Сприяти пробудженню національної свідомості, гордості заздійснений подвиг, бажання вивчати історію,розвивати вміння учнів логічно мислити, оцінювати події, вчинки, виховувати в учнів свідому любов до Батьківщини, повагу до героїчного минулого свого народу, формувати в учнів усі якості громадянина, який братиме активну участь у формуванні майбутнього своєї держави.
Урок мужності «Дорогами війни».
Мета:сприяти пробудженню національної свідомості, гордості за здійснений подвиг, бажання вивчати історію,розвивати вміння учнів логічно мислити, оцінювати події, вчинки, виховувати в учнів свідому любов до Батьківщини, повагу до героїчного минулого свого народу, формувати в учнів усі якості громадянина, який братиме активну участь у формуванні майбутнього своєї держави.
Вихователь. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, і здавалась, що завжди буде мир, але сучасні події, які відбуваються на сході України знов сколихнули всю нашу країну..
пам’ятати, якою дорогою ціною завойоване наше щастя.
Кожного року 28 жовтня ми відзначаємо День визволення України від німецько-фашистських загарбників, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто
Сьогоднішній урок мужності «Дорогами війни» ми присвячуємо 72-річниці вигнання німецьких окупантів з України.
Память, стій! Зупинись на хвилину.
Серце замри…
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.!
.Це на світанку сталося колись:
Стривожений із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров′ю вмить залився,
Неначе розпанаханий кинджалом.
. Війна назустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась.
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
Учень.1941 рік, червень, суботній день. Люди готувалися до недільного відпочинку. Літо – найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі … Усе навкруги в красі та силі. Розквітають сади і луки, з поля чути п’янкий аромат скошеної трави … І раптом – 22 червня 1941 року, близько четвертої години ранку,без оголошення війни німецькі війська атакували кордони Радянського Союзу. В цей ранок гітлерівські бомби впали на мирно сплячі міста і села.
Все починалося з грому небесного
Такого жорстокого, такого нечесного.
Із ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому.
А небо світле закрили чорні хрести!
Господи, Боже! Якщо ти є, захисти!
Учень. На українських землях війна тривала 1225 днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року
Весь народ піднявся на захист Вітчизни. Країна перетворилася на величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом розбити ворога, вигнати його з рідної землі, знищити фашизм. Чудеса мужності, стійкості і героїзму виявив наш народ!
Нема такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров українських воїнів, де не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав, що він захисник рідної землі, народу.
Учень. Червень-серпень 1941 р. – тільки з України мобілізовано 2 млн. осіб, на воєний лад перебудовано народне господарство. Евакуйовано 3,8 млн. робітників, селян, службовців, більше 550-ти підприємств, майно колгоспів, радгоспів, установ. Знищувалося усе, що не могли вивезти у тил.
На медіа екрані хроніка ВВВ
Учень.Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія. Її принесли з собою гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, убиваючи на своєму шляху кожного, хто не хотів скорятися загарбникам. Скільки безневинних людей зазнали нечуваних тортурів, знущань та принижень у концтаборах, тюрмах, на примусових роботах та пересильних пунктах!
Уклонімося тим, хто поліг у бою,
Хто прикрив рідну землю собою.
Свято мужності й радість велику свою
Розмішало живою сльозою.
Вихователь. Пам’ять загиблих на фронтах, закатованих у фашистських катівнях, спалених у пекельних крематоріях, замучених голодом, замордованих страшною війною, вшануймо хвилиною мовчання.
Учень. Та не скорився народ України під гнітом фашистських катів. У лісах діяли партизанські загони. У містах і селах підпільні організації організували диверсії. Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. За сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у 1941 – 1945 роках становлять близько 9 мільйонів людей.
2,3 мільйона українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково на території республіки було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, без даху над головою залишилися близько 10 мільйонів людей. Також повністю чи частково було знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. Підраховано, що загальні втрати економіки України у війні сягнули 40 %.
У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.
У ході визволення України – протягом січня 1943 – жовтня 1944 років на території України радянськими військами проведено 15 наступальних операцій, із них 11 стратегічних і 4 фронтові, найважливішими з яких стали: Воронезько-Харківська (13 січня - 3 березня 1943 р.), Донбаська (13 серпня - 22 вересня 1943 р.), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня - 30 вересня 1943 р.), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 – 17 лютого 1944 р.), Львівсько-Сандомирська (13 липня — 29 серпня 1944 р.).
УченьСвого апогею битва за Україну досягла в період з осені 1943 до осені 1944 років. Саме на її території у цей період було зосереджено приблизно половину діючої Червоної армії.
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року наступом 1-ї Гвардійської армії. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.
Загалом в боях на території України загинули мільйони радянських воїнів.
Учень.За роки війни представники України одержали 2,5 млн. орденів та медалей, 2072 українці отримали звання Героя Радянського Союзу. 32 – двічі Герої Радянського Союзу. Льотчик Іван Кожедуб – тричі Герой Радянського Союзу
Учень У лавах радянської армії воювало понад 7 млн. українців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живим, став на все життя інвалідом. Українці складали в радянській армії другу за чисельністю національну групу. Серед вищих офіцерів, зокрема командуючих фронтів та армій, було чимало українців. Найвідоміші з них — А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, М.Ватутін, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко, П.Жмаченко, С.Руденко, І.Кириченко та ін.
Учень Ратний подвиг багатьох українців на всіх фронтах Великої Вітчизняної війни відзначений найвищими нагородами. Серед них — 2072 удостоєні звання Героїв Радянського Союзу; 32 українці — двічі. А льотчик-винищувач Іван Кожедуб став тричі Героєм Радянського Союзу. Багато представників української землі стали і повними кавалерами ордену Слави.
З 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.
Учень.Воїни-українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками. Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн осіб. Українцями були маршали С. Тимошенко, Р. Малиновський, А. Єрьоменко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, М. Ватутін, П. Жмаченко, К. Москаленко, І. Кириченко та інші. Маршали й генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів, які діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. На відзнаку мужності й героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання «Місто-герой» було присвоєно містам Києв, Одеса, Керч і Севастополь.
Вихователь. І сьогодні поруч із нами незримо присутні захисники і визволителі України, поховані у 28 тисячах братських могил на її території. Присутні полеглі, чиї імена загубилися в кривавій круговерті боїв, відступів та оточень, проривів та котлів, у гестапівських катівнях і концтаборах, на трагічних і скорботних біженських шляхах... Історія визволення України, як і всієї війни, писалася доблестю і самопожертвою воїнів, талантом полководців. Хто поліг за Дніпро, за Україну, буде, як співається в пісні тих літ, справді жити у віках. Жити в наших помислах і справах, нашій генетичній пам'яті.
Чи є містечко в Європі, де б не було безіменної могили-могили невідомого солдата. Його ім′я загубилось на фронтових шляхах великої Вітчизни і біографія-єдине слово- солдат.
Учень Перед могилами наших дідів і прадідів, перед сивочолими ветеранами, які подарували нам життя, мир, розгромили ворога і захистили нашу землю ми обіцяємо любити Україну, своєю працею і вчинками зробити її сильною, багатою і квітучою.
Учень..Ми, молоде покоління 21 століття, вдячні всім, хто захищав нашу рідну землю від ворожих військ, хто ставав на захист Вітчизни за першим її покликом! Ми пам′ятаємо про те, що солдати свого часу подарували нам мирне майбутнє і усвідомлюємо, що тепер наше завдання- забезпечити всім гідне сьогодення. Бажаємо Всім здоров′я, довголіття і мирного неба над головою!
Солдатські душі. Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.
