Збірка авторських казок учнів 3 класу "Малюкам про канюка"

 

Пірковський Павло, 8 років

Як Кіт з Канюком змагалися

Був собі Канюк. Він гарно ловив мишей. От пішов він на полювання, ловить свою здобич, бачить – Кіт йде. Той також Канюка побачив. Зупинився та й говорить:

• Що це ти, друже, так довго мишей ловиш? Ось я набагато швидше з цією роботою справляюся, аніж ти.

На що Канюк йому відповідає:

• До чого тут балачки пусті? Давай наввипередки позмагаємося. Хто більше за день мишей зловить, той і переміг.
• Давай, - погодився Кіт.

Цілий день вони полювали на мишей. Зійшлися вони надвечір, виклали сою здобич. Дивляться, а в Канюка аж 12 мишей спіймано, а в Кота лише 6.

Зрозумів Кіт, що помилявся. Відтоді ніколи в суперечки з Канюком-мишоловом не вступав і не вихвалявся.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Жогло Катя, 8 років

Як Канюк та Буся познайомилися

Завелися у нашій квартирі миші. А в школі нам розповіли про канюка. Я взнала, що за день він з сім’єю з’їдає до 12 мишей. Вдома в нас вже жила кішка Буся. Вирішила я їй у поміч канюка визвати. Сходила на базар, а там якраз канюка продають. Канюк відразу проявив себе. Тільки-но ми підійшли до дерева, він злетів на нього і почав спостерігати за мишкою. Потім як шугнув униз, тільки його й бачили. «Оце поміч мої Бусі!»

Потоваришували Буся та Канюк відразу. Та така пара гарна! Буся ловить мишей вночі, а Канюк вдень.  Геть усіх виловили вони за короткий час.  А як мише не стало, засумували друзі. Захотілося Канюкові на волю. Вирішила й його випустити, щоб шкоди якоїсь вдома не наробив, бо тісно ж йому у квартирі. Накинула я на нього ковдру і у вікно випустила.

До речі, Буся з тих пір часто у вікно дивиться, свого нового приятеля виглядає.

 

 

 

Тимощук Ярослав, 8 років

Канюк

 

Канюк пташка дуже гарна,

Голосиста й непримарна.

Людям він допомагає,

Мишеняток полюбляє.

Бачить його завжди рад,

Бо він Мурки рідний брат.

Мишок разом полюбляють,

Всіх їх ловлять і з’їдають.

 

Паламаренко Олександра, 8 років.

Канюк та Зайчик

Виліз із нори Зайчик пошукати собі їжу. Чує якийсь шум. Подивися Зайчик на всі боки і побачив, що до нього повзе змія. Злякався бідолаха, не знає, що робити. Почав він бігти чимдуж. А змія за ним. Вибіг на галявину, глянув на небо, а там якась птаха, схожа на орла, кружляє.

• Хто ти, пташко? Порятуй мене!
• Я – канюк! Денний хижий птах. Я дуже полюбляю мишей та змій. Хто тебе, зайчику, налякав?
• Змія женеться за мною, хоче вкусити!

Почав Канюк кружляти над змією. Потім різко каменем впав вниз і першого разу ухопив зміюку. Так Канюк допоміг зайчику життя врятувати. Зайчик був дуже ввічливий, і не забув подякувати Канюкові за допомогу.

 

 

 

 

Янковська Поліна, 7 років

Як Канюк та Мишка друзями стали

Одного зимового ранку старий Канюк не мав, що їсти. Всі його запаси закінчилися. Вирішив він вийти на полювання. Довго літав у пошуках їжі, але так нічого, окрім білого снігу, не знайшов.

Сів він гілку молодої берізки і мало не розплакався зі свого горя. Аж раптом бачить під берізкою нірка вирита. А з нірки висунула голівку мала мишка. Канюк не розгубився і миттю кинувся на здобич. Злякалася маленька мишка та почала Канюка благати:

• Не їж мене, старенький. Я тобі в пригоді стану.

Пожалів Канюк маленьку мишку. Відпустив її, а сам залишився голодним. Аж ось через деякий час прибігає до Канюка мишка та несе з собою пакунок зерна. Зрадів птах. Наївся досхочу. Подякував мишці. Стали вони друзями нерозлийвода.

 

 

 

Фещук Богдан, 8 років

Як Канюк допоміг Котові додому повернутися

Біля мста Канева стояв густий ліс. Жив у тому лісі старий птах. Був він дуже гарний на вигляд та вправний мисливець. Так мишей ловив, що рівного йому в лісі не було. Трапилася з птахом цікава пригода.

