Як зацікавити учнів на уроках образотворчого мистецтва?

Про матеріал

І. Вступ.

Для того, щоб при викладанні образотворчого мистецтва в школі досягти бажаного результату, а також зробити уроки продуктивними, цікавими та розвиваючими, потрібно, перш за все, чітко ставити мету уроку, підбирати цікаві матеріали, логічно чітко та методично правильно будувати схему уроку, послідовно викладати матеріал, уна­очнювати уроки всіма можливими засобами (як технічними, так і інформаційними). Усе вищеска­зане допомагає учням у процесі навчання робити самостійні логічні висновки, розвиває позитивні емоції, відчуття краси, виховує естетично, розви­ває фантазію, уяву, зорову та слухову пам'ять, виховує особистість, прищеплює любов до мисте­цтва, розвиває інтерес до української культури, історії. Цей список можна продовжувати дуже довго.

Проте, часто трапляється так, що вчитель пра­вильно будує урок, доносить до учнів цікавий ма­теріал, унаочнює розповідь, правильно та чітко розкриває тему, але урок виявляється незасвоєним, непродуктивним. Це, частіше за все, відбувається тому, що на уроці учні майже не пра­цюють. Наразі я не враховую те, що вони са­мостійно створюють композицію. У такому випад­ку урок виявляється однобоким, тобто ініціатива проведення його належить лише вчителю. Звичай­но, діти можуть слухати, бачити, аналізувати, про­те умовиводи будуть дуже скупі, активність низь­ка, зацікавлення мінімальне. Вчитель мимоволі нав'язує власну думку дітям, не дає можливості мислити, аналізувати, порівнювати.

Щоб не бути голослівною, наведу приклад. Ко­ли я поцікавилася у шестикласниці однієї з рівненських шкіл, чи подобаються їй уроки обра­зотворчого мистецтва, вона відповіла: «Уроки так собі, нічого не можу сказати. Вчителька гар­но розповідає, але вся творча робота зводиться до паперу та олівця. За урок я можу й слова не сказати».

Дозволю собі зробити маленький висновок. Для того, щоб діти активно працювали на уроці та бу­ли максимально залучені до процесу побудови та проведення уроку образотворчого мистецтва, вчи­тель повинен створити грунт, на якому проростуть паростки дитячої цікавості та плідної співпраці з вчителем. Саме тому уроки образотворчого мисте­цтва повинні будуватися на фундаменті спільної творчої діяльності вчителя та учнів.

II. Зацікавленість.

Уроки образотворчого мистецтва покликані за допомогою навчально-виховного процесу сприяти розвитку творчої особистості. Це зробити нелегко, адже всі учні різні. Саме тому в практиці вчителя особливе місце повинен займати індивідуальний підхід до учнів. Це потрібно для того, щоб краще розкрити таланти та здібності особи (які часто при­ховані) , зацікавити, адже саме цікавість, прагнення, захоплення творять чудеса. Кожен з нас знає по собі, якщо виникає живий інтерес до справи, якою ми ніколи не займалися, одразу хочеться розкрити її для себе, ознайомитися, зробити, досягти резуль­тату.

Для того, щоб зацікавити учнів до навчання та безперервної співпраці з вчителем на уроках, потрібно постійно вмикати зацікавлення. Воно бу­де слугувати «блоком живлення» для учнів, з допо­могою якого буде виникати інтерес, а отже й ба­жання творчо працювати. Головною деталлю в цьо­му механізмі є те, що потік зацікавлення повинен бути безперервним, адже психологами доведено, що воно триває від 1 до 4 днів. А урок образотвор­чого мистецтва лише один раз на тиждень. Отже, щоб працював «блок живлення», потрібно зацікав­лювати учнів постійно, безперервно.

III. Як зацікавити в позаурочний час?

Нагадаю, що завдання додому давати не можна: учень повинен закінчити свою творчу роботу на уроці. Тому інтерес до малювання, створення чо­гось самостійно повинен бути присутній для того, щоб і вдома, без керівництва вчителя, дитина мог­ла генерувати свої ідеї та бажання на папір.

Інтерес до творчої діяльності на уроках образо­творчого мистецтва полягає не тільки в створенні малюнків, але й в мисленні, аналізі, логіці, порівнянні, осмисленні, спостереженні, розумінні, відчуттях. А ці відчуття виникають як у школі, так і вдома. За допомогою цих складових можна постійно підживлювати потік зацікавлення таким чином:

1. Написання рефератів. Це можуть бути відо­мості про життя та творчість художників, архітек­торів, скульпторів, митців. Тут можна використо­вувати не тільки факти, дати та власні назви, але й цікаві відомості на кшталт процесу створення картин, нестандартних випадків з життя митців тощо. Сюди потрібно додати збір відомостей про архітектурні пам'ятки як України в цілому, так і своєї місцевості зокрема.

2. Екскурсії та спостереження у позаурочний час. Сюди можна віднести подорожі до лісу, саду, річки, в музеї, відвідування архітектурних пам'яток своєї місцевості, споглядання побудови села чи міста. Такі екскурсії можна та потрібно проводити у різні пори року для того, щоб діти ма­ли змогу побачити природу в різних її станах, що ефективно вплине на осмислення природних явищ та станів флори і фауни. Обладнання для та­ких подорожей не складне: планшет (фанерна дошка, папка або дві склеєні картонки), папір, олівець. При спостереженні учні створюють ескізи та замальовки, які вже на уроках перетво­рюють у закінчений малюнок.

.

3. Словничок художника. Допоміжний засіб у спільній діяльності вчителя та учнів, де записують­ся потрібні терміни та визначення. Для того, щоб краще запам'ятовувалося усе написане, слід на уроках наголошувати, щоб зліва від визначень діти залишали місце для малюнків. Це потрібно для то­го, щоб учні вдома продовжували засвоєння інформації, а також вправлялися у створенні міні-зарисовок.

Акварель (від лат. аqvа — вода) — це фарби, які розводяться водою. Акварель має прозорий колір.

За допомогою присутності чи відсутності ма­люнків вчитель має змогу спостерігати за са­мостійною роботою учнів у позаурочний час.

4. Зошит спостережень. Учні молодшого шкіль­ного віку особливо чутливі до всього, що відбу­вається навколо них у живій та неживій природі. Свої спостереження вони записують у зошити з природознавства. Проте, для виховання творчих здібностей та розвитку мислення простого конс­татування факту недостатньо. На цьому етапі важливо, щоб учні не тільки відтворювали дійсність, але й виражали власні емоції. Для цьо­го рекомендую завести зошит спостережень. За бажанням вчителя чи учнів назву можна інтерп­ретувати. У цьому зошиті учні повинні коротко записувати свої враження від усього побаченого. Мета: визначити, які фактори впливають на дити­ну найбільше та викликають максимум емоцій. Наприклад, це може бути опис першого снігу чи білочки на ялинці. Такий зошит дає змогу не тіль­ки помічати цікаві явища, але й вчитися за допо­могою закінчених речень відтворювати власні по­чуття, переживання, зображати дійсність емоційно.

5. Блокнот «Хочушка». Часто вдома у дітей ви­никає бажання малювати. Проте, в наш складний час не кожна сім'я може придбати для дитини фарби чи два альбоми, тому, коли діти вдома хо­чуть малювати просто для себе, батьки не дозво­ляють їм це робити, посилаючись на нестачу коштів для купівлі нових фарб. Що не кажи, а ба­жання до малювання таким чином поступово зни­кає. І для того, щоб дитина мала змогу малювати тоді, коли вона забажає, можна з не пописаних сторінок використаних зошитів чи альбомів зши­ти блокнот «Хочушка». Обов'язково потрібно на­голосити учням, що цей блокнот робиться за ба­жанням (проте потрібно викликати бажання зро­бити такий блокнот) і малювати в ньому можна не тільки фарбами, але й простим олівцем, синьою чи кольоровими ручками. Час від часу зазираючи до блокнотів учнів, можна визначити зацікавленість предметом образотворчого мистецтва.

6. Суть речей та явищ. Для самостійного аналізу давати теми: «Які меблі стоять у вітальні та спальні? Чому?», «Які тварини впадають у спляч­ку зимою, а які ні? Чому?», «Чому вода в долонях блакитного кольору та прозора, а в океані синьо­го та чорного і непрозора?» і т.п. Такі умовиводи будуть підштовхувати учнів шукати суть речей, наповнювати прості поняття цікавим та глибоким змістом, викликати бажання знаходити невідомі дані, осмислювати і, головне, розуміти їх.

IV. Спільна творча діяльність вчителя та учнів на уроці.

Спільна творча діяльність вчителя та учнів на уроці образотворчого мистецтва має такі складові:

1. Бесіди.

2. Читання та обговорення рефератів.

3. Визначення суті речей та явищ.

4. Обговорення екскурсій та подорожей.

5. Самостійне виправлення учнями помилок.

6. Поетичні хвилинки, підготовлені учнями.

7. Розповіді про враження.

8. Учнівська ініціатива ведення уроку (інфор­маційні частини).

9. Спільне спостереження.

10. Використання «Словничка художника».

11. Придумування та розв'язання ребусів з об­разотворчого мистецтва.

12. Спільна робота вчителя та учнів над планом художніх КВК, ранків, нестандартних уроків.

13. Збір наочного матеріалу для уроку чи вис­тавки.

14. Створення виставки.

15. Створення групового малюнка.

16. Фізкультурні хвилинки з словесним супро­водом.

Список можна продовжувати.

Ефективність складових насамперед залежить від того, як і в якій послідовності вчитель їх буде подавати, які підходи буде використовувати.

Проаналізувавши досвід моїх колег та на основі власного досвіду я придумала кілька маленьких складових уроку, які значно підвищують ко­мунікабельність дітей на уроці, розвиток їх твор­чих здібностей, уяви, зацікавленості, аналітичного, самостійного, критичного та інтуїтивного мислен­ня, дають змогу стати вчителю і класу одним цілим.

Приклад 1.

Діти завжди відчувають те, що вчитель голов­ний, і вони помилково переконані, що лише вчи­тель має правильну думку. Нам же потрібно довести, що правильних думок є багато, а думка вчите­ля — це тільки одна з них, і у кожної дитини мо­же і повинні бути свої міркування. Для того про­поную наступну вправу.

Неправильний малюнок.

Вчитель заздалегідь до уроку на потрібну тему малює картинку, в якій багато неточностей та неп­равильних розміщень. На уроці він демонструє дітям малюнок і каже: «Цей малюнок виконаний правильно». Діти бачать, що він виконаний непра­вильно та не узгоджується з їх знаннями про пра­вильну побудову композиції. Це викликає про­тиріччя у свідомості. Вчитель мовчить. Якщо руки не піднімаються, ще раз каже, що малюнок викона­ний правильно, але тепер не так впевнено. У класі будуть діти, які піднімуть руку. Найсміливіші поч­нуть з вчителем дискусію про неточності малюнка, таким чином у роботу включиться весь клас.

Ця вправа вчить дітей аналізувати, працювати розумово, а не бездумно дивитися на картину чи малюнок.

Приклад 2.

Діти люблять і найкраще сприймають те, до чо­го вони самі додумалися. А вчитель повинен, у свою чергу, робити висновки так, ніби це діти самі їх зробили. Такий підхід забезпечує максимальне запам'ятовування, розвиває увагу та різні види мислення.

Ребуси, загадки, кросворди.

Для того, щоб діти запам'ятали і не плутали терміни, які записуються у «Словничок художни­ка», потрібно створити асоціації. Для цього слід користуватися придуманими ребусами, загадками, кросвордами. Велику роль відіграє самостійне придумування учнями таких ребусів, загадок і кросвордів. Діти включають пам'ять, шукають потрібні визначення, повертаючись до них знову і знову, що забезпечує їх запам'ятовування.

Приклад 3.

Казкова ситуація.

Я використовую в своїй практиці малювання історій з кіндер-сюрпризів. Ставлю на кожну пар­ту по кілька цих іграшок і даю завдання: «Уважно подивіться на іграшки, які стоять у вас на парті. Візьміть їх у руки, подивіться з усіх сторін. Тепер поставте їх на парту. Сядьте зручно та закрийте очі. Уявіть собі іграшку, яку ви щойно тримали, у казковій ситуації. Уявіть різні предмети чи інших казкових героїв, які оточують вашого головного героя. (Дві хвилини мовчання). Відкрийте очі. Ви можете зобразити на папері те, що бачили із зак­ритими очима? Давайте позмагаємося, хто нама­лює уявлену ситуацію найбільш правдоподібно». Діти починають малювати. Коли композиції закінчено виконувати у кольорі, даю наступне зав­дання: «Подивіться на свій малюнок. Ви можете уявити, що ваші зображені герої рухаються? А те­пер придумайте ситуацію, в якій на даний момент опинилися ваші герої. Складіть казку та на звороті листка напишіть її. Це буде враховуватися при виставленні оцінок за ваші малюнки».

Таким чином, діти мають змогу творити не тіль­ки малюнок, але й казку. Така вправа викликає у дітей багато позитивних емоцій, вони, навіть, при­думують по дві-три казки до одного малюнка, на­магаються намалювати багатоплановий малюнок. Окрім того, вони споглядають предмет, який потрібно відтворити на папері, можуть поставити його у потрібне положення, роздивитися дрібні деталі, кольори.

Приклад 4.

Хвилинка-веселинка.

Кожен урок я намагаюся будувати на позитив­них емоціях учнів, адже саме від них залежить ба­жання працювати. Тому в роботі використовую маленькі паузи, хвилинки-веселинки, які швидко підіймають настрій у дітей та викликають пози­тивні емоції. Вони можуть використовуватися при створенні композицій на будь-які теми.

Наприклад. Тема: «Весняний пейзаж».

Перед тим, як почати малювати, ми розглядаємо картини художників, де зображено пейзаж, аналізуємо їх. Вибираємо одну та розділяємо її на складові:

1. Лінія горизонту.

2. Трава.

3. Горби.

4. Дерева.

5. Кущі.

6. Хмари.

7. Сонце.

Після цього діти виходять з-за парт і разом з вчителем показують навколо себе лінію горизон­ту, висоту трави, як вона хилиться від вітру, яка вона тоненька, показують горби, які вони нерівні, обіймають дерева, показують, які вони великі, які в них крони, листя, які кущі, де небо, хмари, які вони пухкі, яке сонце, як воно пече тощо. Дуже продуктивно цей метод працює в молодших кла­сах.

Скажу, що це далеко не всі методи роботи, які я використовую при спільній творчій діяльності з учнями на уроках образотворчого мистецтва, їх є дуже багато й вони змінюються в залежності від теми та мети уроку.

V. Висновок.

Мета кожного вчителя — будувати свої уроки таким чином, щоб вони максимально сприяли роз­витку всебічно розвиненої особистості. При цьому велику увагу потрібно приділяти розвитку таких якостей, як спостережливість, увага, пам'ять, уява, фантазія, здатність самостійно аналізувати, синте­зувати, мислити (емпіричне, теоретичне, логічне, аналогічне, інтуїтивне, самостійне, критичне мис­лення). Усі ці та багато інших якостей змалку фор­мують особистість, яка здатна до самостійної твор­чої діяльності, завдяки якій формуються усі най­кращі якості людини та розкриваються її таланти, вміння та здібності, які часто приховані.

Отже, сучасний урок образотворчого мистецтва повинен бути цілеспрямовано направлений на спільну творчу діяльність вчителя та учнів.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Вступ.

Для того, щоб при викладанні образотворчого мистецтва в школі досягти бажаного результату, а також зробити уроки продуктивними, цікавими та розвиваючими, потрібно, перш за все, чітко ставити мету уроку, підбирати цікаві матеріали, логічно чітко та методично правильно будувати схему уроку, послідовно викладати матеріал, уна­очнювати уроки всіма можливими засобами (як технічними, так і інформаційними). Усе вищеска­зане допомагає учням у процесі навчання робити самостійні логічні висновки, розвиває позитивні емоції, відчуття краси, виховує естетично, розви­ває фантазію, уяву, зорову та слухову пам'ять, виховує особистість, прищеплює любов до мисте­цтва, розвиває інтерес до української культури, історії. Цей список можна продовжувати дуже довго.

Проте, часто трапляється так, що вчитель пра­вильно будує урок, доносить до учнів цікавий ма­теріал, унаочнює розповідь, правильно та чітко розкриває тему, але урок виявляється незасвоєним, непродуктивним. Це, частіше за все, відбувається тому, що на уроці учні майже не пра­цюють. Наразі я не враховую те, що вони са­мостійно створюють композицію. У такому випад­ку урок виявляється однобоким, тобто ініціатива проведення його належить лише вчителю. Звичай­но, діти можуть слухати, бачити, аналізувати, про­те умовиводи будуть дуже скупі, активність низь­ка, зацікавлення мінімальне. Вчитель мимоволі нав'язує власну думку дітям, не дає можливості мислити, аналізувати, порівнювати.

Щоб не бути голослівною, наведу приклад. Ко­ли я поцікавилася у шестикласниці однієї з рівненських шкіл, чи подобаються їй уроки обра­зотворчого мистецтва, вона відповіла: «Уроки так собі, нічого не можу сказати. Вчителька гар­но розповідає, але вся творча робота зводиться до паперу та олівця. За урок я можу й слова не сказати».

Дозволю собі зробити маленький висновок. Для того, щоб діти активно працювали на уроці та бу­ли максимально залучені до процесу побудови та проведення уроку образотворчого мистецтва, вчи­тель повинен створити грунт, на якому проростуть паростки дитячої цікавості та плідної співпраці з вчителем. Саме тому уроки образотворчого мисте­цтва повинні будуватися на фундаменті спільної творчої діяльності вчителя та учнів.

 

II. Зацікавленість.

Уроки образотворчого мистецтва покликані за допомогою навчально-виховного процесу сприяти розвитку творчої особистості. Це зробити нелегко, адже всі учні різні. Саме тому в практиці вчителя особливе місце повинен займати індивідуальний підхід до учнів. Це потрібно для того, щоб краще розкрити таланти та здібності особи (які часто при­ховані) , зацікавити, адже саме цікавість, прагнення, захоплення творять чудеса. Кожен з нас знає по собі, якщо виникає живий інтерес до справи, якою ми ніколи не займалися, одразу хочеться розкрити її для себе, ознайомитися, зробити, досягти резуль­тату.

Для того, щоб зацікавити учнів до навчання та безперервної співпраці з вчителем на уроках, потрібно постійно вмикати зацікавлення. Воно бу­де слугувати «блоком живлення» для учнів, з допо­могою якого буде виникати інтерес, а отже й ба­жання творчо працювати. Головною деталлю в цьо­му механізмі є те, що потік зацікавлення повинен бути безперервним, адже психологами доведено, що воно триває від 1 до 4 днів. А урок образотвор­чого мистецтва лише один раз на тиждень. Отже, щоб працював «блок живлення», потрібно зацікав­лювати учнів постійно, безперервно.

 

III. Як зацікавити в позаурочний час?

Нагадаю, що завдання додому давати не можна: учень повинен закінчити свою творчу роботу на уроці. Тому інтерес до малювання, створення чо­гось самостійно повинен бути присутній для того, щоб і вдома, без керівництва вчителя, дитина мог­ла генерувати свої ідеї та бажання на папір.

Інтерес до творчої діяльності на уроках образо­творчого мистецтва полягає не тільки в створенні малюнків, але й в мисленні, аналізі, логіці, порівнянні, осмисленні, спостереженні, розумінні, відчуттях. А ці відчуття виникають як у школі, так і вдома. За допомогою цих складових можна постійно підживлювати потік зацікавлення таким чином:

 

1. Написання рефератів. Це можуть бути відо­мості про життя та творчість художників, архітек­торів, скульпторів, митців. Тут можна використо­вувати не тільки факти, дати та власні назви, але й цікаві відомості на кшталт процесу створення картин, нестандартних випадків з життя митців тощо. Сюди потрібно додати збір відомостей про архітектурні пам'ятки як України в цілому, так і своєї місцевості зокрема.

 

2. Екскурсії та спостереження у позаурочний час. Сюди можна віднести подорожі до лісу, саду, річки, в музеї, відвідування архітектурних пам'яток своєї місцевості, споглядання побудови села чи міста. Такі екскурсії можна та потрібно проводити у різні пори року для того, щоб діти ма­ли змогу побачити природу в різних її станах, що ефективно вплине на осмислення природних явищ та станів флори і фауни. Обладнання для та­ких подорожей не складне: планшет (фанерна дошка, папка або дві склеєні картонки), папір, олівець. При спостереженні учні створюють ескізи та замальовки, які вже на уроках перетво­рюють у закінчений малюнок.   

       .

3. Словничок художника. Допоміжний засіб у спільній діяльності вчителя та учнів, де записують­ся потрібні терміни та визначення. Для того, щоб краще запам'ятовувалося усе написане, слід на уроках наголошувати, щоб зліва від визначень діти залишали місце для малюнків. Це потрібно для то­го, щоб учні вдома продовжували засвоєння інформації, а також вправлялися у створенні міні-зарисовок.

Акварель (від лат. аqvа — вода) — це фарби, які розводяться водою. Акварель має прозорий колір.

За допомогою присутності чи відсутності ма­люнків вчитель має змогу спостерігати за са­мостійною роботою учнів у позаурочний час.

 

4. Зошит спостережень. Учні молодшого шкіль­ного віку особливо чутливі до всього, що відбу­вається навколо них у живій та неживій природі. Свої спостереження вони записують у зошити з природознавства. Проте, для виховання творчих здібностей та розвитку мислення простого конс­татування факту недостатньо. На цьому етапі важливо, щоб учні не тільки відтворювали дійсність, але й виражали власні емоції. Для цьо­го рекомендую завести зошит спостережень. За бажанням вчителя чи учнів назву можна інтерп­ретувати. У цьому зошиті учні повинні коротко записувати свої враження від усього побаченого. Мета: визначити, які фактори впливають на дити­ну найбільше та викликають максимум емоцій. Наприклад, це може бути опис першого снігу чи білочки на ялинці. Такий зошит дає змогу не тіль­ки помічати цікаві явища, але й вчитися за допо­могою закінчених речень відтворювати власні по­чуття,  переживання,   зображати  дійсність емоційно.

 

5. Блокнот «Хочушка». Часто вдома у дітей ви­никає бажання малювати. Проте, в наш складний час не кожна сім'я може придбати для дитини фарби чи два альбоми, тому, коли діти вдома хо­чуть малювати просто для себе, батьки не дозво­ляють їм це робити, посилаючись на нестачу коштів для купівлі нових фарб. Що не кажи, а ба­жання до малювання таким чином поступово зни­кає. І для того, щоб дитина мала змогу малювати тоді, коли вона забажає, можна з не пописаних сторінок використаних зошитів чи альбомів зши­ти блокнот «Хочушка». Обов'язково потрібно на­голосити учням, що цей блокнот робиться за ба­жанням (проте потрібно викликати бажання зро­бити такий блокнот) і малювати в ньому можна не тільки фарбами, але й простим олівцем, синьою чи кольоровими ручками. Час від часу зазираючи до блокнотів учнів, можна визначити зацікавленість предметом образотворчого мистецтва.

 

6. Суть речей та явищ. Для самостійного аналізу давати теми: «Які меблі стоять у вітальні та спальні? Чому?», «Які тварини впадають у спляч­ку зимою, а які ні? Чому?», «Чому вода в долонях блакитного кольору та прозора, а в океані синьо­го та чорного і непрозора?» і т.п. Такі умовиводи будуть підштовхувати учнів шукати суть речей, наповнювати прості поняття цікавим та глибоким змістом, викликати бажання знаходити невідомі дані, осмислювати і, головне, розуміти їх.

 

IV. Спільна творча діяльність вчителя та учнів на уроці.

Спільна творча діяльність вчителя та учнів на уроці образотворчого мистецтва має такі складові:

 

1. Бесіди.

2. Читання та обговорення рефератів.

3. Визначення суті речей та явищ.

4. Обговорення екскурсій та подорожей.

5. Самостійне виправлення учнями помилок.

6. Поетичні хвилинки, підготовлені учнями.

7. Розповіді про враження.

8. Учнівська ініціатива ведення уроку (інфор­маційні частини).

9. Спільне спостереження.

10. Використання «Словничка художника».

11. Придумування та розв'язання ребусів з об­разотворчого мистецтва.

12. Спільна робота вчителя та учнів над планом художніх КВК, ранків, нестандартних уроків.

13. Збір наочного матеріалу для уроку чи вис­тавки.

14. Створення виставки.

15. Створення групового малюнка.

16. Фізкультурні хвилинки з словесним супро­водом.

 

Список можна продовжувати.

Ефективність складових насамперед залежить від того, як і в якій послідовності вчитель їх буде подавати, які підходи буде використовувати.

Проаналізувавши досвід моїх колег та на основі власного досвіду я придумала кілька маленьких складових уроку, які значно підвищують ко­мунікабельність дітей на уроці, розвиток їх твор­чих здібностей, уяви, зацікавленості, аналітичного, самостійного, критичного та інтуїтивного мислен­ня, дають змогу стати вчителю і класу одним цілим.

 

Приклад 1.

Діти завжди відчувають те, що вчитель голов­ний, і вони помилково переконані, що лише вчи­тель має правильну думку. Нам же потрібно довести, що правильних думок є багато, а думка вчите­ля — це тільки одна з них, і у кожної дитини мо­же і повинні бути свої міркування. Для того про­поную наступну вправу.

       Неправильний малюнок.

Вчитель заздалегідь до уроку на потрібну тему малює картинку, в якій багато неточностей та неп­равильних розміщень. На уроці він демонструє дітям малюнок і каже: «Цей малюнок виконаний правильно». Діти бачать, що він виконаний непра­вильно та не узгоджується з їх знаннями про пра­вильну побудову композиції. Це викликає про­тиріччя у свідомості. Вчитель мовчить. Якщо руки не піднімаються, ще раз каже, що малюнок викона­ний правильно, але тепер не так впевнено. У класі будуть діти, які піднімуть руку. Найсміливіші поч­нуть з вчителем дискусію про неточності малюнка, таким чином у роботу включиться весь клас.

Ця вправа вчить дітей аналізувати, працювати розумово, а не бездумно дивитися на картину чи малюнок.

 

Приклад 2.

Діти люблять і найкраще сприймають те, до чо­го вони самі додумалися. А вчитель повинен, у свою чергу, робити висновки так, ніби це діти самі їх зробили. Такий підхід забезпечує максимальне запам'ятовування, розвиває увагу та різні види мислення.

Ребуси, загадки, кросворди.

Для того, щоб діти запам'ятали і не плутали терміни, які записуються у «Словничок художни­ка», потрібно створити асоціації. Для цього слід користуватися придуманими ребусами, загадками, кросвордами. Велику роль відіграє самостійне придумування учнями таких ребусів, загадок і кросвордів. Діти включають пам'ять, шукають потрібні визначення, повертаючись до них знову і знову, що забезпечує їх запам'ятовування.

 

Приклад 3.

Казкова ситуація.

Я використовую в своїй практиці малювання історій з кіндер-сюрпризів. Ставлю на кожну пар­ту по кілька цих іграшок і даю завдання: «Уважно подивіться на іграшки, які стоять у вас на парті. Візьміть їх у руки, подивіться з усіх сторін. Тепер поставте їх на парту. Сядьте зручно та закрийте очі. Уявіть собі іграшку, яку ви щойно тримали, у казковій ситуації. Уявіть різні предмети чи інших казкових героїв, які оточують вашого головного героя. (Дві хвилини мовчання). Відкрийте очі. Ви можете зобразити на папері те, що бачили із зак­ритими очима? Давайте позмагаємося, хто нама­лює уявлену ситуацію найбільш правдоподібно». Діти починають малювати. Коли композиції закінчено виконувати у кольорі, даю наступне зав­дання: «Подивіться на свій малюнок. Ви можете уявити, що ваші зображені герої рухаються? А те­пер придумайте ситуацію, в якій на даний момент опинилися ваші герої. Складіть казку та на звороті листка напишіть її. Це буде враховуватися при виставленні оцінок за ваші малюнки».

Таким чином, діти мають змогу творити не тіль­ки малюнок, але й казку. Така вправа викликає у дітей багато позитивних емоцій, вони, навіть, при­думують по дві-три казки до одного малюнка, на­магаються намалювати багатоплановий малюнок. Окрім того, вони споглядають предмет, який потрібно відтворити на папері, можуть поставити його у потрібне положення, роздивитися дрібні деталі, кольори.

 

Приклад 4.

Хвилинка-веселинка.

Кожен урок я намагаюся будувати на позитив­них емоціях учнів, адже саме від них залежить ба­жання працювати. Тому в роботі використовую маленькі паузи, хвилинки-веселинки, які швидко підіймають настрій у дітей та викликають пози­тивні емоції. Вони можуть використовуватися при створенні композицій на будь-які теми.

Наприклад. Тема: «Весняний пейзаж».

Перед тим, як почати малювати, ми розглядаємо картини художників, де зображено пейзаж, аналізуємо їх. Вибираємо одну та розділяємо її на складові:

1. Лінія горизонту.

2. Трава.

3. Горби.

4. Дерева.

5. Кущі.

6. Хмари.

7. Сонце.

Після цього діти виходять з-за парт і разом з вчителем показують навколо себе лінію горизон­ту, висоту трави, як вона хилиться від вітру, яка вона тоненька, показують горби, які вони нерівні, обіймають дерева, показують, які вони великі, які в них крони, листя, які кущі, де небо, хмари, які вони пухкі, яке сонце, як воно пече тощо. Дуже продуктивно цей метод працює в молодших кла­сах.

 

 

Скажу, що це далеко не всі методи роботи, які я використовую при спільній творчій діяльності з учнями на уроках образотворчого мистецтва, їх є дуже багато й вони змінюються в залежності від теми та мети уроку.

 

V. Висновок.

 

Мета кожного вчителя — будувати свої уроки таким чином, щоб вони максимально сприяли роз­витку всебічно розвиненої особистості. При цьому велику увагу потрібно приділяти розвитку таких якостей, як спостережливість, увага, пам'ять, уява, фантазія, здатність самостійно аналізувати, синте­зувати, мислити (емпіричне, теоретичне, логічне, аналогічне, інтуїтивне, самостійне, критичне мис­лення). Усі ці та багато інших якостей змалку фор­мують особистість, яка здатна до самостійної твор­чої діяльності, завдяки якій формуються усі най­кращі якості людини та розкриваються її таланти, вміння та здібності, які часто приховані.

Отже, сучасний урок образотворчого мистецтва повинен бути цілеспрямовано направлений на спільну творчу діяльність вчителя та учнів.

 

1

 

doc
Додано
3 квітня 2018
Переглядів
1630
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку