Мета уроку: продовжити знайомство з творчістю визначного байкаря, поета Леоніда Глібова, а також із його оригінальними віршованими загадками; розкрити їхню фольклорну основу; формувати загальнопізнавальні вміння відгадувати загадки; розвивати мислення, пам’ять, кмітливість, творчу уяву, інтерес до літературної загадки; виховувати зацікавленість творчістю Л.Глібова.
Батько, Іван Назарович Глібов, був управителем кінськими табунами в маєтку поміщика Гаврила Родзянки, а згодом - у селі Горби. Змалку Л. Глібов надивився на поміщицьку жорстокість та бідкування простого люду. Тому першим, ще дитячим твором була сатира на одного із місцевих кріпосників.
1840 року тринадцятирічного Леоніда віддали вчитися до Полтавської гімназії. Тут юнак захопився книгами. Саме в гімназії Л. Глібов почав писати вірші. 1847 р. виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова», за яку отримав догану від керівництва закладу, бо гімназист не мав права, щось роботи без дозволу начальства.
Може б не наважився сором'язливий юнак подати кудись свої спроби пера, але господар, у якого він квартирував, порадив показати їх місцевим видавцям. Вірші їм сподобалися. Також на формування світогляду молодого поета дуже вплинув Шевченків «Кобзар» та збірка байок Є.Гребінки, що глибоко схвилювали його палкими співчуттями до знедолених і скривджених, багатством та чарівною красою поетичного слова.
Хворобливість хлопця спричиняла часті пропуски занять, і його залишили на другий рік у шостому класі. Батьки забрали сина додому на хутір. Там юнак займався самоосвітою, багато читав, писав вірші. Після одужання й невдалої спроби вступити на медичний факультет Київського університету 1849 р. Л. Глібов розпочав навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук. Саме в цей час Глібов написав більшість своїх знаменитих байок.
Після закінчення ліцею (1855 р.) Глібов працює вчителем історії та географії в дворянському училищі в м. Чорному Острові, Подільської губернії. А з 1855 р. переходить на посаду викладача історії та географії в Чернігівську чоловічу гімназію. Чернігівська чоловіча гімназія 1855-1863 рр. Чернігівська чоловіча гімназія Сучасне фото Чорний Острів на Поділлі Чорний Острів на Поділлі
У липні 1861 року почав виходити тижневик «Черниговский листок», в якому подавалися матеріали російською та українською мовами. Глібов сам був його видавцем і редактором, і автором, і коректором. У 1863 році спеціальним наказом міністра внутрішніх справ Валуєва тижневик було закрито. Глібову заборонили працювати вчителем і проживати в Чернігові. Поет-байкар переїздить до батьків дружини в Ніжин. Будинок, у якому жив Л.Глібов у Ніжині
Біда за бідою приходять у сім'ю Глібових. Спочатку Леонід Іванович втратив улюблену доньку Ліду, потім померла і його дружина. Після цих бід Глібов надовго замовк. Аж під кінець 1865 року він повертається до Чернігова. Тут він дістає посаду управителя земської друкарні і продовжує активну творчу діяльність: друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії та твори для дітей.
Із 1863 по 1882 роки у Києві було надруковано три збірки його байок. Загалом він написав понад 100 творів цього жанру. Крім байок, Леонідом Івановичем Глібовим написано українською мовою понад 40 пісенно-ліричних творів, кілька десятків віршованих загадок та відповідей на них. Популярність його з кожним роком зростала і доживав він останні роки, оточений теплою увагою читачів. Сенс свого життя він вбачав у служінні народові.
В останні роки Глібов нездужав на астму та хвороби серця, майже повністю втратив зір. 10 листопада 1893 р., на 66 році життя, тихо, уві сні відійшов праведник Леонід Глібов. Теплого осіннього дня Чернігів проводжав свого поета в останню путь. На пам’ятнику поетові, спорудженому на кошти громадськості, було викарбувано слова В. Cамійленка, написані в день смерті Глібова. «...не вмре поет у пам’яті людській. Згадаєм ми тебе в недоленьці лихій І в кращий час нової долі!»
Як не вгадали, стану в пригоді: Річ коротенька – книжка, та й годі. Відгадайте загадку Бачить – не бачить, чути – не чує. Мовчки говорить, дуже мудрує. Часом захоче – правди навчає, Іноді бреше, всіх звеселяє. Люба розмова, - будемо, діти, З нею довіку жити-дружити. Хто ж то такая в світі щаслива, Мудра, правдива і жартівлива?
«Гоп! Гоп! Діти-молодята! І дівчата, і хлоп’ята! Годі бігать і скакать: Буду загадку казать: Як була я молодою, Грала в хрещика з весною І між квітками росла, Зеленіла і цвіла. Добрі люди доглядали, Шанували, поливали, Щоб жила краса моя, Щоб доладна я була. Як підкрадеться до мене Те бадиллячко зелене, Чи бур’ян, чи лобода,— Через мене всім біда. Всіх од мене проганяють, Через тин перекидають, Щоб нічого не росло, Щоб пристріту не було. Як великою вже стала, Я сім плахт поначіпляла, Довгі кісоньки взяла У віночок заплела. Куди треба, помандрую, Скрізь і днюю, і ночую, Світ увесь я обійшла І на ярмарку була. І нема того обіда, Чи у пана, чи у жида, Щоб і я там не була І не їла, й не пила.
Тільки я сердита зроду: Хто задивиться на вроду Чи сунеться цілувать — Буде сльози проливать. Діти-квіти, виростайте І мене ви розгадайте! Прилетить веселий час — Поцілую дуже вас». Діти думали-гадали І ніяк не розібрали. В мою хатоньку прийшли, На печі мене знайшли. «Ой дідусю, не вгадали,— Діти разом закричали,— Годі в просі гріться, спать, Поможи нам розгадать! Осьде пряничок чудовий, Неабиякий — медовий. Бач — і самі не їмо, А тобі віддаємо!» Взяв я пряничок, дивлюся І облизуюсь, сміюся… «Не вгадали ви? Ото! То ж цибуля, більш ніхто!» Здивувались дуже діти: «Тьху, погана!.. Так верни ти…» А я пряник гам та гам — «Вибачайте, не віддам!»
Ваші однолітки провели дослідження: своїм рідним, учителям із різних предметів, знайомим поставили запитання: «Які твори написав Леонід Іванович Глібов?» Результати свого дослідження вони презентували у вигляді «хмаринки слів», де графічно спробували відобразити, які твори письменника найчастіше згадували опитувані. Розгляньте цю «хмаринку слів», оберіть і виконайте завдання.