Захід "Тероризм - загроза людству"

Існує спеціальна наука «терологія», яка займається вивченням тероризму. Науковці та правники дають різні визначення тероризму. Цей термін у перекладі з латинської мови означає «страх», «жах». Ось декілька визначень:

- насильство щодо політичних ворогів, політика залякування, придушення

- суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства…, залякування населення та органів влади або вчинення посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних  людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних дій (Закон України «Про боротьбу з тероризмом», ст.1);

- скоєння, організація, сприяння здійсненню, фінансуванню чи заохоченню агентами або представниками однієї держави актів проти іншої держави або потурання з їхнього боку здійсненню таких актів, які спрямовані проти осіб або власності і які за своїм характером мають за мету провокування жаху в даржавних діячів, груп осіб або в населення взагалі (Кодекс злочинів проти миру та безпеки людства, ст.24).

Ведучий. Які історичні витоки тероризму?
(Учень, що отримав випереджальне завдання, дає відповідь на це запитання, робить короткий історичний екскурс.  Ведучий проводить ток-шоу, даючи можливість присутнім відповісти на запропоновані запитання, висловити свою думку стосовно інформації  експертів.)

 Учень.

Коротка історія тероризму.

Він використовується, крім політичної мети, також і для кримінальних цілей. Перший в історії випадок свідомого та систематичного використання терористичної практики було зафіковано на Близькому Сході у І ст.н.е, коли групи сікаріїв фізично знищували представників єврейської знаті, які співпрацювали з римською адміністрацією. Пізніше з’явилася секта мусульман-ісмаліїтів під проводом Хасана-ібн-аль-Сабаха, який перетворив тероризм на головний засіб боротьби з політичною опозіцією.

Розвиток тероризму – це наслідок активного розшарування населення, його ідеологічного розмежування, оформлення політичних рухів, об’єднань партій, які сповідували різні політичні погляди і вели боротьбу за владу.

Уже наприкінці ХІХ ст. здавалося, що ніхто не застрахований від терористичного нападу:

- 1887 р. – убито російського імператора Олександра ІІ.

- 1894 р. – убито французького президента Саді Карно.

- 1897 р. – смертельно поранено імператрицю Єлизавету Австрійську та вбито іспанського прем’р-міністра Антоніо Кановаса.

- 1900 р. – дертвою терориста став кроль Італії Умберто І.

- 1901 р. – убито президента США Вільяма Маккінлі.

- В Росії в 1902-1907 рр. есерівські та інші терористи провели близько 5,5 тисячі терористичних актів (убивства міністрів, депутатів Державної думи, жандармів, працівників поліції та прокуратури).

Учень. Тероризм став головною проблемою політиків. На зустрічі керівників найбільш індустріально розвинених держав у 1900 р. на порядку денному першим стояло питання тероризму.

У ХХ ст. мотиви, стратегія та зброя терористів стали дещо іншими. Міжнародний тероризм був складовою політики супердержав та їхніх сателітів, інструментом ідеологічної експансії і, зрештою, дестабілізатором системи міжнародної безпеки. При цьому країни-конкуренти завжди виховувались у дусі розподілу сили на «справедливу» та «несправедливу», що у свою чергу, зумовлювало «подвійний стандарт» у політичній, юридичній та оперативній оцінці актів міжнородного тероризму. Терористичні організації в цей період часто виконували замовлення державних спецслужб. За даними часопису U.S.News and World Report, які було оприлюднено в листопаді 1977 р., за період з 1961 по 1976 рр. ЦРУ США було причетне до майже 900 великих таємних операцій проти окремих «небажаних» для США іноземних держав, громадських діячів та урядів. Не відставала в цьому й інша «супердержава» - СРСР.

Робота в групах

(Об’єднайте учнів у групи по 4-5 осіб. Запропонуйте розглянути приклади актів тероризму, виділити спільні риси, описати (скласти уявний портрет) терориста, висловіть думки роботи груп методом «коло ідей».)

(Вчитель історії веде  бесіду на основі відповідей учнів. Звертає  увагу на те, що уявний портрет терориста не може містити расових, національних, релігійних чи інших ознак; що люди стали терористами з певних причин. Підводить учнів до розуміння необхідності боротьби не лише з терористами, а й причинами, які його породжують. Пояснює зусилля світового співтовариства, спрямовані на ліквідацію тероризму).

Вчитель історії.

На початку ХХ ст. терористичні акти були справою великих груп. Тепер окремі особи або невеликі групи однодумців здатні на великі за масштабами терористичні акти. Цих людей важко виявити, необхідно чекати доти, поки вони не допустять серйозну помилку або не будуть розкриті випадвоко. Це пов`язано із розвитком науково-технічого прогресу, вдосконаленням глобальгих інформаційних технологій та високими темпами урбанізації у світі.

Ще недавно терористу, який захотів би залишити без світла, наприклад, Лондон, необхідно було влаштуватися на відповідну роботу, щоб мати доступ до системи електропостачання. А тепер навіть один хакер-професіонал у якомусь віддаленому населеному пенкту, не виходячи з дому, може залишити без електропостачання ціле місто, яке розташоване в іншій півкулі. За декмими оцінками, протягом 2000 р. у свті витрачено близько 15 млрд доларів на боротьбу з комп’ютерними вірусами.

Найбільш очевидні наслідки тероризму – людські жертви, порушеня фундаментального людського права – права на життя.  Але руйнівний плвив тероризму цим не обмежується. Він зупиняє або уповільнює урегулювання конфліктів у різних куточках планети. Він провокує, продовжує й поглиблює конфлікти – внаслідок цього виникає замкнене коло: насильство породжує насильство. Головна мета політичного тероризму полягає не просто в знищенні конкретної, хай навіть найпопулярнішої особи (хоча має міце й таке), а в суспільному розонансі, який викличе ця акція. Своїми діями терористи хочуть вплинути на політиків, воєначальніків або фінансистів. Проте часом важко прослідувати зв’язок між справжньою метою зловмисників і обраними  ними мішеннями. Адже в багатьох випадках жертвами стають звичайні громадяни, які не мають ніякого стосунку до того, чого добиваються терористи. Людські жертви, що викликають страх, служать лише засобом досягнення основної мети – привернути до себе увагу, підірвати авторитет влади і добитися, щоб ті чи ті їхні вимоги були виконані.

Психолог.

 Що рухає тими, хто вдається до такого насильства:

Ненависть до представників інших рас, націй, релігій, культур, політичних сил, яка часто живиться невіглаством і страхом;

Притиснення – бажання притиснути або навіть знищити представників інших груп;

Безвихідь – здається, що інші сили непорушні – бажання ціною своєї смерті зламати їх;

Несправедливість – акти тероризму часто кикликані тим, що до представників тієї спільноти, до якої належать терористи, ставляться несправедливо інші.

Вчитель права. Безперечна заслуга світого співтовариства в упередженні основного принципу: загального осуду тероризму. Перший крок щодо встановлення цього принципу зробила ще Ліга Націй у 1937 р.: прийняла Конвенцію про попередження та припинення тероризму, яка, однак, не набула чинності. Проте вона вплинула на подальше міжнародне законодавство з цього питання.

9 грудня 1985 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла без голосування резолюцію 40/61, в якій вона «визнає злочинними всі акти, методи і практику тероризму, де б і ким би вони не були скоєні». Це положення згодом було закріплено у преамбулі Римської конвенції 1988 року.

Принцип протиправності тероризму розвинений і конкретизований у ряді документів ООН, наприклад, у Декларації про заходи із ліквідації міжнородного тероризму, прийнятій на 49-ї сесії Генеральної Асамблеї в 1994 р.

Ведучий

(Запропонуйте учням розглянути подані нижче висловлювання та оприлюдинти свої думки щодо методів, які пропонуються для припинення тероризму)

- Нам нужно мочить чеченских террористов в каждом сортире» - із висловлювань у російській пресі періоду війни у Чечні.

- «Європейці завжди намагалися змінити Схід, зробити його таким як Захід. Це ні до чого. Сама по собі східна культура самодостатня. Це просто необхідно зрозуміти. Розуміння – ось ключ до вирішення проблеми».

•    Чи захищена людина від можливості стати жертвою терористичного
акту?
•    Які конституційні права порушують терористи?
(Спочатку учні висловлюють свої думки, а потім ведучий звертається до експерта.)
 

Вчитель права.