ВИКОРИСТАННЯ КРАЄЗНАВЧОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Про матеріал

Одним з пріоритетних напрямків роботи школи є патріотичне і громадянське виховання. Саме на виховання в дітей та молоді національної свідомості,поваги до історії та культурних традицій свого народу, свого села і спрямовані спільні зусилля педагогів нашої школи. Робота з історичними джерелами, матеріалами шкільних музеїв розширює свтогляд, виховує повагу для своєї маленької батьківщини.

Перегляд файлу

Квітка О.Г.учитель географії Хрещенівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

ВИКРИСТАННЯ  КРАЄЗНАВЧОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПОМ'ЯТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Одним з пріоритетних напрямків загальноосвітніх шкіл  є патріотичне і громадянське виховання. Саме на виховання в дітей та молоді національної свідомості,поваги до історії та культурних традицій свого народу, свого села і спрямовані  спільні  зусилля  адміністрації  та колективів закладів.  Цьому сприяє розроблена низка заходів , спрямованих на популяризацію краєзнавства на заняттях та в позаурочний час. Підлітковому віку завжди було притаманне бажання побачити світ,прагнення до нового, незвичайного,до самоствердження – саме того чекає та шукає й сучасна молодь.

МОРЯК - ПІДВОДНИК ІЗ СТЕПОВОГО СЕЛА

Серед широкого Херсонського степу зеленими оазисами розкинулась Шевченівка. Село було гарним, а люди доброзичливі і працьовиті. Варто тільки потрапити у це степове село, то не одну цікаву історію почуєш про його мешканців. Саме ця земля зростила і виховала багатьох видатних постатей, серед яких матрос Олексій Омельянович Маслюк.

     Головна вулиця нашого невеличкого українського села Шевченівка , що на Херсонщині носить ім’я моряка - підводника Олексія Маслюка.  Молодий  юнак із степового краю героїчно воював на радянському підводному човні у Баранцевому морі.

Відважна щука.    Кораблі, як і люди, мають свою долю. У декого вона залишається непомітною , звичайною та їх назву та номер можливо відшукати лише в якому не - будь довіднику. Яскрава та видатна доля інших займає почесне місце на сторінках історії. Вони стали предметом нашої гордості. До загону таких кораблів входить і « Щ - 402», підводний човен із дивовижною долею.

Дата народження човна – 1 жовтня 1936 року. В цей день   урочисто було вперше піднято прапор військово – морського  флоту. В травні 1937 року вона була поставлена у плавучий док, замаскована. В кінці року – у вересні  - « Щ - 402» прибула у молоде  місто Полярне.

   Взимку 1937- 38 року екіпажу човна довелось виконувати важливе урядове завдання. Тоді весь світ з тривогою слідкував за героїчним дрейфом на льодовому полі першої в історії полярної станції « Північний полюс». Імена радянських дослідників Арктики  - І. Папаніна, П. Ширшова, Є.Федорова – на сходили  із газетних сторінок. Коли льодина почала розламуватись і четверо відважних опинились  в загрозливому положенні , для їх спасіння в Північно – Льодовитий океан вийшла експедиція спеціального призначення . До її складу крім льодохідних суден  « Таймир» і « Мурман» входили підводні човни « Д – 3», « Щ – 402», « Щ – 404». 19 лютого станція ПП – 1 була евакуйована льодоходами. Підводні човни виконали свою задачу – вони підтримували надійний зв'язок кораблів з радіоцентром Північного флоту (додаток Д).

   Потім знову настав час навчання підводників в суворих умовах. З 16 грудня 1938 року по 16 січня 1939 року екіпаж цього судна знаходився у автономному плаванні Три четверті часу походу проходили у складних зимових умовах. Так  у мирні дні готували себе моряки підводники до жорстоких боїв із сильним ворогом .

   Екіпаж « Щ – 402» успішною торпедною атакою 14 липня 1941 року відкрив бойовий рахунок у Великій Вітчизняній війні. Успіхи супроводжували і далі. А у квітні 1942 року перед урочистим строєм бригади капітан – лейтенант Стовбов М. Г. прийняв прапор, яким човен був нагороджений за героїчний зимовий похід. У травні – липні « чотириста друга» тричі виходила у море. Затопила три ворожих транспорти, збільшивши свій бойовий рахунок до восьми одиниць.

   За час бойової діяльності екіпаж попадав у складні умови, але з честю виходили з них переможцями. Перша трагедія в історії човна трапилась в середині серпня 1942 року, яка закінчилась загибеллю 19 підводників на чолі з командиром Стовбовим. Через порушення правил експлуатації в акумуляторних відсіках накопичилось багато водню, через що утворилась смертельна  суміш. Про це на човні не знали. Хтось в третьому відсіку включив рубильник , і відбувся вибух. Всі , хто знаходився у 2 та 3 відсіку загинули. Через верхню палубу та люк першого відсіку моряки спустились у носову частину. Та спасти друзів не вдалося. Страшне лихо нависло над кораблем. Човен розкачувався на хвилях без ходу.  Ті , що залишились  живими оглянули корабель. Не було зв’язку вийшли із ладу електроприлади, електричне керування вертикальним кермом. І знову, як і в зимовому поході , у напівтемних відсіках люди зробили все можливе, щоб повернути життя своєму кораблю. Кермом керували вручну. Минув день. До вечора відкрилась вузька смуга землі. Велика відстань заважала розпізнати  - наш берег чи ворожий. А потім « щуку» зустрічали свої кораблі. Загиблих підводників поховали у Полярному. Як воювали вони разом пліч – о – пліч, так і поклали їх разом у братській могилі .  А їх місця у бойовому складі  Червонопрапорної « Щ – 402» зайняли нові люди. Командиром було призначено капітана 3 рангу Олександра  Каутського. Човен став на ремонт.

   Відремонтована «щука» ще не один раз виходила на ворожі комунікації. Гриміли вибухи її торпед, тонули фашистські кораблі. У стрімких атаках екіпаж завойовував своєму човну нову славу. 25 липня 1943 року над ним замайорів Гвардійський  прапор. А війна йшла до свого переможного кінця. На затокою Полярної гриміли салюти . Та в ті місяці вирішальних боїв підводники пам’ятали про  своїх товаришів, які не повернулись із бойових походів. В день третьої річниці війни на береговій базі бригади підводників відбулось відкриття пам’ятника героям – підводникам, які загинули за нашу Батьківщину.

   У високого обеліску , накритого тканиною стояв гвардії мічман Сергій Кукушкін. Не знав він, що через декілька хвилин , коли пролунає команда, опуститься покривало із обеліску, який уже скоро стане пам’ятником і його товаришам із « щуки», і йому самому .

   Тяжка  випала  доля  на «чотириста другу».  Підводний човен , який досягнув високих корабельних відзнак , Гвардійський і Червонопрапорний, першим, хто  відкрив бойовий рахунок північноморських підводників, став останньою жертвою північноморських підводників – «щука» загинула 21 вересня 1944 року.

    В липні 1941 року Совінформбюро повідомило по Всесоюзному радіо: « Н – ський підводний човен Північного флоту під командуванням старшого лейтенанта Миколи Стовбова проник до фашистської гавані та потопив транспорт водотоннажністю 6000 тон. Човен благополучно повернувся на базу…»

   Та вже 14 липня першого року війни « Щ – 402» вийшла в бойовий похід. Полярне сонце посвічувало морську глибину, і ворожі літаки з легкістю могли помітити об'єкти, що рухались у світлих хвилях Баренцового моря. Та « Щука» тихо пробиралась у прибережних водах, де вода була набагато темніша. Командир човна вирішив нанести удар у гавані невеликого Норвезького порту Хаммерсфорс. До початку війни цей порт став великим перевалочним центром Північної групи фашистських військ. Хаммерфорс розташовувався глибоко в скелястій затоці – фіорді ( норв. fjord — довга, вузька морська затока, яка часто тягнеться далеко усередину узбережжя. Фіорд походить від затоплення морем долини колишнього льодовика. Багато фіордів дуже глибокі — вони формувалися, коли величезні льодовики своєю вагою роз'їдали низи долин під рівнем моря. Після розтоплення льодовиків вода моря ввірвалася в долини. Переважно, довжина фіорда в декілька разів більша за його ширину).

