З досвіду роботи. МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Серце віддаю дітям.
В.Сухомлинський

Учитель повинен знати і відчувати,
що на його совісті – доля кожної дитини.
В.О.Сухомлинський

 

     ТЕМА САМООСВІТИ. МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

     МЕТА. Набуття молодим поколінням морального досвіду; успадкування духовних надбань українців

     ПРОВІДНА ІДЕЯ. Формування в учнів гуманістичного світогляду, суспільно-ціннісних орієнтирів, утвердження загальнолюдських морально-етичних норм

    КРЕДО: «Недовчити – можна, не можна недовиховати»

    РІВЕНЬ АКТИВНОСТІ. На етапі розбудови нашої держави, коли не тільки скрутно матеріально, а й знецінюється поняття моральних чеснот, у певної частини соціуму  поглиблюється криза людського духу, частішають прояви споживацької психології, ринкового прагматизму, особливого значення набуває проблема формування гармонійної, духовно зрілої, морально грамотної особистості.

     ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ. У виховній роботі з учнями акцентується увага на проблемі моральності , менталітету українського народу, усвідомленні та розумінні своєї істинної, духовної природи, свого призначення у світі в умовах радикальних, соціально-економічних змін. Це сприяє становленню духовної та моральної особистості школяра, вибору ним власного місця в житті, формуванню вмінь та навичок використовувати досягнення людства для пізнання життя, самого себе, природи...

      Отже, формування духовно зрілої, творчої особистості, яка будуватиме своє життя на національних моральних цінностях , цінностях гуманістичної ідеології, громадянської відповідальності та найкращих зразках української культури, - такі завдання стоять сьогодні переді мною, класним керівником 11 класу.

      Шляхи розв’язання цих завдань знаходжу у творчій спадщині Г.С.Сковороди («пізнай самого себе»), у творах відомого українського педагога В.Сухомлинського, у роботах знаменитих педагогів – А.Макаренка, Ш.Амонашвілі, Є.Ільїна, у нормативно-правових документах, які стосуються морального виховання: Закон України «Про освіту», Закон України  «Про загальну середню освіту», Указ Президента України  «Про національну доктрину розвитку освіти», Указ Президента України  «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя», Національна програма виховання дітей та учнівської молоді, Програма «Основні орієнтири виховання учнів 5-11 кл. загальноосвітніх навчальних закладів України», Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах; у творах Білецької І. («Вирішення моральних завдань як метод виховання цінності іншої людини»), Бутової О.

( «Моральне буття людини важливіше від буття матеріального»), Відмиш Л.І. («Моральне виховання в загальноосвітньому навчальному закладі»), Гамрецького І. («Соціокультурна ситуація і моральний розвиток особистості»), Малихіної Т.  («Моральне становлення особистості підлітка на сучасному

 етапі» ), Шемшуріної А.І. («Моральне виховання школярів», «Морально-етичне виховання школярів» та «Психологічне забезпечення морального виховання») тощо.

      Ще Василь Сухомлинський стверджував, що саме від педагога залежить, чим стане серце дитини – «ніжною квіткою чи засушеною корою», і наголошував, що робота класного керівника – це творчість, а не буденне заштовхування знань про культуру поведінки та моральні цінності у голови дітей. Тому приходиться всю свою виховну роботу будувати, враховуючи темперамент, тип дитини, намагатися поважати її особистість, сприяти розвитку її духовності та творчості.

     Для вирішення цих питань були поставлені такі завдання: 

     * допомогти учням набути знань про морально-етичні норми, принципи та правила суспільної поведінки;

     * виховувати морально-етичні почуття до оточуючих;

     * формувати моральні ідеали, переконання та стійкі навички;

     * створити комфортні умови для розвитку і реалізації моральних можливостей школярів;

     * вивчити індивідуальні особливості та потреби учнів і відповідно планувати роботу з ними. Мова йде про проведення соціометричних досліджень, психокорекції, тестування, анкетування, діагностування.

      Ні для кого не секрет, щоб виховати гарний колектив, потрібно дуже ретельно попрацювати класному керівнику з самого початку: обробити анкети для первинного знайомства, побачити проблеми, визначити потенціал учня та колективу, окреслити завдання на майбутнє.

      Допомогти в цій роботі покликане «Положення про класного керівника навчального закладу...», однак перелічені в них обов’язки важко перетворити на чітку програму дій, тому що сучасні діти, надивившись фільмів по телебаченню, «поспілкувавшись» із комп’ютерами, не хочуть нікого слухати.

       Недарма у програмі «Основні орієнтири виховання в загальноосвітніх навчальних закладах» зазначається, що «...стан духовної культури та моралі суспільства як у світі, так і в Україні викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїм масштабом становить глобальну соціальну проблему...

     Духовні чесноти українського народу втрачають свою дієвість. Упродовж останнього десятиріччя зруйновано традиційні для українців цінності, які гармонізують відносини людини з суспільством. Для досягнення матеріального життєвого успіху як головної мети пропагуються аморальні засоби. Це спричиняє загальну кризу моральності».

      Отже, сучасне українське суспільство переживає моральну кризу, яка особливо небезпечна своїми наслідками для молоді.

       Переконана, що значна відповідальність за виховання дітей покладається саме на педагогів. Так, науковці стверджують: «Усе, що здійснюється в процесі виховної роботи: формування поглядів, переконань, ідеалів, світогляду, інтересів, захоплень, як у фокусі, сходиться в особистості вчителя – наріжному камені виховання».

   Класний керівник — стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

 Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері, строгість батька. Адже для учня в школі немає ближчої людини, ніж класний керівник. Кому ж ще можна розповісти про негаразди з предмета, про сварку з товаришем чи про щасливу подію в сім'ї?

 Від класного керівника залежить ступінь сформованості дитячого колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справж­нього педагога. Захоплення вчителя стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керів­ника переходять у характер вихованців. Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!

Ми - це наш клас, в якому 9 букв «Я». Кожен - це унікальна, неповторна особа, одна єдина у своєму роді. Тому ми намагаємося дбайливо, з любов’ю і пошаною відноситися до себе і до оточуючих, приймати себе і інших такими, які ми є, тобто відноситися до себе та інших з терпінням і повагою.      

Мистецтво виховання полягає в значній мірі у тому, щоб своєчасно побачити, запобігти й відповідно зменшити ефект негативного у формуванні особистості.

Класні керівники — педагоги, які постійно спілкуються з учнями, закріпленими за ними, різнобічно впливають на них і водночас працюють за предметною системою. Тобто, крім викладання певного предмета, він дбає про об'єднання зусиль учителів, які працюють у певному класі, координацію їхніх вимог для поліпшення результатів виховної та навчальної роботи з учнями класу.

Класний керівник планує і координує всю виховну роботу з класом з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів і інтересів, рівня сформованості учнівського колективу, сприяє розвитку самоврядування в класі, створює умови для організації змістовного дозвілля, проводить відповідні заходи щодо профілактики правопорушень.

Сучасна педагогіка характеризується переосмисленням і зміною багатьох поглядів і підходів, відмовою від деяких усталених традицій та стереотипів. Адже сучасне суспільство висуває нові вимоги не тільки до завдань, змісту , забезпечення освіти, але й до особистості педагога.

Сьогодення потребує від нас, педагогів, високого рівня професіоналізму володіння сучасними технологіями навчання і виховання. А особливу увагу необхідно приділити вмінню постійно вчитися й самоудосконалюватися, творчому підходу під час виховання і навчання учнів.

Та іноді під час виховання учнів я відчуваю, що не встигаю за величезним потоком інформації, не завжди можу знайти необхідну літературу. Ось одна з причин, яка повинна спонукати педагога до професійного розвитку від учителя-дилетанта до справжнього майстра своєї справи. Для розв’язання будь-якої значущої проблеми необхідно підібрати інновації, упровадження яких позитивно впливатиме на виховання учнів.

Хорошим класним керівником стати нелегко. Проте ним може стати кожний учитель, який при наявності високих моральних якостей наполегливо працює над собою, сумлінно ставиться до дорученої справи. Школярі часто згадують трудові справи, захоплюючі екскурсії та походи, шкільні вечори та веселі новорічні ялинки, яскраві доповіді й гарячі диспути. Не забуваються й задушевні бесіди з класним керівником, його дружня підтримка у важку хвилину. Багато учнів після закінчення школи не поривають зв'язку зі мною. Вони дзвонять, просять у мене поради, діляться своїми радощами і прикрощами, досягненнями та успіхами у навчанні, праці, в особистому житті.У  виховній роботі намагаюся дотримуватися таких заповідей:

•  Навчаючи інших - навчаємось самі.
• Пам'ятайте : учнів захоплює висока культура педагога, знання предмета.
•  Без любові до дітей немає класного керівника.
• Ні посада, ні звання, ні освіта не зарадять.
•  Шукайте в учневі хороше.
•  Стежте за тим, щоб ваші слова не розходились з ділом.
•  Справедливість - головна риса класного керівника.
•  Постійно помічайте зміни в особистості учня.
•  Намагаєтесь все бачити та чогось не помічати; усе чути та чогось не розчути.
•  Будьте з учнями поруч, але трішечки попереду.

Основними формами моєї виховної роботи  є:

1. Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, інтелектуальні ігри, ринги, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії, держави і права, "жива газета", створення малюнків).

2. Діяльнісно-практичні групові (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, олімпіади, творчі та ігрові проекти).

3. Інтегративні (шкільні клуби, КВК, фестивалі, гуртки).

4. Діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування).

5. Індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо).

6. Наочні (музеї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, стінгазети, тематичні стенди тощо).

Виховання – це процес різнобічний, багатоплановий, але в той же час він і єдиний, цілісний, бо різні риси якості особистості завжди пов’язані між собою і формуються не ізольовано, а у взаємних внутрішніх залежностях. Людина не виховується частинами, вона створюється синтетично всією сумою впливів, яких вона знає як цілісна особистість. Через це кожна складова частина, чи бік  виховання, виконуючи свою особливу роль, служить водночас досягненню єдиної мети. Завдання школи, сім’ї, громадськості – здійснювати гармонійне виховання підростаючого покоління, дбати про те, щоб розумові, моральні, трудові, естетичні, фізичні якості кожного вихованця розвивались узгоджено і ритмічно. Успішне виконання цього завдання можливе лише тоді, коли у педагогічному процесі разом з традиційною системою використовують нові технології виховання учнів.

Отже, ідея технологізації навчання не є новою. Ще Я.А Каменський відстоював технологізацію навчання. Він закликав до того, щоб навчання стало «механічним»(тобто «технологічним»), прагнув відшукати такий порядок навчання, який неминуче приводив би до позитивних результатів.

Я. А. Каменський писав: «Для дидактичної машини необхідно відшукати:

• Чітко поставлені цілі;
• Засоби, точно пристосовані для досягнення цілей;
• Конкретні правила, як користуватися цими засобами, щоб було неможливо не досягнути мети».

    А.С. Макаренко у своїй всесвітньо відомій «Педагогічній поемі» писав, що «наше педагогічне виробництво ніколи не будувалось на технологічній логіці, а завжди на логіці моральної проповіді».

    Формування колективу проходить різні етапи. Моє бачення вирішення цього питання – це використання технології колективного творчого виховання та проектної технології.

     Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Проект –

сукупність певних дій, документів, текстів для створення реального об’єкта, створення різного виду теоретичного, практичного продукту.

Цілі і завдання проектної діяльності:

1. Не тільки передати суму знань, а ще й навчити здобувати ці знання самостійно, застосувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань;
2.  Сприяти формуванню в учнів комунікативних навичок;
3.  Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирання інформації, аналізу з різних точок зору, висування гіпотез, уміння робити висновки.

       Проектна технологія використовує всі кращі ідеї традиційної та сучасної методики виховання. Проектування у виховному процесі зорієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, групову або колективну, яку учні виконують упродовж певного часу. У свой педагогічній практиці при вихованні учнів  я використовую творчі проекти, ігрові проекти.

Результатами проектної діяльності є бінарні проекти учнів та вчителя, власні проекти учнів, а саме: шкільні газети, друковані матеріали, презентації, веб-сайти і т.д.

      Щоб виховання учнів було результативним, я постійно планую свою роботу і розробляю сценарії різноманітних заходів, враховуючи особливості колективу і

учнів. У своїх розробках я поєдную різні види інтерактивних вправ, які розвивають в учнів як індивідуальність, так і вміння працювати в колективі. Я намагаюсь створити таку атмосферу, щоб кожному вихованцю було цікаво та комфортно.

      Мені, як класному керівнику, дуже пощастило з батьками та учнями. Вони і модні, і креативні, і непосидючі, і занадто активні, і обдаровані, і гонористі, і спесиві, і... Різні! Але з ними цікаво. Вони ще чогось хочуть від життя, рук не опускають. Тільки й встигай за ними. Скажу чесно: було важко, адже в класі, в одному колективі навчалися діти з різними характерами, уподобаннями, бажаннями, здібностями, можливостями. Але всі вони з дитинства обдаровані: хтось - чудовий художник, хтось- чарівний музикант, хтось- юний поет, хтось - наполегливий спортсмен .

     Наші учні займають призові місця під час проведення різноманітних шкільних та районних конкурсів.

      При цьому важливою є взаємодія виховних впливів родини і школи. Тому намагаюсь постійно підтримувати тісний зв’язок із батьками, відвідувати сім’ї своїх учнів, спостерігати за умовами життя, стосунками в сім’ях своїх вихованців, залучати батьків та бабусь до шкільного життя школярів.

    Велику допомогу в оформленні кабінету, виготовленні наочності для виступів на позакласних заходах надають мені батьки. Саме з їхньої ініціативи фотографуються всі свята, знімаються деякі відкриті уроки та виховні заходи. Разом із батьками та меншими братиками і сестричками діти готуються до проведення спортивних ( «Я –зможу!», «Тато, мама, я – спортивна

 сім’я», фольклорних («Козацькі забави», «Андріївські вечорниці» ), родинних свят («Все починається з любові», «Тільки родина, як зірка єдина...» , «Не гасне вогнище родинне»), літературно-музичних композицій («Народ пам’ятає, народ славить»), шкільних презентацій ( «Мій клас - моя родина», «Сімейна символіка», «Класна символіка») тощо.

      Без участі батьків не проходить і жодна мистецька акція («Портрет моєї родини», «Податки очима дітей», «Толерантність – запорука дружби» , «Новорічне диво», «Гендерна рівність», «Великодні дзвони» тощо).                                   Творча співпраця батьків, учнів, педагога продовжується і під час підготовки та при проведенні батьківських зборів, перед якими проводиться діагностування учнів, анкетування («Загальні відомості про учня», «Моральні якості школяра», «Чим для тебе є школа?»), тестування («Чи вмієш ти слухати?» , «Чи схильний ти до наркотиків?»,„Який у тебе стиль спілкування?”, „Чи приємно з тобою спілкуватися?», «Який ти є?», « Чи справжній ти друг?», «Про що говорить твій одяг?..»).                                                                                                                     Готуються анкети та тести і для батьків ( «Психологічний тест», «Тест для батьків», « Чи хороші ви психологи?», «Як у вас із почуттям гумору?», «Чи є у вас аристократичні схильності?», «А як у вас із нервами?» , «Що споживаєте, те й маєте?»).

    Ось теми тільки кількох наших батьківських зборів:  «На совісті у вас – дитина», «Рецепти виховання» для дорослих», "Дещо про „батьківську” любов», «Азбука родинного виховання», «Батьківська влада і дитячі стреси», «Школа – це не ваш особистий дім», «Морально-психологічний клімат сім’ї, його вплив на формування особистості».

     Не залишилися поза увагою години спілкування, зокрема було проведено наступні: «Десять заповідей людяності», «Стратегія прийняття моральних рішень», «Я громадянин і патріот держави», «Україно, матінко моя», «Вони присягнули на вірність Батьківщині», «На Чорнобиль летять журавлі», «Родина - від батька до сина», «Душі людської доброта», «Протилежні думки: уникнення конфлікту», година народної моралі  «Стосунки в сім'ї і доля людини ». Також були організовані і проведені заочні подорожі  «Озера та ріки рідного краю», «Сім чудес України», «Країна, в якій я живу», колективне ігрове спілкування «П'ять хвилин з мистецтвом», «Мій внесок у розквіт рідної школи», «Мистецтво і мої емоції», урок-реквієм «Пам'яті жертв голодомору»,  урок-конференція «Злочин та його наслідки», усні журнали та лекторії, присвячені пам'ятним датам. 

       11 клас був активним учасником загальношкільних заходів: конкурси читців, виставка стіннівок, листівок,  інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?».                                                                                                                                                            Дані заходи дали змогу виявити творчі здібності дітей, реалізувати нахили, простежити систему взаємин дітей один з одним та дорослими. Цікавим і захоплюючим був процес підготовки і проведення презентації класного колективу .Особливої уваги заслуговує вечір пам'яті героїв-афганців «Героїв не забути нам», підготовка і проведення якого допомогли підліткам відчути себе по-справжньому дорослими та відповідальними перед суспільством.

      Згуртуванню учнів класу в єдиний дружній колектив сприяє робота з організації учнівського самоврядування. Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи. Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям. Крім того учні є активними учасниками традиційних загальношкільних свят.

      Як і кожен класний керівник знаходжуся у постійному пошуку інноваційних концептуальних підходів до здійснення взаємодії з учнями з метою виховання свідомого громадянина своєї держави.

     «Серце віддаю дітям», - колись написав В.Сухомлинський. Тільки тепер, маючи за плечима 26 років педагогічного стажу, осягнула нарешті глибину цієї фрази. Адже це ми, класні керівники, щороку, щогодини, щохвилини вирішуємо чужі проблеми, „няньчимося” з чужими дітьми, а на своїх, рідних, навіть ніколи глянути. Це ми думаємо, як би не поранити душу дитини, і забуваємо про почуття коханого чоловіка. Це ми вчимо батьків своїх учнів, як слід розв’язувати сімейні конфлікти, і забуваємо при цьому подзвонити найріднішій людині – НЕНЬЦІ... Але хто, як не ми, класні керівники, маємо любити, плекати і оберігати кожну дитину?!.

      Любити, незважаючи ні на їхні вчинки, ні на наше невдоволення ними. Не потрібно класним керівникам засуджувати дітей,а слід намагатися зрозуміти, чому вони чинять саме так, що лежить в основі їхніх учинків. За допомогою морального виховання (різних форм і методів) навчити оцінювати свої вчинки і при цьому не квапитися з висновками, не виступати в ролі судді, а бути старшим другом тощо. Чи легко це? Звичайно, ні. Адже інколи з’являються власні емоції на ситуацію (роздратування, образа, обурення). Саме в цей час потрібно подумати не про себе та свої амбіції, а про беззахисного, безпомічного підлітка, який чинить опір, бо відчуває свою слабкість і залежність від усемогутніх дорослих.

     Я розумію, що від мого уважного слухання учень відразу не зміниться і не перетвориться в ідеального. Ідеальних дітей немає і бути не може!

     Переконана, що лише терпіння, мудрість і любов до школярів допоможе у спілкуванні і мирному співіснуванні з ними. Лише справжні моральні цінності врятують у майбутньому дітей, допоможуть їм „вижити” у суспільстві. 

Отож збулась моя дитяча мрія:                                                                                                      Заходжу в клас сьогодні наяву                                                                                                                    І бачу очі, сповнені надії,                                                                                                                 І світлом цим окрилена живу.                                                                                                        Хай не міліє знань ясна криниця,                                                                                                              Хай засівають ниву сівачі                                                                                                              Розумним, добрим, вічним, променистим!                                                                                     В руках у нас – майбутнього ключі.

УРОК ДОБРОТИ І МИЛОСЕРДЯ

Тема. Найвища мудрість життя – бути добрим

Мета:   розкрити зв’язок  понять  «доброти» і «милосердя»;

виховувати повагу, доброту, терпимість, милосердя, вміння прощати,  добре ставлення до оточуючих;

розвивати моральні якості, вміння доводити свою думку, аналізувати свої вчинки та вчинки інших;

формувати навички творчої роботи в парах

Ключові поняття: доброта, милосердя, чуйність, співчуття, доброчинність                  Форми і методи роботи: пояснення, бесіда, обговорення, творчі завдання

Обладнання:  висловлювання великих людей,

конверти з українськими прислів’ями,

 тлумачний словник В. І. Даля,

 квітка Добра,

таблиця зі словами

                                                        Краса врятує світ.

                                                                                         Ф. М. Достоєвський

                                                        Бути добрими до кожної травинки ніжної...

                                                                                           Є. Євтушенко

                                                        Добро все переможе.

                                                                                              Народна мудрість

Записи на дошці:

Добро

*Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям.

*Добра, корисна справа, дія, вчинок. 

Зло

*Що-небудь погане, недобре.

*Нещастя, лихо, горе.

*Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченості.

 

Милосердя – щиросердність, співчуття,готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини, що потрапила в біду.

 

Хід уроку

Слово вчителя.

Дорогі друзі! В людському житті є речі, що ніби й не мають ваги, непомітні і виміряти їх неможливо. Але без них біднішим стає наше життя, сірими, безбарвними будні. Серед усіх людських чеснот доброта займає особливе місце.

Вдумайтесь: чого бажаємо, вітаючись? Доброго дня, а значить добра. Чим просимо Бога обдарувати - добрим здоров'ям! Як звертаємось, прохаючи допомоги, - люди добрі!                                                                                                     

  Сьогодні у нас урок доброти і милосердя!

      Давайте розкриємо велику таємницю природи добра.

      Перед вами таблиця. На ній ви бачите слова: шана, ненависть, любити, сподіватися, байдужість, біль, повага, злагода, доброта, тривога, ніжність, сум, хвороба, справедливість, війна, кров.

      Знайдіть спочатку слова, які символізують добро. А тепер слова, які символізують зло.

( Робота учнів)

      Молодці! Інтуїтивно ви правильно визначили значення слів.Спробуємо визначити поняття «добро». Як ви уявляєте добро?

     Чи можна доторкнутися до добра, покуштувати його, понюхати?

Отже, це категорія не матеріальна, а духовна. Вона стоїть поряд з такими поняттями, як Душа, Дух.

- Як же зрозуміти, що це таке – Добро?

- З яким предметом ви пов’язуєте поняття «добро»? (Сонце, мати, природа...)

- Яку музику має добро, який колір?

       Спробуйте квітку розфарбувати в кольори добра, зарядіть її доброю музикою.

(Відповіді учнів)

• Що є протилежністю добра?
• Чого більше в сучасному світі – Добра чи Зла?

     Отже, зробимо перший висновок: добро – це духовна категорія, її не можна торкнутися, понюхати, посмакувати. Добро можна тільки відчути: це ласкаве, добре, ніжне ставлення, це готовність допомогти в скрутну хвилину, це любов до оточуючого світу. Це те, що заставляє нас радіти, любити, співчувати. Перевіримо себе за словником

( Зачитуються визначення категорії «добра»  із словників).

•           Хто перший у вашому житті допоміг пізнати суть Добра? У кого найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки? Так, це наша мама.Вона нас жаліє, коли ми поранимось, недосипає ночей, коли ми хворіємо, вона завжди про нас піклується, навіть тоді, коли ми виростаємо і становимось дорослими.Отже, давайте й ми віддячувати мамі своєю добротою, щоб у неї менше було сивих волосинок.

 

Робота в парах.

• Закінчити думку:
• Мені добре, коли...
• Бути милосердним – це...

 

- Так що ж означає бути людиною?

Бути Людиною – це поважати старість, дбайливо й терпимо ставитися до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен буде старим і немічним.

     Важко, діти, бути й добрим, бо це здатність радіти чужим радощам, успіхам, сприймати чужу радість, як свою.

Добрим бути просто чи не просто?

Не залежить доброта від зросту,

І дитина робить добру справу,

Як не кине друга на поталу.

Як людей полюбиш, пошануєш,

Силу для добра в душі відчуєш.

І закрутиться земля скоріше,

Якщо разом станемо добріші.

Доброта з роками не старіє,

Доброта від холоду зігріє.

І якщо вона як сонце світить,

То радіють і дорослі й діти.

 

-А чи завжди наші слова відповідають нашим вчинкам?

Прослухайте оповідання «Сьома дочка».

     Було в матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко- далеко. Повернулася додому аж через місяць.

     Коли мати ввійшла до хати, доньки одна за одною стали говорити, як вони знудьгувалися за матір’ю.

• Я скучила за тобою, немов ластівка за сонячним промінням, - сказала перша дочка.
• Я чекала тебе, як суха земля жде краплину дощу, - промовила друга дочка.
• Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, -сказала третя.
• Мені було тяжко без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.
• Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п’ята.
• Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, - сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона роззула матусю і принесла їй води у

ночвах – ноги помити.

 

-Хто найбільше любив свою матір?

Добро – дієве. Воно любить конкретні справи.

Керуйтеся в своєму житті принципом: «Якнайменше красивих фраз, якнайбільше красивих справ».                                                                                                                                                                                                      Із давнини народ збирав перлини мудрості, які передавалися з уст в уста. Є в народній скарбниці  прислів’я про добро та зло.

 

Творча робота в парах.

Перед вами конверти, в яких ви знайдете слова. Складіть із них прислів’я про добро.        

Пояснити зміст скарбниці народної творчості:

1. Добро не пропадає, а зло умирає.
2. Не все добре, що солодке.
3. Добрий чоловік у сусідів дім від вогню збереже.
4. Не сподівайся за добро дяки.
5. Злий сам себе б’є.

 

Поруч із добром стоїть поняття «милосердя».

З цим поняттям ми з вами щорічно зустрічаємося в стінах нашої школи під час наших традиційних заходів. Які з них я маю на увазі?

    «Не будьте байдужими, байдужість смертоносна для душі», - писав

М. Горький. Ви, діти, своєю участю у всіх благодійних акціях школи доводите, що бережно ставитеся до слабших від себе, до інвалідів. Здорова і красива фізична оболонка не завжди свідчить про духовне багатство і душевну красу, а в немічному тілі може бути багатий внутрішній зміст.

  -Коли ще ви проявили милосердя по відношенню до оточуючих?

                  (Учні розповідають випадки з життя)

     Милосердя – це слово, до якого ми останнім часом звертаємося все частіше. Чому? Тому що наше суспільство втомилося вже від грубощів, несправедливості, розбещенності, черствості душ людських, жорстокості.                              – Прослухайте казку «Катрусин сон»  

                                                                                                                                                                                          Жила-була дівчинка. Звали її Катрусею. Вона, як і ти, ще не ходила до школи. Але Катя була дуже допитливою і постійно запитувала у своєї мами: чи гарно вчитися у школі? Чи цікаво?

     Одного разу, почувши по радіо передачу для віруючих, дівчинка підійшла до матусі і запитала:

-   Мамо, а що таке милосердя?

Але мати була дуже зайнята і не змогла відповісти доньці, сказала, що Катруся дізнається про це пізніше. А коли настав вечір, дівчинка лягла спати. Засинаючи, вона згадала про милосердя. Очі Катрусі заплющилися і сни віднесли її далеко від дому. Вона опинилася на великій зеленій галявині, залитій сонцем. Раптом дівчинка почула голос, який сказав:

-  Добрий день, Катрусю!

-  Добрий день! – привіталась дівчина, - а хто Ви?

-  Я – Милосердя. У лікарні лежить дуже хвора стара бабуся. У неї нікого немає і до неї ніхто б не приходив, не піклувався б про неї, якби не я.

-  А хочеш, я познайомлю тебе із Добротою?

-  Так, хочу.

-   Тоді пішли.

І вони пішли. По вузенькій стежці вони спустилися до веселої річки і Катруся побачила, як хтось бавиться з дітьми. Дітлахів було багато і всі такі маленькі. Дехто з дітлахів весело посміхався і сміявся, а хтось якось сумно дивився в очі Доброти.

- У цих дітей немає батьків і Доброта піклується про них, - сказало Милосердя і вони з Катрусею побачили, як доброта пригорнула дітлахів до себе, і в їх оченятах вже не було суму і болю.

- Познайомся, це Доброта, - сказало Милосердя.

- Дуже приємно, - сказала Катя.

І тут вони побачили, що хтось до них підійшов до них. Милосердя і Доброта дуже зраділи.

- Це повага, - відрекомендувало Милосердя. – Вона вчить всіх поважати всіх і все, що навколо нас: чи то стара жінка, чи мала дівчина, чи то тварина, або дерево, що росте біля річки.

Сонце зайшло за обрій і всі знали, що зараз прийде Молитва. Вітер перестав грати листям на деревах і навіть річка стала булькотіти якось тихіше. З тихім шурхотом своєї довгої темної сукні до них підійшла Молитва. Вона пройшла повз всіх і зупинилась недалеко. Катруся почула, ні, навіть побачила, що молитва щось шепоче, не звертаючи увагу на всіх інших. Молитва дивилась кудись далеко і, можна було зрозуміти, що вона Когось про щось прохає.

І тут Катрусю розбудив сонячний промінь.

- Я все зрозуміла! – прокинулась дівчина.

- А  ти зрозумів?

 

  Виступи учнів.

Учень1. Милосердя, доброта. Ще з давньоруських часів була вона в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомагати нещасному, знедоленому, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого і каліку, захистити скривдженого.

Учень 2. Доброта і милосердя – багатоликі. Потреба в них повсякчасна.

Милосердя і доброта, як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило свою цінність? Невже нам потрібні Чорнобиль і землетруси, щоб виіскрити доброту із наших сердець? Чи поруч немає людей, яким потрібна допомога в повсякденному житті?

 Учень 3. В Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей. Близько

 200 тис. – не здатні себе обслуговувати, 15 тис. проживає в будинках – інтернатах. Їх об’єднує немічність і самотність. У злигоднях живуть сьогодні

1,5 млн. наших земляків. Цифри це сумні, але це – правда!                                                        

Учень 4. Важко уявити, як люди страждають не від того, що щодня не мають свіжого хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного "Добрий день".                   

 

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане!

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану

(Чи перший біль, чи то останній) –

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхайтесь ненароком,

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві

Кажімо більше ніжних слів...

Учень 5. Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

"Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував стуком, що є нещасні", - так писав письменник-гуманіст А.Чехов.

Учень 6. Мудрі французи кажуть: "От якби-то молодість знала, якби ж то старість могла... "Гей-гей, старість - не радість, ніхто її не жде, всяк прихитряється відсунути її небажаний прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні. І ти з печальною розсудливістю розумієш, що все краще вже було, все в минулому . А з тобою лише спомини та недуги, самота та немічність. Добре, коли за своєї життєвої ниви звив тепле гніздечко родинне, коли довкола променяться рідні усмішки, дзвенить дитячий сміх. А як цього немає...

Учень 1. Будинок престарілих, сумне пристановище на схилі літ. Хоч там непогано. Тут не бачиш людей у порваному одязі, тут готують досить пристойну їжу, показують кінофільми і т.д.

Учень 2. Чому старі радіють, коли звідси їх забирають, чому просто на очах в'януть, почувши новину, що їх відправляють в будинок престарілих.

Шануйте матерів.

Мені болить, коли матуся,

Що має дочок і синів,

Живе одна, мов та бабуся,

На схилі посивівших днів.

Працює вдень, не спить ночами,

І часто зрошує сльозами

Тверду подушку на зорі,

Скотину порає в дворі,

А вдень копає на городі

Уста шепочуть: "Світе мій!

Як важко жить мені одній!

Одна-однісінька та й годі!...

Цим віршем нагадать хотів:

Шануйте, друзі, матерів!

 (  Звучить « Пісня про рушник» )                                                                                                                                

Учень 3. А старість не обминути. Здається, кожен має про це пам'ятати. Через те хочеться крикнути: "Люди, схаменіться! Ви також будете старі, немічні і ваші діти та онуки матимуть моральне право відвернутися від вас".

Учень 4. Дитинство починається з теплих материнських рук, рідної домівки. Ця аксіома актуальна для всіх часів і народів. Та, на превеликий жаль, оця найсвітліша і найніжніша пора, перші кроки у світ дорослих починаються з чужих людей і інтернатських закладів. Діти-сироти, діти-напівсироти. Кому з них краще? Не знаю. Мабуть і тим, і тим погано. Не знають батьківської ласки. Ніхто їх не приголубить, і це тоді, коли батьки живі й здорові!

Учень 5. Трирічного Сашка мати залишила на вокзалі. Його ровесника Ігоря кинула на дитячому майданчику, поклавши до кишені пальто записку з проханням влаштувати дитину в дитячий будинок на виховання. Нехай доля буде милосердною, нехай росте під Хрестом. Та по всьому. Єдине, що дала, крім життя, сподівання на чиюсь доброту. Чи божу, чи людську... Чи справді усміхнеться їм доля, чи ласкавою буде вона до всіх тих, що прийшли у цей світ небажаними, чужими для найрідніших людей.

У дітей-сиріт багато що є. Затишні спальні, на ліжках новенькі ковдри. В їдальні смачний борщ. Велика бібліотека і спортивний зал, світлі класи. Діти як діти. Безтурботно бавляться на дозвіллі, а вночі спросоння ніжно цілують маму. Вони часто розмовляють ночами. (Діалог хлопчика і дівчинки 5-6 років).

-Тебе ще ніхто не забрав?

-Ні.

- А чого?

- Бо кашляю.

- А я сплю тихо.

- Тоді тебе виберуть.                                                                                                               - В мене нема дому, і мами нема, і тата нема, і нікого нема. Одна я.

Слово вчителя.                                                                                                                                                       Ось вона - трагедія сучасної дитини, покинутої напризволяще. Мабуть, щось не так у суспільстві, коли не меншає дітей у дитячих будинках. Від самої війни не менше... Коли кожне десяте немовля у місті, дванадцяте у селі (це на Україні) народжується поза шлюбом, і майже половина їх потрапляє до дитячих будинків. Які ж ми жінки? Що залишилося в нас жіночого? Ті, до кого звертаємося, не чують наших слів і взагалі нічого не чують.                                                                                                             Сім'я для дитини не тільки перше гніздо, а й школа життя, і тому немає для неї більшого горя, ніж сирітство.

Учень 6. З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались і як сповіщення про якесь лихо-біль, на сполох під час пожеж і ворожого нещастя.

Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.

Слово вчителя.                                                                                                                              Друзі! Добродії! Поряд з нами живуть, а може доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми - я, ви, ваші сусіди або колеги. Зараз , сьогодні, бо завтра може бути пізно. 

                                        Люди! Будьмо милосердні!

Бо суд немилосердний над тим, хто не вчинив милосердя.

Учень 1. Матір Тереза присвятила своє життя допомозі найбіднішим серед бідних.

Вона з’явилась на світ в 1910 році в Скоплі, сучасній столиці Македонії. Вже в 20 років вона твердо вирішила стати монахинею.

    В 1946 році матір Тереза заснувала свій орден "Місіонерки милосердя", члени якого повинні були керуватися чотирма заповідями: доброчесністю, бідністю, послушністю, службою найбіднішим серед бідних.

    Мати Тереза ніколи не відмовляла людям, що потребували її допомоги. Вона дні і ночі проводила в районах Калькутти, куди індійська знать навіть не знала дороги. Вмираючи від голоду і жахливих хвороб, каліки, покинуті діти - всі вони знаходили підтримку і турботу в лікарнях і притулках, заснованих матір'ю Терезою.

     За служіння людству вона була нагороджена Нобелівською премією світу. В її честь збирались влаштувати банкет. На ці гроші матір Тереза нагодувала різдвяним обідом 15 тисяч голодуючих Калькутти.

    Вона пішла з життя рік назад. Після її смерті в 122 країнах світу працюють її однодумці, керуючись девізом Терези: "Не допускай, щоб той, з ким трапилась біда, залишився нещасним після зустрічі з тобою".

Слово вчителя.

   Милосердя ставиться вище за суд.

Отже, хай же більше буде на землі добра, щастя і тих, хто поспішає його творити.

 Навчаймося добра, як вчаться мові діти,-

                          Щоб потім все життя творить святе,

                          Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито

                          Тримаємо в серцях, як сонце золоте.

                          Даруймо для людей погожі дні весняні,

                          Щоб щедрим садом вік світився небокрай,

                          Щоби беріз пісні лунали до нестями,

                          І повнився добром наш дім і рідний край.

Підсумок уроку.

   Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Повернемося до нашої квітки: у кожному пелюстку напишіть  риси доброї людини.

 Хотілося б , щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію, став добрішим, кращим, досконалішим і жив за цими правилами:

Золоті правила:

1. Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.
2. Поважати інших, особливо старших і слабших від  себе.
3. Не знущатися, не сміятися над каліками.
4. Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.

 

5. Вміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху.

 

А я бажаю Вам успіхів у постійній роботі над собою.

Хай множаться зерна Добра в Ваших душах.

(Звучить пісня «Ми бажаєм вам добра»).