"Впровадження інтерактивних технологій в початкових класах"

Про матеріал

Впровадження інноваційних технологій на уроках у початкових класах з метою створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, значущість.

Перегляд файлу

 

 

 

 Кредо  педагогічної  діяльності:

    Не  заплямую  імя  Педагога

    І  буду  гідним  Вчителя  звання,

   Клянусь  з  цієї  не  звернуть  дороги,

   Несучи в світ  Любов,  Добро, Знання .

 

Педагогічна позиція:         

Тільки той стане справжнім учителем,

хто ніколи не забуває, що сам був дитиною.

 

Життєве кредо:  

Школа в моєму житті - це моє життя в школі.

 

 

 

ЗМІСТ

 

  1. Вступ…………………………………………………………………..3
  2. Ідея впровадження інтерактивних технологій у початкових

класах………………………………………………………………….5

     3.  Додатки

         Додаток 1. Сутність та основні ознаки інтерактивних методів……23

         Додаток 2. Практичне використання  інтерактивних

                  методів на уроках в початковій школі…………………..43

         Додаток  3. Інтерактивні вправи……………………………………...65

         Додаток  4. Практичне використання інтерактивних

                   методів на уроках літературного читання ……………..73

         Додаток  5. Практичне використання інтерактивних методів на

                   уроках української мови…………………………...........75

         Додаток  6. Практичне використання інтерактивних методів на

                  уроках математики……………………………………….77

  1.  Висновки ……………………………………………………………...81

     5.  Фотоматеріали з досвіду роботи……………………………………..82

     6.   Методична скарбниця………………………………………………..92

     7. Публікації у науково – методичних фахових

         виданнях ………………………………………………………………. 98

     8. Список використаної літератури ……………………………………..102

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

  Сучасне життя розвивається бурхливими темпами, тому відбулися вагомі зміни у системі освіти. Учитель, навіть найталановитіший, уже не може бути єдиним джерелом інформації. Традиційне навчання з його авторитаризмом, орієнтацією на середнього учня, перевагою репродуктивної діяльності над пошуковою не відповідає вимогам часу. Тому настала необхідність переходу від «передачі знань» до «навчання вчитися», «навчати жити». Сучасному учневі не так треба подати тему, як навчити осмислювати її, а він вже потім шукатиме інформацію, яка допоможе реалізувати проблему. Отож повернути учням інтерес до шкільних предметів, зробити навчання цікавим, посилити бажання учитися спонукало мене до пошуків. На мою думку, сприяти вирішенню поставлених перед освітою завдань мають інтерактивні технології навчання. Саме цим обумовлюється актуальність представленого досвіду.

     Актуальність даного дослідження визначає поступову зміну традиційних методів навчання на інтерактивні.

 Інтерактивні методи навчання досить швидко були визнані вчителями та управлінцями дієвим засобом впровадження нових освітніх технологій. Однак використання їх у практиці загальної середньої освіти поки що фрагментарне, епізодичне, не системне внаслідок нерозробленості відповідних технологій та неготовності більшості вчителів і управлінців користуватися інформаційними технологіями та комп’ютерною технікою.

     Провідна наукова ідея:  впровадження  інноваційних технологій на уроках у початкових класах з метою створення  комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, значущість.

    Предметом дослідження є використання інтерактивних методів на уроках  в початкових класах.

   Об’єктом дослідження є навчальний процес в закладах освіти, зокрема в загальноосвітніх школах..

     Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель впровадження інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес.

                     Виходячи з мети, визначено такі завдання дослідження:

 

1. Проаналізувати теорію і практику впровадження інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес та виявити зв’язок цього впровадження з тенденціями розвитку сучасного суспільства.

 

2. З’ясувати сутність інтерактивних освітніх технологій навчання та виокремити відповідні інноваційні аспекти управлінської діяльності у зв’язку з впровадженням цих технологій в навчальний процес.

 

3. Теоретично обґрунтувати, розробити модель впровадження  інтерактивних

технологій навчання та дослідити вплив її використання на підвищення

якості навчального процесу.

 

      Новизна досвіду полягає в зміні традиційних підходів до проведення

 уроків в початкових класах, в оригінальному використанні інноваційних технологій (інтерактивного навчання, методу проектів, колективного взаємонавчання), які забезпечують реалізацію мети в урочній та позаурочній діяльності.  

    Досвід має практичне спрямування, його зміст відображає зміни в побудові уроків, в поглядах на розвиток і становлення особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІДЕЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

 

     Сучасний урок... А щодо змісту? Про це читаємо, міркуємо, дискутуємо. На мій погляд , нічого з часів Я.А. Коменського не змінилось.

     Щодо форми... А щодо змісту?

     А зміст диктує час.

     До школи прийшла особистість? Вона завжди панувала там. Просто зараз виникла нагальна потреба її помітити!

     Значною мірою цього можна досягти , використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології - інтерактивного навчання, перетворюючи таким чином традиційний урок в інтерактивний. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить, наскільки успішно й усвідомлено він опановує шкільну програму.

     Впровадження інтерактивного навчання в початкових класах здійснюється шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню учнів вмінню дискутувати, аналізувати, робити узагальнення.

     Водночас варто зазначити, що проектування і проведення уроку за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя , його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

 

Така дісталась вже нам робота,

Є в ній і радість, та є й турбота,

Є вічний пошук, безсонні ночі,

Та гріють душу дитячі очі.

 

      Перш, ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивних уроків, спробуємо з'ясувати суть інтерактивного навчання та зіставити його з традиційним навчанням.

     Так історично склалося, що освіта у навчальних закладах (ЗОШ) надається учням у колективах (класах), тобто існує класно-урочна форма навчання. Основна одиниця такого навчання — урок. Кожний урок будується за певною структурою і передбачає організацію навчання    за    різними    моделями.     Скористаємося    підходами, запропонованими Я. Голантом ще у 60-х роках XX ст. Він виділяв активну і пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності.

     Розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за О.Пометун, Л.Пироженко) моделі навчання і порівняємо їх.

Пасивна модель навчання

 

                                    

 

       За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає

матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, текст із підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

      Спробуємо визначити позитивні та негативні сторони такої моделі:

 

Позитивні

Негативні

1.  Можна подати великий за

обсягом  матеріал за ко­роткий

час.

2.  Одночасно сприймають

матеріал усі слухачі.

3.  Витрачається мало часу на

розповідь або пояснення.

1.  Учні пасивні, не спілкуються ні між

собою, ні з учителем.

2.   Не виконують ніяких завдань.

3.   Вчителю важко зрозуміти якість

засвоєння поданого матеріалу.

4.   Відсутній   контроль за знанням.

5.   Як правило, невисокий відсоток

засвоєння знань.


      Навчання за такою моделлю пасивне. Цю модель можна назвати "Монолог".

 

Активна модель навчання

 

     У цьому випадку вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв'язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. Вчитель має змогу співпрацювати з кожним учнем зокрема. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо. Визначимо позитивні і негативні сторони цієї моделі:

 

                   Позитивні

                     Негативні

1.  Високий рівень інформації

     (проблемний метод).

2.  Велика кількість учнів, які

     одночасно     можуть сприймати

     інформацію.

3.  Відсоток засвоєння матеріалу

     досить високий.

4.   Майстерність педагога відіграє

      велику роль в ор­ганізації такого

     навчання.

5.  Учитель може проконт­ролювати

     надані    учням  знання.

 

1.  Учні спілкуються тільки з

     учителем.

2.  Як правило, на уроці така 

     модель використовується тільки

     для опитування.

3.  Учень    перебуває    у постійній

     напрузі — „спитає — не

     спитає".

4.  Учень може бути незадо-

      волений тим, що його не

      запитали, не вислухали його  

      думку.

 

Навчання  за  такою  моделлю  активне.  Таку  модель  можна  назвати  «Діалог».

 

   3.  Інтерактивна модель навчання

                             

 

     Схема цієї моделі відображає постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опиту­вання, круглий стіл, дебати.  Вкажемо на позитивні та негативні сторони моделі:

 

 

 

 

                       Позитивні

                   Негативні

1.  Розширюються пізнавальні

     можливості    учня(здобування, аналіз,

     застосування інформації з різних

     джерел).

2.  Як   правило, високий рівень

     засвоєння знань.

3. Учитель без зусиль може

    проконтролювати    рівень засвоєння

    знань учнів.

4. Учитель має змогу розкритись   як

    організатор, консультант.

5. Партнерство між учителем і учнями в  в учнівському колективі.

1. На       вивчення       певної

    інформації потрібен значний

    час.

2. Необхідний інший підхід

    в оцінюванні знань учнів.

3. В      учителя      відсутній

    досвід        такого        виду

    організації навчання.

4. Відсутні           методичні

    розробки  уроків  з  різних

    предметів.

      Подану   модель   можна   назвати   "Полілог",   вона   є   свідченням активного  навчання.

    Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.

    Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови від слова "іпtеr" — взаємний і "асt" — діяти. Таким чином, інтерактивний — здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання — це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

    Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні — рівноправні суб'єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу.

    Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Разом з тим не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів; всі учні групи працюють над одним завданням разом із наступним контролем результатів.

     Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а в учнів у такому разі повністю змінюється життя в класі. Тому для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна підготовка (дидактична, моральна) та учням, як і вчителеві, треба звикнути до них. Свою роботу вчителеві слід починати з простих інтерактивних технологій — робота в парах, малих групах — і переходити до більш складних. Коли в учителя й учнів з'явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше, цікавіше, а підготовка до них не забиратиме багато часу .

     Інтерактивні технології навчання О. Пометун, Л. Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання (робота учня з учителем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії.

     Кооперативна (групова) навчальна діяльність — це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

    До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, "Два — чотири — всі разом", "Карусель", роботу в малих групах, "Акваріум".

     Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв'ю, визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження і т.д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформулювати підсумок теми, що вивчається тощо.

     До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це — обговорення проблеми у загальному колі (її застосовують з іншими технологіями): "Мікрофон" (надається змога кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), незакінчені речення (поєднується з вправою "Мікрофон"), "Мозковий штурм" (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми), "Навчаючи — вчуся", "Дерево рішень" та ін.

    До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація. Учасники   навчального   процесу,  за  ігровою  моделлю перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають роль у   грі;   висуваючи    припущення   про   ймовірний   розвиток   подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі — інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

 

                          Як правило, ігрова модель навчання має 4 етапи:

—орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

—підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових   завдань,   ролей, орієнтовних шляхів вирішення проблеми);

—основна частина — проведення гри;

—обговорення.

     Технології навчання у дискусії — важливий засіб  пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія — широке публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

   проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);

— не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;

— у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б можливим за того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби..? Чи були інші можливості, способи, дії?);

— всі висловлювання учнів мають стосуватися теми, що обговорюється;

—вчитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати їх робити те саме;

    усі    твердження   учнів   мають   супроводжуватись   аргументацією, обґрунтуванням, для чого    вчитель ставить запитання на зразок: "Які

факти свідчать на користь твоєї думки?", "Як ти міркував, щоб дійти такого

висновку?";

   дискусія    може    вирішуватись    як    консенсусом    (прийняттям

узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її

учасниками.

     Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології досить цікаві для сучасної школи. До них відносять: "Метод ПРЕС", "Обери позицію", "Зміни позицію", "Безперервна шкала думок", "Дискусія", "Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу", "Дебати". Так, наприклад, технологію "Метод ПРЕС" можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:

—висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що...);

—поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються  докази (починаючи зі слів: оскільки...);

— наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (...наприклад...);

—узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: Отже, таким чином...).

     Коли учні засвоять етапи ПРЕС методу, його можна використовувати на всіх уроках у початкових класах, оскільки це привчає учня до логічного висловлювання своєї думки.

    Завдяки його впровадженню на уроці  створюються умови для активної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами  навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. В основі  кожного такого уроку — інтерактивна вправа, вибір якої залежить від віку учнів, рівня підготовки класу, теми уроку.

    У методичному посібнику подається опис організації класу, порядок проведення інтерактивної частини уроку. Запропоновані  різні інтерактивні вправи, а саме: «Два — чотири — всі разом»; «Робота в малих групах»; «Мозковий штурм», «Мікрофон». Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових  ігор, спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. 

      Інтерактивні технології розвивають критичне мислення учнів, їх читацьку культуру, творчі здібності, виховують  толерантне ставлення до іншої точки зору, культуру полеміки та самопрезентації. Значно розширюються пізнавальні можливості учнів, зростає їх внутрішня мотивація до вивчення предмета. 

     Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті, їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя — він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування і проведення уроку за інтерактивними

технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СТРУКТУРА  І ЗМІСТ ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ

 

Його етапи:

 

   І.  Мотивація.

 

  II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних

        результатів.

 

  III. Надання необхідної інформації.

 

  IV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).

 

  V. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку.

 

Розглянемо детально кожен з них.

 

І.   МОТИВАЦІЯ

 

     Мета етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Без виникнення мотивів учіння й мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Тому на цьому етапі можуть бути використані такі прийоми:

—коротка розповідь;

—бесіда;

—демонстрування наочності;

—нескладні інтерактивні технології («Мозковий штурм», «Мікрофон», «Криголам» тощо).

      Як правило, матеріал, озвучений учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше ніж 5 % часу заняття.

      Пропоную розглянути детальніше інтерактивну технологію «Незакінчене речення» (додаток 1)

 

Урок природознавства, 3-й клас

 

      Тема. Охорона природи. Чисте довкілля.

Дітям пропонується підготовлена вчителем сторінка «Мої думки».

Завдання: закінчити речення одним із варіантів відповіді.

    1. На мою думку, проблеми охорони природи виникли тому, що (зростає чисельність населення, людство споживає занадто багато природних ресурсів, Земля надто мала, можливості природи обмежені).

    2. На мою думку, основними чинниками недбалого ставлення до природи є (розвиток науки і виробництва, втручання в глибини Землі, порушення екологічної рівноваги, забруднення космічного простору).

    3. На мою думку, виробництво весь час потрібно (обмежувати, нарощувати, удосконалювати).

    4. На мою думку, глобальні екологічні проблеми мене (не стосуються, безпосередньо стосуються, залежать від моїх дій).

Наступна інтерактивна технологія — «Опрацювання матеріалів газет та журналів».

 

                                    Урок української мови, 3-й клас

 

     Тема. Стилі мовлення.

На   партах   журнал   «Пізнайко»,   будь-яка   газета   послуг   та оголошень, дитяча енциклопедія.

     Завдання: ознайомитися з виділеними вчителем текстами. Запитання вчителя:

   Як ви вважаєте, що нового ми дізнаємося про текст? Можливі відповіді дітей:

—Одиниця мовлення у всіх виданнях — текст.

—-В одних текстах застосовуються художні засоби, в інших — ні.

   Мова   текстів   буває   різною.   Мотиваційний

висновок:

Отже, сьогодні ми будемо працювати над стилями мовлення.

 

      На етапі мотивації навчальної діяльності можливо використовувати й таку технологію, як «Мозковий штурм».

 

                                      Урок математики, 4-й клас

 

    Тема. Площа прямокутника.

    Запитання вчителя:

—Що треба знати, на вашу думку, щоб знайти площу прямокутника?

    На дошці записуються всі ідеї дітей. Жодна з них не відкидається, не критикується вже записана, дозволяється розвивати попередні ідеї.

   Можливі відповіді дітей:

—Щоб знайти площу прямокутника, досить знань про периметр.

—Необхідно знати довжину всіх сторін.

—Необхідно знати довжину двох сторін.

—Необхідно знати перетворення іменованих чисел.

—Необхідно знати таблицю мір довжини.

 

 

 

 

ІІ.   ОГОЛОШЕННЯ, ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТЕМИ

 

     Другий етап інтерактивного уроку — оголошення, представлення теми  та очікуваних навчальних результатів. Мета вчителя — забезпечити розуміння

учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні  досягти  на

уроці і чого від них чекає учитель.

    Формулювання очікуваних результатів уроку — це принциповий момент

інтерактивного навчання, бо не усвідомивши цього, учень може сприйняти

навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним

предметом.

    Формулювання результатів має відповідати таким вимогам:

— висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя  («після цього уроку я зможу...»);

—чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку;

—чітко вказувати на способи «вимірювання» результатів;

—учитель має говорити коротко, ясно й абсолютно зрозуміло для учнів.

      Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати — це  гарантія успіху. Оптимальною є ситуація, коли учень розуміє не тільки те, чого він досяг, а й те, чого він має досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче  від цього предмета для свого життя. Тому в цій частині інтерактивного уроку вчитель має:

—назвати тему уроку або попросити когось із учнів назвати її;

—якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, слід звернути на це увагу учнів;

—попросити когось із учнів оголосити очікувані результати;

—нагадати, що в кінці уроку він перевірятиме, чи досягли вони цих результатів. Цей елемент уроку займає не більше ніж 5 % часу.

 

                                       Урок основ безпеки життя, 3-й клас

 

    Тема. Вступний урок до курсу.

    Очікувані результати уроку.

    Після цього уроку учні зможуть:

—пояснювати, що таке правила і яку роль вони відіграють у житті  людей;

—набути навичок роботи в малих групах;

—визначити своє ставлення до ролі правил у житті.

 

 

Урок української мови, 4-й клас

 

 Тема. Відмінювання іменників жіночого роду однини.

 Заохочення учнів до роботи:

 —Сформулювати  мету сьогоднішнього уроку  може  кожен   з   вас,   адже подібне формулювання ми мали на попередньому уроці. Скориставшись фразою «Цей урок навчить мене...», висловіть мету заняття.

 

ІІІ.   НАДАННЯ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 

     Мета етапу — дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна давати інформацію для попереднього домашнього вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно, прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування. Ця частина уроку займає близько 10—15 % часу. Розглянемо проведення її на прикладах.

 

Вправа «Мікрофон» (додаток 6)

 

Урок літературного читання, 2-й клас

 

     Тема. Усна народна творчість. Малі фольклорні  жанри.

     Завдання: згадати і прочитати напам'ять один з малих фольклорних

жанрів.

     Передаючи символічний «мікрофон», охочі висловлюються швидко, чітко,

не обговорюючи інших повідомлень і не перебиваючи один одного.

 

Технологія «Робота в парах»

 

Урок математики, 3-й клас

 

    Тема. Задачі на різницеве і кратне порівняння.

    Учитель готує картки з двома задачами різних типів. Роздавши кожній парі по дві однакові картки, він пропонує за хвилину ознайомитися із завданням і обміркувати свій висновок. За сигналом учителя  учні висловлюються вголос. Ще півхвилини вони узгоджують думки й визначаються, хто висловлюватиметься перед класом. Представник пари робить висновок про те, чим схожі й чим відрізняються подані задачі. Решта учнів, у разі потреби, доповнює. Весь клас робить висновок, що різницеве порівняння показує, «на скільки» більша чи менша одна величина від іншої, а кратне — «у скільки разів» вони відрізняються.

     Технічні засоби навчання на цьому етапі уроку особливо ефективні під час вивчення курсу природознавства у всіх чотирьох класах.

 

Урок природознавства, 4-й клас

 

    Тема. Обертання Землі навколо Сонця. Зміна пір року.

    Демонструється фільм «Де живуть Зима і Літо»

 

IV.  ІНТЕРАКТИВНА    ВПРАВА

 

     Інтерактивна  вправа — центральна  частина  заняття, яка  має  займати  близько  50 – 60%  часу. ЇЇ  мета – засвоєння  навчального  матеріалу,  досягнення  результатів  уроку.  Обов'язковою  є  така  послідовність  і  регламент проведення інтерактивної вправи:

1. Інструктування (2—3 хвилини).

2.  Об'єднання в групи або розподіл ролей (1—2хвилини).

3. Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5—15 хвилин).

4. Презентація результатів виконання вправи (3—15 хвилин).

    Рефлексія результатів учнями, що є природним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання.

    Рефлексія здійснюється в різних формах: як індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія. Вона застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

    На четвертому етапі інтерактивного уроку в початковій школі можна застосувати такі інтерактивні вправи.

 

Технологія «Ажурна пилка» (додаток)

 

Українська мова, 3-й клас

 

    Тема. Рід іменників.

    Учитель розділяє клас на 4 домашні групи. Завдання: опрацювати вдома кожну групу іменників (група іменників чоловічого роду, жіночого роду, середнього роду, іменники у множині).

    У класі учасники домашніх груп об'єднуються у так звані експертні групи, де представники кожної з них пояснюють засвоєний матеріал іншим і таким чином самі набувають нових знань.

    Учасники експертних груп повертаються в домашні групи й діляться знаннями, отриманими в експертних групах, з іншими учнями цієї групи.

    Клас об'єднується у загальне коло для підбиття підсумків уроку. Таким чином усі учні оволодівають розумінням принципу поділу іменників за родовими ознаками.

 

Технологія «Займи позицію»  (додаток )

 

Урок літературного читання, 3-й клас

 

     Тема. Вавилонська вежа.

Організаційна підготовка — 2 хвилини.

    Учитель дає можливість пригадати, що «Вавилонська вежа» — це біблійна легенда. З цієї легенди історично склалися різні висновки:

—різноманітність мов на землі;

—могутність Вавилонської держави;

—міцність віри в Бога; —    неминуче         покарання         за         людську         погорду.

   Завдання цього уроку — проаналізувати ці висновки і, можливо, дійти до єдиної думки.

На протилежних стінах класу розміщено 3 плакати.

«Вавилонська вежа» — легенда про виникнення різних мов.

«Вавилонська вежа» — легенда про погорду як найбільший людський гріх.

 «Вавилонська вежа» — легенда-згадка про часи, коли на землі панував мир, вселюдське розуміння і злагода.

     Діти, займаючи певну позицію, утворюють групи. З хвилини обговорюють свій вибір у групах.

2—4 учні від кожної групи обґрунтовують свою думку, цитуючи твір. У процесі обговорення допускається перехід до іншої групи, а в результаті обговорення весь клас може дійти єдиної думки або так і залишитися на різних позиціях.

 

Технологія «Ситуативне моделювання. Гра-експромт «Пожежа»

 

 

 

Урок природознавства, 3-й клас

 

    Тема. Ланцюг живлення.

    Клас ділиться на групи з умовними ролями в кожній:

—«Рослини» (дерева, пшениця, квіти-волошки);

—«Рослиноїдні тварини» (ховрах, грак, заєць);

—«Хижі тварини» (їжак, вовк, лисиця).

      Діти з «Новин телебачення» отримують інформацію про пожежу та її наслідки для сільського господарства регіону й починають «реагувати на повідомлення», виконуючи свої ролі.

Потім збираються в свої групи й вирішують проблему.

Після обговорення ситуації виходять з ролей:

—Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?

—Що подобалося під час гри, що ні?

—Чи бували ви самі в подібній ситуації?

—Чи була вирішена проблема? Чому? Як?

—Яку іншу лінію поведінки можна було б виробити?

—Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?

 

Технологія «Метод «Прес»

 

Українська мова, 4-й клас

 

    Тема. Однорідні члени речення.

Чотири пари працюють одночасно. Перед кожною стоїть завдання -   відповідати на поставлене запитання виключно за поданим кліше:

1-ша пара — «Я вважаю, що...»

2-га пара — «...тому, що...»

3-тя пара — «...наприклад...»

4-та пара — «Таким чином...»

  Отже, міркування набуває такого вигляду:

Я вважаю, що ці члени речення є однорідними, тому що вони  відповідають на одне й те саме питання й залежать від одного й того ж слова.

 

Технологія «Два— чотири— всі разом» (додаток )

 

Урок природознавства, 3-й клас

 

    Тема. Вода. Властивості води. Підсумковий урок.

    Пари отримують завдання: сформулювати запитання-відповіді, які б розкривали зміст основних понять, положень, законів розділу «Вода», і розташувати їх у логічній послідовності, обов'язково дійшовши згоди.

Пари об'єднуються в четвірки. Завдання: порівняти результати попередньої роботи, побудувавши спільно логічну послідовність запитань з розділу, дійшовши згоди.

    Кожна четвірка повинна сформулювати одне запитання-відповідь, яке відображає основний зміст розділу, записати його на дошці.

    Працює весь клас, діти вилучають «слабкі ланки», залишаючи основні.

 

Технологія «Акваріум»  (додаток )

 

Урок математичної логіки, 4-й клас

 

    Інколи існує кілька шляхів розв'язання логічної задачі, тому клас ділиться на 2—4 групи. Одна з груп сідає в центрі класу й утворює своє маленьке коло. Учасники цієї групи обговорюють свій варіант розв'язання задачі, використовуючи метод дискусії (З—5 хвилин). Інші учні класу слухають, не втручаючись у хід обговорення. Потім кожна група, по черзі займаючи місця в центрі класу, пропонує свій варіант розв'язання задачі. Обирається найбільш раціональний варіант.

 

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ (РЕФЛЕКСІЯ)

 

    Методика проведення рефлексії на уроці містить наступні етапи.

 

1. Припинення діяльності (з можливістю продовження роботи).

2. Відновлення послідовності виконаних дій (навіть незначних).

3. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням.

4. Виявлення і формулювання результатів рефлексії:

—предметна продукція діяльності (ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання);

—способи, які використовувалися чи створювалися в ході діяльності;

—гіпотези щодо майбутньої діяльності.

Рефлексія може подаватися у вигляді малюнків, схем, графіків.

 

Технологія проведення підсумкового етапу

 

І стадія:

—використовуйте відкриті запитання: як?, чому?, що?;

 —виражайте почуття;

—наполягайте на описовому характері коментарів;

 —говоріть про реально зроблене.

 

II стадія:

—запитуйте про причини: чому?, як?, хто?;

—заглибтеся у відповіді: чому його немає?, що було б, якби?;

—шукайте альтернативні теорії;

—доберіть інші приклади;

—наведіть думки незалежних експертів.

 

III  стадія:

—домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов'язання щодо подальших дій.

Цей етап займає 20 % часу уроку.

 

Технологія «Дерево рішень»

 

Урок математики, 4-й клас

 

   Тема. Дія додавання. Закони додавання.

 

   На дошці окремі аркуші паперу з написаними на них законами додавання й висновками з кожного. У центрі намальоване дерево.

 

     Завдання 1. Обрати із запропонованих записів ті, які ви вважаєте «коренями» дерева, і ті, які ви вважаєте його «плодами». Відповідно розмістити картки під деревом і на його кроні.

 

     Завдання 2. Обговорити свої дії в парах, дійти до суті дії додавання на прикладі натурального ряду чисел.

 

Урок літературного читання, 3-й клас

 

    Тема. Вавилонська вежа.

   Хід рефлексії.

   1. Вислуховування коротких коментарів спостерігачів, які оцінюють аргументи, активність та дотримання правил проведення дискусій як групами, так і окремими учнями.

    2. Взаємооцінювання.

    3. Самооцінювання.

 

Урок української мови, 4-й клас

Тема. Відмінки іменників.

 І стадія:

—З якими граматичними поняттями працювали на уроці?

 —Скільки відмінків існує в українській мові?

 —Що ми враховуємо, коли визначаємо відмінок іменника?

 —Які питання ставляться до називного відмінка? Тощо.

II  стадія:

—Чому саме так назвали відмінки?

—Чому кличний відмінок не має питань?

—Які   допоміжні   дієслова   застосовувались   під   час   засвоєння відмінків?

—Де найчастіше зустрічаються іменники в кличному відмінку?

III стадія:

—Чи  можна  провідміняти   іменник,   не  запам'ятавши назву відмінка, питання до нього?

—Згідно з цим, що, на вашу думку, від вас вимагають?

 —Де зустрічається правильне написання кличної форми?

         Підсумовуючи всі етапи інтерактивного уроку, пройшовши всіма його сходинками, починаєш розуміти всю глибину підходів до вдосконалення сучасного уроку. Адже суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами процесу, розуміють, що вони роблять.

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

                                                                                   Учень - це не посудина,

                                                                                    яку потрібно заповнити,

учень - факел, який треба

                                                        запалити

( Стародавня мудрість)

 

 

ДОДАТОК  1

Сутність  та основні ознаки інтерактивних методів

 

 

«АКВАРІУМ»

 

    Цю  технологію  застосовують,  коли  учні  вже  мають  певні  навики  групової  роботи.  Ефективна  вона  для  розвитку  спілкування,  вдосконалення  вміння  дискутувати.

Організація  роботи

 1.  Обєднайте  учнів  у 2 – 4 групи  та  ознайомте  із 

      завданням.

  1. Запропонуйте  одній  із  груп  сісти  в  центрі  або  на  початку  середнього  ряду  в  класі, де  стоять  парти,  і  утворити  коло.
  1. Подайте  команду  розпочати  обговорення  проблеми  за  алгоритмом:
  • прочитати  вголос  ситуацію;
  • обговорити  її  в  групі,  застосувати  метод  дискусії;
  • дійти  до  спільного  рішення  за  3 – 5  хв.
  1. Решта  учнів  слухають,  не  втручаючись  у  перебіг  обговорення,  спостерігають,  чи  дотримуються  учасники  дискусії  правил  її  проведення.

Коли   завершиться  відведений  для  дискусії  час,  група  повертається  на  свої  місця,  а  вчитель  ставить  класу  запитання:

  • Чи  погоджуєтесь  ви  з  думкою  групи?
  • Чи  була  ця  думка  достатньо  доведеною?
  • Який  із  аргументів  ви  вважаєте  найбільш  переконливим?

Тривалість  такої  бесіди – 2-3 хв. Потім  місце  в  «акваріумі»  займає  інша  група,  яка  обговорює  наступну  ситуацію.

 

 

«АКВАРІУМ»

 

«КАРУСЕЛЬ»

 

    Ця технологія найефективніша для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. Її застосовують для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій, для збирання ін­формації з певної теми, для перевірки обсягу й глибини наявних знань, для роз­витку вмінь аргументувати власну позицію.

 

   Організація роботи

 

    Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, які сидять у внутрішньому колі,  розташовані спиною до центру, а ті, які сидять у зовнішньому колі, - обличчям до центру, таким чином, учні сидять один навпроти одного. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє-рухоме: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета – пройти  все  коло, виконуючи поставлені завдання. Може бути декілька варіантів такої діяль­ності.

 

 

 

 

 

 

 

 

« КАРУСЕЛЬ»

 

 

«ДВА – ЧОТИРИ – ВСІ  РАЗОМ»

 

 

    Ця технологія є ефективною для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь вести дискусію.

 

    Організація роботи

 

 Поставте учням запитання для обговорення

                дискусії тощо. Поясніть запи­тання, дайте 1-2 хв для

               індивідуального обдумування можливих відповідей.

Об'єднайте учнів у пари з метою взаємо обговорення

      своїх ідей. Визначте  час на висловлювання кожного

      в парі та спільне обговорення. Пари  обов'язково

      повинні досягти згоди щодо відповіді або рішення.

Об'єднайте пари в четвірки, обговоріть попередньо

    досягнуті рішення  щодо постановленого запитання.

    Як і в парах, прийняття спільного  рішення

    обов'язкове.

Об'єднайте четвірки в більші групи або обговоріть

    поставлене запитання з  усім класом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               

 

                                                        « 2-4 - ВСІ     РАЗОМ»

«РОТАЦІЙНІ (ЗМІННІ)  ТРІЙКИ»

 

    Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналі­зу й обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння і за­кріплення.

    Організація роботи

1.  Розробіть запитання на допомогу учням з    метою обговорення нового ма­теріалу.

     Запитання повинні передбачати неоднозначну  відповідь.

2. Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть їх так, щоб    кожна з них бачила трій­ку ліворуч і трійку  праворуч. Разом усі трійки мають утворити   коло.

3. Поставте кожній трійці відкрите запитання  (однакове для всіх членів трій­ки). Кожен за   порядком повинен на нього відповісти.

4. Після короткого обговорення запропонуйте   учасникам розрахуватися на" перший, другий,  третій". Учні з номером "один" переходять до  наступної трій­ки за годинниковою стрілкою, а  учні з номером "два" переходять через дві трій­ки  проти годинникової стрілки. Учні з номером "  три" залишаються на місці і є  постійними  членами своєї трійки. У результаті утвориться

  нова трійка.

5. Змінюйте трійки стільки разів, скільки є питань.

«АЖУРНА  ПИЛКА»

 

     Цей вид діяльності й дає змогу працювати разом, вивчати велику кількість матеріалу за короткий час.

 

    Організація роботи

1. Доберіть індивідуальний інформаційний матеріал для  кожного учня (ма­теріали підручника, додаткові  матеріали тощо).

2. Об'єднайте учнів у групи (домашні) і видайте їм  матеріали із завданням.

З. У групі учні обговорюють запропонований матеріал,  вивчають. Проте не­обхідно обрати головуючого, щоб стежив за часом, та особу, яка ставить запи­тання, щоб переконатись, що кожен розуміє зміст матеріалу.

4. Після завершення роботи домашніх груп запропонувати учням долучи­тись до інших груп, у  яких вони виступатимуть експертами з окремої теми.

    У кожній новоутвореній групі має бути представник  із кожної домашньої групи.

5.  Кожна експертна група має вислухати всіх  представників домашніх груп і проаналізувати  матеріал загалом, здійснивши його експертну оцінку

     за визна­чений час (урок).

6. Після завершення роботи учні повертаються у свої  домашні групи. Кожен учень має поділитися інформацією, яку він отримав в експертній групі, із

    чле­нами домашньої групи. Інформацію варто донести якісно і в повному обсязі за визначений час.

 

«ЗАЙМИ  ПОЗИЦІЮ»

 

     Цей метод теж корисний на початку роботи з дискусійними питаннями. Використовують його на початку уроку, для того щоб показати учням різноманітність поглядів на ту чи іншу проблему: за і проти, використовують дві протилежні  думки. 

     Організація роботи

1.  Поставте перед учнями дискусійне питання і

     попросіть їх визначити  власну позицію щодо

     нього.

2.  Запропонуйте три позиції:

       Не  знаю

       Не маю 

    конкретної

       позиції

 

За

 

Проти

 

 

 

 

 

3.  Ознайомте з правилами проведення вправи,

     обговоріть їх.

4.   Залежно від думки учасників, попросіть їх обрати

позиції  біля  відповідного плаката і з однодумцями обговорити це питання.

5.   Виберіть кількох учасників і попросіть їх

     обґрунтувати свою позицію.

6.   Після викладу різних точок зору, запитайте, чи не

     змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не

     хоче перейти до іншого плаката. Причину перехо­ду

     варто обґрунтувати.

7.  Попросіть учасників назвати найбільш переконливі

     аргументи своєї та протилежної сторони.

 

 

                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

« ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ»

 

 

 

«АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ ( САЗЕ – МЕТОД) »

 

     Ця тexнoлoгiя нaвчaє yчнiв cтaвити питaння, вiдpiзняти фaкти вiд дyмoк, виявляти вaжливi й дpyгopяднi oбcтaвини, aнaлiзyвaти й винocити piшeння.

    Cитyaцiї, випaдки cлyгyють для yчнiв кoнкpeтними пpиклaдaми для iдeй тa yзaгaльнeнь, зaбeзпeчyють пiдґpyнтя виcoкoгo piвня aбcтpaгyвaння тa миcлeння, дeмoнcтpyють людcькi пoчyття тa eмoцiї, зaцiкaвлюють yчнiв i зaxoплюють їxню yявy, дoпoмaгaють пoв'язaти нaвчaння iз дocвiдoм peaльнoгo життя, дaють шaнc peaльнoгo зacтocyвaння знaнь.

    Зaздaлeгiдь пiдгoтyйтe пpoблeмнy cитyaцiю, випaдoк, дилeмy, якy ви poзглядaтимeтe з yчнями. Tyт oбoв'язкoвo мaють бyти двi cтоpoни кoнфлiктy, пoзиції й iнтepecи якиx cyпepeчaть oднa oднiй. Звepнiть yвaгy, щo cитyaцiя мaє бyти пpeдcтaвлeнa тaким чинoм, щoб збepiгaвcя бaлaнc iнтepeciв cтopiн (тобто кoжнa з ниx мaлa пiдcтaви для зaxиcтy cвoєї пoзицiї).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         

ГРУПОВА РОБОТА «ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ»

 

    Різновидом,  прикладом роботи в малих групах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.

    Для груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. До них можуть належати:

• роздатковий матеріал;

• документи;

• підручники;

• довідкові видання;

• доступна інформація на комп'ютері;

• артефакти (пам'ятки матеріальної культури);

• прилади.

 

   Діти об'єднуються в групи. Кожна група отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються всім класом.

 

Особливості організації роботи в групах такі:

 

1. Клас розподіляється на групи для рішення конкретних навчальних задач;

2. Кожна група отримує певне завдання (однакове або диференційоване) і виконує його під керуванням лідера групи або вчителя.

3. Групи виконують завдання таким чином, щоб була можливість врахувати і оцінити індивідуальний вклад кожного члена групи.

 4. Склад групи змінний, але підбирається таким чином, щоб з максимальною ефективністю колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного члена групи.

 

                              

«МАГІЧНІ  ДРІБНИЧКИ»

 

Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання дітей роботі у малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає дітям час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

 

Роботу в парі варто організувати так:

1. Разом прочитайте надане завдання й інформацію 

    стосовно його виконання.

2. Визначте, хто говоритиме першим.

3. Викладіть свої думки та погляди на проблему по

    черзі.

4. Дійдіть спільної думки.

5. Визначте, хто представлятиме результати роботи

    класу, підготуйтеся до презентації.

 

 

 

 

 

 

 

«НЕЗАКІНЧЕНІ   РЕЧЕННЯ»
 

   "Це оповідання навчило мене..."   тощо.

     Цю інтерактивну технологію часто поєднують з "мікрофоном", вона дає можливість розвивати в учнів зв'язне мовлення, власні висловлювання, порів­нювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і пе­реконливо.

 

  Організація роботи

 

     Учитель чітко називає тему, з якої учні будуть висловлюватися (можна ви­користати і уявний мікрофон), формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчити його. Кожен наступний учасник повинен почати свій виступ із запро­понованої формули.

Наприклад:

   "На сьогоднішньому уроці я удосконалив свої вміння...'".

  "На сьогоднішньому уроці найважливішим відкриттям було...",

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК  2

 

ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ

ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ

НА УРОКАХ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

 

«Криголами»

 

     На уроках української мови та читання дітям пропонується така фор­ма як «криголами» — спеціально психологічно обґрунтовані вправи, які використовуються на початку заняття. Вони ламають кригу відчуженості, згуртовують учнів, сприяють формуванню товариськості.

1.  Написати ім'я друга, мами, товариша, рідної людини і за початковими

     літерами надати характеристику цій людині, наприклад:

     Н — ніжна

     А — активна

     Т — талановита

     А— артистична

     Л — лагідна

      І — ініціативна

     Я — яскрава

2.  За літерами алфавіту записати побажання (до свята 8 Березня, Ново­го року),

     наприклад:

    Щоб ти була:

    а — активна;

    б — бадьора;

    в — весела і т. д.

3. Поспостерігаємо за «криголамом» на уроці природознавства під час  

    вивчення теми «Вода в природі».

   Приклад: На картках зображені явища природи, рослини чи тварини. Учням необхідно виділити ті, які пов'язані якимось чином із водою, по­яснити свій вибір.

 

   «Будьмо знайомі!»

 

    У 1 класі, коли діти ще не знають один одного, доцільно використа­ти таку вправу.

   Учасники стають у коло, кожен називає своє ім'я і розповідає всім про улюблене заняття. Потім відбувається поділ на групи за улюбленим занят­тям. Наприклад, хто любить малювати, грати в футбол, рибалити, диви­тися мультики тощо. Таким чином, учитель має змогу довідатися про коло інтересів своїх вихованців і використовувати цю інформацію у плануван­ні виховної роботи, на уроках читання тощо.

 

  «Роби, як я»

 

   Коли діти втомилися на уроці, проводимо таку розминку: «Роби, як я».

Учні заплющують очі, а вчитель робить окремі шумові дії (оплески, тупотіння, стукіт по парті ручкою і т. д.). Діти на слух повинні відтвори­ти те саме.

   «Склади квітку»

 

    Цю вправу можна використати під час вивчення теми «Рослини» на уроці природознавства (3 клас). Малюнки квітів (за кількістю груп) роз­різаються на 4-5 частин у залежності від кількості учасників у кожній групі. Учні беруть ці частинки і складають квітки. Тоді діти обговорюють у кожній групі, що вони знають про цю квітку, і по одному учаснику від групи розповідають про неї. Якщо є доповнення в учасників інших груп, то вони заслуховуються.

    Вивчаючи тему «Тварини» з природознавства (2 клас), використову­ємо криголам «Гав».

   Треба написати на папірцях по кілька назв однакових тварин, скру­тити в трубочки і покласти у скриньку. Кожен з учасників по черзі бере трубочку. Всі стають посередині класу, заплющують очі та видають звуки тварин, назви яких записані на листочках. Потім збираються в одну групу, у якій хтось гавкає, нявчить, мукає... Тут можна обговорити проблему шу­мового забруднення, порівняти природні звуки і ті, що чують на вулиці, які впливають на самопочуття та здоров'я дітей, людей.

     Для об'єднання дітей у групи пропонуємо такі засоби.

1.  Відповідь на запитання, хто любить зиму, весну, літо та осінь? Так мож­на

    об'єднати учнів для групової роботи під час вивчення пір року на уроках

    читання, природознавства.

2.  Поділ за місцем проживання. Таке групування використовуємо на уро­ці

     рідної мови з теми «Вживання великої літери» та написання листа (адреси).

3.  Поділ за іменами (прізвищами), які починаються буквами а, б, в та ін. (треба

     враховувати, на які букви більше імен чи прізвищ у класі).

4.  Поділ за кольором свого одягу (взуття). Наприклад, виходять спершу ті діти,

     у кого чорний низ, білий верх, якщо це одяг.

5.  Поділ за допомогою фігур різного кольору. Такий поділ на групи мож­на

     зробити, вивчаючи тему «Многокутник»(2 клас).

6.  Поділ за картками, на яких зображено парні та непарні числа (під час

     вивчення цієї теми з математики).

7.  Поділ за листочками різних кольорів, коли вивчаємо тему «Осінь» з читання.

    Для створення доброзичливої, щирої атмосфери на початку уроку до­речна

    така вправа.

«Друзі про мене»

 

   Учасники стають у коло з учителем. Пропонуємо їм розказати, що ду­мають про них їхні друзі. Наприклад, учитель говорить про себе: «Я ду­маю, що друзі вважають мене цікавою, щирою людиною». Аналогічно всі учасники по черзі промовляють свої думки вголос.

   Учитель роздає учасникам різнокольорові смужки, на звороті яких записані слова з прислів'їв. Організовуються групи, потім зачитують­ся складені таким чином прислів'я. Таку вправу можна використовува­ти на уроці позакласного читання в 2—4 класах. Прислів'я, які пропону­ються учням, такі.

1.  З добрим дружись, а лихих стережись.

2.  Гостре словечко коле сердечко.

3.  Усе добре переймай, а зла уникай.

4.  Умій сказати, умій і змовчати.

5.  За добро добром платять.

6.  Аби шия, то ярмо буде.

7.  Літо дає коріння, а осінь — насіння.

   По одному учаснику від групи пояснюють значення свого прислів'я.

   Отже, «криголами» сприяють активізації роботи учнів на уроці, допо­магають організувати їх діяльність у групах, створити атмосферу добро­го настрою, щирості, відвертості, створити ситуацію успіху, надати пра­во вибору.

 

   Вправи «Трям»

 

   Мета. Зламати стереотипи роботи лівої мозкової півкулі, логічного ра­ціонального мислення.

 

   Вправа 1

   Знайдіть зв'язок між правою і лівою частиною у верхньому ряду, пере­вірте встановлену закономірність у другому ряду. Визначивши тип зв'яз­ку, запишіть замість знака питання правильну відповідь.

1.  Ранок — сніданок

    День — обід

    Вечір — ? (вечеря)

2. Земля — ? (жіночий рід)

    Небо — середній рід

    Космос — чоловічий рід

3. Корова — 6

    Вівця — ? (5 — кількість букв у слові)

    Вовк — 4

4. Лисиця — 2, 4

    Кішка — ? (1, 4 — номери букв, які повторюються)

    Молоко — 2, 4, 6

 

   Вправа 2

   Прямокутний аркуш паперу зі сторонами 8 см і 4 см розріжте на чоти­ри рівні частини, а потім утворіть із них квадрат.

                 
 

   Вправа З

   Накресліть три лінії і на кожній із них поставте три точки. Всього має бути 6 точок. Як це зробити?

 

 

 

   Вправа 4

   Квадратний аркуш паперу розрізати на дві нерівні частини, а потім складіть із них трикутник.

 

   Вправа 5

   Розмістіть 14 камінців навколо клумби квадратної форми так, щоб уздовж кожної сторони була однакова кількість камінців.

 

   Вправа 6

   Чарівна Країна складається з п'яти частин: Жовтої, Фіолетової, Тро­яндової, Квіткової та Смарагдового міста. Квіткова, Фіолетова та Троян­дова країни мають спільний кордон з іншими чотирма частинами. Жовта країна та Смарагдове місто не мають між собою спільного кордону. Ціка­во, що зусібіч Жовтої країни — велика пустеля, яка відокремлює чарівну країну від іншого світу. Спробуйте зобразити схематично чи намалювати розташування різних частин чарівної країни.

 

   Вправа 7

   Як із банки одержати тварину? (Банка — кабан)

 

   Вправа 8

   Де більше слів?

                            

  Вправа 9

   Прочитайте слово.

                П  Р                  Е  Е

                Р   В                     А                                  (перерва)

 

 

   Вправа 10

  Яке слово складається з 7 однакових займенників? (7 я, сім'я)

 

«Асоціативний кущ»

 

     Серед інтерактивних методів навчання вчителі початкових класів від­дають перевагу методу побудови асоціативного куща, адже їм більш зна­йомі поняття «логічне дерево», «гірлянда асоціацій».

   Зупинимось детальніше на методі побудови асоціативного куща. На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою буде про­водитися робота, а учні згадують все, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім —другоряд­ні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Даний метод універсальний, бо може використовувати­ся під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уро­ку. Спробуємо це довести.

   У першому класі підчас вивчення теми «Нумерація чисел у межах 10» виникає проблема активізації класу щоразу, коли вводиться нове число. Одним із засобів підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу є по­будова асоціативного куща. Цей метод доцільно використовувати при ви­вченні числа і цифри 3, а також числа і цифри 7.

   Учитель. Усі ми використовуємо слово «сім». Згадайте, де воно вам зустрічалося?

   У ч е н ь. У казці «Вовк і семеро козенят».

   Учитель. Так, правильно. А ще коли?

   Учні

  Існує сім кольорів веселки.

  У казці «Білосніжка та семеро гномів».

  Ми знаємо сім нот: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі.

— У тижні теж сім днів.

  У прислів'ях: семеро одного не чекають...

— А ще є сім чудес світу.

  Мені сім років.

  У ч и т е л ь. Так, зі словом «сім» ви знайомі давно, а в математиці для його позначення існує число і цифра 7.

    Оскільки йдеться про урок у першому класі, вчитель використовує під­готовлені ілюстрації або малюнки (веселка, ноти, ілюстрації до казок...). Для того, щоб діти звикали до схематичної побудови асоціативного куща, вчитель виставляє на дошці підготовлене унаочнення (відповіді дітей лег­ко спрогнозувати) у формі «куща», як показано на таблиці.

    Таким чином, на дошці перед очима дітей виникає (за розповідями ді­тей) цікавий «кущ», на «гілках» якого знаходяться відомі ілюстрації.

   Учитель. Як, на вашу думку, можна одержати число 7? Якщо ми уважно розглянемо ілюстрацію до казки «Вовк і семеро козенят», то по­бачимо, що сьоме козеня прибігло до перших шести.

   Отже, якщо до шести додати один, то отримаємо нове число — 7.

Ще одним із найкращих матеріалів для побудови асоціативного куща на уроках математики є задача. Працюючи над нею, ми встановлюємо зв'я­зок між даними і шуканими величинами.

   Розглянемо фрагмент уроку у 3 класі. Робота над задачею 307.

   Одночасно з повторенням учнями умови задачі вчитель робить на дош­ці короткий запис:

                Круг — 6

        ?      Трикутник — ? у 3 рази більше

                Квадрат — 4

Бесіда

— Підніміть руки, хто буде розв'язувати задачу самостійно. А хто пра­цюватиме зі мною? (Далі вчитель питає лише тих, хто підняв руки після останнього запитання.)

Які фігури з тих, що вказані в задачі, є многокутниками?

 Одночасно на дошці з'являється початок схеми (асоціативною

куща).

 

 

     Чи відоме число квадратів і трикутників? (Квадратів — 4, трикут­ників — невідомо). Вчитель креслить далі.

 

      

 

    Але що сказано про трикутники? (Їх у 3 рази більше, ніж кругів).

    А число кругів відоме? (6)

Вчитель зображує відповіді дітей на кресленні. 

     

 

     Чи можна визначити число трикутників? (Так) Якою дією? (Мно­женням)

Вчитель вписує дію.

    А коли визначимо число трикутників, про що можна буде дізна­тись? (Про число многокутників) Якою дією? (Додаванням)

   Вчитель завершує схему.

 

         

 

    Дивлячись на схему, учні ще раз проговорюють план розв'язування і самостійно записують дії в зошит. Один учень зачитує відповідь. Вчитель записує на дошці два вирази і запитує, який із них є розв'язком задачі.

                            6-3+4 = 22               4 + 6-3 = 22

   Учні аналізують структуру виразів, пригадують правило послідовнос­ті виконання дій різного ступеня і роблять висновок, що обидва вирази підходять для розв'язання задачі; вони відрізняються лише порядком за­пису доданків.

    Використання цього методу доцільне не лише на уроках математики. На уроках читання побудова асоціативного куща може слугувати схемою, яка поступово складається учнями під керівництвом учителя.

    При вивченні розділу «З чистого джерела народної мудрості» спочат­ку розглядаються народні дитячі пісеньки, потім ігри, мирилки, лічилки, прислів'я і приказки, казки і так далі. При ознайомленні з новими фор­мами фольклору діти поповнюють схему новими «гілками».

 

 

    Вивчаючи творчість Олени Пчілки (3 клас), вчитель супроводжує роз­повідь про письменницю побудовою асоціативного куща, вказуючи на основні моменти її життя та творчості. Після цього учням пропонується прочитати статтю у підручнику «Олена Пчілка» і доповнити «кущ» нови­ми «гілками».                

 

 

 

    На уроках мови побудова асоціативного куща також може служити схе­мою, яка поступово складається учнями під керівництвом учителя. Напри­клад, при вивченні частин мови спочатку розглядається іменник, потім при­кметник, дієслово і т. д. Така схема може складатися учнями і в зошитах, і у вигляді карток. Доцільно зробити велику наочну схему, яка знаходить­ся в класі, і при ознайомленні з новою характеристикою частин мови по­повнюється новими «гілками». Таким чином, наприкінці 3 класу учні ма­ють замість пропонованих різними видавництвами схем і таблиць власну схему (таблицю), складену самостійно, а тому більш зрозумілу. При пере­вірці знань учнів учитель може запропонувати відтворити окремий фраг­мент «куща», пов'язаний із самостійною частиною мови, з конкретними прикладами або навіть порівняльними характеристиками.

    Наприклад, учні самостійно складають схему «Частини мови».

                                                                                              

      У четвертому класі на узагальнюючому уроці за темою «Числівник» можна запропонувати учням самостійно скласти схему у вигляді асоціа­тивного куща, яка допоможе їм під час відповіді.

 

    Дуже багатий матеріал для застосування методу побудови асоціатив­ного куща містить у собі навчальна програма з природознавства.

    Так, у першому класі, вивчаючи тему «Школа», під час актуалізації знань учнів будуємо такий логічний ланцюжок, який згодом можна  ще розширювати.

 

    Після вивчення теми «Рослини. Умови життя рослин» у 3 класі на за­кріплення набутих знань можна запропонувати учням доповнити асоці­ативний кущ.

     Які умови, вказані у схемі, потрібні для проростання насіння? З'єд­найте стрілками.

    Під час вивчення теми «Ґрунт. Значення та охорона ґрунтів» вчитель у процесі пояснення проводить досліди з метою визначення складу ґрун­ту. І як підсумок будується асоціативний кущ.

 

 

    Опрацьовуючи тему «Корисні копалини», можна використовувати по­будову асоціативного куща як прийому зіставлення двох предметів. Роз­глянемо фрагмент уроку у 3 класі за темою «Торф. Кам'яне вугілля» (прак­тична робота з вивчення властивостей торфу і вугілля).

    У ч и тель. Розгляньте зразки корисних копалин і визначіть, у яко­му стані вони перебувають, який у них колір, твердість, чи мають вони блиск.

    Визначимо, важчі чи легші за воду торф та кам'яне вугілля. Для цього опустимо в склянку з водою спочатку шматочок торфу, а потім — вугілля. Що ви помітили? Який висновок можна зробити?

    Перевіримо горючість цих корисних копалин. Для цього закріпимо на кінці дротини шматочок торфу і внесемо його у полум'я спиртівки. Що ви помітили? Зробіть висновок.

    Те ж саме робимо з вугіллям. Після проведених дослідів будуємо по­рівняльну таблицю у вигляді асоціативного куща.

 

    Вивчаючи тему «Кругообіг води у природі» у 3 класі та пояснюючи учням агрегатні стани води, доцільно побудувати з учнями такий асоціа­тивний кущ.

 

 

Перехресні групи

 

    Учні працюють у групах над виконанням певного завдання, потім по 2 учні з кожної групи переходять до інших груп і обмінюються результа­тами своєї роботи. Цей процес можна продовжувати, поки кожна гру­па не скомплектується в первинному складі, або можна задовольнитися лише одним переходом. Цей метод також можна використовувати на уро­ках природознавства.

 

 

Тема. Властивості води. (З клас)

    Мета. Ознайомити дітей із властивостями води, вчити дітей самостій­но проводити досліди, розвивати мислення, спостережливість.

    Етапи уроку

1.  В кожній групі виконайте дослід № 1 і зробіть висновок.

2.  Тепер по 2 учні перейдіть в наступні групи і обміняйтесь власними ви­-

     сновками. (Вода — прозора.)

3.  Займіть свої місця і виконайте дослід № 2. Обговоріть свої спостере­ження.

     Обміняйтесь учасниками і результатами своїх досліджень. (Вода не­має

      кольору.)

4.  Займіть місця у своїх групах. Проведіть дослід № 3 і обговоріть свої

     спостереження.

5.  Наступні 2 учні, перейдіть в іншу групу і поділіться своїми висновка­ми.

     (Вода не має запаху.)

Всі поверніться в свої групи і проведіть дослід № 4. Обговоріть свої

     спостереження.

7.  Обміняйтесь членами групи і своїми висновками. (Вода — розчин­ник.)

8.  Тепер кожна група, маючи свої думки і висновки інших команд, пре­-

     зентуватиме одну властивість води.

9.  Підведемо підсумок нашої презентації. Які ж властивості має вода?

10. Останній дослід, який ви зараз виконаєте, буде таким. Перевірте, чи всі

      речовини розчиняються у воді. Роздивіться речовини, які лежать на парті та

      виберіть ті, які розчиняються у воді.

11. Обміняйтесь членами групи і своїми висновками. (Не всі. Цукор, сіль,

      кофе розчинний.)

12.  Проведемо презентацію ваших досліджень. Назвіть ті речовини, які

      розчиняються у воді.

ДИДАКТИЧНА ГРА

    Розглянемо такий метод інтерактивного навчання як дидактич­на гра.

    Дидактична гра — метод імітації прийняття рішень у різноманітних си­туаціях шляхом гри за правилами, що вже вироблені учасниками. У підго­товці до гри виділяються такі етапи:

   ознайомити учасників із темою та змістом, розподілити ролі;

   розкрити хід і зміст гри;

   після закінчення гри підводяться підсумки, визначаються активні, найкращі     

    гравці.

   Гра повинна бути побудована за такими принципами.

1.  Наочність і доступність.

2.  Автономність тем і фрагментів гри.

3.  Раціональне поєднання ігрової діяльності та діяльності з приводу гри.

4. Спрямованість елементів гри на розв'язання поставлених проблем. Гра   

    використовується для засвоєння нових знань, як урок або його час­тина, як

   елемент позакласної роботи.

Дидактична гра «В якому будиночку ми живемо»

 

    Підготовка учнів. Спостереження за деревами, знаходження спільних ознак і відмінностей, бесіди про знайомі учням дерева.

    Кожна група повинна скласти відповідну загадку про свій «будино­чок» чи його опис.

 

                                              Хід гри

 

   Клас ділиться на 4 групи, тобто на 4 «будиночки». Назва «будиночка» визначається під час відгадування загадок.

 Голки має коротенькі.

Всім знайомі ці гілки

 Й шишки довгі, мов свічки. (Ялинка)

 

Білокрилий, наче птах,

І оспіваний в піснях,

Дрібне листячко на нім,

Що й казати — гарний дім. (Береза)

 

Відгадай, як звуть наш дім,

 Все про нього розповім.

Гарне дерево, міцне.

Листя різьблене, рясне.

А на гілочках крилатих

Буде жолудів багато. (Дуб)

І колючі, й довгі, й тонкі

 На гілках зелені голки.

Шишок безліч... та маленькі,

І не довгі та кругленькі. (Сосна)

 

    Конкурс знавців дерев. Впізнати, з яких саме дерев листочки (малюн­ки різного листя).

    Поле чудес

 1. «Могутній велетень», дерево-богатир, дерево-довгожитель.

 

 

 

 

                                            
 

2. Дерево солодке — багато бджілок ласують солодким нектаром із його квітів. Зірви обережно жменьку квіток і завари чай.

 

 

 

 

 

 


    Протягом цієї гри дітям пропонуємо розглянути листочки, цвіт дерев і, обговоривши в групах, зібрати якнайбільше інформації про те чи інше дерево. Презентація знань проходить у вигляді «панелі» (один з інтерак­тивних методів). Діти стають в одну шеренгу і по черзі, в зазначений час, розповідають матеріал, не повторюючи попереднє, а лише доповнюючи його. Таким чином діти мають змогу поділитися своїми знаннями.

 

«Мозаїка»

 

    Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різ­ний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Піс­ля цього діти по черзі знайомлять свою групу з конспектом, а члени гру­пи повинні за ним записати в таблицю ті самі нотатки. На кінець спілку­вання у всіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

    Цей метод можна застосувати під час вивчення теми «Корисні копа­лини» на уроці природознавства в 3 класі.

    На одному уроці вивчаються такі корисні копалини як граніт, вапняк, пісок, глина. На початку уроку дітям треба чітко поставити завдання про те, що вони повинні занотувати:

1) властивості корисної копалини;

2) де її видобувають і як;

3) як її використовують.

    Разом треба накреслити таблицю, яку діти будуть заповнювати під час опрацювання своєї статті та обміну інформацією.

    Кінцевий результат цього уроку — складена таблиця в кожної дити­ни. Вона має такий вигляд.

Граніт

1) Міцний важкий камінь; скла­дається з різних зернинок;

2) здобувають у кар'єрах або горах;

3) використовують у будів­ництві: фундаменти, опо­ри мостів, оздоблення стін бу­динків, станцій метро

Вапняки

1) Тверді; різні за кольором; під ді­єю оцету виділяють газ;

2) здобувають у кар'єрах;

3) виготовляють вапно; марму­ром оздоблюють будинки, стан­ції метро, роблять пам'ят­ники; крейдою пишуть

Пісок

1) Піщинки різної величини пов'я­зані між собою; сипкий, до­бре пропускає воду; за ко­льором жовтий, білий;

2) здобувають у кар'єрах;

3) використовують у будівни­цтві, при виготовленні посу­ду, пластиліну, фарби, скла

Глина

1) Тверді частинки, з'єднані між собою; в'язка; добре ліпить­ся, погано пропускає воду;

2) здобувають у кар'єрах;

3) використовують у будівництві, при виготовленні посуду, цегли, фарби

 

                                            «Коло знань»

 

    Вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що вини­кає у пам'яті, пов'язане з цим словом, і записують усю інформацію, роз­поділяючи на розділи.

 

Тема «Комахи»

Вчитель ставить мету: розширити й узагальнити уявлення дітей про різноманітність комах, розвивати вміння порівнювати, виділяти істот­ні ознаки

                                        Хід роботи

 

Актуалізація знань, умінь

     Відгадайте загадки:

 

         На квітку квітка сіла,

         Знялась і полетіла. (Метелик)

 

         Хто його вб'є,

         Свою кров проллє. (Комор)

 

        У лісі біля пня

        Біготня, метушня,

        Народ робочий

        Весь день клопоче. (Мурашки)

 

       Я труд поважаю, все літо літаю,

       У поле, до гаю,

       Збираю медок з різних квіток. (Бджола)

  Щоб дізнатися, як одним словом називаються всі ці тварини, роз­гадайте ребус.

  'хи

 

2. «Коло знань» (мета — виявити знання учнів)

— Хто такі комахи і що ви можете розповісти про них?

(Кожна відповідь (розповідь) дітей фіксується на дошці або запам'я­товується.)

1)  Комаха — тварина.

2)  Малі за розміром.

3)  Будова тіла: голова, груди, черевце, крила, 6 ніг.

4) Живуть: у воді, на деревах, у траві.

5) Літають, плавають, стрибають.

6)  Відкладають яйця.

 

Весь матеріал розподіляється на підгрупи і фіксується в таблиці.

 

Особливості будови

Пере­лік комах

Спосіб хар­чування

Користь

6 ніг, крила, тіло: го­лова, груди, черевце.

Коники, ме­телики, мурашки, бджоли...

Рослиноїдні, комахи-хижаки, комахи-па­разити...

Запилюють квітки рослин...

 

 

 

 

 

 

 


3. Ситуаційна вправа «Хвилинка фантазії»

    Зібрались комахи на лісовій галявині і почали розповідати, хто як буде зимувати.

      Метелик-кропив'янка сказав:

— Я буду зимувати під дахом старого хліва, там є тепла і суха щілина.

— А я,— сказала мураха,— ... .

— А ми,— задзижчали бджоли,— ....

— А я,— зашелестіла гусениця,— ....

— А я,— сказав колорадський жук,— ....

    На закріплення вивченого матеріалу дітям пропонують розглянути ілюстрації тварин і назвати зайву, пояснивши свій вибір.

 

                                  Гра «Як тварина заблукала?»

 

Комар, сонечко, павук, оса.

Муха, рак, бджола, озима совка.

Колорадський жук, жужелиця, метелик, краб.

Хрущ, скорпіон, бабка, білан капустяний.

(І павук — 8 ніг, II—III—IV — рак, краб, скорпіон — 10 ніг.)

 

Групова дослідна робота

 

    На уроці природознавства доцільно використовувати спільну дослідну роботу. Так, під час вивчення теми «Ґрунт» клас об'єдную у 3 групи. Тре­ба вивчити, чи є в ґрунті вода, повітря, глина і пісок. Кожна група одер­жує завдання та інструкцію для його виконання.

    I група. Чи є у ґрунті вода? (Під наглядом вчителя.) Покладіть у бан­ку грунт. Нагрійте на спиртівці. Над ґрунтом потримайте шматочок скла. Що ви помітили? Чому це відбувається? Зробіть висновок.

    II  група. Покладіть у банку з водою трохи ґрунту. Що ви помітили?

 Зробіть висновок.

    III група. Покладіть у банку з водою трохи ґрунту і розмішайте. Що за­лишилося на дні банки? Зробіть висновок.

    Після дослідної роботи кожна група ділиться результатом і висновка­ми з усім класом.

    А під час закріплення теми «Корисні копалини» клас ділиться на 5 груп. Кожна група одержує певну корисну копалину: торф, кам'яне ву­гілля, граніт, вапняк, залізну руду. Групи роблять опис копалини за табли­цею і встановлюють назву, доводять, що не помилилися.

 

 

властивості

Стан

 

Колір

 

Блиск

 

Твердість

 

Легше чи важче води

 


 

 

 

 

 

 

 

 Кожна група заповнює таблицю, доводить правильність  вибору назви корисної копалини.

 

Модельний урок

 

    Модельний урок найкраще використовувати як метод при роботі над науковими текстами. Наприклад, на уроках природознавства у 4 класі на етапі вивчення нового матеріалу.

 

     Етапи цього методу такі:

1.  Мозкова атака (пригадайте).

2.  Попередня класифікація.

3.  Робота над науковим текстом із використанням методу позначень.

4.  Складання класифікаційної таблиці після прочитаного (усно).

5. Домашнє завдання чи перехід до наступного уроку.

 

    Розглянемо один із модельних уроків на етапі засвоєння нових

знань.

    Тема. Планета Земля — частина Всесвіту (природознавство, 4 клас).

    Мета. Ознайомити учнів з елементами астрономії; на доступних при­кладах розкрити такі поняття: Всесвіт, Сонце, планети, Сонячна систе­ма. Галактика; формувати науковий світогляд; виховувати інтерес до на­укових знань.

     Етапи засвоєння нових знань

1.  Мозкова атака

  Пригадайте все те, що ви знаєте про планету Земля. (Діти висловлюють свої думки, поки вони не вичерпуються.)

2.  Класифікація матеріалу

— Давайте подумаємо, чи все, що ви говорили, — наукова інформа­ція, чи дещо, можливо, просто ваша здогадка?

(Діти висловлюють свої думки.)

Вчитель дещо перефразовує дитячі висловлювання, доповнює відповіді, для того, щоб учні відразу засвоювали наукові терміни.

3. Робота з науковим текстом

   Діти, читаючи текст, роблять позначки на полях: (+) знав, (-) не знав, (?) повернуся ще, (V) схвилювало.

   Це допомагає учням самостійно визначитися у матеріалі, ще раз пе­речитати невідоме, поставити питання про незрозуміле, довести, що де­чого вже дізналися.

                                             ЗРАЗОК ТЕКСТУ

    У безхмарний ясний вечір небо над нашою головою всіяне міріадами яскравих зірок. Нам вони здаються маленькими, блискучими крапочками, бо знаходяться дуже далеко від Землі. Насправді ж зірки — це величезні розжарені кулі, які складаються з газів і світяться власним світлом. Вони схожі на Сонце і рухаються навколо своєї осі, як і наша Земля.

    Зірки відрізняються одна від одної своїми розмірами. Є зірки- гіганти, а є карлики. Від температури зоряного газу залежить колір зірки: білі та блакитні мають температуру на поверхні 10—20 тисяч °С; жовті — 6-7 тисяч °С; червоні — 3-4 тисячі °С.

    Скупчення зірок, яке ми бачимо на небі і яке тягнеться світлою смугою з півдня на північ, називали в давнину Молочним шляхом, а на Україні — Чумацьким. По ньому орієнтувалися чумаки, які їздили в Крим по сіль.

    Наше Сонце — теж зірка, вона має температуру жовтої зорі. Сонце — це велетенська зірка. Але є зорі в тисячу разів більші. Сонце має діаметр 1 млн 400 тис. кілометрів, тобто це на мільйон кілометрів більше, ніж від­стань між Землею і Місяцем. Сонце робить повний оберт навколо своєї осі за 27 земних діб, тобто за 648 земних годин.

    Температура на поверхні Сонця 5—7 тисяч, а в глибинах — від 10 до 20 млн градусів. До нас надходить лише одна двохмільярдна частка со­нячної енергії.

    Такі велетенські небесні тіла, як Сонце, мають велику силу притяган­ня. Тому утворилися планети, які постійно рухаються навколо Сонця.

    Планети — це небесні тіла, що світять відбитим світлом від Сонця. За розмірами вони неоднакові і розташовані на різній відстані від Сонця.

    Сонячна система — це Сонце і сукупність космічних тіл, що рухають­ся навколо нього. До складу Сонячної системи входять 9 великих планет (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон), 32 супутники планет, декілька тисяч малих планет, або астероїдів, багато комет і метеорних тіл.

    Кожна планета рухається по своїй орбіті. Швидкість руху і період обер­тання планет навколо Сонця теж різні. Це залежить від того, наскільки вони віддалені від Сонця; ті, що ближче, рухаються швидше.

    У великих планет є свої супутники. У Землі він один — Місяць. У Мар­са і Нептуна— по 2, Уран має 5, Сатурн — 10, а Юпітер— 12. Венера супут­ників не має. Крім планет та їхніх супутників у Сонячній системі є безліч дрібних небесних тіл. Існують астероїди — малі планети, які можна назва­ти літаючими островами, метеорити — літаючі брили чи камені. Є дрібні метеорні частинки - літаючі піщинки та пилинки, які мчать по своїй ор­біті швидше, ніж куля з гвинтівки.

     Навколо Сонця обертаються також комети, які складаються з ядра і хвоста. Хвіст — це речовини, складові комети, що випаровуються під час польоту. Кометні хвости витягуються іноді на мільйони кілометрів.

    Наша планета знаходиться на третьому місці від Сонця після Мерку­рія та Венери. Відстань від неї до Сонця — 150 млн км. Сонячний про­мінь досягає Землі за 500 сек. Поїзд зі швидкістю 100 км/рік пройшов би цю відстань за 170 років.

    Наша сонячна система у космосі (Всесвіті) не єдина. Усі зірки разом із планетами, які обертаються навколо них, утворюють величезні зоряні систе­ми. Одна з них називається Галактикою. До складу Галактики входить і наша Сонячна система. Таких зоряних систем дуже багато. Всі вони утворюють Всесвіт, який не має кінця і краю, який безмежний у часі й просторі.

 4. Після прочитання тексту і позначення думок діти виявляють для себе,

     наскільки вони знають цей матеріал (+), що вони не знали (-), над чим 

     потрібно попрацювати дома (?), що їх найбільше вразило у тек­сті (V).

     Складаємо усно класифікаційну таблицю.

1) Яке місце займає Земля у Сонячній системі?

2) Чи є у неї супутники?

3) Чи єдина Земля у Всесвіті?

4) Яких «сусідів» має Земля?

5) Від чого залежить швидкість руху планет?

6) Земля — це планета чи зірка?

7) Як і чому світяться планети?

8) Які ще небесні тіла є у Сонячній системі?

9) Чи єдина Сонячна система у Всесвіті?

10) Якими словами можна охарактеризувати Всесвіт?

    Для того, щоб відповісти на поставлені перед собою питання (?), учень повинен ще раз повернутися до наукового тексту, знайти відповідь само­стійно. Отже, в ході цієї роботи учні мимоволі тричі повертаються до ви­вчення цієї теми самостійно: вперше — при мозковій атаці, вдруге — при роботі над текстом, втретє — при роботі над класифікаційною таблицею.

5. Домашнє завдання

    Це може бути диференційоване завдання, творча робота, або ознайом­лення з матеріалами на наступний урок. Все це залежить від підготовле­ності учнів, засвоєння матеріалу на уроці. Наприклад, перечитати текст і попрацювати із позначками (-) і (?), намалювати схему Сонячної сис­теми і підписати назви планет, підготувати питання однокласникам, зна­йти цікаву допоміжну літературу, ілюстрації чи статті за темою з журна­лів та газет.

    Цей метод дає змогу навчити учнів самостійно і глибоко працювати з науковою літературою, засвоювати й оперувати науковими поняттями і фразами, відшукувати прогалини у власних знаннях і заповнювати їх, формулювати правильно запитання і відповіді, проявити себе у колекти­ві цікавим співрозмовником, навчитися здобувати знання.

 

 

«Інформаційна пилка»

 

    Одним з інтерактивних методів є «інформаційний пропуск» (інколи цей метод називають «пилка»).

    В даному випадку створюється ситуація спілкування, коли учасники володіють різною інформацією. При використанні цього методу текст по­діляється на декілька частин (за кількістю учнів у групі), або використо­вується декілька текстів з однієї теми. Ці частини даються кожному учню в групі для читання. Потім вони спілкуються між собою, щоб дізнатися про зміст кожної частини, або про різні точки зору на одну тему.

    Цей метод зручно використовувати на уроках природознавства в 4 кла­сі під час вивчення тем «Органи чуття», «Органи кровообігу», «Орієнту­вання на місцевості».

    Розглянемо приклад.

 

    Тема. Орієнтування на місцевості. (4 клас)

    Мета. Ознайомити дітей з місцевими ознаками, за якими можна орі­єнтуватися на місцевості, вчити орієнтуватися на місцевості, розвивати навички самостійного опрацювання матеріалу і вміння працювати у гру­пі. Виховувати інтерес до предмету, спостережливість, допитливість.

    Етап уроку: опрацювання нового матеріалу.

— В кожній групі 4 учні, і на парті у вас 4 листочки з номерами і за­вданням. Оберіть собі листочок і прочитайте своє завдання.

№ 1 — 1,2, 3, 4 абзаци.

№ 2 — 5, 6 абзаци.

№ 3 — 7, 8 абзаци.

№ 4 — 9, 10 абзаци.

— За одну хвилину ви повинні прочитати свій уривок. Працюємо.

— Час вичерпано. Тепер кожен із членів групи протягом однієї хвили­ни ознайомить решту учнів з тим, про що він довідався.

(№ 1, 2, 3, 4 протягом 1 хвилини кожен розповідають про прочитане, знайомлять всіх зі змістом прочитаних абзаців).

— Ми закінчили працювати в групах, підведемо підсумок нашої роботи. То за якими місцевими ознаками можна орієнтуватися па місцевості?

— Де сніг розтає швидше: на північному чи на південному схилі яру?

— Про що потрібно пам'ятати, щоб правильно визначити сторони го­ризонту?

    Аналогічно опрацьовується весь текст статті підручника.

 

«Дискусія»

 

    Розвиток мовленнєвих здібностей учнів — одне з найважливіших за­вдань сучасної школи. На сьогоднішній день вже знайдено таку форму ді­яльності, яка, по-перше, є тренінгом комунікативних навичок, а по-дру­ге — яскраво демонструє результати багатогранної роботи у формуванні цих здібностей особистості. Саме дискусія як один із інтерактивних ме­тодів дуже добре допомагає в цьому. Психологи говорять, що у молодших школярів добре розвинена фантазія, творча уява, вони більш розкуті у сво­їх висловлюваннях. Але якщо ці якості не розвивати цілеспрямовано, то вони гальмуються традиційною системою навчання. На жаль, відновити їх розвиток у 13-15 років дуже важко. Тому до дискусії треба залучати шко­лярів, починаючи з 3-4 класів, а з другокласниками доцільно проводити підготовчу роботу за такими напрямками.

    Спочатку до активного словникового запасу дітей вводяться фра­зи, що часто вживаються в ході дискусій: «Я вважаю», «На мою думку», «Я з вами частково згоден, але...», «Я поважаю важу думку, але...», «Я з вами не згоден», «Це не має значення».

    Завдяки участі в роботі дискусії діти мають змогу продемонструва­ти свою мовленнєву компетенцію, а також тренувати такі вміння та на­вички:

1) орієнтуватися в умовах спілкування;

2) усвідомлювати тему обговорення;

3) здобувати інформаційний матеріал;

4) відбирати необхідне для розкриття задуму, групувати його;

5) аргументувати свої висловлювання;

6) продумувати смислові зв'язки між частинами діалогу, знаходити їх сло­весне вираження;

7)  уважно слухати висловлювання інших, знаходити в них головну думку;

8) слідкувати за регламентом своєї промови.

Саму підготовку до дискусії можна поділити на такі етапи:

1. Тема оголошується за 2 тижні.

2. Формуються команди «заперечуюча» і «стверджуюча».

3. Учні, якщо потрібно, підбирають літературу в бібліотеці, відпрацьову­ють окремі розділи книг, журналів.

4. Тренери, чи вчитель, допомагають учням скласти вступну промову, до­брати матеріал за темою.    

Правила дискусії

1. Учні об'єднуються у 2 команди: А — «стверджуюча» і N — «заперечу­юча».

2. «Стверджуюча» команда висовує свої дефініції, твердження, аргумен­ти,

    докази до них.

3.  «Заперечуюча» команда має знайти свої твердження, аргументи, до­кази.

4. Обидві команди беруть участь у мікродискусіях.

5.  Один із гравців команди А та один із команди N роблять висновки щодо гри та теми.

6. За часом стежить секундант.

7. Судді визначають переможця.

8. Суперники мають бути дуже коректними один до одного: вони повинні не

     сперечатися, не кричати, не перебивати один одного, уважно слу­хати

     висловлювання інших, знаходити в них головну думку, слідкува­ти за

     регламентом своєї промови.

     Наведемо приклади дискусій.

Дискусія на тему «Дорослі завжди праві»

 

     Команда А (представляє своїх гравців). Сьогодні ми маємо довести, що дорослі завжди праві. Спочатку я хочу сказати, як я розумію слово «до­рослі». Це люди, які мають життєвий досвід, багато вчились і багато зна­ють. Я вважаю, що дорослі завжди праві, тому що, по-перше, вони наба­гато старші за нас, вже довго живуть на світі, навчались у школі, багато з них— в інституті, університеті; по-друге, дорослі — це наші батьки та вчителі, і ми повинні їх поважати.

    Наведу такий приклад. Одного разу наш клас збирався у похід. Я го­тувався із захопленням, зібрав дуже велику сумку. Мама казала, що тре­ба брати теплий одяг, а я відповів їй, що для нього немає вже місця. Так моя куртка залишилася вдома. І що ви думаєте? Коли ми були у лісі, пі­шов дощ, було дуже холодно. Я прийшов додому і захворів. Моя мама була права. Цей приклад доводить, що дорослі завжди праві. А зараз я готовий до ваших питань, дорогі суперники.

    Команда N. Ти вважаєш, що дорослі завжди праві. Але твій приклад із походом можна розглянути з іншого боку. Справа в тому, що ми пови­нні загартовуватися, а не кутатися в куртки. Мабуть, ти не займався спор­том, не ходив раніше у походи, тому і захворів. Не всі ж учні захворіли, а тільки ти! Я думаю, що твої батьки не приділяють уваги твоєму здоров'ю, тому вони не праві.

    Учасники дискусії приводять ще по кілька аргументів і доказів зі сво­го життя, приходять до таких висновків.

    N. Ми навели приклади, коли дорослі були не праві. І хоч ми пова­жаємо своїх батьків і вчителів, вважаємо, що і вони інколи припускають­ся помилок.

   А. Ми повинні прислухатися до порад дорослих.

 

Дискусія на тему: «Цілий день перед телевізором — це добре?»

 

     Команда А. Телевізор — це засіб отримання інформації. Ми вважаємо, що дивитися його цілий день — це добре, бо нині це головне джерело ін­формації. Ми можемо переглядати різні програми і багато чого навчитися. Я, наприклад, навчилася готувати сніданок і можу допомагати мамі.

    Команда N. А я вважаю, що подивитись — це одне, а прочитати — це інше. Коли ми дивимось телевізор, ми лінуємося, а коли читаємо, то ста­ємо грамотнішими. Тому вважаю, що краще читати казки, ніж їх перегля­дати по телевізору.

    А. Але читатиму я довго, а по телевізору за короткий час можна пере­глянути багато казок, заощадити час для допомоги батькам, відвести час­тину часу для заняття улюбленою справою.

    N. Але все ж таки дивитися телевізор цілий день дуже шкідливо для здоров'я, особливо для зору та постави. У нашому класі, наприклад, є учні, у яких проблеми з поставою, їм не можна довго сидіти чи лежати, а потрібно рухатися і робити певні вправи.

   А. Ви стверджуєте, що телевізор — це шкідливо для здоров'я. Але якщо ми без догляду гулятимемо на вулиці, а не сидітимемо вдома, то можемо втратити не тільки здоров'я, але й життя, потрапивши у дорожньо-транспортну пригоду. А по телевізору можна вивчити іноземну мову. Тому мож­на зробити висновок, що телебачення дуже корисне.

   N. Та все ж його перегляд, на нашу думку, потрібно чергувати з іншими справами: спортом, читанням, допомогою батькам, прогулянками тощо.

 

                                                 «Вузлики»

 

    На уроках математики дітям можна запропонувати «математичні вуз­лики».

Учням пропонується розгадати загадку.

Притаїлася під тином

І проходу не дає,

Всіх кусає без розбору,

Нікого не признає.

Завдання. Розмістити фігури так, щоб кожне наступне число було біль­ше на 3 від попереднього, і записати відгадку.

 

 

ДОДАТОК  3

 

ІНТЕРАКТИВНІ ВПРАВИ

     Аналогії

 

     Аналогії — це прекрасний спосіб примусити дітей думати про тему творчо і часто гумористично. Аналогіями називаються твердження про те, як надана тема схожа на іншу тему, яка, на перший погляд, не має ні­чого спільного з першою. Ця вправа найкраще працює в невеликих гру­пах, які можна збирати протягом заняття.

    Заняття: групи, що дзижчать.

    Тривалість: 15-20 хвилин.

    Основні пункти

    Оберіть аналогію. Найкраще спробувати будь-яку аналогію заздале­гідь, аби просто упевнитись, що можна підібрати деяку схожість.

    Деякі з прикладів:

    Наш клас схожий на вулик тому, що....

    Діти нашого класу схожі на квіти тому, що....

    Напишіть аналогію вгорі роздавального матеріалу.

    Об'єднайте дітей у невеличкі групи по 4—6 осіб. Дайте кожній групі приблизно 3-4 хвилини для мозкового штурму ідей. Дайте попереджен­ня за 30 секунд до закінчення наданого часу (часто найбільш творчі від­повіді з'являються тоді, коли додається тиск).

    Попросіть кожну з груп обрати найкращі з трьох їхніх відповідей. Про­ведіть циклічний мозковий штурм таким чином, щоб кожна група ділила­ся відповідями по черзі. Занотуйте їхні ідеї.

 

    Обговорення

 

    Ви можете використовувати дискусії для заохочення учнів до обгово­рення їхньго досвіду у формі розповіді. Створіть клімат підтримки гру­пи для комфортного відчуття роздумів над досвідом у минулому, уроках із нього, а також використання цих роздумів як можливості для зростання. Роль вчителя -  ставити питання і керувати дискусією таким чином, щоб учасники мали змогу детально обговорити ці питання.

    Заняття: метод ситуацій, дискусія.

    Тривалість: 20-30 хвилин.

    Основні пункти

    Запропонуйте ситуацію.

    Попросіть групу проаналізувати представлену історію. Що відбувало­ся? Що проходило добре, а що — ні? Яка додаткова інформація була б ко­рисною для кращого розуміння такої ситуації? Що б вони зробили в та­кій ситуації інакше?

    Попросіть групу описати та порівняти точки зору різних дійових осіб в історії.

  Попросіть учнів поділитися реальними ситуаціями, в яких вони пе­ребували

чи про які чули, схожі на ті, що відображені в історії. Як цю си­туацію було

вирішено? Попросіть їх подумати про те, чого вони навчили­ся з цього досвіду.

    Попросіть дітей згадати подібні ситуації, з якими вони зустрічалися. Що було добре? Що можна було б зробити краще? Що б вони зробили інакше? Попросіть «досвідчених практиків» поділитися найціннішими, на їхню думку, уроками з цієї теми, колись отриманими.

Варіація

Розділіть версії вивчення випадку на «хибний шлях» і «вірний шлях». Діти спостерігатимуть неправильний шлях якогось підходу і критикува­тимуть його. Таким чином відбудеться дискусія.

 

    Мале групове відтворення

 

    Діти відтворюють історію в малих групах.

    Заняття: рольова гра.

    Тривалість: 10-30 хвилин.

    Основні пункти

    Перед уроком підготуйте цікаву історію. Сформуйте з учнів невелич­кі групи. Кількість учасників у кожній групі повинна бути такою ж, як і кількість персонажів історії.

    Поясніть мету завдання: кожна група відтворює свою історію. Нака­жіть групам обрати виконавців ролей і дайте кожному опис або характе­ристику їхнього персонажа. Дайте їм достатньо часу на підготовку, щоб вони старанно ознайомились зі своїми ролями. Потім групи показують у ролях свої історії і обговорюють дії персонажів.

    Якщо ви забажаєте, повторіть роботу так, щоб учні сформували нові групи і, таким чином, попрацювали з новими людьми і зіграли нових пер­сонажів. Так само дайте групам достатньо часу для відтворення їхніх істо­рій. Потім проведіть велике групове обговорення (Що відбувається? Що відбулося вірно? Що могло б бути кращим? Як почувався кожний учасник у своїй ролі? Чого ми навчилися? Які висновки ми можемо зробити з цієї історії?).

 

    Сімейні історії

 

    Ця робота направлена на те, щоб допомогти вчителю та учням дізна­тися більше один про одного. Корисно провести заняття про сімейні спра­ви, зв'язки, несхожості, культуру.

    Заняття: розповідь цікавих історій.

    Тривалість: 2 хвилини на одного учня.

    Основні пункти

    Запропонуйте учням представити себе за допомогою стислої історії про їхнє ім'я, по-батькові, прізвище, сімейні анекдоти, культурну спадщину, прізвиська тощо. Залежно від розміру групи учні можуть ділитися своїми історіями в парах, малих групах або у великій групі.

    Після того, як дітлахи мали нагоду розповісти свої історії і представи­ти себе, підсумуйте роботу, висвітливши такі моменти, як, наприклад, роз­маїтість класу (кожний має історію і може розповісти про те, ким він є, що цінує, що є важливим для нього; що кожна історія сім'ї є важливою).

Варіація

    Замість оповідань про сімейні імена запропонуйте учням розповісти про пісню, вірш або гру, які є улюбленими в їхніх сім'ях тощо.

 

    Колективна взаємодія

      У цій роботі діти відтворюють ситуацію в той час, коли решта групи спостерігає і пропонує ідеї. Потрібно стільки учнів із групи, скільки існує дійових осіб у ситуації.

    Заняття: рольова гра.

    Тривалість: 30 хвилин.

    Основні пункти

    Перед роботою підготуйте історію для вивчення, яка має проблему для розв'язання, і описи всіх персонажів.

    Уявіть ситуацію. Запропонуйте дітям розіграти кожний персонаж іс­торії. Організуйте простір так, щоб решта класу могла виконувати роль спостерігачів.

    Скажіть групі, що попри те, що ці добровольці грають персонажів, усі інші в кімнаті мають важливу роль спостерігачів. Дайте всьому класу опис або характеристику всіх персонажів для історії. Це може бути зроблено в письмовій формі або усно.

    Поясніть задачі учасникам. Задача актора — відтворити історію від­повідно до опису (характеристики) ролі. При цьому актори можуть вико­ристовувати колективну взаємодію. Якщо актор (акторка) вичерпав запас ідей, він (вона) може завмерти, вийти з гри і передати свою роль іншому учаснику. За вигуком «відімри» всі учасники повертаються до дії.

    Роль спостерігача — уважно стежити за діями акторів. Спостерігачі можуть брати участь у грі лише тоді, якщо у спостерігача з'являється варі­ант відповіді, він може зупинити дію вигуком «завмри». Актори завмира­ють, і спостерігач дає вказівку відповідному актору. За вигуком «відімри» всі учасники повертаються до дії. Спостерігач може використати метод колективної взаємодії і, зупинивши дію вигуком «завмри», зайняти міс­це когось із акторів.

    Дайте акторам команду почати. Стежте за грою учасників, не дозволя­ючи їм занадто затягувати дію. Залежно від кількості учнів та їхнього ен­тузіазму дія може тривати від 5 до 10 хвилин.

    Після закінчення гри діти мають подякувати одне одному за актив­ність та отримане задоволення.

    Проведіть з учасниками гри дискусію на такі теми (У чому сенс гри? Що вони зробили правильно? Що хотіли б зробити краще? Як кожна ди­тина почувалася у своїй ролі? Що можна сказати про можливий розвиток цього

образу? Які уроки винесли учні з процесу гри?).

 

Уявні предмети

 Вправа допомагає зламати стереотипи, подолати бар'єри досвіду й упередження перед творчим мисленням. Фізична активність перед твор­чими завданнями.

    Заняття: розминка.

    Тривалість: 20 хвилин.

    Основні пункти

    Я хочу запропонувати вправу, яка дозволить нам виявити, що сприяє або заважає творчому мисленню як окремих дітей, так і класу.

    Станьте в коло. Завдання — передати по колу уявний предмет. (Це слід виконувати мовчки, без обговорення.)

    Вправу починає вчитель — він створює простий уявний предмет (як мім), пояснює, що завдання кожної дитини — отримати цей предмет від свого сусіда праворуч, якось застосувати його, показуючи, щоб він зрозу­мів, що це таке, і, в свою чергу, перетворивши його на щось цілком інше, передати його наступному учаснику гри. Це не гра у відгадування, а мож­ливість створити щось цілком нове і представити це іншому.

    Рефлексія

    Що ви помітили в ході вашого власного творчого процесу? Що стиму­лювало вас виявляти творчість? Що вам заважало? Що ви можете сказати про робочу обстановку? Що збуджує або розширює творче мислення? Що йому заважає? Що було найважливішим для творчого підходу у виконанні цього завдання? Що ви можете зробити індивідуально або як ціла група, щоб усунути деякі з цих перешкод і збільшити деякі з цих стимулів?

 

  Вузлики

 

    Демонстрація різноманітності припущень, зміна лідера під час розв'я­зання проблеми, колективна робота і формулювання рішення. Як фізич­на діяльність, вправа скерована на збудження енергії учасників. Особли­во ефективна у той час, коли спостерігається розпилення уваги. .

    Заняття: зарядка.

    Тривалість: 20-30 хвилин.

    Основні пункти

    Сформуйте з групи коло (для 16-ти або більше учнів — два кола). Під­німіть руки перед собою на висоті плечей і зціпіть їх у зап'ястку. Увійдіть до кола і з'єднайте руки з двома різними людьми (але не з тими, які сто­ять поруч із вами).

    Ваше завдання — розплутати вузол без допомоги рук, які не станов­лять цей вузол.

    Рефлексія

   Що ви помітили в контексті колективної роботи, керівництва, зміни лідера

(чому і коли), розв'язання проблеми, точки зору (припущення про­блеми, ситуації, інформації, формулювання рішення; які підходи були за­стосовані, а які — ні?).

 

    Важкі ситуації

 

    Ця вправа дозволяє невеличким групам дітей визначити типові про­блеми, з якими вони стикаються кожен день у школі, і потім невеличкою групою розробити можливі вирішення цих проблем.

    Заняття: розв'язування проблем.

    Тривалість: 40 хвилин.

    Основні пункти

    Об'єднайте клас у невеличкі групи з 3-6 учнів. Запропонуйте кожній групі детально описати основну проблему, з якою вони стикаються. За­пишіть її.  

      Поновіть роботу великої групи, і нехай один представник від кожної ма­ленької групи доповість про їхню проблему всім. Запропонуйте учням ста­вити питання для чіткішого окреслення проблеми, якщо це необхідно.

    Розмістіть великі аркуші паперу посередині столів. Нехай кожен із ді­тей обере собі одну з проблем для опрацювання і приєднається до столу, де цю проблему обговорюють. Нехай наново скликані невеличкі групи обирають каліографа і потім здійснюють мозковий штурм щодо вирішен­ня проблеми. Каліограф повинен чітко описати всі пропозиції на великих аркушах паперу. За 10—15 хвилин накажіть групам зупинитися.

    Нехай учасники оберуть іншу проблему, яка цікавить їх, і йдуть до від­повідного столу. Ці нові групи мають переглянути проблему і пропозиції, сформульовані попередньою групою, і додати стільки пропозицій до спис­ку, скільки вони можуть. Приблизно за 10 хвилин групи повинні завер­шити своє завдання. Ви можете, якщо бажаєте, повторити процес втретє перед збиранням паперів.

    Покажіть кожну проблему і проведіть у великій групі огляд запропо­нованих вирішень.

 

    Стратегії невеличких груп

 

    Невеличкі групи планують здійснення рольової гри до того, як вона презентується всьому класу. Ця процедура допомагає повністю задіяти всіх учнів.

    Заняття: ситуативний аналіз, рольова гра.

    Тривалість: 20-30 хвилин.

    Основні пункти

    Перед початком розробіть ситуацію. Об'єднайте учнів у групи. Роз­дайте інформацію про ситуацію та роль кожної з груп. Попросіть кожну групу обговорити та домовитися про стратегії, якими вони будуть корис­туватися у рольовій грі. Дайте їм достатньо часу на підготовку для сумлін­ного розгляду їхніх ролей. Попросіть добровольця від кожної з груп зігра­ти ситуацію.

    Ознайомте іншу частину групи, яка складається зі спостерігачів, про те, що саме вони повинні шукати у рольовій грі. Добре, якщо спостерігачі занотовуватимуть свої спостереження у визначеній вами формі.

    Проведіть рольову гру. Проведіть загальну дискусію після цього, вклю­чаючи порівняння планів та очікувань групи з тим, що відбулося насправ­ді. Використайте нотатки спостерігачів для управління подальшими дис­кусіями. Узагальніть результати рольової гри.

 

    Ігри для перегляду змісту

 

    Використання відомих ігор для повторення змісту може виявитись дуже мотивуючим. Можливостей тут безліч, вони можуть бути обмеже­ні лише вашою уявою.

    Заняття: ігри.

    Тривалість: 30-40 хвилин.

    Деякі варіації

    Ризик. Стара улюблена телевізійна програма — це найкращий спосіб повторення змісту. Оберіть 5 категорій і для кожної категорії побудуйте пи­тання у зростаючій складності. Кожна категорія матиме питання вартістю 20, 40, 60, 80 і 100 гривень. Використовуйте ігрові гроші для винагороди правильних відповідей. Найкраще, коли в цю гру грають командами. Піс­ля того, як питання зачитано, команди дають сигнал на означення того, що вони знають відповідь. Команда, яка першою дала сигнал, відповідає перша. Якщо відповідь неправильна, спроба відповісти передається іншій команді. Команда, яка дала правильну відповідь, обирає іншу категорію і грошову величину. Переможцем є та команда, яка наприкінці заробить найбільшу кількість грошей. Призи додадуть задоволення від гри.

    Вибух. У цю гру грають парами невеличких команд (найкраще — 3-6 осіб на команду). Одна команда (А) має картку, що містить категорію і 10 відпо­відей на цю категорію (наприклад, категорія може бути «предмети, знайдені в будинку, які можна використовувати для навчання» чи «найкращі іграшки для дітей дворічного віку» тощо). Вони називають іншій команді (В) тільки категорію. Команда (В) викрикує всі можливі відповіді в цій категорії. Дам цього у них є три хвилини. Команда (А), яка утримує картку, занотовує на­дані відповіді, що співпадають з 10 запропонованими відповідями. Коман­да (В) отримує одне очко за кожну відповідь, що згадується на картці. Затри хвилини ролі змінюються, і проводиться мозковий штурм із нової категорії. Після того, як кожна команда матиме рівну кількість спроб, переможцем вважатиметься та команда, яка набрала найбільшу кількість очок.

 

 

Мозковий штурм

 

     Мозковий штурм є прекрасним методом для використання досвіду учнів з метою розв'язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для мозкового штурму, яких потрібно дотри­ -

муватись. Мозковий штурм спрацьовує найкраще в групах по 5-7 осіб.

    Заняття: мозковий штурм.

    Тривалість: різна.

    Основні пункти

    Чітко визначте проблему або тему для мозкового штурму. Працюй­те в колі.

    Виберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.

    Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову.

    Правила мозкового штурму є такі.

1. Жодної критики!

2. Запозичення інших ідей є нормальним явищем.

3. Бажана велика кількість ідей.

4. Оцінка приходить пізніше.

    Щоб вдосконалити якість ідей, надайте час дітям, щоб вони написа­ли свої ідеї спочатку індивідуально.

    Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповіда­ють про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються.

    Мозковий штурм може бути проведеним у двох групах — тоді кожна група поширює список, який складається з огляду на список інших.

 

    «Божевільні ідеї»

 

     Вправа допомагає класу вийти з тупикової ситуації. Демонструє учням шляхи виходу з тупикових ситуацій або тих випадків, коли вони надто за­циклені на вирішенні проблеми, аби приймати творчі рішення.

    Тривалість: 20—25 хвилин.

    Основні пункти

    Багато принципових нових винаходів починалися як божевільні ідеї. Президент Гардінг сказав Олександру Грахему Белу: «Хто, на вашу думку, захотів би заговорити з кимось, кого він не бачить?».

    Створюючи пароплав, Фултон згадував: «Жодного разу я не чув пози­тивного відгуку від спостерігачів».

    Десяток найбільших винахідників автомобілебудування, були висмі­яні за ідеї автоматичної передачі, електричного стартера, використання бензину тощо.

    Які випадки ви можете пригадати, коли висміювалися ідеї, запропо­новані товаришем у вашому класі?

    Оберіть якесь питання або проблему, які потрібно опрацювати, і запи­шіть їх на дошці, аби всі мали змогу їх бачити.

    Призначте щонайменше двох осіб для запису.

    Розбийте клас на пари, щоб стимулювати мислення.

    Перегляньте правила мозкової атаки. Потім проведіть мозкову атаку для

пошуку найбільш нетрадиційних, божевільних, непридатних для ро­боти,

цілком протилежних ідей, які тільки можуть спасти вам на думку.

    Складіть великий список ідей.

    Виберіть одну з найбільш «божевільних» ідей і почніть її опрацьову­вати. Запитайте учасників: «Чи можете ви придумати, як її можна засто­сувати?»; «Що вам подобається в цій ідеї?».

 

«Банани»

 

    Вправа допомагає зламати стереотипи роботи лівої мозкової півкулі, логічного, раціонального мислення. Використовується як розминка.

    Тривалість: 10 хвилин.

    Основні пункти

    Зараз ми виконаємо вправу, яка вимагатиме такого підходу до вирі­шення проблеми, коли застосовуються різні способи мислення. (Напис на дошці: ШБІАСНТЬАЛІНТЕИР.)

    Закресліть у цьому рядку шість літер таким чином, щоб літери, які залишаються (без зміни своєї послідовності), складали б добре знайо­ме слово.

    Запитайте учнів, як саме вони працювали.

    Багато дітей бачать ланцюг із 16 літер, з яких, аби розв'язати завдання, потрібно закреслити шість, і тому шукають слово з дев'яти літер.

    (Один чоловік використав комп'ютер, аби розв'язати це завдання. Він запрограмував завдання: закреслити шість літер у всіх можливих комбі­націях. У результаті він отримав друкований рулон довжиною у ЗО футів, але жодного слова там не було. Чоловік зрозумів, що він, напевно, поста­вив комп'ютеру неправильний запит. Тоді він увів запит: «Що ще може значити фраза «закреслити шість літер»? «Можливо — буквально «ш-і-с-

т-ьл-і-т-е-р».) 

    Коли учні закреслюють літери у словосполученні «ш-і-с-т-ь л-і-т-е-р», отримують відповідь — БАНАНИ.

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК  4

 

ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ  ЛІТЕРАТУРНОГО  ЧИТАННЯ

 

  Застосовуючи інтерактивні технології на уроках читання, дотримуюсь таких підходів щодо організації уроку:

  • спираюся на дитячий досвід і мінімальні базові знання з теми за допомогою обговорення міні-проблеми, анкетування,вступної бесіди;
  • створюю умови для поділу класу на групи зі змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників. Кожна група висуває свого лідера, який керує її роботою;
  • передбачаю проблемність завдання, збуджую активність учнів, спонукаю замислитися над матеріалом, що вивчається, дивитися на факти під різними, навіть несподіваними кутами зору. Під час обговорення проблеми підштовхую дітей до створення  власної оригінальної версії, до самостійності. Завдання для груп підбираю так, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного учня;
  • створюю на уроці атмосферу співробітництва учнів і вчителя, яка позбавляє страху отримати погану оцінку. Емоційне піднесення й почуття розкутості створюють сприятливий мікроклімат для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей учнів.

Застосування інтерактивного навчання на уроках читання здійснюю шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню учнів вміння дискутувати.

 

Наводжу приклади найбільш уживаних під час фронтальної форми організації навчальної діяльності технології: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Навчаючи-вчуся», «Ажурна пилка».

   У процесі  кооперативної форми навчання застосовую роботу в парах

( «Обличчя до обличчя», «Один-удвох-усі разом», « Карусель»,

« Акваріум»), роботу в малих групах («Два – чотири – всі разом»), ротаційних трійках.

    За такої організації навчання маю можливість керувати роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими  спрямовую діяльність групи . Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає  змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування умінь і навичок.

   Під час роботи в парах пропоную виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтервю, визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження і т. д., зробити критичний аналіз роботи один одного, сформулювати підсумок теми, що вивчається тощо.

  На уроці літературного читання на кожному з етапів можна  

          використовувати такі технології та вправи:

 

 

 МОТИВАЦІЯ                                   « Незакінчені речення», «Мікрофон»,

                                                  «Мозковий  штурм», «Асоціативний кущ»

 

НАДАННЯ НЕОБХІДНОЇ               «Мікрофон», 

         ІНФОРМАЦІЇ                             Робота в парах та малих групах,

ІНТЕРАКТИВНА ВПРАВА             «Ажурна пилка», «Займи позицію»,    

                                                   «Ситуативне моделювання», (ЦЕНТРАЛЬНА ЧАСТИНА)             Метод «Прес»,

                                                    «Два- чотири- всі разом»,

                                                    «Навчаючи – вчуся»,

                                                    «Дискусія»,

                                                    «Навчальна гра»

                                          

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ                    «Мікрофон», «Мозковий штурм»,

 Робота в парах «Дерево рішень",

 «Займи позицію»

 

ДОДАТОК  5

 

ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

    2 клас

    Тема. Спільнокореневі слова.

                     Завдання для груп

                     1 група

   Знайдіть у записаних словах спільну (однакову) частину.

 Сад, садок, садочок, садовий, садівник.

  • Чи можу їх вважати «родичами»?

                               2 група

  Прочитайте слова. Випишіть споріднені слова.

Качка, качечка, каченя, курча, шпачок.

                    3 група

  Прочитайте слова. Чи є всі вони спорідненими ?

         Літо, літак, літечко, літачок, літати, літній.

                              4 група

 До поданих слів – назв дій – доберіть і запишіть споріднені слова – назви

    предметів та назви ознак.

      Світати - ……

      Розуміти - ……

      Зеленіти - ……

Прочитайте, в якому  з рядків наведено спільнокореневі слова:

  1. Сміливий, безстрашний, хоробрий;
  2. Зима, зимовий, перезимувати;
  3. Літо, літак, літера.

Висновок при обговоренні:

  • не завжди частини слів, які вимовляються і пишуться однаково, є спільним для них коренем;
  • спільнокореневі та близькі за значенням слова – різні поняття.

 

Тема. Службові слова.

Завдання для груп.

 Група «Понеділок».

Спишіть слова і підкресліть слова, до яких не можна поставити питання.

Білка любить горіхи та гриби. Зозулі кують, а соловї щебечуть.

Група « Вівторок».

Спишіть службові слова і ті слова, з якими вони звязані.

У лісі мелодійно постукує дятел. Білка стрибнула з дерева на пеньок.

Група «Середа».

Спишіть словосполучення. За допомогою чого звязані між собою слова- назви?

Діти на вулиці, хмара в небі, пароплав у морі, олівець під столом.

Група « Четвер».

Утворіть речення. Які слова треба додати?

  1. дерева, білка, пеньок, стрибнула;
  2. лапках, тримала, вона, шишку,

Група «Пятниця».

Звяжіть кожну пару слів за допомогою службових слів.

Гриб, дерево; хмара, небо; автомобіль, дорога; міст, річка.

Група «Субота».

Спишіть так, як того вимагають службові слова.

Білочка виглядала з (дупло). Дятел шукав у (кора) комах. Під (пеньок) дрімав зайчик.

Висновок при обговоренні:

  • до службових слів не можна поставити питання;
  • вони звязують слова в реченні;
  • надають зміст реченню.

МЕТОД  ПРЕС

Тема. Види текстів.

Учням подається текст:

На даху спала кішка.

Коло неї сіла пташка.

Пташко, не сиди близько.

Кішки хитрі.

Завдання. Який це текст: розповідь, опис, міркування? Доведи.

Зразок  відповіді.

  • Я вважаю, що це текст – розповідь. Тому, що тут повідомляється,що відбулося, яка пригода сталася. У цьому тексті немає опису котика та міркування про нього. Наприклад, лапки в котика мякенькі, зубки гостренькі,вуса довгі, шубка шовкова.(Опис)

      Кіт – корисна свійська тварина. Він ловить мишей.(Міркування). Отже, текст, в якому про щось або про когось розповідається, до якого можна поставити питання: що відбулося?, є розповіддю.

 

Тема. Слова, які називають ознаки предметів.

Запитання. Яку роль відіграють прикметники в мовленні?

Зразок відповіді.

     Я вважаю, що прикметники займають важливе місце в мовленні. Тому, що без них ми не зможемо охарактеризувати предмет,надати йому ознаки. Важко буде складати загадки.

   Отже, слова, що називають ознаки предметів, роблять нашу мову багатшою, досконалішою, допомагають точніше висловити свою думку.

 МІКРОФОН 

На уроці української мови дана вправа застосовується з метою:

  • повторити вивчений матеріал;
  • ставлення дітей щодо доцільності вивчення поданого виявити матеріалу тощо.

 

                                                                                                            ДОДАТОК  6

 

ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ   МАТЕМАТИКИ

 

 Інтерактивні вправи на уроках математики зорієнтовані на:

  • розвиток мислення школярів, певної самостійності думок: спонукають учнів до висловлення своєї думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будь-яких висновків, правил тощо. Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, «Робота в парах», « Робота в групах», « Карусель», «Пошук інформації» та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають замислитися («Чи справді це так?»), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв’язків,  розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку;
  • розвиток опору до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших: спонукають учнів до відстоювання власної думки, створюють ситуацію дискусії, зіткнення думок. Застосування вправ «Аналіз ситуації»,

    « Вирішення проблем», вчать дітей протистояти тиску більшості, 

     відстоювати свою думку. Виявити помилку у судженнях, відповідях,

     вказати на неї і довести  це, спонукає завдання, де вчитель допускає

     помилки. Коли в завданнях наявна певна проблемна ситуація, то

     розв’язання їх в умовах інтерактивних технологій активно стимулює

     діяльність мислення, спрямовану на подолання протиріччя,

     непорозумінь. Через зіткнення поглядів учні осягають суть, причини

     дій, вчинків;

  • вироблення критичного ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них; сприяють розвитку таких умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів, а й у власних; порівнювати себе з іншими й ретельно себе оцінювати. Ці вправи сприяють самопізнанню особистості і на цій основі взаєморозумінню вчителів і учнів  та розумінню школярами вимог і критичних зауважень учителя. А розуміння власних дій є необхідним для формування дисциплінованої поведінки. Завдяки правильному, адекватному усвідомленню не лише позитивного,  а й негативного у власній поведінці, діях, навчанні виникає критичне ставлення до себе, що конче потрібне насамперед для сприймання вимог інших;
  • інтерактивні вправи спрямовані і на розвиток уміння знаходити спільні рішення з однокласниками; на підвищення інтересу школярів до вивченого матеріалу.

          Тому на уроці математики використовую такі методи інтерактивних  

     технологій:

  1. ВПРАВА « МІКРОФОН».

   Цей метод використовую в основному на етапі підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку, хоча можна його використовувати і на інших структурах уроку. «Мікрофон» надає можливість сказати щось швидко, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

   Дотримуємось з учнями при цьому правил: говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон; подані відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось  говорити, викрикувати з місця.

 

  1. «АНАЛІЗ  СИТУАЦІЇ».

    Перед учнями завдання: пояснимо, що дістали, коли від зменшуваного відняли різницю. Запис:

90-20=70

90-70=20

Ставлю навідні запитання: яким буде розвязання цієї проблеми? Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи таке рішення?

 

Відповідь: від’ємник. Числа при відніманні називають зменшуване, від’ємник, різниця. Невідоме – відємник. Його можна дістати лише таким чином, коли від зменшуваного відняти різницю.

 

  3.    «КОЛО ІДЕЙ».

            При вивченні теми «Таблиця множення числа 7» є таке завдання:  

         прочитай  приклад  7*8=56

         На що вказує множник 8?

         Ставиться таке питання і пропонується його обговорити в малих групах.

          Після того, як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє

          свої відповіді. Групи висловлюються по черзі. Коли всі ідеї  висловлені,

         можна  звернутися до розгляду проблеми в цілому і зробити висновки.

 

4.    МЕТОД «ПРЕС». 

Розвязування задачі на зведення до одиниці.

 У 6 однакових ящиках 30 кг лимонів. Яка маса лимонів у 4 таких 

ящиках?

1) 30 : 6= 5(кг)- в одному ящику;

2)4*5=20(кг)

Переконуючи інших, учні висловлюють свою думку такими фразами:

« Я вважаю». Обґрунтовують рішення словами: тому що. Робляться

висновки: отже,…

 

5. «ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ».

       Завдання: дібрати число 20-     = 4

    Пропонується висловити думку. Слід стати біля того плаката «так», «ні», 

    «не знаю», який відповідає позиції. Слід обґрунтувати позицію, яку обрали 

    самостійно або в групі однодумців, уважно вислухати інших, висловити

    свої  аргументи,  застосовувавши метод «Прес».

 

6. «ДИСКУСІЯ».

        Дискусія дає можливість виявити різні позиції з певної проблеми або

     суперечливого питання. Всі повинні дотримуватись правил:

  • говорити по черзі;
  • не перебивати того, хто говорить;
  • поважати всі думки;
  • критикувати ідеї, а не особу.

Суперечливі питання можуть бути різними:

а) розвязати рівняння, розвязком яких є число 6.

   Х*5=30

   Х*2=12

   Х+6=20

   60-х=54

   24 – х =18

   70 + х = 74

   6: х= 2

   Х: 3 = 2

б) яке число треба вставити у віконечко: 6*?=18, 6*?=36,  6*? = 30.

 

7. «МОЗКОВИЙ  ШТУРМ».

        Запитання: що нам відомо про час?

                     ЧАС

    Проблемне питання записане на дошці. Всі учасники штурму висувають ідеї.

    Учитель записує всі ідеї. Коли ідеї вичерпуються – висування припиняється. Коли всі ідеї  зібрано, їх групують, аналізують, вибираються ті ідеї, які допоможуть вирішити поставлену проблему.( Доба – 24 години, 1год – 60 хв, 1 хв – 60 с).

 

8. «АЖУРНА ПИЛКА».

     Під час вивчення теми « Доба. Година. Хвилина. Секунда. Визначення часу за годинником» такий вид діяльності дає можливість працювати разом, вивчити значну кількість інформації за короткий  проміжок часу.

     ІНФОРМАЦІЯ.

     24 години – це доба. Це ніч, ранок, день, вечір. Хвилинна стрілка робить повний оберт циферблатом за 1 хвилину або за 60 секунд.

     ІНФОРМАЦІЯ.

    У корпусі годинника міститься більше 20 маленьких коліщаток. Ми чуємо їх цокання, коли зубчики одного коліщатка чіпляються за зубчики іншого. Рухомі коліщатка відлічують час і переміщують стрілки по циферблату, коротка стрілка називається годинною, довга – хвилинною. Часто  в годинниках ще є тоненька довга стрілка – секундна.

     ІНФОРМАЦІЯ.

    До того, як було винайдено годинник, люди визначали час за Сонцем. Вони вставали зі сходом сонця і лягали, коли темніло. Пізніше люди винайшли сонячний годинник – це один із найдавніших видів годинників. Замість стрілки у ньому рухалася тінь, яку утворювало Сонце.

9. «РОЛЬОВА ГРА».

     Гра допомагає навчитися через досвід та почуття. Ігри можна застосовувати при вивченні таблиць множення.

    Множники уявити  у вигляді тварин: 2- каченя, бо двійка схожа на качку, 3- верблюд, 4- жирафа, 5- кенгуру, 6- равлик, 7- крокодил, 8- гадюка.

ГРА: зустрілись 2 крокодили: 7 і 7. Вирішили здійснити мандрівку у повітрі, на надувній кулі( корзина - 4, куля – 9 і т. д.).

 

10. «АКВАРІУМ»

      Треба обєднати учнів у дві – чотири групи, дати завдання (наприклад: розвязати задачу). Одна з груп сідає в центр класу та утворює коло.

     Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Вони читають вголос ситуацію, обговорюють її, доходять спільного рішення. Інші учні тільки слухають, не втручаючись в хід обговорення. Після закінчення група займає свої місця, а клас обговорює: чи згідні з думкою цієї групи. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група. Усі групи мають побувати  в «Акваріумі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Спрямування навчально-виховного процесу на формування духовності особистості, розкриття її потенційних можливостей та здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей стало головною стратегією педагогічної діяльності творчо працюючих вчителів. 
Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі впровадження новітніх педагогічних технологій, які б давали можливість для розвитку творчих здібностей особистості. Такими новітніми педагогічними технологіями і є інтерактивні технології. 

Інтерактивний — означає можливість взаємодіяти або знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь або ким-небудь. Отже, інтерактивне навчання — це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія учителя і учня. 

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організований таким чином, що практично всі учні беруть участь у процесі пізнання, вони мають змогу розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають. 

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. 

 Інтерактивні методики навчання базуються на підході, центрованому на учні, що дає можливість актуалізувати знання, досвід всіх учасників навчання, обмінятися ним. Цей підхід робить навчання активним, що полегшує засвоєння матеріалу, робить цей процес усвідомленим, а відтак більш ефективним. 

Упровадження інтерактивних технологій потребує від учителя розуміння суті даної моделі навчання, уміння старанно планувати свою роботу, значної кількості часу, особливо на початкових етапах. Слід поступово вводити елементи інтерактивних технологій на окремих уроках, починаючи з найпростіших — робота в малих групах, парах, трійках, «мозковий штурм», «мікрофон» тощо. 

      Процес  навчання  не  автоматичне  вкладання  навчального  матеріалу  в  голову  учня.  Він  потребує  напруженої  розумової  роботи  дитини  і  її  власної  активної  участі  в  цьому  процесі.  Пояснення  й  демонстрації,  самі  по  собі,  ніколи  не  дадуть  справжніх,  стійких  знань.  Вважаю,  що  цього  можна  досягти  тільки  за  допомогою  інтерактивного  навчання.

        Свою  діяльність  спрямовую  на  створення  системи  сприятливо-стимулюючих  умов  для  розвитку  особистості  школярів  на  уроках,  в  позакласній  роботі,  самоосвіті  учнів.

        Впевнилась,   що  інтерактивні  методи,  подані  вище,  сприяють  підвищенню  ефективності  навчального  процесу,  покращенню  інтелектуального  розвитку  учнів,  оволодінню  ними  навичок  саморозвитку  особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

« Асоціативний  кущ»

 

« Мікрофон»

«Робота в парах»

          

«Навчання у дискусії»

Навчання  у грі: 

                                                       «Рольові  ігри»

 

      «Драматизація»

Урок мужності « Вкраїни вірнії сини»

 

Урок « Я і Україна» з використанням вправ  кольоротерапії.

     

Свято « 100 днів у школі»

 

 Свято  « 200-річчя від  дня народження Тараса Шевченка»

     Свято "Як Великдень на дворі, то й писанка на столі"

 

Свято «Козацькому роду – нема переводу»

  

 «Свято осені»

 

« Посвята в читачі»

           

                                            У творчій  майстерні  

 

 Акція «Врятуй зимою пташину»

   

Вистава «Безпека вуличного руху»

 

   Участь у районному педагогічному фестивалі – конкурсі

«Джерело творчості»

                                                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

    

 

 

       

 

 

 

 

IMG_0001

 

 

IMG_0003

 

 

IMG_0002

                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IMG_0002 

 

 

                             IMG_0004 

                                                       

     IMG

                                        

IMG_0001              

IMG_0005

 

IMG IMG_0002

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання в школі: Монографія. / К. О. Баханов  - Запоріжжя: Просвіта, 2000. –

     С. 160.

  1. Баханов К. О. Що ж таке технологія навчання / К. О. Баханов  //  Шлях освіти.-1999.-№3.-С.24.
  2. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку./ О. Біда // Початкова школа. 2007 — №7;
  3. Інтерактивне навчання: [Добірка статей] // Початкова школа. - 2006. - №44. - С.1-23;
  4. Коберник Г., Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій / Г. Коберник,  Н. Побірченко // Початкова школа. – №10. – 2004.- С.8-10.
  5. Комар О. Інтерактивні технології – технології співпраці / О.Комар // Поч. школа. - №9.- 2004.- С. 5-12.
  6. Комар О. Інтерактивні технології - технології співпраці./ О. Комар // Початкова школа. - 2005. -№2;
  7. Новиченко О. З досвіду використання інтерактивних технологій /  О.Новиченко // Початкова освіта.- №41. – 2007. – С. 4 – 5.
  8. Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. / О.С. Падалка. – К.: Укр. енциклопедія, 1995. – С. 129
  9. Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій / Н. Побірченко, Г. Коберник // Початкова школа. – 2004. – № 10. – С. 8-10;
  10. Пометун О., Пироженко Л.  Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. /  О.Пометун ,  Л. Пироженко . – К., 2002. -  С. 135.
  11. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник. / О. Пометун, Л. Пироженко – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.;
  12. Пометун О. Як оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці

     / О. Пометун // Доба. 2002. - №2. — С.2-6;

  1.  Поспєлкіна Л. Інтерактивні технології навчання / Л.Поспєлкіна // Початкова освіта. - №44. – 2006. – С. 3 – 7.
  2. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. /  О.Я. Савченко. – К.: Абрикос, 1997. – С.98.

1

 

doc
Додано
15 травня 2018
Переглядів
5216
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку