Збереження інформації

Де люди зберігають інформацію До виникнення писемності люди зберігали інформацію у своїй голові та використовували малюнки на скелях. З виникненням писемності люди почали записувати інформацію на папірусі, шкірі тварин, глиняних дошках…

Де люди зберігають інформацію? Місце збереження інформації книги вінчестер флешка Карта пам’яті диск

Носії даних Носії даних – це об’єкти, призначені для записування, передавання і збереження інформації.

Паперові ж перфокарти були винайдені у 1884 році американським інженером Германом Холлерітом — саме цього року був зареєстрований патент «Мистецтво складання статистичних даних». Він розробив систему карток, дані з яких могла зчитувати машина, і ця технологія була використана для перепису населення США у 1890-му році.  У 20-му столітті це був один з основних методів зберігання цифрової інформації, який використовувався у перших електронно-обчислювальних машинах IBM. Так і почалася історія комп'ютерів. 

Перфострічка зародилася з ідеї об’єднати кілька перфокарт в одну. Потім їх почали друкувати на паперових стрічках, тим самим зробивши потік інформації безперервним. Були спроби друкувати перфострічки на пластику, але це було дорожче, тому матеріал не отримав широкого розповсюдження. 

Магнітний барабан. Пристрій для запам’ятовування інформації, який був поширений у комп'ютерах 1950-60-х років. ЕОМ, у яких використовували такі накопичувачі, так і називалися — «барабанні комп’ютери». Технічно це був циліндр, вкритий феромагнітним матеріалом, який швидко обертався, а декілька магнітних голівок зчитували інформацію, кожна на своїй доріжці.  

Використовувалася вона і в комп’ютерній техніці для запису цифрової інформації. Її основна перевага порівняно з попередніми носіями — набагато вища ємність, можливість перезапису та багаторазового використання, дешевизна, більша тривалість зберігання даних та компактність. Використовували цю технологію і для запису даних для комп’ютерів. Ба більше! Накопичувачі на магнітних стрічках переживають відродження — ними користуються дата-центри, хмарні сервіси та IT-гіганти, такі як Google.

Основою був тендітний диск, вкритий феромагнітним шаром і захищений пластиковим футляром. Дискети дозволяли багаторазово перезаписувати інформацію та мали більшу швидкість запису та зчитування даних, ніж попередні носії.   У дискет були нові цікаві функції — наприклад, захист від запису, коли диск можна було використовувати тільки для читання, а також можливість записати великий файл на кілька дискет, створивши безперервну сесію. 

Накопичувач являв собою пластиковий або алюмінієвий диск, інформація з якого зчитувалася за допомогою лазера. Існували диски як із можливістю повторного перезапису, так і без неї. Після запису можна було побачити неозброєним оком утворені доріжки у вигляді борізд. Тому процес називали «нарізати на диск».

Назву «жорсткий диск» носій отримав завдяки тому, що на відміну від попередників, які виготовлялися здебільшого з пластику, його дискова частина була виготовлена з металу.   

Хмарне сховище — це унікальний за своєю ідеєю спосіб збереження та обробки даних. Ряд серверів об’єднується у спільний хмарний простір, з якого кожному користувачу виділяється частина ресурсів у вигляді віртуального сервера або акаунта хостингу. 

Логічна розминка З’єднай, де зберігається інформація. Номер телефону Назва книжки Смак яблука Назва страви Запис пісні Перелік уроків Записник Щоденник Меню Пам’ять 4 3 5 6 1 2