілька магічних рухів рукою і зник без сліду. А гончар повернувся додому і ще з більшим завзяттям узявся до роботи. З ранку до смерку весело обертався його гончарний круг – і з’явилися вироби один кращий від другого. Тепер можна було взяти будь-який полумисок чи глечик, щосили торохнути ним об землю, а він лишався без жодної тріщинки. Люди ще охочіше заходилися купувати в майстра його вироби. Та поволі минав час, і купців ставало дедалі менше, бо тепер череп’яний посуд служив їм усе довге життя, а далі переходив у спадок дітям і онукам.

Нарешті настав день, коли гончар не зміг продати жодного кухля чи горняти, бо ж усі люди вдосталь набрали собі вічного посуду.

– О, лиха година! – забідкався гончар. – 3 чого я тепер житиму?

Вкрай засмучений, побрів він до глинища, сів над ямою й заплакав. Аж тут з’явився той самий дідок-чаклун.

– А що, – питає, – зробив тебе щасливим твій вічний посуд?

– Якби ж то, – тяжко зітхнув гончар, – через нього я позбувся шматка хліба. Ремесло моє стало мало кому потрібним. Благаю, вчини так, щоб усе, що ліпиться з глини, з часом розбивалося, щоб кожний гончарний виріб, як і все на світі, мав свій початок і свій кінець.

Пожалів чаклун гончара, ще раз зважив на його прохання. І глиняний посуд, досить було необачно повестися з ним, а то й просто від часу, став лускати і розсипатися на дрібні черепки.

 

Додаток № 3

Інструкційна картка

Завдання: створити орнаментовану (геометричну, рослинну, зооморфну) власну декоративну композицію для прикрашення керамічного виробу в техніці аплікація, витинанка, паперопластика, живопис, використовуючи алгоритм виконання роботи:

- виберіть сюжет, техніку та матеріали для втілення задуму;

- намалюйте ескіз;

- підберіть колір для елементів орнаменту;

- виріжте, промалюйте деталі розташування орнаменту;

- наклейте або виконайте малюнок у кольорі;

- оцініть виконану роботу.

(Учитель разом з учнями створюють орнамент для оздоблення посуду у різних техніках. Учитель нагадує про композиційний центр, про змішування кольорів, дає консультацію правильного розташування орнаменту. У разі необхідності індивідуально працює з учнями)