Все живе потребує любові

Все живе потребує любові

(конспект уроку християнської етики для учнів 1 класу)

 

Мета: систематизувати та узагальнити знання дітей з розділу „Хочу пізнавати дивосвіт”, закріпити матеріал, вивчений на попередніх уроках, допомогти дітям зрозуміти важливість любові в їхньому житті; плекати в учнів почуття любові до Бога, людей, природи; розвивати бажання втішати Господа добрими вчинками та гарною поведінкою.

 

Ключовий вірш:

„Бог є Любов, і хто перебуває в любові,

той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.” ( 1 Ів. 4, 16 )

 

Обладнання: Святе Письмо, ікона, свічка, серветка, навчальні посібники, запис пісень „Алилуя!”, „Люблю цей світ”, ілюстративний матеріал.

 

Хід уроку

 

І. Взаємне християнське привітання. Організаційний момент

 

- Не поспішайте сідати за свої місця. Зробіть, будьте ласкаві, одну річ. Погляньте у вічі своєму сусіду, приязно усміхніться йому і привітайтесь із ним. Дякую. Насправді посмішка нічого не коштує, триває мить, але дає багато. Вона створила атмосферу доброзичливості у нашому колективі, а в кожного з нас, сподіваюсь, на душі стало приємніше, тепліше, світліше і веселіше.

 

ІІ. Спільна молитва ( подяка Богові за сотворений світ )

 

- Я дякую Тобі, Господи, за те, що Ти ввів мене у це життя, як в зачарований рай. Ми побачили небо, як глибоку синю чашу, в блакиті якої співають птиці. Ми почули миротворчий шум лісу і милозвучну музику вод, ми споживали солодкі плоди і запашний мед. Гарно у Тебе на землі і радісно бути гостем Твоїм.

Акафіст, Ікос 2

 

ІІІ. Систематизація та узагальнення знань учнів

 

1. Бесіда з дітьми

 

- Скажіть мені, любі діти,

Хто посіяв в лузі квіти?

Хто ластівку навчив гніздо будувати?

Хто сказав лелекам у вирій відлітати?

Хто поскладав камінь у високі гори?

Хто налив води у широке море?

 

„Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! І мудрості усе ти створив, – повна земля твоїх створінь.” ( Пс.104, 24 )

- Бога ми не бачимо, а Божі творіння – так. Усе, що нас оточує: небо, місяць, зірки, хмарки, земля, на якій живемо, і все, що бачимо на землі: траву, дерева, гори, ріки, моря, риби, птаство, звірів і, нарешті, людей, тобто нас самих, – усе це сотворив Бог. Людині, для того щоб щось виготовити, потрібен якийсь матеріал, інструменти, без яких вона неспроможна зробити нічого (навести приклади). Тільки для одного Бога нема чогось неможливого. Він захотів створити світ – і створив його з нічого, одним Своїм Словом.

 

• Вірш „Боже, яка краса!”

Сонце і гори,

Місяць і зорі,

Радіє земля й небеса!

Мама із татом,

Дитята-ангелята,

Боже, яка краса!

 

Сіла над хатою

Хмарка кудлатая.

Хто б її розчесав?

Вміти б літати,

щоб її дістати!

Боже, яка краса!

 

Песик прокинувся,

За котиком кинувся,

Ледь його не покусав.

Котик муркоче,

Миритися хоче.

Боже, яка краса!

о. Руслан Грех

 

- А як ми можемо подякувати Богові за цю красу, серед якої живемо?

( Міркування дітей )

- Пісня – також гарний подарунок-подяка.

 

2. Розучування пісні з дітьми

Алилуя!

Плескай ручками для Бога.

Тупай ніжками для Бога.

Дивись очками на Бога.

Слухай вушками про Бога.

Гарненько танцюй для Бога.

Співай пісеньку для Бога.

Дякуєм за все ми Богу.

Алилуя!

3. Продовження бесіди

 

- Усе Бог створив добрим і прекрасним. Світ – розгорнута книга, яку ми маємо нагоду щодня читати, тобто пізнавати. А за допомогою чого ми можемо пізнавати красу Божого світу? ( Відповіді дітей )

 

• Вірш із рухами

Маю два очка, ними світ бачу.

Маю дві ніжки, ними я скачу.

Маю два вушка, ними я чую.

Ротиком Божі дари смакую.

Приємний запах носик лоскоче.

Їсти смачненьке язичок хоче.

Очками бачу, вушками чую,

Ніжками світом я помандрую.

Ручками маму я обнімаю,

Устами Бога я прославляю.

Хочу на світі щасливо жити,

Богу та людям вірно служити.

Г. Добош

 

- Та найголовніше, що людина може пізнавати світ розумом і серцем. Це відрізняє її від інших живих створінь. Людина має змогу навчатися, роздумувати, аналізувати, вміє веселитись і сумувати, співчувати і розраджувати, наділена великим Божим даром – здатністю любити. Про це ми з вами і поговоримо на сьогоднішньому занятті.

 

ІV. Повідомлення теми і мети уроку

 

V. Розвиток теми

 

- Бог не має тіла. Він є чистий Дух, тому ми не можемо Його бачити. Зате Бог усе бачить і чує. Господь знає усе. Тому кажемо, що Він є Всезнаючий.

„Дитино Моя, можливо, ти не знаєш Мене, але Я знаю про тебе все. Знаю тебе, коли сидиш і встаєш ти. Мені відомі всі твої дороги..., бо Я сотворив тебе.” ( Пс. 139, 1-3 )

Бог може зробити все, що хоче. Тому кажемо, що Він є Всемогутній.

Бог – наш спільний Отець, найсвятіший, наймудріший, найсправедливіший, найдобріший.

Та найважливіше, що Бог є Любов. Тільки Бог любить нас усіх, любить так, як ніхто з людей. Він постійно піклується про нас, дає усе, що потрібно нам для життя. І усе, що ми бачимо на небі, на землі і під землею, Господь створив для блага та користі людей. Нас оточує повітря, яким ми дихаємо і без якого не можемо жити. Ми скрізь маємо воду та їжу; нас освітлює світло. Ми маємо батьків, сусідів, друзів, які приносять нам радість, втіху, допомогу.

 

 

• Вірш „Ну й гарно ж все придумав Бог!”

Ну й гарно ж все придумав Бог:

Як тато й мама – то удвох.

А як бджола – то у гурті,

Сова в дуплі і в самоті.

Придумав рибок ціле море,

Карпати – гори й хмари – гори.

Придумав Сонце – сонях угорі,

А зорі засвітив, як ліхтарі.

І Місяця поставив на сторожі

Лілеї, чорнобривчики і рожі.

А щоб забути все сумне,

Придумав Бог тебе й мене!

Г. Кирпа

 

- Бог дарує нам любов. Людина, яка відчуває, що її люблять, сповнена щастя, радості, спокою.

На жаль, не завжди люди бувають добрими. Часто сваряться, ображають один одного, кривдять оточуючий світ і тим самим засмучують Господа.

 

• Вірш „Двоколірний вірш”

Коли де-небудь квітку бачу,

„Зірви!” – кричить мені, аж плаче.

Повз дерево іду зелене,

„Зламай!” – схиляється до мене.

В гніздечку пташку стріну в гаї,

„Зжени!” – мерщій мене благає.

„Забий!” – з болота жаба просить,

„Замуч!” – цвіркун сюркоче в просі –

Е ні, не гарний вірш такий,

Хай ліпше буде – навпаки!

Коли де бачу квітки очі,

„Люби!” – вона мені шепоче.

Повз деревце іду зелене,

„Привіт!” – схиляється до мене.

В гніздечку пташку стріну в гаї,

Питає пташка: „Як ся маєш?”

„Спочинь!” – з болота жаба просить,

„Всміхнись!” – цвіркун сюркоче в просі...

Який же світ кругом чудовий!

Додому йду в добрі й любові.

Д. Павличко

 

- Кожен з нас може помилитися, однак важливо усвідомити  свою провину, а ще важливіше – вибачитися і виправитися. Отож кожного дня намагайтесь втішати Господа добрими ділами. Будьте чемними, ввічливими, доброзичливими і чуйними. Пам’ятайте! Господь дивиться на серце, в якому має „жити” любов.

 

• Вірш „Любіть цей світ”

Усі ми в світ прийшли, щоб жити,

Добро творити на землі.

Учіться, діточки, любити,

Навчайтеся, поки малі.

 

Не нищіть квіти, не зривайте,

Нехай на них блищить роса.

Усе живе оберігайте,

Бо ж для людей ця вся краса.

 

Любіть свій край, любіть свою родину,

Свята земля – її також любіть,

І свій народ, і кожную людину,

А любите – отож, добро творіть!

Н. Красоткіна

 

 

VІ. Підсумок уроку

 

- Все, що є в світі, чогось потребує:

Сонечко – неба, зіронька – ночі,

Пташина – вітру, рибка – води.

Людина щастя в світі шукає,

Прагне любові та доброти.

 

 

VІІ. Спільна молитва. Прощання

 

( На завершення звучить запис  пісні „Люблю цей світ” )