Жила у місті Каневі одна сім’я. Був у них кіт. Та такий старий став, що вирішили вони його у ліс вивезти. Довго блукав Кіт лісом. Зустрів він дивного птаха. Сидів той на гілці непорушно. Котові навіть здалося, що він неживий. А то птах за мишею пильнував. Як побачив здобич, то миттю кинувся вниз і ухопив мишу. Котові настільки це сподобалося, що вирішив він птахові про свою біду розповісти.

Допоміг птах Котові. Навчив його вправно мишей вистежувати та ловити. Довго тривала та наука. Повернувся Кіт додому, переловив всіх мишей та виклав на поріг до господарів. Зраділи ті, що Кіт виправився. Розпитали у нього, що та як. Розказав він про дивного птаха. Пішли господарі подивитися на птаха-мишоїда. І назвали його

Канюк, на честь міста Канева, біля якого той ліс був розташований. 

 

 

Онопрійчук Нікіта, 8років

Білки та Канюк

Знайшли одного ранку дві білки горіх та не змогли його розділити. Довго сперечалися:

• Це мі горіх! – кричала одна.
• Ні, мій! – перечила друга.

Пролітав поряд Канюк. Підлетів до білок. Розкусив міцним дзьобом горіх на дві половинки:

• Це тобі, - дав одній білочці порожню шкарлупку від горіха.
• А це тобі, - протягнув другу порожню половинку іншій.

А собі забрав зернятка горіха, з’їв та й полетів собі далі. Ось такий хитрий та винахідливий Канюк.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гульчак Артем, 8 років

Чому канюк плаче?

Жили собі чоловік та жінка. Народилося у них маленьке дитятко, але дружина померла. Вирішив чоловік одружитися знову, щоб було кому доглядати донечку. Прийшла в дім мачуха і незлюбила маленьку дівчинку. Віднесла її до лісу.

Почувши людський дух, вся нечисть: гадюки, змії, павуки – почали повзти до дитини. Дівчинка почала голосно плакати. Пролітав поряд великий птах – канюк. Змахнув він великим крилом і закрив дівчинку, щоб ту ніхто не скривдив. Шкода йому маленької дівчинки. Та постійно плакала за татком.

Полетів канюк у село, сів біля будинку і почав жалісно плакати, як дитя. На цей плач прибіг татусь і почав бігти за птахом, який привів його до доні. Після того, як вони повернулися, батьки прогнав злу мачуху, а птахові запропонував жити з ними. Так канюк не погодився на спокійне життя, бо вирішив допомагати маленьким діткам. Згодом навіть спів змінив. Почав співати так, ніби плаче мала дитина.

Тому у народі існує повір’я, що коли почуєш плач  канюка, то якась дитина в біді.

 

 

 

 

 

 

 

 

Гілевич Андрій, 8 років

Казка про канюка

З давніх-давен люди і канюки дружили і поважали один одного. Поблизу одного селища жив канюк на ім’я Буся. Люди його любили, адже він допомагав їм боротися з гризунами, які шкодили врожаю. Та сталося лихо – канюк захворів. Нашестя мишей оточило селище. І селяни звернулися до Бусі, чим йому допомогти. Канюк відповів, що його врятує мед з високих карпатських гір. Троє найшвидших людей вирушили в дорогу в гори Карпати. Там вони знайшли бджіл і мед, який зцілив канюка.

Вдячний Буся завжди  допомагав людям боротися із гризунами.

 

 

 

 

 

 

 

Павлюк Олег, 8 років

Канюк і гадина

Одного разу зробила птаха канюк на дереві гніздо і нанесла яєць. А у тім дереві, у корінні, мала гніздо гадина. Птаха висиділа пташенят і полетіла шукати їм живлення. Далеко злітала і збирала, що могла, аби погодувати дітей. Повернулася вона до гнізда, бачить, одного пташеняти немає. Що це могло бути?

Наступного дня птаха знову полетіла за їжею, а з гнізда знову зникло одне пташеня. Так за тиждень залишилося лише одне пташеня у гнізді. Засіла птаха на гілку другого дерева. І стала спостерігати, хто ж викрадає її малят. Дивиться, аж то гадина, що жила у корінні, вилізала на дерево і їла пташенят.

Задумалася птаха, як же їй злодія покарати? Побачив Лис, як птаха страждає і дав їй пораду:

• Тут, - каже, - приходить князівська дочка щодня купатися. на шиї в неї є золотий ланцюжок. Ти візьми той ланцюг, неси у дзьобі та кинь до нори гадини.

Послухала птаха, так і зробила. Бачать слуги князівни, що птаха викрала ланцюжок та й побігли за нею. Кинула птаха той ланцюг в гніздо гадини, підбігли слуги та й вбили гадину, яка викрадала маленьких пташок.

Закричав з радості птах, та такий у нього жалісливий вигук отримався з туги, ніби він щось канючив чи плакав, як мала дитина.

• Дивись, он канюк на дереві сидить, - сказав слуга князівні. – Це він нас до гадини вивів і ланцюжок твій віднайшов.
•  То, мабуть, та гадина вкрала в нього діточок, то він і плаче.

Так канюк отримав собі ім’я та позбувся свого ворога. З того часу птаху, яка жалісно кричить, звуть канюк.  

 

 

Слободяник Аміна, 8 років

Як канюк на мишей полював

Жив у лісі хижий птах на ймення Канюк. Не любив він товаришувати. Весь час сидів собі сам на гілці та спостерігав, чи не біжить де мишка. Розміром він був трохи більший за ворону, зате розмах крил у нього був дуже великий – аж до 1 метра.

Одного разу йшла тим лісом Зайчиха з зайченятком. Злетів з дерева канюк та своїми міцними кігтями ухопив мале зайчатко і поніс у гніздо. Заплакала з горя мати-зайчиха. Вирішила свою дитину врятувати. Підмовила вона звірів допомогти їй. Всі погодилися, лише миші відмовилися. Не хотіли вони допомагати зайчисі, бо вважали, що їх біда ніколи не спіткне.

Зібралися звірі та пішли до Канюка на розмову. Розказали, що в лісі живуть зарозумілі миші і говорять, що не бояться Канюка. Відпустив тоді канюк зайченя, а сам почав з тих пір на зухвалих мишей полювати.

Так і отримав канюк другу назву – птах-мишоїд.

 

 

 

 

 

 

 

 

Петрук Костя, 8 років

Як Сергійко собі товариша і помічника знайшов

Якось Сергійко пішов на базар. Бачить, дивний птах продається. На орла схожий, але менший, на яструба схожий, але пір’ячко не таке. Вирішив він його купити. Приходить додому, а птаха як закричить, ніби то кіт занявкав. Почула мама  той голос та й прибігла подивитися, що то за диво Сергійко додому приніс. Ніби то птах, а кричить, як кіт.

• Що то за диво ти приніс додому, Сергійку? – спитала мама.
• То говорять люди, що птах-канюк. Він нявчить, наче кіт, а схожий на орла, тому його ще називають «нявкаючий орел».
• Може, він ще й мишей ловить, як кіт? – засміялася мама.
• Не знаю… - розгубився Сергійко.

Яке ж було здивування мами та Сергійка, коли канюк схопив мишу і хутко з’їв її.

• То, може, тепер кота не будемо тримати? – поцікавилася мама.
• Та, ні, мамо, нехай в парі працюють. Канюк вдень ловить мишей, бо він денний хижак, а кіт вночі.

Так з тих пір і повелося. Канюк на полювання вдень виходив, а кіт вночі. 

Буквич Глєб, 8 років

Сарич

Жив собі птах. Звали всі його Сарич. Дуже корисний був той птах. Пильнував поля людям, допомагав у сільському господарстві. Особливо полюбляв він мишей, але після одного випадку почав їсти гадюк.

Сидів одного разу Сарич на денний зміні та пильнував поле від мишей. Раптом дивиться, повзе до нього здоровенна гадюка, хоче його вжалити. Зробив Сарич вигляд, що не помічає зміюку. Змія ж надумала вжалити сарича, щоб бути самій господинею на полі. Тільки-но наблизилися до птаха, а той як закричить, немов кіт, немов птах. Так як кинеться на гадюку. Схопив її та й поніс до себе. Розкоштував, а вони ще смачніше від мишей видалися йому.

З тих пір найбільше сарич любить змій та мишей. І ласує він ними щодня.

 

 

 

 

 

 

Денькович Денис, 8 років

Як канюк допоміг розбагатіти бідному чоловіку

Давним-давно жили собі два брати. Один був бідний, а другий – багатий. Бог дав одному семеро дітей, а багатому братові – жодной. Жив брат дуже бідно. Наближалися свята, а в бідного брата й шматочка хліба не було.

Пішла дружина бідного брата до багатого попросити борошна. А той ще й жадний був. Насипав того борошна, з якого свиням їсти варять. Йде дружина додому та й плаче, просить Бога, щоб той допоміг їй, бо вдома діти голодні.

Пролітав поряд птах-канюк. Почув, що у жінки діти з голоду помирають і вирішив їй допомогти. Бо є відомо, що канюк – то захисник ображених дітей. Сів жінці на плече. Думає та, принесу додому хоч птаху, хай діти бавляться.

А птаха зістрибнула з плеча на дорогу та перетворилася на шмат золота. Так було цілу дорогу. Так канюк допоміг розбагатіти бідному. Бо всі знають, що канюк малих дітей у біді не залишає. Навіть його голос нагаду плач скривдженої дитини, ніби та щось канючить. А канюк завжди на допомогу приходить.