Виховний захід " Вода -це справжнє диво"

Про матеріал

Виховний захід про значення води в житті людей, тварин і всього живого на Землі. Про шанобливе ставлення до води наших предків, що збереглося в народних обрядах та звичаях. Крик душі людської про охорону водойм як частинки живої природи.

Перегляд файлу

Опорний заклад « Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с.Цміни»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний  захід

 

 

 

 

 

 

 

 

Класовод Демедюк Наталія Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018р.

 

 

    Уч. Сьогодні в цьому залі

       Зібрались ми на свято,

       Щоб водицю – неньку

       Щиро вшанувати.

 

                  Водице – чарівнице,

                  Ми всі тебе любимо і поважаємо

                  І у цій святковій залі

                 З радістю чекаємо.

 

( Під музику, хлюпання водички входить Водиця-чарівниця  - дівчинка в синьому одязі).

 

Водиця:   Я Царівна-водичка, без мене не може жити людина і, навіть, найменша тваринка  страждає, в'яне квітка, змовкає пташка. Кожна моя краплинка  є дорогоцінним даром природи. Я напуваю ріки, озера, криниці і моря.

               ( Пісня)

                  Наберу  з криниці чистої водиці

                  Буду умивати, буду промовляти:

  • Водичко, водичко,

Умий Олі личко,

Рожеве та біле,

Як яблучко спіле.

Хлюп, хлюп, водиченько,

Хлюп ,хлюп на личенько.

І на ручки, і на ніжки

Хлюп, хлюп, хлюп ( 3 р.)

 

Щоб і очки ясніли,

Щоб і брівки чорніли,

Щоб сміявся роток,

Щоб кусався зубок.

 

                        Хлюп, хлюп, водиченько,

                        Хлюп, хлюп  на личенько.

                        І на ручки, і на ніжки

                        Хлюп, хлюп, хлюп ( 3 р.)

                                       Ми з водичкою дружимо,

                                       Ростемо, не тужимо.

                                       Хлюп, хлюп, хлюп.(3 р.)

 

  • А що ж бажали на Волині маленькому дитяті під час купання?

                  « Волинська забавлянка»:

                          Купалися ластів'ята

                          Та в чару-водиці,

                          Щоб були білотілі

                          Та ще й  білолиці.

                                 У любисточку купали

                                  Живу воду наливали,

                                  Щоб здоров'я тіло мало,

                                  Лиха-горенька не знало.

 

Вода.  А чи знаєте ви, діти, що вода потрібна не лише для того, щоб вмиватись? Щодоби  людині потрібно приблизно 10 л води. 2-3 л води ми споживаємо,, реш та – утворюється в організмі. А лише одна стеблинка пшениці за добу вбирає 50 г води, а качан капусти – 1 кг води.

 

                  1.   А вода –це справжнє диво!           2. Є вода – ростуть рослини,

                       Як прожити без води?                         Ліс, сади, рясні поля.

                       З нею ми завжди щасливі,                  Це чудово для людини

                       З нею в нас нема біди.                        І радіє вся земля.

 

                 3.  Плавають в водичці діти,                 4. Кругообіг повсякчасно

                      Риби у воді живуть.                               На Землі вода дає.

                      Розцвітають в лузі квіти                       Тож з водою всім прекрасно

                      І рясні дощі ідуть.                                  І біди нема ніде!

 

 

 

   Вода напуває землю, а земля годує людину.

І якщо довго не було дощику, люди закликали його. Звертались до нього як до живої істоти.

                      ( Пісня « Іди, іди, дощику»)

 

                          Іди, іди, дощику,                           

                          Зварим тобі борщику, 

                          Поставим у кутику

                          На терновім прутику.

                          Хлюп, хлюп, хлюп, хлюп.                     

 

                   Іди, іди, дощику                                   

                   Відром, цебром, дійницею,

                   Холодною водицею

                   Над нашою пашницею.

                   Кап, кап, кап, кап.

 

                       Іди, іди, дощику,

                       Зварим тобі борщику.

                       Зварим собі кашки

                       Стрибати гопашки.

                       Го-па, го-па, гопашечки

                       Наїлися вже кашечки.

 

 

А коли довго йшов дощ, то просили, щоб перестав:

 

Дівчинка:    Не йди, не йди, дощику,              Дуб  повалився,

                     Дам тобі борщику                        Горщик розбився,

                     У глинянім горщику,                   Дощик полився.

                     Поставимо на дуба.      

 

 

                2.  Роси, роси, дощику, ярину.

                     Рости, рости, житечко, на лану.

                     На  крилечках, вітрику, пролети,

                     Колосочки золотом обмети.

 

                 3.Щоб полився дощик з неба,              

                    Щоб росли у вись дерева,                      

                    Щоб пливли всі кораблі,                        

                    Щоб не трапилось біди-                        

                    Жить не можна без води.

 

             4. Я всміхаюсь сонечку:

                 - Здрастуй. золоте!

               Я всміхаюсь квіточці

                - Хай вона цвіте.

              Я всміхаюсь дощику:

               - Лийся, мов з відра!

               Друзям усміхаюся –

               Зичу їм добра!

 

Пісня « Дощик»

 

Вода.  В Україні одвічно шанують джерела. Джерельна вода вважалась живою, цілющою. В казках жива вода додавала сили, зцілювала рани, повертала до життя. Кришталево чисту воду люди оберігали, шанували. Бажали бути здоровими, як джерельна вода. Там, де було джерело, завжди будували колодязі, кринички.

 

Вірш « Джерело» О.Соловей:

Я воду п'ю із того джерела,

В якім наснага трепетна й цілюща.

З кринички, що край нашого села

Живе з віків, мов пам'ять невмируща.

 

 

«Жива криничка»                          

 

За селом у нас криничка,                              

Неглибока, невеличка,                                          

Клен шумить над нею листом                                  

В ній вода холодна, чиста.                                     

Йдуть із поля трудівниці –                                                                        

Повертають до криниці.                                            

Із відерцем ходить мати                                      

Чисту воду з неї брати.                                         

Знають люди: як нап'єшся,                                 

Наче сили наберешся.                                         

І говорять: то криниця,                                                           

У якій жива водиця.

           М.Сингаївський

 

  1. Розповідь про Оконські джерела  « Смак  рідного джерела».

 

  Знамениті Оконські джерела!

З глибини землі на поверхню виривається два потужних потоки. Вода тут чиста, мов сльоза. Будь – якої пори року має однакову температуру +9 градусів. Це  «Волинське диво» природи  ще нікому не вдалося повторити. Жебонять, водограють, співають Оконські джерела.

 

 

2. У полі при долині,

Як вийти за село,-

В живій  криниці б'ється

Прозоре джерело.

У спеку хлібороби

До нього часто йдуть

І радісно джерельцю,

Що з нього воду п'ють.

У ній вода іскриться,

Джерельце чисто б'є,

Нехай жива криниця здоров'я нам дає.

      М. Сингаївський

 

Пісня  « Джерельце»

 

Під блакитним небосхилом

На узліссі, за селом,

Виграє між трав пахучих

Кришталеве джерело.

              Дзюркотить мале джерельце.

              Радує навколо всіх.

              І шепоче щось до квітів,

              До травинок лугових.

Я піду до нього рано,

Тільки сонечко зійде,

Наберу води у дзбанок,

Від якої все цвіте.

              Через воду кришталеву

              Шле джерельце нам привіт,

              Мріє річкою промчати

              У широкий білий світ.

 

Вода. Шанобливе ставлення наших предків до води виявилось в обрядах її освячення, які відбувались під час  Водохреща і Стрітення. Йорданська  і стрітенська вода вважалась цілющою – її пили, нею змащували хворі місця, вмивалися, купалися в ній, православні християни нею висвячували свої  домівки.

« Вода – для хвороби біда»,  « Вода – джерело здоров'я»,  « Вода – душа врожаю» - говорили українці.

     Маленька крапелька водички перетворюється взимку на чарівну сніжинку. Вчені підрахували, що із 5 тисяч знімків сніжинок не знайшли двох однакових.

 

Упала сніжинка мені на рукав,

Яка ж вона гарна, а я і не знав,

Біленька, пухнаста, така чарівна.

А я завжди думав – вона чарівна.

 

Вірш «Безкінечник» ( Інсценізація)

 

Відпустила сива хмарка – мати

Донечок – сніжиночок своїх.

Відпустила трохи погуляти,

У танку веселім покружляти,

А сама дивилася на них.

Почали сніжинки танцювати,

Над землею весело кружляти,

Доки не попадали від втоми,

Та й лягли на землю спочивати.

І даремно їх чекала мати –

Не вернулись донечки додому.

І хмаринка стала сумувати.

Сонечко ласкаве вранці встало,

Хмарка про біду йому сказала.

Пожаліло сонечко хмаринку,

Промінець гарячий свій послало,

І від нього соннії сніжинки

Враз прокинулись, заплакали й розтали.

Талою водою вони стали.

Сонечко все більше припікало,

Промінці на землю посилало.

Чи від сонця, мабуть, чи  від горя,

Та водиця тала висихала.

Тепла пара піднімалась вгору,

В далечінь небесну неозору,

Поки піднялась, похолодало,

Бо вже сонце за лісок сідало.

Високо здіймалась в небо пара.

Там її чекала мати-хмара.

Пара все сильніше замерзала,

Доки знов сніжинками не стала.

 

 

Замовкла річка під горою.

На зиму стала відпочить,

Укрилась ковдрою скляною,

І осока не шелестить,

Окута кригою товстою.

                          (Я.Щоголів)

Проспить річечка до весни. І ось перші промінчики сонця розбудили її. Це значить, що

До нас у гості завітала Веснонька мила. Не сама вона прийшла, а Сонечко веселе принесла та синочків – Струмочків привела.

 

     ( Музика весни.  Входить Весна і Сонечко)

 

Сонечко.    А Весна іде, як фея,

                    В чарах шуму і пісень,

                    Біла. біла, як лілея,

                    В квітах яблунь і вишень.

 

Весна.         Я довго йшла сюди – втомилась,

                    Спіткнулась, впала -  і розлилось

                    Води відерце, що я несла,

                    Ось у човнику на веслах

                    Припливла я до вас

                   У цей святковий час.

 

Веснянка « Іде веселий дощик»

 

Сонце.      Як на тебе все чекає –

                  Нетерпляче виглядає!

                  І землиця, і тваринка,

                  І комашка, і билинка –

                  Все це хоче пити, жити і родити.

                  Чи принесла ти сюди

                   Живодайної води?

 

Вчитель.  А чи знаєте ви, що тала вода має цілющі властивості. Вона справляє омолоджуючий  вплив на організм людини. Рослини, политі талою водою, ростуть краще.

 

Весна.      Дзвенить вода моя, радіє!

                 Вона, як небо, голубіє.

                 Куди не кинеш оком –

                 Біжить стрімким потоком.

                 Веселії струмочки –

                 Це мої синочки,

                 Повінь промениста –

                 Доня норовиста.

                 Джерела і криниці –

                 Це сховища  водиці,

                 Які я напуваю –

                 Водою доливаю.

                 Дітей моїх багато –

                 І всі прийшли на свято.

 

А для діток Весни наші учні виконають «Подоляночку».

 

 

( Вибігають Струмочки під музику)

 

 

                    Струмочок і весна

                   - Ти куди біжиш, струмок?

                  - Через поле у ярок.

  • І зупинишся в ярку?
  • Ні, звідтіль – в Десну – ріку!
  • А з Десни - ріки куди?
  • До Дніпрової води.
  • Попливи Дніпром у море,

В море Чорне, неозоре.

          В.Гринько.

 

( Пісня « Як у нас на Україні»)

 

Струмок 2.  Слухайте і не моргайте!

                     Загадки наші відгадайте.

1. Із-під гірки, з-під крутої прокрадається норою

    Та й до моря утіка, через лози по ярах. ( Джерело)

 

2. Між берегів текла, текла. Мороз зміцнів – під скло лягла. (Річка)

 

3.Стоїть корито, повне води налито. ( Ставок)

 

4.Що таке: живе і ллється

 З каменем не раз зіткнеться,

 Як немає – все всихає

  І від спраги потерпає.  ( Вода)

 

5. Навкруги вода, а з питвом біда. ( Море)

 

6. Не вода, не суша.

   На човні не пропливеш

   І ногами не пройдеш. ( Болото)

 

Вода. Річка – колиска життя. На земній кулі є багато річок. Течуть вони повз села і міста, гордо несучи свої води в далечінь. І у кожної своє ім’я, своя вдача.

 

Учень. Вірш Миколи Вінграновського « Наша річка».

 

                ( Пісня « Річка –річенька»)

 

Вода.  Так, на Земній кулі багато річок, озер, морів, океанів. Багато води, але більша частина води – це солоні моря і  океани. Вода, яку не можна пити, не можна полини рослини. На 100л солоної води припадає лише 2 л прісної.

І тому воду потрібно берегти. Колись тяжким гріхом було плюнути у воду, чи забруднити її нечистотами. А тепер люди не бережуть води. В ріки кидають сміття, розбиті пляшки. Багато фабрик і заводів не будують очисних споруд і тому всі відходи йдуть прямо в річки, моря.

                               Вода у нас забруднена,

                               Повітря чистого давно нема…

                               І тужим за загубленим,

                               За всім тим, що природа нам дала.

 

Вірш Л.Костенко « Ще річка є, а річки вже нема»

 

Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовкли рови,

І дика качка тоскно обминає

Рудиментарні залишки багви.

Куди ти ділась, річенько? Воскресни!

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

І світить спека ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками.

Лелека зробить декілька кругів.

Очерети із чорними свічками

Ідуть уздовж колишніх берегів.

 

Що це сталось з нами, люди?

Це ж як так, що нічого не буде!

Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць,

Ані квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей! Хоч тепер вже повірте…

 

Тату, ти знаєш, чого мені треба?

Чистого дощику з синього неба.

Треба і чути, і бачити літом,

Як заливається жайвір над житом.

 

Треба ще рибок малих і великих

В чистих – пречистих озерах і ріках.

Треба, щоб я у морському купанні

Не одмивавсь од мазуту у ванні.

 

Треба сніданків і треба обідів,

Тільки, будь ласка, без жодних нуклідів.

Треба, виходить, не так і багато,

Люди, чи варто про це все подбати?

 

В народі кажуть, що скільки зірок є на небосхилі, стільки криниць на землі. І якщо вам доводилось бачити, як падає зірка, знайте, десь забруднилось джерело. Отже, щоб не згасали зірки, оберігайте криниці, оберігайте воду! Не скаламуть і ти джерела! Охороняй його чистоту!

 

         ( Пісня « Бережіть природу»)

 

Джерельце під вербою

Виблискує водою,

Прийду до нього й до ладу

Порозчищаю, обкладу

І задзвенить і заспіва

Вода джерельна, мов жива. ( Т. Коломієць)

 

Приберем сміття ми швидко,

Щоб не скаржилась водичка,

Будем працювати завзято.

Гляньте, як нас тут багато.

 

Ось прибрали берег річки.

Посвітлішала водичка,

Засміялись береги

І грає сонце навкруги.

 

Бережімо ріки, бережімо води, бо вони, як і ми – частинка природи.

А природа – наш рідний дім і нам жити в нім.

 

Будь мудрий, як земля, а чистий, як вода.

Вода – душа врожаю.

Закрий міцніше кран, щоб не витік океан.

 

П’ємо ми воду: її земля дала.

Джерелами всіх щедро напоїла.

Живому жити бажання придала,

Рослинність всю вологою поїла.

 

Вода – життя – відомо з покон віків

Святили воду і свячені були.

Вода робила з багатих – бідняків,

Коли життя традиції забули.

 

Будемо ж Землю оберігати,

Будемо дорослим допомагати.

Хай живуть ліси і ріки –

Збережемо їх навіки!

А наш обов’язок, малята, з вами

Цю красу й чарівність зберегти.

Щоб милуватися полями і лісами,

Бо більш такого краю не знайти!

 

Друже мій

 

На Поліссі, на Волині,

Де озера сині – сині,

 У сльоту, і в час негоди,

 І в погоду, друже мій,

Серцем слухати зумій

Звуки рідної природи,

Звуки – дивні голоси

Незвичайної краси.

Чуєш, друже мій, розмови:

З вітром листя гомонить,

З сонцем – ниви і діброви,

Із озерами – блакить.

( Оксана  Сенатович)

 

 

(Пісня « Послухай музику землі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

doc
Додано
21 червня 2018
Переглядів
559
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку