Вірш "Остання зустріч"

                                                                                                         Караванська гімназія

Люботинської міської ради

Харківської області

Еткало Ірина Павлівна

вчитель музичного мистецтва

Остання зустріч

Авторський вірш, присвячений загиблому в українсько-російській війні Дяченко Максиму Генадійовичу

Осінній ранок стрічки в коси доні вплів.

Вона наснилась мені на передовій.

До нагороди наближався світлий путь.

Я знав, на зустріч мені донечку везуть.

В останнє бачив у ясних очах блакить,

В міцних руках тримав ще якусь мить,

Із рук своїх я не хотів її пускать

Та треба йти було і ворога спинять.

На зустріч  до своєї донечки летів,

Яскравих квітів у крамниці накупив.

Та знав,найкраща квітка на землі одна,

Маленька,ніжна,люба донечка моя.

Маленькі ніжки по платформі туп та туп,

А із моїх очей рікою сльози хлюп.

Я вдячний Богу,що на цій війні страшній

Ти до кінця лишалась в пам’яті моїй.

Рости, дитя моє,мене не забувай,

Рости, дитя моє, і завжди пам’ятай.

Я душу й тіло за життя твоє віддав,

Бо я ж тебе, моя рідненька, захищав.

Як виростеш загиблим свічку запали,

Вони лежать в святій нашій землі,

Вони боролися усі до одного,

Щоб на планеті життя смерть перемогло.

Посилання на відео:

https://youtube.com/shorts/ZY0vecfRAKA?feature=share