Виховний захід "Вокзал країни Дитинства"

Про матеріал

Школа, школа! Вулик ти дитячий,

Ну, а діти — як бджолиний рій,

Вчаться тут і йдуть сюди терпляче,

І беруть початок з нього свій.

Дозвольте, дорогі діти й шановні гості, розпочати наше традиційне шкільне свято - свято прощання з початковою школою. Це - перехід на нову сходинку в навчанні, отже, дуже важлива, визначна подія в житті.

Нехай цей день, цей випускний бал запам'ятається вам і стане приємним спогадом у майбутньому!

Життя — вічний вокзал, де розлучаються, зустрічаються, плачуть і радіють. І сьогодні ми з вами — на вокзалі прощання: з дитинством. Час іде…

Перегляд файлу

"Вокзал країни Дитинства"

1-й ведучий

В ласкавому травневому повітрі

Бузковий запах ллється і бринить.

Тож на шкільному нашому подвір'ї

Останній дзвоник скоро продзвенить.

2 -й ведучий

Це сльози й радість, свято і прощання.

Для когось він лунає в перший раз.

Для когось буде справді він останній,

А вас покличе у наступний клас.

Учитель Школа, школа! Вулик ти дитячий,

Ну, а діти — як бджолиний рій,

Вчаться тут і йдуть сюди терпляче,

І беруть початок з нього свій.

Нехай цей день, цей випускний бал запам'ятається вам і стане приємним спогадом у майбутньому!

На екрані парусник

Веселий вітер кличе у дорогу.
В життєвий океан бурхливий, непростий
На серці радість і щемка тривога
- Вітрила підіймає парусник шкільний.

А пасажири щось запізнюються...

Звучить гудок на відправлення…

Вальс танцюють випускники

1-й ведучий.

Хоч сьогоднi в нас i свято,

Тiльки є одна печаль:

Вчителька не йде у п’ятий,

Розлучатися так жаль!

Як швидко пролетiли

Роки, неначе днi.

Ми так рости спiшили,

Як трави навеснi.

Iз Вами ми ділили

І радiсть, i печаль.

Ми так рости спішили!

Тепер прощатись жаль.

Учителька найперша,

Як зiронька ясна.

На все життя у серцi

Залишиться вона!

Терпляча, добра, мила,

За кроком крок, щодня,

І нас добра навчила,

Дала мiцнi знання.

Не скажем: «Стiйте роки!

Дитинство, постривай!»

А школi початковiй

Ми скажемо «Прощай!»

Діти під мелодію запускають на кульках плакат з написом «Прощавай, початкова школо!»

Ведучий:

А час летить від вечора до рання —

В минуле вже немає вороття.

Наш парусник з республіки «Дитинство»

Мчить у республіку «Дорослого життя».

Ведуча:

А щоб нам на шляху не червоніти,

І мати для проїзду документ,

Ми просимо свідоцтво нам вручити —

Найголовніший проїзний білет!

Вчитель. На нашому святі присутня директор школи. Ми щиро дякуємо вам за те, що завжди цікавилися життям нашого класу, радили, допомагали. Надаємо вам слово.

(Виступ директора школи та вручення свідоцтв).

Ви нам для навчання умови створили,

Ремонт капітальний у школі зробили.

Завжди ви звертали велику увагу

На наші екскурсії, свята, розваги.

За те, що були ви уважні до нас,

Вам пісню сьогодні дарує наш клас.

Пісня (на мотив «Милая» Ф.Кіркоров).

1. Усім відомо дітям — жінок багато в світі,

Чорнявих і білявих, худеньких і товстих.

А наша директриса вродлива, як актриса,

Вона така чудова і краща від усіх!

Приспів:

Милая, милая, милая,

пісню співаємо вам!

Милая, милая, милая

ви до вподоби всім нам.

З нашим коханим директором

Поруч багато пройшли.

Всі ми собі у директора

Доброго друга знайшли.

2. Директор енергійна і дуже самостійна —

На перше місце школу в районі привела.

На конкурс вирушала і добре виступала,

Серед усіх директорів першою була.

Ведучий: Ну от, свідоцтва ми отримали, здається, можна вирушати в дорогу. Та й парусник чекає.

