Впровадження методик, технологій в процесі соціально-педагогічного супроводу та психологічної підтримки сімей, які виховують дітей з особливими освітніми потребами

Впровадження методик, технологій в процесі соціально-педагогічного супроводу та психологічної підтримки сімей, які виховують

дітей з особливими освітніми потребами

Чаглій І. Д., вихователь дошкільної групи

закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Веселка»

Хотинської міської ради

Чернівецької області

В умовах сьогодення, у відповідності до рівня розвитку європейського суспільства, розвиток сучасної корекційної педагогіки та психології характеризується пошуком нових шляхів соціальної адаптації дітей з особливими освітніми потребами. Беззаперечним є факт, що успіхів у соціалізації дитини з особливими освітніми потребами може бути досягнуто лише за активної участі в цьому процесі сім’ї. Саме тому, проблема інтеграції в соціум, підвищення якості життя дітей з особливими освітніми потребами та їх сімей завжди була і залишається актуальною.

Працюючи з батьками, які виховують дітей з особливими освітніми потребами свою роботу потрібно спрямувати на вирішення таких завдань:

• формування адекватних взаємостосунків між батьками, іншими членами сім’ї та дитиною з ООП;
• допомога дорослим у створенні комфортної сімейної атмосфери для дитини;
• інформування батьків про потенційні можливості дитини, її перспективи у різних аспектах життя;
• створення умов для активної участі батьків у вихованні та навчанні дитини;
• навчання батьків прийомам організації освітнього процесу дитини;
• підвищення рівня психічного здоров’я самих батьків.

Робота з батьками в рамках інклюзивної освіти організовується у двох напрямках:

1. Робота з усіма батьками дітей дошкільної групи.

2. Психологічна підтримка батьків дітей з особливими освітніми потребами.

Робота з батьками дітей з особливими освітніми потребами має проводитися у три етапи: підготовчий, основний, рефлексивний. На підготовчому етапі встановлюється контакт із родиною та проводиться первинна діагностика, вивчення членів сім’ї. Основний етап охоплює проведення індивідуальних і групових консультацій, психологічних тренінгів, круглих столів та відкритих заходів закладу освіти за участю їх дітей. Рефлексивний етап може здійснюватися після кожного півріччя року перебування дитини в закладі з метою подальшого коригування напрямів психолого-педагогічного супроводу сім’ї.

Вибір можливих форм і видів роботи залежить від багатьох чинників: життєвої компетенції батьків, їхнього соціального та освітнього рівня, бажання співпрацювати.

Батькам необхідно долучатися до освітнього процесу з перших днів перебування дитини в закладі, це дозволить не тільки скорегувати наявні порушення в розвитку дитини, але і попередити появу вторинних порушень.

На підготовчому етапі можна використовувати такі напрями діяльності як:

•     діагностика рівня розвитку дітей: виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностика соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною;
•     тестування та анкетування педагогів та батьків щодо впровадження інклюзії (Анкета «Ставлення батьків до відвідування закладу освіти дітей з особливими освітніми потребами» (Додаток 1), Анкета для педагогічних працівників» (Додаток 2)) [11];
•     вивчення особливостей сім’ї, в якій виховується дитина з особливими освітніми потребами;
•     психолого-педагогічне спостереження за особливостями соціальної взаємодії дітей у закладі з дітьми з ООП.

Основний етап супроводу родин, які виховують дитину з особливими освітніми потребами включає:

1. Бесіди: колективні та індивідуальні.

Орієнтовною тематикою бесід з батьками може бути:

• «Роль спілкування в житті дитини»;
• «Причини виникнення конфліктів у дітей»;
• «Як навчити дитину спілкуватися?»;
• «Як навчити дитину розуміти інших людей?»;
• «Виховання в дітей чуйності і уважності»;
• «Етика родинного спілкування»;
• міні - лекція з проведенням практичної роботи: «Здоров'язберігаючий простір будинку»;
• «Гігієнічні вимоги до одягу і взуття»;
• «Режимні моменти сім’ї і школи»;
• «Про дитину всередині сім'ї. Чи знаєте ви свою дитину?»;
• «Виховання терпимого відношення до людей»;
• «Особливості емоційного розвитку вашої дитини».

2. Консультації: колективні, індивідуальні, за заявкою, тематичні, оперативні. Дані форми роботи мають на меті інформування батьків про етапи психологічного розвитку дитини, організації предметно-розвивального простору для дитини в сім'ї, закономірності аномального розвитку.

Орієнтовна тематика консультацій з батьками може бути:

• «Чому дитині потрібна гра?»;
• «Які іграшки потрібні вашій дитині?»;
• «Грайте разом з дитиною».
• «Роль батьків у розвитку мовлення дітей. Знайомство з вправами, навчання виконанню вправ з розвитку артикуляційної моторики»;
• «Значення чистомовок для розвитку мовної активності дітей»;
• «Я розповім тобі казку, дружок. Навчання розповіді, переказу, показу з використанням жестів, міміки (розповідь - обігрування - читання)»;
• «Самообслуговування та його значущість для дитини»;
• «Пізнання навколишнього разом із дитиною»;
• «Азбука спілкування із дитиною»;
• «Розвиток емоцій через творчу діяльність»;
• «Виховання самостійності у дітей»;
• «Покарання – в чому його сенс?(методи виховання дитини)»;
• «Значення розвитку дрібної моторики рук для всебічного розвитку дітей».

Пропоную добірку міні-консультацій для батьків дітей з особливими освітніми потребами (Міні-консультація №1 «Інклюзія, або  «особлива» дитина серед нас» (Додаток 3), міні-консультація №2 «Причини мовленнєвих порушень у дітей» (Додаток 4), міні-консультація №3 «Мовлення на кінчиках пальчиків наших дітей» (Додаток 5), міні-консультація №4 «Корисні іграшки та ігри» (Додаток 6))  [5].

3. Наочно-інформаційні форми роботи в закладі можуть використовуватись наступні:

• Інформаційні проспекти для батьків;
• пам'ятки;
• буклети.

• оформлення теки «Здоровий спосіб життя дитини дошкільного віку»;
• оформлення ширми «Азбука здоров'я»;
• оформлення стенду «Осінь»;
• оформлення теки «Артикуляційна гімнастика»;
• оформлення теки «Дрібна моторика»;
• доповнення в теки «Здоровий спосіб життя дитини дошкільного  віку – все про здоров'я»;
• оформлення теки «Мовне дихання»;
• оформлення ширми «Комплекс вправ для очей»;
• створення теки «Нехворійка»;
• оформлення стенду «Зима»;
• оформлення ширми «Ігри для здоров'я»;
• виготовлення теки «Основи безпеки життєдіяльності»;
• оформлення стенду «Весна»;
• виставка дитячих книг, дидактичних посібників, ігор;
• оформлення стенду «Літо».

З метою психологічної просвіти батьків на стендах до уваги батьків можуть бути представлені друковані матеріали за темами:

- «Кожна людина – унікальна і неповторна особистість»;

- «Моє ставлення до дітей з особливими освітніми потребами»;

- «Доброта врятує світ».

4. Батьківські збори у формі: тренінгу, «Круглих столів», «Педагогічної вітальні». В ході тренінгу вирішується багато завдань, а саме: вироблення активної батьківської позиції, зняття почуття провини, підвищення самооцінки учасників. Участь у тренінгу допомагає батькам набути навичок вирішення конфліктних ситуацій з дитиною, навчитися ефективній взаємодії з дитиною, осмислення деяких особистісних проблем, усвідомлення та оптимізація своєї батьківської позиції. Крім того, під час таких зустрічей як «Круглий стіл» або «Педагогічна вітальня» батьки дітей з особливими освітніми потребами мають можливість зустрічатися один з одним, обмінюватися досвідом і надавати один одному підтримку, що дає батькам відчуття того, що «вони не самотні». Робота, побудована таким чином, допомагає вирішити не тільки особистісні проблеми, а й виробити певні соціальні навички для подолання труднощів у вихованні дітей з особливими освітніми потребами.

Пропоную тренінгове заняття для батьків на тему «Розуміння інклюзії – рівність прав» (Додаток7) [11].

Ефетивними в роботі з батьками є також «Батьківські вітальні».

В організації і проведенні «Батьківських віталень» беруть участь адміністрація закладу, педагоги, музичні керівники, логопед, практичний психолог. Запрошуються фахівці ІРЦ, лікарі (невролог, педіатр).

Орієнтовна тематика «Батьківських віталень»:

- «Допомогти вчитися»;

- «Адаптація без сліз»;

-«Щоб дитина росла здоровою і міцною»;

- «Осередок здорового способу життя в сім'ї».

Структура проведення вітальні наступна:

1. Підготовка до проведення вітальні: листівки, оголошення, запрошення;

2. Проведення «Батьківської вітальні»;

3. Зворотнійзв'язок.

Підготовка до «Батьківської вітальні» проходить у декілька етапів та включає в себе наступні заходи:

• визначається тема вітальні, чому вона буде присвячена. Порядок денний може бути різноманітним, з урахуванням побажань батьків;
• визначається дата, час, місце, де буде проходити вітальня;
• за тиждень до вітальні вивішується оголошення про її проведення;
• батькам дають запрошення, зроблені руками дітей;
• запрошуються для виступу фахівці;
• готуються пам'ятки для батьків, відеоматеріал;
• розробляються питання зворотного зв'язку.

Хід проведення «Батьківської вітальні»:

1. Традиційно «Батьківські вітальні» починаються з музичного номера.

2. Потім, з метою позитивного настрою на зустріч (на зняття напруги; на знайомство), проводяться ігри з батьками.

3. Основна частина включає в себе:

• оголошення теми;
• ознайомлення батьків з результатами опитування (якщо опитування проводилося);
• подання запрошених фахівців;
• демонстрація відеоматеріалів (презентація, відео з ранків, відкритих занять, відеоролик психолога);
• виступ по темі (вихователі, медичні працівники, психолог);
• діалоги з батьками (питання).

Як висновок заходу проводиться письмове опитування батьків–наскільки була цікава і корисна тема.

Аналізуючи зворотний зв'язок (письмове опитування), можна зробити висновок про те, що така форма роботи з батьками як тематична «Батьківська вітальня» сприяє більш тісній взаємодії ЗДО з сім'єю, зростанню психолого-педагогічної компетенції батьків, зростанню довіри і взаємоповаги між педагогами і батьками.

5. Індивідуальні та групові заняття з дітьми за участю батьків (майстри-класи). Участь у таких заняттях, стимулює батьків, надихає їх. Тут вони вчаться не тільки змістовній взаємодії зі своєю дитиною, але й освоюють нові методи та форми спілкування з нею. Крім того, на заняттях батьки вчаться приводити у відповідність можливості дитини та свої вимоги до неї.

Орієнтовні теми занять з дітьми за участю батьків, або їх можна ще назвати майстер-класи для батьків:

• «Сімейний Новий рік»;
• «Ігротека в колі сім'ї»;
• «В гостях у веселого язичка. Навчання виконанню вправ для розвитку артикуляційного апарату)»;
• «Ігри та вправи для розвитку дихання»;
• «Мовний розвиток дітей в спілкуванні з однолітками. Обмін досвідом»;
• обмін досвідом «Ви питаєте – ми відповідаємо»;
• «По дорозі до знань – рішення педагогічних ситуацій (По дорозі до садочку, прогулянка в магазин)»;
• «Майстерня Діда Мороза»;
• «Годівничка своїми руками»;
• «Подарунок для тата»;
• «Подарунок для мами»;
• «Дитяча книга» – спільне виготовлення дитиною і батьками саморобної книги.

6. Проведення спільних свят, конкурсів, розваг. Орієнтовна тематика таких заходів:

- свято здоров'я: «Спорт, гра, дружба»;

- бліц-турнір  «Щоб дитина росла здоровою і міцною»;

-  сімейна розвага «Інтеграція в суспільство»;

-  участь батьків у проведенні тижня зимових ігор;

- сімейна розвага «Наші хлопчики»;

- сімейна розвага «Улюблені, милі, рідні»;

- сімейний вернісаж «Пальчик, здивуй!». Пальчиковий театр на руках дітей і батьків.

7. Спільний перегляд відеоматеріалів, мультфільмів про толерантне ставлення до дітей з ООП.

Як тактовно та доступно пояснити дитині існування відмінностей між людьми та навчити її толерантності?

В умовах активного впровадження інклюзивної освіти в Україні дуже важливо вчасно і правильно ознайомити батьків і дітей з темою інвалідності, яка є досить широкою і включає в себе безліч аспектів – як соціальних, так і культурних. Колективне та індивідуальне ставлення до дитини з ООП залежить від коректної поведінки педагога і дітей, які, своєю чергою, переймають погляди власних батьків.

Чи потрібно говорити з дитиною про інклюзію? Безсумнівно. Це навчить її сприймати багатогранність навколишнього світу, розумінню, що існують різні люди – і це абсолютно нормально.

Як правильно говорити з дитиною про інклюзію? Існує багато способів, але найдієвіший – інтерактивний, за допомогою візуалізації. ГО «Смарт освіта» в рамках проекту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!» підготувала 7 цікавих тематичних відео, які допоможуть ознайомитися зі складними темами у доступному форматі. Проект фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.

Підняти тему інклюзії в освітньому процесі буде простіше, якщо продемонструвати мультфільми [12].

1. «Аутизм може робити неймовірні речі»;
2. «Як багато насправді ви знаєте про аутизм»;
3. «Інвалідність та захист дітей». ВідеоUNICEF;
4. «Подивіться, що можуть робити діти з інвалідністю»;
5. Мультик «Про Діму»;
6. «Що відбувається з Ніком?»;
7. «Пояснення Синдрому Аспергера для дітей».

8. Технологія «Створення ситуаціїу спіху». У роботі з дітьми з ООП особливого значення набуває використання технології «Створення ситуаціїуспіху». В основі даної технології лежить особистісно-орієнтований підхід до освітнього процесу. Ситуація успіху розглядається як психічний стан задоволення від наслідків виконання справи чи дії. Такого цілеспрямованого поєднання умов та можливостей досягти значних результатів у діяльності, прагнуть як педагоги, так і батьки. Базовими завданнями при запровадженні даної технологіїє: визнання самоцінності особистості, створення педагогічних ситуацій, заохочення, пошук. Педагогічна технологія «Створення ситуаціїу спіху» включає створення різноманітних видів радості. Цінність та ефективність даної технології полягає у застосуванні педагогічних прийомів, таких як: «Емоційнийсплеск», «Даю шанс», «Навмисна помилка», «Радість пізнання» та інших у роботі з різними категоріями дітей. Особливу значущість має створення ситуації успіху як у грі, так і у навчанні, чи трудовій діяльності. Також дорослі мають створювати демократичну атмосферу і всіляко сприяти формуванню дружніх дитячих колективів. Всі діти, незалежно від стану їхнього здоров’я, статі, раси, походження та інших чинників, повинні мати однакові права й можливості. Зважаючи на це, важливо зосередити увагу на забезпеченні рівних можливостей усім дітям у дитячому середовищі. Також необхідно, щоб усі діти відчували себе повноправними та цінними членами колективу. Це почуття приналежності надзвичайно важливе. Більшість дітей налагоджує дружні стосунки з ровесниками природним шляхом. Однак, дітям з ООП доводиться у цьому допомагати (шляхом створення відповідних можливостей). Діти легше вступають у нормальні соціальні та дружні стосунки в середовищі, де такі взаємини цінуються й заохочуються. Це означає, що педагоги та батьки постійно мають створювати ситуації для розвитку позитивних соціальних взаємин дітей. Завдяки контактам із друзями діти розвиваються емоційно та соціально, вони вчаться жити у злагоді з людьми, у них формується самоповага. Дружба дає дітям відчуття приналежності, а також пробуджує палітру позитивних почуттів. Також кожне заняття, кожен виховний захід обов’язково закінчується установкою на відпочинок або релаксаційною хвилинкою. Все це педагогічний колектив намагається передати і батькам. Щоб їхні діти також мали радість і задоволення від їхньої домашньої спільної роботи та тих завдань, що вони виконують вдома. Деякі порушення розвитку дітей, неможливо вилікувати. Зусилля всіх спеціалістів, щоб навчити дітей жити щасливо, використовуючи свої можливості і можливості оточуючих людей. Дитині легше розвиватися, якщо у неї в родині сформовано почуття безпеки. Якщо дитина відчуває себе улюбленою і прийнятою, якщо з батьками у неї хороший контакт, тоді інтелектуальний, фізичний, емоційний розвиток і соціалізація відбуваються набагато інтенсивніше. Змінюється навіть зовнішній вигляд дітей. Якщо ж контакт між матір'ю (батьками) і дитиною порушений, дитині важко рости щасливою. Тому завдання педагогічного колективу, психолога максимально допомогти батькам зрозуміти свою дитину і правильно реагувати на поради спеціалістів щодо її виховання. Показати батькам реальну перспективу розвитку та навчання своєї дитини, та визначити свою роль в педагогічному процесі, в різні вікові періоди розвитку дитини.

Пропоную для опрацювання даної теми та на допомогу, як педагогам, так і батькам дітей з особливими освітніми потребами слідуючу добірку літератури та статей, де можна знайти тренінги для батьків, теми батьківських консультацій, сценарії родинних свят, та ін.:

• «Школа і сім’я. Як поєднати дві сторони однієї медалі»// науково-методичний журнал «Початкове навчання та виховання» №6 (226), 2010. ст. 34.
• «Співдружність початкової школи і сім’ї у сучасних умовах виховання дітей»// науково-методичний журнал «Початкове навчання та виховання» № 7-8  (407-408), 2015, ст.5.
• Сценарій родинного свята «Моя сім’я – моя фортеця»// журнал «Розкажіть онуку» № 4, 2017, ст. 25.
• Відкритий урок «Батьки і діти»// «Розкажіть онуку» № 12, 2015, ст. 29.
• «Моральність дітей – обличчя батьків» - консультації для батьків//  «Розкажіть онуку» № 9, 2015, ст. 44.
• «Батьківські тренінги»//  «Позакласний час» № 9, 2017, ст. 41.
•  «Школа та батьки. Навчаємо співпраці» / упоряд. М. К. Голубенко. – Київ: Шк. світ, 2009. – с. 128.
• Навчально-методичний посібник для батьків дітей з особливими освітніми потребами (частина ІІ) / ред.. Колупаєвої А. А. – Кіровоград, 2013. – с. 198.

Рефлексивний етап супроводу батьків, які виховують дітей з особливими освітніми потребами може здійснюватися після кожного півріччя або року відвідування дитини закладу освіти з метою подальшого коригування напрямів психолого-педагогічного супроводу сім’ї.

Висновок: отже, психолого-педагогічна підтримка сімей, які виховують дітей з ООП є життєво необхідною, тому, що не лише від педагогічного колективу, а й від батьків та їх внеску в освітній процес залежить повноцінний розвиток дітей з особливими освітніми потребами. Організацію роботи з батьками необхідно розглядати як важливий елемент супроводу родин, які виховують дітей з ООП, тому що тільки при взаємодії з сім'єю, можна допомогти дитині адаптуватися в дитячому середовищі, в соціумі.

Список використаних джерел:

1. Ілляшенко Т. Інтеграція дітей з освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі/ Т. Ілляшенко // Психолог, 2009. – №10. – с.14-18.
2. Інклюзивна освіта: основні положення. – Електронний ресурс: http://www.ussf.kiev.ua/ie_inclusive_education/
3. Калініченко І. О.Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання/ І. О. Калініченко. -  Запоріжжя, 2018. – Режим доступу:https://vseosvita.ua/library/psihologo-pedagogicnij-suprovid-ditej-z-osoblivimi-potrebami-v-umovah-inkluzivnogo-navcanna-61048.html
4. Король А. Технологія "Фідбек" як засіб співпраці вчителя-логопеда з батьками / Альона Король. // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2016. – №11. – С. 51–58.
5. Матеріали науково-практичної Інтернет-конференції «Особливості психолого-педагогічної підтримки дітей з особливими освітніми потребами». – Черкаси, 2018. – Режим доступу: http://oipopp.ed-sp.net/?q=node/24198
6. Особливості роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Вісник №4 НДЛ інклюзивної освіти. / Упорядники: Савчук Л.О., Юхимець І.В.,– Рівне: РОІППО, 2013. – 53с.
7. Особливості роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Вісник №4 НДЛ інклюзивної освіти. / Упорядники: Савчук Л.О., ЮхимецьІ.В.,–Рівне: РОІППО, 2013. – 53с.
8. Причини мовленнєвих порушень. - Електронний ресурс: http://vilhivci-sch.at.ua/load/batkam/prichini_movlennevikh_porushen/4-1-0-2
9. Розвиток мовлення. - Електронний ресурс: https://www.logoclub.com.ua/poradi-logopeda/rozvitok-movlennya/110-igrashki-dlya-rozvitku-movlennya-ditini-vid-3-do-5-rokiv
10. Теорія і практика олігофренопедагогіки та спеціальної психології: збірник праць: Випуск 6/ за ред.: Т. В. Сак. – Київ: КАФЕДРА, 2011 – 276с.
11. Трубіцина Ю. П.Розуміння інклюзії – рівність прав/ Ю. П. Трубіцина. – Режим доступу:  https://vseosvita.ua/library/rozuminna-inkluzii-rivnist-prav-2306.html
12. Як говорити з дітьми про інклюзію? Сім тематичних відео. – Режим доступу:  http://nus.org.ua/articles/yak-govoryty-z-ditmy-pro-inklyuziyu-sim-tematychnyh-video/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Анкета«Ставлення батьків до відвідування закладу освіти дітей з особливими освітніми потребами»

Шановні батьки, просимо вас відповісти на декілька запитань анкети. Потрібно вибрати варіант із запропонованих або відповісти самостійно.

1. Чи знайомі Ви з терміном «інклюзія»?

а) так;

б) ні.

2. Ваше ставлення до дітей з особливими освітніми потребами в освітньому закладі?

а) негативне;

б) позитивне;

в) важко відповісти.

3. Чи хочете ви, щоб ваша дитина відвідувала групу, де є дитина з особливими освітніми потребами?

а) так;

б) ні;

в) важко відповісти.

4. Які проблеми ви бачите в ситуації освітнього процесу в групі, де є дитина з особливими освітніми потребами?

а) проблеми спілкування дитини з особливими освітніми потребами з однолітками;

б) дитина з особливими освітніми потребами буде заважати ефективному освітньому процесу;

в) ваш варіант_____________________________________

г) не бачу проблем.

5. Чи згодні ви з твердженням, що всі діти мають відвідувати групу разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.

а) так;

б) ні.

в) важко відповісти.

Дякуємо за співпрацю!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Анкета для педагогічних працівників

1.               Чи знаєте ви, що таке «інклюзія»?

а) так;

б) ні.

а) так;

б) ні;

в) частково.

а) так;

б) ні.

5. Як ви думаєте, чи вплине спільне проведення дозвілля дітей різних категорій на покращення морального виховання особистості?

а) так;

б) ні.

6. Чи готові ви психологічно подолати бар'єри у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами?

а) так;

б) ні.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Міні-консультація №1

«Інклюзія, або «особлива» дитина серед нас»

Кожна дитина – це найбільший та найцінніший скарб для своїх батьків та родичів, а всі діти разом – це скарб суспільства, і від того, наскільки ми цінуємо та поважаємо кожного – залежить і наше життя у майбутньому.

Наш світ не такий безхмарний та яскравий, як нам іноді хочеться його бачити і ми, люди, намагаємося закрити очі та не помічати деяких його особливостей, думаючи, що нас це не стосується і нам це не потрібно. Однією із таких «особливостей», яка довгий час була приховано є «інвалідність», зокрема, дитяча інвалідність. Термін «інвалідність» сьогодні є некоректним та не рекомендованим до вживання, адже це в деякій мірі образливо для людини. На зміну цій термінології прийшли сучасні– «дитина з особливими освітніми потребами», «дитина з інвалідністю». До цієї категорії належать:

- діти із порушеннями слуху (глухі, зі зниженим слухом);
- діти із порушеннями зору (сліпі, зі зниженим зором);
- діти із порушеннями мовлення;
- діти із порушеннями опорно-рухового апарату;
- діти з порушенням інтелектуального розвитку;
- діти із затримкою психічного розвитку.

Наявність спеціальних груп, спеціальних дитячих садків, інтернатних закладів не повною мірою задовольняє рівність прав на освіту дітей, які мають особливості психофізичного розвитку, не завжди відповідає їх запитам і суспільним потребам. Тому в світі, зокрема і в Україні, впроваджується в практику інклюзивна освіта (інклюзія).

Інклюзивна освіта – це розширення участі всіх дітей, у тому числі з особливостями психофізичного розвитку, в освітньому процесі. Вона передбачаєі стотні зміни в культурі, політиці та практичній діяльності навчальних закладів.

Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання та виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку в закладі освіти. Увага зосереджується на соціалізації дітей цієї категорії та досягненні якості освітнього процесу. Сучасні навчальні заклади та освітня система мають відповідати потребам усіх дітей. Змінюється не малюк, а система.

Основна мета інклюзії – якісні зміни в розвитку дітей, що мають особливі освітні потреби.

Ми маємо досвід європейських країн, де люди з особливими потребами вчаться, працюють, створюють сім’ї, виховують власних дітей. Нажаль, у нас це тільки окремі випадки. Багато хто із людей мають стереотипну думку радянських часів, що таких дітей чи дорослих треба ізолювати від  світу, аби інші  не лякалися, не тицяли на них пальцем, не засуджували. 

Те, як ми будемо ставитися до дітей та людей із особливими освітніми потребами, залежить від виховання, від того, чи навчимо ми своїх дітей толерантного поводження з тими, у кого гірший зір, слух,  хто не може ходити, хто бачить свій власний світ, хто може гірше розуміти навчальний матеріал, але тих, що також мають серце, переживають емоції і мріють – кожен про своє. Ми, батьки, повинні навчити наших дітей з повагою ставитися до тих, хто трішки інакший, допомагати їм, підтримувати, дружити та любити їх. Кожна дитина має рівні права на життя та освіту. Слід пам’ятати, що особлива дитина – це не вирок, а виклик суспільству!

 

 

 

 

 

Додаток 4

Міні-консультація №2

«Причини мовленнєвих порушень у дітей»

На сьогоднішній день в Україні значно зросла та ускладнилася кількість дітей, що мають порушення мовлення. В свою чергу мовленнєві порушення гальмують процес оволодіння усним та писемним мовленням. Тому важливо якнайшвидше діагностувати та розпочати корекційний процес, щоб до початку шкільного навчання проблема  порушення мовлення зникла.

Багато людей замислюються над питанням: «Які ж причини можуть призвести до порушень мовлення у дітей?». Якщо спеціалісти діагностували порушення мовлення як самостійний дефект, а не вторинний, як наслідок органічного ураження при порушенні слуху, інтелекту, то причини можуть бути такі:

1. Порушення диференціації звуків (фонематичне порушення, порушення слухової уваги при нормальному слуху), коли дитина не розрізняє опозиційні звуки б-п, с-з, с-ш,с-ц, р-л та інші.

2. Порушення у будові артикуляційного апарату (укорочена під’язикова зв’язка, високе піднебіння, масивний язик, порушена іннервація м’язів язика, порушення прикусу, відсутність зубів у дитини).

3. Неправильне мовлення в дорослому оточенні дитини (тоді дитина починає говорити за наслідуванням).

4. Ускладнена або патологічна вагітність.

5. Ускладнені або патологічні пологи (асфіксія, гематоми, родові травми).

6. Родина недостатньо уваги приділяє розвитку мовлення дитини, не читає їй, не розмовляє, не грає в ігри, а надає переваги телевізору чи комп’ютеру.

7. Педагогічна занедбаність дитини.

8. Спадковість.

9. Вживання батьками тютюну, алкоголю чи наркотиків.

10. Стреси або психічні захворювання.

Шановні батьки, якщо ваша дитина має мовленнєві порушення, то потрібно прикласти максимум зусиль та терпіння задля їх подолання. Ваше мовлення має бути взірцем для наслідування. Ви повинні вирізнятися стриманістю та терпінням по відношенню до дитини, схвалювати та розвивати мовлення дитини, слухати та чути дитину, постіно з нею розмовляти, читати книжки, застосовувати поради спеціалістів, зокрема, логопеда, дозувати перегляд телевізора, виключити з переліку ігор комп’ютерні, замінюючи їх на розвивальні мультфільми. Звертайте особливу увагу на розвиток дрібної моторики вашої дитини. Пам’ятайте! «Дорогу подолає той, хто йде!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

Міні-консультація №3

«Мовлення на кінчиках пальчиків наших дітей»

Мовлення людини – досить складний процес. Щоб оволодіти правильним мовленням, дитина має сприймати звернене до неї мовлення, вміти керувати органами артикуляції, контролювати власне мовлення та мовлення оточуючих людей.

Ще в 20-х роках минулого сторіччя було висунуто гіпотезу про зв’язок мовлення з рухами руки. Пізніше було доведено, що дрібні рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і таким чином прискорюють розвиток мовлення.

Активне тренування дрібної моторики покращує не тільки рухові можливості, а й розвиває мовленнєві та психічну навички.

Вважається, що одним із показників інтелектуальної готовності дитини до школи є саме рівень розвитку дрібної моторики. Діти, у яких відмічається високий рівень розвитку дрібної моторики, вміють логічно мислити, в них на належному рівні розвинені пам’ять, увага та зв’язне мовлення. І навпаки, діти із низьким розвитком дрібної моторики негативно відносяться до начання, не можуть висловити власну думку, мають короткотривалу пам’ять.

Саме тому, роботу з розвитку дрібної моторики у дітей слід починати не перед вступом до 1 класу, а майже після народження дитини. Приділяючи достатньо уваги іграм, вправам, завданням для розвитку дрібної моторики рук, ми вирішуємо декілька проблем, а саме: прискорюємо та покращуємо розвиток мовлення наших дітей, розвиваємо інтелектуальні здібності малюків та готуємо їх до оволодіння навичками письма.

Вже від народження дбайливі батьки можуть робити дитині масаж пальчиків, впливаючи на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. Далі вводити прості вправи з віршованим супроводом (наприклад «Куй-куй чобіток», «Сорока-ворона» і ін.), вчити дитину застібанню та розстібанню ґудзиків, шнуруванню взуття, елементарним навичкам самообслуговування. В середньому та старшому дошкільному віці робота над розвитком дрібної моторики та координації рухів руки повинна проводитися постійно (і в садочку, і вдома) та має бути важливою частиною у підготовці дитини до шкільного навчання.

Потрібно знати, що матеріал, який використовується для розвитку дрібної моторики має відповідати віковим нормам дитини та не бути переобтяженим. Поступово матеріал ускладнюється. Остаточний результат роботи залежить від регулярності виконання та відповідності віку дитини, від інтересу дитини до виконання завдань. Щоб сприяти розвитку дрібної моторики і тим самим розвивати мовлення та пізнавальні процеси дитини, можна запропонувати наступні завдання:

• Розминати пальцями  тісто, глину, пластилін;
• барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столі;
• плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі;
• стискати та розтискати кулачки;
• масажувати долоні горіхами, шишками, жолудями, шестигранними олівцями;
• нанизувати намистинки на тоненькустрічку, робити намисто;
• двома пальцями руки (вказівним та середнім) «ходити» по столі, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони «біжать». Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою;
• нанизувати великі ґудзики на нитку;
• застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки;
• закручувати шурупи, гайки;
• ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками;
• ігри з піском, манкою, крупами, водою;
• малювати, розфарбовувати, штрихувати, складати пазли;
• різати ножицями;
• викладання візерунків та фігур з камінчиків, сірників та паличок для рахування;
• пальчикова гімнастика без мовного супроводу та з віршованим супроводом;
• ігри з прищіпками.

Не забувайте під час виконання цих видів роботи розмовляти з малюком, коментувати дії та спонукати дитину до мовлення.

Приємного вам спілкування, корисних ігор та розумних дітей!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

Міні-консультація №4

«Корисні іграшки та ігри»

Як відомо, ведучий вид діяльності в дошкільному віці – гра. Іграшкам та іграм малюки надають великого значення, і в їх житті вони відіграють найважливішу роль. За допомогою ігор та іграшок ми можемо розвивати не лише мовлення наших дітей, але і такі пізнавальні процеси як пам’ять, мислення, увагу, уяву, дрібну моторику пальців рук, загальну моторику.

Особливо швидкий розвиток мовлення у дітей припадає на вік від 3 до 5 років. Розширюється та поповнюється не лише пасивний словник дитини, але і активний. У цьому віці дитина виходить на новий щабель розвитку, в її діяльності з’являється сюжетно-рольова гра, як форма взаємодії з однолітками та дорослими, що в свою чергу дає сильний поштовх для розвитку зв’язного мовлення дитини. Діти починають вживати у мовленні складні слова, багатослівні речення, у них формується граматична будова мовлення, розвивається фонематичний слух, яких слугує щаблем до формування звукового аналізу.

Корисними та необхідними у повсякденні стануть такі ігри та іграшки, які допоможуть у процесі формування та розвитку зв’язного мовлення малюків, зокрема:

1. Різноманітні конструктори

Піраміди, конструктори, кубики, цеглини з різноманітного матеріалу, такого як дерево, метал, пластмаса будуть слугувати засобами для творчості дитини. Спочатку дорослий має розповісти та показати дитині, як потрібно будувати, складати, має залучитися до гри з дитиною, придумати цікавий сюжет. Під час такої гри відбувається діалог між дорослим та дитиною, розвивається концентрація уваги, терплячість, мислення, дрібна моторика.

2. Ігри з природнім матеріалом

Великої користі надають дітям ігри з природнім матеріалом, таким як горіхи, шишки, жолуді, каштани, листя з дерев та кущів. Спочатку дитина разом з доросли під час прогулянки збирає це матеріал, закріплює його назву, призначення. Потім дитина фантазує як можна використати цей матеріал для гри – виготовити поробку, намисто, зробити масаж для рук, ніг, зробити аплікацію тощо.

3. Ігри з предметними  картинками

Дуже добре, якщо серед великого різноманіття іграшок у батьків є набори предметних картинок, які можна цікаво використати для ігор з навчальною метою («Овочі», «Фрукти», «Транспорт», «Свійські тварини», «Дикі тварини», «Посуд», «Одяг», «Взуття»). З допомогою цих картинок можна пограти в такі ігри «Четвертий зайвий», «Назви одним словом», «У саду чи на городі», «Варимо борщ», «Готуємо сік», «Хто живе у селі» , «Завітаємо у зоопарк».

4. Іграшки для сюжетно-рольової гри

Такими іграшками можуть бути дитяча праска, набір дитячого посуду, лялька з візочком, дитяча кухня, магазин, набір інструментів, лікарський комплект – ці іграшки у свідомості дітей відображають дорослий побут та слугують інструментом для розвитку мовлення, збагачення словника та удосконалюють навички взаємодії між однолітками та дорослими.

5. Навчальні, або дидактичні іграшки, які відповідають віку дитини.

З допомогою великого різноманіття таких іграшок дитина вчиться диференціювати кольори, рахувати, розрізняти форму та величину предмета.

6. Настільні ігри.

Серед таких ігор можна виокремити лото, пазли, шнурівку, мозаїку, доміно, настільні ігри з кубиком та завданнями. Ці ігри окрім розвитку мовлення розвивають посидючість, інтерес, привчають грі за правилами, розвивають дрібну моторику, мислення, координацію рухів, зосередженість, орієнтацію у просторі.

Шановні батьки! Купуючи нову гру або іграшку пам’ятайте, що вона має відповідати віку дитини, бути розвивального спрямування, викликати позитивні емоції у вашого малюка. Перш, ніж дати нову іграшку дитині, потрібно розповісти про неї, показати, як з нею можна гратися та обов’язково залучитися до гри разом з дитиною. Тільки за таких умов іграшка або гра принесе дитині користь!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7

Тренінгове заняття з батьками

«Розуміння інклюзії - рівність прав»

Мета:

- познайомити батьків з особливостями інклюзивної освіти в системі освіти;

- сформувати толерантне ставлення до впровадження інклюзії у закладі освіти;

- розвивати почуття соціальної підтримки персональних потреб дитини з особливими освітніми потребами.

Обладнання: аркуші паперу, ручки, фломастери, маркери, листочки клейкого паперу у формі долоні, мультимедійна презентація, анкета «Ставлення до інклюзії».

Хід тренінгу:

 Вступ. Повідомлення теми та мети заняття.

Шановні батьки, рада вас всіх вітати. Сьогодні  запрошую вас стати учасниками тренінгового заняття «Розуміння інклюзії – рівність прав».

Чи є переваги та недоліки інклюзивної освіти в закладі? Саме на ці запитання ми будемо шукати відповіді під час сьогоднішнього тренінгу.

Знайомство учасників тренінгу. Вправа «Долоньки».

Мета: створення емоційно комфортної атмосфери довіри, розкутості, подолання сором'язливості, що сприяє результативній спільній роботі учасників тренінгу.

Хід проведення:

Тренер роздає учасникам листочки клейкого паперу у формі долоні і пропонує на кожному пальці написати:

- своє ім’я;

- ким мріяли бути у дитинстві;

- важлива риса вашого характеру;

- очікування від тренінгового заняття;

- побажання.

Правила тренінгу

Мета: установлення атмосфери довіри та співпраці між учасниками тренінгового заняття.

Хід проведення:

На початку тренер пропонує кілька правил, далі учасники тренінгу його доповнюють. Правила вписуються маркером на великий аркуш паперу та вивішуються на видному місці. Отже, кожний з учасників тренінгу буде (нижче подаємо приблизний перелік правил):

• доброзичливим;
• коректним;
• тактовним;
• толерантним;
• терпимим;
• конструктивним;
• говорити від свого імені;
• активним;
• говорити лаконічно;
• дотримуватись «правила піднятої руки»;

Анкетування «Ставлення батьків до відвідування закладу освіти дітей з особливими освітніми потребами».

Тренер роздає учасникам анкету і пропонує її заповнити.

Вправа «Яблуко»

Мета: показати на практиці, що всі люди є рівні і водночас унікальні.

Хід проведення:

Тренер. Іноді, ми сприймаємо яку-небудь групу, наприклад етнічну, як ціле і не замислюємося про те, що кожний її представник – зовсім унікальний і неповторний. Наприклад, нам може здаватися, що «всі китайці на одне лице», що всі естонці повільні. Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ». Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми - унікальний витвір. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже.

Давайте спробуємо проілюструвати унікальність всього існуючого на практиці. Навряд чи хто-небудь вважає, що кілограм яблук наповнений індивідуальністю. Візьміть кожний собі по яблуку. Роздивіться його якомога уважніше, з'ясуйте «особливі прикмети». На це дається 1 хвилина. Потім яблука змішуються. Кожний повинен знайти своє яблуко й описати його.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

- Що допомогло вам знайти саме своє яблуко?

- Стільки часу вам знадобилося?

- Що ви відчували в процесі пошуку і знахідки?

Вправа«Ярлики»

Мета: поставити себе на місце іншої людини, відчули як воно бути, коли тебе сприймають через призму певної ролі.

Хід проведення:учасникам роздаються ярлики в вигляді карток на кожній картці написано одне з таких звернень:

- агресивний – остерігайтеся мене, поступайтесь мені місцем;

- дружелюбний – прислухайтеся до мене;

- затримка розвитку – спрощуйте і повторюйте все мені;

- спотворене обличчя – уникайте зорового контакту зі мною;

- обдарований – завжди погоджуйтеся зі мною;

- поганий слух – говоріть голосно, жестикулюйте;

- лідер – уважно слухайте мене;

- заразний – тримайтеся від мене подалі.

Прикріпити картки на спину учасника так, щоб ніхто не бачив, що написано на його картці. Учасники, які отримали картки, граються в групах по 4-5 осіб з конструктором та іграшками, всі інші намагаються вести себе згідно звернень на картках по відношенню до «граючих» учасників (використовуючи жести, міміку, звернення). Учасники з картками повинні здогадатися, який у них ярлик.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

Як ви здогадалися, який у вас ярлик? Що відчуваєте після гри, під час гри?

Як впливає наявність подібних ярликів на спілкування?

Як часто ми зустрічаємося з ситуаціями навішування ярликів?

Чи легко позбутися ярликів? Як це зробити?

 Вправа «Приймаю – не приймаю».

Мета: вивчення думки батьків про інклюзію, з’ясування проблемних питань, що викликають у них занепокоєння, та їхнього ставлення до такої моделі освіти.

Хід проведення:учасникам пропонуються твердження, з якими вони мають погодитися або не погодитися. Тренер роздає кожному учасникові по одній картці червоного та білого кольору. Тренер зачитує твердження. Учасник, який погоджується з даним твердженням, має підняти картку білого кольору. Якщо не погоджується – картку червоного кольору. Всі учасники піднімають картки разом. Після озвучення кожного твердження тренер пропонує учасникам обговорити їхні відповіді.

Приклад тверджень:

- Ровесники з типовим розвитком не приймуть дитину з особливими потребами, й вона опиниться в соціальній ізоляції.

- Дитина з особливими освітніми потребами має право навчатися та перебувати  у звичайному закладі освіти.

- Відвідування групи, де є дитина з особливими освітніми потребами може негативно позначитися на емоційному розвитку дитини з типовим розвитком.

- Дитина з порушеннями повинна мати такі самі права й переваги, якими користуються в закладі й інші діти.

- Педагоги закладу освіти ставляться до дітей з особливими потребами інакше, ніж до інших дітей

- Батьки учнів із типовим розвитком не хочуть, щоб діти з особливими освітніми потребами були в одній групі з їхніми дітьми

- Інклюзія допомагає краще підготувати до реального життя однолітків із типовим розвитком.

- В інклюзивному освітньому середовищі діти з типовим розвитком більше дізнаються про відмінності.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

- Чи легко вам було демонструвати і висловлювати своє ставлення до поданих тверджень?

- Чи почули ви думки або позиції, які вас здивували?

- Чи важливо з’ясовувати усі ці питання?

Вправа «Вчимося цінувати індивідуальність».

Мета: навчити цінувати індивідуальність, приймати людей такими, якими вони є.

Хід проведення:

Тренер. Ми часто хочемо бути точно такими, як інші, і страждаємо, коли відчуваємо, що відрізняємося від інших. Іноді дійсно добре, коли ми – як всі, але не менш важлива і наша індивідуальність. Її можна і потрібно цінувати! Якби ми вміли цінувати власну індивідуальність, нам було б легше приймати індивідуальність партнера.

Кожному учаснику пропонується на аркуші паперу написати 3 ознаки, які відрізняють його від всіх інших членів групи. Інформація повинна носити позитивний характер (зовнішній вигляд, вміння, чесноти, таланти, життєві принципи тощо).

Запитайте дозволу в учасників зібрати записи і зачитати їх, а члени групи будуть відгадувати, хто може бути автором.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

- Чи легко вам було знайти три ознаки, які відрізняють вас від інших?

- Чи здатні ви приймати індивідуальність іншої людини?

- Які зробили висновки? Що хотіли би додати?

Рефлексія. Підсумки тренінгу.

Тренер.Чомусь ми часто забуваємо про зв`язок між почуттями та розумом, про терпіння один до одного, про вміння та необхідність достойно переживати не тільки радість, але і біль, горе, страждання, про те, що чужого болю не буває… Завдання закладу освіти полягає з одного боку в тому, щоб досягти шанобливого ставлення окремо взяту дитину до інших, сприйняття іншої особи, як рівноцінної, з іншого боку – критично ставитись до власних поглядів і принципів.Дитина з особливими потребами, це швидше існуючі соціальні бар`єри і недоліки середовища, аніж наявні у неї порушення.

Запитання для обговорення:

- Про що змусив тренінг задуматися?

- Що надавало сили, вселяло впевненість?

- Яку «спрагу» (в чому?) допоміг тренінг вгамувати?

- Що хотілося б виправити / змінити?

- Які моменти зустрічі краще б не відбувалися взагалі?

- Чи справдилися ваші очікування?

- З яким «післясмаком» розходяться учасники?

 Вправа «Оплески». Ми з вами добре попрацювали. І в завершенні пропоную уявити на одній долоні посмішку, на іншій – радість. А щоб вони не втекли від нас, їх треба міцно-міцно з'єднати в оплески.

Бажаю вам успіхів. До нових зустрічей!