Військова честь і гідність. Конспект уроку

ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Луганський військовий ліцей

11 клас

Розділ військової етики і психології

ТЕМА УРОКУ «Військова честь і гідність»

Основні завдання ліцеїстам

Знати: складові частини честі та гідності, показники честі і гідності, Кодекс честі офіцера Збройних сил України.

Вміти: піклуватись про особисту честь і гідність.

ПЛАН

1.                 Поняття честь та гідність, їх складові частини.
2.                 Узгодженість між честю та гідністю і самооцінка.
3.                 Основні моральні засади Кодексу честі офіцера Збройних Сил України.
4.                 Виправлення ситуації честі та гідності
5.                 Складіть тезовий план-конспект за темою.

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

1. Поняття честь та гідність, їх складові частини.

Честь – зовнішнє, суспільне визнання вчинків людини, його заслуг, що виявляються в шануванні, авторитеті, славі. Відчуття честі, внутрішнє властиве особі, пов’язане з прагненням добитися високої оцінки з боку тих, що оточують, похвали, популярності.

Гідність – внутрішня упевненість у власній цінності, відчуття пошани. І тільки потім гідність повинна отримати суспільне визнання.

Механізм честі полягає в русі від зовнішнього визнання до внутрішнього бажання цього визнання. Механізм гідності заснований на русі зсередини людини до суспільного визнання.

Суспільне схвалення приходить до людини з боку його соціального оточення (класу, нації, колективу, стану). Тому зазвичай мова ведеться про військову, жіночу, професійну честь, тобто як об спеціалізований якостях, властивих представникам даного середовища.

Поняття гідності більш універсально. Воно підкреслює значущість особи як представника роду людського. Незалежно від соціальної приналежності. Людина володіє гідністю, яка підтримує він сам і яке повинні поважати інші. Отже, честь – це оцінка з позиції суспільства, групи, гідність – оцінка з погляду загальнолюдської.

Відчуття честі викликає бажання піднесення в певному середовищі, в якому людина хоче мати почесті. Відчуття власної гідності засноване на визнанні моральної рівності між людьми. Гідний громадянин суспільства визнає гідність інших і не купується на нього. Гідністю чоловік наділений з моменту появи на світло, його можна виховувати з юних років. Честь отримується впродовж всього життя. Відмінність честі та гідності виявляється, коли йдеться про дотримання має рацію і свобод людини: ми можемо не надавати людині честь, шану, але зобов’язані зважати на його людську гідність.

Благородство. Вищим прояви людської гідності є благородство – етична велич людської особи. Воно може бути властиво будь-якій людині, що чесно виконує свій обов’язок, живе за етичними мірками. Людина, охоплена жаданням збагачення, раб кар’єри та грошей – позбавлений відчуття власної гідності. Той, для кого державна або суспільна діяльність є лише ареною його особистого честолюбства – не має честі в очах суспільства та ризикує втратити свою людську гідність. Показником гідності людини є відношення його до гідності іншої людини. Миритися з лихослів’ям, шахрайством – означає не поважати себе і інших. Тому кажучи про відчуття власної гідності, пам'ятаємо, що його маємо не тільки ми.

2. Узгодженість між честю і гідністю та самооцінка. 

Між честю і гідністю існує взаємна кореляція (узгодженість). Вона виявляється в такому психологічному явищі як самооцінка. При високій адекватній самооцінці, людина, обізнана свої гідності, реалізовує їх, законно чекає від суспільства відповідної оцінки – честі. Проте, не слід забувати, що гонитва за честю розвиває пихатість. При низькій адекватній самооцінці людина знає свої можливості, свою «стелю», не претендує на багато що і не випробовує розчарування від нездійснених надій. Якщо оцінка неадекватна, починаються складнощі. Якщо людина має про себе занижену самооцінку, у нього розвивається невпевненість в собі, він зайве скромний, орієнтований на середній результат. Його скромність може перейти в самознищення. При завищеній самооцінці чоловік явно переоцінює свої гідності, розвивається претензійність – очікування і вимога до себе особливої пошани без всяких на те підстав.

Перебільшення власної гідності веде до зарозумілості, нетерпимості до чужих думок. Людина стає підозрілою, усюди бачить тих, що роблять замах на його честь і гідність. Це малоприємні і конфліктні люди.

Розуміння сенсу честі та гідності у людей різне. Нерідко виникають такі феномени як псевдо честь і псевдогідність. Вони пов’язані з корпоративною мораллю, що відрізняється від загальноприйнятих норм і цінностей. Наприклад, в кримінальному світі своя псевдогідність. Злодій в законі ніколи не працює і не йде на «мокру» справу.

Псевдогідність може виникнути в унаслідок неграмотної поведінки – незнання, що добре, а що погано, (наприклад, вкрасти і не попастися в середовищі деяких дворових хлопчиськ) або в результаті сумнівного вибору (вибір як ідеал «крутого» кіногероя). 

3. Основні моральні засади Кодексу честі офіцера Збройних Сил України.

Обов’язок. Бездоганне виконання обов’язку це найважливіша ознака поведінки офіцера. Накази виконуються сумлінно, точно та у встановлений термін.

Честь – провідна ознака офіцерської поведінки. Офіцер веде спосіб життя порядної людини:, не обманює, не краде, не порушує загальнолюдських моральних норм. Він ніколи не вдається до інтриг, чіплянь, несправедливих дій, шахрайства.

Чесність. Суттєвою рисою офіцера є чесність – безкорисливе виконання своїх обов'язків заради забезпечення національних інтересів України у мирний та воєнний час. Офіцер присвячує свою службу суспільству. Він несе відповідальність перед законом і людьми, за рішення, що їх приймає, результатом яких може бути перемога або поразка, життя або смерть. Люди довіряють офіцерові, сподіваючись на те, що він чесна людина.

Честь мундира. Правила Кодексу честі однакові для всіх офіцерів, незалежно від військового звання, посади, терміну служби та обставин. Ставлення до виконання завдань жодною мірою не повинно залежати від того, чи це молодий офіцер, щойно призначений на посаду, чи більш досвідчений. Взірець чесної поведінки та діяльності має давати вище керівництво. Старші командири та начальники – приклад для молодших та менш досвідчених.

Військові традиції.  Офіцерський корпус Української армії – це не замкнена каста військовиків, а кров від крові, плоть від плоті Українського народу. Саме в цьому шляхетність нашого офіцерства, саме тому Український народ довірив йому захист Вітчизни.

Служба народові. Офіцер служить всьому Українському народові, а ні його окремої частині, об’єднанню громадян чи партії. Уся його військова кар’єра присвячена народові, його захисту, охороні та збереженню миру та спокою рідної землі.

4. Виправлення ситуації Честі та гідності, що відносно незалежні. Втрата честі не веде до автоматичної втрати гідності. Обмовлена, збезчещена людина може поводитися по різному: 

1.                        може переглянути свою поведінку та побачити, що він і насправді не гідно поводився та вважати, що треба пережити це безчестя і надалі змінити свою поведінку. 
2.                        може зовні погодитися, а внутрішньо почне мстити або, навпаки, упиватися власним самознищенням. 
3.                        може взагалі не прийняти до уваги і поводитися, неначе нічого не змінилося. 
4.                        може, втративши честь, зберегти гідність, при цьому можливий активний захист честі. Наприклад, в дореволюційній армії Росії зірвати з офіцера еполети означало позбавити його честі, але не гідності. Він міг відновити свою честь зразковою службою. 
5.                        дуже благородне уміння з гідністю прийняти безчестя. Таких людей називають великомучениками. Це багато християнських святих.