Виступ агітбригади: Ми - українці! Це звучить гордо

                                                           Ми- українці! Це звучить гордо!

Україна! Це слово як пісня. У нього вплелися чарівна ніжність і сувора мужність, героїчна слава минулого і велич завтрашніх днів. Україна… Рідний край. Золотава чарівна сторона, земля, уквітчана рястом.

У мене є одне кохання,

Котре не зраджу я повік:

Росло воно не день, не рік,

А  зі мною виростало

І квіткою рясною стало…

Не одцвіте моє кохання,

А буде в серці до сконання.

Ми нація єдина, твої ми діти, Україно!

Чи бачили ви коли – небудь, як під яскравим, сяючим, променистим блакитним небом золотом віддзеркалює земля?

Це пшеничні поля моєї рідної сторони.

Чи ви чули, як бринить прозоре, кришталево чисте повітря радісною піснею пташки,

як шелестить, шурхотить листя під дотиком вітерця?

Це – голос моєї землі.

Чи торкалися ваших вій лагідні сонячні промені,

ваших скронь – гілочки беріз,

ваших рук – трепетні і тендітні польові квіти?

Це – ніжність моєї Батьківщини!

Вас вітає…

Наш заклик: Живи, Україно,живи для краси.

  Для сили, для правди, для волі!

Українці – це корінний народ України, який упродовж тисячі  років живе на цій землі. Ми – прямі нащадки давніх трипільців, аріїв, галлів – кельтів, скіфів,  сарматів,  антів, русів, козаків.

 Це наші пращури створили наймогутніші держави Європи – Антський Союз та Київську Русь.

Це наші прапрадіди створили найдемократичнішу  та найефективнішу модель держави – Запорізьку Січ.

Українці створили астрономічний календар і музичні інструменти, винайшли воза – мажу, одомашнили коней і корів, винайшли плуг і зорали ріллю.

Українці першими спорудили комфортні триповерхові будинки і почали виплавляти рудне залізо, винайшли ткацтво і гончарство, написали першу у світі Конституцію ( Пилипа Орлика), розробили теорію космічних польотів.

 Українці є власниками  унікальних родючих чорноземів та спадкоємцями надзвичайно багатої і славної історії.

Ми нація єдина, ми  твої діти, Україно!

Ми- українці! Це звучить гордо!

А які ми – українці?

    Ділові, немов американці.

    Пристрасні, неначе мексиканці,

І співучі, наче італійці.

І розсудливі, немов англійці.

Як китайці – дуже працьовиті

Винахідливі й такі талановиті.

Може,навіть трохи скупуваті,

Та душею щедрі і багаті.

А також веселі та гостинні.

(в цьому, мабуть схожі на грузинів).

Як французи, дуже емоційні,

Чуйні і ласкаві, експресивні.

Наче німці, здібні і практичні.

Як ніхто, завзяті і дбайливі.

І дотепні,й мудрі, жартівливі.

Ще міцні, сміливі,дужі.

До чужого горя не байдужі.

А до всього ще й вродливі!

Ось такі з тобою ми,земляче…

І терплячі, надто вже терплячі.

Україна повинна була стати раєм на землі, а вона протягом століть почорніла від горя, злиднів і нескінченних воєн.

Її річки стали кривавими,

її земля – випаленою і витоптаною ногами жорстоких загарбників,

а в небо здіймався стогін поневоленого і змученого народу.

Але ми бачимо,як повстали  волелюбні козаки, щоб врятувати рідну землю від поневолення і занепаду, від духовного спустошення.

 В українців здавна ведеться називати гарного хлопця козаком.

коли ми так кажемо, то уявляємо собі сильну, розумну, а головне – шляхетну людину.

  Нам ще утверджуватись, але ми готові

  І волю вже не випустимо з рук.

  боротись будемо у кожнім слові,

  У прагненні святому до наук.

  Душа наша українська,

  Не вода в ній – кров тече.

Козаку  найперше - воля    

Козаку  найперше – честь.

  Лиш борися. не мирися.

  Радше впадь, а сил не трать.

Гордо стій і не корися.

хоч пропадь, але не зрадь.

Та не даром цвіт розцвівся!

Буде з того цвіту плід

І не даром пробудився

Український живий рід.

Упродовж 23 років українці пишалися тим, що незалежність здобули мирно, безкровно.

Але події кінця 2013 р. й донині переконують: маємо об’єднатись у спільній боротьбі за наше майбутнє.

Народна мудрість каже,що рідна земля може  нагодувати людину своїм хлібом, напоїти цілющою водою зі своїх джерел, але сама себе захистити не може: це свята справа тих, хто їсть хліб, п8є воду, милується красою рідної землі.

 Тому і встають чоловіки у солдатський стрій.

• Тату, чому я бачу біль в твоїх очах,

Чому так смуток огорнув всю твою душу?

Чому на серці чорна туга,

Чому сьогодні ми не граємо в війну?

•  Тому, що проклята війна

Забрала в мене друга.

Товариш мій віддав життя

За вільну Батьківщину

• Та хто ж він, тату?
• Він – герой!

Герої, синку, не вмирають,

Бо ми усе життя їх пам’ятаєм.

Ми вклоняємось  силі нескорених наших бійців, волонтерів, та всіх тих, хто й нині стоїть на сторожі нашої країни.

Наша рідна Україна живе.

Вона цвіте каштановим цвітом, молодіє вербовими гілками,співає солов’їним голосом і говорить своєю рідною мовою. Вона, як тополя. Гордо стоїть серед Європи. І цей край ми повинні зробити найпрекраснішим. Бо це – наша рідна земля, яка дає нам силу, наснагу, життя.

 Україна в нас одна, а сила наша – в єдності.

У єдності – народу сила,

Від заходу вкраїнського й до сходу,

Ми єдності ланцюг  протягнем знов.

Посієм між людьми священну згоду.

Ми разом! Це основа всіх основ.

Тепло сердець здолає ворожнечу,

І об8єднає всіх  свята мета:

Тримаймось разом! Ми – велика сила.

Й не забуваймо: Батьківщина в нас одна!

Я – Україна, і всі – Україна.

   Тільки разом ми єдина родина.

      Ми нація єдина, твої ми діти, Україно!