  Човен Стовбова самим тихим ходом проник в гавань на перископній глибині, не поспішаючи вибрав об’єкт для нападу – найбільший ворожий транспорт, на якому закінчувалось завантаження живої сили, техніки ворога  випустив дві торпеди. Не чекаючи результатів нападу, командир вивів судно на перископній глибині у напрямі виходу із фіорду.  

   Німці були здивовані такою раптовою атакою із глибини і, навіть, не змогли організувати переслідування « Щуки».  В цьому ж році підводний човен « Щ – 402» першою на Північному флоті була нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора, а трохи пізніше 25 липня 1943 року наказом народного комісара ВМФ вона стала гвардійським. Рахунок затоплених  « Щукою» німецьких кораблів  невпинно зростав.  Три роки човен наводив страх на Норвезькі порти. Він проникав у шхери вночі. Коли бойовий рахунок сягнув 12 транспортів загальною водотоннажністю 72 тисячі тони. Але було ще одне призначення у цього судна, воно закидало диверсійно – розвідувальні групи на Норвезькі побережжя, знімало їх та повертало на Батьківщину. Саме з цієї « щуки» була проведена одна із самих відчайдушних на флоті розвідувальної  операції проти німецького центру по виробництву так названої « важкої води» - компоненту для створення майбутньої атомної бомби Рейху. Операція проводилась спільно з Великобританією.

   Субмарина приймала участь у відомій Петсамо – Киркенеській операції ( наступальні бойові дії військ Карельського фронту  та Північного флоту СРСР проти військ вермахту на півночі Фінляндії в області Петсамо та на півночі Норвегії з 7 жовтня по 1 листопада 1944 року під час Другої світової війни). Під ударами радянських військ фашисти залишали територію Північної Норвегії. Розвідка помітила великий караван ворога з військами ти технікою. Транспорти охоронялись міноносцями на воді та винищувачами у небі. Чотири удари нанесли по каравану пілоти морської авіації північноморців з 9 - го  гвардійського міно – торпедного полку Сиромятникова. Вони потопили 2 судна, самохідну баржу, сім кораблів охорони, підбили міноносець та охоронця, знищили 7 літаків. Також ефективними були атаки на караван із підводних глибин. « Щука» потопила найбільший транспортний засіб ворога, хоча потім довго вибиралась від погоні німецьких міноносців.

   Та чим більше узнаєш про героїчний шлях земляка, ще більше виникає запитань. Коли загинув О.Маслюк? Який внесок нашого земляка у велику перемогу? Чи є десь  на землі обеліск з  його іменем?

  На підводному човні молодий юнак із маленького степового  села служив командиром відділення трюмних. Вахта у нього дуже відповідальна. Адже, якщо терміново  буде потрібно занурити човна на глибину, йому, вахтеному  трюмному,  прийдеться одному керувати усією системою занурення. Тому він постійно перевіряв клапани, маніпулятори, помпи та іноді підходив на хвилину до нижнього люку, щоб поглянути на чорне небо, та головне  - вдихнути свіжого холодного повітря. Іноді справ було стільки, що він, навіть забував писати листи додому.

   У березні 1942 року човен  отримав радіограму, в якій зазначалось про необхідність атаки німецького лінійного корабля « Тірпіц». Позиція для « Щ – 402» була визначена на північ від Нордкапа  (англ. North Cape, норв. Nordkapplatået) мис на острові Магере на півночі Норвегії. Висота мису 307 м, вважається  най північнішою точко  Європи, координати 71°10′21″ пн. ш. 25°47′40″ сх. д.  Найближчий до мису порт – невелике рибацьке містечко Хаммерфест).

  З метою підвищення  швидкості  було вирішено здійснити перехід  у надводному положенні в темний час доби. Підводники оглянули механізми та зброю. Штурман проклав на карті найкоротший шлях. Командир вивчав тактико – технічні дані німецьких бойових кораблів. Найбільше його цікавив , звичайно « Тірпіц». Коли піднялись та взяли курс на нову позицію вітер посилився. Через годину він сягнув 8,5 балів. Тріщала надбудова. В носовій частині зірвало кріплення повітряної магістралі, від чого удари хвиль супроводжувались металевим стуком. Про ремонт цієї поломки не було і мови, тому що будь – яка людина, виконуючи цю роботу , захлебнулась би солоною водою. Коли вітер трохи стих, було вирішено ризикнути закріпити трубопровід. Іншого виходу не було. Всі добре знали, що людина може загинути, та в іншому разі через поломку могли загинути всі. У інженера – механіка була лише одна кандидатура, хто міг виконати це завдання надійно та швидко – Олексій Маслюк.  Визвали його наверх. Він був одягнутий  в засалену робочу тілогрійку, пілотка натягнута по самі вуха.