2.Ми, молоде покоління 21 століття, вдячні всім, хто захищав нашу рідну землю від ворожих військ, хто ставав на захист Вітчизни за першим її покликом! Ми пам′ятаємо про те, що це саме Ви свого часу подарували нам мирне майбутнє і усвідомлюємо, що тепер наше завдання- забезпечити Вам гідне сьогодення. Бажаємо Вам здоров′я, довголіття і добробуту!
Та не скорився народ України під гнітом фашистських катів. У лісах діяли партизанські загони. У містах і селах підпільні організації організували диверсії. 1943 – переломний рік у Великій Вітчизняній війні. Наступ Червоної Армії на ворога почався після героїчної Сталінградської битви. Саме у 1943 році почалось визволення міст України: Харкова, Донецька, Маріуполя, Ніжина, Чернігова. У ніч з 5 на 6 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту визволили столицю України – місто Київ.
Учень Восени 1941 року майже вся територія України була захоплена фашистськими загарбниками.
Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія. Її принесли з собою гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, убиваючи на своєму шляху кожного, хто не хотів скорятися загарбникам.
Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів.
Учениця На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності.
Учениця Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов’янські народи – поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.
Учень Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.
Скільки безневинних людей зазнали нечуваних тортурів, знущань та принижень у концтаборах, тюрмах, на примусових роботах та пересильних пунктах!
Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. За сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у 1941 – 1945 роках становлять близько 9 мільйонів людей.
2,3 мільйона українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково на території республіки було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, без даху над головою залишилися близько 10 мільйонів людей. Також повністю чи частково було знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. Підраховано, що загальні втрати економіки України у війні сягнули 40 %.
У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.
У ході визволення України – протягом січня 1943 – жовтня 1944 років на території України радянськими військами проведено 15 наступальних операцій, із них 11 стратегічних і 4 фронтові, найважливішими з яких стали: Воронезько-Харківська (13 січня - 3 березня 1943 р.), Донбаська (13 серпня - 22 вересня 1943 р.), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня - 30 вересня 1943 р.), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 – 17 лютого 1944 р.), Львівсько-Сандомирська (13 липня — 29 серпня 1944 р.).
Свого апогею битва за Україну досягла в період з осені 1943 до осені 1944 років. Саме на її території у цей період було зосереджено приблизно половину діючої Червоної армії.
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року наступом 1-ї Гвардійської армії. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.
Загалом в боях на території України загинули мільйони радянських воїнів.
Учень У лавах радянської армії воювало понад 7 млн. українців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живим, став на все життя інвалідом. Українці складали в радянській армії другу за чисельністю національну групу. Серед вищих офіцерів, зокрема командуючих фронтів та армій, було чимало українців. Найвідоміші з них — А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, М.Ватутін, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко, П.Жмаченко, С.Руденко, І.Кириченко та ін.
Учень Ратний подвиг багатьох українців на всіх фронтах Великої Вітчизняної війни відзначений найвищими нагородами. Серед них — 2072 удостоєні звання Героїв Радянського Союзу; 32 українці — двічі. А льотчик-винищувач Іван Кожедуб став тричі Героєм Радянського Союзу. Багато представників української землі стали і повними кавалерами ордену Слави. З 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.
Воїни-українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками. Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн осіб. Українцями були маршали С. Тимошенко, Р. Малиновський, А. Єрьоменко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, М. Ватутін, П. Жмаченко, К. Москаленко, І. Кириченко та інші. Маршали й генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів, які діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. На відзнаку мужності й героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання «Місто-герой» було присвоєно містам Києв, Одеса, Керч і Севастополь.
Вихователь. І сьогодні поруч із нами незримо присутні захисники і визволителі України, поховані у 28 тисячах братських могил на її території. Присутні полеглі, чиї імена загубилися в кривавій круговерті боїв, відступів та оточень, проривів та котлів, у гестапівських катівнях і концтаборах, на трагічних і скорботних біженських шляхах... Історія визволення України, як і всієї війни, писалася доблестю і самопожертвою воїнів, талантом полководців. Хто поліг за Дніпро, за Україну, буде, як співається в пісні тих літ, справді жити у віках. Жити в наших помислах і справах, нашій генетичній пам'яті.
