Людина в світ приходить для добра!
Немає вищої святині, як чисте сяйво доброти.
Вас запитаю, де живе добро?
І як знайти до нього ту стежину?
Посеред багатьох в житті доріг,
Малесенькую стежечку єдину.
Як відшукать добро, його сліди?
як доторкнутися до нього вчасно?
Бо навіть в темряві життєвих тупиків
Воно горить для нас так ясно.
І як не втратити добро, а пронести?
Як дарувати його всім, кому потрібно?
Його чекають й ранньої весни,
Й тоді, коли вже а душі так зимно.
Вас запитаю, де живе добро?
В яких краях і у якім джерельці?
І чую голос: “ Любі, я у вас
Живу у кожнім серці.“
З чого починається добро? Звідки воно береться у наших серцях?
Добро починається з батьківських сердець. Кожна мати, виховуючи своє дитя, не шкодує тепла, любові свого серця, доброти.
Щоб жити щасливо і довго на цій землі, треба шанувати своїх батьків.
Я люблю свого тата і неньку,
І в яких би краях не була,
Завжди вдячна, мої ви рідненькі,
за турботу і море тепла.
Частинка доброти завжди присутня у взаєморозумінні між людьми.
Зрозумійте мене,
Я ж людина на цій Землі,
З неповторними струнами неба.
Ви почуйте всі радощі мої й жалі.
Ви послухайте музику серця мого:
Вірю, що в доброті це вам вдасться.
Добро, яке живе у кожному з нас, саме по собі не проявляється. Кожен із нас повинен зробити вибір – як чинити в тих чи інших ситуаціях.
Який шлях обирати в житті – добра чи зла? Кожен із нас вирішує для себе сам.
Я хочу додати до серця доброти сердечко вибору.
Лише добро прагне миру і злагоди з усіма! Добро ніколи не будує свого щастя на чужій біді. Тому сердечко миру і добра я вкладаю у серце доброти.
Твори добро, бо ти людина!
Пісня
Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим. Доброта і чуйність,співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину – це завжди було у характері українського народу.
Ще за часів Київської Русі Володимир Мономах у своєму “Повчанні дітям “ закликав:
Не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте.
Але як зберегти навіки згадані добрі звички? Напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, кому потрібна наша підтримка.
потрібно діяти – в будь-який момент прийти на допомогу, вміти поступитися своїм заради чужого
Діана Черевко
Хай живе, хай живе надія!
Хай земля, хай земля радіє!
Хай печаль серце обминає,
І добро всіх людей єднає!
Щодня ми бачимо сумні очі тих, кого в одне ціле об’єднало слово “старість. “ І з самого серця виринають слова “Зазирни у очі старості, молодість… “
Не забудь ні старця, ні дитину.
Поділись останнім сухарем.
Зло нічого не дає, крім зла.
Вмій прощати, як прощає мати.
За добро добром спіши віддати –
Мудрість завше доброю була.
Витри піт солоний із чола
І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Що вона зробила, що змогла,
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя стало.
А цю історію запам’ятайте добре.
Якось прийшов старець до багатих господарів із проханням допомогти одягом, харчами. Скупа жінка дала трішки, щоб відчепився. Інша – без жалю всього виділила, грошей дала.
Сталося так, що спопелив вогонь обидва будинки. Повернув прохач обом те, що одержав від них, а сам зник.
ТОЖ ВИРІШУЙТЕ САМІ: бути добрими чи ні.
Багатий не той. хто багато набув, а той, хто багато роздав.
Де взяти стільки хліба, щоб нагодувати всіх голодних на землі?
Де взяти стільки терплячості,щоб її вистачило для кожної людини?
де взяти стільки миру в серці,щоб ним обдарувати всіх?
Де взяти стільки любові, щоб вистачило для всіх на сьогодні. на завтра, і назавжди?
Може, ви знаєте де?
По теплій зливі і грозі
Прошу любовію святую,
Щоб сонце сяяло в росі,
Налийся, світе, добротою,
Немов дзвінковою водою,
По теплій зливі і грозі.
Людської треба доброти,
Щоб цвіт з’явився на калині,
Щоб ночі в ранок перейти,
Щоб соловейко тьохкав нині
Природі, звірові, людині –
Людської треба доброти.
Хай світлими і чистими будуть ваші помисли, а справи – добрими.
Не лінуйтеся щодня дарувати хоч краплину добра всьому живому на землі.
Гете писав: “Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна. “
Пам’ятайте, що доброта – ознака сили. а не слабкості.
Навчаймося добра, як вчаться мові діти,
Щоб потім все життя його творить святе.
плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,
тримаймо у серцях, як сонце золоте.
Даруймо для людей погожі дні весняні,
щоб щедрим садом вік святився небокрай.
щоби беріз пісні лунали до нестями,
І повнився добром наш дім і рідний край.
Є ще спасіння від недуг людських,
Джерела віднайдімо лиш цілющі…
Мов подорожником торкнімося до них
й добром розквітнуть,просвітліють душі.
Скропімо серце щире, не черстве
Людського милосердя еліксиром.
Воно, хоч кволе, знову оживе,
У справедливість й людяність повірить.
Засівайте добро на землі.
Не чекайте, коли вас покличуть.
У сумні чи то радісні дні,
засівайте добро на землі.
Засівайте подяку й тепло,
Засівайте любов, мир і ніжність.
Все прощаючи, сійте і сійте,
Засіваючи, в добре лиш вірте.
Залишіть після себе прекрасне,
Вічне, чисте, святе,осяйне.
Пам’ятайте: добро починається з тебе.
І любові добро не мине!
Засівайте добро на землі!
Пісня
Тож запам’ятайте:
Стежте за своїми думками – вони стають словами.
Стежте за своїми словами – вони стають вчинками.
Стежте за своїми звичками – вони стають характером.
Стежте за своїм характером – він визначає вашу долю.
Ти людина. А людина несе відповідальність за все, що відбувається у світі.
добра людина схожа на ясне сонечко, тому що вона вміє всіх зігріти своєю любов’ю, турботою, ласкою. щирістю та щедрістю.
Людина в світ приходить для добра!
Твори добро, бо ти людина!