Опис досвіду «Формування екологічних компетенцій учнів шляхом природоохоронної діяльності»

Очаківська загальноосвітня школа І-ІІІ № 2 ім. П.П.Шмідта

ОПИС ДОСВІДУ

вчителя  біології і екології  

Безлепкіної Наталії Вікторівни

з теми

«Формування екологічних компетенцій учнів шляхом природоохоронної діяльності»

2017- 2018 н.р.

 «Два винаходи людини можна вважати найскладнішими:

                                           мистецтво управляти та мистецтво виховувати»                                                                                                                           Емануїл Кант

Історія людства нерозривно пов’язана з історією природи. На сучасному етапі питання взаємодії природи з людиною виросло в глобальну екологічну проблему. Якщо люди в найближчому майбутньому не навчаться дбайливо ставитися до природи, вони знищать себе. А для цього потрібно виховувати екологічну культуру і відповідальність. І починати екологічне виховання, на мою думку, потрібно з молодшого шкільного віку, оскільки в цей час отримані знання можуть надалі перетворитися в міцні переконання.

   Протягом багатьох десятиліть наша свідомість формувалася під впливом таких лозунгів як «Широка страна моя родная, много в ней лесов, полей і рек…», «Не ждать милости от природі…» та інших. Саме тому ми звикли більше користуватися дарами природи, ніж думати про її відновлення, піклування про неї. Культивація нової свідомості по відношенню до природи процес тривалий, він напряму пов'язаний з екологічними, соціальними та іншими умовами життя суспільства.

В умовах погіршення екологічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня, відсутності стійких етичних орієнтирів, домінування споживацької психології, обмеження всього хвилинною вигодою без довгострокового прогнозу, в атмосфері байдужості і потурання, безкарності за екологічні правопорушення, сформувати нове розуміння людини, особливо молодої, своїх обов’язків перед природою непросто. І, все-таки, загальноосвітня школа покликана вже сьогодні проявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому властиве особливе бачення світу як об’єкту його постійної турботи. Я  вважаю що формування екологічної свідомості  є найважливішою задачею школи в даний час і, неодмінно, багато людей з цим погодяться . Зараз дуже багато екологічних проблем це – зміни природного середовища, антропогенні. Забруднення атмосфери, забруднення та виснаження водних ресурсів, деградація грунтів. Це походить від того, що цим проблемам мало уваги  приділяли не тільки в Україні,але й всьому світі. Це призвело до того, що люди ставляться до природи тільки як до джерела сировини. В результаті, з’явилися озонові діри, парниковий ефект, нафтові плівки на поверхні води. Можна впевнено стверджувати, що недостатньо ефективна система екологічного виховання населення – одна з основних причин незрілості екологічної свідомості людей. Тому я впроваджую в навчально- виховний процес ефективні методи та прийоми викладання, з метою формувати в учнів екологічні компетентності. Результат екологічного виховання:

•         Емоційна готовність – сприйняття світу природи, почуття подиву, захопленості, емоційно-позитивне ставлення до її об’єктів;
•         Ділову готовність – можливість реалізувати свої знання в різноманітних навчальних і поз навчальних ситуаціях;
•         Інтелектуальну готовність – певний рівень інформованості учнів про природу,віковий рівень ерудиції і пізнавальних інтересів.

 Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості. Воно  передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого  середовища існування. Основна роль екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності. Розпочате в дошкільному віці екологічне виховання триває на всіх етапах навчання у школі.

Екологічні проблеми не можна вирішити лише зусиллями фахівців-екологів – проблеми,які створюються гуртам, і розв’язувати їх треба разом. Для ефективного розв’язання сучасних екологічних проблем, я працюю з громадськістю, батьками з питань усвідомлення важливості навчання школярів правил поведінки у природі та побуті для збереження всього живого на Землі. Однією з найбільш актуальних проблем сучасності є взаємодія людей з природою. Людство повинно змінити своє  ставлення до природи, стиль своєї діяльності та існування, переоцінити життєві позиції. Проблема екології є досить актуальною для нашої області, країни і всієї планети. Настав час керуватися у своїх діях принципами свідомого існування: не владарювати над природою, співпрацювати з нею, бути не «царем природи», а її невіддільною часткою.

Потрібна нова філософія життя, висока екологічна культура і свідомість у формуванні яких, я вважаю, відповідальна роль належить  школі. Адже це одна з перших ланок становлення людини. Саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей і щирий інтерес до навколишнього світу створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання. У світовій науці питання екологічної освіти та виховання учнів в школах розглядалися у працях Я.А. Коменського, Ж.Ж. Русо, Й.Г. Песталоцці, М. Добролюбова, К. Ушинського, В. Сухомлинського. Для сучасних досліджень проблем екологічного виховання характерний гуманістичний підхід, згідно з яким екологічні проблеми розглядаються як такі,що стосуються внутрішнього світу особистості. Наукові підходи до екологічного виховання школярів у сучасних умовах  розроблено в дослідженнях Т. Машарової, Д.Мельник, І. Павленко, О. Плешакова, Н. Пустовіт. Концептуальні положення екологічного напряму педагогіки стосовно окремих навчальних предметів, поза навчальної діяльності, вікових груп та інших специфічних факторів уточнювались в Україні Л. Іщенко, Н. Лисенко, І. Мельник, Л.Різник, З. Плохій, Н.Пустовій, Л. Шаповал та багатьма іншими вченими – педагогами.

Створення цілісної системи екологічної освіти учнів не стало ще предметом окремого наукового дослідження. Усе зазначене й зумовило мій вибір теми для самоосвіти. Реалізувати мету досвіду, створити умови для розвитку кожної особистості неможливо без урахування наступних умов:

1)навчально-виховний процес необхідно базувати на компетентнісно орієнтованих завданнях, використовуючи місцевий природознавчий і краєзнавчий матеріал;

2)обов’язково використовувати активні форми проведення навчальних занять, які сприяють позитивному впливу на емоційну сферу дитини, сприяють розвитку уваги, фантазії, мислення, уяви;

3)на етапі формування екологічної проблеми використовувати методи, що стимулюють самостійну діяльність учнів, прояв їх особистого ставлення до проблеми, знайомству з реальними місцевими екологічними проблемами, пошуку можливостей їх вирішення;

4)постійно забезпечувати на уроках інтерактивне спілкування, що передбачає обмін думками, ідеями, почуттями між співрозмовниками, уміння критично і творчо мислити.

5)запровадження елементів аналізу діяльності роботи під час уроку, самоаналізу, взаємоаналізу;

6)пошук завдань для створення проблемних ситуацій, виконання творчих вправ, побудови асоціативних ланцюгів та колективно-групових справ;

Узагальнення досвіду роботи з проблемами, визначення перспективи дослідження, полягає у виробленні цілісної системи:

- формування природничо-наукових знань та екологічної культури школярів в урочний та в позаурочний час засобами новітніх технологій навчання;

- проведення практичної природоохоронної роботи з урахуванням наявних знань, умінь і навичок;

- усвідомлення власного місця, ролі і значимості в екосистемі. Виявити можливості активних методів формування екологічної компетентності школярів, під час яких процес навчання повинен стати цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя. Ефективність використання ігрових технологій навчання як складову процесу формування екологічної компетентності особистості. Якщо систематично використовувати на уроках активні методи навчання , то можна очікувати якісного формування компетентної особистості, що спирятиме:

- продуктивному засвоєнню навчального матеріалу та розвитку навичок його практичного використання; 

- збагаченню особистого досвіду школярів;

- підвищенню пізнавальної активності та мотивації навчання в учнів.

Є процес формування компетентної особистості, яка живе за сучасними законами, керується власними знаннями і переконаннями, є всебічно розвиненою, самостійною і самодостатньою особистістю, потрібною суспільству. Інтерактивні методи навчання учнів, зокрема ігрові технології, які сприяють активний екологопізнавальній  діяльності учня та єдину систему роботи вчителя.

Урок – завжди творчість і пошук. Найефективнішим у сучасному уроці є інноваційне навчання, яке забезпечує позитивну мотивацію здобування знань, формує стійкий інтерес до предметів, спрямовує розвиток творчої особистості. Успіх в екологічній освіті та вихованні школярів багато в чому залежить від того, яким методом вчитель зацікавлює дітей до прагнення глибше пізнати навколишній світ і вдосконалюватися у всіх видах екологічної діяльності. Навчально – виховний процес, я базую на компетентнісно – орієнтованих завданнях, використовую місцевий природознавчий і краєзнавчий матеріал. Важливе значення для емоційно – естетичного сприйняття природи відіграють такі форми роботи:

спостереження за довкіллям;

уроки проведені у формі подорожі, усного журналу, святкування Дня Землі, Дня Довкілля, прильоту птахів;

власні дослідження;

екологічні акції;

трудові справи; 

конкурси, вікторини;екологічні проекти;

випуск екологічних стінгазет;

Такі форми проведення навчальних занять позитивно впливають на емоційну сферу дитини, сприяють розвитку уяви, мислення, уваги. Поряд із фронтальними та індивідуальними формами роботи необхідно залучати школярів до колективної діяльності (парна, групова робота) із застосуванням інноваційних методик, використання інформаційно-комунікативних засобів. Найбільш поширеним є перегляд (створення) презентації.   

На етапі формування екологічної проблеми особливого значення набувають методи, що стимулюють самостійну діяльність учнів. завдання спрямовані на виявлення протиріч у взаємодії  суспільства і природи, на формування проблеми і народження ідей щодо шляхів її вирішення з урахуванням концепції досліджуваного предмета. Стимулюють навчальну діяльність дискусії, сприяючи  прояву особистого ставлення учнів до проблем, знайомству з  реальними місцевими екологічними умовами, пошуку можливостей їх вирішення.

На етапі теоретичного обґрунтування способів гармонійного впливу суспільства і природи, я звертаюсь до розповіді, яка дозволяє представити наукові основи охорони природи в широких і різнобічних зв’язках з урахуванням факторів глобального, регіонального локального рівнів.

Ефективними методами активізації дитячої творчості й мислення для формування екологічної свідомості є наступні:

Метод морфологічного аналізу - створення нового об’єкта природи шляхом поєднання найкращих особливостей, якостей, характеристик інших об’єктів навколишнього середовища;

Метод побудова ланцюгів протиріч-стосовно певної теми обирається по кілька аргументів «за» і «проти», у результаті обговорення приймаються рішення;

Метод зіставлення - діти порівнюють себе з об’єктами  природи;

Метод асоціацій – перенесення властивостей з одного об’єкта на інший, порівняйте «веселе» дерево з «сумним»;

У нових природничих курсах більшу увагу приділяють таким  методам навчання, як моделювання екологічних ситуацій морального вибору, які узагальнюють досвід прийняття рішень, формують ціннісні орієнтації, розвивають інтереси і потреби школярів, уявний експеримент, природознавчий практикум, робота з екологічних проектів. У виховані екологічної культури вагому роль відіграють екологічні ігри. Екологічна гра – це форма екологічної освіти і виховання екологічної культури , заснована на розгортання особливої ігрової діяльності учасників, стимулює високий рівень мотивації,інтересу до природи. Під час організації гри широко застосовується репродуктивний метод – він формує навички самоконтролю, співпраці з іншими учасниками гри. Стратегія цього методу – «зроби як я». евристичний метод – спрямований на залучення учнів до самостійної пошукової діяльності. Це можуть бути: аналіз проблемних ситуацій, дискусії, розв’язання проблемних завдань, що потребують певної сформованості загальноосвітніх умінь та навичок, а також прийомів логічного мислення.

Велике виховно – освітнє значення мають екскурсії і прогулянки екологічною стежкою. Екологічна стежка – це різновид «навчальних стежок природи», які я стала активно впроваджувати в останні роки. Мета створення такої стежки – навчання дітей на прикладі конкретних природних об’єктів, спілкування з природою, виховання дбайливого ставлення до неї. На прогулянці екологічною стежкою діти навчаються помічати гарний краєвид, прийшовши до класу зробивши замальовку, або скласти розповідь. Велике значення в екологічному вихованні дітей я надаю проведенню спостережень на прогулянці. Ця робота не тільки розвиває спостережливість дітей, але спонукає їх робити висновки про ті чи інші явища, що відбуваються в живій і неживій природі, розвиваючи логічне мислення і розумову мову дитини. Діти з таких екскурсій отримують велику радість і задоволення, тут закладається любов до природи. Зміст екологічної освіти  можна повною мірою реалізувати тільки на основі тісного зв’язку урочних і позаурочних форм навчання. Подібний взаємозв’язок забезпечує, крім отримання знань, формування досвіду, прийняття рішень і звичок поведінки. У процесі спілкування дітей з навколишньою природою у них формується певний досвід. Для цього необхідно робити їх учасниками реальної практичної діяльності. Розробки уроків з природознавства, біології, класних годин, завдання екологічних стежинок містять елементи технологій формування активної екологопізнавальної діяльності учнів. Результати досвіду апробовані на засіданнях методичного об’єднання  у формі виступів, майстер класів. Практична реалізація свого досвіду була продемонстрована  на обласному семінарі вчителів біології «Використання краєзнавчого матеріалу на уроках біології» 25 жовтня 2016 року.

Найголовніше моє завдання, як учителя – дати змогу дітям належним чином оцінити важливість знань екології в життя людини, навчати їх любити цей світ. Потік екологічної інформації повинен не лякати учня, а спонукати до дії. Екологічна емоційність  неможлива без знань про об’єкт співчуття, у той же час екологічна культура неможлива без емоційного співпереживання особистістю проблем природи. Лише тісні взаємозв’язки між різними явищами навколишнього світу сприяють формуванню цілісного погляду на природу. Екологічні знання допомагають учням виробляти певну позицію, екологічно грамотну поведінку, виховувати бережливе ставлення до природи, розкрити основні проблеми захисту навколишнього середовища. Існують різні погляди на вибір методів та технологій формування екологічної компетентності учнів. не слід забувати, що в шкільному віці діти більш довірливі і вразливі, близькі до природи, відзначається їх підвищена допитливість. У період навчання дитина вчиться вчитися, їй легше прищепити екологічні знання, уміння любити навколишній світ, берегти його. Саме правильно підібрані і грамотно піднесені основи екологічної культури є тим середовищем, яке може повністю зацікавити дитину, стати предметом для аналізу, міркувань, роздумів.

У своїй педагогічній діяльності я дотримуюсь таких аспектів навчально-виховного процесу:

організаційний – дозволяє виявити екологічні проблеми рідного міста, сформувати погляд дітей на їх вирішення;

  пізнавальний -  містить традиційні форми роботи (бесіди, лекції, зустрічі з фахівцями) і нетрадиційні (дискусії, екологічні подорожі, дидактичні ігри);

пізнавально – розважальний – виховує емоційно – цілісне ставлення до природи;

практичний – сприяє виробленню соціальної активності і формує необхідні навички надання допомоги природі;

просвітній – створює умови для активного залучення школярів до природоохоронної освіти однолітків і дорослих;

благодійний – виховує гуманне ставлення до людей і природи;

підсумковий – дозволяє переконатися в значущості виконаної роботи, підбити підсумки, поставити нові цілі.

Опора на позитивне  стає головною умовою в екологічному вихованні. У системі екологічної освіти на першому місці має стояти завдання формування норм моральної поведінки в природі, уміння не тільки помітити неблагополуччя її об’єкта, але й знайти спосіб усунення причини.

Список використаних джерел

1. Вернадский  В.І. философские мысли натуралиста. – М.: Наука, 1988-522с.
2. Гринкевич Н.И., Сорокина А.А., Легенды и были о лекарстенных растениях.- М.: Наука, 1988.-151с.
3. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник. – К.: Лібра, 1998.-248с.
4. Изгнатьева О. Современная школа и проблема экологического мышления.
5. Конференцией ООН по окружающей бреде и развитию, Рио-де- Жанейро,1992 года. http://www.un.org/ru/documents
6. Новосѐлова С.Л. Игра дошкольника (редактор, автор статей). - М.:

Просвещение, 1989. - 286 с.;

7. Сухомлинський. В.А. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина.
8. Письма к сыну [Текст] / В. А. Сухомлинский. - К. : Рад. , школа,

1987. – 543 с.