Заняття для старшої групи: «Ремесла України»

Заняття для старшої групи: «Ремесла України»

Завдання:

Ознайомити дітей з українськими народними ремеслами (гончарством вишивкою), з його історичними витоками, прилучати до культури минулого свого народу. Розвивати мислення, пам'ять, уяву та творчість, дрібну моторику рук, формувати спостережливість, уміння емоційно сприймати красу витворів українських майстрів, виховувати шанобливе ставлення до праці людей.

План-схема

Вихователь:

Доброго ранку вітаємо вас,

Спасибі, що прийшли до нас,

Хай вам щастя- доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік.

Діти, подивіться що це?(показує на скриню). Цю скриню  я знайшла у світлиці і принесла до нас у групу. Цікаво, а що там зберігається?

Діти, а ви  знаєте , що колись у давнину зберігали у скринях?

Вихователь дістає горщик із скрині.

З давних – давен українська земля славилась народними майстрами.

В Україні вміли і ткати ,і різьбити по дереву, і вишивати, виготовляли кераміку. Ця майстерність передавалась із покоління в покоління.

Відгадайте загадку:

Глина в кого о жива?

Творить з нею хто дива?

В кого посуд ніби жар?

Ну звичайно ж , це… (гончар).

Щоб з - під рук майстра вийшов справжній витвір, глина повинна пройти довгий шлях. Спочатку глину просівали, намочували, ліпили виріб, поливали, потім обпалювали в печі.

А зараз ми перевіримо , чи знаєте ви український посуд.

Дидактична гра «Назви посуд».

1.У відро завжди пірнаю,

Коли воду набираю.

З мене радісно всі п’ють,

Ніжно …(кухликом) зовуть.

2.Майстер в руки мене взяв,

Й на мені намалював

Листок, квітку, перепілку.

Бо розписував…( тарілку).

3.Біля тіла – вухо

Голови не маю.

Молоко, сметану, квас

Добре зберігаю. (Глечик)

4.В мені мак розтирають,

Галушки в мене складають.

Річ потрібна і не хитра.

Називають всі (макітра).

5.А я чудо із чудес,

Мене знає рід увесь.

Бо я хлопець – молодець –

Опішнянський (куманець).

Як у піч мене несуть

В мене овочі кладуть.

Ще й водичку наливають.

У вогонь – і борщик  мають.(горщик).

Цікаво , що ще є у скрині.(Вихователь дістає вишиванку)

Вишивання -  це  давнє заняття людей в Україні. Назвіть вишиті речі, які ви знаєте? (сорочки, рушники ,серветки, скатертини).

Дидактична гра «Розкажи про колір».

Червоний – символ життя, любов.

Зелений -молодість , краса.

Чорний – землі, смутку.

Блакитний  -неба, води, вірність.

Пряма горизонтальна лінія -земля, хвиляста -вода, трикутник – гори, круг – сонце, хрестики – обереги від блискавки.

Вихователь: Всі ці знаки  - символи не лише прикрашали житло, одяг, предмети побуту , а й повинні були охороняти, захищати, приносити щастя. Тому їх називали оберегами і всі ці вишивки є оберегами.

Я   хотіла вам розповісти легенду про вишивку.

Легенда про вишивку .

Давно був час ,коли люди на землі почали вмирати від хвороби, якої  ніхто  не знав. Втікали люди із сіл  у ліси .Та й за  ними йшла  хвороба, не жаліла ні старих, ні малих. Люди були у розпачі.

Що робити? Як врятуватись самим і врятувати дітей від хвороби?

Та ніхто не знав відповіді. А ж ось невідомо звідки прийшла в село старенька і сказала. Беріть білі святкові сорочки і маленькими хрестиками шийте на них зілля, що росте на нашій матінці – Землі і дає нам здоров’я – мак, калину, мальви, ромашки, васильки і барвінок. Та шийте кругом – на рукавах, на грудях, на шиї, і носіть щодня, і будьте здорові. Бо передасть вам те зілля здоров’я і сил – від землі, красу і вдачу – від квітів.

Послухали люди стареньку…с того часу відійшла хвороба за ліси і моря і ніхто про неї більше не чув. А люди пам’ятають слова старенької і ходять у вишиванках, носять цю красу і до нині.

Вихователь:  Наші бабусі довгими зимовими вечорами, тихенько наспівуючи вишивали різні рушники. Раніше не було жодної хати в Україні де б не висіли вишиті рушники. Не даремно є прислів’я (хата без рушників – що родина без дітей).

Ось ми з вами також вишимо рушник, але не нитками а пензликом.