  •    Скільки часу знадобиться? - запитав командир.
  •    Мабуть, не менше 20 хвилин.
  •    Врахуй, Олексію, ось що. Знаходимось у районі дії авіації та кораблів ворога. Можливо буде необхідно термінове занурення… Слідкуй за сигналами з містка. В разі чого – залишай роботу і повертайся. Через декілька хвилин Маслюк  з інструментами спустився із містка. Обережно, щоб не змило за борт та через невеличкий люк протиснувся   в надбудову. Як він там працював у льодяній воді – важко уявити. Командир  з тривогою поглядав то на море,  то на нього. Час тягнувся дуже довго. Десять, п'ятнадцять, двадцять… З'явилась  голова Маслюка . Він тяжко дихав, обережно  дістався  до огородження рубки. Микола Гурієвич протягнув йому руку та допоміг піднятись на місток. Трюмний доповів:
  •    Товариш командир, ваш наказ виконано!

Світанок застав «чотириста другу» у районі нової позиції, в тридцяти милях від мису Нордкап, най північнішої точки Європи.

Трагічна загибель « Щ – 402». 21 вересня 1944 року в 6 годин 42 хвилини екіпаж літака – торпедоносця « Бостон» 36 – го міно – торпедного авіаційного полку північного флоту атакував та потопив надводний об’єкт торпедою. Після аналізу знімків фотокулемета було зроблено висновок, що він помилково прийняв човен Щ -402, який був у надводному положенні , за човен ворога, та, порушивши  наказ, який забороняв авіації атакувати будь – які підводні човни, з відстані 600 метрів випустив торпеду, в результаті вибуху якої він затонув, уся команда загинула. А з ними і матрос Маслюк.

  Російські історики М.Морозов та К.Кулагін відмічають, що ті знімки не збереглись, позиція Щ – 402 знаходилась приблизно в 35 милях від місця атаки,  поведінка човна, за описом пілота , виглядає не реально: дрейф  у надводному положенні  в полі зору німецьких берегових батарей. Звідси вони зробили висновок, що був збитий норвезький  рибацький бот  англ. boat — човен) — в епоху парусного флоту будь – яке  невелике  одномачтове судно водотоннажністю  до 60 т, озброєне  6 — 8 гарматами  дрібного  калібру, яке використовувалось  для перевозки великих  вантажів) , а Щ -402 загинула на мінах в межах своєї позиції. Схожа версія викладена у роботі російської школярки з міста Кінешма. Підводний човен знаходився в п’яти з половиною милях північніше Гамвіка в позиційному положенні. В цей час літак – торпедоносець « Бостон», не маючи інформації про розташування в цьому районі радянської субмарини, випустив  торпеду. Вона потрапила в корпус « Щ – 402» та зірвалась, що стало причиною загибелі судна та всього екіпажу. За підсумками командування Північного флоту, трагедія човну стала наслідком грубого порушення бойового управління в частинах повітряних військових сил. Маючи два повідомлення про заборону атакувати підводних човнів, до екіпажу « Бостона», який вилетів на бойове завдання , цього наказу не довели…

     Пам'ять про цей героїчний корабель живе. Ніколи не забудуться їх імена в серцях своїх земляків. В Росії, в місті Казані , де народився і виріс командир відважного човна Микола Столбов , його іменем названа одна із вулиць. Ім’я Миколи Довгополова присвоєно одній із центральних вулиць робітничого селища  Приводіно, Архангельської області. А центральна магістраль міста Нижні Серьги носить ім’я одного із члену екіпажу Олександра Злоказова. Його дитячі роки пройшли в цьому місті у Свердловській області. Ім'ям Віктора Порохова названа вулиця російського міста  Кінешма в Іванівській області . Незадовго до загибелі « Щуки»  він написав свій останній лист, датований 11 вереснем 1944 року. Це послання не може залишити байдужим жодної людини. Скільки ненависті, злості до ворога, скільки жалості до близьких людей, любові до матері переповнюють його серце, величезне бажання швидкого повернення додому. Можливо, дякуючи цим почуттям ми і отримали перемогу над фашизмом .

   Увіковічена  пам'ять і інших героїв підводного човна « Щ – 402». Це і наша вулиця Маслюка, і вулиця імені Миколи Добродомова  у районному центрі Ракітенське Бєлгородської області,  Ось яка видатна вулиця знаходиться у  селі Шевченівка  .

  Із часу закінчення війни минуло майже 70 років, а серця людей до цих пір стискаються про згадці тих страшних років. Ми пам’ятаємо тих, хто загинув захищаючи свою Батьківщину та наше майбутнє. З повагою схиляємо голову перед подвигом простого солдата або матроса, які воювали як на суші, так і на морі. Але на могилах у морі не можливо встановити пам’ятників – ні меморіальних плит, ні хрестів. Та на штурманських картах координати місць, де наші моряки здійснили свої подвиги, відмічені особливо. В наказі командуючого Північним флотом говориться: «Для віддання військових почестей героїзму, мужності та самовідданості моряків – північноморців  на містах героїчних боїв визначити координати місць бойової слави…» Проходячи поблизу цих місць, на кораблях та суднах ВМФ обов'язково  приспускаються прапори, подають звукові сигнали, а у морі кладуться вінки із живих  квітів.

     Так було і буде завжди… Буде доти, доки ми, їх  внуки та правнуки маємо змогу хоч по краплині зібрати у старожилів цінну інформацію та передати її своїм дітям. Адже на має права розірватись ланцюг пам’яті.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Архівні документи шкільного музею « Історія села».

2. Дударенко. Р.Г. Добрий початок // Ленінський Шлях, 28 січня 1988р.

3. Власов Л. Старшина Маслюк //   Ленінський шлях,  3 квітня 1971 року №39

4.  Шахов С. Був відданим до останнього подиху  //   Ленінський шлях,  5 травня 1981 року.

5.  Шахов С. Наодинці з океаном  //   Наддніпрянська правда,  14 жовтня 1976 року.

6. Енциклопедія дитяча (ред. Афанасенко Е.І.) .- М.: Просвещение.-1965.-467с.

7. Знайомтесь : Нововоронцовці. Енциклопедичний довідник.//Проект,  упорядкування і редакція М.М.Гурепка. м. Херсон :ВАТ «Видавництво «Наддніпрянська правда», 2007, 248стор., 296 ілюстрацій.

8. Історія міст і сіл Української РСР . Херсонська область.//Головна редакція Української Радянської енциклопедії, Київ – 1972р.

9.  Тимков О. Воронцовка – єврейське містечко // Вісті .- 2007.- № 27,28.

10. Карпенко О. П. Топонім // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9 — С. 637.

11. "Моделіст - Конструктор" 1983, №7.

12. Пилипенко І.О.Мальчикова Д.С. Методи суспільно – географічних досліджень ( на матеріалах Херсонської області): Навчальний посібник .- Херсон .- ПП Вишемирський В.С .- 2007 .-112 с.

13. Полонська Л.Чиста криниця //Вісті, 9 жовтня 1993р.

14. Розповіді земляків.

15. Статистичні матеріали Хрещенівської сільської ради.

16. Херсонська область. Географічний атлас ( ред. Погурельська Т.В.) .- К .: Мапа .- 2005.-12 с.

17.Хрестоматія з географії України: Посібник для вчителя/упор.П.О.Маслюк, - П.Г.Шищенко, К .:Генеза,1994,-448 с.

18. Шахов С.С.Атакует « Щука». - М., Воєниздат, 1967, 96с.

19.Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.

20.http://ru.wikipedia.org/wik

21.http://www.investor. ks. ua. rayon.

 

 

docx
Пов’язані теми
Географія, Виховна робота
Додано
4 квітня 2018
Переглядів
215
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку