Володимир Григорович Дрозд народився 25 серпня 1939 року на Чернігівщині в сім'ї колгоспника. «Дитинство моє було сумне», — так згадував він свої ранні роки (була в ньому війна і рано померла мама). Юність — це праця газетяра і багато книжок. Щасливий збіг обставин допоміг Володимиру стати журналістом під псевдонімом Семирозум (прізвисько одного із предків). Заочно закінчив Київський держаний університет ім. Т. Г. Шевченка.
Як він любив говорити про себе «Син колгоспника з глухого поліського села» – який за свій талант та плідну працю став чудовим журналістом в газеті району, добре закінчив університет та доріс до столичного відомого письменника. Літературний дебют відбувся в журналі «Дніпро», де в 1962 році надрукували його повість «Люблю сині зорі» і два оповідання. Працював у різних періодичних виданнях, зокрема, в газетах «Молодь України», «Літературна Україна» та ін.
В. Дрозд написав понад 20 книг повістей та оповідань, які перекладені європейськими мовами. Кілька років Володимир Григорович очолював редакцію журналу «Київ», був заступником голови Національної спілки письменників України. За роман «Листя землі» в 1992 році йому було присуджено Шевченківську премію, за активну громадську діяльність — орден Ярослава Мудрого V ступеня, був також лауреатом Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф», яка була присуджена йому в 2017 році посмертно. Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 р.
Люблю сині зорі (1962)Білий кінь Шептало (1965)Парость (1966)Ніч у вересні (1980)Три чарівні перлини (1981)Крик птаха у сутінках (1982)Літературна спадщина Володимира Дрозда. Оповідання. ПовістіРомани. Семирозум (1967)Маслини (1969) Ирій (1974)Самотній вовк (1983)Музей живого письменника (1994)Катастрофа (1969)Добра вість (1971)Ритм життя (1974)Дорога до матері (1978)Люди на землі (1976)Земля під копитами (1981)Інна Сіверська, суддя (1985)Спектакль (1985)Новосілля (1987) Листя землі (1992; 2000)Злий дух. Із житієм. Пришестя (1999)
Літературний паспорт Назва: «Білий кінь Шептало». Автор: Володимир Дрозд. Літературний рід: епос. Жанр: оповідання. Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала; історія скривдженої людини, самотньої в суспільстві. Основна думка: утвердження винятковості людини, її багатогранного духовного світу.Ідея оповідання: людина повинна залишатися собою у будь-яких соціальних обставинах, оскільки під впливом соціуму зникає «самобуття» особистості . Рік написання: 1965 рік.
«Він усе забуває, окрім, одного: тремтливої ілюзії волі та влади»удавано покірнийгордийпишається своїм походженням і білим кольором шкіридобросовісно виконує свою роботу«Я інакший, ніж вони...»його поважає конюх Степанздатний до глибокого критичного мисленняполюбляє волюненавидить табунна нього можна покластисяне любить ходити в упряжікінь Шептало
– (гр. allеgoria — інакомовлення) — вид метафори: спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного. правосуддяхитрістьвпертість. Алегорія
Будучи сміливим, маючи глибоку душу і світлий розум, кінь водночас нерішучий, залежний, готовий змиритися. Шептало – від слова «шептати», притишено говорити, шепотіти. У кличці Шептало відображено сутність алегоричного образу роздвоєної особистості. Він заявляє про свої права ніби пошепки, з обережністю проявляє власний потяг до волі і врешті-решт нехтує правом самостійного життєвого вибору.
Кінь – символ енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності й відданості в праці, в щоденних турботах. Споконвіку коні були помічниками богів, воїнів і, головне, хліборобів. Наші предки вважали, що червоний кінь уособлює вогонь, вороний – зоряне небо, білий – світ предків, його вважали священним. Навіть творчі люди мають своїм символом коня Пегаса.«Осідлати коня» - означає досягти цілі, здобути кращу долю. Тож кінь – і працьовитий, і войовничий, і творчий дух.
МРІЇ І ДІЙСНІСТЬ КОНЯ ШЕПТАЛА {775 DCB02-9 BB8-47 FD-8907-85 C794 F793 BA} Дійсність. Колгоспна стайня. Одноманітне ходіння по колу. Покірність робочої худобини. Стає частиною натовпу. Залежить від Степана.{775 DCB02-9 BB8-47 FD-8907-85 C794 F793 BA} МріїЦиркова арена. Творча праця. Свобода. Бути особливим, зберегти власне «я». Бути гордими і незалежними.
Отже, образ білого коня Шептала уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі», підкоряється «сірій» буденності. Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.
Посиланняhttps://gifer.com/ru/5 LTk https://vseosvita.ua/library/bilij-kin-septalo-8-klas-168196.htm https://dovidka.biz.ua/volodimir-drozd-biografiya-skorocheno/https://www.youtube.com/watch?v=VGLk6ima. Xik&t=168shttps://www.youtube.com/watch?v=7abpy. LOy. Nw. Y&t=2shttps://naurok.com.ua/konspekt-uroku-biliy-kin-sheptalo-za-tvorom-v-drozda-94600.htmlhttps://www.schoollife.org.ua/602-2016/