Виховний захід "З Україною в серці" 6-8 класи

Слово вчителя:

Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної зради йому, довгої вікової героїчної  боротьби за волю. Так уже  історично склалося, що власну незалежність та свободу наш народ завжди виборював дорогою ціною – тисячами життів. Обпалена, але не зітліла, поранена, але жива, обкрадена, але не бідна через століття йшла Україна до власної територіальної цілісності. Ніхто з нас ніколи навіть й подумати не міг, що на 23-му році незалежності нам доведеться захищати те, до чого ми повсякденно звикли – українську державність, цілісність, волю, свободу й мир, доведеться виборювати ціною тисяч убитих, поранених та полонених синів та доньок України.

 

Яка ж красива ти – уквітчана весною,

Провіщана ключами журавлів,

Розбуджена бурхливою грозою

І пориванням річок до морів.

Яка ж красива ти – розгониста степами,

Висока горами – аж в синю височінь,

Скрізь явори стоять богатирями

Понад дорогами століть і поколінь.

Яка ж красива ти – в гостинності одверта

Із усміхом назустріч доброті,

Яка ж ти мужня, сильна і уперта,

Як недруг стане на твоїй путі!

 

Ведучий 1

Україна! Скільки глибин у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів – все це наша Україна. Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазурі роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю. Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною  смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні круки, вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.

 

Ведучий 2

Існує легенда про Україну

 

Бог створив нашу землю і почав роздавати її різним народам. Наші предки пізно спохватилися, і землі їм не дісталося. От вони прийшли до Бога, який в цей час молився. Через деякий час Бог озирнувся і запитав їх:

— Чого ви прийшли до мене?

Дізнавшись, що вони осталися без землі, він запропонував їм чорну землю.

— Ні. Ми не будемо там жити. Там уже живуть німці, французи, італійці, — сказали наші предки.

— Ну тоді я дам вам землю, яку я залишив для раю. Там є все: річки, озера, пустелі, ліси, гори. Але пам’ятайте: якщо будете берегти цю землю, то вона буде ваша, а якщо ні — то ворога, — сказав Бог.

Пішли предки наші на ту землю і оселилися там. А країну свою називали Україною. І зараз ми живемо на тій самій райській землі.

 

Пісня К. Бучинська «Україна»

 

Ведучий 1

Кожен українець має знати, що наша мати - Україна існує вже багато століть. За плечима нашої держави розквіти і падіння, найкращі і найсвітліші події, але ще більше горя, болі і страждань. На шляху до незалежності наша ненька подолала безліч перешкод, пройшла багато війн і катувань. І все заради того, щоб ми, українці, жили у вільній державі.

 

Ведучий 2

Ми всі українці маємо не тільки щастя, а й величезне випробовування – жити на цій землі і творити її історію, впливати на її майбутнє. Ми покликані виконати наш історичний обов’язок – відродити українське в Україні, зберегти той національний фундамент, що робить нас єдиним цілим. Адже нація – це насамперед мільйони «Я», і з яких і твориться держава.

23 роки ми живемо на вільній землі, працюємо і дбаємо про розвиток і добробут нашої держави, яка має свій Гімн, Прапор і Герб. Про це мріяв, за це боровся наш нескорений народ. Любов до землі, до рідного слова і народу  прирекли багатьох славних синів і дочок України на тюрми і поневіряння. Серед них – Тарас Шевченко, Роман Шухевич, Степан Бандера, В’ячеслав Чорновіл та багато інших героїв, які віддали своє життя за Україну.

 

Учениця:

Тарас Шевченко у своїх творах не лише оспівував красу рідного краю, а з глибоким жалем і сумом благав Господа про те, щоб урятував його народ із неволі, закликав до боротьби проти панського ярма. Він карався, мучився, але вірив, що його дух воскресить Україну:

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине,-

Ось де, люди, наша слава – слава України.

Без каменю, без золота, без хитрої мови,

А голосна і правдива, як Господа слово.

 

Роман Шухевич був головний командир Української Повстанської Армії, генерал-хорунжий, провідник Організації Українських Націоналістів в Україні, Генеральний секретар підпільного українського парламенту – Української Головної Визвольної Ради.

 

Учень:

Степан Бандера – провідник найбільшої і найсильнішої у 30-50-х роках 20 ст. Організації Українських націоналістів, організатор і керівник визвольної боротьби проти всіх поневолювачів України, особливо проти російських і німецьких. Всю свою енергію, кожну хвилину свого недовгого життя на волі використав для боротьби за волю власного народу. Під керівництвом С.Бандери ОУН витримала боротьбу проти поневолювачів України.

Є люди, як зорі. Вони гаснуть, а світло від них ще довго-довго блукає всесвітами наших душ, нагадуючи кожному, хто ми, що ми, чому ми, куди ми… Таким на небосхилі української історії був В’ячеслав Чорновіл – депутат Верховної Ради, очолював партію «Рух», політик, журналіст.

 

Учениця:

З віків страждань, з віків руїни,

Крізь кров’ю зрошені літа,

Встала нова моя Вкраїна –

Моя Вітчизна золота.

Встала прекрасна і незнана,

Назустріч сонцю із імли,

Неначе мрія тих гетьманів,

Які за неї полягли.

Встала у сяєві свободи,

Вороже топчучи ярмо.

А ми, сини її народу, на хрест за неї підемо.

 

Ведучий 2

Важко тій країні, яка не має своєї історії, важко тому народові, хто її забуває. А ще важче тій нації, яка не знає свого минулого, Була та й є своя історія і в українців. Історія страшна і кривава, історія трагічна і непідвладна людському суду.

Історії ж бо пишуть на столі

Ми ж пишемо кров’ю на своїй землі

Ми пишем плугом, шаблею, мечем

Піснями і невільницьким плачем.

Могилами у полі без імен…

 

 

Ведучий 1

Ніхто б не подумав, що на рідній землі в 21 сторіччі лунатимуть постріли, убиватимуть людей. Наша історія мала багато трагічних періодів, коли свобода і факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки країни ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

 

Ведучий 2

Нині знов прийшов той час – час вибору між свободою та рабством, світлим і майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією. Історія повторюється. Все чого добивалися наші предки на початку 20 ст. є актуальним і сьогодні.

 

Читець:

Встає держава, зводиться з колін

На європейські прагне верховини.

Та як піднятися з отих німих руїн,

Які лишились у душі людини ?

Ми ж українці – чуєте брати?

Щоб ствердити державу, зберегти,-

Згадаймо всіх героїв поіменно,

На вічну пам'ять їх – схилім знаменно.

Бо поки не очистимось від скверни –

Не проростуть свободи справжні зерна…

То ж обєднаймося в тій памяті пречистій:

І поклонімось в хвилі урочистій:

Своїх героїв гідно шанувати.

І рідну мову берегти, плекати.

У праці, чесноті і творчості рости.

Онукам Україну зберегти

 

Читець:

Україно, ти – моя молитва,

Соловїна пісня, мамині слова.

Україно, сльозами полита,

Скільки тебе били, але ти – жива.

Україно – ти моя молитва,

І калина в лузі та безкрай жита.

Україно, росами умита,

Ми з тобою разом – знай, ти не сама.

Україно – ти моя молитва,

Цвіту мололого матінка одна,

Україно, волею сповита,

Хай не буде більше на тобі ярма.

 

 

 

Учень:

Моя ти рідна Україно,

На прапорі твоїм блакить,

Багата й сильная країна,

Де жито в колосі шумить.

 

Пройшла страшний ти час розрухи,

Голодомору і війни,

Розправили величні крила

Твої знедолені сини.

 

Із козаків ті українці,

Що підняли тебе з руїн,

Й поставили тебе, убогу,

На рівень інших всіх країн.

 

Учениця:

Тепер ти вільна, Україно,

Ніхто тебе більш не згнобить,

Ніяка сила не зламає

І щастя нам не вкоротить.

 

Ми ворогів своїх здолаєм,

Могутні станем і міцні,

Свободу втримаєм руками

Й складатимем про це пісні.

 

Коли ж бридкі жадібні руки

Простягнуть вороги до нас,

Згуртуєм ми свої громади,

Бо вже тоді прийшов наш час.

 

Діти 3:

За нашу правду і свободу

Життя спокійно віддамо,

Як наші предки воювали

За наше щастя і добро.

 

Здобудем волю і свободу

Ми для онуків та дітей,

Здобудем славу і майбутнє

Для України та людей

 

Інсценізація казки Юлії Смаль «Небесна Сотня»

 

Виходить мама з маленьким сином.
- Мамо, чуєш? - спитав маленький Максимко у мами увечері перед сном. - А хто нас охороняє?
- Ангели, сину.
- Ангели? Хто це?
- Небесні охоронці, маленький. Вони бережуть нас від зла, від сліз, від усього поганого.
- Але ж, мамо, хіба поганого не стається?
- Стається, Максимку, та тільки ж ангели нас боронять, але не можуть з нами боротися. Коли людина хоче добра, то й лиха з нею не станеться, а як ця людина недобра, то чинить зле. І тоді ангели плачуть.
- А які вони?
- Хто?
- Ангели, мамо.
- Ну, це довга історія, - усміхнулася мама.
- Розкажи.
- І ти ляжеш уже спати?
- Так, мамо.
- Гаразд. Було колись...
- Давно? - перебив Максимко.
- Та не те, щоб, та уже минуло, - спокійно відповіла мама. - Не перебивай, бо не розповідатиму.
- Не буду.
- Так от. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі-старі гори, від лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі люди - така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну володар, та такий злий і жадібний, що не сказати. Його посіпаки обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того хапали і саджали у в'язниці. Хоча й це не найгірше. І зайшло сонце над країною.
- Як це? - запитав Максимко.
- Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби, немає просвітку серед лиха.
- Але ж ці люди, вони скинули володаря?
- Зачекай же! Одного дня не сила стала народові терпіти знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів, здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв.
- І що? - запитав стривожено хлопчик.
- Не злякався мужній народ. Беззбройні та сміливі, виходили люди один на один проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці, потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими, усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з його челяддю геть з країни.
- Мамо, а де ж про ангелів?
- Бачиш, сину. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій - їхні серця зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що, насправді, їхні душі, у світлі, сходять у небо, в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла Небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв з чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. З тих пір, синочку, наші ангели-охоронці ось такі, вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла.
- Мамо, а наш тато, він теж ангел?
- Так, сину. І наш тато - ангел. Найсміливіший ангел. Маленький, а ти так на нього схожий.

 

Читець:

2014 р

Багато випробовувань, випало на долю покоління наших батьків, коли стіною став Майдан проти свавілля, безчестя, неправди. Нашвидкуруч споруджених барикадах, на наметах, на залізних бочках, кучугурах почорнілого снігу, на дерев’яних конструкціях, обплетених колючим дротом, на польових кухнях – повсюди біліють сотні звернень, лозунгів, гасел на адресу влади. А над Майданом видніються півметрові літери поетичного звернення Тараса Шевченка.

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

І багряним від крові, почорнілим від горя був Київ, коли прощався народ з Героями Небесної Сотні

В трагічні дні нашої держави під час протистоянь у Києві загинули і наші земляки

• Михайло Костишин з Нижнього Струтина
• Роман Гурик, студент Прикарпатського університету
• Ігор Дмитрів з села Копанки Калуського району
• Ігор Ткачук з Коломийщини
• Сергій Дідич з села Стрільче на Івано-Франківщині
• Богдан Калиняк з Коломиї
• Ольга Бура с.Ріпне
• Василь Шеремет с Ланчин Надвірнянського району
• Володимир Павлюк місто Коломия

 

Україна: 

В вогні та диму страждають мої міста. Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів,сестер,побратимів.

 

«Небесна Сотня»…Юнаки, батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу

 

Читець:

Минатимуть  дні і роки,

Забудеться руїна,

Але в історію ввійдуть

Герої України.

Напишуть їхні імена

На обелісках слави.

Пишатись буде нація

Героями держави.

Стояли ж твердо до кінця,

Боролись за свободу,

Віддали молоді життя

За честь свого народу.

І плаче мати не одна –

Вже не побачить сина.

І батько плаче, і дитя,

Кохана і дружина.

Та пам'ять житиме в віках,

Не вмре і не загине.

Слава героям, слава їм

І слава Україні!

 

Відео «Мамо вибач за чорну хустину»

 

Учень 1:

Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…

Торкнуся, припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий!Це так неймовірно!
Давай,приклади свою руку…
 

Учень 2

- То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…

Людей,що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх,брудні гроші та грати…
 

Учень 3

І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!

Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там,тату?
- Це стела героїв Майдану…

 

Ведучий

Революцією гідності назвуть ці події. Так саме гідність відстоювали справжні українці. Щоб не стати знову рабами, щоб не впасти на коліна. Щоб гордо дивитись нащадкам у вічі.

Пам'ять про Небесну Сотню житиме у наших серцях вічно. Вони - наші Герої, які вчать готувати себе до праведної боротьби за волю і майбутнє свого народу.

 

Читець:

А сотню вже зустріли небеса...
Летіли легко, хоч Майдан ридав.
І з кров'ю перемішана сльоза.
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін -
Спереду - сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній, сивий-сивий.
І рани їхні вже не їм болять.
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла.

 

Відео «Небесна сотня»

 

Ведучий:

Ворог не схаменувся, він продовжував знищувати український народ.

26 травня 2014 р. в міжнародний аеропорт Донецька увірвалися озброєні люди. Головні повітряні ворота закрилися для пасажирів, а сам аеропорт став символом війни. На захист нашої держави об’єдналися українці і євреї, татари та вірмени, грузини та білоруси. Їх об’єднала українська земля  та бажання жити у вільній країні.  Спочатку вони вимагали права вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів - це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...

 

Читець:

Кров’ю кипить скарлючений бетон,
по злітній смузі рикошетні петлі.
Мов горда Січ, стоїть аеродром —
твердиня волі у самому пеклі.

З усіх сторін диявольські полки
гатять тротилом по фортеці неба
і «кіборгами» звуться козаки,
яким, крім волі, нічого не треба.

Тут найкоротший шлях у небеса,
найгарячіше місце на планеті,
плацдарм свободи — злітна полоса
під перехресним смерчем кулеметів.

Вкраїнський стяг летовище вкрива,
а бастіони мужності — руїни
лаштують пастку смерті ворогам,
голосять гучно славу Україні!

 

Ведучий:

Україна в тривозі… Постріли, ранені і вбиті молоді люди, які віддали за майбутнє країни життя…Ще не скоро висохнуть сльози матерів, які втратили своїх Героїв. Оплакує Героїв вся українська спільнота… Ми повинні завжди пам’ятати про цих мужніх людей, які не боялися померти за Україну…

 

Читець:

На  Сході  плаче  наша  Батьківщина,

Ворожі  танки  все  кордони  рвуть,

Щодня  солдати  українські  гинуть,

Свої  життя  за  нашу  волю  віддають.

 

 

Читець:

Серцем  єдиним  живе  Україна,

Чую,  як  б'ється  воно  понад  сто.

Б'ється  за  волю  на  сході  нестримно,

За  перемогу  у  зоні  АТО.

Б'ється  із  болем, якого  не  чули,

Волею  душу   рве  на  шмати.

Силу  сердець,  щоб  в  віках  не  забули,

В  Бога  молити  я  буду  завжди!

 

Ведучий:

Війна …Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці,  що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі,  які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери,  на плечах яких тримається наша армія.

 

 

Читець:

Сумує вітер - реквієм в полях

І сипле цвіт зажурена калина

Старенька мати дивиться на шлях,

А син поліг за волю України

Не виглядай мене з важких доріг,

Я недаремно в боротьбі загинув.

Знай: перед злом я відступить не зміг,

о так любив тебе і Україну.

Сумує вітер-реквієм в полях

І губить цвіт зажурена калина.

Не плач, рідненька, житиму в піснях,

В гарячім серці неньки-України.

 

 

 

Читець:

Ховають хлопців молодих,

Що полягли в облозі,

І білий світ немов притих

В надії і тривозі.

Ховають юність золоту,

В землю сиру ховають,

Квітучу молодість свою

За нас вони віддали.

Стоять зажурені батьки

 І їхні побратими,

Своїми смертями вони

Вітчизну захистили.

Схилімо голови свої,

Тихенько помолімся,

Для нас вони завжди живі,

Їм низько поклонімся.

 

Учень:

Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв Небесної Сотні та воїнів АТО у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

 

 

Читець:

Мужній вкраїнський солдате,
Ти захищаєш земленьку святу,
В руках стискаєш міцно автомата
Й перемагаєш у нерівному бою.

Твої сталеві мужність і відвага
Миром і щастям на землі зійдуть
Та на просторах нашої країни
Стяг волі аж до сонця піднесуть.

Я на колінах молюся до Бога,
Щоб лихо від країни відвернув,
Щоби любов’ю, наче ясним сонцем,
Кожну людину тепло огорнув.

Верніться, воїни, домів усі живими
І, матерям припавши до сердець,
Скажіть рішуче, гордо і щасливо:
«Народе наш, війні прийшов кінець!»

 

Відео «Повертайся живим»

 

Читець:

Моя Україна встала з колін,
Вона подолає всі стіни.
І стане країною серед країн,
Відродиться під час руїни.

Всі разом — ми сила, єдина сім’я!
Всі разом — майбутнє держави!
Зберемо насіння з святого зерна,
Важливі розв‘яжемо справи.

Давай допоможемо відсічі дать,
Щоб не позирали лукаві.
У всесвіті кожному треба сказать —
Живемо у вільній державі!

Якщо пам’ятатиме кожен із нас,
Шевченка слова невмирущі,
Настане нової країни час!
Прозріють усі невидющі...

 

Читець:

Живи, Україно, живи для краси,

 Для сили, для правди, для волі!..

 Шуми, Україно, як рідні ліси,

 Як вітер в широкому полі.

 

До суду тебе не скують ланцюги,

 І руки не скрутять ворожі:

 Стоять твої вірні сини навкруги

 З шаблями в руках на сторожі.

 

Стоять, присягають тобі на шаблях

 І жити, і вмерти з тобою,

 І прапори рідні в кривавих боях

 Ніколи не вкрити ганьбою!

 

Ведучий 1.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала і переживає дні слави і сили, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найважчі випробовування, коли гинули не сотні й тисячі, а мільйони її дочок і синів… І потім, як та казкова пташка Фенікс, відроджувалась, виростала з пожарищ і руїн, виховувала нові покоління закоханих у рідну землю лицарів правди і волі. Ми можемо пишатися   тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Темні часи пройдуть. Буде колоситися хліб. Будуть сміятися діти. Буде жити Україна. І для нас є святим обов'язком гідно вшановувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили! Герої не вмирають!

 

Ведучий 2

Я вірю, що Україна підніметься з колін і міцно стане на ноги. Все йде і усе змінюється, змінюється час, покоління. Ще багато років треба, щоб  відбудувати Україну. Та я щиро вірю в те, що наша держава знову розквітне буйним цвітом, вдихне вільного повітря на повні груди, для цього ми маємо почати з малого: з любові до рідного краю, з любові до рідної мови, з любові один до одного.