Ясне сяйво калити .Андріївські вечорниці.

ЯСНЕ СЯЙВО КАЛИТИ.

ДІЙСТВО ДО СВЯТА АНДРІЯ

Сцену прибрано у вигляді української світлиці. Макет печі, українські рушники, старовинний посуд, коцюба, рогалі, лавки, мисник.

Ведуча (під супровід ніжної мелодії). Звичаї, традиції, обряди. Як їх багато у нашого народу. І всі вони один кращий за інший. І кожен чимось особливий, кожному притаманні веселий настрій, народний гумор, видумка, дотепність.

Серед осінньо-зимових свят найбільше виділяється своєю поетичністю! неповторністю свято Андрія, чи як його ще називають у народі – Калита. Воно вважається парубоцьким святом і є логічним продовженням молодіжних гуль.

Спочатку це дійство величали Калитою, а потім первісну назву замінили на свято Андрія Первозванного: Свято Андрія у різних місцевостях відзначали по-різному.

Ось і ми зазирнемо у звичайнісіньку селянську хату і довідаємося, як проходило це свято у нас на Поділлі.

На сцену вибігає гурт дівчат, одягнених по-святковому

1-а дівчина. Ой, дівчата! Сьогодні ми вже дізнаємося!

2-а дівчина. Про що дізнаємося?

1-а дівчина. Та як же ви могли забути? Сьогодні ж Святий Андрій скаже нам, котра, коли, куди і за кого вийде заміж.

3-я дівчина. А це справді цікаво!

1-а дівчина. Але для цього треба добре і завчасно підготуватися.

2-а дівчина. І що ж треба робити?

1-а дівчина. Спекти калиту, наварити вареників.

4-а дівчина. Та це ж для нас звичайне діло. Ходімо до тітки Катерини, вона нас вже зачекалася.

Дівчата виходять. На сцену виходить господиня.

Господиня. Темно, хоч око виколи. Вже час би вечорниці починати, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І тож споконвіку так ведеться. Господи, що я любила ті вечорниці, особливо Калиту. Бувало, візьмеш у матері кусок сала, ковбаси чи паляницю і на вечорниці, аж тини тріщали. Як згадаю... Літа, Літа.

Сідає. Тихо поспівує. Чути сміх. Хтось стукає у двері. Заходять дівчата.

1-а дівчина

Добрий вечір вашій хаті.

Уклін господині.

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Добрий вечір господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Господня. Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.

2-а дівчина

Аби щастя було в хаті.

Щоб усі були багаті.

Аби було любо, мило.

Аби всі були щасливі.

Господиня, будем з вами добрі, щирі.

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе Матір світу – матір Божа.

1-а дівчина. Добрий вечір, хозяєчко!

2-а дівчина. З калитою будьте здорові!

3-я дівчина. З калитою золотою, з пресвітлим святом.

Господня. Спасибі. Будьте і ви здорові!

4-а дівчина. А чи можна завітати до вас на вечорниці?

Господиня. Заходьте, гості дорогі, заходьте! Я вже вас зачекалась.

Ну що ж.

Поспішайте, дівчатка, все приготувати

Бо вже пора вечорниці всім

нам починати.

Ось спечемо Калиту та наліпим вареників

Біленьких, смачненьких.

Та й запросимо до нас в гості

Хлопчиків гарненьких.

Щоб вони разом з нами дружно працювали,

Андріївські вечорниці стрічали.

1-а дівчина. Я принесла муки мірку і сиру на вареники, і маку на товченики. І ще гуску та глечик капусти.

4-а дівчина. У мене Сало й риба, ще й пиріг з гарбузом та каша з молоком.

Господиня. Добре! Дівчатка любі! Давайте замісимо тісто швиденько, випечемо Калиту вправненько, обтикаємо її калиною, медом замастимо, щоб калита смачна була, щоб вона сяяла нам увесь вечір, як символ свята. Ганнусю, ти тісто міси, Тетянко, ти колосками, зубчиками, промінчиками калиту прикрашай. Ти, Оксанко, в печі дрова розкладай.

2-а дівчина (розклавши дрова, приказує)

Гори, вогонь, ясно.

Спечи нам Калиту красну.

Щоб ми її кусали І горя не знали.

3-я дівчина (бере кропильце і, побризкуючи долівку, приказує)

Водице-студенице, окропи Калиті Дорогу від печі до порогу, а від порогу до стелі, щоб ми були веселі!

Господня. Щоб ви були красні-прекрасні, як наша калита! Щоб вона так славно спеклася, як ви потрудилися.

4-а дівчина (вносить казанок з кашею, промовляючи)

Ось кашник з кашею, а до нього маку для смаку.

Дрібно та багато, щоб хлопці ту кашу їли.

На нашу вулицю гуляти ходили.

Танцювали, сміялися, з нашими дівчатами побралися.

Дівчата працюють. Раптом щось грюкнуло.

1-а дівчина. Дівчата, чули, щось грюкнуло за дверима?

2-а дівчина. То тобі вчулося.

Стукіт повторюється.

Господиня. Та це, мабуть, хлопці затівають щось неладне. Треба подивитися.

Двоє дівчат вибігають і ведуть хлопця.

3-я дівчина. Та він хотів плота винести з двору. І вже до стріхи віника прив’язав.

4-а дівчина. Давайте його покараємо.

1-й хлопець. Дівчатка, відпустіть мене! Що хочте зроблю, будь-яке бажання виконаю! Я вам хлопців приведу!..

1-а дівчина. Правду кажеш?

2-й хлопець. Їй-богу, приведу!

Господиня. От і калита спеклася. Ох, і славна ж. Прикрашайте, дівчата, калиту, прикрашайте! Побажання промовляйте! Чия квіточка з самого низу буде – та й заміж перша піде. У Тетяни молодий зі сходу буде. А Олену на захід заведе. Оксану – на північ, а тебе, Наталко, на південь.

Прикрашену калиту поставили на стіл. За дверима чути стукіт.

1-й хлопець (стукає). Пустіть до хати!

2-а дівчина. Гарненько попросіть! 2-й хлопець (стукає).

4-а дівчина. Агов, хто такий?

2-й хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клешоногий. Пустіть до хати.

1-а дівчина. Не пустимо в хату. Дуже вас багато.

3-й хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше!

2-а дівчина. Ми як візьмемо рогатини – поламаємо вам спини!

4-й хлопець. Дівчата, та ми прийшли не битися, а миритися. Гостинці принесли.

Дівчата пускають хлопців.

1-й хлопець. Добрий вечір, господині! (Кланяється)

2-й хлопець. Добрий вечір всім дівчатам! (Кланяється)

3-й хлопець. З Калитою будьте здорові!

4-й хлопець. З Калитою золотою! З прервітлим празником!

Господиня. Спасибі, будьте і ви здорові!

1-й хлопець. Ой, дівчата, які ви чепурні, як поросята!

2-а дівчина. А ви парубки – задаваки, облізлі, як руді собаки.

3-я дівчина

Добрий вечір, козаченьки!

Де ж це ви бували?

Чи на іншій, на вулиці Калиту справляли?

2-й хлопець

Чи справляли, не справляли.

Але забарилися.

Бо дівчата по дорозі

Кращі вас зустрілися.

4-а дівчина. Ну то йдіть собі до кращих дівчат, а ми й без вас гуляти будемо.

1-а дівчина

Пішли, хлопці, пішли, хлопці Турка воювати.

Тепер прийшло оце дрантя Калиту справляти!

3-й хлопець

Ой летіли в вирій гуси, тоді каченята.

Колись були гарні дівки, тепер жанята!

Господиня. Та годі вам сваритися. Хлопці подивіться краще, яка в нас калита!

Хлопці підходять до калити.

2-й хлопець. Оце так калита! Славна та красна, на весь світ ясна!

4-й хлопець

Ой, калита, калита.

Із чого ти вилита?

2-а дівчина

Ой я з жита сповита.

Ой я сонцем налита.

Для красного цвіту

По білому світу.

Господиня. Калита спеклася, прийшов час починати основне дійство свята – кусання калити, от лише пана Калитинського ще не вибрали. І хто ж має бажання бути паном Калитинським.

1-й хлопець. Я маю бажання бути паном!

Господиня. Витримаєш іспит – пан, а ні – пропав.

Знаєш, як дівчата тісто для пампушок замішують?

1-й хлопець. Розчиняють тісто водою, яку приносять з семи криниць. І не дай. Боже, цю воду пролити.

Господиня. Отак зараз і ти набереш у рот води, вийдеш перед наші ясні очі на коцюбі і, якщо витримаєш хоча б кілька хвилин, не засміявшись, бути тобі паном Калитинським. Зрозумів?

1-й хлопець (виїжджає, гарцює).

4-а дівчина. Увага! Розступіться, люди! І-гі-гі! Кінь з водою повертається! Дорогу коневі!

1-й хлопець (розсміявшись). Пропав! Не бути мені паном! Хай вам грець!

Господиня. Віддавай коцюбу другому!

Другий хлопець сідає на коцюбу, набирає в рот води та їде.

Господиня. Ба. Хто до нас приїхав? А коник нівроку. Худі ребра збоку! Ще й без батога, а всюди встига! Такий козарлюга потягне і плуга.

Хлопець розсміявся, відав коцюбу дівчині.

Господиня. Панове, наша панна хоче наворожити собі жениха. Та ще й гарного!

Дівчина встає всередині сцени, хлопці навколо неї.

Хлопці. Водим, водим хоровод, хто набрав водички в рот, тихо, скромно і без крику вибирає чоловіка. Дівчина вибирає хлопця.

2-й хлопець (обраний дівчиною). Мене звати Степан, хазяйський хлопець. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів...

2-а дівчина. Не хоче вона тебе, парубче! Ти багатий, а вона хоче роботящого.

1-й хлопець. А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, зате роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, а вечеряв би до самого сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.

3-я дівчина. Не підходиш ти їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного!

3-й хлопець. А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, якя. Ато візьму гіршу – люди засміють. Ти не дивись, що я такий замурзаний. Ти мене вмий, причеши, і можна під вінець йти, а цілуватися... я й зараз готовий.

Нахиляється до дівчини. Дівчина сміється, виливає з рота воду.

4-й хлопець. А чим я тобі?

4-а дівчина. Я пропоную, щоб паном Калитинським був Андрій, його ангел-хранитель підтримує, і кому, як не йому, панувати на святі Андрія.

Господиня. Добре, нехай так і буде. Давай калиту підвісимо.

Хлопці підвішують калиту, а дівчата разом промовляють.

3-я дівчина

У небо калиту, у небо, а ти, сонечко, підіймись.

Ми калиту чіпляємо, на місяць поглядаємо.

Свою долю-радість закликаємо.

Господиня (готує горнятко з сажею, квачик, рогач і коцюбу, кладе їх навхрест, щоб коцюба була зверху). Ти, Андрію, будеш охороняти калиту, тільки добре охороняй і пам’ятай, що вкусити калиту має право лиш той, хто пройде всі випробування, якщо ж ні, то мазнеш сажею. Ось тобі горщик і квачик.

Калитинський. Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати! Хто першим до сонця – калити поїде?

2-й хлопець. Дозвольте мені.

Калитинський. Тоді витанцюй собі коня. Танцювати треба від порога, хто зачепить коцюбу чи помилиться в танці, того вимажу в сажу. Хто при кусанні калити не знатиме, що відповісти на запитання, засміється, того також позначу сажею.

Звучить пісня, хлопець танцює.

Калитинський. Гарно вискакав. Сідлай тепер коня. Запальним танцем ти здобув право на їзду.

Сідає на коцюбу.

2-й хлопець. Діду, діду, калиту кусати їду! їду калиту кусати.

Калитинський. А я буду сажею писати!

2-й хлопець. Писнеш чи ні, а я на білому коні і калита мені! (Кусає) Смачна калита! Вкусив так, аж сонцем душа засяяла!

Калитинський. Ну, що, хлопці, хто ще хоче калиту кусати?

1-й хлопець. Я їду калиту кусати!

Калитинський. А я буду по зубах писати.

1-а дівчина

Поганяйте, пане, коцюбу, розкривайте на коржа свою губу!

Що за пан такий вельможа, що коржа вкусить не може? Розкривайте ширше рота, щоб був такий, як ворота!

Хлопець сміється, віддає коцюбу, а Калитинський маже його сажею.

3-й хлопець (заглядає у горщик). А що тут так смачно пахне?

4-а дівчина. Еге, Грицю, куди лізеш? Ти ще не заслужив, а уже їсти хочеш.

3-й хлопець. А чим би то я мав заслужити?

4-а дівчина. А от, що я для тебе витягну, про те приказку скажеш чи загадку (витягує кінчик ковбаси). Кажи приказку.

3-й хлопець. А щоб тобі ця ковбаса та й до носа приросла...

Всі сміються. Заходить дід.

Дід Василь. Доброго вечора вам, дівчатонька красні та хлопці, соколи ясні. Не сидиться мені старому коло баби на печі. Коли вона заснула, я тишком-нишком вибрався з хати і пришкандибав до вас.

1-й хлопець. Розкажіть, діду, як ви на вечорниці ходили.

Дід Василь. Добре, слухайте. Колись давно, ще мій дідусь мені розповідав, що як ідеш на вечорниці, то обов’язково якусь нечисту силу зустрінеш. Ото одного разу причесався гарно, вбрався та іду на вечорниці. Ніч, темно. На небі ні зіроньки. Чую, щось за мною біжить. Пройшов одну вулицю – біжить, другу – біжить, третю – біжить. Ну, думаю, точно відьма. Зайшов за ріг вулиці, і тідь- ки щось наблизилось до мене, то я кідок в руки та як уперіщив! Відьма повернулася і ходу! На ранок повертаюсь із вечорниць, а сполоханий батько до мене.

«Сину, – каже, – йдемо швидше свиню дорізувати, бо якийсь дурень вночі їй так рило розбив, що вона до вечора не доживе».

1-й хлопець. То ви, діду, нівроку собі були.

Дід. Та чого був, я і зараз нівроку. І з вашими дівчатами іще краще за вас потанцюю.

Танець діда з дівчатами.

1-й хлопець. Діду, діду, я на коцюбі іду!

Калитинський. А що везеш?

4-й хлопець. Міх.

Калитинський. А що в міху?

1-й хлопець. Сміх.

Калитинський. То засмійся.

1-й хлопець. Нема чого сміятися, коли калиту кусати.

Калитинський. А навіщо тобі калита?

1-й хлопець. Щоб не бути в журбі.

Калитинський. А я буду сажею писати.

1-й хлопець. А я буду калиту кусати.

Калитинський. То засмійся, а я писну.

1-й хлопець. Не засміюся, та кусну.

Дівчина намагається розсмішити хлопця.

1-а дівчина. Та подивіться, який у нього кінь!

2-а дівчина. Та хіба ж це кінь?

3-я дівчина. Це якась шкапа на ноги підтята, вислогуба, ще й беззуба, а на ній сидить дзюба беззуба.

Хлопець не втримався та й розсміявся. Калитинський писнув сажею.

4-а дівчина (хапає коцюбу і бігом до калити). Діду, діду, калиту кусати їду!

Калитинський. Звідки ти?

4-а дівчина. З Калитви.

Калитинський. Чого хочеш?

4-а дівчина. Калити.

Калитинський. А не боїшся чорноти?

4-а дівчина. Не боюся.

Калитинський. Тоді присядь.

Дівчина, не подумавши, присідає. Калитинський маже її сажею.

Калитинський. Оце тобі за те, що без пісні і танцю до калити поїхала.

3-й хлопець. Їду, їду, калиту кусати, діду.

Калитинський. Абудеш нам слово казати?

3-й хлопець. Буду.

Калитинський. Що у світі найсильніше? (Вода)

Що у світі наймиліше? (Сон)

Що у світі найпрудкіше? (Думка)

3-й хлопець відповідає.

Калитинський. Коли такі мудрі відповіді, то кусай калиту.

Хлопець підстрибує і кусає калиту.

1-а дівчина (їде на коцюбі). Я теж калиту хочу!

Калитинський. Вчора на женихів ворожила?

1-а дівчина. Так, льон сіяла.

Калитинський. Аяксаме?

1-а дівчина.Я сипала ввечері льон на сніг та промовляла: «Андрію, Андрію, я на тебе льон сію, спідницею волочу, бо я заміж хочу». А потім набрала в жменю снігу з насінням, зайшла в хату і порахувала.

Калитинський. І до пари було?

1-а дівчина. Ні, одне зерня залишилося.

Калитинський. Отже, заміж цього року не вийдеш. Рости ще треба. Кусай калиту!

Дівчина намагається вкусити калиту, але не дістає до неї, Калитинський маже її сажею.

Калитинський (знімає калиту, промовляючи)

Калита, калита, солодка була.

Як ми її з’їли, до сонця полетіли.

Роздає калиту всім учасникам вечорниць.

Господиня

Ну, не соромтеся, розсідайтеся та й будемо вечеряти, їжте, гості, калиту на вечероньку святу!

2-а дівчина. А відгадайте хлопці, чим ще вас будем частувати?

Химерний, маленький.

Бокастий, товстенький,

У тісто прибрався.

Чимось смачним напхався.

3-я дівчина

Милі гості, просим сісти. Вареники будем їсти.

Вареники непогані.

Вареники у сметані, їжте, їжте, просим щиро.

Вареники наші з сиром,

Вареники непогані.

Вареники у сметані!

2-й хлопець. Ох і добрі вареники!

4-й хлопець. Оце так вареники!

Господиня. Дівчата, пригощайте наших гостей. Щановні гості! Будьте обережні, серед цих вареників є вареники для сміху.

Дівчата розносять вареники по залу.

3-я дівчина. Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать! Давайте і ми погадаємо на долю.

3-й хлопець. А ми теж хочемо знати свою долю!

4-а дівчина. Що ж, іди, дізнаєшся, чи будеш щасливим.

Господиня. Якщо дістанеш перстень з тарілки з водою і носа не вмочеш, то знай – дівчина твоя буде, а якщо ні – то дивись, щоб у тебе її не вкрали.

Хлопець дістає перстень.

2-а дівчина. Тітко, Катерино! А як Ви колись ворожили?

Господиня. Я пам’ятаю як ми з дівчатами пекли балабушки для ворожіння. Щоб замісити тісто, воду потрібно було наносити з криниці ротом. І то так, щоб хлопці не бачили. Бо як побачать – то починають сміятися, і хочещ чи ні, а розсмієшся. Пекли балабущки, розкладали на підлозі. До хати впускали собаку. Чию балабушку він з’їсть першою, та дівчина вийде перща заміж, а чию не зачепить, та сидітеме в дівках.

4-а дівчина. Дівчата, слухайте! Мені бабуся розповідала, як вони молоді ворожили. Знімали один чобіт і кидали через хату. В який бік повернутий носок чобота – звідти і старостів чекати.

2-а дівчина. Ганнусю, ану ворожи! (Дівчата сміються.)

На дворі темно, як ми знайдемо чобіток? Давайте спробуємо. Ганнусю, кидай.

3-я дівчина. Смійтеся, смійтеся! А я таки кину (знімає чобіток і кидає).

1-а дівчина. Побігли щукати!

2-а дівчина. Шукайте!

4-а дівчина. Ой, нічого не бачу!

3-я дівчина. Знайшлаа!

1-а дівчина. Куди повернута халява?

2-а дівчина. На хату старої Михайлихи.

Дівчата сміються, хлопець йде назустріч.

1-й хлопець. Ну, що, довго чобіток щукали?

3-я дівчина. Та довго!

1-й хлопець. То я його повернув на хату старої Михайличихи.

Усі сміються.

2-а дівчина. Ану, дівчата, знімайте лівий чобіток. Тітка Катерина, не підглядаючи, нехай поставить їх у рядок, а ми будемо переставляти їх по черзі. Чий перщий ступить на поріг, та й перщою заміж вийде.

Господиня. Ну давайте спробуємо.

Дівчата знімають чобітки і гадають.

3-я дівчина. А давайте ще так погадаємо. Кинемо хустки в миску й підкинемо її. Чия хустка випаде перщою, та дівчина найшвидще заміж вийде.

Ворожіння з хустками.

3-я дівчина. А мені мама розповідала, що вони ворожили на ложках.

1-а дівчина. А це вже як?

3-я дівчина. Як? Стукають ложкою об ложку. Від звуку прокидаються собаки і починають гавкати. Де загавкають, звідти і наречений буде.

Дівчата гадають. Хлопці гавкають.

4-а дівчина. Спасибі, тітко, за ващу гостинність, материнську увагу до нас. Погуляли, повеселилися, час вже й додому.

2-а дівчина. Дякуємо Вам за калиту, за смачну вечерю. Веселих вшя свят.

Господиня. Хай вам Бог помагає! Ідіть здорові. До побачення. Хлопці, не робіть багато збитків, дівчат не лякайте, старих не зобижайте.

Всі виходять.

1-а ведуча Шановні гості!

З святом Вас! З святою Калитою! Про звичаї народної слави дбайте.

Калиту уславляйте, аби наще з вами до кінця року було.

2-а ведуча

Доки сонце сяє над землею.

Доки люди в нашому краю вирощують хліб.

Доти світло ясно-красно Калити освітлюватиме наще життя!

З святом вас! З святою Калитою!

Господиня Ми гуляли, веселились.

Усім весело було.

Вечорниці заверщились,

І, здається, все пройшлоло.

Ні, так просто не проходить,

В серці струночка бренить.

Про Андріїв вечір спогад

В нащім серці буде жить.