Захід"Степан Рудницький -батько географії"

 

 

 

 

 

 

Епіграф (на дошці):

«Ідеалом українців є вільна Україна в її етнографічних межах»

(С. Л. Рудницький

 

 

 

 

 

Звучить музика.

За сценою читець читає вірш:

Земле вкраїнська, яка ти багата

На широкі лани і поля

Земле вкраїнська, яка ти багата

На розум іскристий і мужні серця.

1 ведучий:

Перемишль – одне із міст, Галичини і Володимирщини Австро – Угорської імперії, важливе вогнище духовного життя українців кінця ХІХ ст. Сьогодні – місто в Польщі. Тут, на межі Карпат і Підгір’я, де « Сян пливе зелений» 3 грудня 1877 р. в родині гімназійного учителя народився Степан Львович Рудницький.

Батько Степана Львовича Рудницького – Лев Денисович працював у Перемишлі вчителем географії та історії. Після переїзду до Тернополя працює директором української гімназії, а з 1891 року викладає географію та історію у четвертій гімназії міста Львова. Мати його, Емілія, походить із священицької родини Таборських. Всю свою увагу приділяє вихованню дітей.

2 ведучий:

Дітей у сім’ї Рудницьких було четверо. Найстаршим був Левко, юрист, відомий культурний і науковий працівник Лемківщини. Молодший, Юрій – знаний як письменник під псевдонімом Юліан Опільський.  Наймолодшою було сестра Софія – відома як музикант, музикознавець та педагог.

Тут, в мальовничому Перемишлі маленький Степан проводить своє дитинство,здобуває початкову освіту. І вже тоді засянська далечінь, що відкрилося з « Високого замку» міста – Татарської гори – захвилювала і покликала допитливого хлопця у мандри. Хто знає, може саме звідси зявилась жага до пізнання свого рідного краю.

1 ведучий:

1891 рік. Тернопіль.

За сценою:

Кохані друзі, линьте віддаля

Як линуть весну вчувши журавлі

До нас в Тернопіль, на Україну милу.

1 учень:

Степан разом зі своїми батьками переїжджає на Східну Галичину. Тут проходять його юнацькі роки. Та бажання вчитися, здобувати знання, покликали юнака до Львівського університету, який на той час був одним із найстаріших у Європі і славився своїми науковими здобутками та відомими людьми. Тут працювали професор Яків Головацький та Михайло Грушевський. У такий «рідний» університет і записується Степан Рудницький на філософський факультет. Вчителями майбутнього фундатора української географічної науки були Михайло Грушевський та вчений географ Антоні Реман. Особливо цікавлять його лекції з літератури, географії, філософії. Спеціалізується в галузі історії.

2 ведучий:

Але як зрозуміти перехід Степана Рудницького з історичної до географічної науки? Відповідь проста. Національно – державні ідеї і концепції Михайла Грушевського потребували географічного обґрунтування. І все подальше своє життя Степан Рудницький присвятив вивченню природи України, її ще не вивчених на той час неоціненних багатств. І не думав тоді Степан, що стане фундатором географії України.

1 ведучий:

Віденський і Берлінський університети.

Читець за сценою читає:

О мудросте преславная,

Од віків у чоловіці давняя!

Любителі твої тобою прославлені

І на високих достойностях поставлені.

2 учень:

Під час навчання у Віденському і Берлінському університетах вчений глибше вивчає основи географічних досліджень, після чого і починається новий, надзвичайно плідний період у його житті. Особлтву увагу приділяє вивченню природи рідного краю. Мальовнича природа нашого Дністра не залишила байдужим науковця.

ПІСНЯ ПРО ДНІСТЕР

В чудових зелених Карпатах,

Де царство каміння і скал,

Маленьким струмком починався,

А грізною річкою став.

Шумлять береги й верболози,

Змійкою гордо тече,

Звивається швидко до моря

Наш незрівнянний Дністер.

Несе він крізь гори і доли

Бистрі води свої чарівні,

І життя оживає навколо,

Всюди линуть пташині пісні.

2 учень:

Протягом шести- семи років береги з верболозу і шумні вод вабили до себе молодого вченого. А як наслідок – багато наукових досліджень геоморфології басейну Дністра, які ввійшли в обширну працю в двох частинах « Основи морфології і геології Підкарпатської Руси й Закарпаття взагалі».

2 ведучий:

Хтозна, можливо саме близькість з природою, її глибоке пізнання пробудили в серці молодого хлопця найкраще почуття – кохання.

3 учень:

Молода, красива Сибілла Шенкер зі Стрия, вчителька, дочка відставного офіцера, заполонила серце Степана і стала його вірною супутницею життя. В знак великої любові вона дарує йому троє дітей: найстаршу доньку Емілію, сина Левка і наймолодшу Ірину. Разом з чоловіком Сибілла бере активну участь в громадському житті, стає засновницею і головою товариства опіки над дітьми і молоддю.

2 ведучий:

1907 – 1914 роки.

1 ведучий:

Це роки,які вирішують подальшу долю нашого вченого. Степан Рудницький мріє стати викладачем Львівського університету, а для цього необхідно було пройти так звану габілітацію – своєрідний екзамен.

СЦЕНКА

( Степан Рудницький, члени комісії)

(За столом сидять професори)

Голова комісії, декан філософського факультету Каллєнбах:

На порядку денному нашого засідання Комісії є розгляд заяви                            С. Рудницького. Прошу нашого секретаря зачитати її.

Секретар ( читає):

Заява

Світлий Зборе Професорів!

Підписаний просить о допущенє його до габілітації з географії. Яко габілітацій ну розвідку предкладає підписаний свої морфологічні студиї в области Дністра.

Іменно:

1.      Знадоби до морфології карпатського сточища Дністра, 85 стор.
2.      Знадоби до морфології підкарпатського сточища Дністра, 80 стор. Становлять одну цілість.

Яко приписані прилоги долучає:

1.      Докторський диплом;
2.      Автобіографію з програмою викладів;
3.      Габілітаційну розвідку;
4.      13 інших розвідок;
5.      Свідоцтва професорів Віденського університета.

Львів, 24 лютого 1907 року

Доктор Стефан Рудницький

( В цей час професура переглядає його роботи)

Голова комісії:

Приступимо до обговорення. Хто бажає висловити свою думку.

 

Професор Антоні Реман:

Стефана Рудницького я знаю добре. Це мій колишній учень. В нього світлий розум і велике майбутнє. А праці його є насправді серйозними і він може бути допущений до габілітації.

 

Дуніковський:

Я не погоджуюся з думкою професора А. Ремана. В працях претендента я не побачив жодної, яка б  відповідала вимогам габілітації, а у габалітаційній розвідці ( про морфологію карпатського і підкарпатського стощича Дністра) нема власної позиції.

 

Професор Зубер:

Я також підтримую зауваження щодо праць кандидата, які висловив професор Дуніковький.

 

Голова комісії Каллєнбах:

 Оскільки в членів комісії, є різні думки щодо праць претендента, пропоную відкласти цю справу до наступного засідання, яке відбудеться 25 січня 1908 року. На цьому наше засідання закінчено.

Після цих слів всі встають і виходять.