1. Смерть Гафура-аги. 12. На обійсті рудого Мацика. 2. Проводи козаків. 13. Над озером. 3. Врятуймо Воронівку. 14. Перший бій Дурної Сили. 4. Похід на вовкулаків. 15. Людина з дупла. 5. Суперечка. 6. Пастухи. 7. Грицикові жарти. 8. Бугай Петрик. 9. Людський голос межи звірів. 10. Медова яма і вовк. 11. Нічні супутники. Частина перша. «Втеча з рідного дому».
Події, описані у творі, відбуваються в березні 1487р. у селі Воронівці біля дніпровських плавень. Швайка – могутній козак – лицар. Санько і Грицик - дванадцятилітні хлопчики, жителі села Воронівки. Головні герої - підлітки Санько, Грицик, юний богатир Демко Дурна Сила, мати Санька, невловимий козак Швайка зі своїми вірними друзями - вовком Барвінком та коником Вітриком.
Перша частина «Втеча з рідного дому» Втеча від погоні татар. Швайка в діброві вбиває Гафуру – агу. Смерть Гафуги-аги Проводи козаків Знайомство с Сашком та Грицьком. Козаки відпливають ремеслувати Врятуймо Воронівку Грицько і Санько на згарищі. Хто ж там ховається? Потрібно його негайно вбити: щоб хтось не заподіяв нікому шкоди.
Друзі пропонують Демку піти на полювання на вовкулаків.На згарищі Сідрика почули дивні звуки. Всі знепритомніли, а коли покинулися, пішли додому. Похід на вовкулаків Суперечка Козак Швайка прибуває до Кобильського, який хоче в нього щось випитати про інших козаків. Швайка відмовляється, Це загрожую його життю. Але він їх обминає і тікає.
Бугай Петрик Хлопці випасали бугая Петрика. Прихвосні пана приїздять до села забрати хлопців. Вони тікають. Людський голос межи звірів Санько та Грицик ночують на Сторожовому Дубі. Вночі хтось їм підклав декілька ножів, лук та стріли Людськи голос межи звірів Санько та Грицик ночують на Сторожовому Дубі. Вранці вони помітили, що під деревом лежить декілька ножів, лук та стріли
На обійсті рудого Мицика Санько та Грицик вирішили дійти до Кам'яного острова. За ними слідують татари. Допомога прийшла від вовка. Над озером Тікаючи, хлопці знайшли невеличке озерце. Раптом побачили, як вершника наздоганяє купа татар. Вершник заховався в очерет. Хлопці знайшли невідомого вершника на дереві.
Герої твору Привіт, мене звати Санько! Всі воронівські хлопці, мабуть, уже подалися до річки… А він, Санько, мов мала дитина, мусить пасти курчат… Щоправда, Санько здогадується, що справа тут не в курчатах. З того часу, як у березні пішла чутка про новий татарський напад, мама геть втратила спокій. Хоча не за себе вона боїться. А за сина, бач, їй лячно…
Герої твору А він, Санько, не такий вже й малий. Йому взимку виповнилося дванадцять років. Тож якось сам себе оборонить. Шаблюкою володіє не гірше від інших хлопців (звісно, дерев’яною). І на коні, кажуть, непогано тримається… А ще Санько вміє те, про що ніхто й не здогадується. Він уміє подумки віддавати накази й прохання.
Герої твору Взагалі, воронівські хлопці ставилися до Санька трохи насторожено. І було за що. То посеред якоїсь гри Санько раптом відійде від гурту, усядеться десь на горбку і ніби починає до чогось прислухатися. Або ні сіло, ні впало візьме та й скаже: за Городищем телиця в болото залізла. Хлопці туди - а воно й справді так. Ще Санька вважали маминим синочком, бо тітка Мокрина його й на крок не відпускає від себе. Та Грицикові до того байдуже. Головне - Санько вірний товариш і ділиться, чим може.
Герої твору А Грицик, найліпший Саньків товариш, пасе за селом панські телиці. Себто лежить горілиць на траві і свистить до неба. Чи розшукує на узліссі грушки гнилички… У Воронівці переконані, що з Грицика ніколи не буде гарного пастуха. Бо все йому треба кудись бігти, щось розізнавати. І якби не страшний бугай Петрик, котрий слухається лише Грицика - нізащо б йому не бути пастушком. Привіт, а я – Грицик!
Герої твору Грицикові у Воронівці нічого робити. Ні хати, ні матері з батьком не лишилося. Ще з позаминулої осені, коли зненацька наскочили татари… …Гарний хлопець: око зірке і шаблю вміє тримати… Хоча щодо шаблі, то дід, може й не скаже, мало ще сили в Грицикових руках. А от щодо зіркого ока… А чом би й справді не переконати діда, що в нього, Грицика, найзіркіші у Воронівці очі?