Загальна характеристика Типу Молюски

Загальна характеристика та різноманітність молюсків

Загальна характеристика типу Молюски. Тип Молюски налічує близько 130 тис. видів. Перші представники данного типу з’явилися в кембрійський період. Більшість молюсків у процесі еволюції пристосувалися до життя у воді – морській та прісній. Близько 100 тис. видів веде паразитичний спосіб життя. Вони можуть вести малорухливий спосіб життя або плавати у товщі води. Деякі представники здатні до руху на стадії личинки, у той час, як дорослі особини залишаються на одному місці.

Характерні ознаки типу: Тіло молюсків поділяється на три відділи: голова, тулуб та нога. На спинній стороні тулуба розташовується шкіряна складка – мантія;Органи дихання – забря або легеня;Кровоносна система незамкненого типу, наявне серце;Нервова система розкидано-вузлового типу. Органи виділення – нирки. Травна система: наскрізний кишечник, печінкова залоза, шлунок, язик із зібчиками, нагадує поверхню терки. Статева система – роздільностатеві або гермафродити, розвиток може бути прямий або з перетворенням

Тип Молюски. Клас ЧеревоногіКлас ГоловоногіКлас Двостулкові

КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ

Будова тіла. Тіло молюсків не поділене на сегменти. Складається з голови, тулуба і ноги.-Голова характерна для всіх класів молюсків, окрім двостулкових. На ній розташовані очі, щупальця та ротовий отвір.-Нога представляє собою м’язовий непарний виріст черевної стінки, який забезпечує рух тварини. У більшості наявна черепашка – складається з вапняку, служить місцем прикріплення м’язів та захищає тіло молюска. Над тулубом молюсків утворюється шкірна складка – матія. Між тулубом і мантією утворюється простір – мантійна порожнина. У ній містяться органи дихання, відкривається анальний статевий та видільні отвори.

Травна системаЇжа потрапляє в тіло черевоногих молюсків через рот, який може розташовуватися на кінці розширеної структури, що називається рострумом або хоботком у хижих морських черевоногих. Усі черевоногі молюски мають спеціалізовану структуру — радулу , яка використовується для отримання їжі. Радула — це стрічкоподібна смуга, покрита рядами зубців у формі щетини, виготовлених із хітину. Радула рухається вперед і назад, щоб зішкребти їжу, наприклад водорості, з поверхонь каменів або рослинності. У деяких черевоногих молюсків, таких як конічні равлики, радула була модифікована еволюцією в шприц у формі гарпуна, який використовується для захоплення та знерухомлення здобичі за допомогою складних нейротоксинівЇжа проходить з рота в шлунок (який переробляє їжу і іноді має хітинову підкладку або шліфувальні пластини), а потім — у травну залозу, яка перетворює їжу на поживні речовини. Кишечник формує відходи у фекальні гранули, які потім виходять із тіла черевоногих через задній прохід.

Зображення за допомогою скануючого електронного мікроскопа радули гетеророзгалуженого пухирчастого равлика Bulla occidentalis з Індійської річкової лагуни, Флорида. Травна система

Дихальна система. Дихання у молюсків, що живуть у воді, здійснюється зябрами, а у наземних — легенями. У мантійній порожнини у більшості водних черевоногих молюсків є одна або, рідше, два зябра. У ставковиків, виноградних равликів мантійная порожнина виконує роль легені. Кисень з атмосферного повітря, що заповнює «легеню», проникає через стінку мантії у розгалужені у ній кровоносні судини, а вуглекислий газ з кровоносних судин надходить у порожнину «легені» і виходить назовні. Легеня. Дихальні пори

Кровоносна система. Черевоногі молюски мають незамкнуту кровоносну систему, що складається з серця і судин. Серце складається з двох камер: шлуночка і передсердя. Нервова система. Нервова система — розкидано-вузлового типу, складається з декількох пар добре розвинених нервових вузлів, розташованих у різних частинах тіла, і нервів, що відходять від них. У черевоногих молюсків розвинені органи чуття. Вони розташовані в основному на голові: очі, щупальця — органи дотику, органи рівноваги. У черевоногих добре розвинені органи нюху — вони можуть розпізнавати запахи. Органи виділення молюсків — одна або дві нирки. Непотрібні для організму продукти обміну речовин надходять з крові у нирку, протоки якої відкриваються у мантійну порожнину.

Статева система. Молюски розмножуються виключно статевим шляхом. Ставковики, равлики, слизняки — гермафродити. Їхня статева залоза продукує як чоловічі, так і жіночі статеві клітини. Проте, самозаплідення у молюсків не спостерігається. Кожен ставковик є і самкою, і самцем одночасно. Тому тварина стає «батьком» для одних діточок і «мамою» для інших. Запліднені яйця (біля 200 штук) вони, зазвичай, відкладають на листя рослин і різні водні предмети або між грудочками грунту. З яєць виходять маленькі равлики. Черевоногі можуть бути проміжними господарями плоских паразитичних червів (малий ставковик служить проміжним господарем для печінкового сисуна). Багато молюсків є кормом для риб і птахів. Наземних черевоногих поїдають земноводні, кроти, їжаки. Деякі види черевоногих вживає в їжу і людина. Серед черевоногих є шкідники садів і городів — слизняки, виноградний равлик, тощо.

Різноманітність. Равлик. Рапана венозна. Бурштинівка звичайна. Равлик котушка. Живородка. Ставковик звичайнийІспанський слимак

КЛАС ДВОСТУЛКОВІ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКЕРИСТИКАТравна система. Травлення відбувається за рахунок фільтрації. Через нижній сифон проходить вода із харчовими частинками (найпростіші, водорості та ін.), омиває зябра. Фідфільтровані харчові частинки потрапляють у ротовий отвір, стравохід, шлунок і кишечник. Печнка виробляє ферменти, що перетравлюють їжі. Неперетравлені рештки виводяться через верхній (вивідний) сифон. Будова тіла. Представники данного класу виключно водні тварини. Голова та очі у них відсутні, тіло складається з тулуба і ноги. Мантія прикриває ногу і тулуб, утворюючи складки. Між складками і тілом утворюються порожнина, в якій містяться зяброві пластинки.

Дихальна система. Дихають за допомогою зябер, бо є водними тваринами. Кровоносна система. Як і у всіх молюсків – незамкнена. Складається з сердця, яке є трикамерним (один шлуночок і два передсердя) і судин. Видільна система. Представлена нирками. Нирки фільтрують кров від непотрібних речовин і виводять їх через мантійну порожнину. Розмноження. Роздільностатеві тварини. Відбувається запліднення у мантійній порожнині самки, куди через нижній сифон потрапляють сперматозоїди. У зябрах із яєць розвиваються личинки, які через деякий час виводяться струменем води за допомогою вивідного сифону. Личинки чіпляються до зябер або шкіри риб, де деякий час паразитують. Після формування, молюск відривається від свого тимчасового «хазяїна» і ведуть самостійний спосіб життя.

БУДОВА МУШЛІЧерепашки двостулкових молюсків складаються з трьох шарів:тонкого зовнішнього — рогового (органічного);найтовстішого, середнього — вапняного;внутрішнього — перламутрового. Більшість двостулкових молюсків мають також своєрідний шарнірний механізм, який називається замком. Виступи (зуби) однієї стулки щільно заходять у відповідні заглиблення іншої. Кількість, розміри, форма, розташування зубів відрізняються в різних видів, родів, родин.

БУДОВА ПЕРЛИНИПерли складаються з концентрично розташованих кристалів карбонату кальцію (Ca. CO3), що зумовлює заломлення та відбиття світла всередині них. Оскільки кристали розташовані шарами, вони набувають іризації. Що тонші шари і що їх більше — то гарнішою виглядає перлина, коли на неї падає світло. Між собою кристали скріплюються білком конхіоліном, утворюючи разом перламутр. Утворення перлів є реакцією імунної системи молюска. Коли мантія контактує з піщинкою, паразитом тощо (також це можуть бути невиведені яйця самого молюска, дрібні крововиливи, частини епітелію), яких молюск не може вивести назовні, сторонній об'єкт ізолюється шарами перламутру, стаючи ядром перлини. На зовнішньому шарі мантії міститься багато залозистих клітин, які формують раковину шар за шаром. Навколо стороннього об'єкта мантія вигинається в перламутровий мішок, оточуючи його та виробляючи перламутр. Поступово він закривається, переміщуючи покритий перламутром об'єкт вглиб. Якщо перламутровий мішок не закривається цілком, перлина виявляється злитою з внутрішньою поверхнею раковини, виглядаючи як випуклість

РІЗНОМАНІТНІСТЬБеззубка. Перлівниця звичайна. Тридактна. Зелена устриця. Мідія їстівна. Річкова дрейсена

КЛАС ГОЛОВОНОГІ

Загальна характеристика. Головоногі молюски - нечисленна група, яка живе в морській водоймі, яка має концентрований вміст солей. Іх тіло позбавлене черепашки, окрім наутилуса, до голови прикріплюються щупальця. Від інших представників типу молюсків відрізняються складнішою будовою та складною поведінкою. До сучасних головоногих належать каракатиці, кальмари, восьминоги. Розміри їх тіла бувають від декількох сантиметрів до 5 м, а мешканці великих глибин досягають 13 м і більше (з витягнутими щупальцями). Будова тіла. Тіло розділене на тулуб, велику голову, а нога видозмінена і представляє собою довгі м’язисті щупальця з присосками, які розміщуються навколо рота. Число щупалець варіює від 8 - восьминіг, 10 – каракатиця, до 40 - наутилус. У головоногих зберіглася недорозвинена внутрішня черепашка. Відсутність зовнішньої черепешки пов’язане із реактивним рухом молюсків, які здатні розганятися до 50 км/год і більше.

Травна система. Ротовий отвір оточений роговими щелепами, які нагадують дзьоб папуги. У роті знаходиться язик з радулою, який допомагає перетирати їжу. Слина, яка виділяється у глотці, містить не лише травні соки, а й отруту, яка здатна вбивати здобич. У задню кишку відкривається протока спеціалізованої залози – чрнильний мішечок. Якщо молюск відчуває небезпеку, то він випускає у воду вміст чорнильного мішка, і під захистом цієї «димової хмари» він ховається у безпечне місце. Нервова система. У головоногих нервові вузли великі і їх скупчення формують загальне навкологлоткове утворення – мозок. Вони здатні виробляти умовні рефлекси, тому іх можна тренувати і приручати. Органи чуття. Очі великі, дають змогу тварині бачити предмети на великих відстанях. Якщо порівняти будову ока людини і головоногих, то на 1 мм сітківки у каракатиці припадає 150 тис. світочутливих елементів, а у людини лище 65 тис. Також мають спеціалізовані клітини, які здатні розпізнавати смак.

Дихальна система. Головоногі мають одну пару зябер, вийнятком є наутилус – у нього дві пари. За рахунок роботи м’язів мантії (скорочення та розслаблення) до організму надходжує постійно вода,яка збагачена киснем. Кровоносна система. Кровоносна система майже замкненого типу, кров з одних судин переходить в інші через капіляри. За рахунок вмісту Купрума, кров має синій колір. Серце трикамерне: один шлуночок і два передсердя, скорочується 30 разів за хвилину. Видільна система Органи виділення молюсків — нирки, видільні отвори яких відкриваються у мантійну порожнину.

Розмноження. Головогогі - роздільностатеві тварини. Самки і самці відрізняються один від одного різким забарвленням тіла. Потомчтво вони дають переважно один раз за життя, після чого вмирають. З яєць виходить молюск, який за своїм видом подібний до дорослої особини. Стадія личинки відстуня. Восьминоги здатні турбуватися про своє потомство, а ось яйця каракатиці і кальмару прикріплюються до підводних предметів.

Різноманітність. Наути́лус, навти́лус, або кораблик (від грец. ναυτίλος — моряк), — рід головоногих молюсків, прямих родичів восьминогів. Єдині серед сучасних головоногих молюсків, що мають зовнішню спірально закручену черепашку. Спіральна черепашка діаметром 15—23 см розділена на 35—38 камер, послідовно з'єднаних довгим сифоном. Сам молюск живе в передній, найбільшій, камері. Цей молюск відрізняється від своїх родичів тим, що має багатокамерну черепашку. Тіло розміщене у першій камері, а інші — заповнені газом, який забезпечує тварині плавучість. Між камерами є отвір — сифон, який може відкриватися та закриватися. Заповнюючи камери водою, молюск занурюється, а витісняючи з них воду газом — випливає на поверхню. Плаває наутилус задом наперед головою вниз.

Восьминоги мають кулясте мішкувате тіло. Мешкаючи у морях, восьминоги полюбляють жити в западинках, печерах на мілководді. На голові тварин містяться вісім щупальців з присосками, які дуже міцно прилипають до жертви. Тіло дуже чутливе — у шкірі є світлочутливі, дотикові, нюхальні та смакові клітини. Самка восьминога відкладає яйця у гнізді, захищеному огорожею з каменів. Вона дбайлива мати: протягом чотирьох місяців охороняє яйця, перебирає, очищує, обливає водою, і при цьому нічого не їсть. Вона дуже виснажується і може стати легкою здобиччю. З яєць з'являються крихітні 3 см тваринки, з коротенькими щупальцями і розносяться водою. Восьмініг-мімік. Антарктичний восьминіг. Скляний восьминіг. Вухатий восьминіг

  Свою здобич каракатиця захоплює щупальцями і вбиває дзьобом, який є дуже сильним. Дзьобом каракатиця прокушує голову великої риби і може розтрощити найміцніший панцир краба або омара. Ворогів у каракатиці є досить багато: акули, мурени, зубаті кити, птахи, тюлені. Для захисту вона використовує чорнильний мішок. У мить небезпеки із цього мішка виділяється коричнево — чорна рідина, яка утворює у воді пляму. Потрапивши у таку пляму ворог втрачає орієнтацію, а каракатиця, різко змінивши забарвлення свого тіла на бліде — втікає. Форма тіла каракатиці — мішкоподібна. У тварини чітко виражені голова, десять щупалець, гострий дзьоб, який нагадує дзьоб сови. Очі, подібні на людські, здатні бачити найдрібніші предмети. За формою тіло сплюснуте і нагадує тіло риб. Плаває каракатиця повільно, використовуючи бічні плавці. Під шкірою на спині тварина має видозмінену черепашку, яку довгий час люди використовували як креслярську гумку.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!