Випускний вечір. 11 клас

                                                            Випускний вечір –  11 клас

Обладнання: запрошення і квіти вчителям, батькам; в центрі сцени – роки вступу до школи і її закінчення, на завісі – паперові журавлики за кількістю випускників; кольорові кульки; плакати «Зі святом, випускники!», «Спасибі, рідна школо!»; фотостінгазета «Від першого до останнього дзвінка» або «Цей час не повториться ніколи», рушники, коровай.

Записи шкільних мелодій: «Шкільні роки»,

                                                           Хід урочистої частини вечора

І.Учні колоною ідуть до могили «Солдатської слави», покладають квіти.

ІІ.Звучить пісня «Шкільні роки».

 

Ведуча:  Добрий вечір, дорогі гості!

- Ось і настав цей незвичайний день. День святковий, радісний, веселий і сумний водночас. День розставання зі школою, рідними, затишними стінами, гомінкими коридорами, щирими друзями, добрими наставниками, люблячими батьками, рідною домівкою. Тільки вчора останнім акордом шкільної симфонії відлунали екзамени. Залишились позаду і казково-незвіданий світ пізнання, і щире спілкування, і до болю знайома мелодія останнього шкільного дзвінка. Все це - позаду. А попереду самостійне життя. Радісно розправляти крила і боляче лишати такі рідні місця, де пролетіло 17 трепетних, неповторних літ.

У цей незвичайний і урочистий день прощається із рідною школою 18-ий випуск. Вчителі передали свої знання випускникам, вклали в кожного частинку свого серця, намагалися допомогти знайти своє місце в житті. Хай же воно буде сповнене радістю, щастям, творчою працею. Досягти цього буде нелегко, адже від сьогодні кожен піде своїм власним шляхом, не оглядаючись, не чекаючи підказок, кожному доведеться самостійно шукати відповіді на безліч запитань. І, щоб старт у самостійне життя був значно легшим, щоб починався він із приємних спогадів про останній шкільний бал, ми зібрались сьогодні тут.

 

Ведучий:  До нас завітали  шановні гості (представлення гостей) ……………………………………. …………………………………………………………………..

 

Займіть, будь ласка, місця за столиком почесних гостей.

 Ведуча: Захід, присвячений 19-ому випуску школи, оголошується відкритим.

 

ІІІ. Піднімається прапор, лунає Гімн України.

 

Ведучий: Моя земля, мій отчий край, батьківська сторона, родинне гніздо, моє рідне село. Сьогодні ти все тут. Сьогодні ми з вами, дорогі односельці, вкотре промовимо слова подяки вчителям, батькам.

Ведуча:  Яка ж красива ти, уквітчана весною,

               Провіщана ключами журавлів,

               Розбуджена бурхливою грозою

               І пориванням річок до морів.

Ведучий:  Яка ж красива ти - розгониста степами, .

                  Висока гирлами - аж в синю височінь.

                  Скрізь явори стоять богатирями

                  Понад дорогами століть і поколінь.

 Ведуча: Безперечно, красива наша земля, і, без сумніву, тільки щедра, багата, красива земля народжує красивих талановитих дітей. Ось вони - бентежні й зашарілі, горді й схвильовані, сором'язливі і впевнені.Своєю легкою ходою вони сьогодні прокладають шлях у майбутнє, невідоме, зоряне, світле.

(Під звуки мелодії,попід рушниками,які тримають батьки випускники заходять і займають свої місця).

 

Ведучий: Ось і настав цей день - день прощання зі школою. Попереду - незвідана даль. Позаду - батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежина у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці. Знайти себе, своє місце в житті, вирости й вижити, бути завжди людиною - що є святішого і дорожчого? Де б не були ви, куди б не закинула вас доля, але отой "солодкий, коханий дим" рідного краю, рідної школи завжди буде поряд з вами.

 

Ведуча: Дорогі наші випускники! Школа і навчання в ній поволі відпливає у минуле. І, чим тривалішою буде відстань, тим чарівнішими й милішими серцю здаватимуться її обриси. Адже у стінах школи ви були і Менделєєвими, і Рафаелями. І перша буква, схована у магії слова, і перша цифра, пробуджена у нескінченному ряді математичних знаків, і перше кохання, і перша невдача - все це творило із вас найдовершенішу суть самої природи, ім'я якій - Людина.

 

Ведучий:  Вже у першім броді гасне літо.

                 Скільки зроблено, відмолено, прожито!

                 Це ж бо вам життя складає вірші,

                 Бо сьогодні ви - найщасливіші.

Ведуча:  Нехай серця не знають супокою,

               Хай обганяють мрії часу біг,

               І ваша юність буде хай такою,

              Щоб їй ніхто не заздрити не міг.

Ведучий: Ні, нема щасливіших на світі,

                 Ніж оті, кому 17 літ.

                 І слова, любов’ю обігріті,

                Вам директор промовляє вслід.

ІV.Слово для привітання надається директору школи ……

V. Для зачитання наказу по школі слово надається заступнику директора ……..

Ведуча:   Червневий вечір, синь безкрая.

                 Цей день вам довго не забуть.

                 Сьогодні, друзі, вам вручають

                 Всім атестати. В добру путь!

VІ. На вишитому рушникові діти-першокласники виносять атестати. Директор вручає випускникам атестати. (Коротко про кожного розповідає кл. керівник).

 

Ведучий. Слово для привітання надається гостям свята.

 

Ведуча. Сьогодні, у цю мить, атестат зрілості отримали всі випускники нашої України. Атестати в руках тримають випускники Києва, Львова, Криму, Донецька і нашої маленької школи. Тож привітай, Україно, своїх дочок і синів з цим урочистим святом!

Ведучий. А зараз випускники передадуть факел знань як символ торжества розуму, добра і миру їх наступникам- 10-класникам. Цю місію доручається виконати відмінниці навчання Михайліченко Аллі. Вона передає факел учню 10 класу Войтенко Роману.

Михайліченко А. Збережіть цей вогонь любові, віри, розуму й натхнення. Нехай його тепло обігріває ваші душі, надихає на успіхи, надає сили.

Войтенко Р. Обіцяємо вам зберегти його тепло, з гідністю нести звання учня К….ї школи та своїми знаннями прославити її.

( 11 клас співає пісню "Не згасає вогонь у розумних очах".)

 

Зуб О. Юність чудова, найкращі роки, Квітне, як сад навесні. Робимо ми самостійні кроки, Віримо в дні ясні.

Пшикало А.І уже вирішуємо самостійно, Сміливо йдемо в майбуття. З нами учителя слово надійне Зорею веде у життя.

Карбан Ю. Від шкільного порогу Ми йдемо у далекі світи. Ти світи нам в дорогу, Наша школо, як зірка, світи!

Савченко А. Вже учителя слово В наші душі лягло, як зерно. Проросте колосково і врожаєм дозріє воно.

Ільїна Я. Ми зустрінем світанок, Уклонившися школі своїй. Голубі полустанки нас позвали До праці і дій.

 

Ведуча. Все починається в житті з малого: із зернинки - хліб, з промінчика - зоря. ...Перші кроки маленької людини у світ пізнання. Пригадаймо, якими вони були... Маленькі, несміливі, але цікаві й спостережливі прийшли ви до дитячого садочка. Так боязко було відірватися від теплих маминих рук, лякало незвідане, але підійшла молода і привітна вихователька, взяла ваші малесенькі рученята до своїх долонь і повела першими сходинками спілкування й навчання. Тактовна і лагідна, вона завжди була поряд: мирила вас, заплітала кіски, витирала носики, втішала, терпляче сіяла зернятка людяності і доброти.

Лук’янець Я. Вихователько рідна,

                        Ти - як світла зоря,

                        Бо вкладаєш у душі зерна правди й добра.

                        Ти, як мама, голубиш малих діток своїх,

                        Там, де ти, завжди чути гарну пісню і сміх

                       Вам, Наталія Олександрівна, мамо моя,

                       І вам, ..............................................., доземно вклонюся від усіх я.

                      У дитинство своє крилате повернутись захочемо не раз.

                      Тож сьогодні, в урочисте свято, вихователько, слово подяки для вас.

(Дарує квіти виховательці).

 

 (Під мелодію вибігають малята. Кидають іграшки біля ніг випускників,а самі вдають, що бавляться; старшокласники піднімають іграшки, сумують, пригортають; діти підбігають і забирають іграшки.)

Ведучий. Відійшло дитинство, промайнуло, як миттєвість, і ось уже дорослі юнаки й дівчата стоять на порозі самостійного життя.

Ведуча. Важко сказати, у кого сьогодні більше свято - в учнів чи вчителів. Що важче - навчатися чи навчати? Мабуть, і те, й інше потребує значних зусиль. Але професія вчителя вимагає ще одного виняткового вміння - відчути кожного учня своєю кровиночкою. Кожен учитель дорогий своїм учням по-своєму. Але, мабуть, ріднішої за першу вчительку нема.

 

Захарченко І. Як ми любимо Вас, Наша вчителько перша, Що ввели нас з собою В світлий, сонячний клас. І, обличчя свої на долоньки зіперши, Ми дивились на Вас, Прислухались до Вас.

Івашина В. Перша вчителько!  Рідна і мила,  Ми - проміннячко ніжне твоє,  Ти нам крила любові зростила,  І в серцях наших завжди ти є. Будьте здорові і живіть, будь ласка,

Ведіть малечу зранку за поріг. Багато вже від вашого серденька  Протоптано і пройдено доріг.

Лук’янець О. І це нічого, що вже сріблить коси  Така непрохана і рання сивина.

Для нас завжди ви будете найкраща, Найперша, рідна вчителько моя.

Власенко С. Читати вчили буковка до букви,  Проклали стежку в це складне життя.

Роки пройдуть, а вас ми не забудем, Найперша, рідна вчителько моя.

 

Захарченко О. А хто бешкетником найпершим був у класі? І мав цей гріх? Це він, і ти, і я. Пробачте нас усіх, терпляча і хороша, Ніна Григорівна, Найперша, рідна вчителько моя.(Дарує квіти).

(Пісня "Вчителько моя").

 

Ведучий. Найкращий учитель для дитини той, хто, духовно спілкуючись з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає потужним знаряддям впливу на молоду людину, що формується. Саме такими учителями стали для випускників класні керівники, Расько Ганна Григорівна та Денисенко Катерина Іванівна, які впевнено вели їх шляхами добра, любові, надії та віри.

 

Самойлік О.  Які терплячі все-таки  Оті класні керівники.

Вони нас то в музей водили,

То на екскурсію возили,

Завжди ідею подавали,

Ходити в школу заставляли,

А ще до пізньої пори

Робили з нами вечори.

І непомітно вчили нас добру,

Порядку кожен раз,

І скільки вистачало сили,

Людей порядних з нас ліпили,

І до дверей нас провели,

Щоб ми в життя іти могли

Дорослі, добрі, повні сили,

Щоб вже самі добро творили.

Та ми в житті вас не забудем

І пам'ятати завжди будем.

І слово, й посмішку ласкаву,

То хитрувату, то лукаву,

І ту любов, що віддавали,

За все ми вдячні вам без ліку,

Спасибі ніжне і велике! (Дарують квіти).

 

Ведуча:О час! Ти зупинися трішки,

              Дитячих вуст послухай, зачекай!

             Ти ще устигнеш виробити зморшки,

             Моїм учителям ти долю дай!

             Дай їм здоров'я, радості багато

            На довгії, на многії літа.

            Будьте здорові, щедрі і багаті,

           Як наша українськая земля.

(Звучить пісня "С нами вместе начинали".) Вручають квіти вчителям.

 

Слово надається класному керівнику.

Класний керівник:

Попереду - в ціле життя переліт,

Будуть негоди і спрага в дорозі...

Як стомишся й очі щипатиме піт,

Як ти засумуєш, затужиш в дорозі,

Згадай те гніздо, де ти ріс, де мужнів,

Згадай наші верби, і луки, і трави,

І вічну тривогу своїх матерів,

І школу, і друзів своїх нелукавих.

Хай буде щаслива дорога твоя

У раннім і пізнім світанку,

Тебе зберігає тривога моя

Від першого подиху і до останку.

 

Вед у ч и й. Ніхто не знає краще своїх дітей, ніж їхні рідні - мами, тата, бабусі, дідусі, братики, сестрички, сусіди, друзі. Адже в них на очах проходить більша частина їхнього життя: щоденного, буденного, звичного. З ними, своїми найближчими і найріднішими людьми, ви такі, які є насправді: щирі, відкриті, без прикрас та гриму. Тож запросимо до слова ваших дітей, які мають що сказати своїм батькам.

 

Ведуча.

Якщо є щось на землі святе, то це перш за все мама й батько.

І батьківська хата, і мамине слово, і стежки, по яких ви ходили.

Уже зміцніли ваші крила, щоб літати,

Та не забудьте про рідних маму й тата.

І встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

 

Захарченко О: Рідна матусю, я додав сивини у волосся твоє

                           І не раз спричиняв тобі болі. Ти сьогодні прийми покаяння моє, Побажай

                           Мені доброї долі.

Захарченко І.: Батьку рідний, ти мужній і сильний завжди. Про це знають всі близькі нам

                          Люди. Ти матусю мою від біди збережи, якщо мене поряд не буде.

Михайловська І.: А зозуля кує і рахує роки. Я рахую їх теж, як стою в самоті.

                                Я цілую батьківські стомлені руки І вклоняюсь низько їх доброті.

Лук’янець Я.: Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили. Ваші натруджені руки, добре серце завжди помагатимуть у житті, а промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.

Михайліченко А.:  Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом з нами. Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.

Карбан Ю.:  Рідні наші, припадаємо до ваших колін за життя і за ваші турботи. Любі наші, доземний уклін вам!

Вручення квітів батькам.

 

Ведучий. Нема нічого святішого за батьків, нема нічого важливішого за батьківське благословення. Слово надається батькам.

(Говорить мама (батько):

Доле! Де ти? Відгукнися!

Нашим дітям посміхнися.

Дай вдачу доброї людини,

Дай їм щастя, вірне, лебедине.

Жива традиція народу України

Зерном пшеничним у дорогу проводжать

І рушником, що вишитий червоним,

Дорогу у майбутнє вистелять.

Ідіть же, діти, в світ по рушниках розшитих,

Нехай дорога вам квітками розквіта.

Червоний колір хай життя лише дарує

На щастя, на любов, на долю, на літа.

Хай щедрою для вас земля вкраїнська буде,

Вона зуміє всіх дітей своїх зігріть.

На радість і на труд ми вас благословляємо

По правді, так, як слід, на цій землі живіть.

 

(Під мелодію "Два кольори"матері стелять біля ніг дітей два рушники і обсипають житом)

 

Ведуча:

Два кольори оті на полотні

Червоними і чорними нитками,

Світанок той і ті святешні дні,

Зігріті материнськими руками,

Лишаються у серці назавжди,

Освітлюють прожитих літ суцвіття,

І, де б не був ти, де б ти не ходив,

Вони для мене найрідніші в світі.

Вдивляюся в прийдешнє, ніби в степ,

Аж серце заболить, воно - не камінь.

Бо згадка про рушник знов тихо зацвіте

Червоними і чорними нитками.

(Під мелодію «Музика рідного дому» учні танцюють з батьками).

Ведучий:

Як же час пролітає швидко!

Наші діти так скоро ростуть.

Білі плаття, як крила лебідки

Вас у вальс легкий понесуть.

Закружля ваша юність чудова,

і наповниться щастям зал.

Перший раз, як Наталка Ростова,

Ви сьогодні прийшли на бал.

Перший бал... Зашарілі і ніжні.

Як збентеження приховать?

Мов лебідоньки білосніжні,

Ви збираєтесь відлітать.

І на досвітку, як проміння

Сонця ясного забринить,

Ви гніздо своє неодмінно,

Вже покинете, щоб летіть.

Хай же буде вам небо високе,

Ясне сонце і світла путь

Щастя, радість і світ широкий.

Як же років цих не забуть?!

Сьогодні ви із світлою печаллю

Ступили всі через шкільний поріг.

Хай буде цей бентежний вальс прощальний

Провісником незвіданих доріг!

(Танцюють випускники).

Ведуча: Прощальний бал. Пора цвітіння!

               А ви – як лебеді на нім.

               Це зрілість ваша, це – змужніння,

               Вже вам вирішувать самим.

               Були ви в школі всі малята,

               Та пролетів нечутно час.

               Ви ж – лебеді, не лебедята,

               Земля і небо – все для вас.

Ведучий: Випускники! До проголошення клятви прошу приготуватися.

Ковтун С.: Сьогодні, у день прощання з рідною школою, залишаючи береги Дитинства і йдучи у незвідані світи, ми, випускники 2…. року, перед лицем своїх друзів, знайомих та вчителів урочисто клянемось: прожити життя, достойне людини, бути гідними синами і дочками своїх батьків. Схиляючись перед вашою мудрістю, дорогі вчителі, ми обіцяємо у житті керуватися вашими уроками людяності і справедливості, з гордістю нести звання учня Кізлівської школи, бути вірними синами і дочками свого народу, усі свої сили, вміння, знання віддати для збільшення добробуту і процвітання Батьківщини. Клянемось!

 

1-й ведучий. Ось наше свято й добігає кінця. Випускники вирушають у свою життєву дорогу. Так було минулого року, 2 роки назад, З роки, проте сьогодні все по особливому.

 

Слово надається випускникам.

 Сьогодні  ми хочемо започаткувати традицію галереї випускників. Щоб пам'ять про нас залишилась у серцях учителів, школярів, в стінах школи, ми даруємо школі цю картину з підписами і своїми фотокартками і сподіваємося, що цю традицію з радістю продовжуватимуть випускники майбутніх років..

Ведуча. Закінчиться вечір, настане світанок, і наші діти розлетяться по світах шукати своєї долі. Запам'ятайте їх ось такими - юними, красивими, із сяючими очима і палаючими серцями.  Щасливої вам долі, дорогі випускники!

Директор школи: Шановні випускники, батьки, вчителі, гості! Вечір вручення атестатів про середню освіту випускникам 2…. року дозвольте вважати закритим!

(Звучить гімн України, виноситься прапор).

 

 Феєрверк.  Лунає пісня "Куда уходит детство».