Виховний захід "За Україну, за її волю"

                                Сценарій виховного заходу:

           « За Україну,за її волю»

 

 

Учень: Пам’ятай, Україно, своїх героїв,

  Тих, хто на коліна встати не хотів

  На своєму вмирали ми полі

  Ідею нашу ворог перемогти не зумів.

Вчитель: Дорогі діти! Велика честь і слава народитись українцем. Найважливіша справа кожного українця – захистити свій рідний край. А щоб міцно і щиро покохати свою землю – треба добре вивчити і пізнати її минуле.

Учень:Треба знати як предки

           На землі цій колись жили

           Як її грудьми своїми

           Заступали – боронили.

Вчитель: Ось і настало 1 листопада. У цей день, багато  років тому було проголошено Західно - Українську Народну Республіку. Наша країна стала вільною і незалежною завдяки мужності та відвазі воїнів – січових стрільців. Відважно боролись січові стрільці за кожне місто і село. Вони йшли у бій з думкою про волю і свободу для рідного народу, а на устах лунала пісня.

Учень: Хочу правду розповісти

  Про стрілецьку славу,

  Що злетіла над Карпати

  В битвах за Державу.

Учень: Тая слава, вмита кров’ю

  У вінку калини,

  Нам передана з любов’ю

  Від неньки до дитини.

Учень: В вишитій сорочці, збивши босі ноги,

  Стоїть Україна обабіч дороги,

  А по тому шляху з заходу і з сходу

  Тягнеться історія Вкраїнського роду.

  Гордою ходою в сонячнім вінці

  Йдуть у бій за волю січові стрільці.

Учень: Юні та безвусі, їм жити, кохати,

  Нивоньку косити, діток колисати…

  Стоїть Україна, руки простягає

  Хоче мить спинити та права не має.

  «Стійте, зупиніться!» стелиться, шепоче

• «Хай запам’ятаю ваші карі очі.

Хто скажіть, чиї ви? Як вас величати?

Щоб змогли нащадки вам шану віддати…»

Учень: Мовчать легіони, зберігають сили

  Йдуть у бій – і сіються стрілецькі могили.

  Заридали гори, голосять трембіти

  Це твої, Вкраїно, загинули діти.

  Хай лине їх слава протягом віків

  Чуєш, Україно, з-під землі їх спів?

Пісня «Гей ви стрільці січовії»

Вчитель: У серпні 1914 р. почалась Перша світова війна. Український народ опинився між двома супротивниками. Понад 3,5 млн. українців мобілізувала Російська імперія, а 350 тис. – Австро-Угорщина. Для визволення України від Російської імперії було створено Українську Раду.

В цей час Австрійська влада зазнавала невдач від Російських військ, тому дозволила Українській раді створити в австрійській армії легіон Українських січових стрільців. Стати під жовто-блакитний стяг виявили бажання 28 тис. добровольців з усіх верств населення. Більшість з них – це вихованці молодіжних організацій «Січ», «Сокіл» і «Пласт». Але австрійці побоялись озброїти таку кількість українців і взяли лише 2,5 тис. осіб. УСС змушені були присягнути на вірність австрійському цісарю Францу Йосифу. Але вони таємно склали й іншому присягу « На вірність України».

Восени і взимку 1914 – 1915 р.р. легіон успішно вів воєнні дії в Карпатах в боях за Стрий, Самбір, Бережани де стрільці вкрили себе невмирущою славою.

З 29 квітня до 4 травня 1915р. точились запеклі бої за гору Маківка. Російські війська хотіли заволодіти горою з метою контролю над селом Козьова. Внаслідок величезних втрат російська армія відступила. Серед січових стрільців теж були вбиті, поранені, полонені. Тепер тут є пам’ятний знак про ці бої на вершині.

Учень: Верхів’я гір, верхів’я слави

  Шумить, шумить, шепоче ліс:

  По битві на полях Полтави

  Тут вперше український кріс

  Спиняв московських полчищ лави,

  І вперше по літах недолі

  Слова упали тут стрільцеві:

  «Ми не поклонимось цареві!

  Ми прагнем волі! Волі!»

Учень: Мандрівнику! Йди до верхів,

  Вклонися тіням тих борців,

  Що прагнули у люту днину

  Підняти схилену калину,

  Відвоювати Україну!

Пісня «Гей там на горі Січ іде» (2-А)

Вчитель: Українські січові стрільці – це армія справжніх інтелігентів, носіїв високих ідей та благородних ідеалів. Це була культурна і освічена армія. Стрілецтво дало нам цілу плеяду легендарних поетів, художників, скульпторів, композиторів, письменників, артистів.

 

Петро Іванович Франко – педагог, письменник, науковець – хімік. Син Івана Франка.

Левко Лепкий – композитор, художник, прозаїк і драматург, журналіст, громадський діяч.

Пісня «Ой видно село, широке село під грою» (і слова, і музика)

Олена Степанів (Олена Степанівна) – український історик, географ, перша в світі жінка офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера.

Вчитель: Багато інтелігенції загинуло, густо падали жертви під час кровопролиття, густо росли білі березові хрести на стрілецьких могилах. Густо розсіялись стрілецькі могили по всій Західній Україні.

Учень: Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,

  Ніхто не заплакав над вами.

  Лиш в темному зворі ревіли гармати

  І зорі на небі вмивались сльозами.

Учень: Коли хоронили вас в темну могилу,

  То земля від крови чорніла,

  Під хмарами круки стадами літали,

  І бурею битва гриміла.

Учень: На ваших могилах хрести похилились,

  Тернові віночки звалились додолу.

  Спіть орли – соколи! Ми гостримо зброю

  І ждемо на поклик: «До бою! До бою!»

Пісня «Повіяв вітер степовий»

Вчитель: У своєму зверненні до народу стрільці заявляють: «Ми пішли на світову війну лише тому, щоб наша Україна, в часі цього всесвітнього смертельного спору могла проголосити, що є і хоче бути, хоче мати своє місце під сонцем».

І мета УСС була досягнута 1 листопада 1918 р. було проголошено ЗУНР, яка проіснувала до 15 листопада 1919 р. і впала перед переважаючими силами ворогів, і в першу чергу поляків.

Українські січові стрільці перестали існувати. Але прощаючись понесли у своїй душі стрілецький неписаний закон «Зійтися знову, коли прийде слушний час».

І слушний час настав. Через кілька десятиліть нащадки стрілецтва повстали у новому угрупуванні – Українська повстанська армія.

Вчитель: 14 жовтня – свято християнське і національне. Це свято Покрови і День пам’яті УПА.

УПА повстала як для оборони населення перед німецьким терором, так і для оборони перед радянськими партизанами.

Учень: О, Боже, як хочеться жити! Жити не для себе, а для України. Для тебе, люба Україно!... В мене Батьківщина в кайданах. У мене любий народ в крові, сльозах. І хоч доведеться вмирати, то загину за ваше щастя з усміхом на устах, за Україну, Соборну, Самостійну Державу. Хай же вічна слава буде нашим героям, що склали своє життя на жертовнику нації.

Учень: Через роки і через покоління

  До нас волає голос воїнів УПА.

Вони – легенда, їх міцне коріння

  Сьогодні облітає рідний край.

Учень: Нащадки ми прославлених героїв 

  Гаряча кров у жилах в нас тече

  Ми хоч сьогодні візьмемось до зброї

  І помочі підставимо плече.

Учень: Нині в Борщівці рідна домівка

  А у нашому лісі буде криївка

  Всі патріотами гордо звемось

  З честю наш стяг уперед несемо.

Вчитель: Головна ідея це Самостійна, Соборна незалежна Україна. З УПА пов’язані імена, які ви добре знаєте.

Це Степан Бандера – один із чільних ідеологів, організатор українського націоналістичного руху. Для багатьох західних українців, його ім’я стало символом боротьби за незалежність.

Головнокомандувачем УПА став Роман Шухевич. З 1943 – 1950 р. Тарас Чупринка.

Жахливі наслідки діяльності Радянської влади в Україні, голодомори, репресії, терор, масові вбивства, катування, а також політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німеччини і Московського більшовизму. Це сприяло державницьким та патріотичним почуттям мирного населення. УПА нараховувало півмільйона осіб.

Вчитель: На початку другої світової війни в 1941 р. Україна не мала можливості швидко організувати свою армію: не було ні вишколених кадрів, ні зброї, ні боєприпасів, ні ліків. Переховувались в криївках, а взимку в бункерах.

 

Та вони знали за що боролись. У них була відвага, ентузіазм, жертовність.  Вони були загартовані, витривалі, володіли військовою хитрістю, винахідливістю. Їхньою школою, уроками, іспитами були самі бої.

Учень: Розвелися фронти, мов гадюки,

  Зайняли кожен клаптик землі,

  А ми в лісі вчимося науки,

  Як свій нарід повести в бої.

Учень: Ой ти, школо, повстанськая школо,

  У Європі нема таких шкіл.

  Хлопці пишуть по бункерах довкола,

  На сторожі стоїть скоростріл.

Учень: Готували не учнів, а військо –

  Іспит будем здавати в бою

  Щоб ні ляська орда, ні московська

  Не топтали по нашім краю.

Учень: Змилосердься Ти, наш святий Боже,

  Поможи нам у цьому бою,

  Щоб ми вміло змогли захистити

  Від катів Україну свою.

Учень: Славні воїни УПА, дорогі брати! Ми стали на боротьбу з лютим ворогом. Німецька і московська навала плюндрує нашу Україну, прагнуть зробити її колонією. Візьмімо в руки зброю й боронитимемо свій край. І нехай Господь на допоможе у цій справі. Присягніться, що боронитимемо свій край до останньої краплі крові! Смерть або перемога!

Учень: «Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед великим українським народом, перед святою землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх найкращих синів України та перед найвищим Політичним проводом Українського народу боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників і здобути Українську Самостійну соборну державу. В тій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя, і буду битись до останнього подиху й останньої перемоги над усіма ворогами України.»

Всі: Клянусь. Клянусь. Клянусь.

Учень: Ми – українські повстанці.

  І ми не знаєм що то страх.

  Родина наша на Сибірі,

  А хата в лісі, у ярах.

  Вже грають сурми,

  Близько воля,

  Вже б’ється серце, кличе кров

  В бою кується наша воля,

  Вставай до бою будь готов!

Учень: Ми – українські повстанці,

  Ідемо лавою у бій,

  Воскресне славна Україна

  Гордо піднімем прапор свій.

Пісня «Ой у лісі на полянці»

Вчитель: УПА діяла як самооборона населення:

• вони прагнули витиснути окупаційну владу;
• захищали людей від сваволі;
• зривали будь-які спроби вивозити до Німеччини продовольства і робочу силу;
• нападали на воєнні об’єкти;
• проводили оборонні дії.

В 1943 році гітлерівці розгорнути проти УПА масштабні бойові операції в яких загинуло 1237 українських повстанців. :

 Інсценізація (Мати проводжає сина до лав УПА)

Мати:  Михайлику, сину мій, де ти тепер? Чи побачу тебе я ще живим?

Михайло:  Прощавайте, мамо!

Я вернусь. Я обов’язково вернусь.

 Мати: Іди, сину, йди, дитино, визволяти рідну Україну, боронити народ свій. Коли вернешся з перемогою, замаю калиною твій кріс, не вернешся – тихо заридаю, щоб ніхто не бачив сліз. Нехай Мати Божа тебе охороняє (Хрестить його)

 

Мати:

  Ти йдеш, мій сину? Що ж… Іди здоров!

  Тебе спиняти я не маю права.

  Даремний жаль, як кличе слушна справа,

  Як з України ворог точить кров…

  Твій батько вік свій скоротав в ярмі.

  І вмер, не чувши заклику до зброї.

  Сьогодні дивом взялися герої,

  І рвуться пута в віковій тюрмі.

            Ідеш вже сину? Що ж … іди… здоров!

  Я радуюсь, хоч серденько зранене,

  Та тям собі, що ти один у мене…

  Хоч врешті… Що ж! Пречиста – твій Покров…

Учень: За волю і честь, за державність свою,

  Щоб в квітах буяла калина –

  Юнак із УПА у жорстокім бою

  У рідному місті загинув.

Учень: Зібравши всі сили в останню хвилину,

  Він тихо промовив: «За вас,

  За тебе, моя дорога Україно»

  Й не стало його серед нас.

  Та пам’ять про нього не згасне віками,

  Про подвиг країна його не забуде,

  Він бився відважно з її ворогами

  І славити вічно його будуть люди.

Вчитель: Для боротьби з УПА радянська влада використовувала репресії – массово вивозили людей з України до Сибіру.

1-й конвоїр: Чей ето сын! Он бандыт!

Жінка:  Це не бандит. Це мій Михайло. Сину, що вони з тобою зробили?

2-й конвор:  Ты его мать? Ты на свет родила бандита! Ты подохнеш с ним!

Андрій:  Не чіпайте матері, іроди! Вона не винна ні в чому!

1-й конвоїр: Молчи! Вы все и вся ваша родня к белым медведям уедете!

Жінка:  Синочки, відпустіть його, він ні в чому не винен.

1-й кнвоїр:  Молчи старуха!

Михайло:  Не треба, мамо!

 Дорогі брати і сестри! Невинна ллється кров на нашій землі. Та настане день розплати, і ворог заплатить за все зло, за кров невинних людей. По всій Україні чути плач і сльози, в’язниці забиті невинними людьми. Допомоги чекати немає від кого, треба самому боротися, будемо битися до загину, доки серце б’ється! Слава Україні! Слава! Слава! Слава!

Учень: Скільки вас побито у Карпатах

  Скільки вас скатовано в снігах

  Знає тільки місяць, що на чатах

  Вартував у синіх небесах.

Учень: Вічна слава тим, хто впав на полі бою,

  Захищаючи свій край від ворогів.

  Хоч нелегка їм дісталась доля:

  Не дожили до щасливих днів.

Учень: Так боролись славні українці,

  Бо ідея в них була свята,

  Били скрізь більшовиків і німців

  Наші горді вояки УПА.

Учень: Не забуде мати Україна

  Подвиг своїх дочок і синів

  Що в неволі жити не хотіли

  І боролись за прийдешні дні!

  Слава їх не вмре і не загине,

  Гідна Кобзаревого пера

  Буде жити вільна Україна

  За яку боролася УПА.

Пісня «За Україну»

Вчитель: Чи то так долею написано, чи Богом вготовано, але через 100 років у 2014 році знову Українська армія  стала на захист українських земель від зазіхань тих, хто намагається роз’єднати.

І ми хоч ще маленькі, славимо Україну у віршах і піснях. Ми хочемо миру на рідній землі і про це говоримо усьому світу.

І для нас є святим обов’язком гідно пам’ятати і вшановувати героїв, які загинули за Україну.

Учень: Я вірю у тебе, Україно,

  У ясне небо, у квітучий сад.

  Устань з колін, боти ще не руїна,

  Іди вперед, не повертай назад

Учень: Ти як пшенична золота стеблина,

  Як та роса, як яблуневий цвіт,

  Ти не одна, бо ми сі – родина

  Тобі ще жити десь мільйони літ.

Учень: Я вірю у тебе, Калинову,

  В могутність гір і блиск усіх зірок

  В твою прекрасну солов’їну мову

  Не відступай, зроби іще хоч крок.

Учень: Живи, Україно, живи, для краси,

 Для сили, для правди, для волі,

  Шуми, Україно, як рідні ліси,

  Як вітер в широкому полі.

  До суду тебе не скують ланцюги,

  І руки не скрутять ворожі,

  Стоять твої вірні сини навкруги

  З шаблями в руках на сторожі

  Стоять, присягають тобі на шаблях

  І жити, і вмерти з тобою,

  І рідні прапори в кривавих боях

  Ніколи не вкрити ганьбою.

«Ой у лузі червона калина»