Захід "ГИРЬОВИЙ СПОРТ"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГИРЬОВИЙ СПОРТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

І. Зародження гирьового спорту…………..………………………..…………… 3

ІІ. Історія розвитку гирьового спорту в Україні ………………………………  4

ІІІ. Нормативи в гирьовому спорту…………… ………………………………11

ІV. Список використаної літератури …………………………………………..13

V. Фотографії …………………………………………………………………. . 14             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. ЗАРОДЖЕННЯ ГИРЬОВОГО СПОРТУ

 

Людина з богатирською силою здавна користувалася особливою повагою. З цим пов'язано прославляння у народних переказах героїв-богатирів, яким приписували феноменальну собі силу й велетенські розміри. Та це було насправді? Візьмемо, приміром, реальну історичну особистість – Іллю Муромця. На знаменитої картині він зображений як людина міцної статури (майже важкоатлет Василь Алексєєв), проте реальне (іконографічне) зображення Іллі Муромця зовсім інше. Виходячи з цього, можна говорити, що він скидався скоріш на типового гирьовика (наприклад, на Заслуженого Майстра Спорту Росії С. Михайликова).

Римський імператор Маврикій писав про слов'ян, як про народ хоробрий, здатний витримувати будь-які труднощі, легко переносить жар і холод, володіє найбільшим тоді мистецтвом долати водні перешкоди.

Період із 10 по 19 ст. характеризується на Русі спонтанними і неорганізованими заняттями населення вправами з вагами. Але тільки з наближенням науково-технічної революції" і зміни державних устроїв в людей дедалі більше зростала потреба направити заняття з обтяженнями в певне русло. І тепер настало 10 серпня (за старим стилем) 1885 року. Цього дня у Петербурзі на квартирі доктора Владислава Францевича Краєвського (народився у Варшаві в 1841 р.) зібралися представники прогресивної столичної інтелігенції, які дуже зацікавилися представленими вправами Шарля Ернеста, яке продемонструвало сеанс атлетичної гімнастики з гирями, гантелями, безплатними штангами. У цей самий день було вирішено організувати “Гурток любителів атлетики”. Саме ця дата вважається днем народження вітчизняної важкої атлетики гирьового спорту, а ширшому понятті – всіх атлетичних видів спорту. До цього часу богатирі Росії демонстрували чинність лише з ярмарках, святах, в цирку, до армій, на флоті, тільки після 10 серпня 1885 року з'явилася неухильна тенденція до проведення різних офіційних змагань з виявлення найсильніших людей, влаштовуваних саме і суто спортивні змагання. Перші ролі (незалежності до середини 20 століття) відразу вийшла важка атлетика, що її популярністю в усьому світі, і навіть включенням до програму Олімпійських ігор. Гирьовий спорт у цей період можна лише вважати як забаву сільській молоді та як складову частина силових трюків циркачів.

 

II. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГИРЬОВОГО СПОРТУ В УКРАЇНІ

Гирьовий спорт — силовий вид спорту, який ґрунтується на підніманнях гир (гирі) максимальну кількість разів за визначений проміжок часу згідно з правилами змагань у двох змагальних вправах (двоборство: поштовх, ривок) або в одній (поштовх довгим циклом).

Після всенародної популярності, яку вправи з ваговими гирями отримали наприкінці XIX і на початку XX ст., на довгий час гирі перетворились на різновид циркового мистецтва і стали допоміжними засобами розвитку фізичних якостей в інших видах спорту, залишаючись при тому атрибутом народних гулянь і розваг.

Новітня історія гирьового спорту в Україні починається в 1960-х роках. Змагання з гирями швидко розповсюджуються в сільській місцевості, на заводах, в армії і флоті та серед студентської молоді. Залежно від рангу, змагання проводяться з гирями 16, 24 і 32 кг.

Вправи з гирями для розвитку силових якостей люди застосовували з давніх часів. У лютому 1895 року київський лікар Євген Федорович Гарнич-Гарницький відкрив Київський атлетичний гурток. Його активними помічниками були: відомий борець В. Питлясинський та М. Шпаков, інженери Б. Семека, М. Яскевич ті інші. Київський атлетичний гурток користувався великою популярністю серед молоді. Незважаючи на те, що не вистачало інвентаря, гурток проводив змагання. З кожним роком гурток розширювався і, нарешті, 10 травня 1899 року був затверджений статут київської атлетичної спілки, головою якої було обрано Є.Ф.Гарнича-Гарницького. На початку XX ст. проводились змагання з важкої атлетики та боротьби на першість Південно-Західного краю (України). Змагання проводились без розподілу на вагові категорії і тому збирали лише по 5-8 атлетів, які мали велику власну вагу. У 1910-1912 роках були в ведені дві (пізніше 3) вагові категорії. У 1920 році вперше були розроблені правила змагань і атлети тепер виступали у п’яти вагових категоріях. До програми змагань увійшли п’ятиборство і довільне виконання вправ. Тоді ж було засновано Міжнародну федерацію гирьового спорту. Пропагандистами цього виду спорту були київські лікарі професор В. К. Крамаренко і А. К. Анохін. Київська атлетична спілка виховала видатних атлетів – рекордсменів Росії і світу. Серед них – К. Павленко, Ф. Гриненко, Г. Чикваідзе, С. Тонкопей,     М. Урицький, П. Латушкін, В. Мерний, А Красовський та інші. На початку XX ст. у Харкові працював талановитий педагог Н. В. Вільгельм. М. Лукін відкрив гурток важкої атлетики в Маріуполі. Піонерами важкоатлетичного спорту в Чернігові були перший український рекордсмен світу К. Павленко і рекордсмен Росії А. Красовський. Чернігівські атлети виступали на всіх чемпіонатах Південно-Західного краю і на російських олімпіадах у Києві (1913) і Ризі (1914). У Єкатеринославі (зараз Дніпропетровськ) гурток важкоатлетів (“Геркулес”) виник у 1905 році. Його засновниками були         А. Литвиненко, Г. Бродський і А. Титов. Слюсар А. Філін і М. Рижов відкрили атлетичний гурток у шахтарській Юзовці (зараз Донецьк). У 1918 році в Україні почали відкриватися спортивні клуби: у Харкові, Чернігові, Києві, Єкатеринославі, Одесі, Юзовці та інших містах. Але треба зауважити, що гирі залишалися тільки допоміжними знаряддями атлетів для підвищення їх спортивної майстерності на шляху до встановлення рекордів. В той час гирьового спорту, у сучасному розумінні, практично не існувало. Але, разом з тим, на підприємствах та серед селян проводилися конкурси силачів, які виконували вправи з гирями. Ці конкурси пропагували силу і витривалість, готували молодих людей до занять важкою атлетикою. Більшість відомих важкоатлетів починали свій шлях з гирьового спорту.

У 1948 р. у Москві був проведений загальносоюзний конкурс силачів, у якому взяли участь переможці республіканських конкурсів. Змагання проводились у чотирьох вагових категоріях: 60, 70, 80 і понад 80 кг. Спортсмени виконували ривок гирі однією рукою і поштовх двох гир від грудей, при цьому дозволялось їх вижимати, швунгувати і доштовхувати. Крім цього, конкурсанти змагалися у вправах зі штангою: у жимі і поштовху двома руками. Український атлет з Ворошиловграду Іван Саламаха переміг у ваговій категорії 70 кг: його результат, відповідно, 23 ривки і 15 піднімань у поштовху. Періодом розвитку сучасного гирьового спорту можна вважати 60-ті роки. В цей час проводилось багато змагань, які збирали велику кількість глядачів, переможці нагороджувались медалями та призами. В Україні та інших республіках колишнього союзу були розроблені правила змагань і кваліфікаційні нормативи, а також норматив майстра спорту. У 70 роки стали традиційними турніри гирьовиків сільських районів РРФСР, України і Литви. Гирьовий спорт був включений у Єдину загальносоюзну спортивну класифікацію у 1985-1988 роках, як самостійний вид спорту. Перший чемпіонат Радянського Союзу пройшов у Липецьку в листопаді  1985 р., на якому український атлет з міста Суми Ф. Усенко став переможцем у ваговій категорії 80 кг.

Гирьовики багато працювали над розвитком витривалості і сили, що дозволило зробити турніри з гирьового спорту більш динамічними. У листопаді 1986 р. в м. Клайпеді проходив другий чемпіонат Радянського Союзу з гирьового спорту. Чемпіоном у ваговій категорії 80 кг знову став український атлет Ф. Усенко. У поштовху двох двопудових гир від грудей він показав унікальний результат – 135 разів.

В Україні гирьовий спорт користується великою повагою. Особливо розповсюджений він у невеликих колективах фізкультури сіл і селищ, на морському і річковому транспорті, у військових частинах.

Вправи з гирями за своєю структурою прості й доступні. До того ж заняття гирьовим спортом не потребують коштовного інвентаря, спеціального обладнання і спеціалізованих залів. Цим спортом можна займатися вдома, у дворі, на літніх майданчиках, у полі, в спортивно-оздоровчому таборі та інших.

Серед шанувальників гирьового спорту – учнівська і студентська молодь, робітники й службовці фабрик, заводів, закладів науки й культури. Ті, хто займається цим видом спорту, стануть міцнішими, здоровими й вправними.

Робота з гирями відбувається без затримки дихання і тому позитивно впливає на серцево-судинну й дихальну систему атлета. Однією з особливостей гирьового спорту є спортивне довголіття. В залах, на спортивних майданчиках і серед учасників багатьох змагань з гирьового спорту досить часто можна зустрічати ветеранів, вік яких перевершує п’ятдесять років. Спортивна майстерність у гирьовому спорті, як і в інших видах, грунтується на всебічній фізичній підготовці. Тому заняття гирями обов’язково поєднують з іншими видами фізичних вправ.

Сучасна історія гирьового спорту починається з 1962 року - з часу затвердження в Росії перших правил змагань, до яких увійшли три вправи (триборство): жим гирі спочатку однієї, потім іншою рукою, поштовх двох гир від грудей, ривок гирі однією рукою. В Україні перші правила змагань з аналогічним вправ були затверджені в 1970 році. У 1970 році в Росії і в 1974 році в Україну вперше введені звання "Майстер спорту з гирьового спорту", учасники змагань розподілені на 4 вагових категорії: до 60 кг, до 70 кг, до 82,5 кг, понад 82,5 кг.

Значним поштовхом у розвитку гирьового спорту було прийняття в 1985 році Єдиних Всесоюзних правил змагань, проведення першого чемпіонату СРСР і введення звання «Майстер спорту СРСР з гирьового спорту". За новими правилами змагання проводилися у двох вправах (класичне двоборство): поштовх двох гир від грудей, ривок однієї гирі спочатку однієї, потім іншою рукою, учасники змагань розподілені на 5 вагових категорій: до 60 кг, до 70 кг, до 80 кг, до 90 кг, понад 90 кг.

 З 1986 року регулярно проводяться чемпіонати України з гирьового спорту. У 1991 році гирьовий спорт введено до програми Спартакіади Україна і Спартакіади народів СРСР.

 Міжнародна федерація гирьового спорту (МФГС), створена в 1992 році. Того ж року створена Федерація гирьового спорту України (ФГСУ), що введена до складу МФГС з 1995 року.
  Перший чемпіонат світу з гирьового спорту (ЧС) відбувся в 1993 р., Перший чемпіонат Європи (ЧЄ) в 1992 р., Перший Кубок світу (КМ) в 1994 році. Чемпіонати світу та чемпіонати Європи проводяться з класичного двоборства, а Кубки світу в поштовху по довгому циклу (поштовх двох гир від грудей з опусканням донизу після кожного виштовхування). З 1998 року проводяться чемпіонати світу по довгому циклу. З 1993 по 1995 рік включно змагання проводяться в 6 вагових категоріях (до 60 кг, до 65 кг, до 70 кг, до 80 кг, до 90 кг, понад 90 кг), з 1996 року рішенням МФГС введена додатково вагова категорія до 75 кг .

 В Україну змагання по довгому циклу в ранзі Кубка України проводяться з 1996 року. Рішенням ФГСУ з 2000 року чемпіонати Україні проводяться за класичним двоборства та поштовху по довгому циклу.

У 1997 році Держкомспортом Україні затверджена Єдина спортивна кваліфікація, де вперше в історії гирьового спорту Україна передбачені присвоєння звання "Майстер спорту міжнародного класу".

У 1998 році в Україну (м. Бориспіль, Київської обл.) відбувся 6-й чемпіонат світу, яким відзначився тим, що в ньому вперше взяли участь спортсмени Греції, Йордані і Палестини. До 1998 року в чемпіонатах світу брали участь лише спортсмени СНД і Балтії.

Протягом усього часу існування гирьового спорту гирьовики України гідно захищали честь нашої держави в змаганнях найвищого рангу. 

Михальчук Р.О. перший серед гирьовиків удостоєний високого звання "Заслужений майстер спорту України" (1996 р.).

Збірна команда України з 1995 року по 2003 рік займала 2 місце слідом за командою Росії. Найбільшими досягненнями українських гирьовиків можна вважати поштовх Усенка Ф.О. у ваговій категорії до 80 кг, виконаний на чемпіонаті СРСР 1989 року - 149 разів за 10 хв. (Відповідно правилами змагань змагання з гирьового спорту в будь вправі регламентуються 10 хв.) І ривок Петренка Ю.О. у ваговій категорії до 75 кг, виконаний на чемпіонаті світу 1998 - По 110 разів кожною рукою.

Березень 1989 в Україні розвивається новий напрям гирьового спорту - композиційне жонглювання гирями, розпочате групою силового жонглювання Національного медичного університету (м. Київ) "Козацькі витівки" (керівник - Ю.В. Щербина). Виступи спортсменів виконуються під музичний супровід у відповідних музиці національних костюмах. Чоловіки справляються з гирями вагою 16 кг, жінки - 8 кг. Своїми виступами група сприяє популяризації гирьового спорту та відродженню культурної спадщини України.

Василь Потокій та Михайло Тупиця – чемпіони Європи з гирьового спорту.

Традиції українського гирьового спорту активно розвивають закарпатці. Так, Василь Потокій є постійним членом національної збірної України серед дорослих, а його вихованець Михайло Тупиця – серед юнаків. На цьогорічному чемпіонаті Європи, який тривав у Латвійському місті Даугавпілс, обоє хлопців у складі своїх збірних здобули золоті нагороди. У складі жовто-блакитної збірної серед дорослих у командній естафеті Василь став Чемпіоном Європи. Вирішальна боротьба точилася між нашою та збірною Росії. І українцям вдалося здолати своїх принципових суперників і завоювати золото. У двоборстві серед юніорів (у ваговій категорії до 68 кг) закарпатець Михайло Тупиця завоював індивідуальне срібло, випередивши супротивника з Казахстану. А от у складі юніорської збірної України в командній естафеті у непростій боротьбі став чемпіоном Європи. Крім того, у Михайла є ще і срібло із Актобе (Казахстан) із Чемпіонату світу-2016, цю  нагороду здобув у також у командній естафеті серед молоді.  І якщо Василь уже є одним із лідерів дорослої національної збірної, то саме Михайла називають одним із найперспективніших юніорів-гирьовиків України. Варто зазначити, що на Чемпіонаті Європи-2017 за збірну України серед ветеранів дебютував майстер спорту міжнародного класу

Андрій Яремус. Досвідчений спортсмен випередив найближчих суперників з Польщі та Фінляндії і зайняв першу сходинку п’єдесталу пошани.

Одним зі здобутків закарпатського гирьового спорту є і проведення в Ужгороді першого клубного Чемпіонату Європи.  Цьогорічний обласний центр Закарпаття на три дні став європейською столицею цього виду. У першому залі СК «Юність» зібралися 65-ро сильних із 10 клубів 4 країн Європи – України, Угорщини, Польщі та Італії.

«Якщо є конкуренція – це добре, є над чим працювати. Дуже хочеться підвищувати свої результати, показувати кращі, підвищувати свій рівень, з’їздити ще не раз на Чемпіонат світу, вражень дуже багато залишилося після світових стартів. Виступати разом зі своїм тренером – це і втішно, і відповідально водночас», - каже Михайло. Василь додає: «Хочеться завжди бути кращим, досягати вершин. Я ще не все сказав як активний спортсмен, ми з Михайлом разом готуємося до стартів. Вважаю, що загалом потрібна більша популяризація спорту серед школярів, в університетах, серед молоді. Гирьовий спорт - це той вид, який дозволяє зміцнювати, покращувати здоров’я, він є досить простим і недорогим. Екіпірування не дороговартісне, це порівняно доступний спорт. Участь у змаганнях, тренування вимагають як фізичної, так і психологічної підготовленості. У спортсмена-гирьовика має бути гармонійно розвинене усе тіло. Єдине, що потрібно зробити виняток - на розвиток грудних м’язів, які дещо заважають виконувати вправу поштовх». 

Попереду у закарпатських гирьовиків Василя Потокі та Михайла Тупиці – Чемпіонат світу-2017, який восени відбувся у Сеулі (Південна Корея).

Здобутки українських спортсменів на чемпіонаті Європи з гирьового спорту в Угорщині

З 10 по 14 травня у м. Кечкемет (Угорщина) проходив чемпіонат Європи з гирьового спорту (чоловіки, жінки, юніори та юніорки). 
Національна збірна команда України посіла друге командне місце у загальнокомандному заліку серед 23 команд. У командних змаганнях, естафетах українські спортсмени вибороли перше командне місце серед дорослих (естафета поштовх) та друге командне у естафеті довгий цикл.

Серед юніорів у командній естафеті поштовх - Україна на другому місці.

 

Загалом, наша країна була представлена 27 спортсменами.

 

 

 

Результати всіх спортсменів:

 

1. Пузій Олександр Сергійович (дорослі, двоборство) ІІ-місце 144р. 63 кг

2. Гавришко Ігор Петрович (дорослі, двоборство) ІІ-місце 223р. 73 кг

3. Канунніков Максим Миколайович (дорослі, двоборство) ІІ-місце 174 р. 78 кг

4. Коломієць Олег Валерійович (дорослі, двоборство) ІІ-місце 204,5 р. 85 кг

5. Срібний Руслан Сергійович (дорослі, двоборство) ІІ-місце 166,5 р. 68 кг

7. Ткаченко Микола Олександрович (дорослі, двоборство) ІІ-місце 192р. +95 кг

8. Квіквініа Полміра Мірабович ( дорослі, двоборство) ІІ-місце 205,5р. 95 кг

9. Отисько Віталій Сергійович (юніори, двоборство) І-місце 138р. 73 кг

10. Остапчук Євген Баратович (юніори, двоборство) І-місце 125,5р. 63 кг

11. Мних Роман Романович (юніори, двоборство) ІІ-місце 89 р. +95 кг

12. Кривенко Ігор Юрійович (юніори, двоборство) ІІ-місце 109 р. 68 кг

13. Бортник Марина Анатолівна (юніорки, ривок) ІІ-місце 106р., (жінки, ривок) ІІ-місце 106 р. 68 кг

14. Кольман Валентина Степанівна (жінки, ривок) ІІ- місце 93 р. 58 кг

15. Масловець Ольга Олександрівна (жінки, ривок) 4-місце 115р. +68 кг

16. Ковалюк Вікторія Олексіївна (юніорки, ривок) І-місце 117р.,(жінки, ривок) ІІ-місце 117р. 63 кг

17. Потокій Василь Семенович -(дорослі, командна естафета поштовх) -1 місце

18. Отисько Віталій Сергійович (юніори ) 2 -місце командна естафета юніори (поштовх)

19. Гавришко Ігор Петрович (дорослі, командна естафета довгий цикл) -2 місце

20. Канунніков Максим Миколайович (дорослі, командна естафета довгий цикл) -2 місце

21.Макаренко Іван Григорович –(дорослі, довгий цикл) -2 місце 69 р. 78 кг

22. Коломієць Олег Валерійович (дорослі, довгий цикл) -2 місце 66 р. 85 кг

23. Остапчук Олексій Миколайович (дорослі, командна естафета поштовх) -1 місце

24.Сушко Ярослав Миколайович (дорослі, командна естафета поштовх) -1 місце

25. Ткаченко Микола Олександрович (дорослі, командна естафета довгий цикл) -2 місце

26.Квіквініа Полміра Мірабович ( дорослі, довгий цикл) -4 місце 34 р. 95 кг

27.Домінюк Михайло Михайлович (дорослі, командна естафета поштовх) -1 місце

28.Єрмоленко Сергій Андрійович (юніори, командна естафета довгий цикл) -2 місце

29. Мних Роман Романович (юніори, довгий цикл) 2 місце -29 р. +95 кг

30. Мних Роман Романович (юніори, командна естафета поштовх) – 2 місце

31. Остапчук Євген Баратович (юніори, командна естафета поштовх) – 2 місце

32.Махновський Андрій Миколайович (дорослі, командна естафета довгий цикл) -2 місце

33.Бабічєв Антон Володимирович (дорослі, довгий цикл) -2 місце 47 р. 68 кг

34. Бабічєв Антон Володимирович (юніори, командна естафета поштовх) – 2 місце

35.Кіяшко Сергій Олексійович (дорослі.довгий цикл) -3 місце, 53 р. 73 кг

36. Шваб Олександр Миколайович (дорослі, довгий цикл) -2 місце, 54 р. 63 кг

37. Шваб Олександр Миколайович (юніори, довгий цикл) -2 місце, 54 р. 63 кг

38. Середюк Василь Ігорович (дорослі, командна естафета поштовх) -1 місце

39.Харковець Іван Вячеславович (дорослі, довгий цикл) -3 місце 62 р. +95 кг

40. Кривенко Ігор Юрійович (юніори, командна естафета поштовх) – 2 місце

ІІІ. НОРМАТИВИ В ГИРЬОВОМУ СПОРТІ

 

Чоловіки. Класичне двоборство

В/к	Вага гирі 32 кг			Вага гирі 24 кг			Вага гирі 16 кг
	МСМК	МС	КМС	I	II	III	Iю	IIю	IIIю
В/к 48 кг							100	65	40
В/к 53 кг							110	75	45
В/к 58 кг				80	60	40	120	85	50
В/к 63 кг	145	95	60	90	70	50	130	95	55
В/к 68 кг	165	110	70	100	80	55	140	100	60
В/к 73 кг	180	125	82	110	85	60	150	110	65
В/к +73 кг				115	90	65	160	115	70
В/к 78 кг	195	135	92	120	95	70
В/к 85 кг	205	145	105	130	100	75
В/к +85 кг				135	105	80
В/к 95 кг	215	155	110	140	110	85
В/к 105 кг	220	160	115	150	120	90
В/к +105 кг	222	165	120	155	130	100

 

Чоловіки. Поштовх довгим циклом

В/к	Вага гирі 32 кг			Вага гирі 24 кг			Вага гирі 16 кг
	МСМК	МС	КМС	I	II	III	Iю	IIю	IIIю
В/к 48 кг							30	25	20
В/к 53 кг							38	32	26
В/к 58 кг				45	35	25	45	38	30
В/к 63 кг	48	37	28	50	39	29	51	41	32
В/к 68 кг	57	44	35	55	44	33	56	46	36
В/к 73 кг	64	49	41	60	48	36	61	51	41
В/к +73 кг				62	50	38	64	54	44
В/к 78 кг	69	53	45	64	52	40
В/к 85 кг	75	57	48	69	56	44
В/к +85 кг				73	59	46
В/к 95 кг	80	60	52	76	62	48
В/к 105 кг	82	62	55	80	65	50
В/к +105 кг	85	64	57	85	70	55

 

 

 

Жінки. Ривок

В/к	Вага гирі 24 кг			Вага гирі 16 кг
	МСМК	МС	КМС	I	II	III
В/к 53 кг				80	60	40
В/к 58 кг	120	100	55	90	70	50
В/к 63 кг	130	110	63	100	80	60
В/к 63+ кг				105	85	65
В/к 68 кг	140	120	69	110	90	70
В/к 68+ кг	150	130	73	120	100	80

 

ІV. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Архангородский В.С.Гиревой спорт. – До.:Здоров’я, 1980. – 52 з.

2. Воротинцев А.І.Гири. Спорт сильних і здорових. – М.: Радянський спорт, 2002. – 272 з.

3.Гиревой спорт /Авт.-сост.: А.М.Горбов. – М.: АСТ; Донецьк:Сталкер, 2005.–191 з.

4.Інтернет джерела.