Виховний захід "Збережемо первоцвіти

Збережемо первоцвіти

Мета: ознайомити дітей з першими весняними квітами, дати знання про первоцвіти занесені до Червоної книги, розширювати знання про охорону цих рослин. Виховувати любов до природи, викликати прагнення бережливого ставлення до неї.

 

1 учень. Весна! Весна! Природа квітне!

Згори дзвінкі струмки біжать.

Сміється сонечко привітне!

Додому вже й пташки летять!

Став довший день, а ніч коротша.

Дарує сонце всім тепло.

Зима відходить неохоче,

Та синьо небо зацвіло!

 

2 учень. Щоденно зацвітають квіти

Чарівні, гарні, все нові.

І йдуть на сонце гратись діти.

Летять метелики живі.

А жайворонок заспіває

Над полем пісня полетить.

Душа людини оживає

В таку чарівну й дивну мить.

 

3 учень. Весна! Від сну все пробудилось!

Все заквітчалось, розцвіло!

Ведмедям вже давно наснилось,

Що йде у ліс до них тепло.

І їжаки повибігали

Із нірок темних та вогких.

І борсуки давно вже встали,

Тепер весна прийшла до всіх.

 

4 учень. А в небі птахи ген ключами

До рідного гнізда летять.

І зазвучало все піснями -

Така в природі благодать!

Така краса! Не всидиш в хаті!

І йдеш у ліс чи у поля.

Ці дні на радощі багаті,

Бо ж оживає вся земля!

 

1 хлопчик. А погляньте в напрямку лісу! Хто це до нас іде?

Така гарна, вся у серпанку, чи не сама весна в людській подобі?

 

2 хлопчик. Ну, скажеш таке! Так де ж їй людиною стати?

Це тільки в казках таке буває, а в житті - ні!

До дітей наближається Весна.

 

Весна. Не вірите, що я весна? А це правда! І не сон, і не казка. Я йду до вас з

лісу, щоб порадіти разом з вами, гарних дитячих пісень послухати і поспівати разом залюбки. Хоч і роботи у мене дуже багато, та я хвилинку відпочину біля вас, бо дуже я люблю людям радість дарувати і бачити їхні захоплені очі і радісні.

 

Пісня «Зелена веснонька»

Весна, немовби квіточка,

Красою розцвіла,

У кожен день промінчики

Від сонечка вплела.

Травичку пробудила

В долині і лугах,

Пташину попросила співати у гаях.

Приспів:

Ой, веснонька, весняночка,

Зелене наше диво,

Ой, веснонька, весняночка,

Навколо так красиво!

Ой, веснонька, весняночка,

Даруєш нам тепло!

Ой, весноньку, весняночку

Чекаємо давно!

Ще вчора спала річка

Спокійним тихим сном,

Малеча посміхалась

За затишним вікном.

Ще вчора десь далеко

Летіли журавлі,

А нині в синім небі

Нам чуються пісні.

Приспів.

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Весна творити чудо надихає,

Про дні весни поет вірші складає,

Художники картини намалюють

Про те, як ластівки у небесах танцюють.

Прислухайся: берізки шепнуться з тобою,

І побіжить весняною водою колись замерзла річка,

А на ній розквітне квітка щастя і надій.

 

Андрійко. Погляньте, як тут гарно? А скільки чарівних квітів, як вони звуться?

 

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Це первоцвіти. Дивні дуже квіти,

Що розквітають ранньою весною.

Коли ще сніг лежить по всьому лісі,

А диво-квіти рвуться з темноти,

Що це за квіти? Хочете спитати

їх колір квітки, листя та стебла?

Я розповім. Та перш хочу сказати,

Що потребують всі вони тепла.

Тепла та сонця - бо воно їх гріє

І пестить першими проміннями весни.

Тепла людського...

 

Андрійко. Вибачте, ви хто?

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Я - Милувальниця-Оберігальниця, охороняю спокій в лісі, в полі, на луках. Оберігаю кожну рослинку, кожну травинку, дітей та дорослих цього навчаю. Допомагаю їм милуватися красою рідної природи.

Я запрошую вас до своєї чарівної країни, в ній навкруги розквітають квіти, відбуваються дива, мої квіточки познайомлять вас зі своїм походженням, легендами. У моїй казковій країні квіточки з'являються не одночасно, а одна за одною. Діти, я хочу нагадати вам, що ступати треба обережно, щоб не завдати шкоди квітам і вони відчують, які ви чуйні та добрі.

 

Андрійко підбігає до Підсніжника і здивовано викрикує.

 

Андрійко: Погляньте, погляньте, квітка снігова!

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Правильно, Андрійко, це квітка, але не снігова. Це перша весняна квітка -підсніжник. Квітнучи серед снігів, вона сама схожа на сніжинку. Коли вона з'являється, можна впевнено сказати: «Зима минула!». Це дуже смілива квітка, ще не зійде сніг, а вже крізь льодову шкірочку впевнено й настирливо пробивається до сонця тендітна й горда голівка підсніжника.

 

Андрійко. Я візьму цю чарівну квітку до кошика!

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Ні, Андрійко, це рідкісна трав'яниста багаторічна рослина, росте у вологих місцях, у низовинах і дібровах. Колись цих квітів було дуже багато, але, як не прикро, їх стали масово зривати на продаж.

 

Дівчинка.

Підсніжника духмяний цвіт

Весною рідко веселить,

Його пучками для краси

Зривали жадібно з землі.

Милувальниця-Оберігальниця.

Діти, прислухайтеся... Чуєте дзвін. (Підсніжник дзвонить дзвоником).

Ця квіточка хоче нам щось сказати, прислухаємося до неї.

 

Підсніжник. Із-під снігу я пробився

І на сонце подивився,

Подивився й зажурився:

Всіх братів моїх зірвали

І стебельця потоптали,

Відвезли на продаж в місто,

Щоб в букеті ми два дні

Простояли на столі.

Не купуйте ви нас, люди,

Не губіть красу ви всюди!

 

Андрійко. Я зрозумів.

Й підсніжника зривати я не буду,

Бо він же квітка ранньої весни,

Та поясніть мені ви, друзі,

Чому так біло квітне він в снігу?

 

Дівчинка. Тому що, як говориться в одній з легенд, богиня Флора, даруючи

квітам костюми для карнавалу, підсніжникові подарувала білосніжний

костюм. Сніг теж захотів взяти участь в карнавалі, та костюма в нього

не було. Він почав просити костюм у квітів, та ніхто на його прохання

не відгукнувся, всі боялися холоду. Тільки підсніжник поділився з

ним. Закружляли в хороводі квітів підсніжник разом зі сніжком і так

подружилися, що не розлучаються до нього дня.

 

1 дівчинка. Латинська назва квітки «галантус». Що означає «гала» - «молоко», і

«антус» - «квітка», тобто - «молочна квітка».

 

Милувальниця-Оберігальниця.

А слідом за підсніжником прокинувся і виглянув пролісок. Подивився він на блакитне небо і захопився його кольором, тому пофарбувало весняне небо квіточки проліска у свій весняний блакитний колір.

 

Пролісок. Я - перша квіточка весни,

Я - пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

Зелені рученьки мої

Листочками зовуть.

Я полюбив ліси, гаї,

Живу я здавна тут.

У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

Росту між кленів, між дубів,

Люблю і сонце й тінь.

І вірю: люблять всі мене,

Як весну золоту,

Бо знають, що зима мине,   .

Коли я розцвіту.

 

Проліска. Синію проліска, як небо

Частинка неба на землі.

Тепло і сонечко лиш треба,

Щоб зацвіли квітки малі.

Над ними бджілка пролітає,

1 жук, що тільки встав зі сну.

Метелик крильцями махає,

Вітаючи свою весну.

Від щастя квіточки співають

І віє теплий вітерець.

Зайчиська сонячні стрибають,

Бо вже зимі страшній кінець!

 

Андрійко. (нахиляється до квіточок). В мене рука так і тягнеться до квіток.

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Не поспішай рвати! Збір квітів шкідливий для природи тим, що ми не даємо можливості утворити насіння, а значить в лісі не з'являються нові сходи квітів. Для букета всі неодмінно зривають найкращу та найбільшу квітку, і таким чином в природі зникають найкращі рослини. Збір квітів шкідливий ще й тому, що ми шкодимо сусіднім рослинам, ламаємо стебла, вириваємо коріння.

 

Пісня «Дві квіточки»

Дві квіточки розквітли

У нашому садку,

Свіженькі і привітні,

На мокрому сніжку!

Свіженькі і привітні,

На мокрому сніжку!

То пролісок синенький

І білий первоцвіт

Шепочуть веселенько:

Весняний вам привіт!

Шепочуть веселенько:

Весняний вам привіт!

 

Тюльпан. Я гордо голову тримаю

І перед вітром не схиляю.

Я жовтий, білий, полум'яний

І наче яблуко, рум'яний.

В саду я квітну навесні

Скажи, яке ім'я мені?

 

Андрійко. Що ж це за квітка? Її можна зривати?

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Зажди, Андрійко, це дикоростучий жовтий тюльпан. Він росте на території лісництва. А багато тюльпанів тому, що вже протягом багатьох років юннати досліджують ареали їхнього поширення і заносять на карту. Активно ведуть роботу серед населення, пояснюють, що ці рослини вже потрапили на сторінки Червоної книги, і будь-яка зірвана квітка - це полонений, приречений на швидку смерть. Завдяки цій роботі ареали тюльпанів розширюються.

 

Андрійко. Дивні ці квіти, ніби й схожі, а за кольором різні: то білі то блакитні, а

цей жовтий... Чому?

 

Учень. Колись апостолу Петрові були довірені ключі від Царства Небесного.

Вражений звісткою, що хтось мас підроблені ключі і хоче пробратися в

рай, апостол Петро ненароком випустив зв'язку своїх золотих ключів. І

ось вони, падаючи від зірки до зірки, долетіли на нашу землю. І там, де

впала в'язка ключів, виросла жовта, схожа на ключі апостола, квітка.

Про ці квіти, як про ключі, які відкривають весну, складено багато

пісень.

 

Милувальниця-Оберігальниця.

А коли я дивлюся на тюльпани, переді мною постає Дюймовочка. Але щоб її побачити, треба було натиснути пружину - докласти зусиль.

 

1 учень. Так говориться і в легенді. Ніхто не міг дістатися до тюльпана, хоча й

намагалися: хто - силою, хто - хитрощами, хто - заклинаннями. Але

щастя, яке ховалося у пуп'янку тюльпана, нікому не давалося до рук.

 

2 учень. Та ось одного разу повз цю квітку йшла бідна, втомлена жінка з

маленьким сином. Вони тихенько підійшли до квітки. Раптом хлопчик,

побачивши чарівний пуп'янок, дзвінко розсміявся. І сталося диво!

Пуп'янок розкрився. Те, що не вдалося зробити ні силою, ні хитрощами

- зробив веселий, безтурботний дитячий сміх.

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Прислухайтеся, яка нечутна музика бринить у повітрі: ду-ду-ду...

 

Діти прислухаються.

 

1 дівчинка. Це - сон-трава.

 

Сон-трава (дівчинка сидить, нахиливши голову, в руках тримає малюнок сон-трави).

Ду-ду-ду. Схилено стою, ніби дрімаю,

Пилок свій від рос та туманів оберігаю.

У лісі синя й волохата

Вже зацвітає сон - трава.

На дотик тепла і пухната,

Такою лиш вона бува. ,

Така чарівна, наче казка,

Що прибула з дитячих снів.

Не рвіть цю віточку, будь ласка,

Щоб жук у квітці відпочив.

Щоб ароматом напоїла

Вона ліси свої й гаї.

Що ніжним цвітом землю вкрила,

Й подарувала сни свої.

 

Андрійко. Я зірву сонливу квітку

Хай дріма в мене в руках.

 

2 дівчинка. Ні, Андрійко!

І сон-трава тепер зникає.

Поляну квітом не вкриває,

Червону книгу прикрашає.

 

1 учень. Краще послухай легенду. Геть замучилась красуня Марися, втікаючи

від панських посіпак, котрі, мов хорти, гналися за нею лісом. Ось-ось

наздоженуть. А сил не лишилося зовсім. У відчаї заплакала дівчина, і

кожна її сльозинка проросла ліловим дзвоником. Озирнувшись,

втікачка на свою радість побачила, що її переслідувачі заснули

кам'яним сном.

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Сон травою лікують багато недуг, зокрема безсоння.

 

Андрійко. Лілові дзвоники зривати я не буду

Бо дзвін їх заклика рости траву,

Нехай собі бринять ду-ду, ду-ду.

 

Дівчинка. А ось поглянь, Андрійко, яка незвичайна квіточка з'явилася у нас на

галявині. Це - барвінок.

 

Андрійко. Барвіночку, чому в тебе такі непомітні квіти?

 

Барвінок. Дуже заздрив я фіалці,

Що була так запашна.

І тоді звернувсь до Флори,

Щоб дала мені хоч вроди.

Та запізно я звернувся,

Не залишилось в богині

Подаруночка мені

Крім гучної назви - вінка,

Переможного Барвінка.

І цілющим став тоді я.

Полюбили мене люди,

Запросили на весілля та хрестини

І на всі святкові днини.

І хто садить біля хати,

Буде той здоров'я мати.

 

Андрійко. Ти, Барвіночок, вважаєшся символом життя та безсмертя людської

душ тягнешся до людських хат, до людей. Тому я не буду і тебе

зривати.

 

Пісня «Фіалочка»

 

Учень. Пізньої весни у лісі можна зустрітися зі скромною і ніжною квіткою.

Послухай, Андрійку, що це за квітка. Відгадай загадку.

Дзвіночки - перлинки на ніжці тонкій,

Такі запашні і тендітні такі.

В широкому листі, немов у гіллі

Ховають від сонця голівки малі.

 

Андрійко. Це - конвалія.

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Так назва цієї квітки - конвалія, утворена від повного латинського «коваліусмайаліс», що означає «лілія, яка цвіте у травні».

 

Учениця. Мабуть, немає людини, байдужої до чарівної краси цих ніжних,

витончених, дуже ароматних квітів. Наче якісь зачаровані сріблясті дзвіночки, повисають вони на зелених струнких стрілках - ніжках посеред зеленого листя.

 

Учень. В українському фольклорі розповідається, що ці квіточки, подібні до

перлин, - не що інше, як застиглий сріблястий щасливий сміх лісової Мавки.

 

Конвалія. Сестра нарцисів, лілій ніжних,

Я неповторна серед них,

Цвіту прекрасна, білосніжна,

Конвалія в лісах твоїх.

Мов наречена з тонким станом,

Стою, всміхаюся тобі,

А запах ніжний, незрівнянний,

П'янкий мов чари весняні.

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Велике значення конвалії у медицині. Але збирати її для лікувальних цілей треба обережно, бо конвалія - рослина отруйна.

 

 

 

Учениця. Як тільки зайде сонечко,

Загляне у віконечко,

То на землі побачить

Жовтеньких діточок.

Воно ніби в люстерко

Милується веснянками.

Що на зеленім килимі

Зібрались у гурток.

 

Андрійко. Що ж це за квітка, допоможіть відгадати?

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Ти у бджілки запитай.

Вона скрізь літає

І про квіти геть усе

Вже напевно знає.

 

Пісня «Бджілка»

Жу-жу-жу, маленька бджілка

Жу-жу-жу, з листа на гілку,

Жу-жу-жу, я з бджілкою дружу.

Жу-жу-жу, маленькі крила,

Наче в човника вітрила,

Жу-жу-жу, я з бджілкою дружу.

Бджілка, бджілка, бджілка, бджілка!

Бджілка, бджілка, бджілка, бджілка!

Жу-жу-жу, маленька мушка

Сіла з носика на вушко,

Жу-жу-жу, я з мушкою дружу.

Жу-жу-жу, наїлась меду,

Злиплась, так тобі і треба,

Жу-жу-жу, я з мушкою дружу.

Мушка, мушка, мушка, мушка!

Мушка, мушка, мушка, мушка!

 

Бджілка. Трудівниця я, Бджола.

Де я тільки не була.

І на луках, і в садках,

На гілках і на квітках.

 

Андрійко. Люба Бджілко, ти експерт

Знаний із флористики.

Хто найбільш приваблює

Фарбами барвистими?

 

Бджілка. Ну, звичайно - це кульбаби. Знають їх усі комахи.

Жвавий коник-стрибунець Тільки з ними йде в танець.

 

Кульбаба. Як припустить теплий дощик,

Я згорнусь в зелений кошик.

Подивись!

А коли година гожа,

Я на сонці в небі схожа.

Усміхнись!

Одцвіту я жовтим цвітом,

Одягну на себе літом

Капелюх!

Побіжить вітерець, повіє,

Капелюх мій розвіє, Наче пух!

 

Милувальниця-Оберігальниця.

Запам'ятай, Андрійку, і ці квіти!

Діти давайте допоможемо відгадати Андрійкові їх назви.

 

Білоцвіт весняний. Як тільки в лісі затепліє,

З горбків побігли ручаї.

Немов дзвіночок забіліє –

Це гарні квіточки мої.

Я білоцвіт весняний - диво!

Дзвоню, щоб розбудити світ,

Бо йде до нас весна красива,

Дарує людям перший цвіт.

І я дзвоню, щоб люди знали,

Що розмерзається земля.

Що всі до праці приступали,

Та йшли трудитись на поля.

 

Крокус. Земля ще гола, без травички,

А я вже виглянув з землі.

Зі мною братики й сестрички,

Чарівні квіточки малі.

В нас гарний колір розмаїтий,

Біленький, жовтий, голубий.

Нам вітер не страшний сердитий,

І сніг, що випав, не страшний.

Бо зійде сонечко привітне

І сніг водою побіжить.

А крокус кольоровий квітне

І не загине - буде жить!

 

Маргаритка. Я дивовижна маргаритка!

Лиш сніг зійде - я зацвітаю.

Я ніжна і цікава квітка,

Я з усіма цвіту у гаю.

Мені білесеньку сорочку

Дала сама природа - мати.

Пелюстки білі у віночку,

Й жовтеньке сонечко, мов свято.

Жовтеньким очком в світ дивлюся,

Комах нектаром пригощаю.

А холодів я не боюся,

Сміливо весну зустрічаю.

 

Нарцис. Лиш трішки тепла і нарцис зацвітає,

Прекрасний такий, запашний.

Він цвітом білявим полянку вкриває,

Чарівний, мов принц осяйний.

І стільки в нім чарів та дивної казки,

Що можна дивитись без меж!

Любові палкої і ніжної ласки.

Краси і принадності теж.

Над квітами сонечко світить яскраво

Метелики й бджоли снують.

Нарциси квітують, ну, просто на славу

І всім насолоду несуть.

 

Весна. От, діти, ви сьогодні познайомилися з моїми найпершими друзями –

весняними квітами. Перші весняні квіти дуже потрібні, тому що над ними літають метелики, бджілки, інші комашки, які щойно прокинулись і хочуть їсти, вони ласують солодким нектаром; мурашки з'їдають частинку насіннячка з квітів і так виживають. Перші весняні квіти не тільки годують лісових мешканців солодким нектаром; наповнюють приємним ароматом повітря, яким ми дихаємо; лікують людей тварин, ще вони нас радують своєю неповторною красою, приносять естетичну насолоду і велику радість. Тому коли приходите в ліс не зривайте цвіту, пам'ятайте, що всі повинні жити в своєму середовищі, на волі.

 

Андрійко. Я зрозумів.

Степи й річки, ліси, птахи і квіти –

З надією все дивиться на нас.

Пообіцяємо все захистити.

Заходить в гості до її господи,

І марно не топтать її добра.

Усіх людей я закликаю:

Нащадкам збережіть природу.

Її степи, ліси, джерельну воду,

Дерева не рубайте, не вбивайте звіра,

І у природі буде хай довіра,

Що не заподієте ви зла їй,

Своїй колисці, матері своїй.

Не лиш ресурси дарує нам природа,

Вона дарує нам свою чарівну вроду.

Красу, здоров'я, доброти безмежність

І сподівається на нашу обережність.

Тож мудрість хай керує вами,

Коли ступаєте зеленими стежками.

 

Танець.

 

Учень. От так діла! Таке диво! Що це було? Казка чи сон?

 

Учениця. От така собі казка весняна, яка розповіла нам про чарівної весняні

квіти, щоб ми знали, любили і берегли свою землю, турбувалися про

неї, бо ж як весна приходить, то все оживає. Як у казці все на землі

відбувається.

 

Учень. А й справді так. Кожен день все навколо змінюється. То одна квітка

зацвіте, то інша, то метелик з'явиться, то джміль, то пташка... Справді

казкове диво! От весна! Днем красна!

 

Весна чарівна і живе в ній казка.

Тепло, любов та материнська ласка.

А ще висока синява небес

І є багато радості й чудес!

А на травичці виграє роса,

У кожній квіточці своя краса.

І ночі зоряні, чарівні світлі дні,

Ліси зелені дорогі мені.

Пташині хори і рясні луги,

І вод весняних повні береги.

Квіток барвистих весняний розмай -

Це Україна наша, рідний милий край!

 

Пісня.