Ведуча: Почекай! У нас іще є час, та й не можна нам просто так зникнути і все.

Ведучий: Чому?

Ведуча: Як відомо, кожен, виходячи з дому, повинен вимкнути газ, погасити світло, закрити двері... і лишити що-небудь на пам'ять.

Ведучий: Легко сказати. А що ж ми можемо залишити? Квіти?

Ведуча: Красиво, але цього замало, вони зів'януть.

Ведучий: Хороші слова подяки?

Ведуча: Вже краще, але вони забудуться.

Ведучий: Фотографії!

Ведуча: Але ж вони мовчать!

Ведучий: Придумав! Тоді ми можемо спробувати зняти фільм про нас, наші шкільні роки, а в ньому...

Ведуча: А в ньому будуть і квіти..

Ведучий: і найтепліші слова..

Ведуча: І наші обличчя..

Ведучий: І пісні...

Ведуча: Прекрасно! А назвемо ми його: «День на вокзалі прощання».

Ведучий: Ні, нічого не вийде!

Ведуча: Чому? Давай спробуємо!

Ведучий: А сценарій? А режисура? А спонсори? А декорації? Ні, не вийде!

Ведуча: Все у нас вийде! Що ж ми, даремно вчилися стільки років у школі?

Сценарист (з довгою шпаргалкою): Твори писати вчились? А шпаргалки? Отже, і сценарій напишемо!

Режисер (з рупором): До вечорів шкільних готувались? От і режисера знайдемо.

Художник (з великим олівцем): Малювати вчилися? От і декорації намалюємо.

Ведуча: А спонсори? Та всі ці роки нашими вірними спонсорами були наші батьки. Невже підведуть в такий святковий день! Із таким грандіозним проектом!

Ведучий: А актори?

Всі: Всі ми!

Режисер: Добре! Досить балачок! Час не стоїть! Приготувались!

Сценарист: Пригадаємо, з чого все починалось?

Помічниця режисера: серія 1, дубль 1,: «Всіх найважчий перший клас».

1-й учень Давно-давно тому, чотири роки,

Коли осінні дні були.

Почулись в школі тихі кроки:

Це ми у перший клас прийшли.

2-й учень Читати трошки ми вже вміли,

Писати ж зовсім не могли.

Батьки нас рахувати вчили.

Такі маленькі ми були!

3-й учень Ще довго літери вивчали

І по складах ледь-ледь пливли

Колись на пальцях рахували,

А до мільйонів аж дійшли!

4-й учень Тепер вже нас і не впізнати,

Бо скільки знань ми здобули!

Писать навчилися, читати,

Чотири сходинки пройшли!

5-й учень А що, згадаємо, хлоп'ята,

Всі вісім сотень днів важких?

Нехай почують мами й тата,

Чого ми вчились тут без них.

6-й учень Перший клас, наш перший клас!

Скільки справ зустріло нас!

Треба фрукти рахувати,

По складах книжки читати.

7-й учень А письмо — це справжні муки:

Від напруги ниють руки!

Вам би, пальчики-билинки,

В ляльки гратись, у машинки!

Та коли ж? Весь час веди

Знаки, літери, склади!..

8-й учень В зошита задрались вуха,

Ніби він уважно слуха.

Потім крейдою писали —

Форми білі-білі стали.

Ведучий: Що відрізняє першокласника від усіх школярів?

Ведуча: Маленький зріст і великий портфель.

Режисер: Один учень і родичів куча.

Сценарист: Радісна посмішка і беззубий рот.

Ведучий та Ведуча:

Зуби сиплються дощем,

Значить, в школу ми ідем!

Відео «Ми у першому класі»

Дівчинка В минуле швидко час летить,

Чотири роки, а здається — мить.

Хлопець Прийшли до школи малюки,

Чотири роки вчились залюбки.

Дівчинка Читати вміють, рахувати,

А дехто навіть хитрувати!

Хлопець Тим учням дуже до вподоби

Незвиклі, вигідні хвороби:

Дівчинка Розповімо вам зараз ми,

Як захворів серед зими

Один невдалий учень

Сергійко Колокручень

Хлопець. Хворобу не назвемо ми.

Дівчинка Ви здогадайтеся самі.

МІНІАТЮРА «У ЛІКАРЯ»

На сцені стоїть стіл, два стільці. До столу прикріплено напис «Кабінет лікаря». До краю сцени виходить Сергійко з портфелем, хапається за голову.

Сергійко. Що робити? Зараз буде контрольна робота з математики, а я нічогісінько не знаю, домашнього завдання не зробив. Як би мені уникнути того математичного, лиха у вигляді контрольної? Вигадав! Піду до лікаря. Нехай він мені звільнення дасть.

Сергійко знімає з шиї шарф, обмотує ним голову. Потім проходить по сцені в один бік, потім в другий. Тим часом до столу сідає лікар у білому халаті. Сергійко підходить до столу.

Сергійко. Добрий день! Лікарю, можна до Вас?

Лікар. Добрий день! Будь ласка. Проходь, сідай. На що скаржимося, друже?

Сергійко На контрольну. Ой! Тобто, я дуже погано почуваю себе.

Лікар Де болить?

Сергійко У грудях. Серце колотиться, як скажене. Мабуть, тиск високий, як у. моєї бабусі. Погано чую та нічого не пам'ятаю, як мій дідусь.

Лікар Температура є?

Сергійко Є! Висока! Тредцять вісім і вісім.

Лікар. Ну, то не така вже й висока!

Сергійко. Ой! Піднімається! Все вища та вища. Вже сорок чотири та чотири!

Лікар Дійсно, кепські справи.

Сергійко. Ось і я так гадаю, не можна мені на урок. На контрольну з математики.

Лікар Чому?

Сергійко. Я нічого не пам'ятаю. Мені тільки довідочка потрібна. Про звільнення.

Лікар Кому ж я її дам?

Сергійко Та я ж хворий! Ви що, забули?

Лікар Назви хоча б своє ім.’я.

Сергійко. Забув. Я ж Вам кажу, що дуже-дуже хворий.

Лікар Ну, добре. Відкрий рота. Скажи: «А-а-арифметика!»

Сергійко витріщає очі та з кислим перекривленим, як від лимону, обличчям, відповідає лікареві.

Сергійко А-а-а

Лікар. Все зрозуміло. Тяжкий випадок. Доведеться два тижні вдома просидіти.

Сергійко (зраділо) Вдома?

Лікар Так. З усіх ознак маємо унікальний випадок -- перевтомлення наукою. Треба частіше бувати На свіжому повітрі, гуляти. Можна відпочивати із книгою на дивані, дивитися телевізор. Але жодних уроків! Забороняю! А насамперед з математики.

Сергійко. А з англійської можна?

Лікар (замахав руками) Ні!

Сергійко. А з природознавства?

Лікар. У жодному випадку!

Сергійко А з української?

Лікар (категорично). Жодної вправи!

Сергійко (розмотує зі своєї голови шарф). А на комп'ютері погратися?

Лікар. А хіба я не сказав? Обов'язково! Два рази на день: три години іранку та по обіді ще три години, якщо на вулиці дощ й у футбола ніде поганяти, то тоді я увечері ще три години.

Сергійко (зраділо підскакує зі стільця). Дуже дякую, лікаре!

Лікар. Нема за що. Бувай здоровий, Сергійко Колокручень Можеш іти.

Сергійко. Як іти? А довідка?

Лікар. Яка?

Сергійко. Звільнення від школи.

Лікар. А як же я можу й тобі дати? На чиє ім'я я її випишу, якщо ти своє ім'я забув?

Сергійко (знову сідає). Ой! Здається, починаю пригадувати. Мене звуть Сергійко. Прізвище Колокручень.

Лікар. Дуже добре. Тепер пригадай, у якому класі ти вчишся. У першому?

Сергійко. Що Ви, лікарю! Хіба ж я малий? Я в четвертому «А» вчуся,

Лікар. Це у тому четвертому «А», у якому зараз контрольна з математики буде?

Сергійко. Точнісінько! Звідкіля Ви знаєте?

Лікар. Розклад уроків на стіні біля кабінету висить. Тим більше, що в 4-А почалася епідемія на запалення хитрощів.

Сергійко. Яке запалення?

Лікар. Не лякайся, з віком минеться. Але як згадуватимеш, довго сміятися будеш. А зараз, якщо пам'ять до тебе повернулася, прямуй до класу. Ось-ось дзвінок буде.

Ведуча: А далі? Що було далі?

Сценарист: А далі — шкільне життя – уроки, заходи, КТС .

Режисер: Хвилиночку! Знімаємо наступний дубль!

Помічниця режисера: серія 1, дубль 2: « Відкриті уроки та заходи»

Відео «Відкриті уроки, заходи»

Ведучий. Сьогодні у нас найрадісніший і найсумніший день. Найрадісніший, бо ми дорослішаємо, мріємо навчатися далі, працювати, творити і жити.

Ведуча. А найсумніший, бо ми прощаємося з нашим затишним куточком, в якому ми раділи і сумували, плакали і сміялись всі 4 роки, прощаємось з нашою першою вчителькою, яка віддавала нам свою любов і ласку.

Ведучий. Так, чотири роки ми піднімались першими, найважчими

сходинками до знань. Вчилися писати, читати, рахувати,

товаришувати, жити за правилами нашого нового дому.

(Діти співають пісню «Так просто» (муз. І. Білик).

I куплет

Лунає дзвоник, запрошує в клас.

Щороку в школі чекають на нас.

Уроки, парти, складні запитання.

Це все називається словом «навчання».

Так просто...

II куплет

Табличку множення запам'ятаю,

Розумні книжки усі прочитаю.

І школі рідній низенько вклонюся.

Це все називається словом «я вчуся».

Так просто...

9-й учень. А скільки витримав за ці чотири роки різних ударів, сильних терзань наш рідний портфель! Влітку портфель нам був, як парасолька, а взимку — найкращі санчата. А чого ми в ньому тільки не ховали: і камінці, і двійки, але вій був найкращий!

10-й учень

Що таке на дворі сталось? Що за крик? Що за галас? —

Бий! Давай! Яке мазило! Ти куди? Суддю на мило!

Зрозуміло — там футбол, і комусь забили гол!

Два портфелі, як і слід, штанги замінили.

На воротах мій сусід, воротар умілий.

Знов прохід! Ось-ось заб'є!..Штанга! Ех, невдало!

Із портфеля все, як є, геть повипадало.

Нумо, гляньмо, що у ньому, поки йде завзята гра,

Бо ж портфель, усім відомо,— то обличчя школяра.

Ось книжки, та що це з ними? Чом вони у плямах? : .

Страшно глянути на них! Подивіться на сторінку —

Не сторінка, а картинка: помальована така! —

Ніби вчора побувала в людожерливих руках,

Ще й написано, послухай: «Хто зачепить —в вухо дам!»

Ось — якийсь папір в лінійку, а на нім товстенька двійка.

Що ж воно? Пробачте прошу, виявляється, це — зошит.

Але дивний він такий, мов іде у ньому бій.

Буква з буквою зчепились, аж гуде навкруг земля:

штовхається щосили, і вилазить на поля!

Ве — волає, Ге — горлає, еЛ — на дві ноги кульгає.

О — як бублик, Пе — як пилка! Що не слово — то помилка,

А буває навіть дві! Аж гуде у голові!

Ось, наприклад, прочитайте: «Мошеністом робить тато» —

Ні, читать не варто більше, А то буде навіть гірше.

Ось — щоденник, що за диво? Та невже Андрія!?

І впізнати неможливо — чистота у нім така.

Розгортаємо сторінку... гляньте — чиста, як сльоза.

Де поділися оцінки? їх напевно кіт злизав...

Ну, звичайно! Подивіться: онде слід від одиниці,

Онде двійку стерто вправно! Ну, нарешті, я впізнав,

Чом і чистим, і охайний у Андрія щоденник став!

Режисер: Друзі, ми ж зовсім забули про наш фільм!

Сценарист: Дійсно, забули!

Ведуча: А що там далі у сценарії?

Сценарист: А далі серія — батькам присвячена.

Режисер: Приготувались? Камера! Світло! Поїхали!

Помічниця режисера: серія 1, дубль 3: «Завжди з нами тато й мама».

