У даному виступі висвітлено актуальні проблеми формування здорового способу життя дитини в сім'ї.Представлено шляхи та способи формування здорового способу життя в сім'ї. Розкрито теоретичні засади формування здорового способу життя. Виявлено основні напрямки виховання здорового способу життя дітей у сім'ї. Описано форми та методи формування здорового способу життя.
КЗ «Лисичанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №29»
Виступ на батьківському лекторії
«Формування культури здоров’я дитини в сім’ї»
Підготувала
Кравченко С.В., вчитель ОЗ
Привілля
2017р.
Основна відповідальність за розвиток і здоров'я дитини покладається на сім'ю. Саме з ній формуються найважливіші риси особистості. Досвід, який дитина набуває в родині, визначає її індивідуальну поведінку, життєві цінності. Від того, які взаємини в сім'ї, залежить розвиток самосвідомості дитини, духовний і психічний світ, можливість фізичної та соціальної адаптації, життєдіяльності. Від того, як батьки піклуються про здоров'я своє та дітей, чивміють і прагнуть дотримуватися правил здорового способу життя, значною мірою залежить ставлення до цього дитини. З огляду на це у кожній родині має панувати культ здоров'я. Свого часу представники за здоровий спосіб життя визначили 10 заповітів, "золотих ключиків” душевного і фізичного здоров'я. Вони вважали, що забезпечити міцне здоров'я можна за таких умов:
Ці заповіти справедливі для кожної сучасної родини і можуть використовуватися при складанні сімейного "кодексу здорової людини". Очевидно, що в основі його має лежати єдність усіх компонентів здоров'я людини – фізичного, психічного, духовного, соціального.
Особлива роль у процесі здоров'я творення належить духовному здоров'ю. Саме воно визначає загальний стан людини.
Зміцнення здоров'я дитини, забезпечення комплексного фізичного розвитку значною мірою залежить від її рухової активності, занять фізичною культурою. Рух – це природна потреба дитини. Недостатньо рухливий спосіб життя призводить до зменшенню стійкості перед захворюваннями, порушень енергетичного обміну. Батьки повинні всіляко заохочувати дітей до рухів. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається.
При доборі фізичних вправ для ранкової гімнастики та фізкультхвилинок,
які виконуються в домашніх умовах, рухливих та спортивних ігор на подвір'ї
батьки мають зважати на потреби і можливості організму дитини, рівень її
фізичного розвитку. Основні принципи, яких необхідно дотримуватися:
Спостереження доводять, що більшість молодших школярів дотримуються норми рухової активності, яка складає півтори години на день, в основному за рахунок прогулянок, ігор на повітрі. Значно менше місце займають спеціальні фізичні вправи – ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, які сприяють підтриманню високого рівня працездатності протягом дня. Основою таких вправ є рухи, запозичені з трудової та побутової діяльності людини. Це випрямляння ніг і тулуба, розведення плечей, піднімання і повороти голови, стискання і розведення пальців. Крім того, у фізкультхвилинки може вводитися самомасаж активних точок бадьорості (носа і вух), дихальна гімнастика.
Ранкова гімнастика для молодших школярів проводиться під керівництвом дорослих. Підлітки виконують вправи самостійно.
Зміни, які відбуваються у стані здоров'я дитини, набуття нею вмінь і навичок здорового способу життя, фіксуються батьками, а по мірі дорослішання – і самими дітьми в "Щоденнику здоров'я". Щоденники можуть ведуться за такими показниками: зріст,
Періоди заповнення "Щоденника здоров'я" визначаються на розсуд батьків – можна ділити рік по місяцях або по кварталах.
Досягти систематичності у формуванні культури здоров'я, а ще краще – усіх членів родини допомагають індивідуальні або сімейні оздоровчі програми, наприклад, такі, як "Життєвий ритм сім'ї".
Вчителі фізкультури, вихователі, лікарі підбирають завдання щоденної програми, які можуть складатися за такою схемою:
Подібно складається "Життєвий ритм сім'ї" на тиждень, місяць, рік. Наприклад, тижневий план може містити самомасаж всього тіла, заняття в гуртках, секціях, недільні прогулянки тощо. В місячному графіку сплановані відвідування музеїв, театрів, виставок, зустрічі з друзями тощо. Річний "Життєвий ритм сім'ї" враховує зайнятість членів родини під час канікул, свят, відпусток.
Такі програми не лише дисциплінують та сприяють формуванню умінь і навичок здорового способу життя кожного з членів родини особисто, вони згуртовують дітей і дорослих, роблять їх спільниками в досягненні мети. гармонізують взаємини, тобто збагачують досвід соціальної поведінки.
Надзвичайно важливий етап для соціального розвитку особистості – власне дитинство. В цей час відбувається становлення особистості на рівні ще не розвиненої свідомості, встановлюються перші її зв'язки з людьми, головним чином, рідними. Дитина тільки вчиться орієнтуватися в розмаїтті життєвих ситуацій, співвідносити наявні в неї уявлення з життям, з реальними вчинками, з конкретною поведінкою. Вона довірливо ставиться до дорослих, безперечним авторитетом для неї є батьки. Це сприятливий період для цілеспрямованого впливу на дитину щодо формування моральних понять, позитивних емоцій, соціальних цінностей.
Суттєве значення в молодшому шкільному віці має гра.
Соціальний розвиток дитини відбувається і в процесі творчої діяльності, яка є невід'ємною частиною виховного процесу в сім’ї. Для того, щоб вона суттєво впливала на духовне та соціальне становлення дітей, необхідно спрямовувати зміст літературної, художньої, музичної творчості.
У підлітковому віці розширюється коло суспільних інтересів дитини, особливе місце в її житті починають займати товариші, однокласники, друзі. Відбувається опанування суспільного досвіду та самореалізація у випробуванні власних сил під час навчання у школі та спілкування з однолітками. Формуються різноманітні життєві навички, необхідні для адаптації в суспільстві:
Значну роль у розвитку особистості підлітка відіграє його самооцінка. Дослідження доводять, що значній частині підлітків притаманна занижена самооцінка, що свідчить про невпевненість у власних силах і здібностях, наявність почуття власної неповноцінності (меншовартості), що може призводити до психічних і соматичних розладів і захворювань. Завдання батьків у даному випадку – формувати у підлітків адекватну або навіть трохи завищену самооцінку, що буде сприяти нормальній соціально-психологічній адаптації, збереженню психічного здоров'я.
При спілкуванні з юнаками і дівчатами батьки повинні пам'ятати, що вони чекають від дорослих розуміння, співчуття, допомоги в пошуках моральних істин. Слід обговорювати проблеми, які хвилюють доросліших дітей: кохання, сексу, сім'ї, профілактики та подолання шкідливих звичок тощо.
Результатом роботи, спрямованої на формування культури здоров'я дитини у сім'ї, має стати:
Отже, важливим інститутом формування культури здоров'я дітей і соціальної компетентності є сім'я. Саме в ній дитина починає усвідомлювати своє місце серед людей, набуває навичок позитивного ставлення до світу, накопичує індивідуальний досвід соціальної поведінки. Насамперед сім'я може задовольнити найголовніші потреби дитини: у любові, довірі, самостійності, самоствердженні та визнанні, що є основним напрямком становлення дитячої особистості. Позитивні взаємини з батьками та близькими дорослими – головна умова фізичного, психічного, духовного та соціального розвитку дитини.
Якщо батьки бажають здоров'я своїм дітям, життя в сім'ї побудувати на принципах здорового способу життя: