Використання краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час
1
Відділ освіти Конотопської міської ради
Сумської області
Конотопський міський метоличний кабінет
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 14
Використання краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час
Матеріали досвіду роботи вчителя
початкових класів першої категорії
Ярохно Світлани Анатоліївни
КОНОТОП 2016
Відділ освіти Конотопської міської ради
Сумської області
Конотопський міський методичний кабінет
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 14
Використання краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час
Матеріали досвіду роботи учителя початкових класів
першої категорії
Ярохно Світлани Анатоліївни
Конотоп 2016
Використання краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час [матеріали досвіду роботи]. – Конотоп, 2016.-с.
Автор: Ярохно С.А., учитель початкових класів Конотопської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 Конотопської міської ради Сумської області
Ця книга учителя-практика адресована вчителям початкових класів. У ній розкриваються питання організації навчально-виховного процесу з використанням краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час. Основний акцент у роботі направлений на проведення нестандартних уроків читання; організацію краєзнавчих екскурсій та подорожей у поєднанні з вивченням нового матеріалу та набуття учнями необхідних життєвих навичок; використання легенд про водойми та місцевість рідного краю на уроках природознавства; організацю фенологічних спостережень у природі.
Досвід може бути рекомендований для використання студентами вищих навчальних закладів, вчителям початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів
Рецензенти:
Зеленська Л.М., методист Конотопського міського методичного кабінету
Сверщок С.М., заступник директора Конотопської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 Конотопської міської ради Сумської області
Ухвалено науково-методичною радою Конотопського міського методичного кабінету від 28.01.2016 № 1
ЗМІСТ
- Вступ………………………………………………………………………
- Довідка про досвід роботи учителя початкових класів Ярохно Світлани Анатоліївни за темою: «Використання краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час»…………………………………………………………...
- Опис досвіду роботи «Використання краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час»………………………………………………………………………..
- Додатки ……………………………………………………………………..
Додаток А. Методичні розробки уроків……………………………….
- читання (4 клас) « Т.Г. Шевченко - в нашім серці»…………………
- громадянської освіти (3 клас) «Символи України»………………….
- громадянської освіти (4 клас) «Подорожуємо Україною» …………….
-Першого уроку (1 клас) «Україна – наш спільний дім» ………………
Додаток Б. Методичні розробки виховних заходів …………………
-виховний захід (3 клас) « Пісня – душа українського народу»………
Додаток В. Методичні розробки екскурсій
-екскурсія до с.Шаповалівка« Історичне минуле нашого краю: місцями
бойової слави українських козаків»……………………………………………………….
-екскурсія в заказник «Від музею - садиби М.І. Драгомирова до
Драгомирівського лісу»…………………………………………….
- екскурсія « Путивль – містечко з глибини столітть»……………
- Список використаних джерел ………………………………………….
Довідка про досвід роботи учителя початкових класів Ярохно Світлани Анатоліївни за темою: «Використання краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час»
Ярохно Світлана Анатоліївна працює на посаді вчителя Конотопської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 Конотопської міської ради Сумської області з вересня 1989 року. Має першу кваліфікаційну категорію та 28 років стажу педагогічної діяльності.
Ярохно С.А. - висококваліфікований спеціаліст, ініціативний учитель, який добре володіє методикою викладання в початкових класах. Організовує навчально-виховний процес на сучасному рівні, виявляє дослідницький характер професійної діяльності в поєднанні з аналізом педагогічного процесу. На її уроках панує творча атмосфера, плідна співпраця з учнями. Формування особистості з глибоким відчуттям своїх коренів, знання історії рідного краю; у пробудженні інтересу та прищепленні глибокої любові до рідної мови, літератури, історії, поваги до символів, традицій та звичаїв українців є підтвердженням ефективності впровадження досвіду роботи педагога з проблеми «Використання краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час»
Упроваджуючи в практику своєї роботи цей досвід, учитель завжди ставить перед собою завдання пошуку нових шляхів організації навчально-виховної роботи з учнями.
У своїй роботі використовує нетрадиційні форми проведення уроків-зустрічей, подорожів, заочних екскурсій та виховних заходів (години спілкування, конкурс читців, фотовиставки, складання генеалогічного древа своїх родин, виїзні екскурсії, усні журнали, ігри-подорожі, вечір загадок та прислів’їв, класні і родинні вогники), які забезпечать поступове, поетапне, послідовне формування стійкої позитивної мотивації учнів до вивчення історії рідного народу.
Організовуючи зустрічі з місцевими письменниками, велосипедні поїздки по Конотопському району, екскурсійні подорожі по Сумській області та Україні педагог збуджує інтерес дітей до історії Конотопщини, сприяє пробудженню патріотичних почуттів, любові до Батьківщини. Крім того, самі краєзнавчі походи та екскурсії допомагають учителю краще вивчити своїх вихованців, зв’язати теоретичні знання, набуті в стінах школи з практичним застосуванням.
Зацікавлення учнів краєзнавчими знаннями на уроках природознавства Ярохно С.А здійснює через використання системи інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі та ігрову діяльність.
Велику увагу Ярохно С.А. приділяє добору змісту матеріалу за сукупністю таких критеріїв як: науковість, доступність, багатофункціональність, емоційна насиченість та особиста значимість. Згідно з ними краєзнавчий матеріал, який вчитель використовує на уроці, є науково-дослідним, перевіреним за кількома джерелами; доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяжений зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситься із основним програмовим матеріалом, не затіняючи основного, а навпаки, надає йому конкретності та виразності; емоційно-насиченим, спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної природи, праці людей, до всього живого.
Залучений до уроку вчителем краєзнавчий матеріал використовується для: актуалізації знань учнів, їхнього чуттєвого досвіду; ілюстрації і конкретизації основних програмних положень уроку; збудження інтересу учнів до нової теми; формування на його основі нових понять і уявлень; закріплення і систематизації вивченого матеріалу; перевірки міцності та усвідомленості знань учнів; урізноманітнення та диференціації домашньої самостійної роботи; здійснення зв’язку навчання з життям, розширення кругозору учнів.
Крім того, розкриваючи вищезазначені функції краєзнавчого матеріалу, педагог реалізує і його виховні можливості для: патріотичного виховання учнів через формування їхнього інтересу до минулого і сучасного рідного краю, шанобливого ставлення до народних, традицій, виховання почуття гордості за свій край і свій народ; естетичного виховання молодших школярів шляхом формування спостережливості і здатності помічати красу рідної місцевості; екологічного і трудового виховання учнів початкових класів через формування гуманного, відповідального ставлення до природи і праці людей, зміцнення бажання дітей брати посильну участь у природоохоронній діяльності своєї місцевості.
Крім навчальних та виховних можливостей, залучений до уроку краєзнавчий матеріал виконує у педагога і важливі розвивальні функції: аналізувати навчальний матеріал, порівнювати, встановлювати головне, знаходити причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати, доводити, діяти за аналогією. Крім розвитку мислення, краєзнавчі відомості направлені у вчителя на формування самостійності учнів, їхньої спостережливості, стимуляції творчої активності.
Результати роботи вчителя свідчать, що проведена нею робота позитивно впливає на виховання молодших школярів та підвищує інтерес до навчання. Її вихованці ставали ставали переможцями міського етапу Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Молодь обирає здоров’я».
Ярохно Світлана Анатоліївна постійно в творчому пошуку, працює над розширенням свого загального кругозору та методичної майстерності, є керівником міського методичного об’єднання вчителів 1-х класів, бере активну участь у міських та шкільних формах методичної роботи, виступає на засіданнях педагогічної ради та шкільного методичного об’єднання з цікавими доповідями та презентаціями.
Заступник директора з навчально-виховної роботи школи Сверщок С.М.
Опис досвіду роботи
«Використання краєзнавчого матеріалу та формування національної свідомості молодших школярів на уроках та в позаурочний час»
Чудовий ландшафт має такий
великий виховний вплив на розвиток
молодої душі, з яким важко
суперечити впливу педагога, і що
день, проведений дитиною серед гаїв
і полів…вартий багатьох тижнів,
проведених на навчальній лаві.
К. Д. Ушинський
Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку національної освіти, в якій система виховання та навчання ґрунтується на ідеях народної філософії,засадах української етнопедагогіки, народознавства, основах християнської релігії,наукової педагогічної думки,родинного виховання тощо.
Сьогодні школа, вчителі початкової ланки освіти покликані відповісти на запитання, як підготувати молодшого школяра до життя в майбутньому постіндустріальному чи інформаційному суспільстві, при цьому дбайливо оберігаючи і примножуючи систему норм і цінностей, що склалася в українського народу.
У Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), концепціях національного виховання підкреслюється необхідність організації роботи навчально-виховних закладів у взаємозв’язку з навколишнім життям, опорою на традиції, звичаї, регіональну специфіку. Особливо важливим є формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв.
Серед засобів, що забезпечують реалізацію цих завдань, шкільному краєзнавству належить виключна роль, адже воно виконує незамінні функції у навчанні і вихованні школярів, має неоціненне значення для міцного засвоєння учнями основ наук, розширює і поглиблює знання юних, сприяє розвитку в них творчих здібностей, допитливості, активно формує світогляд. Краєзнавство - могутній засіб патріотичного, морального, трудового виховання молоді.
Аналіз наукових досліджень свідчить про те, що роль краєзнавства високо оцінювалась у класичній педагогіці. На необхідність широкого використання краєзнавчого матеріалу у навчально-виховному процесі вказували у ХVІІ столітті Я.А.Коменський, у ХVІІІ–ХІХ столітті – А. Дістервег, Й.Г.Песталоцці, Ж.Ж.Руссо.
На Україні важливість шкільного краєзнавства у формуванні особистості висвітлювалася у філософських поглядах О.В.Духновича, Г.С. Сковороди. У педагогічних творах К.Д. Ушинського переконливо доведена необхідність ознайомлення дітей з природою в процесі спостереження реальних явищ і предметів найближчого оточення, а також підкреслюється важливість нагромадженого в результаті цього чуттєвого досвіду учнів для їхнього розумового, морального та фізичного розвитку.
Великого значення шкільному краєзнавству надавав В.О.Сухомлинський, який вважав неможливим повноцінне виховання молодших школярів без спілкування з природою рідного краю.
Актуальність досвіду полягає в тому, що використання краєзнавчого матеріалу забезпечує умови для розвитку творчої особистості учня; розвитку дослідницького мислення, участі в інтерактивних технологіях.
Об'єктом досвіду є створення власної системи роботи, методичної концепції на основі народознавчих ідей і засобів. Справжня педагогічна творчість неможлива без використання в повсякденній діяльності скарбів народної творчості, її традицій.
Предмет дослідження: використання краєзнавчого матеріалу у навчанні та вихованні молодших школярів.
Мета дослідження: розкрити систему роботи вчителя з проблеми як основної умови, забезпечення загального розумового розвитку особистості, створення умов для об'єктивної самооцінки і самовдосконалення учнів, розкрити шляхи досягнення мети: показати роль вчителя, як дослідника і творця передового педагогічного досвіду .
Гіпотеза дослідження: полягає у припущенні того, що використання краєзнавчого матеріалу у навчанні та вихованні молодших школярів буде ефективним за умов:
- доступності;
- емоційності;
- враховування вікових та індивідуальних особливостей дітей;
- зв'язок з життям;
- комплексний підхід до виховання національними традиціями.
Краєзнавчий матеріал – найкраще унаочнення під час вивчення переважної більшості тем з предмета Я і Україна 1–2 клас, з природознавства та громадянської освіти в 3-4 класах.
Завдяки його використанню активізується пізнавальна діяльність учнів, виховується любов до рідного краю.
Уроки читання, присвячені Т.Г.Шевченко, Ярохно С.А. проводяться завжди нестандартно: діти готують презентації, вистави, проводиться конкурс на кращого читця творів поета. Але обов’язковим заходом є відвідування краєзнавчого музею. Учні дізнаються про зв'язок Т.Г.Шевченка з Конотопщиною.
Рідний край, його природний комплекс і компоненти, що його складають, служать уже відомим і зрозумілим зв’язком, до якого вчитель з успіхом може звертатися для пояснень, порівнянь та ілюстрацій під час викладання природознавства, а робота учнів з вивчення краю – засіб безпосереднього пізнання природних явищ.