Ведучий: Росте людина. Її життя починається з світанком душі – дитинством. Залишається воно у пам’яті, як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, планета „Дитинство” притягує до себе, повертає з найвіддаленіших куточків людської пам’яті. І серед життєвих негод, невдач, душевних падінь поряд з нами завжди є наші батьки, наші рідні матусі і татусі.

Ведучий

В кожному серці, що вірить і любить,

Є місце почесне одне,

Туди, в знак пошани, ввічливі люди

Заносять усе дороге.

Ведуча

Матусю, рідненька, найкраща, єдина,

Щоб ти не хилилась ніколи в журбі,

І серце, і зорі, і даль журавлину,

І квіти даруєм тобі.

Ведучий. Доки тато живий...

Ведуча

Доки мама жива...

Ведучий

Поспішаймо сказати

Найніжніші слова.

Ведуча.

Рідна мамо,— живи!

Ведучий. Рідний тату,— живи!

Всі

Найдорожчі у світі —

Це ви! Тільки ви!

Діти перешиковуються так, щоб утворилась форма серця. Середній учень робить З кроки вперед, ті, які поруч, роблять по 2 кроки. Протилежні кінці шеренги з'єднуються, щоб утворилося «серце». Діти, що на передньому плані присідають, ті, що за ними,— менше, ті, хто на задньому плані,— стоять. Це все схоже на сходинки. Глядачі повинні побачити серце. Квіти діти тримають перед собою.

Вчитель під музику говорить слова, а в цей час діти утворюють серце.

Що найважливіше у світі ?

Здоров’я – для хворого.
Хліб - для жебрака.
Перемога - для стрільця.
Воля - для невільника.
Правда - для мудреця.
А мати найдорожча для кожної людини.

Батьки дали вам життя, зростили вас, піклуються про вашу долю, ваше майбутнє, щастя.

Тож умійте поважати батьків. Знайте, що найбільша радість для них - ваші успіхи в житті, ваш добробут. Невдачі й неприємності дітей болем відлунюють у серці батьків. Тому старайтеся не завдавати їм образ і прикрощів. Намагайтеся бути добрими у думках і почуттях, щоб ваша поведінка не ганьбила, а возвеличувала ваш рід. Будьте працьовитими, уважними, людяними. Приносьте в дім мир і спокій.

Дарують квіти батькам.

Ведуча. Ми нагороджуємо грамотами за найоригінальніші, найцікавіші, і найсмачніші торти і печива, які випікали наші мами на свята, і присвоюємо їм звання «Фея-солодуня».

Ведуча. Нагороджуємо грамотами за добросовісну допомогу, щиру підтримку, неабияку силу волі та присвоюємо їм звання «Феї мудрості».

Ведуча. Нагороджуємо грамотами за відчайдушне терпіння, силу і наснагу, за витрачене здоров'я, за те, що батьки весь час допомагали своїм дітям у навчанні. Присвоюємо їм звання «Феї терпіння»

Учитель (до батьків).

Хай сонце дарує ясне проміння,

Земля — щедрий колос і стиглі плоди,

Воду — криниця, небо — зірниці,

А діти — усмішку завжди.

Здоров'я вам міцного,

Щастя земного,

Добра щоденного,

Настрою веселого,

Гумору здорового,

Життя довгого вам, шановні батьки!

Сценарист: Пам'ятаєте, у дитячому мультфільмі мамонтенятко шукало маму? І не могло знайти. А нам так пощастило в житті! У нас мам — дві!

Режисер: Одна — рідна, любляча, та, що дала нам життя. І друга — теж рідна, любляча, та, що вела нас чотири роки шкільним марафоном.

Ведуча: Ви вже зрозуміли, про кого мова? Про наших класних керівників!

Ведучий: Пропоную занотувати до тлумачного словника: словосполучення класний керівник утворилось від вияву найвищої якості — клас! І означає найвищий ступінь вчительської душевності і майстерності.

Режисер: Це ж геніально! Наступну серію так і назвемо: «Класний керівник від слова клас!»

Помічниця режисера: серія 1, дубль 4: «Класний керівник від слова клас!»

Вчитель. Найголовнішим вчителем - наставником стане класний керівник – шановна Беспалько Наталія Вікторівна. Надаємо вам слово.

(Виступ класного керівника).

