Язичництво – що це таке і хто такі язичники

Язичництво – що це таке і хто такі язичники. Підготувала Кирієнко Маргарита

Язичництво – це термін, який використовується у християнстві для визначення неавраамічних релігій. У більш широкому та сучасному розумінні, язичництвом заведено називати будь-які політеїстичні або нетрадиційні релігії, які знаходяться за межами християнства, юдаїзму, індуїзму та буддизму. Простими словами, Язичництво – це віра в одну з численних древніх релігій, засновану на поклонінні різним богам або надприродних істот, які не належать до Християнства, Ісламу або Юдаїзму. Таким чином, до язичництва можна зарахувати: друїдизм, шаманізм, анімізм, різні слов’янські, європейські та азіатські духовні практики або вірування. Загалом, все що не є традиційною релігією, з точки зору християнства, є язичництвом.

Суть та культура язичництва. Говорячи про суть язичництва як такого, досить складно охарактеризувати або описати всі аспекти властиві даним віруванням. Більшою мірою, це пов’язано з тим, що так званих «язичницьких» вірувань, традицій та філософських течій існує величезна кількість, і всі вони мають свої власні особливості. Проте, базуючись на найпоширеніших язичницьких течіях, можна змалювати загальну концепцію. Отже, до основних характеристик або суті язичництва можна віднести: Політеїзм;Шанування природи;Магія та магічні ритуали. А тепер про це, більш детально…

Політеїзм. Оскільки більшість язичницьких вірувань беруть свій початок в дуже давні часи, ще до створення концепції «Єдиного Бога», то і божеств, яким поклоняються язичники може бути багато. У якості близького до нас прикладу, можна взяти вірування слов’янських язичників. В їх релігійному уявленні існували такі боги як: Перун (головний бог і бог-громовержець), Даждьбог, Сварог, Стрибог, Велес та інші. У підсумку, можна сказати, що більшість язичницьких релігій практикують так зване «багатобожжя» або віру у безліч надприродних істот. Також слід зробити один дуже важливий акцент на тому, що язичництво, як таке, допускає плюралізм та різноманітність думок. Це означає, що інші народи, як правило, досить спокійно ставляться до того, що у прихильників інших релігій є свої боги. На відміну від традиційних релігій, в язичництві немає заперечення існування інших, чужих божеств.

Шанування природи. Ще одним загальним для більшості язичницьких практик, є шанування природи. Наприклад, дуже важливими та шанованими місцями можуть бути ліси, гори, озера або річки. Як правило, ці об’єкти тісно пов’язані безпосередньо з божествами або їх діями. Крім цього, в язичництві великі акценти робляться на пори року, а саме на їх змінюваність. У ці періоди відбуваються різні свята, що супроводжуються різними ритуалами. Особливим шануванням користується земля, або як її ще називають «Мати Земля». Багато язичників бачать саму Землю, як священну. Наприклад, в Древній Греції, саме Землі завжди жертвувався перший келих виготовленого вина.

Магія та магічні ритуали. Хоч язичництво в більшості своїй і позбавлене будь-яких обов’язкових догматів, канонічних та «істинних» писань, все ж йому притаманна безліч різних ритуалів та церемоній. У свою чергу, подібні ритуали, є своєрідними магічними актами, які покликані умилостивити богів або подякувати їм. Деякі з них, мають відлякувати злих духів або відводити нещастя. Таким чином, можна сказати, що наявність магічної складової, є основоположним фактором в концепції язичницьких вірувань.

Факти про язичництво. Язичники не вірять в християнську концепцію Бога, але саме християнська міфологія запозичила значну частину ідей з язичницьких вірувань. Язичники не вірять в диявола або сатану. Ця концепція виникла з християнством. Язичники не сатаністи. Сатанізм походить з християнства. Це не має нічого спільного з язичницькими міфологіями, які передували християнству. Язичники не приносять у жертву людей або тварин. У стародавні часи, всі релігії, включаючи християнство, здійснювали обряди жертвоприношення. Сьогоднішні язичники залишили цю частину своєї системи древніх переконань у минулому. Багато свят походять з язичництва. Наприклад: Різдво, Великдень та Хелловін. Язичники не ненавидять Ісуса, але вони не поклоняються йому. Більшість думає, що він був хорошою людиною, яка намагалася зробити світ кращим. Але, язичники не вважають його богом. Для язичників, магія та заклинання – це акти цілеспрямованої молитви з чітким наміром.

У підсумку, можна сказати лише те, що язичництво, це дуже давня система вірувань, яка внесла свій внесок як у формування «основних» релігійних течій, так і в культуру різних націй в цілому. У певному сенсі, саме в язичництві, в традиціях та ритуалах, зберігаються багато ключових чинників, які сформували народи такими, якими вони є на даний момент. І навіть тільки з історичної точки зору, дані системи вірувань, являють собою величезну цінність, як для певних народів, так і для всього людства в цілому.

Дякую за увагу! Мирного дня!)