Вирішення конфліктів у шкільному середовищі

    Вирішення конфліктів в шкільному середовищі

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю на світі. Спілкування – дуже делікатний і складний процес. Кожен навчається цього все життя, здобуває досвід через помилки та розчарування. Якщо ж вам доводилося переживати сварки, то ви, безумовно, пам’ятаєте, яких турбот, а нерідко і мук, завдає сварка. У  психології сварку називають конфліктом. У сучасній школі конфлікт – звична справа. Конфлікти виникають між учителями й учнями. Зазвичай для вчителя конфлікт – це прагнення ствердити свою позицію, а для учня – протест проти несправедливого покарання.  Однак конфлікти виникають і між учнями.

     Тема вирішення конфліктів в шкільному середовищі є однією з найбільш актуальних. Вона зачіпає психоемоційний стан усіх учасників та учасниць освітнього процесу. Невирішені конфліктні ситуації негативно впливають на успішність та активність школярів, порушують взаємодію у колективі, формують викривлене почуття справедливості у дітей на етапі формування їх, як особистості.

        Існує дуже багато методів роботи на випередження конфлікту. Спостережливий учитель, особливо класний керівник, може відслідкувати певні протиріччя у колективі та попередити виникнення конфліктної ситуації. Бесіди з учнівським колективом, спільні прогулянки, робота з групами дітей у позаурочний час, іноді – бесіди з батьками (вони нерідко є каталізаторами різних конфліктів). Все це є дуже ефективною профілактикою конфліктів. Найголовніше, педагог має сам давати приклад – ставитися до кожної дитини із повагою. Наголошую – до кожної. Уявіть, що станеться, якщо класний керівник буде когось висміювати прилюдно. Його приклад почнуть наслідувати учні. Учитель, який бачить конфлікт, має більше дізнатись про його учасників, спробувати зрозуміти що ними керує і вже тоді будувати стратегію його вирішення. Для розв’язання конфліктної ситуації педагог  має володіти різними компетентностями: інформаційною, комунікативною, соціальною, психологічною, моральною, полікультурною тощо.

Важко виокремити щось одне, тому що доводиться щоразу використовувати цілий комплекс знань та вмінь, аби врегулювати ту чи іншу ситуацію. Дорослі мають стежити за перебігом процесу розвитку конфлікту і завчасно втручатись, не чекати коли він перейде в стадію цькування. Засобами попередження та подолання конфліктів серед школярів насамперед є:

 • Створення умов для сприятливого психологічного клімату у колективі.

 • Встановлення  довірливих стосункиів з учнями.

 • Відмова від правила часто, з натиском підкреслювати здібності одних учнів,  

      неуспіхи інших, а також від прямого протиставлення дітей одне одному.

• Називати всіх на ім’я і вимагати цього від дітей під час звернення одне до одного

• Постійно підкреслювати, що взаємостосунки у класі повинні визначатися не лише успішністю, а й тими добрими справами, які людина зробила для інших.
• Розвивати у школярів критичного погляду на власні вчинки, оскільки частина провини за ситуацію завжди лежить на жертві.
• Постійний зв’язок адміністрації школи з батьками та моніторинг життя дитини поза школою, у колі сім’ї та знайомих.
• Частіше говорити із замкнутими, «нецікавими» учнями, адже поведінка дітей багато в чому має наслідувальний характер, і коли вони бачать, як учитель говорить з таким однокласником, починають також виявляти до нього інтерес.

• Особлива увага учням, які потрапили в складні життєві ситуації. індивідуальна робота з такими учнями на різні теми: «Зовнішній вигляд школяра» , «Моє робоче місце» , «Що розповів нам портфель» , «Обов’язки в сім’ї»

   Зрештою, саме в школі діти вчаться відстоювати власні права, вчаться домовлятись, досягати компромісу, ставитись до оточуючих з емпатією тощо. Вони мають навчитись "конфліктувати" правильно, не перетворюючи це на цькування та приниження інших. Дітям потрібно пояснити , що існують правила запобігання конфліктам:

1. Намагатися не використовувати конфліктогени.

2. Не піддаватися на провокацію конфлікту (не відповідай конфліктогеном на конфліктоген).

Конфліктогені — це слова або дії, які породжують, провокують чи розпалюють конфлікт:

•    образи, зневажливе ставлення;

•    висміювання;

•    вихваляння;

•    категоричні судження;

•    повчання;

•    нечесність;

•    нещирість;

•    порушення правил етикету (не вітатися, ігнорувати чиюсь присутність, перебивати);

•    деякі узагальнення: «ти ніколи», «ти завжди», «я нізащо», «це безнадійно».

3. Не піддаватися емоціям, по можливості зберігайти спокій. Зайва емоційність може лише нашкодити та заважатиме конструктивному діалогу.

4. Зосередитись на розв'язанні проблеми, а не на особистих якостях учасників конфлікту.

5. Під час розмови дати опоненту можливість висловитись. Вислухти його точку зору, не перебиваючи, навіть, якщо його бачення проблеми вам здається хибним.

 6 .Визнавати свої помилки, якщо ви їх дійсно припустилися. Це пришвидшить взаєморозуміння.

 7. Намагайтися зрозуміти, на чому базується позиція співрозмовника. Адже кожен має право на свою точку зору, навіть якщо вам здається, що вона хибна.

8. Намагайтися нічого не стверджувати, а насамперед ставити співрозмовнику запитання. Цим самим можна скерувати розмову у потрібний напрямок та навести опонента на відповідні висновки, до яких можливо він би не дійшов самостійно.   

  Кожна людина знаходиться в постійному спілкуванні із знайомими і незнайомими людьми вдома, в школі,на вулиці, в магазині,в кіно, в бібліотеці і так далі. Всі ми знаємо, що поведінка іншої людини, привітно або грубо сказане слово, нерідко залишають слід на цілий день. Часто гарний настрій  залежить від того, чи звернули на тебе увагу, чи привітні були до тебе. Всі ми знаємо , як образливо буває від злого слова і навіть  недоброзичливого погляду. З цього приводу

хочеться пригадати притчу про цвяхи.

  Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан що разу, коли хлопець втратить терпіння і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися володіти своїми емоціями, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав, що в цей день він не забив жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в той день, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося. . . Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись. . . »

   Слід пам’ятати , якщо ви з кимось сваритеся й кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в ньому такі рани, як ці діри. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів потім ви попросите вибачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль, як і фізичні.

       Конкретних порад щодо виходу з конфліктних ситуацій дати майже неможливо, оскільки конфлікт завжди індивідуальний.  І тут значення має педагогічна майстерність і такт вчителя, або керівника, його цивільна особа, а також його авторитет в очах учнів.

Конфлікт не можна ліквідувати за допомогою чарівної палички. Тим більше конфлікт дитячий, тому що він заснований в основному на емоціях, які в такому  віці у дітей дуже сильні: вони витісняють голос розуму. Емоції дають установку на певний тип ставлення, і з цим важко впоратися. Конфлікт можна погасити, доводячи опонентові, що його суперник - гідна людина, що він володіє великими достоїнствами, що йому важко, як і тобі, що він хвилюється  з приводу того, що сталося.

   Ми ніколи не звільнимося від конфліктів між учнями, між учнями та педагогами, якщо не навчимося безконфліктно жити в шкільному середовищі. Тому треба вчитися слухати іншого, бачити себе очима іншого, вміти відчувати за іншого, вміти вирішувати безконфліктно питання, вміти прийти до спільної думки, вміти правильно сперечатися.

   Це приведе, не лише, до мирного вирішення конфліктів  дітей у школі, а й позитивно вплине на оточуючих.