Виступ учнів початкової школи на випускному вечорі.

Ведучі  :

( 2 куплети)

(Оракул заводить Богиню разом із пажами на постамент)

Діти  : Повернімося у минуле десятиліття 11 років тому. 2845 днів тому  до Рожнятівської школи вступило нове покоління. Жорстоку боротьбу виграно.  Місця під шкільним сонцем виборено.  Свавільний вітер перегорнув ще  одну сторінку історії. І вона почалася. За тридев’ять земель в п’ятому домі третього корпусу по вулиці Шкільній закипіла наука. Далі було велике переселення народів «Вітер нових надій  кликав їх на  безмежні простори Рожнятівського шосе, ближче до центру. І вони йшли . І побачили величний храм  , що здіймався до неба. Це був храм науки , корпус №1. І сказали вони: V e n і ,   V і d і  , V і c i. Хоч до перемоги їм  малим  було ще далеко.

Мойра (Богиня) (спускаючись з олімпу):

• Де ж вони? Чому їх тут не бачу? Невже не дійшли?

Оракул  Кого ти, збиралася побачити?

Богиня  Тих, хто прийшов сюди маленьким і беззахисним, а нині мав би бути повним сил і могутнім.

Оракул  Хто це?

Богиня  Тих, хто збирався підкорити вершини Олімпу. Прагнув літати на крилатому Пегасі, мати силу Геркулеса і розум Гери. Красу Афродіти і високість Аполлона. Ті , хто збирається служити Феміді і стати величними й великими. Чи ж стали такими?

Оракул       Дивись, вони перед тобою;

Паж 1  Ось же вони молоді і завзяті,

  Мрії над ними витають крилаті

  Зорі підморгнуть їм з високості:

  Вони ще господарі? Чи, може, вже гості?

Паж 2  Донині ми чули про них багато:

  Вони всюди перші в своїй альма – матер.

  І в олімпіадах,і в спорті, і в пісні,

  І не страшні їм грози зловісні.

Оракул  Такими ж не бачили ми їх ще  зроду!

  Вітаймо цю силу! Вітаймо цю вроду!

                           (Фанфари, оплески)

Пажі   Це випускники класу співучого й веселого, поетичного і мандрівного.  Це – випускники класу таємничого й замисленого, вибуховонебезпечного й математично – піднесеного.

   (овації)

Оракул (до Богині)  Чи дозволите , Повелителько, дещо про цих  завзятців дізнатись: заглянути у їх минуле, зазирнути у майбутнє? Що їх вело? З яких криниць пили? Що їх радувало і засмучувало?

Богиня  Яким шляхом вони йшли?

Ти хочеш знати? Я  розкажу :

Ведучий  1  Колись , давним  - давно , а точніше 11 років  тому, 23 хлопчиків і 19 дівчаток  ввійшли у бурхливу річку  шкільного життя. Багато випробувань випало на їх долю.

Ведучий  2  За рік вони навчилися читати і писати , а деякі навіть списувати.

Ведучий 3  За два роки  навчилися відрізняти вчителів від старшокласників  , а деяких навіть запам’ятали по іменах.

Ведучий 4  За три  роки  вони вже  вміли  знаходити кабінети , а їдальню навіть із закритими очима.

Ведучий 1 За чотири роки навчилися вимовляти повну  назву  своєї школи, а деякі навіть  з першого разу.

Ведучий 2  За 5 років  вони зрозуміли, що вчителів у школі  більше , ніж учнів у класі.

Ведучий 3 За 6 років  вони навчилися  ховати крейду . щоденники та зошит  зауважень , а  деякі навіть своїх батьків.

Ведучий  4 За 7 років  вони вже знали, що похід у туалет  під час уроку  можна  зробити значно  цікавішим і тривалішим  ,  включивши до маршруту зупинку у  буфеті, прогулянку коридорами, шоп – тур до магазину.

Ведучий  1  За 8 років  вони навчилися  швидко готувати позакласні  заходи, деякі  навіть за 1 день.

Ведучий  2 За  9 років   вони вже  вміли  користуватися  одним зошитом на всіх і вчити  домашнє завдання не відкриваючи  підручника.

Ведучий  3  За  10 років  вони навчилися  закохуватися , а деякі  навіть не один раз.

Ведучий  5  За 11 років  вони  стали  дорослішими   і попрощались  з   дитинством.

Ведучий  1  Ну а  підказувати , підглядати, писати шпаргалки і прогулювати  уроки вони уміли  одразу.

Богиня :  Якими вони були ?  Я покажу

 … Це шлях прямий: 11 років , 11 доріг, 11 надій, так- так … і 11 світлих споминів.

                              (під музику , що змінюється)

На сцені хаос, уривки із шкільного життя, хтось дзвонить, хтось носить букви і цифри, хтось смикає за коси, хтось підносить дівчині портфель, хтось у спортивній формі копає м’яч , хтось танцює, хтось доганяє одне одного, хтось читає, хтось у  телефоні           ……    знову дзвінок)

(Все  проходить між двома  шеренгами дітей у білому.)

Діти  (кінець)

 1 Ось і пролетіли ваші будні й свята

  Тут у ріднім домі, провели роки.

  Вже прощальний вечір. Рідна Альма – матер

  На обличчі в когось сліз сумні рядки

 2 Вже пора розстатись , хтось зітхає нишком,

  І не вірить досі , що затих дзвінок.

  Вже з бібліотеки не загубить книжку

  І не прогуляє сьомий свій урок.

            3       А школа  вас  запам’ятає юних

  Веселих, креативних , запальних

  Не забувайте цих стежок ніколи

  Ідіть до нас в дні радості  й біди.

             4   Оберіг цей  візьміть у дорогу,

  Щоби як там не склалось  життя,

  Завжди ви повертались додому

  Від  якого йдете в майбуття.

                            (Пісня)