Вірш " Тарасове дитинство"

                        Тарасове дитинство!

Березневого місяця,  темної нічки,

дитятко Тарасик  на світ появилось.

Своїми оченятами вперше подивилось.

 Край села хатинка , старенька стояла

І теє дитятко від негод ховала.

Ріс Тарасик, виростав

Матір, батька шанував.

І своїми розмовами їх потішав.

Але лютеє дитинство

 спідкало хлопчину,

Злидні , муки нескінченні

Звалиись на спину.

Панщина немилосердна

Людей катувала,

Важкою працею

В могили загнана.

Став Тарас сиротою,

Тинявся в неволі.

У драній свитині

Просив щастя й долі.

Зранку і ввечері слізьми вмивався

На краще життя він сподівався.

Але тільки у мріях

Тарас усміхався ,

Й у солодких снах

З паними прощався.

Умів малювати і вірші писати,

Знедолені душі розвеселяти.

Він вірив, він знав,

Що настане година

І лютим панам

Буду домовина.

В цей святковий

Шевченківський день

Тобі ми складаєм,

Безліч пісень.