Батьки. Прийміть за українською народною традицією хліб-сіль та дітей наших, і ведіть їх далі по нелегкій шкільній стежині. А ми обіцяємо, що будемо в усьому вам допомагати.

Хоч іноді ми пустуни маленькі,

Хоч часто в школі ми здіймаєм галас й сміх,

Та ми потягнемось до вас, немов до неньки,

Якщо полюбите ви щиро нас усіх.

Шановна вчителько нова!

За нас ви будьте певні,

Хоч ми рухливі і шумні,

Зате розумні й чемні.

Ми будемо учитись навідмінно

І з поведінкою буде все гаразд.

Та ви прийміть нас із любов'ю тільки

І заведіть нас в старший п'ятий клас.

1-й учень Ми пейзажі в класі вчили

(Парти довго потім мили).

Композицію картини

І портрети — для людини,

Для машин — автопортрет.

Не знання, а вінегрет!

2-й учень Як цікаво на природі!

Ну, екскурсія, та й годі!

Їздимо ми по планеті

Шляхом, морем, на ракеті...

Режисер: Це ж геніально! Наступну серію так і назвемо: «Екскурсії»

Помічниця режисера: серія 1, дубль 5: «Екскурсії»

В.1: Увага! Увага! На планеті „Дитинства” тільки сьогодні працює „Шкільний музей”. Поспішайте здати свої експонати на вічне зберігання.

Вип.1: Я хочу здати в музей оцінки із мого щоденника (виносить трійку, двійку, одиницю, зв’язані на зв’язку).

Спершу ми оцінки мали, потім перейшли на бали.

Та трійки, двійки, одиниці також нас дістали.

Хочу швидше бали здати, щоб більш таких не заробляти.

Лише тепер я зрозумів, що я багато пропустив.

Обіцяю таких балів більш не заробляти ...

Кер. музею: Давай бали, хоча пізно уже обіцяти.

А що хочете ви здати до музею?

(Дві випускниці виносять дві банки сліз).

Вип.-ця 1: Скільки було сліз пролито нами за ці роки

Особливо нас дістали тести на уроках.

В-ця 2: Оці тести з фізкультури назбирали стільки сліз,

Що вмістилися б у ємкість, що ніхто б і не доніс.

Кер. муз: Слізки ми приймаємо, та плакати не радимо вам. будете старатись на уроках фізкультури, не прийдеться вам засмучуватись.

(Випускниця виносить шпаргалку).

Кер.муз.: Ну, і шпаргалка! По якому предмету?

В-ця1: По всім предметам зразу.

Шпаргалка ця – універсальна. По всім предметам є повчальна.

Та скільки б ти не написав, якщо не вчив, то все даремно.

Здаю шпаргалку, та мені сказать приємно. поки вночі її писала,

сама усе запам’ятала, й не знадобилася вона, бо знала я усе сама.

Отож, часу не витрачайте, не списуйте, самі вивчайте.

Кер. муз. Якщо учні перестануть писати на екзамени шпаргалки, то це буде справді чудово, і не буде в школі жодного учня з низьким рівнем знань. Але що це?

(Виводять на сцену попід руки учня).

Вип.3: Ось він, підсумок,чотирирічних мук і страждань. Погляньте, до чого довели його наші дорогі вчителі. Перед вами діюча модель учня з низьким рівнем знань. Зовні він нічим не відрізняється від учня з високим рівнем знань, за те внутрішньо ... Але все по-порядку.

(Показує на голову моделі). Що це по-твоєму?

Учень. Голова.

Вип..3: Правильно. А що ти знаєш про голову?

Уч.: Одна голова - добре, а дві – краще.

Вип..3: Так. Але тільки теоретично. Насправді, і з однією такою, як у тебе головою, у всіх вчителів голова обертом іде (крутиться).

Уч.: Це тому, що вміємо валити все зі своєї хворої голови на ваші здорові.

Вип..3: Підемо далі. 2 вуха. Запитую, навіщо?

Уч.: Щоб в одне вухо влетіло, а вдруге вилетіло.

Вип..3: Очі...

Уч.: Два.

Вип..3:Дивляться по всі 4 боки, тільки не в підручник?

Уч.: А чого туди дивитись? До сусіда в зошит потрібно дивитись... Зиркнув, дещо списав – і порядок.

