ВИНОГРАДАРСТВО: ДОГЛЯД В ДОМАШНІХ УМОВАХ

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації

Полтавське територіальне відділення МАН України

Козельщинське територіальне відділення наукового товариства учнів "Мала академія наук"

                                                                   

                                                                    Відділення: екології та аграрних наук

                                                                    Секція: агрономія

                                                                    

ВИНОГРАДАРСТВО:

ДОГЛЯД В ДОМАШНІХ УМОВАХ

 

Роботу виконала:

Андрейко Олександра Олександрівна

учениця 10 класу

Бреусівського ліцею

Козельщинської селищної ради

 

Науковий керівник:

Омельченко Олександр Володимирович

учитель біології

Бреусівського ліцею

Козельщинської селищної ради

спеціаліст 1 кваліфікайної категорії

 

 

 

 

 

Козельщина - 2023

 

АНОТАЦІЯ

 

Андрейко Олександра Олександрівна,

учениця 10 класу Бреусівського ліцею Козельщинської селищної ради Кременчуцького району  Полтавської області

Науковий керівник: Омельченко Олександр Володимирович, учитель біології Бреусівського ліцею Козельщинської селищної ради Кременчуцького району  Полтавської області

Тема роботи: "Виноградарство: догляд в домашніх умовах"

 

          Виноградарство в Україні завжди було важливою галуззю агропромислового комплексу. Займаючи незначні площі сільськогосподарських угідь, ця галузь суттєво впливає на рівень соціально-економічного розвитку господарств. Актуальність теми роботи визначається тим, що виноградарське виробництво традиційно відносять до галузей економіки України, що мають перспективи виходу на світовий ринок. Спроможність виноградарства представляти Україну на світовому ринку є важливим чинником підвищення уваги з боку держави, економічної та агропромислової науки до проблем його функціонування та розвитку.

Нашим дослідженням ставиться за мету виявити і розкрити деякі аспекти особливості догляду за  виноградом в домашніх господарствах.

Виходячи з поставленої мети, нами вирішуються такі завдання:

1.  Розглянути кліматичні умови для вирощування винограду;

2.  З'ясувати причини поширених захворювань та їх профілактики;. 

3.  З'ясувати тонкощі догляду та обрізки винограду;

4.  Проаналізувати результати проведеного дослідження.

Основні результати роботи:

-         систематизовано знання про біологічні особливості винограду;

-         встановлено оптимальні способи догляду і профілактичні заходи найпоширеніших захворювань винограду;

-         знання про оптимальні умови вирощування та догляду за виноградом.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………… …………..4

РОЗДІЛ 1. УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ ВИНОГРАДНИХ НАСАДЖЕНЬ……....6

1.           Кліматичні характеристики зон виноградарства ………………...6
2.           Ґрунтовий склад для виноградників ……………………………...10

РОЗДІЛ  2. ДОГЛЯД ЗА ВИНОГРАДНИКОМ…...…………………..……..12

1.           Планування захисту винограднику ………………………………..….12
2.           Засоби боротьби із шкідниками та хворобами ………….……………13
3.           Профілактичні заходи хвороб винограду ………………………….....16
4.           Обрізка винограду …………………………………..……..……….….17

РОЗДІЛ 3.   ПРОВЕДЕНІ ДОСЛІДЖЕННЯ……………..……………….…21

1.           Дослідження впливу препаратів від хвороб винограду ………..21
2.           Дослідження приросту ваги грон на обрізаному кущеві і на необрізаному ……………………..………………………………………………..  21
3.           Дослідження на рентабельність вирощування винограду в домашніх умовах……………………………………………..……………………22

ВИСНОВКИ ………………………………………………….………………24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….……………25

ДОДАТКИ ………………………………………………………..…..………26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Основною причиною погіршення санітарного стану виноградних насаджень є порушення технології вирощування.

Шкідники і хвороби в посадках виноградників в умовах України призводять до втрати урожаю винограду у деякі роки більше 50%. Система заходів має забезпечувати в кінцевій продукції мінімальний залишковий вміст використаних препаратів в ягодах, а також не повинна погіршувати навколишнє середовище. Важливе профілактичне значення мають організаційно-господарські та агротехнічні заходи. Це закладання виноградників за обґрунтованими проектами, застосування районованих сортів, використання посадкового матеріалу з ретельним дотриманням карантинних правил, щоб не занести виноградну хворобу, своєчасне знищення бур’янів, догляд за кущами, підживлення - все це сприяє одержанню очікуваного врожаю, забезпечує сталий санітарний стан насаджень.

У сучасних умовах для отримання якісної продукції винограду вирішальну роль відіграє хімічний захист від хвороб і шкідників. Але захист винограду потребує комплексного підходу із застосуванням поряд із хімічним методом боротьби прийому підживлення кущів макро- й мікроелементами. Завдяки поліпшенню мінерального живлення рослин збільшується їхня природна стійкість до розвитку збудників хвороб. Тому застосування науково обґрунтованих систем удобрення, обробітку ґрунту, догляду за кущем, застосування хімічних і біологічних засобів захисту рослин є обов’язковими заходами в боротьбі зі шкідниками й хворобами. Нині на одному рівні із хімічним методом широкого поширення набувають агротехнічний та біологічний методи захисту виноградників. Закладання нових виноградників проводять із використанням високоякісних щеплених саджанців сортів, стійких до мілдью.

Для Україні є актуальною проблема скорочення виноградників.

Основна мета, яка стояла перед нами при виконанні цієї роботи була розкрити основні аспекти догляду і профілактика основних захворювань винограду.

Щодо завдань, то вони включали в себе такі пункти:

-  з’ясувати кліматичні умови для вирощування винограду;

-  встановити оптимальні способи профілактики захворювань;

-  проаналізувати результати проведеного дослідження.

Для досягнення поставленої мети ми використовували методи:

-  вивчали наукові розробки  щодо досліджуваної проблематики;

- здійснювали порівняння результатів досліджень.

Наукова новизна полягає в тому, що нами вперше було проаналізовано способи догляду за виноградом в особистих господарствах на території Бреусівського старостату та виявлено різницю у врожаєві при різних умовах догляду і різницю в захворюваності між обробленими і необробленими рослинами.

Матеріали і основні положення дослідження були апробовані при розробці поурочних презентацій з певних тем шкільних курсів "Біологія", "Природознавство" та проведенні просвітницько-виховні заходи для учнів 10 класу, видані інформаційні буклети. Робота була представлена на захисті учнівських науково-дослідницьких робіт шкільного наукового товариства.

В ході дослідження були проаналізовані результати тестування.

Об'єктом дослідження є виноград.

Предметом дослідження -  особливості догляду, профілактика захворювання винограду.

Основними результатами роботи є:

-         систематизовано знання про біологічні особливості винограду;

-         встановлено оптимальні способи догляду і профілактичні заходи найпоширеніших захворювань винограду;

-         знання про оптимальні умови вирощування та догляду за виноградом;

 

 

 

РОЗДІЛ 1

                            УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ ВИНОГРАДНИХ НАСАДЖЕНЬ

 

 

1.1 Кліматичні характеристики зон виноградарства

Клімат є одним із найважливіших факторів серед комплексу природних умов для вирощування винограду. В Україні клімат помірно-континентальний, за винятком південного берегу Криму, де він характеризується як субтропічний. Із заходу на схід рівень континентальності збільшується, що обумовлює сприятливі для вирощування винограду зони в Південному Степу і на Південному березі Криму.

Температура - основний фактор необхідний для існування рослин, регулює темпи росту й розвитку, впливає на проходження фенологічних фаз, на хід фотосинтезу й транспірацію. За біологічний нуль у виноградарстві прийнято температуру +10°С. Тобто, температура 10°С і вище є активною і її враховують під час встановлення строків достигання винограду та настання окремих фаз вегетації. Теплозабезпеченість або сума активних температур вища +10°С за період від розпускання бруньок до закінчення вегетації лімітує вирощування винограду. ЇЇ нестача обумовлює невизрівання врожаю, а нерідко і однорічної деревини. Останнє знижує зимостійкість рослини, послаблює її, зменшує врожайність у наступні роки, а іноді викликає загибель окремих пагонів та цілих кущів.

У межах України температура коливається від 2400 до 3900°С. Зростає вона від 2400-2600°С на північному заході і півночі до 3200-3500° на півдні Степу і Закарпатті. На південному березі Криму по лінії Симеїз-Місхор-Лівадія - 4000-4200°С, Алушта-Судак - 3400-3700°С. У Карпатах знижується до 1400-1800°С. За природнокліматичними зонами сума активних температур розподіляється наступним чином: Полісся - 2400-2600°, Лісостеп - 2400-2900°, Північний Степ - 2800-3300°, Південний Сухий Степ - 3100-3500°, Південний берег Криму 3700-3900°.

В залежності від строків дозрівання всі сорти поділяють на декілька груп, які відрізняються тривалістю періоду і потребою в активних температурах для визрівання.

В зоні з найменшою теплозабезпеченістю (до 3000°С) нині зосереджено 3 % (2534,4 га) всіх насаджень винограду, зокрема, 2 % в Одеській області, 0,9 - Миколаївській і 0,1 - в АР Крим. Виходячи з теплозабезпеченості даної зони тут можна вирощувати дуже ранні, ранні та середні сорти. Але разом з тим, ще у 80-х роках було зазначено, що дана зона не є перспективною для розвитку виноградарства, оскільки вірогідність отримання кондиційного винограду тут складає 75-100 % для ранніх і 50 % для сортів середнього терміну дозрівання.

