"Забуттю не підлягає"

до дня Пам'яті України (80-річчя подій Бабиного яру)  «Забуттю не підлягає» Урок - реквієм Викладач Павлова Л.А.

В Бабиному яру під Києвом в 1941 році відбулося незабутнє за масштабами заздалегідь сплановане і прораховане до деталей вбивство мирних жителів. .

Голокост (від англ. the Holocaust, з дав.-гр. λοκαύστος «всеспалення») переслідування і масове знищення євреїв нацистською Німеччиною у часи Другой світової війни Варварські акції були здійснені нацистами в 250 населених пунктах України. Німці вважали, що вони належать до «вищої раси», ніж інші народи, і що євреї, котрих вони вважали «меншовартими», були чужинцями та становили загрозу для так званої німецької расової спільноти. На 1933 рік єврейське населення Європи становило понад дев’ять мільйонів, 6 мільонів євреїв було знищено в роки війни. Давида було вбито в таборі смерті «Треблінка» у віці 9 років.

Бабин Яр – історична місцевість, що являла мережу глибоких ярів завдовжки 2,5 км, які простяглися в напрямку Куренівки – до Кирилівської церкви, оточені з одного боку пустирем і урочищем, з другого – Лук’янівським цвинтарем.

Перша згадка — у 1401 р., коли володарка цієї землі жінка-шинкарка (баба) продала її Домініканському монастирю. У XV—XVII ст. згадується також як урочище Бісова баба чи Шалена баба. До нас дійшла ще й друга легенда в якій розповідається про те, що колись давно в цій місцевості жив воєвода на прізвисько Бабій, тому його прізвиськом назвали яр. .

З початку війни в Києві широко велись роботи по створенню оборонних споруд. Для цього рились протитанкові рви. Такий рів був проритий в районі Бабиного Яру. Він постійно зустрічається в джерелах як місце масових розстрілів і поховань. Цей рів був довжиною в 100 метрів, 10 метрів шириною і глибиною 4-5 метрів.

Підрив Києва 1941 року Восени 1941 року була проведена радянська спецоперація зі знищення в окупованому німцями Києві важливих об'єктів життєзабезпечення (електростанції, водопроводу, мостів через Дніпро, адміністративних будівель на Хрещатику, а також Успенського собору Києво-Печерської лаври Унаслідок вибухів і пожежі, яка тривала від 24 до 29 вересня, історичний центр Києва зазнав нищівного руйнування. Нацисти використали диверсію як привід для каральної акції проти євреїв.

28 вересня на вулицях з’явилось повідомлення на трьох мовах, відповідно до якого « Всі жиди Києва і його околиці повинні з'явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Доктерівської»

Пам'ятник Анатолію Кузнецову, авторові роману-документу «Бабин Яр»

Багато хто здогадувався, що Бабин Яр – це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь.

Перший період розстрілів продовжувався з вересня до кінця жовтня (або навіть до середини листопада) 1941 р. Розстріли в цей час в основному проводились мобільними підрозділами СС (айнзацгрупи і поліцейські частини) при співпраці з польовою жандармерією (зондеркомандами)

Оскільки розстріляти всіх прибулих за одну добу не встигли, пунктами для тимчасового утримання використовували приміщення військових гаражів. На вулиці Лагерній (нині вулиця Дорогожицька) розстріляли наступного дня .

. В цьому яру 29-30 вересня розстріляли 33 771 особу і практично все єврейське населення Києва. 11 жовтня 1941 року було розстріляно ще близько 17 000 євреїв.

Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися.

Бабин яр

В лютому 42-го в Бабиному Яру були страчені і українські націоналісти, 600 в'язнів Сирецького концтабору , серед них була і поетеса Олена Теліга.

29 та 30 вересня 1941 року стратили 33 771 людину. Німецька окупаційна влада пояснювала це відплатою за підпали і вибухи, що були організовані НКВД та радянськими диверсійними групами

Маленький Цезар Кац вижив того дня. Зараз його звати Василь Михайловський. 29 вересня 1941 року 4-річний Цезар Кац за руку з нянею йшов вулицями Києва до Бабиного Яру. Він балансував на трамвайних коліях і просив няню купити йому святкову кульку.

Діна Пронічева "Нас підвели до виступу над урвищем і почали розстрілювати з автоматів… Коли автоматна черга підходила до мене, я живою кинулася у яр. Мені видавалося, що я лечу у якусь вічність. Упала на трупи людей, у скривавлену масу. Серед жертв було чути стогін, дехто ворушився, були поранені". Яром ходили ті, хто мав дострілювати ранених. Хтось пхнув Діну в груди ногою, наступив на руку. Пронічева витримала біль і змогла не показати, що жива… Гекатомбу почали присипати ґрунтом. Діна почала задихатися, в темряві потроху відгрібаючи пісок рукою. На поверхню яру вона вибралась вночі.

Зі свідчень Діни Пронічевої: "Я бачила, як німці забирали дітей у матерів і живими кидали їх у яр, бачила побитих і убитих жінок, старих, дітей. На моїх очах молоді люди ставали сивими". Діна Пронічева врятувалася не одна. У ярі вона зустріла хлопчика на ім'я Мотя, десь чотирнадцяті років. Його під час розстрілу накрив своїм тілом батько.Але на світанку Мотю, який не втримався, щоб швидше втекти з цього жахливого місця, побачили і застрелили німці.

Геня Баташова "Один з гітлерівців жестом показав, що можна сісти в автомашину, що ми і зробили. Водій прикрив нас якимсь одягом і поїхав у напрямку до центру міста. Водій вивіз нас на вулицю Мельника і відпустив…"

В серпні – вересні 1943 року перед відступом німців із Києва трупи розстріляних радянських громадян були відкопані і спалені в спеціально підготовлених для цього печах. Точна кількість людей, знищених фашистами у Бабиному Яру невідома до цього часу, але більшість дослідників називають цифру приблизно 100-150 тисяч чоловік. .

Ти – наша честь, і гордість, і краса. Як голуб – ніжний, гострий, як коса. Ти – наша слава, помста за руїни, Ти – невмируще серце України.

Пам'ятник жертвам Куреньовської трагедії встановлений у парку «Бабин Яр»

Пам'ятник розстріляним у Бабиному яру дітям.

Пам'ятник розстріляним у Бабиному яру

Пам'ятник жертвам трагедії «Бабин Яр»

Кожне окуповане місто чи село України мало свій «Бабин Яр» Під час Другої світової війни місто Бердичів було окуповане німецькими нацистами з 7 липня 1941 року до 5 січня 1944 року (911 днів). За даними Надзвичайної державної комісії з розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників, гітлерівці знищили в Бердичеві було знищено 38 536 людей. Крім того, на каторгу до Німеччини вивезли 11,5 тис. жителів.

Катерина Гроссман), мати письменника Василя Гроссмана, яку вбили у Бердичеві. У романі Гроссмана «Життя і доля» є лист матері з гетто «Я заснула аж вдосвіта, а прокинувшись, відчула страшенну тугу. Я була в своїй кімнаті, у своєму ліжку, та відчувала себе на чужині, загубленою, самотньою. Того ж ранку мені нагадали забуте за роки радянської влади, що я єврейка. Німці їхали на вантажній машині і кричали: «Juden kaputt!» А потім нагадали мені про те деякі сусіди. [...] Я ходжу до хворих додому. У крихітних кімнатках тісняться десятки людей: підсліпуваті старі, малята, вагітні. [...] Німці знищують всіх євреїв довкола, не жаліють дітей і старих. [...] Тепер, ночами, Вітю, мене охоплює жах, від якого холоне серце. Скоро я загину».

Протягом 15 вересня 1941 р. більше 15 тис. євреїв було пригнано або вивезене окупантами і їх посібниками до 10 ям, виритих напередодні по обидві сторони аеродрому поблизу хуторів Романівка і Шлемарка та біля села Радянське, і розстріляно; багато дітей кидали до ям живими. Під селом Хажин німці розстріляли близько 10,5 тис Євреїв

Пройшли роки, давно вже сплили ріки, То вереск кров’ю в тім‘яру цвіте. Бо біль землі, і біль душі навіки, Про злочин пам’ять у віки несе.