Викладання із використанням краєзнавчого матеріалу значно полегшує засвоєння географічних понять. Спираючись на конкретні знання про рідний край, учні розширюють свої уявлення до розуміння загальних закономірностей. Краєзнавство всебічно розвиває світогляд учнів, прищеплює їм навички дивитися на світ очима дослідника. Завдяки краєзнавчим спостереженням відбувається активне засвоєння учнями навчального матеріалу і набуття ними навичок, необхідних у житті.
Самі краєзнавчі походи та екскурсії допомагають учителю краще вивчити своїх вихованців, зв’язати теоретичні знання, набуті в стінах школи з практичним застосуванням. Тому краєзнавству належить провідна роль у формуванні духовності. Ознайомлення дітей з природою, господарством і населенням, з працею людей викликає в них почуття патріотизму.
Краєзнавча робота дає учням багато нових вражень: вони вчаться спостерігати, розкривати причинно-наслідкові зв’язки в природі і вивчати її закони, краще усвідомлювати і розуміти окремі явища природи, безпосередньо з ними стикаючись у польових умовах. Беручи активну участь у краєзнавчій роботі, діти з раннього віку захоплюються героїкою попередніх епох, трудовими подвигами минулих поколінь, мистецькими традиціями дідів і прадідів.
Подорожі й екскурсії розширюють кругозір, дають можливість краще пізнати історію і географію Вітчизни, побачити на власні очі природні явища й об’єкти рідного краю, пізнати його економіку, пробуджують глибоку любов до природи, виховуючи дбайливе ставлення до неї.
Великі можливості має краєзнавство для естетичного виховання. Воно допомагає бачити красу природи, знаходити прекрасне в народній творчості. Тому педагог систематично використовує на уроках матеріал, який сприяє пробудженю патріотичних почуттів, любові до Батьківщини.
Зацікавлення учнів краєзнавчими знаннями на уроках природознавства Ярохно С.А здійснює через використання системи інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі. Передає інформацію про свою місцевість, її природні й суспільні особливості, інші географічні об’єкти за допомогою створення комп’ютерних навчальних краєзнавчих програм.
Важливого значення в поширенні краєзнавчої інформації педагог надає демонстрації на комп’ютері фотографій та відеороликів з краєвидами місцевої природи й пояснення їх особливостей. Це створює значний емоційний вплив на учнів, розвиває естетичні смаки і водночас дає змогу отримати краєзнавчі знання про природу, населення і господарство свого міста, області. Тому використання комп’ютера під час опрацювання краєзнавчих матеріалів на уроках природознавства в початковій школі, а також у позакласній роботі, підвищує мотивацію навчання, в учнів розвивається пізнавальний інтерес до вивчення цього предмета та здатність до дослідження.
Початкові знання про природу і господарську діяльність населення у своїй місцевості учні отримують ще в 1 класі на уроках праці, Я і Україна і позакласних заняттях. Формувати ці знання у шестирічок на основі краєзнавчого матеріалу учитель проводить в ігровій формі та залучає до цього батьків.
Вносячи краєзнавчий матеріал у зміст навчальних предметів початкових класів педагог сприяє послідовному формуванню в учнів понять “рідний край”, “своя місцевість”, “моя Батьківщина”.
Збагаченню учнів краєзнавчими знаннями сприяють уроки Я і Україна в 1 - 4 класах, систематичні спостереження за природними явищами і господарською діяльністю населення своєї місцевості, екскурсії в природу і конкретні заняття на місцевості: в лісі, полі, на шкільному подвір’ї.
Зміст курсу природознавства в молодших класах розглядається в плані зміни природних умов за порами року. Програма передбачає елементарні фенологічні і метеорологічні спостереження, екскурсії в природу з краєзнавчим підходом.
Значною мірою збагачують учнів молодших класів краєзнавчими знаннями систематичні спостереження за природними об’єктами, явищами і процесами, господарською діяльністю місцевого населення, екскурсії в природу.
Програма з предмету Я і Україна для 1-го класу передбачає організацію позакласної краєзнавчої роботи з метою простежити зміни природних умов за порами року (осінні, зимові й весняні екскурсії, літні завдання зі збору краєзнавчого матеріалу, спостереження за природними процесами і господарською діяльністю людини, елементарні фенологічні спостереження тощо).
Вивчаючи тему ”Де ти живеш” у 2 класі, учитель використовує легенди про походження назви міста чи села та розповідає про історичні пам’ятки нашого краю.
Під час вивчення теми “Твоя країна – Україна” у 2 класі та “Водойми України” у 4 класі діти з цікавістю слухають не тільки про найбільші річки України, річку Дніпро, на березі якої розкинулось наше місто, а й маленьку річечку, яка тече через наше місто – Єзуч.
На уроках Ярохно С.А. використовує місцеві легенди про походження її назви, та описи цієї річки у віршах наших земляків.
Ознайомлює учнів із символами нашого міста – гербом і прапором під час вивчення теми “Символи держави” у 2 класі та “Державні символи України” у 4 класі.
Ознайомлюючи учнів з рослинним та тваринним світом Ярохно С.А. використовує матеріал фенологічних спостережень, а також відомості про рослинний та тваринний світ своєї місцевості. Проводить бесіди з учнями про первоцвіти рідного краю та чому їх потрібно охороняти під час вивчення у 2 класі у темі “Рослини навесні”. Цікавим наочним матеріалом на уроках використовує фотографії рослинного і тваринного світу рідного краю.
Під час вивчення теми “Охорона природи – неодмінна умова її збереження” у 2 класі та “Охорона природи в Україні” у 4 класі педагог знайомить учнів з історією створення Драгомирівського заказника. Використовуючи фотоматеріали, та під час екскурсій, звертає увагу учнів на проблему збереження природи рідного краю.
У 3 класі, вивчаючи тему “Культура рідного краю”, розповідає дітям про пам’ятки - споруди рідного краю. Разом з учнями відвідує музеї, яких багато у нашому місті, та дізнаються про історичну та культурну спадщину нашого краю.
Знайомство учнів з місцевими підприємствами та яку продукцію на них виготовляють, учитель здійснює під час вивчення у 3 класі теми “Господарська діяльність людей у деяких містах”. Учні з цікавістю готують розповіді про те, де працюють їх батьки. Гостями на таких уроках часто є батьки, які розповідають про підприємства, де вони працюють.
Цікавим і змістовним продовженням цієї теми була подорож до Києва з екскурсією на фабрику «Рошен»,де учні ознайомились з організацією виробництва та побували безпосередньо в цехах, на власні очі побачивши виготовлення та пакування печива та цукерок.
Вивчаючи тему у 3 класі “Славетні українці” учням цікаво познайомитися з відомими земляками. На уроках позакласного читання Ярохно С.А. часто організовує зустрічі з конотопськими письменниками. (на фото Дмитро Ковтун).
При музичному супроводі уроків або виховних заходів, дуже часто використовуються педагогом пісні, створені випускником нашої школи, а нині відомим композитором Ніколо Петрашем.
Під час вивчення теми “Вода” у 3 класі та “Водойми України” у 4 класі, дітям цікаво дізнаватися про місцеві джерела води та легенди, які з ними пов’язані. У 4-му класі значно підсилюється краєзнавчий зміст природознавства. Увесь зібраний краєзнавчий матеріал учитель повноцінно використовує, вивчаючи тему “Рідний край на території України”.
Четвертокласники знайомляться з деякими особливостями орієнтування на місцевості, вивчають загальні риси будови поверхні своєї місцевості ( діти працюють в групах за місцем проживання), отримують відомості про погоду, внутрішні води, рослинний і тваринний світ своєї місцевості. Школярі вже мають елементарні уявлення про природу і природні багатства рідного краю, турботу держави про раціональне використання природних ресурсів і охорону природи. Під час вивчення тем “Наша Батьківщина на карті і глобусі” і “Різноманіття природи нашої Батьківщини” використовується краєзнавчі знання учнів, поглиблюється і розширюється поняття “рідний край”. Четвертокласники закріплюють отримані краєзнавчі знання, збагачуються новими знаннями, уміннями й навичками краєзнавчого характеру.
У шкільному курсі природознавства багато таких понять, які можуть бути засвоєні тільки на основі краєзнавчого матеріалу. Наприклад, поняття : “горб”, “яр”, “балка”, “грунт”, “вершина”, “підніжжя”,“схил” та багато інших добре засвоюються, якщо їх вивчення проводиться в реальній дійсності, безпосередньо на місцевості. Екскурсії і походи по рідному краю є однією з важливих форм поглиблення і закріплення знань учнів. А важливість такої роботи полягає насамперед у тому, що через неї можна вдало здійснювати один із найважливіших принципів навчання і виховання – принцип єдності теорії і практики, зв’язку навчання з життям. Досліджуючи навколишнє середовище, діти вчаться застосовувати отримані знання, уміння й навички в житті. Знання людиною свого родоводу, історії, свого народу – це такий компонент цивілізації, який і робить людину власне людиною, тому саме краєзнавству в наш час належить важлива роль у вихованні учнів. Активна робота школярів у краєзнавчій роботі сприяє і духовному розвитку, формуванню інтелектуального потенціалу України.
Вихідною умовою, що забезпечує ефективне використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початковій школі є добір змісту матеріалу за сукупністю таких критеріїв як: науковість, доступність, багатофункціональність, емоційна насиченість та особиста значимість. Згідно з ними краєзнавчий матеріал, який вчитель планує використати на уроці, має бути: науково-дослідним, перевіреним за кількома джерелами; доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяжений зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи основного, а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності; емоційно-насиченим, спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної природи, праці людей, до всього живого. Так, наприклад, добираючи краєзнавчий матеріал до уроку природознавства (2 клас) на тему “Тварини ”, учитель турбується не лише про достатню кількість пізнавальної інформації, про місце цих тварин, їх зовнішній вигляд, спосіб життя, а й наводить яскраві приклади гуманного ставлення до них, використовуючи вирізки з місцевої періодики, повідомлення лісників, місцевого радіо. Організована таким чином пізнавальна діяльність не лише розширює краєзнавчий кругозір учнів, а й виховує бажання у них зберігати й охороняти рідну природу.
Як логічне продовження – дуже цікава і пізнавальна екскурсія до приватного господарства с. Жолдаки, де діти безпосередньо знайомляться з домашніми і дикими тваринами рідного краю, їх утриманням.
У процесі добору краєзнавчого матеріалу важливим критерієм є також його особиста значимість для учнів. Реалізацію цієї вимоги Ярохно С.А. забезпечує кількома шляхами: залучає учнів до добору краєзнавчого матеріалу до уроку (роблять (за власним вибором) невеликі повідомлення про місцеві рослини, тварини: добирають ілюстрації, виготовляють малюнки); дозволяє учням здійснити вільний вибір краєзнавчих об’єктів для спостережень з наступним обговоренням у класі їх результатів. Краєзнавчий матеріал використовується учителем систематично та цілеспрямовано, з урахуванням його багатофункціональності на багатьох уроках з різних предметів. При чому, краєзнавчі відомості, що опрацьовуються, вчителем упорядковані в певну, логічно-побудовану завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рік, вона чітко визначає обсяг краєзнавчих знань та вмінь, які необхідно засвоїти учням.
Цілеспрямованість процесу використання краєзнавчого матеріалу означає підпорядкування його меті уроку (навчальній, виховній, розвивальній). При цьому потрібно виходити із багатофункціональності краєзнавчих відомостей, зумовленою специфікою їх змісту та різнопланових пізнавально-виховними навантаженням. Так, краєзнавчий матеріал, залучений до уроку, може використовуватись для ілюстрації та різнопланових пізнавально-виховним навантаженням, для ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу, збудження інтересу учнів до нової теми; перевірки міцності та усвідомленості знань та вмінь учнів, закріплення та поглиблення вивченого матеріалу, розвитку самостійності учнів, підвищення їх активності, зв’язку навчання з життям.
Поряд із навчальною, він сприяє вихованню в учнів любові до рідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи і праці людей. Розвивальна функція краєзнавчого матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку пізнавальних, психічних процесів учнів, їх мови, спостережливості. Використання краєзнавчого матеріалу в початковій школі залежить і від віку учнів та їх інтелектуального розвитку. Так у першому класі основна роль у цьому процесі надається вчителю. Він добирає місцевий матеріал, сам його розповідає, зачитує цікаві відомості, показує ілюстрації. Чим дорослішими стають діти, тим активнішою має бути їхня краєзнавча діяльність. Учитель може доручати учням 2-го та 3-го класів добирати цікавий матеріал до тієї чи іншої теми, що буде вивчатися, виступати з короткими повідомленнями перед учнями.
Цікавою формою краєзнавчої роботи є оформлення учнями невеликих рефератів на краєзнавчу тему, підготовлених за власним бажанням. Широко слід практикувати створення учнями малюнків на краєзнавчу тематику, складання власних тематичних альбомів “Наш край”, які є опорою для проведення відповідних уроків. Так завдання краєзнавчого змісту розвивають творчість, активність, самостійність учнів та сприяють формуванню у них стійкого інтересу до вивчення свого краю. Організовуючи засвоєння краєзнавчого матеріалу, можна використовувати різноманітні методи та прийоми навчання. До них належать: розповідь учителя про рідний край, бесіда побудована на краєзнавчій основі, читання краєзнавчої літератури, спостереження над об’єктами рідної природи, які проводять молодші школярі; сприймання ілюстративного та натурального наочного краєзнавчого матеріалу.
Вибираючи способи опрацювання краєзнавчого матеріалу, вчитель має продумати і його місце в структурі уроку. Місцевий матеріал може успішно використовувати на різних етапах уроку. Іноді доцільно за допомогою краєзнавчих відомостей здійснити закріплення та поглиблення природничих понять, сформованих на уроці.
На етапі перевірки знань, здобутих на попередньому уроці, реалізується не лише контрольна, а й пізнавальна функція, стимулюючи тим самим увагу й активність учнів, завдяки використання краєзнавчого матеріалу. Наприклад, перевіряючи матеріал за темою “Водойми на території України” (4-й клас, природознавство), пропоную учневі розповісти про будову річки (на основі місцевої річки, намалювати на дошці схему річки, показати її на карті), розповісти легенду про походження її назви.
Залучений до уроку краєзнавчий матеріал може використовуватися для:
- актуалізації знань учнів, їх чуттєвого досвіду;
- ілюстрації і конкретизації основних програмних положень уроку;
- збудження інтересу учнів до нової теми;
- формування на його основі нових понять, уявлень;
- закріплення і систематизація вивченого матеріалу;
- перевірки міцності і усвідомленості знань учнів;
- урізноманітнення та диференціації домашньої та самостійної роботи;
- здійснення зв’язку навчання з життям;
- розширення краєзнавчого кругозору школярів.
Збирати краєзнавчі матеріали разом з своїми учнями, можна під час екскурсій і походів по рідному краю. Уже для першого класу навчальна програма передбачає екскурсії на теми “Осінь” і “Весна”, а також прогулянки в районі школи – збір природних матеріалів, які можна було б використовувати на уроках праці. У початкових класах проводжу перше ознайомлення учнів із природою і життям людей рідного краю. На екскурсіях поблизу школи діти вчаться спостерігати за природою і бачити навколишнє життя. Вони накопичують уявлення для розуміння і засвоєння навчального курсу природознавства і для наступного засвоєння навчального курсу географії. І чим більше діти побачать на власні очі, чим глибше відчують навколишнє середовище, тим багатшими будуть їхні географічні уявлення. Ось чому рекомендується в початкових класах частіше проводити екскурсії в природу і на виробництво. А ще під час проведення екскурсій учитель може краще пізнати учнів. Перед ним відкриваються всі схильності й устремління дітей, розкриваються їхні душі. Діти швидше зближуються з учителем, та й учитель легше пізнає індивідуальні особливості характеру своїх вихованців.
Також дуже важливе значення для розвитку спостережливості, вміння збирати необхідну інформацію та аналізувати її з різних поглядів, уміння робити висновки, мають фенологічні спостереження. Вони полягають у спостереженнях за явищами природи, пов’язаними з періодичними (сезонними) змінами кліматичних умов протягом року. Ведуться спостереження за ознаками весни, літа, осені, зими, першим снігом, пробудженням рослин, прильотом і відльотом птахів, початком цвітіння, дозрівання плодів і ягід.
Фенологічні спостереження прості, не вимагають спеціального устаткування й цілком доступні кожному. Найбільшу цінність мають результати фенологічних спостережень зроблені під час екскурсій по рідному краю, де є можливість тривалий час спостерігати за одними й тими самими об’єктами протягом усіх сезонів року. Зібрані на екскурсіях відомості в поєднанні з метеоспостереженнями дають можливість говорити про особливості місцевого клімату і погоди.
Результати цих спостережень заносять у спеціальний фенологічний журнал (щоденник). Зручніше спостерігати за невеликою кількістю характерних для однієї місцевості рослин і тварин, але обов’язково потрібно простежити їхній розвиток протягом весни, літа й осені. Уривчасті, епізодичні спостереження навіть за великою кількістю природних об’єктів мають меншу цінність.
Фенологічні спостереження рекомендується вести якомога частіше, особливо навесні, коли пробуджується й оживає природа. Найкраще вести такі спостереження в першій половині дня, у час, коли розцвітає більшість рослин, а тварини бувають найбільш життєдіяльні й активні.
У рослин і тварин цікаво спостерігати явища, що виразно поділяються за порами року, сезонами на окремі періоди і фази. Так, наприклад, у рослин – це фази розпускання бруньок, перших листків, поява бутонів, суцвіть, цвітіння, дозрівання плодів, початок осіннього забарвлення листя, початок листопаду; у птахів – приліт ранньою весною, відкладання яєць, поява пташенят і залишення ними гнізд, відліт птахів. Об’єктами фенологічних спостережень можуть бути лише здорові, сформовані екземпляри рослин, що не зазнали впливу з боку людини і тварин. Варто звернути увагу на те, що фенологічні явища залежать від стану погоди, а тому бажано супроводжувати фенологічні спостереження метеорологічними.
Проводячи фенологічні спостереження за сезонним розвитком природи, юні дослідники одержують цілком об’єктивні матеріали для висновків про відмінності в природних умовах від місця до місця. Спостереження за фазами розвитку рослинності дають багатий краєзнавчий матеріал. Для оцінки природних умов свого краю важливе значення має записаний зі слів місцевих жителів їхній календар природи і сільськогосподарських робіт, що дуже вдало відбиває характерні риси природи і вплив її на господарську діяльність людини. Ось чому школярів мають цікавити такі дані: дата утворення перших проталин, зникнення снігового покриву, зникнення останніх заметів, снігопади і заморозки після зникнення снігового покриву, осінні заморозки, перші снігопади, встановлення снігового покриву. Учні цікавляться також термінами сільськогосподарських робіт, оранкою, посівною кампанією, збирання урожаю. Такі спостереження мають практичне значення.
Навчальна програма з предмета Я і Україна передбачає переважно осінні й весняні спостереження за явищами природи. Під час екскурсій , пов’язаних з вивченням фенологічних явищ у природі, перед учнями повністю розкривається вся картина природи на даний момент. Проводячи екскурсії, даю своїм вихованцям чіткі уявлення про життя рідної природи в різні сезони року.
Проводячи екскурсії в природу,ведуться спостереження за сезонними змінами в природі.
За матеріалами фенологічних спостережень, проведених безпосередньо на території своєї місцевості протягом декількох років, можна скласти місцевий календар природи, та підготувати і провести такі тематичні заходи: “Назустріч весні”, “Золота осінь”, “По білій стежині”, “Наш край влітку” та інші.
Велике значення шкільного краєзнавства і в справі охорони природи. Створення антропогенних ландшафтів призводить до негативних наслідків – утворення ярів, ерозія річкових берегів, площинний змив родючого шару грунту на крутих схилах, забруднення водойм та інші процеси, викликані людською діяльністю. Учні на власні очі бачать, як руйнуються взаємозв’язки між компонентами природи, внаслідок чого руйнується і весь природний комплекс. На навчальних екскурсіях, що проводяться згідно з вимогами програми в кожному класі, школярі здобувають конкретні знання про свій рідний край, відповідно накопичуючи краєзнавчий матеріал для кращого розуміння і засвоєння географічних закономірностей. Знання людиною свого родоводу, історії, свого народу – це такий компонент цивілізації, який і робить людину власне людиною, тому саме краєзнавству в наш час належить важлива роль у екологічному вихованні учнів. Особлива роль краєзнавства – накреслення (проектування) конкретних заходів з охорони навколишнього середовища конкретної території. Так, природниче краєзнавство забезпечує зв'язок глобальних і конкретно-регіональних аспектів у вивченні учнями сучасних проблем екології та охорони природи. Вивчення на практиці наслідків негативного впливу людської діяльності сприяє не тільки екологічному вихованню і дбайливому ставленню до природи рідного краю, а й формуванню дійсно нового екологічного мислення учнів. Використовуючи матеріали місцевих періодичних видань та фотоматеріали, учні на власні очі бачать, які екологічні проблеми існують поряд з ними та шукають шляхи їх вирішення. На мою думку, саме краєзнавство створює умови для активної роботи з учнями в справі охорони природи.
Збираючи краєзнавчі матеріали та дослідивши можливості використання краєзнавчого матеріалу на уроках учителем зробилені наступні висновки:
- Краєзнавству сьогодні належить провідна роль у формуванні духовності. Ознайомлюючи дітей з природою, господарством, населенням та працею людей вчитель виховує в дітей почуття патріотизму.
- Краєзнавчий матеріал є найкращим унаочненням під час вивчення багатьох тем з природознавства в початковій школі та в позакласній роботі.
- Завдяки його використанню активізується пізнавальна діяльність учнів, виховується любов до рідного краю.
- Викладання із використанням краєзнавчого матеріалу значно полегшує засвоєння основних географічних понять.
Навіть звичайна подорож на річку Куколка викликає у дітей цікавість і захоплення. Вони по-новому пізнають ті куточки, поруч з якими живуть.
- Краєзнавча робота дає учням багато нових вражень, розширює їх кругозір, дає можливість краще пізнати історію і природу рідного краю та Батьківщини вцілому.
- Великі можливості має краєзнавство для естетичного виховання, допомагає побачити красу природи рідного краю, знайти прекрасне в народній творчості.
Під час проведення міського заходу «Конотопська сотня» учні з захопленням розглядали предмети народного вжитку.
- Краєзнавчі походи та екскурсії допоможуть вчителю краще пізнати своїх вихованців пов’язати теоретичні знання, здобуті в стінах школи з їх практичним застосуванням.
Так екскурся до с. Шаповалівка збагачує знання учнів не тільки з погляду історичних подій, але й знайомить з природним ландшафтом та правилами поведінки на природі. Ця велоподорож проводилася вже з двома випусками: в 2010році й у 2014році.
- Активна робота школярів у краєзнавчій роботі сприяє формуванню інтелектуального потенціалу України.
- Велике значення шкільного краєзнавства і в справі охорони природи. Вивчення на практиці наслідків негативного впливу людської діяльності сприяє не тільки екологічному вихованню і дбайливому ставленню до природи рідного краю, а й формуванню дійсно нового мислення учнів.
КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
КОНОТОПСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 14
Т.Г. Шевченко - в нашім серці
Методична розробка уроку читання у 4 класі учителя початкових класів першої категорії
Ярохно С.А.
КОНОТОП 2014
Тема: Т.Г. Шевченко - в нашім серці
Мета: поглибити знання учнів про Т.Г. Шевченка, вивчити маловідомі цікаві факти дитинства поета;
розвивати пізнавальні інтереси школярів, їх навички й уміння збирати, досліджувати, узагальнювати і систематизовувати пошуковий матеріал, активізувати асоціативне мислення, творчу уяву і фантазію, навички виразного читання, формувати естетичні смаки;
створити умови для самовираження кожної особистості;
сприяти вихованню почуття співпереживання, шанобливого ставлення до надбань культури, поваги до життєвого і творчого шляху генія України, його творів; любові до рідного краю.
Обладнання: портрет письменника в рушнику; виставка творів Шевченка різних років видання; репродукції картин Шевченка; ілюстрації І.Їжакевича до творів поета; плакати з висловами про Шевченка; проектор, презентації
Звучить пісня «Шлях до Тараса»(1-й куплет)
Слайд 1
Учень. Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка
Учень. Ти, Тарасе, сьогодні
Нас зібрав докупи.
І зійшлися у цій школі
Шевченка онуки.
Вчитель.Сьогодні наш урок присвячений великому поету України Тарасу Григоровичу Шевченку, творчість якого знають і люблять всі народи світу. По всій нашій милій Україні, зараз проходять Шевченкові дні. І ми сьогодні зробимо уяву подорож Шевченківськими дорогами.
Т.Г. Шевченко — великий український народний поет. Життя нашого генія таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це якась легенда, коли б усе те не було правдою.
Виступ бандуристів Слайд №2
Учень. 9 березня 1814 року
В похилій хаті край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась,
І цілу ніченьку вона
За сина-кріпака молилась…
Учень.Пройшло кілька років. Тарасик підростав. Він був меткий, непосидючий, цікавий і допитливий, босоногий, часто замурзаний, обірваний, пустотливий,але розважливий, розумний і добрий.
Слайд 3
Інсценізація «Залізні стовпи»
Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так , мій синочку, правда. (Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї. кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову»).
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює. І горить та свічка, поки людина не помре. А як помре - свічка згасає, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив...Мамусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, то її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, робить людям добро, тоді свічечка світить ясно, і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся, мій хлопчику.(Гладить сина по голові).
Виступ бандуристів.
Учень. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку».Дивна це була наука. П’яниця – дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Т.Шевченко згадував ту школу,куди привела його кріпацька доля.
Тарасик. Ти взяла мене маленького за руку
І хлопця в школу повела
До п’яного дяка в науку.
«Учись, серденько, і колись
З нас будуть люди»,-
ти казала.
Учень. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.
Тарасик. Там матір добрую мою
Ще молодою - у могилу
Нужда та праця положила.
Учень. Незадовго після смерті матері помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.
Тарасик. Там батько плачучи з дітьми
(А ми малі були та голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
мов мишенята. Я до школи-
Носити воду школярам.
Учень.Як же далі Шевченко жив?
У пана Енгельгардта
За козака служив.
Не згинався перед паном
Служив, як умів.
Скуштував на юнім тілі
Не раз батогів.
Слайд 4
Учень.Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».
Учень.Читання вірша «Мені тринадцятий минало».
Інсценізація вірша.
Оксана.Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх ти співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?
Тарас. Еге ж, малярем.
Оксана. І ти розмалюєш нашу хату.
Тарас:Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж пити хочуть!
Оксана. Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Слайд 5
Учень.Чи довіку залишився
Тарас кріпаком? Ні!
Сошенко й Григорович
Вирвали талант вкраїнський
З тяжкої неволі.
Але не жилось йому спокійно
На білому світі.
Україну горе вкрило,
Могили розриті
Слайд 6
Запис пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»
Учень.Всю неправду, всі нещастя
Що душили груди
Виливав він на папері
Піснею між люди.
Серце Тарасове мліло
Від горя людського
Й воскресало гордо й сміло
Геніальне слово.
Налякались того слова
Цар і пани люті.
І на каторгу загнали
Мало не на віки.
10 літ пробув Шевченко
На солдатській службі.
І писав вірші в неволі,
Кликав рвать кайдани.
Вірив, що народ вкраїнський
На ворога стане.
За Тарасом слідкували,
Все забороняли.
За писання й малювання
Жорстоко карали.
Тої кари і знущання
Не бажав нікому.
Повернув Тарас з неволі
Вже хворим додому.
Слайд 7
Учень.Це був Поет. Поет з родини бідної.
А душу мав розкрилену, як птах.
Гарячим болем і живою піснею
Його слова - в народу на вустах.
А скільки ж раз його було розіп'ято
За правду, за Кобзар, і «Заповіт».
В душі народу словом заповітним він
Залишив вічний і глибокий слід.
Вчитель.Шевченків «Кобзар» – це Біблія українського народу, це книга, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою.
Рядки віршів стали крилатими висловами.
Відео-презентація «Крилаті вислови Т.Шевченка»
Учень. Шевченко хотів бачити україну вільною, а людей – веселим і щасливими.
А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Між горами старий Дніпро
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується на всю Україну
Учень. Тарас Шевченко лишив нам свої слова – заповіти, які допомагають нам жити. Їх називають золотими словами Шевченка.
Не цурайтесь того слова,
Що мати співала,
Як малого сповивала,
З малим розмовляла..
Учень. І на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі ...
Слайд 8
Учень. 10 років заслання підірвали здоров’я Шевченка. А 10 березня 1861 року перестало битися серце Кобзаря.
Багато літ минуло з того часу,
Праправнуки вивчають «Заповіт»,
У Каневі вклоняється Тарасу
Не тільки Україна – цілий світ!!!
Учень. Ми, учні, повинні дорожити Шевченком. Любити Україну, як любив її поет. Берегти її, як берегли наші діти і прадіди.
Учень. Ми повинні читати його твори і наша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов світу.
Вчитель.Учітеся, шануйте батьків, живіть дружно – учив Тарас Грогорович Шевченко. І це сьогодні головне наше завдання.
КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
КОНОТОПСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 14
Символи України
Методична розробка уроку громадянської освіти у 3 класі
учителя початкових класів
першої категорії
Ярохно С.А.
КОНОТОП 2014
Тема: Символи України
Мета: розширити та уточнити знання учнів про державні та народні символи України; сприяти формуванню національної свідомості; збагачувати словниковий запас учнів; формувати пізнавальний інтерес та національну свідомість учнів; виховувати патріотичні почуття та почуття любові до своєї Батьківщини.
Обладнання: малюнки та ілюстрації із зображенням народних та державних символів України, запис Гімну України, вишиті рушники, портрети П.Чубинського і М. Вербицького, карта України, квіти. Презентація. Пісні: «Пісня про рушник»; Н.Май «Мамина сорочка», Н.Бучинська «Моя Україна».
Хід уроку
І.Вступна частина уроку.
Учитель.
Над землею сонце встало,
Путь-дорогу осіяло.
Добрий ранок, Чорне море,
Добрий день, Карпатські гори!
Над землею пісня лине.
Це для тебе, Україно!
Гарна путь, славна путь —
Українські діти тут.
Слайд №1
- Дорогі діти, сьогодні у нас незвичайний урок. Ми будемо говорити про найкращу, найсвятішу, для кожної людини Землю, де вона зробила перший крок, вимовила перше слово, почула першу колискову. Ця земля – Батьківщина. А ще говорити ми будемо про символи, що є святими для кожної держави. Розпочати нашу бесіду мені б хотілося з чудового вірша.
Учень розказує вірш, слайд №2
Учитель. Ці слова нагадали мені одну легенду.
Колись давно Бог створив народи, і кожному наділив землю. Наші предки кинулися пізніше, але землі їм уже не дісталося. Тож вони прийшли до Бога, та він у цей час молився. Вони не посміли йому щось казати, і терпеливо почали чекати. Через деякий час Бог озирнувся і побачив людей. Він сказав, що вони дуже чемні та запитав чому вони чекають. Дізнавшись чого пращури прийшли до нього, то Бог запропонував їм чорну землю.
- Ні, - відповіли пращури,- там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці.
- Ну, тоді вам я дам землю, ту що залишив для Раю, там є все: річки, озера, ліси,степи. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде вашою, а ні – то ворога.
Пішли наші предки на ту землю , оселилися й живуть донині. А країну свою назвали Україною.
ІІ.Основна частина уроку.
Вчитель. Для кожного з нас найдорожча земля – це наша Батьківщина. Як ви знаєте існує багато країн і кожна має свої символи.
- Пригадайте і назвіть наші Державні символи.
- Молодці! І справді – це наш жовто-блакитний Прапор, Герб та Гімн. 
Слайд№3,4
Учень декламує вірш
Знак країни головний –
Це Тризубець золотий.
Він як сонце в небу синім,
В ньому слава, в ньому сила.
В нім священне слово «ВОЛЯ»,
Що рятує від недолі.
Будь же, рідна Україно,
Під Гербом цим вільна й сильна.
Хай про тебе в цілім світі
Знають всі : дорослі й діти!
Вчитель. Тож яке слово сховане у нашому Гербі?
- Правильно «Воля». Все своє історичне минуле наша країна прагнула Волі, Спокою, Миру і Злагоди, тому ми наймиролюбніший народ у світі.
- Другий символ України – це прапор. Наші пращури обожнювали прапори, освячували їх і вірили, що вони у воєнний час найсвятіші. Великого розквіту набула символіка за часів козацтва.
Слайд №5,6
Учень. Жовтий колір – це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір – це ще й колір жовто – гарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.
Учень. Синій колір – це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері – води визрів би хліб, заколосився б він? От і ще один блакитний колір – колір води.
Слайд № 7
Учень виконує вірш про прапор
Вчитель. А третім символом є Гімн - урочиста пісня – символ нашої державної єдності.
Слово гімн – грецького походження, урочиста пісня, прийнята як символ державної національної єдності. Слова нашого національного Гімну написав поет Павло Чубинський, а музику – композитор Михайло Вербицький. 
Слайд №8,9
Учень декламує вірш про Гімн
Державний Гімн
Це наша клятва, заповідь священна,
Хай чують всі – і друзі й вороги,
Що Україна вічна, незнищенна,
Від неї лине світло навкруги.
Слайд №10
Всі учні виконують Гімн.
Вчитель. Ще головною ознакою кожної держави є її мова.
Яка ж мова у нас? Правильно – українська! Наймилозвучніша, найкраща, найрідніша, солов’їна, рідна мова нашого народу.
Слайд № 11, вірші декламують учні
Вчитель. Крім державних символів Україна має ще й народні поетичні символи.
Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці – все це наші символи.
Слайд №12
Ще одним з народних символів України є рушник. Вишитий український рушник – оберіг родини, дитини, історична пам’ять.
«Пісня про рушник»
Учень розказує вірш
Рушник
Рушникове обличчя веселе,
Обпліта коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість землі.
Рушничок на стіні – давній звичай,
Ним шлюбують дітей матері,
Він додому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов”ї.
Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло,
Хай цей символ сусідиться вічно
В нашій хаті на мир, на добро.
Вчитель. Хліб і сіль на рушникові – ознака гостинності . В давнину не було жодної оселі де б не красувався український рушник. Він пройшов крізь віки. І зараз рушники прикрашають сучасні оселі. «Хай стелиться вам доля рушниками!» - казали, бажаючи людині щастя.
Учень читає вірш
Люблю я мамин рушничок
Людей гостинно звідусіль
Стрічати з хлібом в вишиванці,
Щоб цей рушник у день весіль,
Кружляв у запальному танці.
Щоби давав пісням політ
Й нові узори, мов перлини,
Щоб цей рушник стелився в світ
Як добрий оберіг родинний.
Люблю я мамин рушничок,
На ньому пісня солов`їна,
То, може, пісня зірочок?
А, може, доля України.
Слайд №13
Вчитель. Український одяг різноманітний, всі орнаменти передають звичаї традиції прагнення народу.
Учень читає вірш
Усе навколо завмирає,
Коли вдягаю вишиванку.
Лиш серце радісно палає,
Мов промінь сонця на світанку.
Коли вдягаю вишиванку,
Немов в любові признаюся
Своїй країні ніжно й палко,
Вдягну і Господу молюся.
За мир та спокій в Україні!
Щоб вишивані візерунки
У долю кожної родини
Внесли приємні подарунки!
Слайд №14,15
Пісня Н.Май «Мамина сорочка»
Вчитель. Багата природа України, її зелені ліси і безкраї поля з дитинства полонять серця людей. Здавна у нашому народі найбільш шанованими деревами є верба і калина. „ Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без них.(слайд 18)
Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.
Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.
Ранньої весни, коли ще лежить у лісі сніг, розпускаються квіти верби. Це одна з перших рослин, що, за біблійними легендами, після всесвітнього потопу виросла на берегах річок та водойм. Українці вірили, що дерево, яке одним із перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров’я, оберігає її та захищає.