В зоні з сумою активних температур 3000-3300°С, яка характеризується сприятливими умовами для вирощування та отримання кондиційного винограду ранніх та середніх сортів дозрівання, знаходиться 31108,4 га виноградних насаджень або 36,8 %. З них 86,9 % зосереджено в Одеській області, 7,2 - в АР Крим, 4,1 - Миколаївській області, а решта 1,8 % знаходяться в Закарпатській, Херсонській та Запорізькій областях.

Для вирощування сортів пізнього строку дозрівання та отримання кондиційного винограду ранніх та середніх сортів більш сприятливою є зона з сумою активних температур 3300-3500°С. Нині тут зосереджена найбільша частка виноградних насаджень - 38,1 % (32222,2 га). Основна їхня частина знаходиться в АР Крим (32,7 %) та в Одеській області (31,7 %). Крім того, в Херсонській області - 16,8 %, Миколаївській - 12,2, Закарпатській - 5,7, Запорізькій - 0,8 %.

В зоні з найбільшою теплозабезпеченістю (> 3500°С), яка є придатною для вирощування пізніх та дуже пізніх сортів винограду, зосереджено 18744,3 га насаджень, що становить 22,2 %. Майже всі вони знаходяться в АР Крим - 96,8 % (18149,6 га). Також незначна частина виноградників з теплозабезпеченістю > 3500°С знаходяться в Херсонській та Закарпатській областях - 2,1 %.

В порівнянні з 1980 роком, коли в зоні з сумою активних температур >3500°С було зосереджено лише 1,1 % площі виноградних насаджень (2480 га), нині їхня частка зросла на 21,1 %, а площа збільшилася на 16264,3 га. Разом з тим, у зоні порівняно з низькою теплозабезпеченістю, виноград на сьогодні майже не вирощується.

Крім суми активних температур на розміщення та вирощування винограду впливає також мінімальна температура зимового періоду. Морозонебезпека території є головним критерієм для визначення зон укривної і неукривної культури. Основним показником при цьому вважається абсолютний мінімум температур зимового періоду. Аналіз їхнього розповсюдження показує, що за винятком південнобережної зони Криму на всій території України абсолютні мінімуми температур вище критичних для виноградної рослини. Разом з тим, укривна культура отримала розповсюдження в АР Крим, Одеській, Миколаївській, Полтавській та Закарпатській областях. Тому абсолютний мінімум, який спостерігається рідко, не може характеризувати той чи інший район з точки зору морозонебезпеки території. Більш надійною характеристикою є середній із абсолютних річних мінімумів температури повітря. У межах України він змінюється від -28°С в крайніх північно-східних районах до -18°С в південно-західній частині країни. У степових районах АР Криму він досягає -21°С, а на південному березі в залежності від місцевих умов його коливання досягають від -9°С до -17°С. В Полтавській області досвідчені виноградарі рекомендують на зиму обов'язково укривати, оскільки в останні роки зими нестабільні, малосніжні. Додаток А.

Для оцінки морозонебезпеки території критичною є температура -23 -25°С для відносно морозостійких, -21-22°С для середньо і -18-19°С для слабо морозостійких сортів винограду. При вказаних значеннях критичних температур загибель основних бруньок складає 80 % і більше, пошкоджуються лози і багаторічна деревина. У зв'язку з цим плодоносність заміщуючих бруньок - показник, який необхідно враховувати при підборі сортів для неукривної культури винограду. Висока плодоносність заміщуючих бруньок при рівності всіх інших факторів, дозволяє повністю, або частково відновити урожай при загибелі основних бруньок.

В неукривній зоні (середнє із абсолютних мінімумів температур повітря до -18°С) нині розміщено 48969,8 га або 57,9 % виноградних насаджень. З них в Одеській області - 48,7 %, АР Крим -34,4 %. У Миколаївській і Закарпатській областях всі насадження вирощуються в неукривній зоні - 5967,2 та 2321,5 га відповідно.

В перехідній або умовноукривній зоні знаходиться 33,5 % площі виноградних насаджень, які розташовані між ізолініями -18 і -20°С. З них в Одеській області - 15097 га ( 53,3 %), АР Крим - 10979,5 (35,4 %), Херсонській - 2200,7 (7,8 %) і в Запорізькій - 34,0 га (0,1 %) [1].

Нині основним захистом винограду від низьких температур є покривання насаджень на зиму. В укривній зоні, яка розміщена північніше ізотерми -20°С зосереджено лише 8,7 % виноградників України. На Херсонську область припадає більша половина цих насаджень - 52,8 %. Решта зосереджена АР Ким - 43,6 % та Запорізькій області - 3,6 %.

В АР Крим частка укривної і неукривної культури винограду становить 10,3 і 89,7 % відповідно. Не дивлячись на те, що в цьому регіоні 3192,7 га виноградних насаджень зосереджено в укривній зоні, на практиці вони не покриваються через високу затратність цього заходу. Тому приблизно один раз у 5 років господарства в цій зоні можуть переживати значні втрати виноградних насаджень через заморозки чи перевищення критичного рівня мінімальної температури зимового періоду.

Небезпека заморозку є однією з важливих меторологічних характеристик клімату для винограду. Вегетація винограду розпочинається при температурі повітря 10-12°С в залежності від виду та сорту. У період цвітіння несприятливою є температура нижче 14°С, в період достигання - нижче 14-18°С. Пошкодження набухлих бруньок настає за температури 3-4°С, молодих паростків та листя, після розпускання бруньок, за 1°С, а суцвіття - 0°С. Восени листя та ягоди пошкоджуються за температури -3-5°С. Тому постійний моніторинг та прогнозування заморозків є одним із факторів створення та розміщення виноградних насаджень.

При розміщенні сортів винограду необхідно брати до уваги, що коренева система у винограду за стійкістю до морозів значно поступається надземним органам (пагонам, вічкам, рукавам). Тому в районах з суворими безсніжними зимами, окрім температури повітря, враховуються середні з абсолютних річних мінімумів температур ґрунту, а також їхня повторюваність.

 

1.2. Ґрунтовий склад для виноградників

Ґрунт на відміну від клімату, який визначає виробничу спеціалізацію виноградарства і виноробства, сприяє формуванню основних якостей урожаю. Від характеру і складу ґрунтів, їхнього механічного складу, хімічних, фізичних, водних властивостей, водно-повітряного, поживного, сольового режиму, залежить величина і якість врожаю, стійкість до несприятливих умов середовища. Завдяки своїм біологічним особливостям коренева система винограду здатна горизонтально віддалятися від стовбура рослини на відстань до 4-6 м та проникати на глибину 8-10 м, тому в процесі росту і розвитку виноград піддається впливу не тільки ґрунтових горизонтів але і підстилаючих порід.

Пластичність культури винограду дозволяє вирощувати його на різних типах ґрунтів. Промислові насадження винограду культивують на чорноземах (легких, середньо- та важкосуглинкових), каштанових, буроземних ґрунтах, пісках та ін.

Найкращими вважаються ґрунти легкого гранулометричного складу із деяким вмістом щебню, з доброю водопроникністю і аерацією та достатньою родючістю. Разом з тим, відомо, що різні види і сорти винограду по різному реагують на ґрунтові умови. Для столових сортів кращими є ґрунти багаті на поживні речовини та з глибоким гумусовим горизонтом.

Найбільшу частину займають виноградники на чорноземах звичайних середньо- і малогумусних важкосуглинкових і легкоглинистих та їхніх слабо- і середньозмитих, інколи слабосолонцюватих відмінах.

На коричневих ґрунтах, які розповсюджені в Автономній Республіці Крим, зосереджено 13967,9 га виноградників.

В Закарпатській області ґрунтовий покрив площ зайнятих виноградниками представлений буроземно-підзолистими глеюватими середньосуглинковими, бурими гірсько-лісовими глибокими та середньоглибокими легко- та середньосуглинковими, дерновими глибокими та дерновими осушеними, дерново-буроземними опідзоленими легко- та середньосуглинковими ґрунтами.

На лучно-чорноземних і лучно-каштанових ґрунтах зосереджено 392,0 га виноградників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ДОГЛЯД ЗА ВИНОГРАДНИКОМ

 

2.1 Планування захисту винограднику

Недотримання технології вирощування посадок виноградників призводить до погіршення санітарного стану насаджень і останніми роками це відбувається внаслідок спрощених прийомів системи основного обробітку ґрунту, нераціонального внесення мінеральних добрив, недотримання термінів проведення захисних заходів.

Втрати урожаю винограду від шкідників і збудників хвороб можуть перевищувати 50%. Погодні умови впливають на зростання кількості шкідливості патогенних організмів та їх шкідливість. Одержання високих стабільних урожаїв винограду хорошої якості ґрунтується на комплексі організаційно-господарських, біологічних, хімічних і агротехнічних засобів знешкодження та розвитку найбільш небезпечних шкідників і збудників хвороб.

Річний цикл розвитку виноградної рослини поділяють на сім основних періодів, шість із яких відносять до періоду вегетації, а саме: I — від початку "плачу" до розпускання бруньок; II — від розпускання бруньок до початку цвітіння; III — цвітіння та зав’язування ягід; IV — від зростання ягід до початку їхнього дозрівання; V — дозрівання ягід, або фізіологічна стиглість; VI — листопад (початок періоду спокою лози); VII — спокій лози.

У кожен із періодів визначають склад шкідливих організмів і оцінюють рівень негативного впливу на розвиток виноградної рослини та втрати врожаю. Роблять висновки про потребу проведення захисних заходів, обирають оптимальні препарати й дозу їхнього застосування. Найчастіше збиток культурі в кожній фазі її розвитку завдають одночасно кілька шкідників і хвороб. У такому разі  знання біології і особливостей розвитку шкідливих організмів, систематичне спостереження за шкідниками і сезонною динамікою розвитку хвороб дають змогу не лише встановлювати оптимальні терміни проведення захисних заходів, а й скорочувати пестицидне навантаження без збитків для кількості та якості кінцевої продукції.

Система заходів захисту виноградних насаджень складається з таких елементів: - систематичного обстеження ділянки для встановлення видового складу та чисельності шкідників і ступеня розвитку хвороб; - складання прогнозів зміни їхньої шкідливості; - обчислення економічного порогу шкідливості;               - добору ефективних препаратів для захисту від комплексу шкідників і хвороб;     - визначення оптимальних строків проведення хімічних обробок насаджень;   - моніторинг технічної ефективності хімічних обробок. Система заходів має забезпечувати, крім високої технічної ефективності, нездатність до накопичення в кінцевій продукції або мінімально допустимий залишковий вміст використаних препаратів в урожаї ягід, а також не повинна погіршувати навколишнє середовище.

 

2.2 Засоби боротьби із шкідниками та хворобами

Щорічно виноградники пошкоджуються великою кількістю шкідників, а саме виноградною листовійкою, гроновою листовійкою, дворічною листовійкою, виноградним зуднем (фітоптус), а також численною кількістю різних видів кліщів, філоксерою.

При вирощуванні молодих насаджень і виноградних розсадників значними окремими вогнищами розвиваються різноманітні види совок, п’ядунів, коваликів, хрущів, скосарів, що необхідно враховувати. Дуже поширеним і небезпечним збудником захворювання виноградної лози зустрічаються: мільдью. або несправжня борошниста роса, оїдіуму (борошниста роса), чорної гнилі і білої гнилі, інфекційного усихання кущів від чорної плямистості. В останні роки різко поширюються грибні хвороби, плямистий некроз, антракноз і альтернаріоз. Інфекційні хвороби поряд з грибними хворобами поширюються і бактеріальні, вірусні хвороби, які в різній мірі пригнічують розвиток молодих виноградних кущів, а також значно знижують продуктивність насаджень. До і після їх цвітіння проводять обприскування молодих плодоносних насаджень проти мілдью і оїдіуму та інших різних грибних хвороб.

Гарантований захист всіх органів рослини забезпечують системні препарати, які доцільно застосовувати для обприскування всіх органів рослини. Підвищений вміст розчинного вапна на ґрунтах під виноградними насадженнями, призводить до наявністю хлорозних кущів, які мають деформовану листову пластинку, відстають у розвитку, недорозвинені суцвіття. При значному поширенню захворювання кущі гинуть.

Сонячні опіки часто ушкоджують у липні-серпні листові пластинки виноградних кущів, знижують продуктивність рослин та призводять до зниження фотосинтетичної діяльності рослин. Обробку рослин проводити тільки препаратами, які дозволені до використання в Україні на час застосування. Перелік інсектициди проти шкідників та для захисту винограду від шкідників представлені: Актара, Актелік 500ЕС, к.е,, Децис-Профі, Карате Зеон, Фуфанон, Енжіо 247 SC, к.с, Бі-58 новий, к.е., Сумі-альфа, к.е. Проти хвороб винограду як мілдью, оїдіума, чорної плямистості, сірої гнилі, застосовують фунгіциди: препарати контактної дії – Ровраль, Блюбордо (бордоська рідина). Серед комплексних препаратів – Ридоміл Голд МЦ. З препаратів системної дії – Антракол 70 WG в.г,, Тіовіт, Топаз Хорус 75 WG, в.г ,Топаз, Байлетон. 1% -й розчин бордоської рідини, Квадріс 250 SC, к.с, Танос, Стробі. 10 Планвріз – біологічний препарат також можна застосовувати, причому вартість його значно нижча вартості хімічних препаратів і який є екологічно безпечним та містить живі бактерії у своєму складі. Додаток Б.

Застосовувати максимальну кількість обробок переліченими препаратами – 3-4. В залежності від погодних умов інтервал між обробками варіює 7 – 10.

 Методи боротьби проти мілдью: своєчасне внесення калійнофосфорних добрив, мульчування ґрунту під кущем, вирощування комплексно стійких сортів, профілактичні обробки контактними та системними фунгіцидами видалення пасинків. Орієнтовні терміни обробок: 1-а проводять, коли молоді пагони вже досягли довжини 15-20 см, другу обробку проводять перед цвітінням, третя проводять коли ягода досягне розміру горошини тобто після цвітіння. Додаток В.

Методи боротьби з оїдіумумом. Агротехнічні прийоми, які можуть надавати можливість провітрювання кущів, обламування пагонів, підв’язування пагонів, пасинкування та боротьба з бур’янами. Пізньою осінню, або ранньою весною, коли рослина в безлистому стані, слід проводити обприскування 8% емульсією карболінеум. В період вегетації для боротьби з хворобою винограду оїдіумом проводять опилювання рослин меленою сіркою або сірчаним кольором в суміші з вапном. Норма витрати 1,5-2 г сірки на 1 кв. метр площі. У співвідношенні сірки до вапна - 1:1. Для кращого прилипання до поверхні кущів, такі роботи проводять рано вранці або пізно ввечері. Необхідно проводити боротьбу з бур’янистою рослинністю у виноградниках. Дотримання терміну проведення обробок такі ж самі, що й проти мілдью. Після градобою необхідно проводити обприскування 4-процентним розчином бордоської рідини, а у разі появи білої гнилі на ягодах повторити. Провітрювання та освітлення сонцем необхідний профілактичний прийом проти хвороби винограду і є найкращим.

Заходи боротьби проти чорної гнилі. Бордоською рідиною обприскують виноградники бордоською рідиною проти хвороби винограду  Мілдью і одночасно і для боротьби з чорною гниллю. Слід провести обприскування 1% розчином бордоської рідини у разі появи хвороби винограду чорної гнилі на ізабельних сортах винограду або гібридах прямих виробників. Першу обприскування проводять до цвітіння, потім повторюють у фазу після цвітіння і через 2 тижні після другого обприскування.

Методи боротьби з чорною плямистістю, інфекційним усихання кущів. Досить важко піддається проводити боротьбу проти міцелію гриба, так як він проникає глибоко у тканини деревини та швидко зростається під захистом тканин господаря. Пристосування спор грибів це захист від фунгіцидів - товстий шар клітин. Проти міцелію гриба хімічна боротьба з застосуванням відомих нині діючих речовин не дає результатів. А тому необхідно спрямувати заходи проти плодових тіл гриба і, особливо, проти спор, що поширюються. Восени після опадання листя або після обрізки (зимова обробка) при сильному ураженні хворобами виноградні кущі слід обприскувати контактними препаратами міді. Всихаючу лозу слід вирізати.

Навесні в період появи 2-3-х листків застосовують фунгіциди. При обробках насаджень проти мілдью та оїдіуму проводять обприскування проти чорної плямистості для захисту молодого приросту. Чорна плямистість є хронічним захворюванням винограду, а тому за короткий термін її неможливо повністю ліквідувати навіть при багаторазовій ретельній зимовій та весняній обробці. Препарати які застомсоаують: Танос, Хорус, Антракол, Бордоська суміш, Купроксат, Ридоміл, Стробі, Хлорокис.

Проти антракнозу застосовують такі методи боротьби: своєчасні обробки контактними та системними фунгіцидами, впровадження стійких до антракнозу винограду сортів. Терміни проведення обробок такі ж самі, що й проти мілдью. Препарати: Антракол, Акробат, Танос, Хорус Бордоська суміш, Купросат, Ридоміл.

2.3 Профілактичні заходи хвороб винограду

 Обов’язкове обстеження виноградних насаджень протягом року: 1 – ранньовесняний (період сокоруху, розпускання бруньок і ріст пагонів), 2 – літній (період інтенсивного росту кущів), 3 – осінній (період плодоношення винограду). Викорчувати уражені кущі, а з чотирьох суміжних зрізати лозу і все спалити. Технічні засоби та грунт дезінфікують після викорчовування. Проводять ретельний фітосанітарний відбір прищепного садивного матеріалу. Під час щеплення саджанців, для збереження від зараження й подальшого поширення бактеріозів, чубуки прищепи та підщепи необхідно замочити на 24 години у розчині 0,06% ДНОКу з дальшим промиванням їх водою. Перед висаджуванням саджанців їх ретельно оглядають, вибраковують саджанці з ознаками бактеріозу винограду та спалюють.

Виноградники слід закладати на площах, де раніше не вирощували його 10-12 років. Необхідно дотримуватися сівозміни (найкращі попередники: овес, жито, ячмінь, пшениця, а також рослини, які містять фітонциди: цибуля, часник) для оздоровлення земель від збудників хвороб. Боротися з комахами переносниками бактеріозу винограду й знищувати бур’яни, які виступають резерваторами хвороб.

 

2.4  Обрізка винограду

Виноград — це дивовижна рослина, яка росте без урахування власних можливостей. Протягом сезону вона утворює набагато більше пагонів і грон, ніж може забезпечити повноцінним харчуванням. Якщо за допомогою обрізки не регулювати процес розростання і плодоношення лози, ягоди стануть дрібнішими й не визріють до потрібного рівня стиглості, а лоза буде подовжуватися. З усього сказаного робимо висновок, що обрізка винограду протягом сезону неминуча. 

Коли варто обрізати виноград?  Існують прихильники як весняної, так і осінньої обрізки. І у кожної групи фахівців є аргументи, з якими складно сперечатися.  Ті, хто відсувають обрізку на осінь, посилаються на безліч справ, які потрібно встигнути зробити саме навесні. А також на те, що навесні, коли в лозах починається сокорух, будь-яка рана може спровокувати "плач лози". Так називають витікання пасоки з місця зрізу вниз по лозі, при якому можуть намокати вічка. Втім, проблема легко усувається, якщо робити зрізи в напрямку від бруньки. 

Прихильники весняної обрізки стверджують, що виноград восени занурюється в стан спокою. При цьому всі поживні речовини з пагонів, які були сформовані за літо, переміщуються до коріння. У процесі обрізки відбувається скорочення обсягу можливого харчування, що призводить до ослаблення лози в цілому.  Втім, сперечальники все ж таки прийшли до єдиного правила, яке влаштувало всіх.

Укривний виноград краще обрізати восени, тому що в скороченому вигляді лозу зручніше підвести під захист. До роботи приступають за 2-3 тижні після листопаду, коли рух поживних речовин вже припинений.

Неукривні сорти обрізають навесні до моменту набрякання бруньок.

Основні правила обрізки винограду  Незалежно від того, коли буде виконуватися робота, правила її організації завжди залишаються незмінними: зрізи мають виконуватися добре заточеним інструментом — секатором; напрямок зрізу пагона повинен бути орієнтований від вічка; плодова стрілка завжди має знаходитися вище сучка заміщення; лозу обрізають тільки з одного боку.  Обрізка винограду восени для початківців може стати проблемою, але тільки на початковому етапі, поки усвідомлені рухи не стануть звичними до автоматизму. З кожним разом результат роботи буде поліпшуватися.  Додаток Г

Обрізка — це важлива частина догляду за виноградом з весни до осені. Навесні насамперед відсікають гілки, які підмерзли, були пошкоджені або виглядають хворими. Потім видаляють пагони, що жирують, товщина яких сягає понад 12 мм, а також слабкі та тонкі (діаметром менше ніж 5 мм). Пагони потрібно вкоротити так, щоб на кожному залишилося не більше 10-15 вічок і приблизно 1-2 вузли. Детальна схема залежить від віку рослини та способу її формування (безштамбові або штамбові).

Процес розростання винограду не зупиняється навіть влітку, тому його обрізають і в цей період. Влітку виконують нескладні процедури. Проріджування: роботу виконують після цвітіння -  в нижній частині кожного пагона з гронами обрізають по 5-10 листків. Пасинкування:  пасинок — пагін особливого виду, що утворюється в пазухах листків з літніх бруньок протягом усього сезону, вони утворюють непотрібну тінь в районі зав'язей і відбирають у рослини поживні речовини. Щоб правильно видалити пасинок, йому потрібно дати трохи підрости. Потім його видаляють і залишають до 2 нижніх листків, щоб на тому ж місці не виріс новий пасинок. Карбування: карбувати лози починають в серпні, коли розпускаються "коронки" пагонів, а зростання лози сповільнюється. Ця процедура потрібна, щоб поживні речовини перенаправлялись на дозрівання ягід в гронах. Для цього верхівки пагонів вкорочують на 15-20 см.  Карбування винограду не проводять в спеку і на хворих рослинах.

Догляд за виноградом восени — це комплекс заходів, основним з яких є його правильна обрізка. До неї можна приступати за 1-2 тижні після збору врожаю. Ці кілька тижнів потрібні рослині, щоб вона відпочила. Як правило, листя на цей час іще знаходиться на своєму місці. Щоб спростити процедуру обрізки, можна дочекатися листопада або просто його обібрати. 

Загальні рекомендації з проведення передзимньої обрізки такі: лозу потрібно обрізати до деревини, що має на зрізі світло-зелений колір. Таку деревину називають "живою". У місці зрізу над брунькою має бути до 2 см пагона.  На кожній плодовій стрілці лози мають залишатися вічка, точна кількість яких залежить від діаметра пагона. Наприклад, при товщині гілки в 5 мм на ній залишають 5 вічок. При діаметрі в 6, 7 або 8 мм число вічок дорівнює цифрі діаметра або на одиницю більше. При товщині в 9 і 10 мм число вічок дорівнює або на 1-2 більше значення діаметра. Якщо діаметр 11 або 12 мм, кількість залишених вічок на 1-3 більше. Досить часто перші три вічка від підстави пагона безплідні.  Якщо відома середня вага грон, що родить лоза, можна з діапазону кількості вічок, котрі залишаються, вичленувати точне значення цього показника: вага грона понад 500 грамів — варто залишити мінімальну кількість вічок з діапазону з урахуванням діаметра пагона; гроно важить менш як 500 грамів — залишаємо максимум. Наприклад, при середній вазі грона в 600 грамів на пагін діаметром 12 мм залишають 13 вічок. 

Посадка винограду восени виконується за два тижні до настання стійких заморозків, щоб рослина встигла вкоренитися. Якщо виноград садять навесні, то до осені йому дають спокій. Діаметр його гілок до зими має становити не менше 5-7 мм.  Вперше рослину обрізають вже влітку. Перший рік. У червні з 3-4 пагонів залишають 1-2 найбільш міцних. Карбування на початку осені допоможе лозі краще визріти. Перед зимою виноград першого року обрізають, але так роблять не всі виноградарі. Ті, хто виконує обрізку, відзначає 2-3 вічка від рівня ґрунту і видаляє все, що знаходиться вище. Другий рік. Якщо обрізку молодого куща восени не зробити, навесні до набрякання бруньок лозу обрізають так, щоб на кущі залишилося два пагони з 3-5 вічками на кожному. Навесні третього року життя потрібно залишити на кущі 4 пагони. Восени другого року 2 пагони, отримані із залишених вічок, обрізають на стрілку плодоношення і на сучок заміщення. На стрілці залишають 6-10 вічок, а на сучку всього 2-3 Восени після початку плодоношення винограду плодову лозу повністю обрізають. На наступний рік плодоношення почнеться на пагонах, які виросли з сучка заміщення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.

ПРОВЕДЕНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

 

3.1. Дослідження впливу препаратів від хвороб винограду

Готуючи наукову роботу ми провели дослідження на вплив препаратів Ридоміл Голд і Топаз.

На домашньому винограднику Омельченка Олександра Володимировича з села Бреусівка Кременчуцького району ми досліджували два кущі винограду сорту Аркадія. Один кущ, який підлягав омолоджуванню, ми не обробляли ніякими препаратами. Другий кущ був оброблений навесні до вегетації препаратом Брунька, потім за плановим обробітком був оброблений два рази згідно плану догляду препаратами Ридоміл Голд mz і Топаз.

У серпні на першому кущі з'явилися перші симптоми мільдью: почорніння на лозах, на листі з'явилися жовтуваті плями, ягоди почали в'янути. На обробленому кущі цих симптомів не було. На початку вересня на першому кущеві все листя і ягоди зав'яли, тому було прийнято рішення про завчасне обрізання лоз для збереження рослини. Додаток Д.

Висновок: виноград необхідно вчасно обробляти препаратами для профілактики і захисту від хвороб рослини.

 

3.2. Дослідження приросту ваги грон на обрізаному кущеві і на необрізаному

Нами було проведено дослідження на навантаження кущів гронами. Додаток Г.

При формуванні навесні рослин, на двох кущах винограду Пам'яті Негруля ми на обох кущах залишали лози по 9-12 вічок. У липні під час проріджування на першому кущеві ми залишили 7 грон, на другому не прорідили і залишили всі грони (21 грона).

26 вересня при знятті грон ми провели зважування. На першому кущеві загальна вага ягід становила 6 кг 895 гр. Середня маса грони – 0.985 кг. На другому кущеві загальна вага ягід -  5 кг 600 гр.

Також при цьому потрібно врахувати, що зовнішній вигляд ягід і смакові якості на першому кущеві були значно вищої якості.

 

3.3. Дослідження на рентабельність вирощування винограду в домашніх умовах.

Нами проведено підрахунки на рентабельність вирощування винограду в домашніх умовах. На прикладі одного куща винограду сорту Мускат синій, ми порахували витрати на обробку і підживлення виноградного куща і прибуток, який можна отримати від реалізації ягід.

Вартість обробки одного куща винограду в 2022 році:

- препарат Брунька 100 мл вартістю 200 грн., на один кущ – 7 грн. 40 коп.;

- Ридоміл Голд mz  50 гр. вартістю 85 грн., на один кущ – 3 грн. 15 коп., дві обробки – 6 грн. 30 коп.;

- Топаз 3 мл вартість 25 грн., на один кущ 95 коп., дві обробки – 1 грн. 90 коп.

Вартість підживлення одного куща винограду:

- "Чистий лист" для винограду – вартість упаковки 25 грн., на один кущ три підживлення за сезон – вартість 3 грн.;

- Нітроамофоска (AGRO X) – 1 кг, вартістю 75 грн., на один кущ вартість 2 грн.;

- органічні добрива "Українські гумати" 1 л. вартістю 50 грн., -  – три підживлення за сезон 1 грн. 50 коп. Додаток Д.

Загальна вартість оброблення і підживлення одного куща становила 22 грн. 10 коп.

З цього куща ми зібрали 9 грон винограду, загальною вагою 8 кг 640 г.

Вартість винограду на місцевих базарах варіювала в цей час від 90 до 110 грн. за кілограм. Тобто, середня вартість – 100 грн. за кілограм. Прибуток із одного куща становитиме 864 грн.  Віднімаємо витрати, і отримуємо чисту суму – 841 грн. 90 коп.

Та варто зауважити, що цього року частина літа і осінь були несприятливі для повного визрівання винограду, особливо середніх і пізніх столових сортів. Вересень видався холодним, і плоди не встигли набратися солоду,  було втрачено смакові якості цієї смачної культури.