Вторинний сектор економіки

1. Легка промисловість

Визначення: галузь, що виробляє товари широкого вжитку з природної та синтетичної сировини.

Основні підгалузі:

• Текстильна промисловість (бавовняна, вовняна, лляна, шовкова);
• Швейна промисловість (виробництво одягу);
• Взуттєва промисловість (виробництво взуття);
• Шкіргалантерейна промисловість (сумки, ремені, аксесуари).

Фактори розміщення підприємств:

• Сировинна база;
• Споживчий ринок;
• Транспортні умови;
• Робоча сила.

Основні центри України: Київ, Харків, Львів, Одеса, Дніпро.

2. Народні промисли

Визначення: дрібне виробництво товарів ручної роботи, що ґрунтується на місцевих традиціях.

Основні види народних промислів:

• Гончарство (Опішня, Косів);
• Вишивка (Полісся, Поділля, Буковина);
• Різьблення по дереву (Закарпаття, Карпати);
• Ковальство (Прикарпаття, Поділля);
• Писанкарство (Івано-Франківщина, Чернігівщина).

Значення народних промислів:

• Збереження культурних традицій;
• Розвиток місцевої економіки;
• Популяризація української культури.

3. Харчова промисловість

Визначення: галузь, що займається переробкою сільськогосподарської продукції для виробництва продуктів харчування.

Основні підгалузі:

• Борошномельно-круп’яна (борошно, крупи);
• Цукрова (виробництво цукру з буряку);
• Олійна (олія з соняшнику, ріпаку);
• М’ясна та молочна (переробка м'яса, виробництво молочних продуктів);
• Рибна (переробка риби, морепродуктів);
• Консервна (консерви з овочів, фруктів, м’яса, риби).

Фактори розміщення:

• Близькість до сировинної бази;
• Транспортні умови;
• Споживчий ринок.

Основні центри України: Київ, Вінниця, Дніпро, Одеса, Львів, Полтава.