Вогнивенко Володимир Федорович,

вчитель географії

Літинський ліцей опорний

заклад загальної середньої освіти № 2

Японія – загадкова країна

Мета: сформувати в учнів систему знань про основні ознаки ЕГП, природи, населення   Японії; визначити історико-культурні особливості  країни; розвивати уміння складати економіко-географічну характеристику, працювати з картографічним матеріалом, таблицями, діаграмами, графіками. Розвивати  критичне мислення учнів, вміння працювати з різними джерелами знань, робити висновки, висловлювати свою точку зору. Виховувати інтерес до пізнання світу.

Очікувані результати:

Розрізняє: поняття «рівень урбанізованості країни» та «темпи урбанізації»; показує на карті найбільші міста Японії, світові міста, аналізує динаміку чисельності та статево-вікову структуру населення Японії на основі аналізу статево-вікової  піраміди; проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни; дає оцінку ресурсозабезпеченості країни;

 складає: комплексну економіко-географічну характеристику Японії; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; ілюструє добірками статистичної інформації,  використовує тематичні карти для комплексної економіко – географічної характеристики Японії та обґрунтування особливостей системи розселення.

Реалізація наскрізних змістових ліній:

Спілкування державною  мовою: тлумачити географічні факти, явища,  теорії.

 Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

Обладнання: політична та фізична карти Азії, атласи, підручники, таблиці, діаграми, мультимедійна презентація, комп’ютер, мультимедійний проектор.

Використані джерела:

1. Японія - Готуйся серйоЗНО до географії - Jimdohttps://geografiamozil2.jimdofree.com.

2.За підручником "Географія: регіони та країни" 10 клас, автори С. Кобернік, Р. Коваленко

3. https://shimanovskadm.ru/uk/stay/samye-izvestnye-proekty-parkov-krasiveishie-nacionalnye-parki.html

4. uk.wikipedia.org

5.Клімат, гідрографія, грунти Японії - Geograf.com.uahttp://www.geograf.com.ua › japan ›

6. Тектоніка і рельєф Японії - Geograf.com.uahttp://www.geograf.com.ua › japan › 638-japan-relief

7. «Географія (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Довгань, Г. Д.; Стадник, О. Г.(2018)

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Хід уроку

1. Організаційна частина(2хв).

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок (5 хв.)

Налаштування на позитивний настрій.

 Розминка «Спочатку було слово» (учні з літер слова, яке є темою уроку мають створити нові слова, які стосуються даної теми).

«Третій зайвий». Чому?

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності(3хв)

Японія – одна з найрозвиненіших держав світу з тисячолітньою історією, самобутньою культурою і традиціями. Це країна контрастів: вирощуючої рис сільської глибинки і багатомільйонного Токіо, буддистських ченців і одержимих модою тінейджерів, урочистих релігійних ритуалів і шуму гральних залів патинко, вишуканої храмової архітектури і багатоповерхових бетонних коробок.

Існує багато традицій, яких дотримуються японці. Вони живуть, як правило, скромно, у своєрідних будинках з розсувними дверима і стінами, в так званих кімнатах – капсулах, сплять на солом'яних матах – татамі, обов'язково відвідують пагоди – буддійські храми, побудовані в японському стилі з чотирьохскатними дахами, хоча в основному японці є стихійними атеїстами.

Англійка Еліза Скідмор у книзі «Дні рикші в Японії» написала: «Японія — загадка нашого століття, японці — це найнезбагненніший, найпарадоксальніший з народів. Разом з їх зовнішнім оточенням вони такі мальовничі, театральні і артистичні, що часом здаються нацією позерів; увесь їх світ — ніби сцена, на якій вони грають».

Японці дуже щирі, із загостреним почуттям власної гідності. Найкраще це видно з відношення людей до грошей. Навіть домогосподарки не будуть перераховувати здачу: це не прийнято. Якщо п’ятеро робітників зайдуть пообідати, а розрахується хтось один – ніхто не буде віддавати йому свою частину. Дріб’язковість – чи не одна із основних негативних рис, на думку японців. Тут не беруть чайових.

Якщо придивитись до місцевих жителів, то вони ніби з іншої планети. Велика кількість людей сконцентрована в містах, а це – постійні черги, черги на поїзд, черги – до ресторану; щоб поїсти в якійсь забігайлівці можна простояти в черзі до двох годин. Скрізь, де збираються черги людей зроблено розмітку на полу, асфальті. Щоб люди не заважали один одному, особливо тим, які не стоять  в черзі.

Всі вони дотримуються традиційних норм поведінки: поклоняються горі Фудзіяма, фанатично люблять природу, а значить, часто ведуть спостереження в національних садах, дотримуються чайної церемонії, складають ікебани, носять кімоно, що серйозно займаються бойовими мистецтвами – дзюдо, кендо, боротьбою сумо.

Землі мало, ціни на яку космічні. Тому все росте вверх. Парковки для авто і навіть для велосипедів, капсули – готелі, автомати, в яких можна купити все: від яєць до м’яса; від картоплі до футболок чи нижньої білизни.

На території цієї країни залишені мегаліти загадкової цивілізації, телевізори, гігантські замкові отвори.

У цій країні є проблема – «вимираючі села», дуже багато людей виїжджає в мегаполіси, а ще вона пов’язана із стрімким старінням нації. Багато осель залишаються пустими. Влада виставляє на продаж такі будівлі за низькими цінам, ті, хто захочуть зробити ремонт, ще й доплачує або роздає житло тим, хто цього потребує. Одніє із умов є вік, не старші 43 років, діти шкільного віку і для постійного місця проживання.

Серед національних квітучих дерев Японії особливо приваблива вишня сакура, рано зацвітає і символізуює прихід весни і відродження всього живого. У квітні зацвітає азалія, у травні – півонії. У листопаді на островах зацвітають хризантеми – національна квітка Японії, сортів яких тут створено велику кількість. На честь квітів у Японії проводять тематичні фестивалі.

Дивно, але при   високому рівні урбанізації японці примудряються зберігати навколишнє природне середовище. Не кажучи вже про багату спадщину старовини: замки, палаци, пам’ятники, храми дійшли до наших днів практично в первозданному вигляді.

Мільйони туристів щороку ступають на цю стародавню землю, не перестаючи цікавитися історією Японії, часом трагічною, і помилуватися місцевими визначними пам’ятками. Тож, познайомимося ближче із такою чарівною і разом з тим загадковою країною – Японією.

План

1.            Економіко – географічне положення Японії.
2.            Історико-культурні особливості країни.
3.            Особливості населення країни, система розселення.
4.            Працересурсний потенціал та «людський чинник».
5.            Висновки.

ІУ. Вивчення нового матеріалу (30 хв).

 Матеріали до уроку

Учитель. Учні, користуючись картами атласу опишіть економіко – географічне положення Японії.

Учень. Японія — острівна країна, розташована на східному узбережжі Азії, у північно-західній частині Тихого океану. Зі сходу і півдня її омиває Тихий океан, з заходу — води Японського та Східно - Китайського морів, а з півночі — Охотське море. Японський архіпелаг простягнувся дугою з північного сходу на південний захід і налічує чотири великих острови Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю, які становлять 97 % поверхні суходолу і 6848 менших островів.

 Учитель.Результати археологічних досліджень доводять, що люди заселили Японський архіпелаг у добу пізнього палеоліту. Перші писемні згадки про Японію з'являються у китайських історичних хроніках 1 століття по Різдва Христового. В цілому, історія Японії демонструє динамічні зміни двох парадигм, за якими розвивалася країна — активні відносини із зовнішнім світом та ізоляція від нього. Такі зміни зумовили формування самобутньої японської культури.

Учень (який мав завдання: Використовуючи мережу Інтернет, підготувати повідомлення про походження назви Японія). У доісторичну епоху Японію називали Тойо-Ашіхара-Мідзухо-но-куні — «Багата країна очеретяних рівнин і водянистих рисових колосків» та Ашіхара-но-Накацу-куні — «Центральна країна очеретяних рівнин». Ці назви зустрічаються в стародавніх японських хроніках «Записи про справи давнини» та «Аннали Японії», найбільших зібраннях японських міфів та легенд.

З 4 століття Японію називали Ямато, за назвою давньояпонської держави, яка контролювала більшу частину Японського архіпелагу. Ця держава мала дипломатичні відносини з Китаєм, де її зневажливо іменували Во — «край карликів». Під впливом сусідів стародавні японці вживали на письмі для позначення власної країни китайський ієрогліф «карлик», але читали його на свій лад — «Ямато».

Близько 7 століття принизливу назву було змінено на нову, що вказувала на східне розташування Японії. Її записували трьома ієрогліфами — «Країна, де сходить сонце». У 8 столітті цей запис спростили на «Основа сонця». Початково обидва ієрогліфічні сполучення читали як «Ямато», проте згодом стали вимовляти на китайський лад — Ніппон. З 10 століття слово «Ніппон» перетворилося на основне, яким позначали Японію як усередині країни, так і за кордоном.

У 13 столітті венеціанський мандрівник Марко Поло поширив у Європі китаїзований варіант японського слова «Ніппон» — Cipangu. У французькій, іспанській та португальській мовах воно трансформувалося у Japon та, за їх посередництва, потрапило до української мови, перетворившись на Японію.

З кінця 19 століття в Японії широко вживалося альтернативне прочитання слова «Ніппон» — Ніхон. У березні 1934 року, за ініціативи Міністерства культури Японії, японський уряд визнав таке прочитання помилковим, закріпивши за «Ніппон» офіційний статус. У чинній Конституції Японії від 1947 року формальною назвою країни визнано Ніппон-коку — «Японська держава». Попри це, слово «Ніхон» і далі вживається в Японії на офіційному і побутовому рівнях.

Природно-ресурсний потенціал

Учитель. Розташування Японії на стику трьох тектонічних плит Тихого океану є причиною частих землетрусів і підвищеної вулканічної активності на архіпелазі.

    Японія – країна-архіпелаг, тому море в її житті відіграє особливу роль. Воно з’єднує острови між собою та державу з материком. Але водночас це й страшенні цунамі, й потужні урагани, що приносять немало лиха.

  Японія  – країна гір. Близько 80 % території займають молоді середньовисотні сейсмічно активні гори, в основному поздовжнього простягання  – Японські Альпи, найвищою точкою яких є вулкан Фудзіяма      (3 777  м) — символ країни.

Середні висоти — 438 м; найнижча точка — Хачиро-Гата (-4 м); найвища точка — гора Фудзіяма (3776 м). У ландшафті країни переважають незграбні і загострені форми рельєфу, непридатні для ведення сільськогосподарських робіт. Тільки на півдні Хонсю і на Кюсю рельєф згладжений, ще більш плавні контури мають прибережні райони Хоккайдо. На островах Рюкю переважає низькогір'я. Рівнини займають не більше 15 % території країни,  розташовуються лише на окраїнах островів, серед гір і горбкуватих місцевостей. Для Японських островів і прилеглих ділянок океанічного дна характерна висока сейсмічність. Із рухами земної кори пов’язані цунамі й вулканічна діяльність.  У країні є 150 вулканів, 15 з яких діючі.

  Щорічно реєструється до 1000 підземних поштовхів різної сили.  Останні найбільші землетруси сталися 1995 (землетрус в Кобе), 1964 (землетрус в Ніїґаті), а також 2011 років.

На рівнини припадає лише 20 % території, проте на них живе 80 % населення країни. Найбільшою є рівнина Канто, що простяглася вздовж Токійської затоки.

Тут мало корисних копалин, є родовища вугілля, сірки, будівельної сировини.

Існує багато гейзерів і гарячих природних ванн онсен, які використовують для відпочинку.

Країна недостатньо забезпечена водними ресурсами.  Річки численні, короткі, бурхливі й порожисті, не придатні для судноплавства, мають великий гідро потенціал, використовуються для лісосплаву та на півдні в сухий сезон для зрошення.

 Головна особливість природи Японії – море. Воно оточує територію країни з усіх сторін і присутнє в усіх сферах життя японців.

 Особливу цінність мають ліси, що вкривають 68, 5 % площі (близько 1/3 — штучні насадження).  Більшість з них у горах мають ґрунто - та водозахисне значення і тільки менш ніж третина лісових масивів дає промислову деревину.

 Вкрай обмеженими є й земельні ресурси. Понад третину території зайнято малородючими підзолистими ґрунтами, решта – бурі лісові ґрунти, червоно- й жовтоземи.   Рілля 13 % площі.    Показник ріллі на душу населення в Японії є одним з найнижчих у світі – 0,04 га/особу.

    Багаті рекреаційні ресурси (20 об’єктів Спадщини ЮНЕСКО).

Клімат Японії

Японські острови, які простягаються з півночі на південь, лежать у шести кліматичних зонах.

Зона Хоккайдо. Найпівнічніший регіон помірного клімату з холодними зимами та прохолодним літом. Опади не часті, але взимку острови вкрито глибоким снігом.

Зона Японського моря. Західне узбережжя острова Хонсю є місцем частих і сильних опадів, особливо взимку. Влітку прохолодно, хоча інколи, завдяки вітру Фен, буває надзвичайно спекотно.

Зона Центральногірська. Типовий континентальний клімат зі значними коливаннями температури взимку і влітку, вночі та вдень. Опади помірні.

Зона Внутрішнього Японського моря. Гори Чюґоку і Шікоку перешкоджають сезонним вітрам, забезпечуючи порівняно теплу погоду впродовж цілого року. Клімат середземноморський.

Зона Тихого океану. Східне узбережжя японського архіпелагу характеризується холодними зимами з невеликою кількістю снігопадів, та спекотним і вологим літом завдяки південно-східним вітрам.

Зона Південних островів. Острови Рюкю лежать у субтропічному кліматичному поясі, де зима і літо теплі. Опади дуже значні, особливо влітку. Частими є тайфуни. мусонний, на півночі (Хоккайдо, північ Хонсю) помірний, на інший території — субтропічний, багато опадів (1000 до 2500 мм на рік). Він втричі вологіший та значно тепліший, ніж на материку. Зима в країні посушлива, літо вологе. У липні – серпні над островами проходять тайфуни, приносячи тривалі зливи та ураганні вітри.

 У Японії випадає від 1000 до 2500 мм опадів на рік. Для країни характерне спекотливе літо із затяжними дощами й похмурою погодою, тепла осінь, що затьмарюється дією тайфунів, м’яка й малосніжна зима, провесна з мінливою погодою.

Сезон дощів починається у травні на Окінаві та закінчується наприкінці липня на Хоккайдо, проносячи дощовий фронт уздовж усього архіпелагу на північ. У центральних областях Японії сезон триває впродовж декількох тижнів, починаючи з середини червня. Наприкінці літа та на початку осені тайфуни приносять сильні дощі.

Система розселення

   Японія  – однонаціональна держава. 99,7 % становлять японці, мова яких настільки специфічна, що не належить до жодної з мовних сімей.

 Серед представників інших національностей найбільша кількість корейців і китайців.

Японія – одна з найбільш густозаселених країн у світі. Населення розміщене на території країни нерівномірно. Середня густота населення становить 338,5  осіб/км². На рівнині Канто вона зростає до 2,5 тис. осіб/км², а у містах – до 10 тис. осіб/км²; у горах знижується до 40 осіб/км².

  Демографічна ситуація в Японії суттєво відрізняється від інших азійських країн. Держава вже давно перейшла від ІІ до І типу відтворення населення. За останні півстоліття рівень народжуваності знизився у 3,5 раза! Нині її показник найнижчий серед країн Азії та один з найнижчих у світі  – 7,8 осіб/тис. Одночасно в 2,5 раза зменшився й  рівень смертності. Скорочення дитячої смертності навіть назвали «японським дивом»: вона зменшилася у 15 разів! Природний приріст у країні від’ємний: –1,8 особи/тис. Такі стрімкі зміни у відтворенні населення Японії одержали назву «демографічної революції». Основною їх причиною є активна демографічна політика.

  Визначною проблемою для Японії стало швидке зростання кількості людей старшої вікової групи за найвищої середньої тривалості життя у світі (чоловіки — 76 років, жінки — 84 роки). Відбувається процес «старіння нації». Якщо у 50-х рр. ХХ ст. частка літніх людей становила 5  %, то нині – понад 27 %. За середньою тривалістю життя (84,74 року) Японія поступається лише Монако. Середній вік населення – 46,9 року. Темпи японського «старіння нації» є найвищими на планеті. Очікується, що за нинішніх темпів депопуляції кількість японців до 2050 р. зменшиться до 100 млн осіб. Це є загрозою для японської економіки.

Рівень урбанізації дуже високий (91,3 %) й продовжує зростати. Майже 4/5 японців — міські жителі. В країні існує близько 650 міст, серед яких міст-мільйонерів 12. Найбільша міська аґломерація — Кейхін (Токіо — Йокагама). У Токіо (13,4 млн осіб), Йокогама (3,7 млн осіб), де в 150 населених пунктах мешкає 25 млн осіб.  Разом з двома іншими найбільшими аґломераціями — Хансін (Осака — Кобе — Кіото) і Тюкьо (Наґоя та ін.) — вони утворюють єдину систему — Токійський мегалополіс Токайдо із загальною кількістю населення понад 60 млн осіб.Осака (2,7 млн осіб), Нагоя (2,3 млн осіб). 

Працересурсний потенціал та «людський чинник»

Країна добре забезпечена трудовими ресурсами – як кількісно, так і якісно.

Одним із головних критеріїв неухильного економічного зростання Японії багато вчених вважають властиві японському народу риси, на перше місце серед яких ставлять вражаючу працьовитість, сумлінність, високий рівень освіченості і професійної кваліфікації.

В Японії безкоштовна середня освіта, а сімейні традиції наказують прищеплювати дітям трудові навички з наймолодшого віку. Чималу роль відіграють також курси, що створюються на підприємствах для підвищення робочої кваліфікації.

    Трудові ресурси країни вирізняються дуже високим рівнем кваліфікованості. Широко застосовується як чоловіча, так і жіноча праця. Рівень безробіття низький – близько 3,3 %. Переважна частка економічно активного населення зайнята у третинному секторі господарства.

   Однією з причин японського «економічного дива» є «людський чинник» як специфічна особливість японця-працівника: традиційний спосіб мислення й поведінки, культурно-духовна орієнтація, колективістська ментальність (відданість родині, фірмі тощо), виховання у молоді працелюбності та трудової дисципліни, неформальна японська «система довічного найму». Все це разом із працею правлячих кіл сприяло позитивному результату в економічному розвитку Японії.

     Високий матеріальний рівень життя людей стимулював постійне розширення внутрішнього споживчого ринку, а отже, потужне виробництво товарів, послуг і необхідних благ для великої кількості споживачів. 80 – 83 % всіх вироблених в Японії товарів і послуг споживаються на внутрішньому ринку.

 Японія не пережила релігійних війн, оскільки дві досить різних релігії утворили щось схоже на союз. Більшість японців прираховує себе до прихильників і тієї, й іншої релігії.

 Основні релігії — синтоїзм (культ божеств природи і предків) і буддизм. Буддизм (дзен-буддизм — японське звучання слова чайн - буддизм, від China — Китай) був запозичений передусім середньовічною японською знаттю на противагу синтоїзму, який деякий час сприймався як релігія простолюдинів.

Головне

• Японія має досить вигідне економіко-географічне положення, яке дозволяє їй розвивати економічні відносини з багатьма країнами світу.

• Місцевий природний ландшафт відрізняється значною різноманітністю. На його формування вплинуло розташування Японії на великому архіпелазі

• Нестача ресурсної бази Японії компенсується високою кваліфікацією трудових ресурсів, що поєднується із впровадженням новітніх досягнень науки й активною діяльністю японських капіталу і менеджменту.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок (5 – 7 хв)

Метод – прес. 1. Які сектори економіки можуть розвиватися в Японії в умовах обмеженого природно – ресурсного потенціалу?

2. Які переваги та недоліки системи «довічного найму» в Японії?

«Я вважаю…»

«Тому що…»

«Наприклад…»

«Отже…»

VI. Підсумок уроку (2 хв)

«Робимо висновок»

УІІ. Домашнє завдання (1хв).

Опрацювати презентацію, відеоматеріали. Практичне завдання. Складіть порівняльну характеристику економіко – географічного положення Японії та Великої Британії. Визначте спільні та відмінні риси. Нанесіть на контурну карту номенклатуру, яка була використана під час уроку.