Виховний захід "Збережи солов"їну - захисти Україну!"

Долматівський ЗПЗСО І- ІІІ ступенів

 2020 н.р.

Мета: розширити знання учнів про українську мову; показати її красу та багатство за допомогою поетичного слова, українського фольклору; розвивати мовлення учнів; викликати бажання любити рідну мову, свій народ, рідну землю.

Обладнання. Актова зала  оформлена виставкою книг українських поетів, стоїть стіл, прикрашений українським рушником, на столі лежить ЗАКОН БОЖИЙ, портрет Т. Г.Шевченка,  – основоположника української літератури та мови, обрамлений  квітами, сцена- святково прикрашена  калиною, українським тином, мальвами, учасники, одягнені в національний одяг

Мово моя материнська,

Квіти в душі й на устах.

Ти — мій рушник український,

Ти — моя доля, мій шлях.

І. Чернецький

ХІД ПРОВЕДЕННЯ

Відео « Українська мова»

БЛОК 1

Ведучий 1. Мова... Співуча й натхненна, гнана й переслідувана, принижувана й охрещена «холопською», вона була, є і буде коренем народу. Витерпівши страшне лихоліття, тортури, перегорівши, як криця, дійшла до нас загартованою і мужньою.

Ведучий 2. Сьогодні мало визнання того, що український народ нарешті зрозумів: українська держава – це він сам, це «громадяни, яким треба активно включитись у державотворчий процес і працювати для утвердження державності й порядку, духовності й національної самоповаги на своїй землі, у своїй господі».

Ведучий 1. Згадаймо відому історію про Вавилонську вежу? Усіх будівничих об'єднувала спільна мета й одна мова, вони працювали злагоджено й уміло. Коли було змішано їхні мови, люди перестали розуміти одне одного й змушені були припинити свою роботу.

Ведучий 2. Усім нам слід зрозуміти, що збудувати вільну й незалежну Україну зможуть лише люди, об'єднані однією метою і материнською мовою. Якщо ми будемо роз'єднані й багатомовні, то можемо опинитися перед руїнами.

Ведучий 1. Мова об'єднує. Мудрі люди знали це в давні часи, знають і сьогодні.

Для вас звучить пісня  «Батьківська мова»

 у виконанні Неверець Маргарити та Анастасії

Ведучий 2. Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш,  – ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови – священний обов'язок кожного.

Ведучий 1. Історія кожного народу має героїчні й трагічні, щасливі й нещасні сторінки. На долю України випали великі поневіряння: турецько-татарські орди, польські феодали, російський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну історію, культуру, мову. Ось кілька сторінок «Скорботного календаря української мови».

Виходять учні (під мелодію)

Учень 1: 1720 рік – російський цар Петро І забороняє друкувати книги українською мовою.

Учень 2: 1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

Учень 3: 1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.

Учень 4: 1908 рік – вся культурна, освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

Учень 5: 1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння українській мові.

Учень 6: 1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні…

Ведуча 2: Українська мова, одна з найбагатших, наймилозвучніших в індоєвропейській мовній сім’ї, однак вона пройшла нелегкий, тернистий шлях, поки стала державною в незалежній Україні.

Давайте разом переглянемо  Сценку «Легенда про Україну»

у виконані учнів 5 класу

Автор. Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину

Бог. — Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

Дівчина. — Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Брати мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Бог.—  Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Автор. Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

Бог.— Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.

Автор. Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Ведуча 1.Як довго ждали ми своєї волі слова! І ось воно тепер співа, бринить.

Бринить, співає українська мова,чарує, тішить і п’янить.

Трембітна мово, музико, калино! Звучи в розмові, повсякчас звучи.

Говориш ти – говорить Україна. О рідне слово, більше не мовчи!

Не замовкай ніколи, рідне слово, іскрися жартом, піснею злітай.

Над нами квітни завжди веселково, щоб сяяв щастям український край.

БЛОК 2

Ведуча 2: Кожна людина сама творець своєї долі і свого щастя. Відомі   слова Коко Шанель: ’’ Усе в наших руках, тому їх не можна опускати’’ дуже влучно підходять до нашої односельчанки, поетеси – піснярки  Наталії Коломієць.

Ведуча 1.У неї дуже складна доля: із щастям і болем, радощами й перешкодами, злетами й поразками. Але вона ніколи не опускала рук, хоча й були такі моменти, коли втрачалася остання надія, хотілося плакати й кричати, та незвичайна сила волі, вперта цілеспрямованість, жага до життя і щастя поборювала всі негаразди й рухала вперед її мрію.

Ведуча 2: Кожного дня нас оточують різні люди. Їх багато, але вони не схожі між собою: пихаті й веселі, щасливі й не дуже, горді й такі, що завжди плазують, добрі й злі, черстві й м’якосердні.

Ведуча 1.  Для того, щоб досконало пізнати людину, треба знати її особисто. Нам пощастило познайомитись з Наталією Анатоліївною, пізнати її як людину, як жінку, як поетесу.

Відеозвернення Н. Коломієць до учнів школи

Для вас читає Авторський вірш Поліщук Мар'яна

Ведуча 2:  Наталя Анатоліївна досить довгий час прожила  у Голій Пристані, але свою батьківщину, рідне село Долматівку, де народилася, де минуло її дитинство й шкільні роки, часто згадує у своїй поезії.

Читає Вірш «Долматівко моя» Гура Анна

Ведуча 1. 17 вересня 1997 року відбулася зустріч поетеси з відомим композитором, народним артистом України Олександром Злотником, який написав музику до її вірша ’’ Зачекайте роки’’. Цей день можна вважати днем народження її як піснярки. Він ще порадив їй глибше вивчати рідну мову. З того часу читання літератури, енциклопедій, словників стало її другим хоббі, що не роздільно пов’язано із самою творчістю, а любов до рідної мови звучить у кожному її рядку

Читає Вірш «Рідна мова» Гільманова Аня

Ведуча 2.  Дуже трепетно Наталя Анатоліївна ставилась до долі рідної України. У творах громадянської лірики передаються не тільки її власні погляди на реальні події, що відбуваються в державі, а й співпереживання за долю народу, країни, віра у краще майбутнє.

Для вас звучить пісня  «Доля козака»

у виконані ансамблю «Веселі нотки»

БЛОК 3

Ведуча 1: Досить не легкою видалася доля ще одного нашого односельця ,воїна -   інтернаціоналіста, поета, пісняра Миколи Олександровича Вишняка.

Ведуча 2: 15 лютого виповнилася 31 річниця виведення військ з Афганістану.

Ведуча 1:  Тема Афганської війни ще довго буде обговорюватися, матиме своїх прихильників і супротивників, але незаперечним є той факт, що наслідком цієї трагедії являється творчість воїнів – інтернаціоналістів.

Ведуча 2: Майже в кожній області України живуть свої культурні герої, тобто

Ті воїни – інтернаціоналісти, які своєю творчістю прославляють подвиги солдатів і офіцерів,котрі воювали і тих,хто не повернувся з поля бою у період з 1979 по 1989 рік. Сильна особистість свої переживання виражає у творчості , і саме такою особистістю був наш земляк односелець Микола Олександрович Вишняк.

 Відео

Ведуча 1: Рідна мово моя! Ти душа України, Ти в мені гомониш,як потік буйних вод. Треба сіять в серця твої чисті зернини, Щоб навіки воскрес український народ!

Ведуча 2: Мова - це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу її чарівний інструмент.Мова - засіб художнього зображення навколишнього світу. Мова - це характер народу, його національні звичаї. Мова - бездонна криниця мудрості народної. Мова - це найкращий засіб спілкування. Мова - історія народу.

БЛОК 4

Ведуча 1: Перегорнімо сучасну сторінку історії України, вдивімось в обличчя наших героїв – захисників України революція гідності, події на Донбасі…Вони тривожать наші душі, не залишають байдужим жодного громадянина країни,і тому кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Революції гідності і заради чого пожертвувала своїм життям небесна сотня, заради чого захищають нашу Україну воїни АТО.

Зустрічайте Краснова Станіслава, Неверець Маргариту , Косякова Миколу з Піснею «Білі лебеді у небесах»

Ведуча 2: .  «Небесною сотнею»  називають  українців,  які загинули в центрі  Києва,  на Майдані,  на вулицях Грушевського та Інститутській. Загинули під час масових акцій протесту  протягом зими 2013-2014 років. 

Ведуча 1: А найстрашнішими та найтрагічнішими була   ніч з 18 на 19 лютого - ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше,  після якої наступив  «чорний четвер» - 20 лютого. Саме в ці дні на очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Під час кровавих сутичок та від куль снайперів на Майдані загинуло близько сотні  людей.

Ведуча 2: Загиблих назвали  НЕБЕСНОЮ Сотнею. Вважають, що їхні душі потрапили до раю, і з неба Сотня продовжує охороняти Україну.  Сотні історій, сотні людських життів, сотні героїв! Сьогодні ми їх згадуємо, бо не маємо права забувати!

Читає вірш «Небесна сотня» Черногор Людмила (мелодія)

Небесна Сотня дивиться на нас

Із вірою, надією, любов’ю.

 «Про Україну всім подбати час!»-

Вони говорять подвигом і кров’ю.

Герої Сотні, лицарі добра,

Благають нас любити Україну.

В двобій зі злом вступити нам пора.

Воскресне, посміхнеться Батьківщина!

Безсмертна Сотня з неба, із зірок

 Хвилюється за долі українців.

По них звіряймо ми щоденно крок.

Почуймо заклик: «Просимо, боріться!

Бо Україна наша над усе!

 Вона найкраща в світі і єдина!»

Слова ці вітер з хмарки принесе.

Відважна Сотня в небі синім-синім

Нам шле свій особливий заповіт.

Лунає з неба: «Слава Україні!»

І плаче, плаче яблуневий цвіт.

 І журиться за Сотнею калина.

Небесна Сотня дивиться на нас

Із вірою, надією, любов’ю.

«Про Україну всім подбати час!» –

 Вони говорять подвигом і кров’ю.

І стукають у душі і серця,

 Цвіла щоб незалежна Україна.

Боролась мужньо Сотня до кінця.

 Ми заповіт їх виконать повинні.

До вашої уваги танець «Небесна сотня білих журавлів»

 від учнів 5 класу

Ведуча 1: Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях.. Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!

Хвилина мовчання

Ведуча 2: Любов до рідного краю, до своєї маленької батьківщини – ви можете побачити з відео «Діти України»

Відео «Діти України»

Ведуча1 : Плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Живе наша мова — і наш голос звучить у вселенському хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність . Бо наша мова — це ми, українці, — добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів.   

Ведучий 2: Саме ми, заради майбутніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!

Для вас звучить  пісня « Гімн українській мові»

Ведуча 1: Бажаємо всім вам світлих днів, любові та злагоди і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!