З досвіду роботи.Створення ситуації успіху як ефективний метод роботи на заняттях з української літератури.

З досвіду роботи

Створення ситуації успіху як ефективний метод  роботи на заняттях з української літератури.

Педагогіка успіху - один із чинників, що активізує навчальний процес завдяки особистісно зорієнтованому підходу. Більшість створених дидактичних систем спрямовані на те, щоб зробити здобувачів освіти успішними в галузі певних наук, а саму навчальну діяльність максимально результативною. «Головний сенс діяльності викладача полягає в тому, щоб створити кожному вихованцю ситуацію успіху... Ситуація - це сукупність умов, які забезпечують успіх, а сам успіх результат такої ситуації... Завдання викладача в тому й полягає, щоб дати кожному із своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомить свої можливості, повірити в себе». Однак існує потреба узгодити названий педагогічний підхід із особливостями конкретних навчальних предметів, зокрема літератури, методичними механізмами навчання, які застосовують викладачі-словесники.

Хочу поділитися досвідом роботи щодо створення ситуації успіху на заняттях з української літератури. Вікова категорія здобувачів освіти - підлітковий вік (15-17 років), тому знання психологічних особливостей дітей  цього віку має вагоме значення при виборі дидактичних методів і прийомів   щодо створення ситуацій успіху на заняттях з української  літератури.

Педагогіка успіху може функціонувати у вимірах навчально-дослідницької або навчально-творчої діяльності здобувачів освіти. У першому випадку контури основних досягнень підлітків набувають вигляду декількох навчальних перспектив:

1.               Знання про конкретні художні елементи, уміння виконувати дослідницькі дії на основних змістових та формальних рівнях тексту: сюжету, персонажів, мови, тематики й проблематики, філософсько-світоглядної системи, жанрових та стильових особливостей.
2.               Усвідомлення цілісності вивченого літературного твору, уміння давати комплексну оцінку його художнім аспектам.
3.               Поінформованість про життя й творчість письменника, здатність хронологізувати життєпис митця, виділяти в ньому основні біографічні теми та відповідний фактаж, давати неповторності психологічного та творчого феномена автора.
4.               Розуміння особливостей літературного періоду, здатність оцінити його стильові та світоглядні тенденції, творчу своєрідність письменників, які жили в цей час, пріоритетні тексти.
5.               Знання про український та зарубіжний літературні процеси загалом, уміння виділяти літературні епохи, оцінювати їх ключові творчі постаті, знакові художні тексти.

У такий спосіб виникає декілька навчальних перспектив, кожна з яких є етапним моментом, необхідним для досягнення. Проте в усіх випадках ідеться про формування в здобувачів освіти певної сукупності компетентнісних можливостей, які можна назвати аналітико-синтетичними. Без усвідомлення вчителем цільового аспекту освітнього процесу та способів розв'язання завдань, які ставить літературна освіта, педагогіка успіху не може бути реалізованою. «.... Питання формування аналітико-синтетичних умінь здобувачів освіти на уроках української літератури - одне з найважливіших завдань національної школи, що виступає системотворчим чинником об'єднання в єдине ціле знань, методів, прийомів навчання і форм роботи». Цілком погоджуємося з твердженням О. Гінкевича про необхідність «активізації мотивів пізнавальної діяльності здобувачів освіти», «індивідуалізації педагогічного впливу», «створення типології інтелектуальних умінь, «розроблення алгоритмів розумових дій для розв'язання літературних завдань різного типу».

На такій основі доцільно окреслити «сходинки успіху», пройшовши які здобувачі освіти досягають головну навчальну мету. У різні вікові періоди вони можуть бути досить складними й потребувати значних зусиль. «Успіх не повинен досягатися надто швидко, без достатніх зусиль, а головне успіх не повинен бути повністю гарантований ще до початку будь-яких зусиль, адже така гарантія убиває пошукову активність».

Для всіх названих освітніх етапів словесник має визначити набір знань і вмінь, які здобувачі освіти мають засвоїти, сформувати їх як ієрархічну компетентнісну систему. Словесник має розуміти всі можливі «зони найближчого розвитку» й пропонувати здобувачам освіти поетапність отримання знань та вмінь. Вихід на новий етап це свого роду «сходинка успіху». Досягнення менших результатів можна асоціювати з проміжними результатами здобувачів освіти, які в комплексі ведуть до більш значних досягнень. Таку позицію підтримують педагоги та науковці, які впроваджують «педагогіку успіху» під час навчання інших шкільних предметів. Вони говорять про необхідність «закріплення одноразового успіху, перетворення його на багаторазовий», тобто логіка педагогічної дії передбачає рух від менших здобутків до більших, повторюваність навчальних вправ сприяє закріпленню результатів і посилює в здобувачів освіти відчуття власної успішності.

Так, якщо здобувачі освіти вивчають образ-персонаж на основі засобів його творення, ієрархічна система знань і вмінь вибудувана із окремих одиничних засобів (ім'я персонажа, портрет, дії та вчинки, особливості мови, думки та почуття, оцінка іншими персонажами та автором, персонаж як характер і як тип), кожен із яких здобувач освіти повинен знати, визначати в тексті, давати оцінку образотворчій функції. Бажано, щоб здобувачі освіти відразу бачили всю названу шкалу, а потім у процесі навчання здійснювали самозвіт, що в цій системі вони вже знають та вміють, а що ще потребує вивчення.

Під час формування вміння аналізувати сюжет здобувачі освіти насамперед мають осягнути поняття «конфлікт», навчитися визначати в тексті ключову суперечність. Після цього відкривається шлях до поступового формування здатності аналізувати елементи сюжету (експозицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію, розв'язку), давати оцінку кожному.

Опрацювання окремих художніх компонентів «сходинки успіху» до цілісної оцінки літературного твору. Здобувачі освіти мають констатувати як проміжний результат власну здатність аналізувати сюжет, образи-персонажі, мовні структури, проблемно-тематичний зміст, світоглядно-філософську спрямованість, стильові та жанрові особливості, тобто володіти навичками подієвого, пообразного, словесно-образного, проблемно-тематичного, ідеаційно-концептуального та філософського, жанрового й структурно-стильового аналізу. Опанування кожного художнього елемента шлях до того, що є більшим успіхом здатністю здійснювати комплексний аналіз художнього тексту. Однак це також є тільки перехідним моментом кроком до оцінювання творчості письменника.

Наступний етап - уміння працювати на рівні життя й творчості митця. Досягнення цього рівня передбачає, крім аналізу літературних творів, ще й можливість використовувати біографічний та стильовий контексти під час осмислення літературних джерел. Важливо, щоб здобувачі освіти вміли виділяти ключові теми авторських біографій, накопичувати відповідний фактаж, який дає інформацію про своєрідність митця. Уміння здійснювати таку роботу є важливим чинником у визначенні неповторності кожного письменника, його персоналізації, уникнення трафаретності в оцінюванні різних художників слова.

Здатність працювати в межах життя і творчості письменника веде до ще більшого результату уміння осмислювати художню специфіку літературного періоду, визначати його місце в розвитку вітчизняного мистецтва слова. Такі можливості з'являться після того, як здобувачі освіти вийдуть на рівень усіх попередніх досягнень.

І останнім моментом у здобутках здобувачів освіти є цілісні знання про історико-літературний процес, уміння його структурувати, визначати закономірності розвитку.

Викладач має відзначити особливо цікаві художні знахідки здобувачів освіти: оригінальний образ, яскраву мовну деталь, сюжетну колізію, стильову своєрідність, змістове багатство тощо. Успіх у сфері літературної творчості - це й здатність захопити інших власними творами, викликати інтерес, пробудити реакцію, небайдужість. Тому він відчувається в момент, коли здобувачі освіти читають на уроці написане й одержують коментарі або й аплодисменти від своїх однокласників чи вчителя. Для окремої категорії дітей успіх полягає в усвідомленні власного літературного таланту, у відкритті своїх художніх здібностей. Роль словесника в цьому значна, адже саме він покликаний віднаходити обдаровану молодь, стимулюючи приплив в українську літературу нових поколінь письменників, підтримувати початківців у цьому. Зрозуміло, що творчість у ранньому віці не може бути вдалою в усьому. Тому викладач виділяє особливо успішні моменти в текстах здобувачів освіти, окреслює шлях подальшого творчого зростання, яке веде до більших літературних успіхів. До творчих невдач має бути толерантне ставлення, яке максимально зменшує відчуття поразки.

Аналогічний шлях до успіху здобувачі освіти проходять і під час створення літературно-критичних творів-роздумів, у яких аналізують художні тексти відомих письменників, передбачених для вивчення шкільними програмами. Тут теж треба забезпечувати жанрові параметри, але все ж основними є цікаві особисті судження з приводу прочитаного, здатність ґрунтовно мислити, аналізуючи й зіставляючи художні матеріали, а в результаті максимально глибоко й широко розкрити пропоновану або самостійно обрану тему. Словесник має стимулювати самостійність під час написання творів-роздумів, заохочувати до того, щоб кожен здобувач освіти реалізував власну позицію щодо літературного матеріалу. За таких умов не важко виділяти кращих, виявляти їхні індивідуальні здобутки, накреслювати орієнтири для творчої роботи інших дітей.

Посиленню відчуття успіху сприяє система методів і прийомів, які стимулюють активність здобувача освіти. Необхідно виділити значення методів бесіди та самостійної роботи в цьому контексті, особливо коли вони набувають евристичного характеру. Проблемність і діалогізм надають освітньому процесу особливостей, продуктивних для того, щоб пробудити в здобувачів освіти прагнення успіху та забезпечують умови для його одержання. Тільки в ситуації інтелектуальної напруги можливий вихід на рівень значних навчальних досягнень. Виконуючи літературно-дослідницькі та літературно-творчі завдання, здобувачі освіти рухаються до значного індивідуального або колективного здобутку. Долаючи проблеми, вони можуть одержувати результати, домірні літературознавчому відкриттю або виникненню нового літературно-творчого продукту. Діалогічна сутність евристичної бесіди сприяє появі оригінальних думок із приводу прочитаного та оцінок зображеного в художньому тексті, які викликають піднесення й породжують відповідні емоційні хвилювання. У момент, коли ці думки та оцінки звучать на уроці, виникає, з одного боку, стан захоплення, а з іншого суперництва, у результаті якого хтось одержує перемогу.

У процесі самостійної роботи успіх це правильно виконане дослідження. позитивні результати якого можна кваліфікувати як значне досягнення. Використовуючи принцип змагальності, словесник пробуджує в здобувачів освіти прагнення успіху як перемоги.

У контексті педагогіки успіху варто говорити й про інші результати, ніж отримані під час виконання домашнього завдання. Як успіх здобувачі освіти сприймають і позитивні результати (особливо перемоги) у конкурсах наукових досліджень, зокрема Малої академії наук, у мовно-літературних олімпіадах, участь в організації й проведенні яскравих літературних вечорів, театралізованих вистав, літературно-музичних композицій, випуску літературних газет, підготовці презентацій, виставок художньої ілюстрації тощо.

На етапі узагальнення й систематизації. у який момент освітнього процесу він би не відбувався, здобувачі освіти мають не тільки давати кінцеву цілісну оцінку того, що вивчили, а й усвідомлювати результативність своїх літературно-дослідницьких чи літературно-творчих дій. Ця результативність має як зовнішній, так і внутрішній вияв. Перший постає у формі практичних наслідків виконаних завдань. Якісні та кількісні параметри одержаних результатів показник успішності. Другий це внутрішні здобутки, набуття здобувачами освіти літературних компетентностей, тобто знань і вмінь, ціннісних орієнтирів, внутрішніх настанов, що демонструють рівень літературної освіти. Усе це здобувачі освіти мають усвідомлювати, аналізувати, оцінювати, накреслювати шляхи свого подальшого літературного розвитку.

Висновки. Отже, педагогіка успіху в контексті літературного навчання, безперечно. охоплює всі загальнодидактичні та психологічні настанови, актуальні в цьому випадку. Проте існує й суто предметний вимір проблеми. Він полягає в розумінні видів діяльності, які здійснюють здобувачі освіти, етапів літературно-дослідницького та літературно-творчого розвитку. Вбираючи в себе закономірності особистісно орієнтованого навчання, навчання в «зоні найближчого розвитку», названий підхід пропонує здобувачам освіти «сходинки успіху» траєкторію літературного розвитку, у якій наявні як проміжні навчальні здобутки, так і вихід на рівень більш значних досягнень. Усвідомлюючи це, викладач та здобувачі освіти можуть здійснювати відкрите, демократичне, коментоване навчання: «... Потрібно, щоб діти навчилися говорити вголос, коментувати кожну свою дію». Так підвищується усвідомленість навчання, розуміння власних освітніх перспектив та здобутків.

Для кожної вікової групи «сходинки успіху» набувають свого виміру: здатність опрацьовувати окремі художні елементи: - давати цілісну оцінку літературному твору, осмислювати життєвий і творчий шлях - письменника (феномен митця), особливості літературного періоду та літературного процесу загалом. Педагогіка успіху також стимулює літературно-творчу діяльність здобувачів освіти, яка веде до появи аналітиків-літературознавців та неповторних митців, що формуються в студентському середовищі.

Використана література

1.               Амелина О. В. Создание ситуации успеха на уроке ис тории. - URL: https://cyberleninka.ru/article/n/sozdanie-situatsii-uspeha-na-uroke-istorii/viewer
2.               Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать. Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 176 с.
3.               Гінкевич О. В. Формування аналітико-синтетичних умінь на уроках української літератури як методична проблема. Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки. - 2015. - № 4 (51). - С. 53-56.
4.               Заплішний І. І., Боровик В. В. Особливості впровадження педагогіки успіху на уроках фізичної культури. Наукові записки. Серія «Психолого-педагогічні науки» (Ніжинський держаний університет імені Миколи Гоголя)/ за заг. ред. Т. М. Турчин. - Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2020. - № 2. - С.  46-51.
5.               Ларионова И. А., Ларионова С. О. Ситуация успеха как фактор развития отношений сотрудничества в системе «учиттель - ученик». Современные проблемы науки и образования. - 2014. - № 6. - URL: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=16371
6.               Романовський О. Г., Михайличенко В. Є., Грень Л. М. Педагогіка успіху: підручник. - Харків: НТУ «ХПІ», 2011. - 368 c. - URL: http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/35355 /1/Book_2011_Romanovskyi_Pedahohika_uspikhu.pdf