Вірші до творчості Т.Г.Шевченка

Слово, що дарує крила…

Мама казала: «Шевченко – людина!

Простий чоловік, що всім зичив добра.

Він мріяв про волю, про власну родину,

Щоб у нащадків було гідне життя».

Казала матуся, що вишиванки

Ніколи Кобзар і не носив.

А я б вишивала аж до світанку ,

Слова його вічні ,що нам заповів.

Тернистий шлях і біль від втрат,
Сирітство, мрій забутий сад,
Самотність, воля, вигнання -
Така вже доля визнання.

Сьогодні правда у людей,
І слава на усю країну,
Права й свободи у дітей ,
Добра і мудрості зернини.

Ми все навчаємось свого,
І не цураємось чужого,
Ще пам’ятаємо добро,
І дякуємо  за вічне слово…

Удома з рідними людьми
Про думи згадуємо охоче.
Маленький вогник у пітьмі –
Це я молюсь за тебе ночі.

Нехай живе святе твоє ім’я !
За спадок Кобзаря – подяка щира,
За добрий дух, що б’є із джерела
За слово, що дарує мені  крила!

Лазоренко Кароліна Олегівна  (12 років)
Учениця 7-Б класу спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №125 м. Києва
з поглибленим вивченням англійської мови