Вплив нових педагогічних технологій на процес соціалізації особистості

Вплив нових педагогічних технологій на процес соціалізації особистості

Соціалізація – це неперервний процес, що триває протягом усього життя. Він складається з етапів, кожен з яких "спеціалізується" на вирішенні певних завдань, без розв'язання яких наступний етап може не наступити.

Найбільш ефективно реалізація соціалізації особистості школяра може здійснюватися на уроках української мови і літератури, адже сама мета навчання рідної мови є формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності. Забезпечення соціальної спрямованості уроків української мови та літератури наближує навчальний процес до реальних мовленнєвих ситуацій, створює природні умови спілкування, формує інтерес до вивчення рідної мови.

Складовими процесу соціалізації є:

1. Підготовка до суспільного життя: формування та засвоювання навичок демократичної культури, виконання громадянських обов’язків, взяття відповідальності за себе, родину, суспільство.

2. Оволодіння загальнолюдською і національною культурою: формування цілісного світогляду,опанування таких соціальних навичок, як моральне ставлення до людей, терпимість щодо соціальних, національних, етнічних, релігійних, статевих розбіжностей, шанування прав та свобод людини, навичок співробітництва, позитивного розв’язання конфліктів, підтримки загальної безпеки.

3. Соціально-політична адаптація: розвиток навичок спілкування, культури комунікацій, самопізнання, самооцінки, самовизначення; адекватної оцінки світу, політичної ситуації, власної позиції тощо.

4. Соціально-професійна орієнтація: усвідомлений вибір життєвих стратегій, реалізація прав і можливостей шляхом самовиховання, самовизначення, самооцінки інтересів, здібностей, нахилів, мотивації майбутнього соціального і професійного розвитку.

Навчання – це планомірна, організована, спільна і двостороння діяльність учителів і учнів, спрямована на свідоме, міцне і глибоке опанування останніми системи знань, навичок і вмінь. Наш час – це час змін, зміни відбуваються і в навчально- виховному процесі. Інформатизований світ дуже стрімко змінюється, дедалі важче в ньому орієнтуватися вчителю та звичайному учню, а ще важче творити і виховувати Людину. На своїх уроках намагаюся відшукати цікаві методи роботи з дітьми, обрати певну тактику, стиль роботи, намагаюся створити умови для позитивного розвитку, творчої реалізації. На сьогоднішній день існує багато сучасних навчальних технологій. Та суть не у нововведеннях, а в тому, наскільки вони ефективні, корисні, змінюють структуру та якість освітнього процесу. В. О. Сухомлинський писав: "Не забуваймо, що в школі дитина не тільки вчиться, у школі вона живе" . А отже , формується як особистість. Як на мене, література й мова вивчаються в школі не для того, щоб через багато років людина могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею художнього твору. Ставлю перед собою інше завдання – навчити дитину жити, думати, знаходити своє місце в житті. Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них учень і вчитель обмінюються враженнями, сперечаються, висловлюють свої думки, пізнають щось нове. На своїх уроках намагаюсь формувати життєво необхідні компетентності учня, прагну, щоб учень умів реалізувати себе в житті, вів активний спосіб життя, критично оцінював власну діяльність, умів працювати в колективі, не боявся висловлювати власну думку, що конче необхідно в сучасному суспільстві.

 На етапі активізації використовую: - ігрові прийоми 

- прийом відновлення порушеної послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту художнього твору, так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи літературного героя);

- літературні диктанти, вікторини «Так чи ні», «Найуважніший читач» (як на перевірку знання тексту, так і на уміння помічати деталі, мислити логічно);

- «Хвилинки мудрості»( пояснення або вибір епіграфу уроку). На етапі усвідомлення, звичайно ж, головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і саме цій роботі мають бути підпорядковані всі елементи уроку. Залежно від віку учнів варіюю види і прийоми роботи:

 - переказ «ланцюжком»; 

-читання у ролях;

- формулювання запитань літературному герою (письменнику);

- переказ від імені…(скажімо, від імені «трояндової сукні», яку продавала вчителька Наталя Миколаївна (Г.Тютюнник «Климко»));

- читання з передбаченням (важливо, щоб текст був незнайомим);

- «Гронування», «Вільне письмо»(під час характеристики героїв творів ). Увагу старших учнів намагаюся зосередити на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією метою використовую, окрім наведених вище, такі види роботи:

 - «мозковий штурм»;

 - «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших точок зору на проблему, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

 - «дошка запитань»( учні прикріплюють на дошці свої запитання до письменника, своїх однокласників, до учителя. Відповіді дають самостійно, обираючи собі запитання.)

 - проблемні запитання (наприклад, «Чи можна виправдати те, що батько так жорстоко покарав Федька після «купання» у річці?» (В.Винниченко «Федько – халамидник »);

- прийом «А якби…» («А якби Соломія залишилася жива…»(М.Коцюбинський «Дорогою ціною»).

На етапі рефлексії найчастіше пропоную: - закінчити речення: «Сьогодні на уроці я зрозумів…», «Після уроку я обов’язково…», «Образ… допоміг мені усвідомити…»;

 - поставити запитання письменнику або герою (як варіант – написати листа).   

На уроках української літератури прагну прилучити учнів через розвиток інтересу до читання, художнього слова до найкращих літературно – мистецьких надбань людства, які є важливим чинником формування духовного світу особистості. Перевагу надаю пошуково – дослідницькій діяльності, створюючи умови для налагодження діалогу «автор – твір – читач». Для досягнення ефективності такого уроку застосовую оптимальні інтерактивні технології, які б розвивали креативні якості учня: фантазію, ініціативу, непересічність, здатність не лише мати власну точку зору, а й аргументовано, виважено обстоювати її (робота в парах, діалог, пошук інформації, дослідження); технології колективно – групового навчання (мікрофон, незакінчені речення, розумовий штурм, гронування); технології ситуативного моделювання (ділова гра, розігрування ситуацій за ролями, опис, розповідь, роздум); текстоцентричну технологію (опора на текст, поєднання навчання з вихованням, увага на образну силу слова). Практикую складання усного твору-характеристики літературного персонажа за поданим планом, основою для якого мають стати дитячі переживання та враження від прочитаного. А ще дбаю про те, щоб уроки літератури були уроками вільного спілкування. Така форма дає можливість учням висловлювати свої думки, не узгоджуючи їх з підручником чи позицією вчителя. Та найбільша їх цінність у тому, що вони дають можливість формувати не лише функціональні і мотиваційні компетенції , а й соціальні, що пов’язані з оточенням, життям суспільства, соціальної діяльності особистості.

                        Вплив

    нових педагогічних технологій

   на процес соціалізації особистості

                                                                                Підготувала

                                                             вчитель української мови та літератури

                                                                       Новоолексинецької гімназії

                                                                              Будняк Людила Миколаївна