Виступ "АКМЕОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ У ЗАКЛАДАХ ПТНЗ"

АКМЕОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ У ЗАКЛАДАХ ПТНЗ

Головатенко Лілія Михайлівна

викладач англійської мови

вищої категорії

Кривоозерського професійного

аграрного ліцею

Головною метою освітньої діяльності ПТНЗ є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Це відображено у Законах України «Про освіту» і «Про професійну (професійно-технічну) освіту». В умовах докорінної зміни українського суспільства перед освітою і освітянами постає гостра необхідність якісно нових підходів до організації і змісту освітньої діяльності.Так, важливим на сьогодні є підвищення якості освіти, зокрема гармонійна і якісна підготовка майбутніх кваліфікованих робітників та оптимізація навчально-виховного процесу у навчальних закладах [4].

Разом з тим, підвищення якості освіти можливо забезпечити, спрямовуючи суспільством і державою матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурси для реалізації інтегрованих освітніх програм та педагогічних технологій, що ґрунтуються на новітніх методологічних підходах до організації освітнього процесу.

Варто зазначити, що підвищення якості освіти залежить і від творчого розвитку педагога із високим рівнем професіоналізму, ініціативи самостійного цілепокладання, планування, постійної орієнтації на саморозвиток і самооновлення, прагнення до самореалізації, структурування і впорядкування свого професійного досвіду, що грунтується на акмеологічному підході.

Питання акмеологічого підходу досліджувалось як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями, зокрема, К. Абульхановою-Славською, Б. Ананьєвим, О. Антоновою, А. Богосвятською, О. Бодальовим, Є. Голобородько, А. Деркачем, О. Дубасенюк, В. Зазикіним, Н. Кузьміною, В. Максимовою, В. Огнев'юком, Н. Сидорчук, В. Якуніним.

Мета: дослідити акмеологічний підхід через призму різних форм та методів навчання іноземної мови за професійним спрямуванням.(слайд 2)

У контексті вивчення предмету «Іноземна мова», акмеологічний підхід розглядається науковцями як найбільш продуктивний спосіб накопичення знань з іноземної мови і професійних дисциплін, які сприяють розвитку професійної спрямованості особистості, її творчого потенціалу[1].

В умовах глобалізаційних процесів змінюється роль викладача: він виступає не як носій знань, а як той, хто передає досвід, той, хто супроводжує навчання, взаємодіє з учасниками процесу навчання.

 Кожен сучасний учитель має добре пам’ятати відомий постулат Кембриджського університету «It is impossible to teach, but one can learn» («Навчити не можна – можна навчитися»).(слайд 3) Мова іде про необхідність самостійного навчання, вироблення здатності до самоорганізації та планування часу, відповідальності, комунікабельності, уміння працювати в команді й найголовніше – уміти застосовувати знання. Учень в свою чергу, не повинен отримувати готові знання, він має їх здобувати самостійно й розуміти, як діяти, щоб досягти результату, успіху та поставленої мети.

В таких умовах набуває особливого значення пошук шляху вирішення проблеми. Для цього учень повинен діяти творчо й самостійно. На часі, викладач повинен усвідомити, що період навчання і є самим життям учня, а навчальний заклад є простором можливостей і реалізації потреб та інтересів, культури, життя й самовизначення учня. Не варто готувати до найближчого майбутнього, варто вчити досягати успіху [5].

Педагог повинен вивчити потенційні можливості кожного учня та їхні інтереси. Це в майбутньому надасть змогу пропонувати учням цікаві доступні завдання (додаток 1) з поступовим ускладненням таким чином, щоб кожен учень зміг реалізувати свої можливості й окреслити перспективу подальшого росту [6].

Важливим аспектом професійної спрямованості викладання англійської мови є розширення лексичного запасу. Як правило, методика викладання предмету акцентує найбільшу увагу на способах формування лексичних навичок, що передбачає декілька етапів, зокрема: семантизація лексичних одиниць, автоматизація лексики та подальше удосконалення лексичних навичок.

Набуття та удосконалення лексичних навичок відбувається  на текстовому й післятекстовому етапах. Система вправ для формування професійно-спрямованої компетенції повинна відповідати наступним вимогам: (слайд 4)

•                   бути послідовною і раціонально організованою;
•                   характер вправ має відповідати певним навичкам або вмінням;
•                   зростання мовної складності процесу навчання;
•                   систематичність виконання певних вправ;
•                   професійна спрямованість завдань;
•                   природність ситуацій спілкування.

Невід’ємною складовою у професійній спрямованості викладання англійської мови є самостійна робота учнів.(слайд 5) Її ефективність певною мірою визначає якість професійної підготовки. Такий  вид діяльності передбачає самостійне виконання лексичних, граматичних вправ різного типу, самостійне опрацювання текстів, пошук певної інформації, написання творчих робіт, підготовку рефератів, доповідей з наступною усною презентацією. Самостійна робота може вважатися ефективною у разі зацікавленості учнями у її виконанні. Від рівня організації самостійної роботи залежить її успішність. Отже, варто знаходити раціональні форми, методи і засоби організації самостійної роботи з урахуванням готовності до неї учнів. В цьому аспекті головна роль відводиться інформаційним технологіям, що дозволяють прискорювати процес отримання інформації та спрощувати її сприйняття.

Вдалим рішенням проблем, пов’язаних із засвоєнням професійної лексики та організацією самостійної роботи учнів, є розробка та ведення словника. Такий вид роботи представлений у додатку 2. Варто зазначити, що частота вживання професійних термінів зростає із зростанням рівня їх осмисленості. Спочатку, учень знайомиться з термінами, опрацьовуючи професійно-спрямовані адаптовані та автентичні тексти на заняттях (це представлено у додатках 3 та 5), що дає можливість зрозуміти та осмислити їх значення. На другому етапі, учень має можливість запам’ятати термін, виконуючи різноманітні вправи (додаток 4). Окрім цього, опрацьовуючи відеоматеріал, учні мають змогу закріпити навички вживання лексичних та граматичних структур (додаток 6).

На часі, у сучасному навчанні не менш важливим є самооцінювання та самоперевірка як засіб формування акмеологічної свідомості у процесі вивчення іноземних мов. За допомогою таких видів роботи на уроці, як формування мовних (діалогічних та монологічних), лексичних, граматичних, писемних навичок, широкого тематичного обсягу матеріалу, сконцентрованого на розуміння загальноприйнятих норм суспільства, намагатися допомогти учням усвідомити важливість досягнення в житті найвищих вершин саморозвитку, як у професійному, так і в загальнолюдському просторі [9].

Формуванню акмеологічної компетентності особистості сприяють інтерактивні методи навчання.(слайд 6) Адже вони допомагають виробленню в учнів комплексу позитивних ділових якостей: уміння працювати в парах, групах, установлювати особистісні контакти та обмінюватися інформацією. У процесі реалізації інтерактивного методу на заняттях необхідно пам′ятати, що його базовим принципом є принцип колективної взаємодії, згідно з яким досягнення учнями комунікативних цілей відбувається через інтерактивну діяльність: дискусії та обговорення, діалоги та рольові ігри, імітації, імпровізації, дебати, тренінги, проекти.

Позакласну роботу з іноземної мови слід визначити як систему неоднорідних за змістом, призначенням та методикою проведення освітньо-виховних заходів, що виходять за межі обов'язкових навчальних програм. Позакласна робота з іноземної мови вирішує такі завдання: удосконалення знань, умінь і навичок, набутих на уроках; розширення світогляду учнів; розвиток їх творчих здібностей, самостійності, естетичних смаків; виховання любові та поваги до людей свогорідного краю та країни, мова якої вивчається. Важливим фактором успішного виконання цих завдань є врахування психолого-педагогічних особливостей навчання іноземних мов [3].

Так, із традиційними формами навчальної діяльності, для активізації позиції учня варто практикувати інноваційні форми [1]. Вільна, демократична й водночас конкурентна атмосфера на уроці сприяє не лише вдосконаленню знань учнів з англійської мови, але й розширює їхнє світосприйняття, розвиває навички спілкування у сфері «суб’єкт – суб’єкт», виховує лідерські якості, уміння аргументовано відстоювати власну точку зору.

Акмеологічний підхід вимагає постійного вдосконалення форм навчання. До числа акмеологічних форм навчання відносять такі технології:

- ігрові (дидактична гра, технологіїігромоделювання),

- розвивальногонавчання,

- особистісноорієнтованогонавчання,

- метод проектів,

- технології навчання у співпраці.

До найефективніших акмеологічних форм навчання іноземної мови можна віднести зокрема ігрову, тренінгову та метод проектів.

Ігрові технології (слайд 7) створюють можливість для багаторазового повторення мовного образу в умовах, максимально наближених до реального мовного спілкування із властивими йому ознаками: емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованістю.

Варто зазначити, що високу ефективність мають комунікативні ігри, в яких, як правило, використовуються прийоми комунікативної методики. Учасники таких ігор розв'язують комунікативно-пізнавальні завдання засобами іноземної мови, У методичному сенсі комунікативна гра постає навчальним завданням, що охоплює мовні, комунікативні та діяльнісні складові. У свою чергу, комунікативне завдання зумовлює обмін інформацією між учасниками гри у процесі спільної мовленнєвої діяльності [10].

Таким чином, комунікативна гра вводиться у навчальний процес як творче навчальне завдання з метою створення реальних умов для прояву критичного мислення учнів. Це сприяє формуванню і розвитку їхніх інтелектуальних та комунікативних умінь, а звідси виникає підгрунтя для реалізації особистісного потенціалу учнів.

Технологія організації і проведення навчальних ігор повинна відповідати таким вимогам:

• ураховувати комунікативний підхід до навчання,
• висвітлювати інтеркультурне тло гри,
• організувати діяльність викладача щодо підготовкигри.

Ігрова діяльність повинна опиратися на мовленнєві вміння; країнознавчу основу гри; комунікативну спрямованість; соціальну форму, правила поведінки й сукупність дидактичних засобів (зокрема, робочі комплекти матеріалів, довідкову літературу) [4].

Отже, ігрова технологія забезпечує єдність емоційного тараціонального у навчанні. Ігри відповідають природним бажанням учасника, є унікальним засобом навчання без примусу,підвищують інтерес до учбових занять. Ігрові взаємодії передбачають неформальне спілкування, що дозволяє учасникам розкрити свої особисті якості, підвищують їхню самооцінку. За допомогою ігор можна зняти психологічну втому імовний бар'єр. Безперечно, головною перевагою ігор є колективна форма роботи та створення доброзичливої атмосфери і ситуаціїуспіху для учнів.

Тренінгові технології (слайд 8) розглядають як багатофункціональне навчання, засноване на цілеспрямованому, комплексному і відносно тривалому використанні сукупності вправ групової роботи (дискусій, ситуативних вправ), що грунтуються наактивній діалогічно-полілогічній взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу та спрямовані на створення ситуацій успіху, активізацію мовленнєвої діяльності учнів, рефлексії, високого рівня мотивації [2].

Технологія організації  тренінгових занять повинна відповідати таким вимогам:

- чітко визначена група учасників (як правило, 10-15 осіб);

- єдність часу, місця та дії: спілкування за принципом «тут і зараз», відсутність домашніх завдань або попередньої підготовки;

- активність учасників групи та їхній особистий досвід, а не інформація, отримана від викладача;

- спрямованість не лише на формування знань, а й на розширення практичного досвіду учасників та групи загалом.

Тренінг з іноземної мови дає можливість учасникам не лише почути думку викладача чи подивитися на таблиці і схеми, а й практично застосувати отримані знання, перетворивши їх на вміння [2].

Тренінгові форми навчання мають такі переваги:

• активність групи,
• поєднання інформації та емоційного ставлення до неї,
• підвищення рівня мотивації,
• здатність групи до коллективного мислення та прийняття рішень,
• практична перевірка і закріплення отриманих знань.

Не менш важливим є метод проектів, що є сукупністю дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю сутністю, щопоєднує у собі різноманітні прийоми, операції, спрямовані на досягнення дидактичної мети шляхом докладної розробки певної проблеми, що повинна завершитися реальним, практичним результатом, оформленим у визначений спосіб.

Метод проектів (слайд 9)  передбачає визначену сукупність навчально-пізнавальних засобів і дій учнів, що дозволяють вирішити проблему в результаті самостійних пізнавальних дій та припускають презентацію таких результатів у вигляді конкретного продукту діяльності [6]. Такий метод завжди спрямовується на індивідуальну або групову самостійну роботу учнів, яку вони виконують упродовж певного періоду часу. У проектній методиці завжди передбачається розв'язання конкретної проблемної ситуації, що, з одного боку, вимагає застосування комплексної сукупності методів і засобів навчання, а з іншого – узагальнення знань, умінь і навичок із різних галузей науки й техніки.

У проектній роботі учні залучаються у створену педагогом пошукову навчально-пізнавальну діяльність. Використання проектних технологій робить можливим формування і розвиток пошуково-дослідницьких, комунікативних, технологічних, інформаційних компетенцій, формує креативність, стимулює інтелектуальну активність, розвиває комунікативні вміння, допомагає формувати міжпредметні зв'язки, вчить використовувати інформаційно-телекомунікаційні технології під час вивчення іноземної мови, допомагає оволодіти навичками роботи в групі, формує соціальну мобільність.

Метод проектів у вивченні іноземної мови передбачає послідовну, логічну і структуровану діяльність, що реалізовується у декілька етапів: підготовчий, організаційно-виконавчий, презентаційний та підсумковий [8].

Головним завданням викладача у будь-якому проекті є створення таких педагогічних умов, що будуть мотивувати учня до пошуково-дослідної діяльності, стимулювати його розвиток шляхом вдосконалення іншомовної компетентності, а також відображали особисті наміри та інтереси. Універсальність і функціональність методу проектів у навчанні учнів іноземної мови відображається у залученні різної кількості учнів, їхнього рівня підготовки (від низького до високого) та використання міжпредметних зв'язків (обмін знаннями із суміжних дисциплін). Крім того, все це підвищує мотивацію учнів, оскільки вивчення мови стає не ціллю, а засобом створення кінцевого продукту діяльності. Навіть найслабші учні можуть проявити себе тут повною мірою, виконуючи посильні для них завдання, в результаті кожен учень робить власний внесок у створення проекту.

Розвиток мовленнєвих здібностей є прерогативою навчання іноземних мов, які необхідно вдосконалювати на кожному етапі навчальної діяльності. Цілі та завдання проекту реалізуються у ході діяльності учнів і під успішним керівництвом викладача, тому проектну діяльність можна розцінювати як науково-дослідну роботу учнів, де викладач виконує лише роль наставника. Метод проектів як самостійна робота сприяє отриманню досвіду дослідницької навчально-пізнавальної діяльності, розвитку вмінь збирати, аналізувати, репродукувати інформацію, відображає творче самовиявлення учня і формує позитивну мотивацію учня до вивчення іноземних мов як засобу міжкультурної комунікації [7].

Висновок: Таким чином, Акмеологічний підхід успішно вирішує освітні завдання засобами навчання, сприяє формуванню ціннісного ставлення до самовдосконалення і розвиває досвід саморозвитку.

Використання такого підходу спонукає викладача до постійної творчості, самовдосконалення, професійного та особистого росту.

Разом з тим, акмеологічний підхід змінює роль учнів у процесі вивчення іноземної мови на більш активну: вони приймають важливі рішення щодо процессу навчання, роблять свої відкриття. Також змінюється основне джерело мотивації навчання, воно стає внутрішнім - інтерес самого студента. Практичне застосування акмеологічного підходу сприяє створенню оптимальних умов для самореалізації, самовиховання, самоосвіти всіх учасників освітньо-виховного процесу.

Проаналізовані акмеологічні форми навчання іноземної мови дозволяють збільшити час мовної практики на заняттях для кожного учня, досягти належного засвоєння матеріалу всіма учасниками групи, вирішити задачі різної складності, спрямовані на виховання і розвиток.

Отже, основне завдання акмеологічних форм навчання іноземної мови – сформувати та закріпити в самосвідомості учня затребувану необхідність у саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами та техніками самоактуалізувати особистісне та професійне «Я» [3].

Література:

1. Авдимирець Л. Акмеологічна модель навчання як засіб формування успішної особистості // Історія України. (Шк. світ). – 2012. – №9/10. – С. 13-15.
2. Деркач  А. А. Педагогическое мастерство тренера / А. А. Деркач, А. А. Исаев. – М., 1981. – 376 с. 
3. Завгородня О.В. Акмеологічна модель художньо обдарованої особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2013. – №13. – С.7-11.
4. Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 1/9-426 від 01.06.2012 «Щодо інструктивно-методичних рекомендацій з базових дисциплін»
5. Ильин В. В. Философия и акмеология / В. В. Ильин, С. Д. Пожарский. – СПб. : Политехника, 2003. – 395 с.
6. Кузьменко Л. Учитель у суспільстві знань (акмеологічний підхід) // Освіти і управління. – 2013.-№1/2. – С.17-22
7. Ніколаєску I.О. Практичні основи акмеологічного розвитку особистості в умовах освітньо-інформаційного простору : |навч.-метод.посіб.| / 1.О. Ніколаєску. - Черкаси : ОШОПП, 2012. - 54 с.
8. Полат Е.С. Метод проектов на уроках иностранного язьтка / Е.С. Полат // Иностраннье языки в школе. - 2000.
9. Пригодич Л.Л. Практичне застосування акмеологічного підходу під час вивчення іноземної мови / Л.Л. Пригодич // Таврійський вісник освіти. - 2014.- Ме2.- С.22-27
10. Шапотюк Т. Ігрова діяльність у методиці викладання англійської мови / Т. Шапотюк // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Серія «Педагогічні науки». - 2016. - Ме 1 (52). - С. 217-220.