Застосування новітніх методів виховного процесу НУШ для формування екологічної свідомості як основи громадянської позиції молодших школярів

Запорізька загальноосвітня школа  І-ІІІ ступенів № 69

Запорізької міської ради Запорізької області

Класний керівник  3 – В

 Строй Я. М.

Вчитель 1 категорії

Зміст

1. Вступ …………………………………………………………………………. с. 3
2. Модель екологічного виховання …………………………………………… с. 5
3. Екологічне виховання у контексті Нової української школи ……………… с. 5
4. Впровадження нових форм і методів екологічного виховання ………….. с. 6
5. Висновок ………………………………………………………………………. с. 8
6. Список використаної літератури ………………………………………….… с. 23

Вступ

Спираючись на досвід попередніх століть, ми бачимо, що людство губить своє місце існування, а комфортні умови, створювані для людства, не можуть врятувати їх від вимирання разом з зруйнованими ландшафтами. Стратегія і тактика життя сучасної цивілізованої людини, на відміну від інших тварин, спрямовані аж ніяк не на виживання в середовищі, що змінюється. Переважна більшість пристосувань людства спрямовані на подолання соціальних суперечностей та на винахід засобів підтримки стабільного та оптимального середовища свого проживання.

У природі ж адаптації – це компроміси між старими добрими пристосуваннями та новими навколишніми умовами, у яких пристосування стали гірше працювати. Тому і потрібно адаптувати свою цивілізацію та свою культуру до природних умов. Перший крок на новому шляху – відмова від активних перетворень та покращень природи землі. На величезних просторах зусилля перетворювачів вже призвели до того, що існування людини стало скрутним.

Актуальність. Вирішення такого масштабного питання ускладнене тому, що для здійснення задуманого необхідно змінити світогляд якщо не всього людства, то його більшої частини. Тобто цілеспрямовано виховувати нові покоління, у свідомості яких переважатиме не споживча та перетворювальна основа у поведінці, а адаптаційна. Вони повинні зрозуміти, що людина не господар землі, а один із її мешканців. Отже, щоб вижити, людство має зважати на права всіх живих організмів, що співіснують поруч із ними. Якість взаємодії людини з навколишнім середовищем завжди відображає той рівень культури, носієм якого він є. Виховання у молодого покоління екологічної культури допоможе відновити втрачену рівновагу та гармонію у відносинах «людина – природа». Тому молодший шкільний вік розглядається як найкращий етап у розвитку екологічної культури особистості.

Набуття екологічних знань особистістю, ще не є показником екологічно вихованої людини. Екологічне виховання покликане формувати активну природоохоронну позицію. Одним із завдань екологічного виховання можна вважати перетворення природоохоронних звичок у безпечну для навколишнього середовища поведінку населення, перетворення суспільних моральних вимог у галузі охорони навколишнього середовища в особисті моральні принципи кожної людини.

Екологічна освіта і виховання орієнтуються на активну взаємодію людини з природою, побудовану на науковій основі, на сприйманні людини як частини природи. Екологічні знання, доповнені ціннісними орієнтаціями, є основою екологічної культури та екологічного мислення. Отже, цілеспрямований розвиток системи екологічної освіти  і  виховання сприяє формуванню та розвитку екологічної культури.

Своїми цілями екологічна культура спрямована на створення бажаного устрою чи ладу в природі і на виховання високих гуманістичних життєвих цінностей та орієнтирів у людському житті.

Мета екологічного виховання: ознайомити учнів з навколишнім середовищем та його елементами; навчити сприймати природу у всіх її проявах; сприяти розвитку екологічної свідомості; сформувати розуміння виникнення екологічних проблем через діяльність людини; виховувати громадянську позицію щодо екологічних проблем та їх вирішення.

Я ставлю перед собою такі завдання:

1. Засвоєння учнями системи знань про природу (її компоненти).

2. Формування дбайливого ставлення до природи у різних видах діяльності.

3. Прищеплення трудових природничих навичок.

4. Виховання потреби у спілкуванні з природою.

5. Розвиток екологічної свідомості як основи громадянської позиції.

6. Навчання учнів екологічної культури у побуті та навколишньому середовищі.

Екологічне виховання у контексті Нової української школи

Я як класний керівник проводжу роботу з учнями згідно ціннісних орієнтирів.

1. Ціннісне ставлення особистості до себе .

2. Ціннісне ставлення до праці.

3. Ціннісне ставлення до культури та мистецтва.

4. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави .

5. Ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей.

Але перевагу у вихованні та навчанні учнів я надаю ціннісному ставленні до природи, тобто екологічному вихованню.

Ціннісне ставлення до природи. Виховними досягненнями цього напрямку є:

• відповідальне ставлення до природних ресурсів і багатств;

• ощадливе використання енергоносіїв;

• формування екологічної культури;

• навички безпечної поведінки на природі;

• потреба в оздоровленні довкілля та участь у природоохоронній діяльності.

Учні із задоволенням приймали участь у акції "Ліс - наше майбутнє". Були проведені також виховні заходи "Збережемо чистоту рідної землі!", "Бережіть ліс - легені планети!". Цього року навчання у І семестрі часто проводилося у дистанційному режиму, але це не завадило освітньому процесу. Я разом з учнями провели віртуальну зоогру-подорож "Давай знайомитися" (додаток 1). У веселій, ігровій формі діти дізналися про різні види тварин і в ході заходу виконували різні онлайн завдання. Але перевагу у вихованні та навчанні учнів я надаю ціннісному ставленні до природи, тобто екологічному вихованню. Найперше де активно впроваджую екологічне виховання це проведення ранкових зустрічей (додаток 1). Дуже багато тем ранкових зустрічей повязані з природою, навколишнім середовищем та екологією і це дозволяє мені інтегрувати виховний потенціал у освітній процес без будь-яких ускладнень.

          Вивчаючи Концепцію екологічної освіти України, яка затверджена Міністерством освіти і науки України 20 грудня 2001 році, стає зрозумілим, що шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту. 

У структурі цілісного педагогічного процесу початкової школи стратегічними напрямками екологічного освіти є: розвиток цілісного уявлення про навколишній світ, формування відповідального ставлення до природи, залучення до екологічної культури, накопичення життєвого досвіду у застосуванні екологічних знань та розумному використання природних ресурсів. Основною формою здійснення екологічного освіти у процесі є уроки та поза виховна робота. Я використовую інтерактивні та проєктні методи «Звідки береться олія», «Новорічна красуня»,

« Погодуйте птахів взимку», «Життя фасолі у моєму горщику», «Мої домашні вихованці», «Корисні копалини», наочності дозволяє стимулювати когнітивну активність молодших школярів.

Випускник початкової школи повинен вміти застосовувати теоретичні знання оздоровлення довкілля, виконувати правила поведінки у природі, застосовувати знання при спілкуванні з живими організмами, застосовувати теоретичні знання в практичної діяльності з покращення природного оточення, доглядати за домашніми тваринами та культурними рослинами, піклуватися про здоровий спосіб життя, піклуватися про оздоровлення навколишнього природного та соціокультурного середовища, про покращення якості життя, передбачати наслідки діяльності людей у ​​природі, оцінювати поведінку людей у природі та суспільстві, покращувати довкілля (житло, двір, вулицю, найближче природне оточення), спостерігати предмети та явища за запропонованим планом або схемою, оформляти результати спостережень у вигляді найпростіших схем, малюнків, описів, висновків, ставити найпростіші досліди з об'єктами живої та неживої природи. Таким чином представлений портрет» екологічно грамотного випускника початкової школи.

Я вважаю, що екологічна освіта молодших школярів має будуватися на наступних головних принципах: активності та самостійності, комплексного підходу, обліку вікових та індивідуальні особливості. На мій погляд, особливу увагу необхідно звернути на принцип æqyp-wò, який розкриває змістовну (засвоєння навчального матеріалу від простого до складного) та технологічну динаміку (ускладнення видів робіт: доглядаємо за кімнатними квітами та поетапно переходимо до вирішення екологічних проблем) здійсненні екологічної освіти.

Виходячи з такого твердження, моєю ключовою метою екологічного виховання на уроках і в позаурочний час є формування відповідального та дбайливого ставлення до природи, що базується на: екологічній свідомості та самосвідомості формуванні стійкої потреби власного свідомого дотримання екологічних принципів природокористування розвитку навичок екологічної культури активній участі в суспільно корисній праці з захисту, догляду та оптимізації стану довкілля пропаганді в найширших межах екологічних знань активній діяльності з вивчення та охорони природи своєї місцевості.

Впровадження нових форм і методів екологічного виховання

Головні результати екологічного виховання — вміння осмислювати екологічні явища в світі, висловлювати власні незалежні судження про стан природи, розумно й адекватно взаємодіяти з нею. Кінцевим конкретним результатом екологічного виховання учнів мають стати: системні знання про екологічні закономірності та проблеми людства і ймовірні шляхи їх розв’язання розуміння необхідності докорінних змін у процесі взаємодії людини з природою з метою її відновлення, виявлення адекватної громадянської позиції щодо випадків порушень в сфері охорони природи недопущення власних порушень правил поведінки в природному середовищі ведення здорового способу життя через обмеження деяких окремих шкідливих видів продуктів, намагання раціонально харчуватися, зменшення витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, прагнення до зменшення кількості побутових відходів, відсутність шкідливих звичок.

Досі залишаються цікавими для молодших школярів такі форми роботи як: екологічна екскурсія, екотеатр, дидактичні ігри з використанням природних матеріалів, творчі та дослідницькі проекти «Город на підвіконні», «Як зернинка стає рослиною?»,  перегляд кінофільмів про навколишню природу, випуск стінгазети, виставка виробів з природного матеріалу,  екологічні акції «Друге життя для сміття», «Посади дерево», «Скажемо «Ні!» пластику», туристичні зльоти, конкурс плакатів, постановка екологічних казок, створення екологічних куточків.

У курсі «Я досліджую світ» більшу увагу приділяю таким методам навчання, як моделювання екологічних ситуацій морального вибору, які узагальнюють досвід прийняття рішень, формую ціннісні орієнтації, розвиваю інтереси і потреби школярів, уявний експеримент, робота з екологічних проектів. Діти повинні не просто зазубрити теоретичний матеріал, але сформувати конкретні навички. В рамках кожної вивченої теми я з учнями класу обов’язкового проводжу екологічні або соціальні проекти. Таким чином отримані теоретичні знання відразу перетворяться у сформовані практичні навички. Для прикладу, багато в наш час говорять про сортування сміття, але починати завжди важко. І я вирішила разом з дітками протягом місяця сортувати класне сміття та все сміття в кожного вдома. Для цього діти мали домовитися з батьками яким чином саме в їх родині буде проводитися сортування, куди і як буде утилізуватися відсортовані відходи.

Це не просто міні-проект, це один з форматів екологічної агітації що пришвидшую формування екологічної свідомості як у дітей, так і у їх батьків.

 В кінці місяця всі дітки презентували свою систему сортування і утилізації. Де хто навіть заробив кошти на тому, що папір та пластик здавав у спеціалізовані місця. І найголовніше, що всі виявили бажання продовжувати сортування сміття і надалі, навіть по закінченню проекту.  

Велике виховне-освітнє значення мають екскурсії і прогулянки екологічною стежкою. Екологічна стежка – це різновид «навчальних стежок природи», які стали активно створюватися в останні роки. Мета створення такої стежки – навчання дітей на прикладі конкретних природних об'єктів, спілкування з природою, виховання дбайливого ставлення до неї. На прогулянці екологічною стежкою діти навчаються фіксувати гарний краєвид, прийшовши до класу, зробити замальовку і скласти розповідь за своїм малюнком. Велике значення в екологічному вихованні дітей надається проведенню спостережень на прогулянці. Ця робота не тільки розвиває спостережливість дітей, але й спонукає їх робити висновки про ті чи інші явища, що відбуваються в живій і неживій природі, розвиваючи логічне мислення і розмовну мову дитини. Діти з  таких екскурсій отримують велику радість і задоволення, тут закладається любов до природи.

Моє найголовніше завдання  – дати змогу дітям належним чином оцінити важливість знань екології в життя людини, навчити їх любити цей світ. Потік екологічної інформації повинен не лякати учня, а спонукати до дії.

     Екологічна  емоційність неможлива без знань про об'єкт співчуття, у той же час екологічна культура неможлива без емоційного співпереживання особистістю проблем природи. Лише тісні взаємозв’язки між різними явищами навколишнього світу сприяють формуванню цілісного погляду на природу. Екологічні знання допомагають учням виробляти певну позицію, екологічно грамотну поведінку, виховувати бережливе ставлення до природи, розкрити основні проблеми захисту навколишнього середовища.

      Існують різні погляди на вибір методів та технологій формування екологічної компетентності молодшого школяра.  Не слід забувати, що в цьому віці дитина більш довірлива  і вразлива, близька до природи, відзначається її підвищена  допитливість. У період навчання в початкових класах дитина вчиться вчитися, їй  легше прищепити екологічні знання, уміння любити навколишній світ, берегти його.

      Саме правильно підібрані  і грамотно піднесені  основи екологічної культури є тим середовищем, яке може повністю зацікавити дитину,  стати предметом для аналізу, міркувань, роздумів.

      У своїй педагогічній діяльності дотримуюсь таких аспектів навчально-виховного процесу:

1.Організаційний -  дозволяє виявити екологічні проблеми, сформувати погляд дітей на їх вирішення.

Як класний керівник я планувала роботу з дітьми. Проводила години спілкування.

2.Пізнавальний – містить традиційні форми роботи (бесіди, лекції, зустрічі з фахівцями, перегляди екологічних передач і фільмів) і нетрадиційні (дискусії, заочні подорожі, екологічні подорожі у ліс, до парку, дидактичні ігри);

У виховній роботі я завжди втілюю елементи екологічного виховання.

З 15 по 19 листопада у школі проходив Тиждень безпеки дорожнього руху. Крім стандартних бесід про пішоходів, правила дорожнього руху та т.п. ми з учнями обговорили проблему шкідливих викидів від автомобілів і про безпечність для довкілля електромобілів.

Просвітницький марафон "16 днів проти насильства" у листопаді також мав на меті обговорити з учнями проблему жорстокого поводження з домашніми тваринами та тими тваринами, що знаходяться у зоопарках. Діти взяли участь у міні-проекті «Мисливці та браконьєри: хто вони?»

Просвітницький марафон я з учнями провела у форматі виховної години на тему: " Всі ми рівні - всі ми різні" також з елементами екологічного виховання. Більшість сучасних хвороб пов’язані з екологією та станом навколишнього середовища, тому дітей з інвалідність народжується що рік більше.

10 грудня у світі  відзначають Міжнародний день прав людини, тому досить вдало можна вплести у обговорення і питання екологічних прав та обов’язків громадян України та жителів планети в цілому.

3.Пізнавально-розважальний – виховує емоційне-цілісне ставлення до природи.       Перевагу  в  навчанні та  вихованні молодшого школяра має гра  (екологічна гра). Тільки  емоційно забарвлена інформація, яка є у грі, буде особистісно значимою і трансформується в діяльність дитини, спрямовану на гуманне, екологічне відношення до об'єктів живої і неживої природи.

Екологічна гра  - це саме життя, образна модель життєвих ситуацій, проекція на природний процес життєдіяльності дитини. Граючись, дитина набуває різноманітного досвіду взаємодії з навколишнім світом, виконує цілком конкретну природоохоронну роботу, засвоює правила поведінки в навколишньому середовищі; стає доброю, чуйною до чужої біди. Гра збагачує особистий досвід дитини прикладами позитивної взаємодії з навколишнім середовищем.

4.Практичний – сприяє виробленню соціальної активності і формує необхідні навички надання допомоги природі. Мною були проведені екологічні акції «Друге життя для сміття», «Годівничка», «Посадимо сад» та інші.

5.Просвітній – створює умови для активного залучення школярів до природоохоронної освіти однолітків і дорослих. В рамках просвітницького напряму у класі проводилися роз’яснювальні бесіди з питань сортування сміття, енергозбереження (з учнями класу ми провели екскурсію до магазину електротоварів, де змогли побачити та перевірити енергозатрати різних видів ламп освітлення);

6.Благодійний – виховує гуманне ставлення до людей і природи. 4 жовтня у світі відзначають Всесвітній день захисту тварин – міжнародний день, спрямований на привернення уваги людства до прав тварин та їх добробуту.  В рамках святкування з нагоди 90-річчя Всесвітнього дня захисту тварин, я разом зі своїми учнями приєднались до шкільної благодійної акції «Допоможемо безхатнім тваринам». Мета акції – попередження жорсткого поводження з тваринами, виховання відповідального та гуманного ставлення до них.  Мої учні щорічно беруть участь у соціальних та благодійних акціях, а саме «Подаруй іграшку», волонтерська допомога дітям сиротам. Я разом з учнями збираємо одяг, іграшки та інші речі, які уже не потрібні людям, бо стали малими чи немодними, за те ці речі зігріють та порадують дітей-сиріт та інші категорії людей, що потрапили в складні життєві обставини. Крім того, ці речі не викидаються на сміттєзвалища, а тому зменшується кількість сміття та не забруднюється навколишнє середовище. Мої учні є активними учасниками підтримки звіринців. Діти приносять корм та збирають кошти для стерилізації безпритульних тварин, по можливості діти забирають котиків та собак до себе.

7.Підсумковий – дозволяє переконатися в значущості виконаної роботи, підбити підсумки, поставити нові цілі.

Опора на позитивне стає головною умовою в екологічному вихованні. У системі екологічної  освіти на першому місці має стояти завдання формування норм моральної поведінки в природі, уміння не тільки помітити неблагополуччя її об'єкта, але й знайти спосіб усунення причини.

Висновок

Отже, виходячи з вищезазначеного, зрозуміло, що спілкування з  природою, сприймання і розуміння єдності природи і суспільства – необхідна умова вироблення цінностей і досвіду у взаєминах з  природою і навколишнім середовищем. Любов до природи – це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а й активна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата. Треба пам’ятати і знати дітям, що природа потрібна всім людям і не тільки сьогодні, а й завжди.

Впровадження в навчальний процес основ екологічного виховання сприяє усвідомленню моїми вихованцями власного впливу на довкілля, причетності кожного до проблем навколишнього середовища, формуванню відповідального ставлення до природи, навичок екологічно безпечної поведінки у довкіллі. Форми і методи, які я застосовую для досягнення поставлених цілей це ранкові зустрічі, екологічні стежини, дослідження, міні – прєкти, екологічні ігри, екскурсії. Кожен з методів і форм виховної чи навчальної роботи потрібно ретельно підбирати, адже це половина успіху у роботі класного керівника та учителя.

Я переконана, від класного керівника залежить ступінь сформованості дитячого колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справжнього педагога. Захоплення вчителя стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керів­ника переходять у характер вихованців. Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!

Список використаних джерел

1. https://hollywoodpresents.ru/uk/family-and-child/psihologo-pedagogicheskie-osobennosti-ekologicheskogo-vospitaniya.html
2. https://www.pedrada.com.ua/article/2304-ekologchne-vihovannya-v-zaklad-zagalno-seredno-osvti
3. https://naurok.com.ua/opis-dosvidu-formuvannya-ekologichnih-kompetenciy-uchniv-shlyahom-prirodoohoronno-diyalnosti-59400.html