Чорнобиль не має минулого часу.

«Чорнобиль — це не минуле, це — вічність.

Бо це той гріх і та помилка, які людство нестиме через тисячоліття.»
— (За мотивами роздумів Ліни Костенко)
 

Мета: закріпити знання здобувачiв освiти про аварію на Чорнобильській атомній електростанції та її наслідки; упроваджувати елементи екологічного виховання; розвивати почуття вдячності та вшанування подвигу ліквідаторів; виховувати любов до Батьківщини, почуття гордості за її людей та бажання бути їй корисним, добре вчитися.

Обладнання:мультимедійний пристрій, книжкова виставка, презентації, фонограми, відеофільм, фрагменти хронічки.

Хід уроку

Інсценівка вірша В. Бурім «Чорнобиль-трава»

Учениця. Намалюй, мені будь-ласка, радість і красу.

Ведуча. І малюю я веселку, квітку і росу,

З посмішкою на обличчі дівчину в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

Учениця. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

Ведуча. Я малюю лист осінній, схилену вербу,

що спустила свої віти голі до землі.

І ключами в синім небі ринуть журавлі.

Учениця. Намалюй мені ще ніжність.

Ведуча. Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену шовковисту молоду траву.

Учениця. Намалюй мені, будь-ласка, намалюй біду.

Ведуча. Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

Учениця. Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Ведуча. Цю траву зовуть «чорнобиль»,

ця трава гірка. В ній отрута, смерть, і сльози,

і брудна вода. В ній хвороби, сум, неспокій.

Це страшна біда!

Учениця. Краще намалюй щось гарне.

Намалюй життя. А гірку траву чорнобиль

Викинь на сміття.

Ведуча. Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село.

Намалюю, віру, розу, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

    Ведуча. Чорнобиль — невелике місто за 130 кілометрів від Києва, засноване ще за часів Київської Русі. Його назва згодом стала відомою всьому світу, адже поруч, біля річки Прип’ять, збудували потужну атомну електростанцію. Поряд зі станцією виросло сучасне й молоде місто Прип’ять, яке швидко розвивалося та квітло, ніщо не віщувало біди.

У 1986 році на ЧАЕС працювали чотири енергоблоки, будували шостий, а п’ятий готували до запуску. Станція мала стати гордістю України, але увійшла в історію як місце однієї з найбільших техногенних катастроф людства.

1986 рік… 26 квітня..Чорнобиль…

 (Лунає сигнал ЦО "Тривога", під звуки сигналу чується голос за сценою)на екрані вибух ЧАЕС

Ведуча.  У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Сумний...

(Звук сирени затихає)

Ті, хто тієї ночі не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум'я. Та ніхто тоді й гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне. Відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і пішов на години, хвилини, секунди. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу... Жителі 30-ти км зони змушені були покинути свої домівки - їх евакуювали.

26 квітня – День національної жалоби. Страшні наслідки Чорнобильської трагедії: смерті, хвороби, безлюдна пустеля навколо станції. Про те, що сталось, не можна забувати. Пам’ять – це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших.

Нажаль, на сьогоднішній день, Україна стикнулася із загрозою, яка може знищити не тільки українців, але все людство. І ворог знову той самий - московити, який століттями знищував українців і продовжує погрожувати нам технологічною катастрофою, адже Запорізька АЕС в окупації, обстрілюються інші АЕС, в тому числі, обстрілу підлягає і Чорнобильська АЕС. Тому, в умовах війни, нам важливо згадати про людей, що віддали своє життя, ліквідовуючи наслідки чорнобильської катастрофи.

           УЧЕНЬ.

             Зойкнула Земля чаїним криком:

•           Сину, вбережи і захисти!

Вийшла матір із іконним ликом:

Іди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

Сину, вбережи і захисти! –

Вийшла жінка з немовлятком ніжним

І уже ні сина, ані мужа,

Лиш розверсті зорані поля…

Та пліч-о-пліч стали

Біль і Мужність.

Дух і Воля.

Небо і Земля.

         Виходять діти (на шиї пов’язано жовті хустинки)

(Чути звук серцебиття, що поступово перетворюється на звук радіаційного випромінювання.

1-й учениця. Я –  Чорнобильська зона. Скалічена, спотворена, непридатна до життя місцевість. 40 років тому я була щедрою врожайною землею, обраною нашими пращурами із часів Київської Русі.

2-й учень. Я –  Чорний біль. Я народився з вибухом реактора в ніч з 25 на 26 квітня.

Ведуча .Болю! Тобі вже 40 років. Чому ти не вщухаєш?

2-й учень Чорний біль. Звичайний біль проходить, а я – особливий , чорнобильський, на довгі роки.

Ведуча.Ти приніс людям горе, страждання. Втратили життя землі й ріки, спустіли донедавна мальовничі села, поселилася скорбота в «мертвому місті» Прип’яті, радість покинула людей.

Хто буде відповідати за кожне страждання дитини, за кожну сльозу матері, за кожну людську душу? Хто в цьому винен?

2-й учень Чорний біль. Ви, люди! Ваші байдужість, легковажність, бездумність - ось хто винен! Чорнобиль – важкий, болісний урок, і забути його неможливо.

3-й учень   Я — атом, колись я був мирним,
Мене розщепили колись,
А зараз я з болем настирним,
Розщеплюю душі наскрізь.

Розкрилася скринька Пандори,
І вискочили промінці.
Цього не хотів я робити,
Однак, не під силу мені.

І той саркофаг над четвертим,
Сховати не в змозі мене,
Повірити важко в безсмертя,
Але ж я існую, я є!

До нього підходить 5-й учень. Я – радіація . Сама по собі – я  безпечна. Адже кожна людина трішечки радіоактивна. Я можу бути спокійною протягом тисячоліть.

Небезпечною ж буваю, коли людина штучно втручається в моє існування. І ось тоді мене не зупинити, бо я стаю нечутною, невидимою, недосяжною.

Я не визнаю державних кордонів, мені байдуже, хто стане на моєму шляху.

6-й учень. Я – працівник  Чорнобильської АЕС. Я був свідком того, як усе починалося. Ми бачили плоди своєї праці, і нас це ще більш надихало. Ми не могли навіть замислитися над тим, що ми побудували небезпеку для людства.

Лише деякі вчені розуміли небезпеку АЕС, пов’язану з дефіцитом кваліфікованих кадрів, зниженням якості матеріалів та обладнання. І сталася біда.

7-й учень.Я –ліквідатор. Я зробив все можливе щоб приборкати те полум’я , щоб зупинити  витоки радіації. І будемо сподіватися, що воно не вирветься назовні.

Ведуча 1.

Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Ведуча 2. Для евакуйованих із 30-ти км зони Чорнобильської атомної електростанції почався новий відлік часу.

 Ведуча 1. Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип’яті, Чорнобиля і навколишніх сіл,  покинуті школи, дитячі садочки, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій сорокарічної давнини.

Ведуча 2. І таких спогадів, нажаль, тисячі а може і мільйони…

 Учень. Вірш Переселенцям. Галина Каранда

Ти тільки уяви:

Ось ти живеш, працюєш,

І любиш дім, що сам побудував.

Садок плекаєш,

Внуків вже плануєш.

Сяких-таких хоч статків, та надбав.

І раптом – грім.

Серед ясного неба.

Збирайся швидко, й забирайся геть!

Це тимчасово…

Ні, речей не треба.

Без паніки.

Це ще не зовсім смерть…

І ти пішов.

Не зачинивши двері.

Бо у печі ще не допікся хліб.

Скрипить на вітрі хвіртка…

Як химера…

І десь сховався з переляку кіт.

Забилася

У розпачі дружина,

Дочка вагітна посивіла враз.

У лоні ще

Отруєна дитина.

А в Києві парад із пишних фраз.

Сюди ти

Не повернешся ніколи.

Роз’їхалися друзі хто куди.

Хворіє внучка.

А старі ікони,

Й скрипуча хвіртка

знов приходять в сни.

Немає

Чорно-білих фотографій.

Потрухли спогади, – сьогоднішнім живи.

Убито клин

Посеред біографій…

Ти тільки уяви.

Ти просто уяви.

 Ведуча1. Луна Чорнобиля з часом не стихає. Ще сотні років буде тягтися чорнобильський слід крізь життя як нині живучих, так ще і ненароджених людей, доля яких тепер пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, вони втрачають здоров’я, ламаються тисячі доль. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг, не упивайся своєю могутністю, людино, не жартуй із ним. Тому що ти причина, але ти і наслідок.

 Ведуча 2. Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.

 Ведуча 1. Вшануймо ж хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи

Хвилина мовчання

Ведуча 2. Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей - і тих, кого він зачепив своїм вогненним крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі. Цей день завжди об’єднуватиме всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

Ведуча 1. Нажаль, через 40 років ті самі країни намагаються припинити нашу державність, зруйнувати залишки нашої енергетики.

Ведуча 2. Ми вдячні працівникам Чорнобильської станції, які виконували свою роботу під час окупації ЧАЕС російськими військами навесні 2022 року, і висловлюємо вдячність українським Збройним силам за звільнення нас та Зони відчуження.

Ведуча 2. Але, нажаль,  війна продовжується і росія продовжує тероризувати ввесь світ.

 Ведуча 1. Після аварії на ЧАЕС, на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

 Ведуча 1. Багато молодих людей віддали своє життя, захищаючи нас. Багато померли від значної дози опромінення. Пам’ятайте цих людей, ніколи не забувайте, адже вони – це наша історія, наші герої.

Ведуча 1.

Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
І пташинку, і звірину, й людину.
 

Ведуча 2.

Усім хто є, усім, хто буде,
Даруй здоров'я, чистоту і вроду.
Щоб їх ім'я, а в імені - любов
Передавалися від роду і до роду.

Ведуча 1.

Хай стане мир міцніший у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження набат,

Його уроків людство не забуде!

Ведуча 2. І тому сьогодні ми звертаємося до людей, до неба, до землі, до великої Матері Небесної: збережи, порятуй, захисти природу і людей від горя чорнобильського! 

І лишилась вірності присяга -
Батьківщині! Матері! Народу!
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись -

 Звучить Чорнобильська пересторога:
Разом. Людство! Зупинись!