Вип.3: Ось ротик, з допомогою якого він часто говорить...

Уч.: А я не вивчив. А я зошит забув. За що два бали? А можна вийти?

Вип..3: Руки... Постійно зайняті посторонніми справами... Ноги...

Уч.: А чого це ви так мало розповіли про мої руки? Про руки відмінника, мабуть, говорили б години півтори. А про мої руки, так трішки. Так від моїх рук, може, весь клас...

Вип..3:Що там клас, вся школа стогне....

Уч: Вибиті вікна, поламані меблі, обписані столи, жуйки на стільцях, папірці на подвір’ї ... Хіба це не моїх рук справа?

Вип..3:Твоїх, твоїх.

Уч.: А скільки ще таких, як я? А як ми підемо зі школи, такі ще залишаться.

Вип..3: Бажаємо вам, дорогі вчителі, щоб це був останній не слухняний учень в вашому шкільному житті. (Його виводять, він виривається).

Уч.: Я сам піду. Взяли моду критикувати!Я не останній! Такі, як я не переведуться ніколи!

Режисер: Все! Знято останню серію фільму! Кошти вичерпані! І час теж.

Ведучий і Ведуча: Як останню?!?!

Ведучий: А наш від'їзд?

Ведуча: А наш перехід через кордон в країну «Дорослості»?

Діти:

Люба наша вчителько!

Настав той час, коли ми, ваші учні, маємо сказати вам: «До побачення!». Ви залишаєтесь за тією межею, де промайнула перша частина нашого дорослого дитинства.

Пролетить літо, і першого вересня знов ви поведете за собою малят. Ви навчите їх читати мудрі книжки, розв'язувати складні задачі, писати найдорожче в світі слово «мама». А ми лише будемо іноді заходити до вас і пригадувати, як колись все це робили ми.

Нас вчитимуть суворі й справедливі, веселі й добрі вчителі, їх буде багато, і всі вони, звичайно, різні. Але ми пам'ятатимемо вас, нашу першу вчительку.

Все це буде потім. А зараз, ми — ваша надія і опора, ми — ваші сини і дочки, ми — ваші учні, говоримо вам: «Спасибі!», — і обіцяємо, що вам не доведеться червоніти за нас.

Вчитель:

Любі діти!

Багато справ єднало нас,

І от настав прощання час.

Чотири сходинки пройшли,

А скільки знань ви здобули!

Попереду —

ще довгий шлях,

Але не у чужих краях,

А в рідній школі.

Чув, мабуть,

її середньою зовуть?

Прямуй, дитино,

в добру путь,

У світ, де вчаться і ростуть!

Розумна і щаслива будь!

А перші кроки не забудь!

Не ображайте тат и мам,

Що все в житті дарують вам.

І шлях свій

з гідністю пройдіть.

Добра і сил не розгубіть!

(Звертається до батьків)

А вам, шановні батьки,

Я руку тисну залюбки

І щиро дякую.

Бо в нас

Вкладали ви

свій вільний час.

І ніби учнями були:

Уроки вчили, як могли,

І малювали за дітей,

І фарби купували, й клей.

Увесь шкільний дитячий час,

Як власна праця, був для вас.

Ви не жаліли сил і сну,

Й зарплату вклали не одну.

І, може, щось не так було —

Як сон, забулось і пройшло.

Ви чуйні, стримані були

Й лише добро до нас несли.

Хлоп'ята ваші ще ростуть,

Турботи й клопіт вам несуть.

Нехай навчання довгі дні

Щасливі будуть і ясні!

Сценарист: Доведеться дозняти ще одну серійку.

Режисер: Ой, не витримають батьківські кишені такої перевитрати коштів. А скільки ще попереду!

Ведуча: А ми компенсуємо ці витрати нашою любов'ю, турботою і нашими успіхами в житті.

Сценарист: Тоді — приготуватись усім до посадки.

Входить прикордонник

Прикордонник: Почекайте! Ваша дорога лежить через кордон між країнами Дитинства і Дорослості. При переїзді кордону — приготуйте ваші документи, візитки.

Режисер: Знімаємо в прямому ефірі!

Помічниця режисера: серія 1, дубль 6: «Ось такі ми є!»

1.Найкмітливіший