Загальноліцейний виховний захід - Перший урок на тему: "Україна - країна героїв"

 Хто ж такі герої? Герой – це людина, яка: - здійснює знАчимі вчинки на благо суспільства; - робить вагомий внесок у певній галузі, справі (іноді там, де не під силу фізично чи морально іншим); - виявляє надзвичайну мужність, відданість, самопожертву заради інших, відвагу.  Сьогодні ми живемо в час, коли героїзм проявляється в прямому сенсі щодня. Сучасний український герой – не на намальований образ із книжок. Це наші люди з непохитною силою волі. Ті, хто тримають небо і землю, тил і передову. Ті, хто свідомо обирає стояти за волю до кінця.

 День Героїв або Свято Героїв відзначається в Україні щороку 23 травня порівняно віднедавна, хоча ще в далекому 1941 році Другий Великий збір Організації Українських Націоналістів започаткував цю дату саме в день смерті українського державного діяча Євгена Коновальця (23.05.1938 р.). В цей день згадують героїв усіх часів – від Київської Русі й до лицарів, козаків, Січових стрільців, учасників УНР, УПА, АТО і, звісно ж, Героїв сучасної російсько-української війни, які тримають фронт не завдяки, а всупереч всьому…

А чи відомо вам, що існують не тільки люди, а міста-герої?  "Місто-герой" — це почесна відзнака, що надається містам, які проявили масовий героїзм та стійкість під час захисту від агресії чи під час війни. Цей статус має дві основні версії: радянську, встановлену після Другої світової війни (н-д, Київ, Одеса), та сучасну українську відзнаку «Місто-герой України», засновану Президентом України 06 березня 2022 року для вшанування подвигів українців під час російсько-української війни. Містами, яким було присвоєно звання «Місто-герой України», є: Маріуполь, Харків, Херсон, Чернігів, Буча, Ірпінь, Миколаїв, Охтирка, Гостомель та Волноваха. 

 В умовах війни, історичних змін та викликів ми усі не просто спостерігаємо за подіями – ми стаємо їх частиною. Історія та державність творяться не лише у владних кабінетах чи на фронті, а й у лікарнях, навчальних закладах, волонтерських центрах й у кожній родині. Вони народжуються у вчинках, у спільній праці й, безумовно, у нашій єдності.  

 …Кожен із нас пише свій рядок у книзі України. Цей рядочок може бути зовсім коротким, маленьким, але він надзвичайно важливий, адже саме з таких рядків пишеться історія всього народу.

 Сьогодні ми всі й ви – молодь, зокрема, серце і двигун України. Адже майбутнє починається з наших щоденних рішень і дій.  

 Пропоную кожному з присутніх замислитися і дати насамперед собі відповідь на питання: а що я можу зробити (або вже роблю) задля своєї Батьківщини?   Варіанти, що ми можемо: - вивчати та активно поширювати українську мову; - допомагати армії та волонтерам (до речі, волонтерам; -  популяризувати українську культуру в соціальних мережах; - берегти природу, сортувати сміття; - організовувати та брати участь у благодійних заходах; - розвивати власні творчі здібності і таланти, щоб прославляти Україну.

 Гарний та глибокий вислів – Герої серед нас. Мова не лише про захисників. Це також люди, які щодня своєю працею роблять нашу країну сильнішою і витривалішою. Це: - волонтери (які допомагають не лише ЗСУ, а й, н-д, переселенцям, пораненим військовим і цивільним, а також евакуйовують покинутих тварин); - рятувальники та медики, які рятують життя, часто – в екстремальних умовах; - освітяни – люди, які в такий непростий час навчають та виховують вас – майбутнє України; фермери та робітники різних професій – ті, хто забезпечують країну необхідними продуктами, товарами та послугами.  

 …Кожен з нас: хто своєю працею, хто добрими вчинками та вірою в Україну наближає Перемогу.

 …Війна. Скільки в цьому слові ненависті, болю, сліз, розбитих сердець та скалічених доль… Україна за останні роки втратила тисячі своїх Героїв, як військових, так і цивільних. Й найважче тим сім’ям, котрі не дочекалися додому батьків, синів і дочок, чоловіків, братів і сестер…

 Часто, на жаль, зараз зустрічається вираз «на щиті». Цей фразеологізм походить ще з античної Спарти й означає повернення додому для поховання загиблого в бою воїна, вживається як увічнення його слави, хоробрості і подвигу. За легендою, спартанські жінки, проводжаючи синів та чоловіків на війну, давали їм щит зі словами: «З ним або на ньому». Це означало, що воїн мав повернутися або переможцем («зі щитом»), або полеглим на полі бою – «на щиті». Саме цим виразом віднедавна замінили застарілий радянський вислів «груз 200», таким чином підкреслюючи повагу до кожного полеглого як до Героя, а не до «вантажу 200». За традицією, при зустрічі процесії «на щиті», водії та пішоходи мають зупинитися, стати на коліна або схилити голову, або прикласти долоню до серця, проводжаючи Героя…

                Чи знаєте ви, що означає в Україні біло-чорний прапор?

       Він відомий як "Прапор Надії", започаткований у жовтні 2024 року, є неофіційним символом в Україні українських військовополонених і зниклих безвісти в російсько-українській війні. Чорна смуга символізує біль, страждання, втрати, невідомість та вшановує пам'ять загиблих, а біла смуга — надію на повернення полонених та знаходження зниклих. 

              …Адже всі вони також Герої в країні героїв!