Покажіть їм вербу і калину
Покажіть їм вербу і калину.
Джерельце, де водичка б’є.
І про матінку Україну
Розкажіть дітям все, як є.
Хай із квіткою і росою,
Диво-піснею на крилі,
З щастям, радістю і журбою
Приростуть вони до Землі.
Та відчують красу чудову
Й силу ту, що від поля йде.
Й закохається в рідну мову
Їхнє серденько молоде!
Синє небо і землю-диво
Вчіть любити з маленьких літ!
І нехай вони йдуть сміливо
Українцями в дивний світ!
Вчитель.
- Символом сили могутності, довголіття є дуб. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба. Щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які за повір’ям, додавали під час сну сили.( слайд №16).
-Барвінок теж рослина обрядова. Це символ пам'яті і вірності, здоров'я, краси і вічності, безсмертя, довгих літ, Любові знак - барвінку синій цвіт.(слайд №17)
-Мак - символ безмежності зоряного світу; Сонця, зорі; сну ; плодючості, заспокоєння; швидкоплинного життя; красивої дівчини; безневинно пролитої крові (у християнстві); надійного оберега від нечисті.
Макова голівка була символом плодючості і заспокоєння. У християнській літературі поширений мотив про те, що маки ростуть на крові розіп'ятого Ісуса Христа. Отже, мак - символ безневинно пролитої крові.
Українська символіка квітки маку – це молодість і краса. В народній поезії він є символом не тільки прекрасного, а й дівочої вроди зокрема: «Гарна дівка, як маківка». (слайд №18)
- Також обереговими квітами є чорнобривці і вишня. Чорнобривці – це символ вічності та постійності. А цвіт вишні та яблуні – символ материнської відданості. (слайд №19)
- Соняшник - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильніший серед квітів. Соняшник знайшов своє місце під Сонцем. І не міг не знайти, бо постійно орієнтується на небесне Світило - повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень. (слайд № 20)
- Волошка – символ святості, чистоти, привітності, хлоп’ячої краси й добра.
- Ромашка – символ дівочої краси.
Мальва – це символ найдорожчого: любові до рідної землі, до народу. Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини. (слайд 21)
Усі ці квіти складають український віночок. Вінок належить до українських національних символів-оберегів. Починали носити віночок дівчатка з трьох років. Перший — для трирічної дівчинки — плела мама, змочувала у росах, коли на небі сонце зійде. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися болю голови, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.
У чотири роки плівся інший віночок. Усі кінчики пелюсток були вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.
А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг думку, крім того, вплітали й волошку.
Для семирічної дівчинки плели вінок із семи квіточок. І вперше вплітали квіт яблуні.
Слайд №22.
Учениця розповідає вірш
У віночку нашім
Різнобарвні квіти —
Символ України
І дарунок літа.
Тож усім на нього
Подивитись любо:
Гілочку зелену
Узяли у дуба,
Квіточку любистку,
Щоб усіх любили,
У барвінку листя,
Аби довго жили.
Чорнобривців квіти,
Щоб чорніли брови,
Кетяги калини —
Для краси й любові.
У вінок вплітають
Колосочки жита,
Щоб могли багато
І в достатку жити.
А в червонім маку,
Що цвіте у полі,
Кров людей, пролита
У боях за волю.
Є ще різні квіти
В нашім ріднім краї,
Їх веселе літо
У вінок вплітає.
ІІІ.Підсумок уроку
Вчитель. Ось і підійшло до завершення наше заняття. Діти, скажіть чи збагатили ви свою скарбничку знань? А давайте перевіримо. Бліц вікторина.
- Як співають і слухають Гімн?(стоячи)
- Жовтий колір українського прапора символізує ?(колосся)
- Скільки кольорів має український прапор?(два)
- Державний герб України - … (тризуб).
- Державна мова України - … (українська)
- Які ви знаєте народні символи України?
- Символ дівочої вроди? (калина)
- Символ довголіття і сили? (дуб)
Отже, ми з упевненістю можемо сказати, що в українців є багато
оберегів-символів, які лікують, прикрашають, оберігають від зла. Все це наша Батьківщина, яка зветься Україною. Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми — українці, пишаймося цим!
Слайд №23
Пісня «Моя Україна»
КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
КОНОТОПСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 14
Подорожуємо Україною
Методична розробка уроку громадянської освіти у 4 класі
учителя початкових класів
першої категорії
Ярохно С.А.
КОНОТОП 2014
Тема. Подорожуємо Україною
Мета: прищеплювати учням любов та глибоку повагу до своєї Батьківщини, державних символів України; познайомити з містами України – Києвом, Каневом, Львовом; розвивати мислення, фантазію, зв’язне мовлення; плекати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю.
Епіграф:
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Хід уроку
Учитель:
Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Зветься величаво – Україною
Земле зачарована моя.
- У кожної людини в житті є щось сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитиною побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зір, чисту зелену травичку і тисячі різних квітів, які радували серце своїм розмаїттям.
Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно. Де б людина не жила потім, а зі своїм краєм вона пов’язана невидимою ниточкою, яка не відпускає від себе, живить рідним теплом і дає наснагу.
Тільки в рідному краї людина почуває себе захищеною, впевненою, бо вона вдома.
Недаремно відомий поет В.Симоненко сказав:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківшину.
Рідна земля, рідний народ, рідна мова – це найсвітліше, що є в кожного з нас. Наша Батьківщина має велику історію, зазнала і гноблення і розквіту, довгі часи стогнала під ворожим тиском, але знову і знову боролась за своє визволення і продовжує боротьбу за свою єдність та територіальну цілісність і нині.
Учитель: - Що ж для кожного з нас означає Україна?
Закінчіть речення:
«Для мене Батьківщина – це…» (Відповіді дітей)
Учень:
Знаєш ти, що таке Батьківщина?
Батьківщина – це ліс осінній,
Це домівка твоя, і школа,
І гаряче сонячне коло.
Батьківщина – це труд і свято,
Батьківщина – це мама й тато,
Це твої найщиріші друзі,
І бджола у веснянім лузі.
Батьківщина – це рідна мова,
Це дотримане чесне слово.
Вчитель:
- Дійсно, немає для нас більшого щастя, як бачити Україну вільною, мирною, де люди живуть у злагоді один з одним. Кожен із вас раніше проживав у різних областях нашої неньки - України, бачив її багатства і красу, тому зараз ми прикрасимо квітами карту нашої країни і на кожній квіточці напишемо по одному слову, яке б відповідало на питання:”Яка наша Україна?” (Діти вирізають квіти і прикрашають ними карту України).
Учитель:
- А зараз я запрошую вас в цікаву подорож – подорож Україною, ми помилуємося її краєвидами, познайомимося з найбільшими та найвідомішими містами України. Отже, поїхали!
Пісня – кліп «Україна»
Учитель:
- Ось ми і прибули до столиці України – міста Києва. І зустрічають нас його привітні жителі – кияни. Ащоб більше дізнатись про Київ, пропоную вам розгадати кросворд
-Розгадайте кросворд і ви багато дізнаєтесь про столицю України.
|
1 |
|
|
|
||||||
|
|
2 |
|
|
||||||
|
3 |
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|||
1 – Столиця нашої держави (Київ)
2 – Засновник Києва(Кий)
3 –Річка, яка протікає через Київ (Дніпро)
4 - Головна вулиця Києва (Хрещатик)
5 –Дерево – символ Києва (Каштан)
- Діти, подивіться, яка краса навкруги!
Демонстрація слайдів із видами Києва.
З`являється учень – „ Київ”:
Славетні всі місця вітаю,
Всіх я вас люблю і знаю:
Аскольдову могилу,
Андріївський узвіз
Я в серці України
Крізь все життя проніс.
Я – Київ, я – столиця,
Добра і мужності я справжняя криниця.
Пісня „Як тебе не любити, Києве мій!”
Київ:
-Діти, я радий вітати вас! І приготував цікаві завдання. Я хочу дізнатися, чи знаєте ви наші державні символи. Для цього розгадайте кросворд:
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
||
|
3 |
|
|
|
|
||||
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
||||
1 . Як по-іншому називають Батьківщину? (Вітчизна)
2 . Герб нашої держави. (Тризуб)
3 . Урочиста пісня, що є символом державної єдності. (Гімн)
4 . Полотнище одного або декількох кольорів. (Прапор)
5 . Слово, яке можна прочитати на Гербі України. (Воля)
Київ:
-Дякую вам, діти, що ви так добре знаєте символи України і запрошую у гості до себе влітку, щоб вивчити історію Києва і помилуватися його краєвидами!
Діти: - Дякуємо за гостинність, а нас чекають цікаві зустрічі з іншими містами нашої неосяжної України.
Учитель:
- І ось ми вже прибуваємо до славетного міста Канева.
- Діти, а хто з вас знає, чим це місто відоме в світі? (Відповіді дітей).
( Виходить учень, який уособлює в собі „Канів”, учитель демонструє краєвиди міста)
Канів:
Добрий день, малята! Радий вас вітати!
Часто до мене приїжджають діти,
На Тарасову могилу
Щоб покласти квіти.
І побачити картини,
Що художник малював.
Щоб почути, як Кобзар
Людям пісню заспівав.
Канів:
- А чи знаєте ви, про кого я вам розповів? (Відповіді учнів)
- Всім своїм життям Тарас Шевченко був відданий справі визволення України з- під гніту. Він мріяв про справжню свободу, справедливість, правду на землі.
- А хто з вас знає вірші Тараса Шевченка? (Декламування віршів дітьми).
Канів:
-Спасибі, діти, за такі чудові виступи. Я сподіваюся, що ви обов`язково завітаєте до мене зі своїми друзями. Буду чекати на вас!
Вчитель:
- А зараз рушаймо до міста Лева – до Львова!
Дівчинка і хлопчик – львів’яни:
- Раді зустрічати вас у нашому місті Лева. Запрошуємо вас на прогулянку по нашому місту.
Звучить «Пісня про Львів»
-Львів’яни здавна любили і поважали рідний край, рідну домівку, рідну мову. Львівська земля щедра на усну народну творчість, яка передається із покоління в покоління. Тож хочемо перевірити, як ви знаєте прислів`я, тому пограємо в гру «Розсипанка» - зберіть прислів’я із розсипаних слів (робота в групах):
1 група – ( дерево, родом і народом, міцне, людина, корінням)
„Дерево міцне корінням, людина – родом і народом.”
2 група – (хаті, помагають, у своїй, кутки)
„У своїй хаті кутки помагають.”
3 група – (своя, чужа, хата, палата, як, ліпше)
„Ліпше своя хата, як чужа палата.”
4 група – (мати, сторона, мачуха, чужа, рідна)
„Рідна сторона – мати, чужа – мачуха.”
5 група – (знає, всяка, своє, гніздо, пташка)
„Всяка пташка своє гніздо знає.”
(Учні збирають прислів`я. Під час виступу пояснюють їх значення)
Учитель:
- А зараз рушаймо до рідного міста – до Конотопа!
Дівчинка і хлопчик – конотопчане:
- Ми хочемо поділитися спогадами про наш літній відпочинок у пришкільному таборі і згадати наші подорожі по місту.
Учень-Конотоп
- Молодці,діти, ви справжні українці, справжні патріоти своєї країни. Ми радо зустрічали вас у своєму місті. Будемо чекати наступної зустрічі з вами.
Учитель: От і закінчилася наша подорож містами України . Ще не одноразово ми подорожуватимемо рідним краєм, його безмежними просторами, щоб більще дізнатися про свою Вітчизну, полюбити її красу, познайомитися із звичаями та обрядами. А зараз ми дамо один одному обіцянку:
Учень: Щоб цвіла Україна моя,
Ми даємо обіцянку нині,
Вчитись так, щоб набуті знання
Знадобились моїй Батьківщині.
Присягаєм наш край рідний
Над усе любити,
Рідний народ шанувати
І для нього жити.
Присягаєм рідну віру
Завжди визнавати,
По – українськи говорити,
Молитись, співати.
Пісня «Діти України»
КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКИЙ МЕТООДИЧНИЙ КАБІНЕТ
КОНОТОПСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 14
Україна – наш спільний дім
Методична розробка Першого
уроку в 1 класі
учителя початкових класів першої категорії
Ярохно С.А.
КОНОТОП 2015
Тема : Україна – наш спільний дім.
Мета: формувати та розширювати уявлення про історичне життя України, державну символіку; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення, вміння аналізувати; виховувати любов до рідного краю, шанобливе ставлення до своєї країни.
Обладнання:квіти, фільми і пісні про Україну, карта і краєвиди України,паперові серця
Хід уроку
І. Підготовча частина
Діти разом з батьками заходять у клас під пісню «Ми першокласники» 
1. Організація класу
Учитель: - Шановні батьки та діти! Вітаю вас з початком навчального року. Веселого настрою, успіхів у ваших починаннях, терпіння і всього найкращого. Перед вами на столі лежать серця, це маленькі частинки великого батьківського серця повного любові, турботи, хвилювань за ваших дітей. Це відчуття передається вашим школярикам і щоб підтримати їх ви зараз на цих серцях напишіть слова підтримки для них, або побажання Ми їх покладемо до чарівної скриньки, а в кінці уроку зачитаємо. Бо вони так потрібні діткам у перший день навчання.
Батьки записують слова підтримки для своєї дитини
2.Учитель: -Пограємо в гру «Я – не я»
А тепер давайте грати – треба вам відповідати.
Рано – вранці хто піднявся?
А хто сонечку посміхався?
Не хотів хто одягаться?
А зарядку хто робив?
Свої ручки хто не мив?
Добре зранку готувався. Хто?
А ще досі не вмивався хто?
Хто здоровим хоче стати?
А знання хто хоче мати?
Бачу, всім вам хочеться знання пізнати і
справжніми школярами скоріше стати!
-Молодці! Усе правильно! Ви довели, що маєте право носити звання «УЧЕНЬ». У цьому класі ви будете кожен день отримувати подарунки. Але не цукерки, не тістечка, а знання.
Учень розказує вірш про школу
ІІ. Основна частина
1. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку.
Учитель:
- Сьогодні у нас дуже цікавий урок. Ми дізнаємось багато цікавого про наш з вами спільний дім.
Метод «Мозковий штурм»
- А де ж він є спільний дім? (Відповіді дітей)
- Так, кожний з вас живе в своєму будинку, в своєму рідному місті, а спільною є земля – наш з вами великий дім. Урок буде присвячений дорогій країні, милій Україні.
2. Вивчення нового матеріалу.
1.Вступне слово вчителя.
Подивіться, будь ласка, відеоролик «Моя Україна» і скажіть про що він.
Учитель:- Україна - золотий чарівний край, наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Ми з вами усі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. І як людське серце збагачується любов’ю, добротою, щирістю так і він збагачується відданістю, патріотизмом, мужністю, розумом.
- А якими ж повинні бути українці?
-Сильними.
2.Гра – змагання.
-Зараз ми дізнаємося чи сильні наші хлопці.(4 хлопці надувають повітряні кульки.)
-Що вам нагадують кольори кульок?( Кольори прапора.)
-Ще українці повинні бути творчими.
-Можливо, хтось бажає розказати вірш про Україну?
Учні розказують вірші про Україну
БАТЬКІВЩИНА
Знаєш ти, що таке Батьківщина?
Батьківщина — це ліс осінній,
це домівка твоя і школа,
і гаряче сонячне коло.
Батьківщина - це труд і свято,
Батьківщина - це мама і тато,
це твої найщиріші друзі
і бджола у веснянім лузі.
Батьківщина — це рідна мова,
це дотримане чесне слово.
Буваю, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю,що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе як є-дорога,явори,
Усе моє, все зветься Україна.
-І обов язково українці повинні бути привітними, добрими ,дружніми.
-Встаньте,будь ласка, візьміться за руки і з посмішкою повторюйте за мною:
-Здрастуй, мій любий друже,
Я дуже за тобою скучив.
Хочу тебе я з новим навчальним роком привітати.
Щастя, радості і знань тобі побажати.
Фізкультхвилинка «Моя Україна – моя Батьківщина»
Учитель:
-І, звичайно, всі українці розумні
Вікторина:
-Як називається наша країна?
-А яка столиця України?
-Головна річка нашої країни?
-Які кольори нашого прапору?
-В якому місті ми живемо?
-А скільки років йому виповнилося?(378)
-Молодці, ви справжні УКРАЇНЦІ!!!
Учитель:
А тепер послухайте таку казку-легенду:
Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими,,дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.
Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей,вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім. я Тризуб.
Середньому сину мати дала в дорогу синьо-жовтий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими вчинками. Люди запам ятали його і назвали Прапором.
А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім. я Гімн. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну.
Демонстрація плакатів з державними символами.
А зараз час зазирнути до чарівної скриньки і дістати серця від ваших батьків.
Батьки зачитують слова підтримки для своєї дитини .
- Діти, пропоную вам цікаву справу. Ми з вами зараз дізнаємося, хто в нашому спільному домі головний. Як ми дізнаємося? Нам допоможе ось ця «чарівна скринька». Кожен із вас зазирне до неї і побачить найважливішу людину в нашій країні. (Діти дивляться і з’ясовують, посміхаючись, що ця людина – це кожен із них).
Рефлексія (Учитель бере скриньку на дні якої лежить дзеркало)
Учитель:
- Отже, головні в нашому великому, могутньому будинку, який називається Україна – це всі ми.
Пісня «Україна – це ми» К.Бучинська
ІІІ. Заключна частина Підсумок уроку.
Учитель:
- Як називається наш спільний дім?
- Як звемося ми – люди, які живемо в Україні?
У вас на партах лежать серця. Давайте серцями доповнимо нашу спільну творчу роботу.Зараз ви разом з батьками по черзі прикріпите навколо мапи України свої серця. І нехай тепло ваших сердець зігріє нашу Батьківщину, зробить її сильнішою..
Ми разом створили плакат « Україна – це Я». Будинок де панує мир і злагода, де ллється українська пісня, де щасливий дитячий сміх. 
Звучить пісня «А у школі»
КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
КОНОТОПСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 14
Пісня – душа українського народу
Методична розробка виховного заходу у 3 класі учителя початкових класів першої категорії
Ярохно С.А.
КОНОТОП 2011
Тема. Пісня – душа українського народу.
Мета. Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і
співати українські народні пісні.
Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, виховувати любов
до народної творчості, гордість за український народ, який має славне
героїчне минуле і багату творчу спадщину.
Обладнання. Клас святково прибраний квітами, рушниками, стіннівками, висловлюваннями про народну українську пісню,записи пісень,фонограми
Проведення заходу
Неголосно звучить мелодія В.Барвінського «Пісня без слів». На її тлі учитель розповідає «Легенду про дівчину Україну».
«Якось Бог вирішив поділити між країнами різні багатства. Всім дістались якісь скарби. І раптом Бог помітив невеличку на зріст дівчинку у вишиванці й віночку. Їй нічого не дісталось. Довго Бог розмірковував, чим допомогти сердешній, що подарувати? І ось нарешті сказав: «Я знаю, що подарую тобі: те, що в мене залишилось найдорожчого – Пісню». І пішла дівчина усміхнена і щаслива, крізь віки із цим скарбом. А була це наша славетна Україна, яку знають у світі як країну, сповнену найніжніших, наймелодійніших пісень».
Ведучий. Яке це диво – українська пісня! Вона – одна із святинь нашого народу, його найцінніший духовний скарб, краса і гордість. Пісня завжди йде поруч з людиною. В години радості й смутку вона висловлює в піснях свої почуття, переживання.
Ведучий. Так і народ виспівує в думах, баладах, піснях свою історію, свою душу. Народні пісні такі ж багаті , як і українська душа - ніжна і щира. Відкриті українці завжди намагались якось виразити себе, розповісти те, що хвилює, а допомагають їм у цьому пісні.
Учні .
Лунає пісня українська
І степ безмежний ожива,
Промінням сонячним на квітах
Чарівна бавиться весна.
Цвітуть кущі, дерева, трави,
Під музу стелиться земля
Стежками в'ється і співає
Духмяним подихом тепла.
Стоїть замріяна калина
І коси стелить у вікно,
Старий Дніпро набрався сили
І дзвін по хвилях понесло.
Зачарувалася долина.
Бджолиним гулом загула,
І полетіли наче діти
До материнського крила.
Лунає пісня українська,
У кожну хату шле тепло,
Як своїм дітям добра мати
Дарує спокій і любов.
Ведучий. Пройнята любов`ю до рідної землі, пісня опоетизувала не тільки людину, а й рідний край, краса якого є невід`ємною часткою й джерелом краси самої пісенності.
Звучить пісня «Зеленеє жито»
Учитель. Ніхто не знає, коли з`явилась перша пісня – це відбулося ще за сивої давнини. Не відомі й імена прадавніх піснярів, проте відтоді пішла гарна традиція – відтворювати в пісні народне життя, передавати найтонші порухи почуттів і затаєних дум, промінь надії, слово мудрої поради, тиху ласку.
З давніх-давен до нас дійшла велика кількість народних пісень. І кожна з них була складена за певних обставин. Пісня супроводжує нас упродовж усього життя. Людина народжується з піснею, бо її співає мати. Скільки ніжних колискових ми знаємо? І про вечірню зіроньку, і про сонка, і про котика-муркотика.
Колискова пісня передає ніжні сподівання на щасливу долю дитини, наче «програмує» її характер. Говорять, що без пісні, проспіваної матір`ю для дитини , людина виростає наче неповноцінною: без певної ніжності в серці, без краплини тієї духовності, яку несе в душу із собою пісня.
Звучить колискова пісня «Ходить сон коло вікон»
Учень.
Коли пісні мойого краю
Пливуть у рідних голосах,
мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
В піснях і труд, і даль походу,
і жаль, і усміх, і любов,
і гнів великого народу,
і за народ пролита кров.
В піснях дівоча світла туга
І вільний пома х косаря,
в них юність виникає друга,
висока світиться зоря.
Ведучий. Олександр Довженко писав: «Українська пісня – геніальна поетична біографія українського народу. Це історія народу-трудівника, народу-воїна, народу, що цілі віки бився, як лев, за свою свободу, що цілі віки витрачав усю свою силу, своє життя, як казав великий Шевченко, «без золота, без каменю, без хитрої мови» на виковування свободи, права на життя, на виявлення своїх здібностей…»
Багато віків вірними оборонцями Батьківщини були козаки, і героїчну історію козацтва народ також оспівав у своїх піснях. У них передавалась мужність козаків, їх героїчні походи, мудрість гетьманів.
Звучить пісня «Розпрягайте,хлопці,коней.
Ведучий. Українських народних пісень записано чи не найбільше в світі – близько 30 тисяч. І всі вони вражають своєю розмаїтістю. Особливу ланку займають календарно-обрядові пісні. Вони були невід`ємні від річної господарської діяльності і родинного побуту. Були косарські пісні, жниварські, родинні, звичаєві,веснянки, колядки, щедрівки – всі вони підносили славу господаря-трударя, допомагали працювати й відпочивати після важкої роботи.
Звучить пісня «Чорна редька».
Учні.
Народна пісня, дума чи романс
У душу ллється і заполоняє.
Та заворожує, чаклує нас,
І в саме серце раптом проникає.
Сльоза накотиться, не зупинить…
Десь винирне з душі неждано.
Услід за піснею душа летить…
А серце рветься невблаганно.
Так солодко тоді душа щемить,
А музика, мов хвиля, нагортає.
Струна чарівна в серці забринить
І ні для чого місця більш немає…
А хвиля музики несе у даль.
В ній розчинитись хочеться й летіти.
У музиці життя, любов, печаль,
Й душа стає, немов тендітні квіти.
Ведучий. Однією з невід`ємних рис щастя людини, всебічного її розвитку є духовно багате особисте життя, дружній родинний затишок. У ліричних піснях передаються всі грані внутрішнього світу: і перше почуття, і відкрите утвердження свого права любити, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе, і мрії про майбутню долю.
Звучить пісня «Чом ти не прийшов».
Ведучий. Однією з визначальних рис українського національного характеру є почуття гумору. Яким би складним не було життя, люди завжди знайдуть привід пожартувати, посміятися над негараздами.
Ведучий. Наш народ створив безліч жартівливих пісень, без яких не обходиться жодне свято. Вони додають оптимізму і допомагають долати життєві труднощі.
Звучить пісня «Од Києва до Лубен».
Ведучий. Окремої уваги потребують і народні пісні літературного походження.
Семен Климовський, Григорій Сковорода, Михайло Петренко, Тарас Шевченко, Іван Франко – кожен з них віддав данину цій прекрасній пісенній традиції.
Ведучий. А люди підхопили їх яскраві поетичні скарби і, відшліфувавши , перетворили на справжні пісенні діаманти, які, ставши народними, будуть жити у віках.
Звучить запис пісні на слова Т.Шевченка «Садок вишневий коло хати».
Ведучий. Ми з вами живемо в ХХІ столітті. Пройшли віки, змінились епохи, люди, події. Але народна пісня назавжди залишиться з нами. Щоразу, збираючись разом, ми співаємо всім знайомі пісні та отримуємо позитивний заряд. Тому кожен з нас має стати охоронцем пісні, щоб передати її нащадкам.
Звучить пісня О.Янушкевича «Веселкова пісня». Всі учасники свята підспівують.
КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
КОНОТОПСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 14
Історичне минуле нашого краю: місцями бойової слави українських козаків
Методична розробка екскурсії учителя початкових класів першої категорії
Ярохно С.А.
КОНОТОП 2014
Тема. Історичне минуле нашого краю: місцями бойової слави українських козаків.
Мета: дізнатися про передумови і причини Конотопської битви;сформувати уявлення про історичні постаті: Богдан Хмельницький ,Іван Виговський; пов"язати минуле та сучасність: відродження козацтва; ознайомити учнів з характерними ознаками козацького устрою та діяльністю козаків, розповісти про найяскравіші сторінки героїчних походів; створити сприятливий клімат для більш поглибленого вивчення козацької історії; викликати почуття гордості за героїчне минуле нашого народу.
Розвивати фізичні якості (витривалість, силу, спритність), вдосконалення техніки пересування на велосипедах в колоні, подолання природних перешкод. Виховувати згуртованість, взаємодопомогу під час проведення походу.
Хід уроку
Епіграф
Козацькому роду нема переводу,
України прапор кличе у похід.
І. Організаційний момент
Учитель. Сьогодні у нас особливий урок. Урок, який ми проведемо у селі Шаповалівка, музеї і поговоримо про історію нашого краю у далекі часи. Але передусім нам необхідно туди доїхати. (Проводиться інструктаж з техніки безпеки під час проведення походу).
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів
Учитель. Для більшості з вас Конотопщина – рідний край, місце, де ви народилися й зростаєте. Рідний край... Знайомі до болю місця. Для кожної людини Батьківщина починається з рідної вулиці, села, домівки, де пройшли незабутні роки дитинства. У кожного вона своя: маленька та велика, далека та близька... Кожен по-своєму любить свою Батьківщину, свою Україну.
І сьогодні ми познайомимось з історичним минулим нашого краю. Адже наші предки також любили свою рідну землю і захищали її від ворогів.
Учень.За честь і гідність України,
За волю, правду і добро
Вони боролись щохвилини,
Їх кров лилася як вино.
Всіх ворогів вони долали,
Всі землі наші зберегли,
Завжди від пиха захищали
І гордо прапор наш несли.
Сини Твоєї Батьківщини,
В них сила духу непоборна!
Козацтво – слава України,
Це гордість наша всенародна!
Звучить пісня « Хай живе вільна Україна».
ІІІ. Поетапне виконання поставленої мети.
І етап
Велоподорож учнів із залученям батьків до села Шаповалівка.
-Організований виїзд зі школи.
- Конотоп – Шаповалівка.
- Зустріч з екскурсоводом, вчителем української мови та літератури Шаповалівської школи, Бачал Ольгою Петрівною біля каплички при в’їзді в село. Знайомство з історією села.
ІІ етап
Шаповалівський музей.
- Біля пам’ятника Виговському.
- Урок-лекція з елементами бесіди «Облога Конотопа та Конотопська битва».
Передісторія.
Битва відбулася під час періоду української історії, який прийнято називати Руїною – добою по смерті Богдана Хмельницького, часу відвертої громадянської війни, інтервенції сусідів України і подальше знищення залишків надбань минулих років визвольної війни.
З приходом до влади нового гетьмана Івана Виговського московські воєводи в багатьох містах почали відкрито підтримувати українську опозицію Виговському і сприяли загостренню громадянської війни в Україні. В цих умовах Виговський був вимушений укласти Гадяцький договір, за яким Україна отримувала рівноправне місце в Речі Посполитій під назвою Велике Князівство Руське. Після цього уряд Московії перейшов від підбурювання громадянської війни до відкритого збройного вторгнення в Україну восени 1658 року та навесні 1659 року на чолі з князями Ромадановським та Трубецьким ( більше 70 000 чоловік).
До московського війська приєдналися деяки козаки – вороги Виговського в громадянській війні – на чолі з новопризначеним московитами «гетьманом» Безпалим. Велика московська армія вирішила захопити Конотоп перед тим, як просуватися далі вглиб України. Облога Конотопа почалася 21 квітня 1659 року.
Облога Конотопа
Григорій Гуляницький з чотирьохтисячним загоном козаків боронив Конотопську фортецю. Перша спроба захопити Конотоп приступом була невдалою. Укріплення Конотопа були досить міцними, до того ж фортецю в багатьох місцях оточували болота, що заважало використовувати важку артилерію близько до міста. О п’ятій годині ранку 21 квітня князь Трубецькой почав приступ: місто обстріляли з гармат, почався бій. Деяким московським загонам вдалося вдертися в фортецю, але козаки Г.Гуляницького мужньо боронилися та вибили загарбників з міста з великими втратами.
Після такого фіаско Трубецькой вже не наважувався йти на прямий приступ, а натомість продовжував обстріл міста з гармат та почав засипати землею рів. Проте вночі козаки використовували той грунт для укріплення валів фортеці і робили вилазки та зненацька нападали на московські загони навколо міста. Постійні напади козаків вимусили Трубецького перенести табір війська на 10 км від міста на околиці села Підлипного.
Завершувався другий місяць облоги й становище конотопської залоги було надзвичайно важке. Аж до 29 червня, цілих 70 днів, чотирьохтисячний загін Гуляницького утримував фортецю проти війська Трубецького, що надало Виговському змогу організувати свою власну армію. До козаків Виговського приєдналися польські добровольчі кінні загони Потоцького, Яблоновського та піхота Лончинського. Було досягнуто домовленості з Кримським Ханом Мухамедом-Гіреєм ІV про допомогу: хан з’явився на початку червня на чолі 30-тисячного війська.
Битва
Армія Виговського включно з Ордою тим часом продовжувала просуватися в напрямку Конотопа. 24 червня під селом Шаповалівкою був розбитий передовий загін московітів. І вже від полонених дізналися, що Трубецькой знаходився вже не біля Конотопа. На основі цих відомостей було вироблено план дій, за якими татари сховались в засідці в урочищі Торговиця на схід від села Соснівки – табору Виговського. Сам Виговський, залишивши командування братові Григорія Гуляницького Степанові Гуляницькому, вирушив на чолі маленького загону під Конотоп. Рано вранці 27 червня козаки напали на військо Трубецького і, скориставшись несподіванкою, захопили велику кількість московських коней та вигнали їх у степ.
Наступного дня, у суботу 28 червня, Трубецькой відіслав 30 000 відбірної московської кінноти на чолі з боярином Семеном Пожарським наздогнати Виговського. Пожарський переправився через річку Соснівку і розбив табір на іншому її боці. Решта 30 000 війська на чолі з Трубецьким залишилися в таборі. Тим часом 5000 загін Степана Гуляницького зайшов у тил Пожарському, будучи непоміченим, захопив міст через Соснівку, зруйнував його і, загативши вночі ріку, затопив низину навколо неї.
Рано вранці 29 червня 1659 року невеликий загін Виговського атакував табір Пожарського і після короткої сутички почав відступати, вдаючи втечу. Війська Пожарського, відчуваючи легку здобич, залишили табір і почали його переслідувати. Коли московські війська вступили в село Соснівку, козаки дали знак рушати орді та полякам, а самі всією армією розпочали контрнаступ на Пожарського. Побачивши пастку, Пожарський спробував відступити, але тяжка московська кіннота та артилерія загрузла в вогкому грунті біля річки. В цей час з флангу вдарили татари – московська армія опинилася в оточенні: почалася різанина. Були знищені майже всі 30 000 війська Пожарського, а сам він був захоплений у полон. Татари його стратили. Трубецькой пізно ввечері почав відступати з України до Путивля. Покончивши із залишками військ Пожарського, козаки й татари продовжували переслідувати ворога у його відступі ще протягом трьох днів аж до московського кордону.
Наслідки та значення
Цвіт московської кінноти загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не в змозі був вивести на поле такого блискучого війська.
Проте хвилювання царя, що Виговський з ханом піде далі на Москву, виявилися передчасними. Тільки-но Виговському вдалося захопити Ромни, Лохвицю, які утримували його супротивники, як прийшла звістка з Криму, що козаки Івана Сірка напали на татарські поселення, і це примусило хана з ордою залишити Виговського та вертатися в Крим. Громадянська війна спалахнула з новою силою. Ідея союзу з поляками не знайшла підтримки серед більшості козацтва та народних мас.
Конотопська битва залишається змарнованим шансом і чи не найхарактернішим прикладом виграної битви та програної війни.
ІІІ етап
Відпочинок на природі.
- У дружньому колі. - Ну зовсім ми не заморились!
- Співпраця учитель-батьки -діти – запорука вдалого походу.
ІV. Підведення підсумків
V.Домашнє завдання
-Скласти твір-відгук «Подорож до Шаповалівки»
КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
КОНОТОПСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 14
Від музею - садиби М.І. Драгомирова до Драгомирівського лісу
Методична розробка навчальної екскурсії
учителя початкових класів першої категорії
Ярохно С.А.
КОНОТОП 2015
Від музею - садиби М.І. Драгомирова до Драгомирівського лісу
Дізнатися про життєвий шлях видатного генерала, який завжди залишався вірним своїй Батьківщині, своєму народу і своєї мови; користувався повагою і простих людей, і вельмож; був і є національним героєм Болгарії і просто Людиною з великої літери учні зможуть, відвідавши музей-садибу М. І. Драгомирова, що знаходиться в м. Конотоп, вул. Драгомирова, 18,
пам'ятник М. І. Драгомирову на площі перед музеєм та Свято-Вознесенський собор,який в народі - Драгомирівська церква, побудована в 1846 році, на території якої знаходиться сімейний склеп Драгомирових.
Учасник декількох військових походів, начальник штабу військ Київського округу, славетний герой російсько-турецької війни 1877-78 р.р., професор, потім начальник академії Генерального штабу у Петербурзі, командуючий військами Київського військового округу, нарешті Київський, Подільський та Волинський генерал-губернатор, який активно сприяв розвиткові просвіти та культури на Україні — ось неповний перелік його діяльності.
Але то було потім. Спочатку був родовий хутір батьків під Конотопом, де 9 листопада 1830 року і народився Михайло Драгомиров. Відомостей про його родовід збереглося дуже мало. Відомо тільки, що його прадід, поляк Антон Драгомирецький жив у містечку Єзуполі, що знаходилось у Галичині, яка була тоді під владою Польщі. В 1734 р. він переїздить на лівобережну Україну. Через п'ять років одружився на дочці українського козака Матвія Моцкевича й оселився в селі Рябці, що адміністративно входило до Стародубського полку.
Дід Михайла Драгомирова, Іван Антонович, рано залишившись без батька, виховувався в сім’ї козака Моцкевича, діда по матері. В 1761 році він під прізвищем Моцкевич вступає на військову службу до армії Московської держави. Через п’ятнадцять років у званні капітана пішов у відставку. Одружившись, оселився в маєтку своєї дружини під Конотопом. У 1786 р. його, як капітана, під прізвищем Драгомирецький-Моцкевич було залічено до дворянства. Через два роки він звернувся в Новгород-Сіверське депутатське зібрання з проханням змінити своє прізвище на Драгомиров. /Вчинок на той час не рідкісний/.
Батько Михайла Драгомирова, Іван Іванович Драгомиров, в 1804 р. розпочав військову службу в кавалерії. В 1825 р. «за домашніх обставин» майором пішов у відставку і повернувся до, батьківського хутора «Драгомирівський». Тут Михайло Драгомиров народився, тут він і провів свої дитячі роки, мати його — Ганна Романівна Балика.
В пам'яті збереглися цікаві перекази старих людей, з яких довідуємось, що малий Мишко дуже любив гратися у війну, козаків та в «розбійника» Семена Гаркушу. Цьому мабуть сприяли розповіді і батька-офіцера, учасника війни 1812 р., численних гостей, і прислуги. Ці розповіді про простих людей, глибоко западали йому в душу. Вони накопичувалися довгими зимовими вечорами і трансформуючись, вибухали навесні та влітку такими ігрищами з сільськими однолітками.
Зараз від родового хутора майже нічого не залишилось з тих часів. А тоді то було звичайне «іменіє», місце проживання господарів та прислуги. Там були розташовані будинок, де проживали батьки М.Драгомирова, літня кухня, конюшня, хлів для худоби, клуня та будівлі, де жила частина прислуги. Під час революційної завірюхи садибу було спалено. Зараз на місці будинку можна помітити купку битої цегли. Збереглися залишки могутньої липи, під якою під час відпусток Михайло Іванович частував чаєм гостей. Збереглася частково алея з могутніх ялин, посаджених ще батьками Драгомирова. Ця алея починалася від греблі і вела до лісу. Праворуч від неї була розташована садиба, ліворуч чудовий парк- садок.
В народі і зараз цей ліс,що знаходиться між с.Сарнавщина та с.Кузьки, називають Драгомировським.
1.Початок подорожі. На виїзді з Конотопа.
2.Лісовою стежиною до заказника «Драгомировщина».
3.Між вікових дерев.
4.Прогулюючись між віковими деревами, діти були в захваті від величі природи та її краси. Лісничий, який пильно охороняє заказник, запропонував відвідати ще й розсадник. Учні уважно слухали його розповідь про те, як вирощують молоді дерева для лісів.
5.На цій екскурсії учні наочно побачили, як люди можуть увіковічувати пам'ять про себе – саджаючи дерева і закладаючи ліси для майбутніх поколінь!
КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
КОНОТОПСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 14
Путивль – містечко з глибини столітть
Методична розробка навчальної екскурсії
учителя початкових класів першої категорії
Ярохно С.А.
КОНОТОП 2015
Путивль – містечко з глибини столітть
На північному сході України, майже на кордоні з Росією, знаходиться одне з найвідоміших стародавніх українських міст – Путивль. Нині тихе провінційне містечко Сумської області, колись він був важливою прикордонною фортецею і навіть залишив по собі слід в історичній літературі.
Місто-фортеця Путивль було побудоване за наказом князя Володимира в X столітті для захисту Русі з боку Дикого Поля і стало одним з в’їздів до «цивілізованого світу» з азовско-каспійських степів. Стародавнє городище, або як його зараз називають в Путивлі, Городок, знаходилося на високій горі над річкою Сейм, і з нього відкривається чудовий краєвид, який сьогодні радує око і душу, а в ті роки дозволяв ефективно виконувати оборонну функцію.
Городище складалося з потужних укріплень, залишки яких разом з фундаментами церков були знайдені під час археологічних розкопок. А відомим древнє місто стало завдяки «Слову о полку Ігоревім», в якому описано, що з Путивля відправлялося в свій невдалий похід княже військо і саме тут його проводжала гіркими сльозами княгиня Ярославна.
Фортечні укріплення в Путивлі проіснували до кінця XVIII століття, коли були зруйновані при ліквідації всіх укріплень на українсько-російському кордоні. І з точки зору влади того часу – дійсно, чого Україні укріпленнями відгороджуватися. Раптом ще захищатися захоче … І не даремно знищили. Про те, що можна було б від Росії і захищатися, говорить ще один пам’ятник на території Городка – жертвам комуністичних репресій. Це вже пам’ять про «нову історію».
Крім гори, на якій стоїть Городок, велика частина Путивля також знаходиться на інших горах. Наприклад, на сусідній із стародавнім городищем дивиться вдалину Сидір Ковпак. Це місце так і називають «горою Ковпвка.»
На третій путивльської горі знаходиться жіночий Мовчанський монастир, колишній монастир-фортеця. Монастир зведений на березі Сейму на рубежі XVI-XVII ст. на основі фортеці литовських часів, яку називали Кремлем. У комплексі домінує Собор Різдва Богородиці, побудований в 1575-85 рр. і неодноразово перебудований в XVII-XVIII ст.
Як будь-яке древнє місто, Путивль вирізняється великою кількістю культових споруд та на міських вулицях відчувається вікове умиротворення і спокій. Наприклад, одним із символів міста є Спасо-Преображенський собор Святодухівського монастиря XVI століття. Знаходиться він майже в нинішньому центрі міста.
А зовсім недалеко від нього знаходиться Микільська церква, або як її досі називають в народі, – церква Миколи Козацького. Ця церква побудована в стилі українського бароко в XVIII в. на кошти жителів Путивля – українських козаків. За своєю архітектурою вона, хоч і кам’яна, більше повторює традиції класичних українських козацьких дерев’яних церков – мабуть, служила своїм будівельникам пам’яттю про вільне, незалежне минуле Батьківщини.
Спадщанський ліс – колискова партизанського руху на Сумщині
В 15 кілометрах на захід від Путивля розкинувся Спадщанський ліс – місце зародження партизанської армії. 18 жовтня 1941 року в Спадщанському лісу створено єдиний Путивльський партизанський загін (командирС. А. Ковпак, комісар С. В. Руднєв, начальник штабу Г. Я. Базима), який 19-20 жовтня відвернув наступ батальона карателів з 5 танками. 18-19 листопада ковпаковці відбили другий наступ карателів, а 1 грудня прорвали кільце блокади навколо спадщанського ліса і здійснили перший рейд в Хінельські ліси. У лютому 1942 року загін С. А. Ковпака, перетворений у Сумське партизанське об'єднання, повернувся в Спадщанський ліс і звідси здійснив ряд рейдів по Сумщині, в результаті яких в північних районах області і на прилеглій території РРФСР і БРСР створений широкий партизанський край. На узліссі відвідувачів зустрічає стела «Народні месники».Звідси звивиста лісова дорога веде до колишньої партизанської бази.
В лісі, на великій галявині, стоїть акуратна будівля Музею партизанської слави, недалеко від нього – Монумент партизанської слави. В лісі, на місці базування загону, тепер відновлені землянки оперативних груп, мінерів, штабу, партизанська кухня, землянка санітарної частини... А поряд із музеєм встановлені партизанські трофеї – пушка, трохи далі на лісній галявині – танк.
Напередодні святкування 40-річчя Великої Перемоги в Спадщанському лісі була відкрита скульптурна Алея героїв. На вічному посту завмерли під покровом беріз бронзові бюсти Героїв Радянського Союзу – С.А. Ковпака, С.В. Руднєва, П.А. Вершигори, П.Л. Кульбака, Д.І. Бакрадзе, П.Е. Брайко, С.П. Тутученко, В.А. Войцеховича, А.Н. Ленкіна, А.К. Цимбала.
Спадщанський ліс оголошений історико-культурним заповідником.
Путивльський краєзнавчий музей
Путивльський краєзнавчий музей є одним з найстаріших музеїв Сумської області. Заснований у 1919 році, за часів громадянської війни. Ініціатором створення і першим директором музею став Петро Максимович Коренєв – художник, учень видатного російського живописця І.Ю. Рєпіна.
З 1971 року заклад розташований у приміщенні колишнього особняка поміщика Черепова – пам’ятці архітектури початку ХХ ст.
Нині діюча експозиція Путивльського краєзнавчого музею створена у 1989 році до 1000-річного ювілею м. Путивля. Оновлена у 1990-і – 2000-і роки. На сьогодні вона висвітлює історію краю від найдавніших часів до 1945 року.
Складається з 7-ми розділів:
1. Первісна епоха.
2. Давньоруський період.
3. Край у XIV-XVII ст.ст.
4. Путивльщина у XVIII- I-й пол.XIX ст.
5. Край у ІІ-й пол. ХІХ-на поч.ХХ ст.
6. Путивльський край у 1917-1941 рр.
7. Велика Вітчизняна війна.
Містечко Путивль… Його історія, вулиці, пам’ятки варті того, щоб приїхати сюди і долучиться до вічного, духовного, а також його сучасного проя ву.
Список використаних джерел
- Бенедюк В. Краєзнавчий принцип навчання: історичний аспект // Географія та основи економіки в школі. - 1998. - № 1. - С. 30 - 31.
- Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наук.видання. – К.: Либідь, 2006. – 272 с.
- Бондаренко Т. Оцінка ефективності процесу краєзнавчої роботи у загальноосвітніх навчальних закладах України як засобу реалізації завдань національного виховання учнівської молоді / Тетяна Бондаренко // Наук. зап. ТНПУ ім. В. Гнатюка. — 2005. — № 5. — С. 20—23.
- Бондаренко Т. Формування національної самосвідомості старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі краєзнавчої роботи / Тетяна Бондаренко // Наук. зап. ТНПУ ім. В. Гнатюка. — 2007. — № 4. — С. 47—52.
- Бондаренко Т. Визначення професійної компетенції педагогічних кадрів з питань організації краєзнавчої роботи на діагностичній основі / Тетяна Бондаренко // Освітянин. — 2003. — № 4. — С. 7—8.
- Бондаренко Т. Експеримент завершився... Хай живе експеримент / Тетяна Бондаренко // Освітянин. — 2006. — № 4. — С. 7—13.
- Бондаренко Т. Проблема формування нації та національної самосвідомості молодого покоління у спадщині української діаспори / Тетяна Бондаренко // Актуальні проблеми гуманітарної освіти : Зб. наук. праць. — К., Кременець, 2006. — С. 39—42.
- Бондаренко Т. Є. Проблеми формування національної самосвідомості молоді в Україні / Т. Є. Бондаренко // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 27–28 березня 2003 р. — К. : В-во Європейського ун-ту, 2003. — Т. 3. — С. 8—10.
- Денисик Г., Чиж О. Рівні краєзнавчого пізнання // Історія української географії. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – Вип. 1 (7). – С. 40-41.
- Дубняк К. Що таке краєзнавство // Історія української географії – 2005. – Вип. 12. – С. 44-47.
- Енциклопедія українознавства / за ред. В.Кубійовича. - Львів, 1994. – 1287с
- Закон України «Про позашкільну освіту».
- Карпенчук Е. Теорія і методика виховання. - К., 1997. – 304с
- Костриця М., Обозний В. Шкільна краєзнавчо-туристична робота. - К., 1995.-132с
- Краєзнавство в Україні/ http://uk.wikipedia.org/wiki
- Круль В.П., Чернюх Г.Я. Краєзнавство як дієвий засіб у патріотичному вихованні учнів // Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя /Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Київ: Реформа, 1998 – С. 9-11.
- Наказ, Міністерство освіти і науки України «Про поліпшення туристсько-краєзнавчої роботи у навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України» N 286, 06.04.2007/ http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1038.1450.0
- Рудницька Н.Ю. Використання вчителями краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі: історико-педагогічний аспект / http://studentam.net.ua/content/view/7801/97
- Русова С. Вибрані педагогічні твори. ? К.: Освіта, 1996. ? 304 с.
- Самоплавська Т. Внесок М. Яворського і С. Рудницького в українське шкільне краєзнавство // Шлях освіти. ? 1997. ? № 3. ? С. 43 ? 45.
- Тімець О. Значення краєзнавства на різних етапах розвитку суспільства // Рідна школа. - 2002. - Серпень-вересень. - С 57-58.
- Трефяк Я. Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в школах України. – 2002. – №1. – С.33-37.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку