З досвіду роботи класного керівника

З досвіду роботи   Васильєвої Р.Г.

Я- класний керівник!

Класне керівництво. Що це? Додаткове навантаження? Об’єктивна необхідність? Кара небесна? Можливість реалізувати себе не  тільки як вчитель предметник? Одна з  головних місій вчителя? Безкінечна творчість? Що це?

До класного керівництва можна відноситись по—різному, але якби не було важко працювати класним керівником -ця праця, безумовно, потрібна дітям. Саме класний керівник являється організатором пізнавальної і  розважальної діяльності своїх вихованців їх помічником та консультантом. Класний керівник-не просто сторонній наглядач, головне його завдання-стати гарним помічником та порадником, як для дітей, так і для батьків, створюючи в   колективі атмосферу доброти та взаємоповаги, допомогти батькам справитись з труднощам під час виховання дитини.(Виховання –велика справа: воно вирішує  долю людини)

Я, як класний керівник, намагаюсь, щоб кожен мій учень мав можливість стати самим собою. Моя головне завдання- виховати гідну особистість спроможну орієнтуватись в моральних категоріях та жити в гармонії з собою та оточуючими.

 

Рік за роком безслідно зникає,

Переходимо з класу в клас

І ніхто достовірно не знає,

Що чекає в майбутньому нас.

До 9 класу довчились

І назад вже дороги нема,

В старшокласниках ми опинились

Тож старалися всі не дарма!

Працюючи  над вихованням учнів використовуються різні види роботи;

Класні години

Екскурсії по місту та за межами

Приймаємо участь у шкільних заходах

Готуємо власні заходи

Співпрацюємо школа-діти-батьки

Вітер змін, стрімкий і поривчастий, невтомно крутить колесо шкільної історії. Проносяться калейдоскопом потоки все нових і нових класів, і кожен по-своєму неповторній, кожен- особливий, кожен- унікальний.

Кожен колектив проживає в школі своє життя, пише свою історію зі своїми, не схожими на жоден інший клас, переломними і кульмінаційними моментами сюжету. Для моїх дев’ятикласників настала одна з найдовгоочікуваніших подій:-вони старшокласники! У цьому віці(14-15 років) інтенсивно розвиваються моральні сили людини, формуються і визначаються риси характеру, відбувається становлення світогляду. Основною особливістю особистісного розвитку старшокласника є помітний розвиток самосвідомості, самооцінки. що базується на самостійному аналізі та оцінці власної діяльності ,що не завжди в силу складності цього процесу є об’єктивними. Тому старшокласники нерідко завищують самооцінку, проявляють хворобливе самолюбство, гонор, зверхньо ставляться до оточуючих або, навпаки недооцінюють себе, вважають свою особистість посередньою, сірою, непримітною. У своїх оцінках старшокласник націлений на майбутнє, у нього формуються життєві плани щодо професії, особистого життя, розвиваються життєві переконання. Підліток усвої14-15рооків формується як особистість, яка має право на вибір у самому широкому розумінні цього слова, включаючи право на вибір ідеології, світоглядних, морально- етичних цінностей.

Я, як класний керівник, завжди спостерігаю за розвитком цінностей, намагаюся корегувати  виховання дитини, зростаюче почуття дорослості та ставлення підлітка до батьків,  братів, сестер, взаємовідносини з батьками, з однокласниками з друзями.

Я, як класний керівник, маю для себе мету: виховати Людину. Я часто повторюю своїм дітям:”Учень може бути різним- гарним, не дуже, поганим, але людиною має бути справжньою”.

Людина в світ приходить для життя. Все своє життя –від народження і до самої смерті- людина навчається і виховується

Життя –це просто дивна казка,                    Життя складне ,але цікаве                         

В яку приходимо ми раз.                                Його не взнаєш до пуття

Тут для людей любов і ласка,                           Буває радісне й лукаве…

І світло сонечка для нас.                                   Але...спасибі за життя.  

Виховання- це дуже складний, цілеспрямований, різноманітний і багатогранний процес. Складний щодо розкриття внутрішнього світу; багатогранний за завданнями і змістом; різноманітний за формами, методами та прийомами; безперервний, тривалий у часі - людина виховується усе життя.

“Нехтування вихованням – це погибель для людей, сімей, держав і всього світу”- стверджував чеський мислитель та педагог  Ян Коменський.

Виховання не може бути хаотичним, тому  навчально –виховний процес базується на нормативних документах:

1.               Конституція України
2.               Закон України “ про освіту”
3.               Державна національна програма “Освіта”(УкраїнаXXI століття), затверджена постановою кабінету міністрів України від03.11.93 № 896
4.               Загальна декларація прав людини
5.               Конвенція про права дитини
6.               Концепція виховання дітей
7.               Концепція національно- патріотичного виховання дітей

            і молоді від 26.03.15                                                                                                                                               

 

Кожна епоха, як досить тривалий проміжок історичного часу має свої ознаки: державний і суспільний лад, культурні надбання ,спосіб і стиль життя. Нашому поколінню випало жити на зламі епох - періоді становлення та  відстоювання незалежності України. Враховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшою актуальністю набуває виховання в молоді почуття патріотизму ,відданості загальнодержавній справі, справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Неодмінною умовою розвитку особистості є право на вибір у самому широкому розумінні цього слова.  Метою виховання також є соціалізація учня. Це процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості ,включення в суспільне життя як активної дійової сили.

Школа ,а зокрема учнівський колектив має стати осередком, де дитина стає громадянином- патріотом України, готовою брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну .

Важливим чинником національно- патріотичного виховання феномен Майдану - промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загально – національних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети.

Слід визнати що на школу, на вчителя, а зокрема на класного керівника покладено домінантні позиції щодо становлення та розвитку дитини,  тож і відповідальності на них покладається більше, і можливостей перед ними відкривається більше.

Школа-це мандрівка

Довжиною в життя

Тільки співпраця учителя з учнем здолає бар’єри і дасть результат.

В цілому важливим є формування якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства ,держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

Виховання особистості- це найскладніший процес, який пов’язаний з всіма сферами життя. Але враховуючи особливість мого класу, який складається в основному із хлопців(16 хлопців і3дівчинки)я не могла не виділити один з найголовніших напрямків виховної роботи-національно-патріотичне виховання- справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням, і повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів-Герба, Прапора, Гімну є важливим напрямком цієї роботи.

Коли йдеться про виховання, то завжди передбачається деякий ідеал, бажана мета, до якої ми прагнемо та з якою співвідносимо вибір шляхів та засобів педагогічних впливів. педагогічний вплив або педагогічна творчість-поняття дуже широке, Спілкування з дітьми не може бути успішним без постійних творчих пошуків.

Патріотичне виховання- це не мода ,це не робота одного дня чи навіть року. Це провідна складова всього навчально- виховного процесу.

 

Учитель має принести в дар учню уроки життя, радості, співпраці, розуміння думок, пізнання краси, мовчання , мудрості, любові…

Ш.О. Амонашвілі

Патріотичне виховання- це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить до чого прагне, що   любить і ненавидить людина ,яка формується.

В. Сухомлинський

 

 

Гармонійний, всебічний розвиток дитини(особистості) неможливий без естетичної вихованості. Естетичне виховання- педагогічна  діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей, до естетичного сприйняття явищ, дійсності , творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу.

Я зірвав квітку-і вона загинула.

Я спіймав метелика-

І він умер у мене на долоні.

І тоді я зрозумів,

шо торкатися краси

Можна тільки серцем.

Добро і краса перемагає багато перешкод.. Живучи в добрі, мирі і злагоді людина стає такою самою. Вона бачить світ навколо себе яскравим, багатогранним. Тому виховуючи дітей велику увагу приділяю красі та доброті

 

Людина починається з добра

Із світла, що серця переповняє.

Ця істина, як світ, така стара,

А й досі на добро нас надихає.

 

Учні дев’ятого класу вже мають той мінімум життєвого досвіду коли вони вже можуть скласти свою власну думку, налаштуватися на осмислення моральних та культурних цінностей, історичних подій, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності, готовністю до захисту Вітчизни, бути справжнім патріотом.

 

Захищати Вітчизну-

Це справа для справжніх мужчин!

 

Люблять Батьківщину не за те що вона велика, а   за те ,що своя.

                                                                                             СЕНЕКА

 

Національно-патріотичне виховання ґрунтується на таких складових:

 

Громадянин     Свідома особистість                                     

України                                                               Громадянська позиція

 

Повага до праці та                                                                       Загальнолюдські                                                  здорового способу життя                                                            цінності                                                                 

Вільні переконання,                                                        Повага до національних

самосвідомість                                                                 традицій та культур

                                             Повага до національних      

                                              цінностей

 

 

Загальновідома істина ,що найменша зернина суспільства - це сім’я. Родина-сім’я-це найдорожче для кожної людини.”З родини йде життя людини”-говорить народна мудрість.  Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ.  У сім’ї дитина навчається любові і добра, у сім’ї   вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого роду. Великий український педагог К.Д. Ушинський писав: “Важко виразити словами те особливе ,світле щось, що народжується в нашій душі,  коли ми згадуємо  тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли.”

 

В сім’ї закладається перші поняття, з якими дитина приходить до школи.  Завдяки результатам праці всіх педагогів дитина формує власний світогляд. Вивчаючи відносини в сім’ях, взаємовідносини батьків і дітей можу  краще зрозуміти кожну дитину, її ставлення до навчання, до оточуючих. Атмосфера в сім’ї дуже сильно впливає на дитину ,які в психологічному так і в моральному розвитку.  Сім’я , батьки –то перші люди, які показують приклад своїм дітям, приклад добра, чесності ,дружби та любові або, нажаль , навпаки. Батько в родині завжди є прикладом для синів.  Батько виховує хлопця так, щоб його слово завжди було законом  кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме так- батьківська любов.

Найкраще взнаю сім’ю проводячи двосторонні анкетування батьки- діти. Індивідуальні бесіди або надаю допомогу порадою щодо виховання дітей

У класі проводимо багато родинних заходів на які запрошуються батьки.

Все від матері –слово, і пісня, і хліб,

Перша ластівка в небі, веселка в гаях,

Все від матері-мужність, перший політ,

І як мати для всіх – батьківщина моя.

 

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю ,до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і хвилювала людину. Шепіт блакитної води, зелень дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів- усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа рідного краю, рідної країни.

Природа і Вітчизна – невіддільні. У кожного з нас залишився в серці дорогий куточок де минуло дитинство. Мандруючи країною, милуючись красою і величчю краєвидів нашої Батьківщини невільно відчуваєш гордість за країну, вивчаєш історію і культуру наших предків.

Так склалося ,що зі своїми вихованцями почали подорожувати країною саме з історичних та значущих для історії нашого краю місць. Це Кам’янець- Подільська фортеця та Хотинська, Староконстантинівська та Меджибізька фортеці. Героїчне минуле цих історичних місць змушує замислитись над героїчним минулим нашого народу. Взнаючи імена героїчних постатей ,з якими пов’язані місця подорожей поневолі мрієш стати також мужнім, сміливим, сильним.

 

Любов до України –через красу і велич українських міст, красу української природи, відчуваєш потребу захищати, зберегти, залишити майбутнім поколінням. Гостинність та доброта людей, з якими зустрічаємось, подорожуючи ,говорить про українську щедрість, доброту, єдність, готовність прийти на допомогу в будь- якій ситуації. У моїх дев’ятикласників  національна ідея об’єднується українською мовою, удосконалюється популяризацією історією українського козацтва, всього народу. Заохочується  бажання взнати глибини національної історії та культури.

 Одним з найцікавіших напрямків є національні традиції та цінності. Учні з великим задоволенням готують матеріали для підготовки заходів.  Дати пораду, спрямувати дитячі думки-ці речі завжди приносять задоволення від роботи та співпраці з моїми учнями. В таких ситуаціях  можна краще взнати дитину, її думки та погляди. Іноді в такій невимушеній атмосфері  спілкування дитина розкривається в своїх проблемах, негараздах в сім’ї або з друзями. І  якщо твоя порада або просто щира розмова змінила відношення або думку, або ставлення до проблеми- то вже добре. В такі хвилини розумієш- чого вартує твоя робота. Коли я бачу, як загорілися іскорки в очах дорослих хлопців, з’являється бажання творити- я відчуваю що йду і вірному напрямку.

 

Велика увага приділяється пропаганді здорового способу життя та праці.

Здорові діти –нація здорова,

Багата Україна і чудова.

Тож, діти, ви здоровими ростіть

В майбутнє сильними ідіть!

В постійних бесідах про здоровий спосіб життя та про профілактику шкідливих звичок в повсякденному житті намагаюся переконати своїх учнів у важливості сприйняття фізичної культури, як необхідної складової майбутнього захисника Вітчизни. Фізична культура сприяє розвиткові в людині, поряд з фізичною силою, здоров’ям і гарною поставою, таких рис характеру, як фізична вправність, стійкість  і витривалість, почуття честі у змаганні, грі та праці, швидкість, рішучість, обережність, толерантність, товариськість ,відвага. Динамічність, сила волі.

Мене ,як класного керівника тішить, що майже всі хлопці нашого класу займаються у спортивних секціях. Досягли гарних результатів; є чемпіони України, міста, призери міжрегіональних та місцевих змагань.

Виховуючи у  школярів почуття патріотизму та національної самосвідомості ознайомлюємся з життям та побутом козацтва їх звичаїв і бачимо що фізична загартованість та працелюбність –одні з головних цінностей запоріжців. І слід чітко усвідомити-що сила, витривалість, терпіння, наполегливість  розвиваються тільки у важкій щоденній  праці, і в першу чергу  завдяки фізичним вправам.

Девіз нашого класу:’’За життя без шкідливих звичок!”

Бо життя –це гілка. Не зламай її!

Життя- це квітка. Не зірви її!

Життя- травинка .Не стопчи її!

Життя- промінчик. Не згаси його!

Український народ завжди славився своєю працелюбністю. До праці заохочують дитину змалечку. На превеликий жаль школярі не дуже полюбляють працю, хоча праця –це не тільки фізична робота, а й розумова. Я  звісно намагаюсь привчати своїх учнів до праці: в класі встановлено чергування, де хлопці доглядають за квітами, замітають підлогу у кабінеті слідкують за чистотою в приміщенні де працюють і відпочивають , провітрюють  його. Не цураються праці і на шкільному подвір’ї.

Розбудова України як незалежної, суверенної держави вимагає виховання громадянина-патріота, здатного жити й працювати в умовах демократії, забезпечувати соборність України, відчувати постійну відповідальність за себе, свій народ, країну, прагнути здійснити реальний внесок у реформаторські процеси. Важливий і завершальний чинник в становленні патріота нашої країни-це формування громадянської позиції.

Громадянська позиція – це складне соціально-психологічне утворення її формування відбувається під час  становлення особистості громадянина в сучасних умовах, оволодіння нею системи правових, політичних, екологічних, економічних, загальнокультурних знань, формуванню вмінь висловлювати і відстоювати власні погляди, переконання і бути толерантним до інших людей, аналізувати свої і чужі дії і вчинки, виховувати в собі любов до України ,як своєї Батьківщини, розвивати уміння презентувати свою країну у світі.

Сотвори себе сама ,людино

Хай лунає, наче неба дзвін.

Озивайся радістю й добром,

Сотвори себе сама, Людино

В рідній Україні сотвори.

М. Миколаєнко

 

                                          Моя Україна

Отчому краю щиро бажаю

В мирі і злагоді жити.

Кращого краю в світі не має

Як же його не любити!

Разом будуємо сильну державу

Вільну, велику, єдину

Люди ,прошу: бережіть і цінуйте

Нашу святу Україну.