Чи є містечко в Європі, де б не було безіменної могили-могили невідомого солдата. Його ім′я загубилось на фронтових шляхах великої Вітчизни і біографія-єдине слово- солдат.
Учень Перед могилами наших дідів і прадідів, перед сивочолими ветеранами, які подарували нам життя, мир, розгромили ворога і захистили нашу землю ми обіцяємо любити Україну, своєю прайею і вчинками зробити її сильною, багатою і квітучою.
Учень..Ми, молоде покоління 21 століття, вдячні всім, хто захищав нашу рідну землю від ворожих військ, хто ставав на захист Вітчизни за першим її покликом! Ми пам′ятаємо про те, що солдат свого часу подарували нам мирне майбутнє і усвідомлюємо, що тепер наше завдання- забезпечити всім гідне сьогодення. Бажаємо Всім здоров′я, довголіття і мирного неба над головою!
Та не скорився народ України під гнітом фашистських катів. У лісах діяли партизанські загони. У містах і селах підпільні організації організували диверсії. 1943 – переломний рік у Великій Вітчизняній війні. Наступ Червоної Армії на ворога почався після героїчної Сталінградської битви. Саме у 1943 році почалось визволення міст України: Харкова, Донецька, Маріуполя, Ніжина, Чернігова. У ніч з 5 на 6 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту визволили столицю України – місто Київ.
28 жовтня - День визволення України від фашистських загарбників
Сценарий заходу, присвяченого визволенню України від фашистських загарбників
Звучить лірична класична музика. На сцену виходять двоє ведучих
Ведучий №1.
28 жовтня 2010 року по всій Україні відзначатимуть визволення України від фашистських загарбників.
Ведучий №2.
Наш народ пережив страхіття війни, мужньо витримав усі випробування і доклав величезних зусиль, аби наблизити бажану мить Перемоги.
Ведучий № 1.
22 червня 1941 року мирне життя підступно перервала війна. Мільйони смертей, тисячі скалічених доль...
У запису звучить голос Левітана (оголошення про початок війни)
Внимание! Внимание…………………………………….!
Звучить запис пісні "Священная война "
На сцену виходить група учнів
Читець.
За наші ясні зорі,
На наші тихі води
Руїну, смерть і горе
Несуть вони, народе!
Та хай цей сон проклятий
Грабіжникам не сниться —
Довіку не топтати
Їм нашої пшениці.
Гей, сміло стань,
Гей, прямо глянь
Ти ворогам у вічі!
На славний бій,
Останній бій,
Усіх Отчизна кличе!
Читець.
У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий.
За славний труд гарячий,
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи
3а наші ясні зорі,
За наші тихі води.
Гей, сміло стань,
Гей, прямо гляньТи ворогам у вічі!
На славний бій,
Останній бій.
Усіх Отчизна кличе!
Читець.
За кров братів пролиту,
За кожен плач дитяти
Проклятим відплатити,
Розбійників скарати.
Щоб жити нам в спокої,
Щасливо і погідно,
Візьмімося до зброї
За землю нашу рідну.
Гей, сміло стань,
Гей, прямо глянь
Ти ворогам у вічі!
На славний бій,
Останній бій
Усіх Отчизна кличе!
Ведучий №1.
Сьогодні ми святкуємо річницю звільнення України від фашистських загарбників. Довгих три роки випробувань стали страшною ціною сьогоднішнього миру.
Ведучий № 2.
Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія. Її принесли з собою гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, убиваючи на своєму шляху кожного, хто не хотів скорятися загарбникам.
Скільки безневинних людей зазнали нечуваних тортурів, знущань та принижень у концтаборах, тюрмах, на примусових роботах та пересильних пунктах!
Звучить фонограма пісні "Бухенвальдский набат". (1 частина
Чтець.
Вклонися, моя Україно, цим людям величним і скромним,
що в назвах фронтів титанічних пронесли наймення твоє.
Ти словом достойним розкажеш своїм поколінням потомним,
чому їм довічну пошану твій вдячний народ оддає!
Лунає мелодія пісні воєнної доби.
За кулісами ведуча №1.
Пам’ять загиблих на фронтах, закатованих у фашистських катівнях, спалених у пекельних крематоріях, замучених голодом, замордованих страшною війною, вшануймо хвилиною мовчання.
Упродовж хвилини лунають звуки метронома..
Ведучий № 2.
У літопис Великої Перемоги навічно вписані імена тисяч і тисяч славних синів і дочок України. Воювали вони на різних фронтах, виборюючи Перемогу – одну на всіх. Багато хто загинув під час визволення нашої рідної української землі.
Ведучий №1.
І сьогодні поруч із нами незримо присутні захисники і визволителі України, поховані у 28 тисячах братських могил на її території. Присутні полеглі, чиї імена загубилися в кривавій круговерті боїв, відступів та оточень, проривів та котлів, у гестапівських катівнях і концтаборах, на трагічних і скорботних біженських шляхах... Історія визволення України, як і всієї війни, писалася доблестю і самопожертвою воїнів, талантом полководців. Хто поліг за Дніпро, за Україну, буде, як співається в пісні тих літ, справді жити у віках. Жити в наших помислах і справах, нашій генетичній пам'яті.
Ведучий № 2.
Замислімося над жорстокою статистикою, яку наводить один з учасників і очевидців тих подій. З 25 тисяч радянських воїнів, які спускалися з лівого берега у дніпровські води, правого берега діставалося не більше трьох-п'яти тисяч. Тільки при визволенні Києва загинуло більш як чверть мільйона бійців та офіцерів.
Читець.
Прекрасний Києве на предковічних горах!
Многострадальному хвала тобі, хвала!
Хай на просторищах, де смерть, як ніч, пройшла,
Воскресне день життя і весен неозорих!
За очі змучені дітей смертельно хворих,
За кров, що річкою гарячою текла,
За сквернені скарби, за чорні всі діла
Хай вороги твої розсиплються па порох!
Покари повної настав жаданий час!
Не пощербився меч, і світоч не погас,
Вершить свій правий суд свята людська скорбота!
Синам, що віддають життя за отчий дім,
Що волю принесли крізь непроглядний дим,
Наш Київ Золоті розкрилює ворота.
Ведучий №1.
Воїни-визволителі, працівники тилу, учасники Руху Опору мріяли про творчий труд, про гаряче та чисте кохання, про світле життя на землі.
Ведучий №2.
У лавах радянської армії воювало понад 7 млн. українців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живим, став на все життя інвалідом. Українці складали в радянській армії другу за чисельністю національну групу. Серед вищих офіцерів, зокрема командуючих фронтів та армій, було чимало українців. Найвідоміші з них — А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, М.Ватутін, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко, П.Жмаченко, С.Руденко, І.Кириченко та ін.
Ведучий № 2.
Ратний подвиг багатьох українців на всіх фронтах Великої Вітчизняної війни відзначений найвищими нагородами. Серед них — 2072 удостоєні звання Героїв Радянського Союзу; 32 українці — двічі. А льотчик-винищувач Іван Кожедуб став тричі Героєм Радянського Союзу. Багато представників української землі стали і повними кавалерами ордену Слави. З 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.
Пісня смуглянка
Ведучий № 1.
Не слід забувати і про бійців УПА, через лави якої пройшло близько 500 тис. осіб, які так само боролись за незалежність своєї Батьківщини і не хотіли миритися з пануванням на її території тоталітарних режимів.
Ведучий № 2.
Також 120 тисяч українців воювали в армії Антигітлерівської коаліції (США, Канади, Франції, Польщі, Чехословаччини).
На відзнаку мужності і героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання "Місто-герой" було присвоєно Києву, Одесі, Керчі і Севастополю.
Читець.
О, як тебе ми виглядали
Крізь ніч, крізь морок, крізь туман,
Як ми для тебе засівали
Від ворога відбитий лан,
Які човни, які причали
Благословенній готували,
Яким напоєм наливали
Жадоби невтолимий жбан!
Читець.
Клонилась мати при дорозі,
Простягши руку в далечінь,
Де на дощі і на морозі
Іржав синовній вірний кінь.
Земля здригалася в погрозі.
І омивали чисті сльози
Синів, що впали на порозі
Життя майбутніх поколінь.
Читець.
Серед німих воронок чорних
У сталінградському диму,
В ділах, як юність, неповторних,
В гостях у смерті, як в дому,
Ми, військо друзів непоборних,
З ланів, з хребтів високогорних
Мололи ворога на жорнах
І пастку ставили йому.
Читець:
Єдина воля нас живила,
Єдине сонце гріло нас,
Коли тупа ворожа сила
Отрути повіддю лилась,
Маляток білих кров'янила.
Дівчат неволею душила
І провіщала, чорнокрила,
Нам рабства час і смерті час!
Читець.
Та час настав, прийшла година,
Незнаменована пора,
Коли воскресла Україна,
Мов цвіт, обаполи Дніпра,
І грізна поплила лавина,
Злетіла зграя соколина
За батька мститись і за сина,
За те, що мучилась сестра.
Читець.
Що для безсмертя народилось,
Від зброї смертних не умре!
Ми всі збратались і зсестрились,
Новим овіявши старе,
Ми всім народом ополчились,
Дніпро і Волга розгнівились —
І морем бурним покотились
До збаламученої Шпре!
Читець.
І обернувшися весною,—
Та й ким же ще ти стать могла? -
Прийшла ти, рідна, з поля бою
До білосніжного стола,
І хліб лежить перед тобою,
Що перевтомленой рукою
В змаганні з тугою-бідою
Солдатка сіяла й пекла.
Читець.
Шумлять світи зеленим шумом
І жайворонками дзвенять.
Тече непереборним шумом
Тепла і праці благодать,
І не гуляти чорним чумам
По полю, всіяному сумом,—
Рости-цвісти народним думам,
Пшениці й пісні розцвітать!
Ведучий №1.
Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме вічно!
Ведучий № 2.
Визволена Україна сяяла посмішками щасливих людей, що зуміли вижити, вистояти, а далі відбудовувати мирне життя Батьківщини.
Читець.
Звук незабутній перемоги
Лунає досі у серцях.
Блиск переможної дороги
Дарує радість у роках.
Героїв мало вже лишилось,
Покрила скроні сивина,
І щастя у серцях з'явилось,
Лише в душі гримить війна.
На грудях ордени, медалі,
В строю їх чутно тихий дзвін.
Ім’я їх в українській долі –
За це їм наш низький уклін.
Вірші про війну, пісня Катюша
В лесу прифронтовом
Музыка: М. Блантер Слова: М. Исаковский
С берез, неслышен, невесом,
Слетает желтый лист.
Старинный вальс «Осенний сон»
Играет гармонист.
Вздыхают, жалуясь, басы,
И, словно в забытьи,
Сидят и слушают бойцы -
Товарищи мои.
Под этот вальс весенним днем
Ходили мы на круг;
Под этот вальс в краю родном
Любили мы подруг;
Под этот вальс ловили мы
Очей любимых свет;
Под этот вальс грустили мы,
Когда подруги нет.
И вот он снова прозвучал
В лесу прифронтовом,
И каждый слушал и мечтал
О чем-то дорогом;
И каждый думал о своей,
Припомнив ту весну.
И каждый знал - дорога к ней
Ведет через войну.
слова - 1942
музыка - 1943