Заняття "Ліна Костенко. Життя письменника - в його поезії"

Тема. Л.В.Костенко. Життя письменника – в його поезії.

Мета. Ознайомити студентів з життєвим і творчим шляхом письменниці, показати значення творчості поетеси у розвитку української літератури; розвивати вміння аналізувати; на прикладі життя Ліни Костенко виховувати в студентів національну гідність і свідомість.

Обладнання: портрет, відеопрезентації.

Хід заняття

1.  Актуалізація опорних знань

1.1 Повторення матеріалу про шістдесятництво.

1. Який період літератури ми почали вивчати?
2. Хто такі шістдесятники?
3. Назвіть представників шістдесятництва.

2.  Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності.
   1.     Вступне слово

Почати  заняття з вивчення життєвого і творчого шляху Ліни Василівни Костенко хочу процитувавши слова Юрія Андруховича з книги «Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних: матеріали круглого столу».

«Історія української літератури всіх минулих століть, але передусім двадцятого – це історія несвободи і цензурних утисків. У зв'язку з цим це ще й значною (і надто значною) мірою історія пристосуванства, боягузтва, зрадництва та колаборації. А також не надто героїчна історія побутових доносів, анонімних сигналів, стукацтва. Ліна Костенко не належить цій історії. Саме вона – і ніхто інший – прищепила сотням тисяч українців непохитну впевненість у тому, що цензура – це зло і злочин, самоцензура дорівнює самогубству. Саме вона привчала цих духовно вайлуватих і від природи не надто схильних до максималізму та різкості, а по-іншому кажучи, не надто сміливих людей до того, що слова «незалежність», «гідність» і «свобода» в українській мові існують не просто так. Про неї циркулювали десятки історій – про її зухвалі репліки, бездоганні афоризми, ризиковану жестикуляцію, про всі ці плащі, шпаги, мантії і з викликом пронесені на політичні судилища квіти для засуджених. Тому вона, хоч і вся з історій, узагалі не належить історії, а швидше навпаки – майбутньому. Вона його абсолютний слух. Тому її оцінки настільки точні, а висновки завжди безпомилкові: «Ми є тому, що нас не може бути». Вивчення нового матеріалу

III. Опрацювання нового начального матеріалу

3.1 Муза Української літератури

Щастя треба – на всякий випадок. Сили треба – на цілий вік.

На початку творчого шляху, власне життєве призначення ще тільки передбачалося. Але доля швидко наголосила: так, Ліні Костенко судилося стати в історії української літератури 1960–1980-х рр. тією силою, що змусить українське слово існувати далі і розвиватися. Ліна Василівна стане «Цитаделлю духу». Тією людиною, що нічого не боятиметься і завжди відстоюватиме свою думку.

Недарма вона в одну зі своїх творів розповіла про художника Верне, який мав пережити події грози самостійно. Йому необхідно було зустрітися з стихією віч-на-віч. Для того, щоб зрозуміти, як найкраще передати фарби того страшного природного явища на своєму полотні.

Час, який дістався Ліні Костенко для життя, потребував від неї стійкості і відваги. Своєю творчістю вона рятувала українську літературу від повного знищення. Біографія поета – в його поезії. Так і в Ліни Костенко: життєвий шлях поетеси можна побачити в кількох рядках стислої довідки, а все пережите відчути в її Поезії.

3.2 Опрацювання біографічного матеріалу.

Народилася 19 березня 1930 р. на березі Дніпра – в містечку Ржищів, що на Київщині . Про свою Батьківщину писала:

Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханів острів... острів Тугорханів...
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев'яної Венеції

Своє дитинство, перші поетичні спроби та їх трагічну долю показала  у наступних рядках:

Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.

Характер майбутньої поетеси почав формуватися під вибухи, постріли, смерті. Але це все тільки загартувало її душу до випробувань, котрі підготувала доля на її життєвому шляху.

Духовна біографія Ліни Костенко тісно переплелася з долею українського «шістдесятництва».

Три її перші збірки з'явилися одна за одною: «Проміння землі» – 1957, «Вітрила» – 1958, «Мандрівки серця» – 1961 р. Наступна ж побачить світ аж... 1977 р.

Пояснює Ліна Василівна своє мовчання знову ж таки своїм поетичним словом. Найбільш проникливо це звучить  у рядках поезії «Гранітні риби»:

3.3 Перегляд відеопрезентації

Панує тиша над морським простором  -

вітри тамують подих...

Великі риби,

виплеснуті морем,

закам'яніли на гранітних сходах.

Знесилені подачками прибою,

закам'яніли у страшній судомі.

Луска зробилась тьмяною, твердою.

Плавці лежать важкі і нерухомі.

Біліє сіль на зябрах вуглуватих,

в гарячих шпарах сірого граніту...

Горілий дух асфальтів перем'ятих,

Духмяний  сон  магнолій  перегрітих.

Зміїний  шурхіт  на  вологих  схилах.

Малої  хвилі  відчайдушний  схлип...

Отут  колись  громадилися  брили,

їх  обриси  нагадували  риб.

Було  у  цьому

щось таке тривожне!

Було у цьому стільки гіркоти!..

Проходив мимо велетень-художник.

Проходив мимо, і не зміг пройти.

Узяв різень - і лінії поглибив.

Тесав граніт розпечений, твердий,

щоб знали люди,

як нестерпно рибам

над морем залишатись без води.

«Гранітні риби» – найбільш переконлива відповідь на питання про вимушене мовчання Ліни Василівни. Всьому надавалось значення. І громадянській позиції поетеси з її небажанням підкорятися, і недотримання заборон. І її яскравому таланту, який ненавиділи так звані «люди у футлярах». Вона відважно відстоювала своє право на існування. Не дозволяла втручатися в рукописи збірок з боку влади й критики.

Хай ліпше не виходять зовсім, аніж мають з'являтися читачеві покаліченими!

Але мовчання іноді буває гучнішим та важливішим за слова. Перебування письменниці проявлялося в українському суспільстві попри заборони. Рано чи пізно її творчість мала проламати всю стіну критики та цькування.

Вже значно пізніше Ліна Костенко зізналася, що її збірка «Над берегами вічної ріки» змогла побачити світ лише після того, як сама вона оголосила голодування.

Нагороди

У 1987 р. за роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» Ліна Костенко була пошанована Державною премією України імені Тараса Шевченка. А 1994 р. за книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, їй присуджено премію Франческо Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності.

Письменниця  відмовляється від політичних нагород, називає їх біжутерією, яку носити не хоче!

3.4 Прослуховування романсу О.Богомолець на слова Л.Костенко.

«Я, що прийшла у світ не для корид»

Боротися, писати, кричати, бунтувати, мовчати…

Жінка з чоловічим характером. Поетеса з неймовірною вірою в майбутнє, з непохитними поглядами,  посмішкою повною сліз, з мовчанням сповненим криком і болем!!! Отака от вона – справжня жінка-воїн української літератури.

Прослухавши романс на слова Ліни Василівни ми розуміємо, що письменниця не планує здаватися. Навіть попри те, що вона жінка !

3.5 Робота з цитатами

Галина Гордасевич говорила: Ліна Костенко – жінка (іноді аж нещадна в своїй іронії, вона й про себе скаже: «Сказано – женщина»), і саме це надає особливої сили її поезії. Бо коли над цими вічними питаннями про всесвіт, про вічність, про смисл життя міркують чоловіки, то в них все виходить дуже мудро, дуже логічно і  дуже нудно для невтаємничених у глибини філософії, космогонії та інших премудрих наук. Але коли про всі ці речі починає міркувати людина, якій дано чоловічий розум, жіноче серце, а до того ще нестримний темперамент, тоді виходить поезія Ліни Костенко. Поезія Ліни Костенко – це сплав інтелекту і темпераменту.

Можливість сьогодні вивчати творчість поетеси, популярність її в Україні та і в усьому світі нам доводить те, що вона перемогла війну над заборонами та утисками. Перемогла те, що не кожній жінці під силу!!!!

В нинішньому світі соціальних мереж ми щодня зустрічаємося з її творчістю. Її Слово  розібрали на цитати. Цитати, що спонукають задуматись, осмислити, зрозуміти, підштовхнути, щось змінити.

3.6 Перегляд презентації «Ліна Василівна Костенко – сьогодення».

До вашої уваги презентація відібраних матеріалів з соціальних мереж. Групи, спільноти, користувачі на своїх сторінках щодня публікують її творчість.

3.7 Робота з портретом.

Погляньте в її очі. В них і розум, і сила, і мужність, і непокорність, і віра. Шкода, що зараз ми сповнили їх жахом неймовірно страшного сьогодення. Невже люди, які виборювали  незалежність, зберігали і проносили українське в майбутнє й справді заслуговують бачити це?

Чому зараз, у 21 столітті, ми знову маємо доводити важливість української мови, важливість наці. Знову боротись, знову протистояти.

3.8. Перегляд відеоролику з виразним читанням поезії «Болить мені»

Болить мені…Ти знаєш як болить?

Болить біда, що зараз в Україні.

Ця рана душу втомлену ятрить,

І сліз не можу втримати я нині…

Війна… Неоголошена ніким,

Вбиває і калічить українців.

І це наш брат? Та і чи був він ним?

Щоб убивати нас прислав чужинців.

Цей маразматик воювати звик.

Бо ж не своїх дітей кидає в пекло.

За хворий мозок, за імперський бздик,

Життя вже не одне навіки смеркло.

Болить мені…Ти знаєш як болить.

Ця рана не дає мені спокою.

І ця неоголошена війна,

Розв’язана «братерською» рукою…

IV.Підсумок і узагальнення вивченого

3.1 Підсумкове слово

Незважаючи на всі проблеми, заборони, критику вона ні на хвилину не пошкодувала про свою долю, Долю- поетеси

Я вибрала Долю собі сама,
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претенсій нема
до Долі – моєї обраниці.

Сучасний український письменник Юрій Андрухович якнайкраще охарактеризував той внесок, який зробила Ліна Костенко у побудову незалежної України: "Саме вона прищепила сотням тисяч українців непохитну впевненість у тому, що цензура - це зло і злочин, а самоцензура дорівнює самогубству. Саме вона привчила не дуже сміливих людей до того, що слова “незалежність”, “гідність” і “свобода” існують в мові не просто так".